Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з предмету: " Інформаційні системи і технології на підприємствах ”

Перевірив викладач Величко В.В.

Виконав: студент 5 курсу групи СЗУ-85

Шандра О.Г.

ЧЕРКАСИ 2012

Содержание

• 1. Елементарна структура економічної інформації (символ,реквізит, показник тощо)
• 2. Класи технологій побудови економічних інформаційних систем: канонічна, індустріальна автоматизована та індустріальна типова
• 3. Програмне забезпечення ЕІС. Геоінформаційні системи (ГІС): сфери застосування в економіці та бізнесі
• Список використаної літератури

1. Елементарна структура економічної інформації (символ,реквізит, показник тощо)

Поняття інформація походить від латинського слова "informatio", що означає викладення, повідомлення, пояснення факту, явища, події. У процесі вивчення інформації враховуються закономірності її створення, перероблення й використання в різних сферах діяльності.

Інформацію як продукт виробництва та використання відрізняє передусім предметна сфера. Вона дуже різноманітна та поділяється за видами діяльності: наукова, технічна, виробнича, управлінська, економічна, соціальна, правова тощо.

Кожний вид інформації має свої технології оброблення, змістову цінність, форми представлення й відображення, вимоги до достовірності, оперативності відображення фактів, явищ, процесів.

Структуру ЕКІ утворюють конкретні інформаційні сукупності, які мають певний зміст і охоплюють не економічну інформацію взагалі, а її певні структурні одиниці.

ЕКІ можуть бути різними за структурою, але пріоритет надається ієрархічному принципу виокремлення інформаційних сукупностей.

Структура економічної інформації достатньо складна і може охоплювати різні комбінації інформаційних сукупностей, які володіють певним змістом. Інформаційна сукупність - це група даних, що характеризує об'єкт, процес, операцію.

Розглянемо структуру, форми подання та відображення економічної інформації. Економічна інформація може бути подана так:

СИМВОЛ > РЕКВІЗИТ > ПОКАЗНИК > МАСИВ > ІНФОРМАЦІЙНИЙ ПОТІК >ІНФОРМАЦІЙНА БАЗА

Символ - елементарний нетрадиційний сигнал інформації, який немає самостійного значення. Наприклад, цифра, літера, знак.

Реквізит - найпростіша структурна одиниця інформації, неподільна на смисловому рівні. Вони бувають двох видів:

реквізит-основа - кількісна характеристика суттєвості, позначається великими літерами алфавіту та слугує основним елементом для побудови формул. Наприклад, кількість, ціна, сума;

реквізит-ознака - якісна характеристика суттєвості, позначається маленькими літерами алфавіту та слугує в ролі індексації у формулах. Наприклад, склад, одиниця виміру, назва матеріалу.

Виходячи з цього, можемо сказати, що економічний показник - це інформаційна сукупність, що складається з реквізітів-ознак і реквізітів-основ, тобто, інформація, що має остаточний економічний зміст. На основі показників складаються документи. У документи, що використовуються в процесі управління, планування, обліку, можуть входити один або кілька показників.

Набір взаємопов'язаних даних однієї форми з усіма її значеннями - це масив даних. Наприклад, сукупність даних про рух грошових коштів на підприємстві.

Сукупність масивів, що стосуються однієї ділянки управлінської роботи, називається інформаційним потоком.

Сукупність інформаційних потоків, що характеризують управлінську роботу, пов'язану з виконанням певної функції, називають інформаційною базою.

2. Класи технологій побудови економічних інформаційних систем: канонічна, індустріальна автоматизована та індустріальна типова

Поєднання різних ознак класифікації методів проектування обумовлює характер використовуваної технології проектування ЭИС, серед яких виділяються два основні класи: канонічна і індустріальна технології. Індустріальна технологія проектування, у свою чергу, розбивається на два підкласи: автоматизоване (використання CASE - технологій) і типове (параметрично - орієнтоване або модельно-орієнтоване) проектування. Використовування індустріальних технологій проектування не виключене використання в окремих випадках канонічної технології.

Характеристики класів технологій проектування

Клас технології проектування	Міра автоматизації	Міра типізації	Міра адаптивності
Канонічне проектування	Ручне проектування	Оригінальне проектування	Реконструкція
Індустріальне автоматизоване проектування	Комп'ютерне проектування	Оригінальне проектування	Реструктуризація моделі (генерація ЭИС)
Індустріальне типове проектування	Комп'ютерне проектування	Типове складальне проектування	Параметризація і реструктуризація моделі (конфігурація ЭИС)

Для конкретних видів технологій проектування властиво застосування певних засобів розробки ЭИС, які підтримують виконання як окремих проектних робіт, етапів, так і їх сукупностей. Тому перед розробниками ЭИС, як правило, стоїть завдання вибирання засобів проектування, які за своїми характеристиками найбільшою мірою відповідають вимогам конкретного підприємства.

Засоби проектування мають бути:

1. у своєму класі інваріантними до об'єкту проектування;

2. охоплювати в сукупності усі етапи життєвого циклу ЭИС;

3. технічно, програмно і інформаційно сумісними;

4. простими в освоєнні і застосуванні;

5. економічно доцільними.

Засоби проектування ЭИС можна розділити на два типа: без використання ЕОМ і з використанням ЕОМ.

Засоби проектування без використання ЕОМ застосовуються на всіх стадіях і етапах проектування ЭИС. Як правило, це засоби організаційно-методичного забезпечення операцій проектування і в першу чергу різні стандарти, проектування систем, що регламентують процес. Сюди ж відносяться єдина система класифікації і кодування інформації, уніфікована система документації, моделі описи і аналізу потоків інформації і тому подібне.

Засоби проектування з використанням ЕОМ можуть застосовуватися як на окремих, так і на всіх стадіях і етапах процесу проектування ЭИС і відповідно підтримують раз-робітку елементів проекту системи, розділів проекту системи, проекту системи в цілому. Усю безліч засобів проектування з використанням ЕОМ ділять на чотири підкласи.

До першого підкласу відносяться операційні засоби, які підтримують проектування операцій засоби інформації. До цього підкласу засобів відносяться алгоритмічні мови, бібліотеки стандартних підпрограм і класів об'єктів, макрогенератори, генератори програм типових операцій обробки даних і тому подібне, а також засоби розширення функцій операційних систем (утиліти). У цей клас включаються також такі прості інструментальні засоби проектування, як засоби для тестування і от-ладки програм, підтримки процесу документування проекта і тому подібне. Особливість останніх програм полягає в тому, що з їх допомогою підвищується продуктивність праці проектувальників, але не розробляється закінчене проектне рішення.

Таким чином, засоби цього підкласу підтримують окремі операції проектування ЭИС і можуть застосовуватися незалежно один від одного.

До другого підкласу відносять засоби, що підтримують проектування окремих компонентів проекту ЭИС. До цього підкласу відносяться засоби загальносистемного призначення:

системи управління базами даними (СУБД);

методоорієнтовані пакети прикладних програм (рішення завдань дискретного програмування, математичної статистики і тому подібне);

табличні процесори;

статистичні ППП;

оболонки експертних систем;

графічні редактори;

текстові редактори;

інтегровані ППП (інтерактивне середовище зі вбудованими діалоговими можливостями, що дозволяє інтегрувати вище перелічені програмні засоби).

Для перерахованих засобів проектування характерне їх використання для розробки технологічних підсистем ЭИС: введення інформації, організації зберігання і доступу до даних, обчислень, аналізу і відображення даних, прийняття рішень.

До третього підкласу відносяться засоби, що підтримують проектування розділів проекту ЭИС. У цьому підкласі виділяють функціональні кошти проектування.

Функціональні засоби спрямовані на розробку автоматизованих систем, що реалізовують функції, комплекси завдань і завдання управління. Різноманітність предметних областей породжує різноманіття засобів цього підкласу, орієнтованих на тип організаційної системи (промислова, непромислова сфери), рівень управління (наприклад, підприємство, цех, відділ, ділянка, робоче місце), функцію управління (планерування, облік і тому подібне).

До функціональних засобів проектування систем обробки інформації відносяться типові проектні рішення, функціональні пакети прикладних програм, типові проекти.

До четвертого підкласу засобів проектування ЭИС відносяться засоби, що підтримують розробку проекту на стадіях і етапах процесу проектування. До цього класу відноситься підклас засобів автоматизації проектування ЭИС (CASE - засоби). Сучасні CASE - засоби., у свою чергу, класифікуються в основному за двома ознаками:

1) по охоплюваних етапах процесу розробки ЭИС;

2) по мірі інтегрованості: окремі локальні засоби (tools), набір не інтегрованих засобів, що охоплюють більшість етапів розробки ЭИС (toolkit) і повністю інтегровані засоби, пов'язані загальною базою проектних даних - репозиторієм (workbench).

3. Програмне забезпечення ЕІС. Геоінформаційні системи (ГІС): сфери застосування в економіці та бізнесі

Програмне забезпечення - це сукупність програм системи обробки даних і програмних документів, необхідних для експлуатації цих програм. Розрізняють загальне і спеціальне Програмне забезпечення (ПО). В загальне ПО включають операційні системи, системи програмування, сервісні програми.

Операційна система - це програма, яка автоматично завантажується при включенні комп'ютера і надає користувачу базовий набір команд, за допомогою яких можна спілкуватися з комп'ютером.

Системи програмування - є інструментальними засобами для кваліфікаційних користувачів. Системи програмування включають інструментальні засоби програмування і не інструментальні засоби програмування.

Сервісні програми надають ряд послуг із забезпечення експлуатації ЕОМ і програмного забезпечення. Для спілкування користувача з програмними, технічним і інформаційним забезпеченням застосовують мови. Сукупність мов спілкування, правил їх формалізації і термінів використовуються в ЕІС, утворюють лінгвістичне забезпечення.

Окрім операційних систем для функціонування будь-кого ЕІС необхідні також:

тестові і діагностичні програми;

програмні засоби телекомунікації;

програмні засоби захисту інформації від несанкціонованого доступу і дій;

програмні засоби підтвердження цілісності передатного документа і ідентифікації підпису автора;

програмний інтерфейс з іншими комп'ютерними системами.

Необхідною частиною будь-якої комп'ютерної інформаційної системи є її програмне забезпечення (ПЗ). ПЗ - це комплекс програм, призначених для вирішення на комп'ютері ІС визначеного класу завдань. За своїм призначенням ПЗ - невід'ємна частина будь-якої ІС, що відбиває принципову основу організації обчислювального процесу, програмного принципу обробки інформації комп'ютерною системою. Без відповідного ПЗ будь-яка, навіть найкращим чином розроблена апаратура, була б практично такою же непотрібною, як, наприклад, магнітофон без системи звукозапису.

Склад ПЗ сучасних ІС є дуже різноманітним і залежить від діапазону покладених на нього завдань. У загальному випадку до ПЗ входять програми вирішення конкретних завдань користувача (прикладні програми); програми-транслятори, що забезпечують переклад прикладних програм з мови високого рівня машинною мовою; програми, що забезпечують автоматичне введення та виведення інформації через різноманітні пристрої вводу-виведення; програми, що контролюють роботу апаратури, а також керуючі роботою усіх пристроїв ІС у процесі обробки інформації.

ПЗ ділиться на системне (загальне) і прикладне (проблемне). Системне ПЗ містить у собі засоби спілкування користувача з ІС і засоби організації обчислювального процесу, що не залежать від характеру розв'язуваних завдань. У системному ПЗ можна виділити системи програмування та операційні системи. Системи програмування - це набір програм, що забезпечують автоматизацію програмування. Вони містять у собі транслятори з різноманітних мов програмування, відладочні та інші програми, що дозволяють автоматизувати конструювання і налагодження програм. Важливу роль тут відіграють програми-транслятори, що перекладають записи розв'язуваних завдань з мов високого рівня в записи, придатні для безпосереднього виконання на комп'ютері (робочі програми в машинних кодах). Основу трансляторів складають блоки синтаксичного контролю слушності вихідного запису, виправлення помилок у записах, перекладу окремих частин запису з однієї форми іншою, перетворення даних на формат, прийнятий у комп'ютері, присвоювання даним адрес у пам'яті. У комп'ютерах ІС застосовуються два типи трансляторів: компілятори та інтерпретатори. Компілятори транслюють увесь вхідний запис (програму) у робочу програму, а потім відбувається її виконання на ІС. Інтерпретатори роблять транслювання вхідної програми вроздріб, переводячи їх у машинні команди, кожна з яких негайно виконується. Програма, що транслюється за допомогою компілятора, як правило, виконується значно швидше, оскільки вона цілком уже переведена в машинний код. У той же час, вона потребує більшої ємності оперативної пам'яті, тому компілятори використовуються переважно у великих ЕОМ. Інтерпретатори дозволяють значно заощаджувати місце в пам'яті та контролювати результат виконання кожної операції. Це зручно для їхнього використання в діалоговому режимі роботи персональних комп'ютерів ІС.

Операційна система (ОС) - найважливіша частина ПЗ будь-якого комп'ютера, що управляє виконанням робочих програм і взаємодією людини з ІС. Операційна система - це набір керуючих програм, що забезпечують роботу комп'ютерної системи: управляють вводом-виводом інформації, обміном даних із зовнішньою пам'яттю і забезпечують доступ до них; управляють файлами і плануванням завдань, обчислювальними ресурсами системи; контролюють збереження програм і забезпечують їхнє виконання.

ОС значно спрощує спілкування користувача з ІС. Вона автоматично виконує множину проміжних операцій, залишаючи за користувачем виконання лише самі необхідні. Для цього використовуються відповідні команди - директиви, що адресуються ОС користувачем. Наприклад, для передачі файлу даних із головної пам'яті в накопичувач на магнітному диску (НМД) користувач видає в ОС єдину команду "зберігати файл". За цією командою виконується послідовність операцій ОС, що завершується розміщенням файлу на диску за вказаною в команді адресою. Так само здійснюється й обернений виклик файлу в головну пам'ять: користувач видає команду "завантажити файл".

У цілому всі функції, виконувані ОС, можна розділити за трьома групами:

1. Організація взаємодії користувача з комп'ютером ІС.

2. Керування усією введеною в ІС інформацією.

3. Виконання прикладних програм ІС.

Третя функція пов'язана з поняттям сумісності ОС і прикладних програм. Якщо програма є сумісною з ОС комп'ютера, то не виникає ніяких проблем: ОС віддасть команду виконати те, що записано в програмі. Якщо ОС і програма несумісні, комп'ютер ІС не зможе зрозуміти і виконати програму.

Прикладні програми (ПП) - програми вирішення конкретних завдань користувачів - найбільше численний за призначенням, змістом і формою клас ПЗ. Якщо користувач не має наміру або не в змозі сам розробляти ПП, то він орієнтується на придбання готових програм. Найбільше зробленою і розвитою їх формою є так звані пакети прикладних програм (ППП). ППП - комплекс програмних засобів, призначених для вирішення визначеного класу завдань, близьких один до одного або за змістом, або за застосовуваними математичними методами (наприклад, ППП для обробки даних анкетування). До складу ППП входить спеціальна програма-монітор, що дозволяє автоматизувати спілкування користувача з пакетом.

Кількість прикладних програм обчислюється сотнями тисяч і неухильно зростає. В усьому їх різноманітті можна виділити декілька найбільше стійких і типових за змістом варіантів, що знайшли широке застосування.

економічна інформаційна система геоінформаційна

Найбільшу популярність у користувачів мають типові програми "редактор тексту", "ділова графіка" та "інтегровані системи". Слід зазначити, що останні синтезують у собі можливості усіх попередніх і тому є такими, що дорого коштують. З їх допомогою користувач може обробляти найрізноманітнішу інформацію (текстову, табличну, графічну та ін.) з одержанням результату на екрані дисплея у формі багатовіконного зображення. ППП зберігаються на зовнішніх накопичувачах: магнітних дисках і магнітних стрічках (касетах). Перед початком роботи ППП завантажуються за допомогою ОС до оперативної пам'яті комп'ютера ІС.

Рис.1. Структура програмного забезпечення ІС

Геоінформаційні системи (ГІС) - це інформаційні системи, призначені для збирання, зберігання, аналізу та візуалізації (видачі) просторових даних. Наука та виробнича діяльність, пов'язані з науковим обґрунтуванням, проектуванням, створенням, експлуатацією та використанням інформаційних систем, називають геоінформатикою.

Геоінформаційні системи базуються на кількох основних компонентах: проекційні перетворення, класифікація даних, система управління базами даних та аналітичний апарат.

Для зберігання, пошуку та вибору даних геоінформаційна система повинна мати розвинуті засоби роботи з базами даних. Просторова інформація, класифікована певним чином, структурується і зберігається в спеціалізованих базах даних. Враховуючи, що сформована база даних навіть для невеликої території може мати значні обсяги і при цьому пошук та вибірка інформації по атрибутах та місцерозташуванню мають певні відміни, ГІС часто спираються на власні спеціалізовані бази даних. Крім того геоінформаційна система обробляє не тільки дискретні дані, але й інформацію про безперервні явища, подану растрами, матрицями, різними моделями. Тому на швидкість роботи і можливості системи впливає спосіб зберігання різних за типами даних. Через це ГІС часто використовують власні формати для всіх типів інформації.

Під аналітичним апаратом ГІС слід розуміти набір алгоритмів і задач обробки просторових даних, що включили до складу програмного забезпечення розробники системи. Склад аналітичного апарату ГІС визначається її призначенням. Широкий набір розрахункових і аналітичних операцій розширює можливості ГІС, але ускладнює її інтерфейс і, відповідно, часто впливає на складність роботи користувача, особливо новачка. Тому сучасні геоінформаційні системи мають здебільшого модульний склад. Певна частина операцій включається до базового складу системи, а інші додаються за потреби.

Інформація, що включає просторову складову, становить значну частину всіх даних, з якими мають працювати організації та установи. Тому сьогодні геоінформаційні системи вже давно вийшли за рамки поняття системи, що обробляє власно просторові дані. Сучасні ГІС дозволяють працювати не тільки з різними картами та атрибутами об'єктів на них, але і з різними типами документів (текстових, графічних, мультимедійних), пов'язаних з певними об'єктами, здійснювати складні запити до баз даних та перетворювати їх результати у карти, картограми чи діаграми, прив'язані до певних територій та багато інших операцій.

Нижче наведено перелік основних задач, що вирішують сучасні геоінформаційні системи:

1. Обробка матеріалів польових вимірювань та спостережень, оформлення їх у вигляді карт та схем.

2. Зберігання картографічних даних різних типів.

3. Відображення окремих картографічних даних та різних комбінацій даних.

4. Підготовка карт різних типів до друку.

5. Пошук даних за їх положенням, атрибутами, розташуванням відносно заданного об'єкту чи групи об'єктів.

6. Аналіз місцезнаходження об'єктів, топологічних відношень, наявності та щільності розподілу об'єктів.

7. Аналіз атрибутів об'єктів карт, класифікація даних.

8. Аналіз та відображення змін даних у часі.

9. Робота з різними типам баз даних по пошуку та виборці інформації, пов'язаної з певною територією чи об'єктами, формування звітів.

10. Побудова графових структур, мережевий аналіз, вирішення транспортних задач.

11. Моделювання рельєфу, місцевості, розвитку певних подій на місцевості.

12. Оформлення результатів аналізу даних у вигляді різних типів карт, картограм, діаграм, мультиплікацій.

13. Вирішення задач проектування об'єктів та територій.

14. Обмін даними з іншими ГІС та інформаційними системами.

В наш час ГІС знаходять застосування в самих різних сферах діяльності, де потрібно зберігати та обробляти інформацію, що характеризується просторовою складовою.

Найбільш поширені сьогодні ГІС в сферах:

· геодезія та картографія: ГІС використовуються для обробки матеріалів польового знімання, зберігання та оновлення картографічних матеріалів, підготовки до друку та видання карт;

· навігаційні системи та системи моніторингу транспорту: можливості ГІС по відображенню значних обсягів різнотипних картографічних даних дозволяють в реальному часі відстежувати місцезнаходження та рух транспортних засобів;

· муніципальні системи: на ГІС покладаються завдання зберігання різноманітної просторової інформації та пов'язаних з об'єктами документів (плани території, земельно-кадастрова інформація, інформація по об'єктах нерухомості, комунікації, та пов'язані з об'єктами креслення, дозволи, рішення та інші документи);

· моніторинг навколишнього природного середовища: саме спеціалісти цієї сфери першими розпочали роботи по створенню ГІС для зберігання значних масивів просторової інформації та її аналізу - тому в цій сфері ГІС відіграють дуже важливу роль;

· військова справа: діяльність військових формувань завжди вимагали максимально точних та детальних відомостей про місцевість, на якій плануються або проводяться військові та спеціальні операції, тому геодезія та картографія завжди були на службі військовій справі - сьогодні, як для підготовки військово-топографічних карт, так і беспосередньо для прийняття рішень використовують ГІС.

Останнім часом геоінформаційні системи вдало впроваджуються також в сферах:

· сільського господарства: сільськогосподарське виробництво - одна з галузей, де просторова інформація (місцерозташування ділянок, що оброблюються, їх площі, характерні умови місцевості, розташування доріг) має ключове значення, і тільки фінансові можливості підприємств цієї галузі стримують впровадження сучасних ГІС в процес управління;

· на підприємствах зв'язку та енергетики: для підприємств цієї галузі характерна наявність об'єктів управління, розсереджених на значних територіях і тому саме ці галузі вимагають систем, здатних оперувати просторовою інформацією;

· управління бізнесом: в останні роки бізнес стає все більш розгалудженим (філіали підприємств в різних містах та країнах, мережі магазинів та складів), що означає необхідність оперувати даними про певні іноді досить великі території, вирішувати складні транспортні задачі, аналізувати та порівнювати дані про власну діяльність та діяльність конкурентів в різних регіонах;

· в інформаційно-довідкових системах: глобалізований світ вимагає від людей мати уявлення не тільки про своє місто чи регіон, але і про інші, здійснювати робочі поїздки в різні регіони, звідси виникає потреба в інформації не тільки про факт існування певних об'єктів, але і про їх точне місцерозташування, взаємне положення, шляхи, по яким до них можна дістатися.

За своїм призначенням ГІС поділяються на універсальні та спеціалізовані.

Універсальні ГІС можуть використовуватись практично в будь-якій сфері, надаючи користувачам певний базовий набір операцій по зберіганню та обробці растрових, векторних та матричних картографічних даних, доступ до інформації в базах даних та засоби по створенню власних спеціалізованих додатків. Універсальні ГІС здебільшого мають модульну структуру. Використання тих чи інших модулів дозволяє створювати на їх основі спеціалізовані системи.

Спеціалізовані ГІС вирішують завдання лише певної галузі. Вони мають спеціалізований набір інструментів, що краще задовільняє користувачів, яким потрібно вирішувати певне обмежене коло завдань. Такі ГІС створюються на платформі універсальних ГІС або як самостійні системи.

Список використаної літератури

1. Терещенко Л.О., Матієнко-Зубенко І.І. Навч. посіб. К.: КНЕУ, 2004. - 187 с.

2. Шквір В.Д., Загородній А.Г., Височан О.С. Навчальний посібник. - Львів: Видавництво львівської політехніки. 2005.376с.

3. "Проэктирование экономических информационных систем". Підручник. Г.Н. Смирнова, А.А. Сорокін, Ю.Ф. Тельнов. 2002 р.

4. "Інформаційні системи і технології в економіці". Посібник. За ред.В.С. Пономаренка. ВЦ "Академія". 2002 р.

5. Аніловська Г.Я. Інформаційні системи і технології в банківській сфері: навч. посібн. для студ. спец.6.050105 "Банк. справа"/ Г.Я. Аніловська. - Львів: Вид-во Львів. комерц. академії, 2008. - 332 с.

6. Страхарчук А.Я. Інформаційні системи і технології в банках: навч. посібн. / А.Я. Страхарчук, В.П. Страхарчук; Нац. банк України, Ун-т банк. справи. - К.: УБС НБУ, 2007. - 515 с.

7. Костіна Н.І. Банки: сучасні інформаційні технології / Н.І. Костіна, В.М. Антонов, Н.І. Ганах. - Ірпінь: Нац. акад. ДПС України, 2004.360с.

Размещено на Allbest.ru

...