Организация ЛОМ на базi ОС Windows та Лінукс

Як правило пакунок постачається у скомпільованій формі, зрозумілій системі керування пакунками (СКП). Кожен такий пакунок містить окрім власне програми ще й додаткову інформацію як-от опис, інформацію про версію програми та/або пакунку, інформацію про залежності. За допомогою цієї інформації СКП може оновлювати пакунок до новішої версії в автоматичному, напівавтоматичному чи ручному режимі, шукати потрібний тощо.

Хоча в дистрибутивах Лінукс, як правило, міститься значно більше програм, аніж у власницьких операційних системах, локальні адміністратори часто самостійно встановлюють додаткові, потрібні їм програми - новішу версію графічної оболонки чи програму, котру не знайшли за допомогою СКП. Якщо така програма встановлювалась вручну, компіляцією з джерельних кодів, то СКП не знає про її існування і фактичний стан системи відрізняється від того, котрий очікується. Така ситуація може призвести до клопотів у майбутньому - при оновленні чи встановленні нових програм через СКП, тому адміністраторам потрібно докладати додаткових зусиль для підтримки системи у актуальному стані, оскільки СКП не зможе зробити це автоматично.

Класифікація дистрибутивів

В загальному дистрибутиви можуть бути:

– комерційними чи некомерційними;

– розробленими для корпоративного чи домашнього вжитку;

– розробленими для серверів, стільниць чи вбудованих систем;

– орієнтованими на звичайних чи досвідчених користувачів;

– загального призначення чи вузькоспеціалізовані, наприклад мережеві маршрутизатори, файрволи, кластери;

– спроектованими або й навіть сертифікованими для вжитку на специфічних архітектурах та пристроях;

– орієнтованими на специфічні групи користувачів, як, наприклад, українізовані дистрибутиви чи дистрибутиви для науковців або митців [8].

Вибір дистрибутиву Linux

Для того щоб підібрати дистрибутив, що задовольняє потребам конкретного користувача, немає необхідності переглядати всі існуючі. По-перше, абсолютно всі дистрибутиви засновані на одному і тому ж ядрі операційної системи Linux. А тому їх продуктивність і основна функціональність абсолютно ідентичні. По-друге, переважна більшість популярних дистрибутивів включають в себе одні й ті ж програми, розрізняючи лише в дрібницях (в якихось переважають системні інструменти, в якихось - мультимедійні тощо) та процедуру встановлення на комп'ютер. Додати відсутні програми в систему після інсталяції під силу кожному, навіть починаючому користувачеві. Таким чином, якщо ви обираєте дистрибутив, забудьте про технічні специфікації і зосередьте свою увагу на загальній характеристиці.

За даними компанії Distrowatch, на сьогоднішній день існує більше 300 дистрибутивів ОС Linux. Розглянемо найбільш популярні із них.

Ubuntu

Ubuntu - використовує ядро Linux операційна система, заснована на Debian. Основним розробником і спонсором є компанія Canonical. В даний час проект активно розвивається і підтримується вільним спільнотою.

Спочатку Ubuntu 20 жовтня 2004 створювалася, як тимчасове відгалуження від Debian з метою регулярно випускати нову версію операційної системи кожні шість місяців. На відміну від інших відгалужень Debian загального призначення, таких як Xandros, Linspire і Libranet, Canonical залишилася близька до філософії Debian і включає в Ubuntu в основному вільне програмне забезпечення замість того, щоб частково покластися на невільні додавання.

Сама назва дистрибутива говорить про те, що розробники намагаються зробити Linux з людським обличчям. І судячи з популярності - їм це в принципі вдається.

Безсумнівно, Ubuntu - це історія успіху дистрибутива останніх років: він виник з нізвідки і за 3 роки став одним з найпопулярніших дистрибутивів. Що ж зумовило його успіх?

Вливання десяти мільйонів доларів, звичайно, аж ніяк не шкодить, але кидати гроші на вільне ПЗ не означає зробити його казково гарним: Mandrake/Mandriva це випробував на своїй шкурі. В Ubuntu приваблює те, що він «просто працює». Ви натискаєте на значок установки, відповідаєте на пару питань, а про решту він піклується сам. Багато дистрибутиви підтримують подвійну завантаження з Windows, але Ubuntu до того ж розпізнає інші встановлені Linux'и і додає їх до завантажувального меню.

Нові версії випускаються кожні шість місяців (дати відображені в їхніх номерах), і якщо ви захочете відновити систему, встановлювати заново її не буде потрібно. Ubuntu заснований на Debian, так що перехід на актуальне реліз можливий простим оновленням, а графічні засоби Ubuntu дозволять вам зробити це без звернення до командного рядка. Розпізнавання обладнання хороше.

Особливості:

– простий, зрозумілий багатомовний інтерфейс;

– пасті і легкі оновлення по мережі і оффлайн репозиторій Package;

– потужна спільнота користувачів і розробників.

Mint

Найпопулярніший дистрибутив на сьогоднішній день. Спочатку Linux Mint грунтувався на Ubuntu, згодом число його варіацій стало рости, і з'явилася гілка дистрибутивів на основі Debian. Типово в кожній із зборок використовується одна з популярних графічних середовищ - KDE, Xfce, Gnome та інших. Так як складання Linux Mint в більшості своїй відрізняються від Ubuntu лише складом включених в дистрибутив пакетів, то сумісність з Ubuntu очевидна, що визнають і самі розробники.

Мета дистрибутива полягає в наданні кінцевому користувачеві максимально простою системи, яка буде готова до роботи відразу після установки і не зажадає завантажувати найбільш популярне програмне забезпечення, у тому числі і додаткові кодеки для відтворення популярних мультимедійних форматів. В іншому Linux Mint являє собою все ту ж Ubuntu, в яку приносить новий оригінальний інтерфейс переважно в зелених тонах і невелика кількість власних програм (mintInstall, mintUpdate, mintMenu та ін), покликаних полегшити життя тим, хто тільки знайомиться з Linux.

Спочатку проектом було передбачено, що за один випуск Ubuntu може випускатися кілька версій Linux Mint. Однак з версії Elyssa, що має порядковий номер 5.0, цей підхід був скасований. Дистрибутиви стали нумеруватися цілими числами, так як було прийнято рішення слідувати стандартному шестимісячного циклу розробки Ubuntu.

Slackware

Slackware - один з найстаріших дистрибутивів Linux. Його іноді називають «найбільш Linux'овим».

Цілями, покладеними в основу побудови цього дистрибутива, є простота пристрою і стабільність.

Основний принцип цього дистрибутива - Принцип KISS (Keep it simple, stupid). Це відноситься до простоти побудови системи, а не до простоти використання. Система має тільки те, що потрібно і нічого більше.

Проект, створений Патріком Фолькердінгом (Patrick Volkerding) у 1992, є найстарішим у світі Linux. У дистрибутиві відсутні графічний інсталятор і утиліти налаштування системи. Будь-яка настройка проводиться за допомогою редагування конфігураційних файлів. Через це Slackware Linux рекомендують людям, які хочуть глибоко вивчити основи функціонування GNU/Linux.

Особливості:

– висока стабільність і відсутність помилок;

– вся настройка виконується через редагування текстових файлів;

– обмежене автоматичне визначення обладнання;

– величезна кількість документації, в тому числі і російськомовної.

Інші дистрибутиви намагаються бути оригінальними у всьому, а Slackware тримається якнайближче до вихідних версіями додатків. Ви не знайдете тут надмірно латаних ядер і настроюються систем меню - тільки стандартні додатки, такі, якими їх зробили автори.

Настільки мінімалістичний підхід означає, що прикрашень буде поменше, але зате менше і вигуків розчарування: адже чим простіше система, тим менше причин поламатися. Ви також стаєте ближче до суті.

Один з найстаріших дистрибутивів, і він дуже популярний серед досвідчених користувачів Linux. Він не пропонує користувачам різних «примочок» - тільки текстовий інсталятор і текстові утиліти для конфігурації. У той час як інші дистрибутиви щосили розробляють різні зручні графічні інтерфейси для багатьох стандартних утиліт, Slackware досі може бути налаштований тільки шляхом редагування конфігураційних файлів. Через це Slackware - збірки не можна для початківців користувачів Linux.

Незважаючи на це, Slackware має якусь магію, яка притягує користувачів. Цей дистрибутив дуже стабільний і захищений, і добре підходить для серверів. Досвідчені Linux-адміністратори розуміють, що цей дистрибутив більш стабільний, тому що багато пакети знаходяться у своїй первісній формі - у вихідних текстах. Нові версії виходять не часто, але вони доступні для вільного скачування після офіційного релізу. Slackware - відмінний дистрибутив для тих, хто хоче глибше вивчити основи Linux.

OpenSUSE

Спочатку розроблявся в Німеччині, але зараз його власником є американська корпорація Novell, Inc. Був заснований на дистрибутиві Slackware, проте був значно перероблений і являє собою відокремлений дистрибутив, відрізняється від останнього форматом пакетів, а також системою настройки і адміністрування YaST. З часом SUSE включила в себе багато аспектів Red Hat Linux (використання системи RPM та /etc/sysconfig). Цикл випуску нових версій - 8 місяців.

Вчора всі основні комерційні дистрибутиви мають community-редакції - вільні версії, підтримувані (і частково розроблювані) спільнотою, хоча зазвичай підключаються і офіційні розробники.

OpenSUSE - це вільна версія SUSE, і ще недавно робота з нею нагадувала їзду по купинах: версії 10.1 і 10.2 страждали від серйозних дефектів, зокрема, у менеджерів пакетів. Так, саме в множині: в 10.2 було два менеджери пакетів, і обидва погані. Версія 10.3 позбулася таких проблем: це солідний дистрибутив, який ув'язав все, що належить звичайній системі пакетів SUSE. Панель управління YaST (Yet another Setup Tool) вичерпує практично все, що можна зробити з системою, і вона - ключ до всіх багатств OpenSUSE. Якщо ви хочете задіяти нове обладнання, не шукайте драйвер: просто підключіть його і йдіть у відповідний розділ YaST'а. Користувачам Windows це здасться незвичним, але як тільки ви зрозумієте, що відповіддю на багато питань служить «запустіть YaST», життя відразу спроститься.

Як і у деяких інших дистрибутивів даного огляду, величезну частину досвіду роботи з OpenSUSE формує спільноту. Просиджувати у форумах зовсім не обов'язково, але такі ресурси спільноти, як форуми і wiki, вельми цінні, якщо вам потрібна допомога, якщо ви знайшли помилку або бажаєте розпитати про нову функцію.

Особливості:

– проста настройка обладнання;

– «фірмовий» установник пакетів YaST;

– відмінна документація російською та англійською мовами.

Gentoo

Gentoo Linux - досить популярний дистрибутив Linux з потужною і гнучкою технологією Portage, яка поєднує в собі можливості конфігурації, налаштування, а також автоматизовану систему управління пакетами. Відмінною особливістю Gentoo є наявність оптимізації під конкретне апаратне забезпечення.

Дистрибутив веде свій початок з розробки Деніелом Роббінсом дистрибутива Enoch Linux в 1999 році. Завдяки системі Portage, що дозволяє зробити з Gentoo практично все, що завгодно (від сервера до робочої станції).

Це дистрибутив для тих, хто хоче знати, що відбувається за сценою, і не боїться забруднити руки налаштуванням.

Головна сила Gentoo - абсолютний контроль, наданий користувачеві.

Текстові конфігураційні файли - все це дозволяє уточнити кожну дрібницю, і тому дистрибутив зазвичай скрізь характеризується як «Тільки для цінителів контролю». Тим, хто шукає більш просту установку «вказав-і-клацнув», тим краще звернутися до більшості інших розглянутих дистрибутивів Linux; але для бажаючих встановити конкретно те, що їм потрібно, Gentoo залишиться в списку першим після відсіву.

На відміну від інших дистрибутивів, Gentoo не має чітких версій. Хоча інсталяційні диски пронумеровані, але підтримувана в актуальному стані система буде однаковою, незалежно від того, розгорнули її минулого тижня або ще кілька років тому.

Особливості:

– дистрибутив, оптимізований під ваші спеціальні вимоги;

– встановлення будь-яких програм - це ж OpenSource, а значить вихідний код доступний завжди;

– потужна підтримка від спільноти по-справжньому просунутих користувачів.

Дистрибутив за принципом «зроби сам» спеціально для тих, хто хоче розуміти і визначати його роботу. Складний, хоча і рекомендується для новачків охочих вибрати «правильний шлях» з перших кроків у Linux.

Debian

Роки роботи багатьох сотень розробників дозволили зробити Debian самим простим, зрозумілим, логічним у налаштуванні і адмініструванні дистрибутивом. Якщо ви хочете зрозуміти Linux, серйозно вивчити його, не займаючись при цьому безперервним пошуком файлів налаштування, документації, відсутніх пакетів, то Debian - для вас. Даний дистрибутив - цілком некомерційний проект, що базується на ідеалах розробки Linux. Добровільні розробники з усього світу вносять внесок у загальний проект, який добре організований і має суворі правила, і це гарантує якість збірки Debian.

Протягом всього процесу розробки існують 3 гілки - «стабільна», «перебуває у процесі тестування» і «нестабільна». Коли з'являється нова версія пакету, вона поміщається спочатку в нестабільну категорію. Після проходження самого початкового тестування вона переміщається в категорію основного процесу тестування, в якій вона знаходиться кілька місяців. І тільки після затяжного процесу тестування нова версія визнається стабільною. У результаті цього дистрибутив стає дуже стабільним, надійним і придатним для використання на серверах.

Debian - справжня енциклопедія вільних програм. Ви знайдете в ньому все, що потрібно для роботи в самому широкому спектрі галузей інформаційних технологій.

Debian має найбільшу серед всіх дистрибутивів сховище пакетів - готових до використання програм.

Стабільність Debian ідеальна для тих, хто сповідують принцип «не зламалося - не чини».

Debian - один з первинних дистрибутивів, він сходить до 1993 р. Традиційно вважається, що система управління пакетами Debian перевершує RPM, хоча остання і скоротила розрив (в основному завдяки запозиченням з системи Debian).

Debian вибраний як базова система для багатьох інших дистрибутивів, включаючи і деякі розглянуті тут више, наприклад Ubuntu, так що це - дистрибутив для творців дистрибутивів [9].

Я обрав дистрибутив Debian, тому що він дуже простий та зрозумілий. Цей дистрибутив має дуже багато переваг:

– Debian підтримується користувачами;

– краща система управління пакетами в світі (dpkg (APT));

– легка установка;

– велика кількість програмного забезпечення;

– легке оновлення;

– стабільність.

Але Debian має і кілька недоліків:

– мало популярного комерційного програмного забезпечення;

– підтримується не все апаратне забезпечення.

Я вважаю, що дистрибутив Debian найбільше підходить для рішення тих задач, що стоять переді мною в дипломному проекті.

Права доступу до файлів і каталогів в Linux Debian

Користувачі та групи

Оскільки система Linux з самого початку розроблялася як багатокористувацька система, в ній передбачено такий механізм, як права доступу до файлів і каталогів. Він дозволяє розмежувати повноваження користувачів, що працюють в системі. Зокрема, права доступу дозволяють окремим користувачам мати «особисті» файли і каталоги. Наприклад, якщо користувач ivanov створив у своєму домашньому каталозі файли, то він є власником цих файлів і може визначити права доступу до них для себе і решти користувачів. Він може, наприклад, повністю закрити доступ до своїх файлів для інших користувачів, або дозволити їм читати свої файли, заборонивши змінювати і виконувати їх.

Правильна настройка прав доступу дозволяє підвищити надійність системи, захистивши від зміни або видалення важливі системні файли. Нарешті, оскільки зовнішні пристрої з точки зору Linux також є об'єктами файлової системи, механізм прав доступу можна застосовувати і для управління доступом до пристроїв.

У будь-якого файлу в системі є власник - один з користувачів. Однак кожен файл одночасно належить до деякої групи користувачів системи. Кожен користувач може входити в будь-яку кількість груп, і в кожну групу може входити будь-яку кількість користувачів з числа визначених у системі.

Крім облікових записів, які використовують люди для роботи з системою, в Linux передбачені облікові записи для так званих системних користувачів: з точки зору системи це такі ж користувачі, які можуть бути власниками файлів, однак ці облікові записи використовуються тільки для роботи деяких програм-серверів. Наприклад, стандартний системний користувач mail використовується програмами доставки пошти.

Коли в системі створюється новий користувач, він додається принаймні в одну групу. В системі ALTLinux3.0 при створенні нового облікового запису створюється спеціальна група, ім'я якої збігається з ім'ям нового користувача, і користувач включається в цю групу. Надалі адміністратор може додати користувача до інших груп.

Механізм груп може застосовуватися для організації спільного доступу декількох користувачів до певних ресурсів. Наприклад, на сервері організації для кожного проекту може бути створена окрема група, до якої увійдуть облікові записи (імена користувачів) співробітників, що працюють над цим проектом. При цьому файли, пов'язані з проектом, можуть належати цій групі і бути доступними для її членів. У системі також визначено декілька груп (наприклад, bin), які використовуються для управління доступом системних програм до різних ресурсів. Як правило, членами цих груп є системні користувачі, користувачі-люди не включаються в такі групи.

У деяких дистрибутивах Linux за допомогою груп можуть бути надані права, необхідні для виконання певних завдань. Наприклад, щоб користувач отримав можливість створювати пакунки RPM, його слід включити в групу rpm. Щоб надати можливість запису дисків CD-R/RW, користувача потрібно включити в групу cdwriter.

Види прав доступу

Права доступу визначаються по відношенню до трьох типів дій: читання, запис і виконання. Ці права доступу можуть бути надані трьом класам користувачів: власнику файлу (користувачеві), групі, якій належить файл, а також всім іншим користувачам, що не входять в цю групу. Право на читання дає користувачеві можливість читати вміст файлу або, якщо такий доступ дозволений до каталогів, переглядати вміст каталогу (використовуючи команду ls). Право на запис дає користувачеві можливість записувати або змінювати файл, а право на запис для каталогу - можливість створювати нові файли або видаляти файли з цього каталогу. Нарешті, право на виконання дозволяє користувачеві запускати файл як програму або сценарій командної оболонки (зрозуміло, це дія має сенс лише в тому випадку, якщо файл є програмою або сценарієм). Володіння правами на виконання для каталогу дозволяє перейти (командою cd) в цей каталог.

Щоб отримати інформацію про права доступу, використовуйте команду ls з ключем - l. При цьому буде виведена докладна інформація про файли і каталогах, в якій будуть, серед іншого, відображені права доступу. Розглянемо наступний приклад:

/home/ivanov/docs# ls - l report1303

- rw-r-r- 1 ivanov users 505 Mar 13 19:05 report1303

Перше поле в цьому рядку (-rw-r-r-) відображає права доступу до файлу. Третє поле вказує на власника файлу (ivanov), четверте поле вказує на групу, яка володіє цим файлом (users). Останнє поле - це ім'я файлу (report1303). Інші поля описані в документації до команди ls.

Цей файл є власністю користувача ivanov та групи users. Послідовність - rw-r-r - показує права доступу для користувача - власника файлу, користувачів - членів групи-власника, а також для всіх інших користувачів.

Перший символ з цього ряду (-) позначає тип файлу. Символ - означає, що це - звичайний файл, який не є каталогом (у цьому випадку першим символом було б d) або псевдофайлом пристрою. Наступні три символи (rw-) представляють собою права доступу, надані власнику ivanov. Символ r - скорочення від read, а w - скорочення від write. Таким чином, ivanov має право на читання і запис (зміну) файлу report1303.

Після символу w міг би стояти символ x, що означає наявність прав на виконання (англ. execute, виконувати) файлу. Однак символ -, що стоїть тут замість x, вказує, що ivanov не має права на виконання цього файлу. Це розумно, тому що файл report1303 не є програмою. У той же час, користувач, що зареєструвався в системі як ivanov, при бажанні може надати собі право на виконання даного файлу, оскільки є його власником. Для зміни прав доступу до файлу або каталогу використовується команда chmod.

Наступні три символи (r-) відображають права доступу групи до файлу. Групою-власником файлу в нашому прикладі є група users. Оскільки тут присутній тільки символ r, всі користувачі з групи users може читати цей файл, але не можуть змінювати або виконувати її.

Нарешті, останні три символи (це знову r-) відображають собою права доступу до цього файлу всіх інших користувачів, крім власника файлу і користувачів з групи users. Так як тут вказано тільки символ r, ці користувачі теж можуть читати файл.

Можливість доступу до файлу залежить також від прав доступу до каталогу, в якому знаходиться файл. Наприклад, навіть якщо права доступу до файлу встановлені як - rwxrwxrwx, інші користувачі не можуть отримати доступ до файлу, поки вони не мають прав на виконання для каталогу, в якому знаходиться файл. Іншими словами, щоб скористатися наявними у вас правами доступу до файлу, ви повинні мати право на виконання для всіх каталогів вздовж шляху до файлу.

«Користувачами» системи Linux, що виконують різні дії з файлами і каталогами, є насправді зовсім не люди, а програми, що виконуються в системі - процеси. Одна з таких програм - командна оболонка, яка зчитує команди користувача з командного рядка і передає їх системи на виконання. Кожна програма (процес) виконується від імені певного користувача. Її можливості роботи з файлами і каталогами визначаються правами доступу, визначеними для цього користувача.

З метою оптимального налаштування прав доступу для низки програм-серверів в системі створені системні користувачі (облікові записи), від імені яких працюють ці програми.

Права доступу та адміністрування системи

Установка і підтримка оптимальних прав доступу є однією з найважливіших завдань системного адміністратора. Права повинні бути достатніми для нормальної роботи користувачів і програм, але не більшими, ніж необхідно для такої роботи. Перш ніж вносити істотні зміни в систему, доцільно зрозуміти її логіку і з'ясувати, чи немає іншого способу досягти потрібної мети.

Оскільки програми, виконувані від імені суперкористувача (root), можуть здійснювати будь-які дії з будь-якими файлами і каталогами, їх виконання може завдати системі серйозної шкоди. Це може бути як наслідком вразливостей або помилок у програмах, так і результатом помилкових дій самого користувача. Тому робота з правами суперкористувача вимагає особливої обережності [10].

Размещено на Allbest.ru