В самій суті база даних - це набір записів та файлів,організованих особливим образом. В комп'ютері , наприклад, можна зберігати прізвища та адреси друзів, або клієнтів. Можливо , ви зберігаєте усі свої листи, і вони згруповані по адресатам, а можливо, у вас є набір файлів з фінансовими даними: отриманими, або виставленими рахунками, витратами по чековій книжці, або балансам.

Один із типів баз даних - це документи, набрані за допомогою текстових редакторів та згруповані по темах. Інший тип - файли електронних таблиць, об'єднані в групи по характеру використання.

Якщо ви організована людина, то спеціальна структура каталогів та підкаталогів, можливо, допоможе вам впоратись з кількома сотнями електронних таблиць. В цьому випадку ви є диспетчером бази даних. Але що робити коли, виконувана вами задача стає надто великою? Як зібрати інформацію про всіх клієнтів та їх замовленнях, якщо дані розкидані по окремих текстових файлах та електронних таблицях? Як зберегти зв'язки між файлами при введені нової інформації? Як переконатися, що дані введені правильно? Що робити , коли одна і та ж інформація може знадобитися одразу кільком користувачам, але при цьому не можна допустити, щоб дві людини одночасно змінювали одні і ті ж дані? Коли з'являються подібні проблеми, вам потрібна система управління базами даних (СУБД).

Система управління базами даних надає вам повний контроль над процесом визначення даних , їх обробкою та використанням СУБД також істотно полегшує обробку великих об'ємів інформації, які зберігаються в багаточисленних таблицях. Різноманітні засоби СУБД забезпечують виконання трьох основних функцій: визначення даних, обробка даних та оперування даними. Але ж, що ж таке дані?

Дані - це набір різнорідної неорганізованої інформації, подібний до рахунків, кинутих у ящик столу, або сюжету останнього поганого роману. І якщо ви коли-небудь намагались знайти потрібний вам рахунок у своєму ящику, або хороші розділ поганого роману, ви знаєте, що самі по собі дані не принесуть користі . Для того щоб дані стали корисними, вам потрібний засіб управління ними - система управління базою даних. Вам потрібно упорядкувати усі розкидані рахунки з тим, щоб можна було легко знайти те, що потрібно в даний момент. Організований набір даних і є базою даних.

Бази даних поділяються на такі види:

1. Текстові бази даних

2. Мережні бази даних

3. Реляційні бази даних

Розглянемо більш детальніше види баз даних.

1.1 Текстові бази даних

Об'єктами зберігання в текстових БД є тексти. Під текстом будуть розумітися неструктуровані дані, побудовані з рядків.

Основною метою будь-якої текстової БД є зберігання, пошук і видача документів, що відповідають запиту користувача. Такі документи прийнято називати релевантними. З огляду на те, що автоматизований пошук документів на природних мовах досить утруднений, виникає питання про проектування деяких формальних мов, призначених для відображення основного змісту документів і запитів у БД.

Такі мови називають інформаційно-пошуковими. В даний час розроблено досить велику кількість інформаційно-пошукових мов, які відрізняються не тільки за своїми образотворчим властивостями, але і за ступенем семантичної сили.

В основі підходу до побудови класифікаційних мов лежить уявлення про те, що накопичені знання можуть бути розділені на взаємовиключні класи і підкласи. Існує система правил, якій має підкорятися будь-яка мова класифікаційного типу, зокрема:

- розподіл галузей знань на класи і підкласи проводиться по одній підставі;

- підкласи повинні виключати один одного;

- при розподілі класів на підкласи повинна дотримуватися безперервність.

Інформаційно - пошукові мови, що отримали назву дескрипторних, засновані на застосуванні принципів координатного індексування, при якому смисловий зміст документа може бути з певним ступенем точності і повноти задано списком ключових слів, що містяться в тексті.

Дескрипторні мови прив'язані до лексики текстів. Ключові слова з текстів вибираються виходячи з різних цілей, відповідно, критерії вибору можуть різнитися. Для побудови дескрипторної мови критерієм відбору ключових слів, як правило, слугують інформативність слова і частота його народження у тексті.

Універсальними структурами дескрипторної мови є лексичні одиниці, парадигматичні та синтагматичні відношення.

Лексична одиниця - найменша смислова одиниця, що задається при побудові мови.

У більшості автоматизованих інформаційних систем при індексуванні документів і запитів застосовується контроль за допомогою тезауруса. Контроль може здійснюватися в автоматизованому або ручному режимі. По суті справи тезаурус представляє собою словник - довідник, в якому присутні всі лексичні одиниці дескрипторної інформаційно-пошукової мови з введеними парадигматичними відносинами. Парадигматичні відносини можуть задаватися як:

- відносини вид - рід (вищестоящий дескриптор);

- відносини рід - вид (нижчестоящі дескриптори);

- синоніми;

- асоціативні зв'язку

У тезауруси поміщаються дескриптори і недескріптори, хоча існують тезауруси тільки з дескрипторів.

Як дескриптори, так і недескріптори призводять до єдиної граматичної формі. Як правило, дескриптори вживаються у формі іменників чи іменних словосполучень. Тезаурус може бути побудований за принципом дескрипторних статей, що складалися з заголовного дескриптора та списку дескрипторів і недескріпторов з позначенням парадигматичних відносин. Тезаурус може бути двомовним. У цьому випадку еквівалентний дескриптор іноземною мовою повинен бути позначений.

Парадигматичні відносини являють собою поза текстові відносини між лексичними одиницями. На їх підставі відбувається угруповання лексичних одиниць у парадигми.

Синтагматичні відносини являють собою відносини лексичних одиниць у тексті, тобто вони висловлюють семантику контексту.

При перекладі основного змісту документів і запитів з природної мови на дескрипторну інформаційно-пошуковий мову існують певні правила, звані системою індексування. Результатом перекладу документа є пошуковий образ документа, а запиту - пошуковий образ запиту.

З перерахованих інформаційно-пошукових мов саме дескрипторні мови найкращим чином пристосовані для опису документів і запитів при автоматизованому пошуку в текстових БД. Мови ці володіють такою перевагою, як гнучкість, відкритість, близькість до природної мови; це мови дворівневі (рівень ключових слів і рівень дескрипторів). Дескрипторні інформаційно-пошукові мови дозволяють формулювати документи і запити в різних термінах. До основних недоліків мов даного класу можна віднести недостатню повноту опису змісту документів і запитів.

Системи, контрольовані тезаурусом, містять процедури як морфологічного, так і синтаксичного аналізу текстів. Однак при проектуванні ряду БД виникає необхідність у додаванні чергового етапу аналізу тексту природною мовою - аналізу його семантичної структури. Прикладом таких баз можуть бути БД, орієнтовані на пошук за зразками. У подібних семантичних системах намагаються моделювати процес розуміння закінчених описів фрагментів дійсності, наприклад патентів, оповідань, епізодів та інших, виражених у вигляді текстів. Як правило, розуміння тексту трактується як процес вилучення з нього істотною з точки зору системи інформації. Вивільнена інформація вводиться в базу знань, що представляє собою динамічну інформаційну модель реального світу. Потім система здатна відповідати на запити щодо подій, фактів, явищ, викладених у текстах.

Пакети прикладних програм, призначені для введення, обробки, пошуку та безпека текстів, називають інформаційно-пошуковою системою (ІПС).

1.2 Мережні бази даних