Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Письмова екзамеційна робота

Пристрої виведення інформації. Принтери

Реферат

Письмова екзамеційна робота: 45 сторінок, 10 рисунків, 1 додаток, 11 літературних джерел.

Мета роботи: розглянути принтери їх види кваліфікація.

Об`єкт дослідження: принтери.

Метод дослідження: теоретичний.

Комп'ютерний принтер --пристрій для друку інформації на папері.

Процес друку називається «виведенням до друку», а отриманий документ -- роздруківкою або твердою копією. Принтер має перетворювач цифрової інформації (текст, фото, графіка), що зберігається в запам'ятовувальних пристроях комп'ютера, фотоапарата та цифрової пам'яті особливою машинною мовою.

За технологією друку принтери поділяють на матричні, струменеві, лазерні й сублімаційні, а за колірністью друку -- на кольорові й монохромні.

Монохромні принтери можуть друкувати зображення, що має кілька градацій одного кольору, зазвичай, чорного (хоча зрідка застосовують інші кольори: синій, червоний чи зелений).

Із розвитком комп'ютерних технологій крім монохромних набули поширення принтери, що можуть друкувати майже весь спектр кольорів, видимий людським оком. Такі принтери називають «кольоровими».

Матричні принтери застосовують як спеціалізовані для друку на рулонах паперу в лабораторіях, банках, бухгалтеріях, для друку на багатошаровихбланках (наприклад, паспорти, авіаквитки), а також, коли важливий саме факт друку ударом. Вважається, що факт удару ускладнює несанкціоновані зміни фінансового документ.

Набули поширення багатофункціональні пристрої, в яких об'єднано принтер і сканер. Здебільшого вони мають функції копіювального апарата, а іноді - також і факса. Таке поєднання зручне в роботі.

Зміст

принтер друк лазерний матричний струминний

Вступ

1. Класифікація та основні характеристики принтерів

2. Матричні принтери

2.1 Літерні (символьні) принтери

2.2 Голчасті матричні принтери

3. Струменеві принтери

3.1 Розвиток технології струминного друку

3.2 Додаткові можливості струменевого друку

3.3 Основні напрямки розвиток технологій струменевого ДРУКУ

4. Лазерні принтери

4.1 Технологія лазерного друку

4.2 Управління печаткою

4.3 Аналіз характеристик

Висновок

Список літератури

Додаток

Вступ

Перші принтери були, за сумісництвом моніторами. І клавіатурами теж. Власне, у стародавніх ЕОМ не було ні окремої клавіатури, ні монітора, ні принтера. Всі замінювало собою пристрій, зроблений за образом і подобою друкарської машинки.

Щоб підтримувати діалог з людиною, машина друкувала питання і відповіді на паперовій стрічці. Що, зрозуміло, було і незручно (передісторію діалогу доводилося шукати у величезному рулоні відпрацьованої стрічки), і недобре (папір переводилося десятками метрів). Але думка людська на місці не стоїть. Паперову стрічку кінцевої довжини замінили на нескінченну електронну і помістили в монітор. До нього додали окрему клавіатуру. Тоді й довелося створювати самостійне друкуючий пристрій. У СРСР, щоб не засмічувати радянську мову іноземними словами, придумали свою назву принтерів-АЦПУ.

Сьогодні складно зв'язати образ перший друкуючих пристроїв із звичайним принтером. Функції ідентичні - виводити на папір те, що «надумав» комп'ютер, але зовнішнє і навіть внутрішня подібність знайти непросто. Хоча і у стародавніх друкуючих пристроїв був обертовий барабан, пізніше з'явився у лазерних принтерів. Але в першому втіленні барабан був інший - розбитий на кільця, причому кожне кільце являло собою ланцюжок літер, повний набір буквених і цифрових символів. Оберт барабана відбувався за час проходу одного рядка на папері. Щоб надрукувати слово «Мама», треба було притиснути першу позицію папери в той момент, коли повз проносилась літера «М» на першому кільці, другу - коли «а» на другому і т.д. Зрозуміло, папір тулився не до самої літері - між ними знаходилося полотно з фарбою (аналог стрічки в друкарській машинці). До речі, друкували АЦПУ досить швидко, але якість лишала бажати багато кращого - символи виходили з «хвостами» (ефект змазування від швидкого обертання барабана). Але ця обставина, так само як і обмеження, що накладаються чисто символьним висновком, не заважали першим ентузіастам комп'ютерної графіки виводити на папір великі картини! То були плакати, де різними символами можна було ставити закраску елементів зображення, тобто, пікселів. Букви «ж» і «щ», наприклад, представляли найтемніші пікселі, а пробіл - найсвітліше.

На сьогоднішній день принтер є найпопулярнішим периферійним пристроєм, що підключається до персонального комп'ютера. Хоча розмови про «безпаперової» технології ведуться вже досить давно, нормальну роботу з комп'ютером поки що важко уявити без використання друкувального пристрою. Найчастіше потрібна копія на папері того чи іншого документа, малюнка і т. П., що є в комп'ютері у файлі.

У сучасній термінології принтери - це пристрої виведення даних з ЕОМ з їх фіксацією на папері або іншому матеріальному носії. Принтер розширює взаємозв'язку комп'ютера з матеріальним світом, заповнюючи папір результатами своєї роботи.

Термін «принтер (printer)», можливо, має найширше трактування в мові, що описує процес обробки інформації. Можливості сучасних принтерів просто приголомшливі. Якість друку, її швидкість зростає з року в рік, а вартість самих пристроїв робить їх доступними практично кожному.

У даній роботі об'єктом дослідження є основні характеристики сучасних принтерів для персональних комп'ютерів і проводиться їх детальний аналіз. Наводиться класифікація принтерів за способом друку і деяким іншим характеристикам. Акцентується увага на основні визначальні параметри при виборі принтера. Метою роботи є вивчення всіх можливостей сучасних принтерів, проведення повного аналізу технічних характеристик.

Актуальність роботи обумовлена широким розмаїттям сучасних моделей принтерів, технологій їх виробництва і наборами різних технічних характеристик. Розгляд цих питань є обов'язковим при виборі конкретної моделі принтера, для вирішення будь-якої практичної задачі або обладнання робочого місця друкуючим пристроєм.

1. Класифікація та основні характеристики принтерів

У сучасній технічній літературі можна знайти різні варіанти класифікації принтерів. У даній роботі буде проведена класифікація з усіх найбільш значущих характеристик сучасних принтерів. Такими характеристиками є:

1. Принцип роботи друкуючого механізму;

2. Максимальний формат аркуша;

3. Підтримувана кольоровість друку;

4. Швидкість друку;

5. Роздільна здатність;

6. Ціна.

За принципом роботи друкувального механізму розрізняються матричні, струменеві та лазерні принтери. Існує ряд інших технологій друку, наприклад сублімаційна, друк за рахунок термопереносу, що застосовуються набагато рідше. Лазерна і світлодіодна технології, у багатьох випадках з точки зору кінцевого користувача невиразні.

Максимальний формат листа паперу (або іншого матеріалу, на якому здійснюється друк) розрізняють також кілька видів. Найбільш поширені моделі формату А4 (210х297 мм.), А3 (420х297 мм.) Та Legal (тобто розраховані на аркуш паперу трохи більший, ніж А4). Моделі, що працюють з папером формату А3, коштують трохи дорожче. Співвідношення числа продажів у "вузьких" і "широких" принтерів поступово змінюється у бік перших. Велика частина моделей принтерів формату А3 використовує матричний або струменевий принцип друку, хоча існують і лазерні принтери формату А3. За підтримуваної кольоровості друку принтери поділяються на чорно-білі, чорно-білі з опцією кольорового друку і кольорові. Для кольорових принтерів у рамках одного типу (струменевих) якість друку дуже істотно змінюється від моделі до моделі. У результаті і позиціонуються вони на ринку по-різному. Принтери з опцією кольорового друку, як правило, коштують трохи дорожче, ніж чорно-білі моделі.

Для якісного відтворення ілюстрацій, що зберігаються у векторних форматах, важлива наявність вбудованого інтерпретатора мови PostScript. Формально моделі, що підтримують мову PostScript, приблизно на 25% дорожче аналогічних, не включають цю опцію. Однак, щоб на практиці скористатися перевагами мови PostScript, доводиться купувати додаткову пам'ять і різниця в ціні може виявитися дуже істотною.

За швидкістю друку можна виділити чотири групи: матричні принтери без автоподачі; принтери, що забезпечують швидкість друку до 4 стор./хв. і призначені для індивідуального застосування; принтери зі швидкістю друку до 12 стор/хв., що обслуговують робочі групи; потужні мережні принтери з продуктивністю більше 12 стор/хв. Продуктивність принтера - істотний фактор для організацій, де одним принтером користуються відразу кілька людей, і практично не впливає на споживчі переваги показник, якщо мова заходить про індивідуальну експлуатацію друкувального пристрою.

Швидкість при кольоровому друку, як правило, значно нижче, ніж при друку одним чорним кольором.

Роздільна здатність є визначальним показником якості отриманих відбитків. Найбільш вживаною одиницею вимірювання роздільної здатності є dpi. Чим більше dpi може відтворити принтер, тим краще. Особливо важлива роздільна здатність, якщо на принтері друкуються високо якісні зображення, фотографії тощо. Максимальна роздільна здатність, яка реалізована в сучасних струменевих і лазерних принтерах становить близько 2000 dpi.

За цінового чинника принтери поділити найбільш складно. Найдешевші - це прості моделі матричних і струменевих принтерів, що не відрізняються високою швидкістю і якістю друку. Ціна хорошого продуктивного кольорового лазерного принтера може скласти суму в десятки тисяч доларів.

Повна класифікація пристроїв не буде ніколи завершена, тому що пристрої постійно змінюються: використовуються нові технології, старі моделі реалізуються з використанням будь - яких нововведень, а здаються абсолютними ідеї повторюються знову і знову.

Оскільки найважливішою характеристикою принтера є принцип дії друкуючого механізму (який багато в чому визначає і інші характеристики), то доцільно буде зробити розгляд та аналіз характеристик принтерів стосовно кожної технології дії друкуючого механізму: матричного, струменевого і лазерного.

2. Матричні принтери

2.1 Літерні (символьні) принтери

При класифікації принтерів одним з найважливіших є питання: чи стосується механізм паперу при нанесенні на неї зображення. Контактний принтер б'є папір. Безконтактні принтери притискають і тиснуть її і навіть, можливо, б'ють її електричним струмом, але ніколи не вдаряють по ній різко. Практичне відмінність між цими технологіями по відношенню до того, що трапляється з папером, невелика. Але воно може визначати якість, надійність і навіть рівень шуму працюючого пристрою.

До недавнього часу широке поширення серед принтерів, які підключаються до домашнього комп'ютера, мали контактні принтери. Всі контактні принтери мають багато спільного з друкарськими машинками.

Хоча всі старомодні друкарські машинки є складними, з точки зору механіки, але принципи їх роботи дуже простий. Зніміть всі кулачки, важелі і клавіші і ви виявите, що основу всіх друкарських машинок складають молоточки.

Кожен молоточок ударяє по фарбуючій стрічці, яка в свою чергу торкається паперу в поточній позиції. Удар молоточка призводить до чорнильному відбитку на папері. Кожен молоточок в точці дотику з фарбувальною стрічкою забезпечений будь-яким символом - зазвичай символом алфавіту.

Тим чи іншим чином всі ударні принтери реалізують базовий принцип друкарської машинки. Всі вони наносять зображення на папір за допомогою ударів молоточків по паперу через фарбувальну стрічку. І справді, вся різниця між принтерами та друкарськими машинками полягає в тому, як задається друк потрібного символу.

Гарним прикладом, який ілюструє подобу друкарських машинок і комп'ютерних принтерів, служить універсальна друкарська машинка, здатна працювати як безпосередньо через клавіатуру, як і від комп'ютера, підключаючись до його порту. На зорі персональних комп'ютерів, до тих пір, поки виробники друкарських машинок вірили в надійність ринку ПК, певне число компаній пристосували продукцію, що випускається до підключення до комп'ютерного виходу. Типовим прикладом таких пристроїв є Bytewriter - повільний, що підключається до комп'ютера принтер з повним набором клавіатури від друкарської машинки. Якщо не підключати його до комп'ютера, можна працювати з ним, як з друкарською машинкою .

Одне з пристроїв, прожив коротке життя на ринку, дозволяло перетворювати вашу друкарську машинку в принтер установкою спеціального ящика на клавіатуру. Цей ящик містить дюжини соленоїдів і достатня кількість інших механічних частин, які змушують космічний Шатл виглядати простим. Соленоїди працюють замість електронних пальців, натискаючи по кожній команді на потрібну клавішу центрального блоку. Ці механізми займають вузький простір між абсурдом і оригінальністю. У 1981 році кілька таких пристроїв було навіть продано.

Точно так само, як і друкарські машинки, всі контактні принтери мають певне число достоїнств. Спираючись на багаторічний досвід і постійний розвиток інженерної думки, вони реалізуються на базі добре обдуманої технології. Їх конструкції і функції добре ув'язані і легко зрозумілі.

Більшість контактних принтерів можуть використовувати будь-які речовини, що мають властивості чорнила; працювати з будь-яким папером, яка може знайтися у вас в будинку. Крім того, можна легко отримати багато копій, використовуючи копіювальний папір. Контактні принтери успадкували від друкарських машинок шум, породжуваний при ударі молоточка по фарбуючій стрічці і папері. Цей шум у різних людей асоціюється з різними звуками: з шумом як працює бормашина, диханням злих велетнів або сотнями москітів. Зазвичай контактні принтери породжують звуки, що перевершують за тональністю діапазон нормальної розмови. І це є дуже сильним аргументом.

Альтернативою контактних принтерів є - безконтактні принтери. Цілком очевидно, що ці пристрої використовують зовсім іншу технологію. Для цього застосовуються зовсім інші принципи. Вони виникли завдяки новим технологіям. Найбільш широке поширення одержали наступні види принтерів, що реалізуються за відповідним безконтактним технологіям: струменевий, термічний і лазерний принтери, але про ці технології мова піде в наступних розділах.

Термінами "контактний" і "безконтактний" описується технологія, за допомогою якої формуються позначки на папері. Але спосіб формування самого символу, як задається його форма, опускається. У той час як відмінності в реалізованих принтерних технологіях позначаються на якості формованого ними зображення і галузях їх застосування, інші характеристики так само дуже важливі для якості. Серед найбільш важливих і спосіб формування форми символів .

Перші друкарські машинки і більш пізні пристрої, випущені до кінця 70-х, грунтуються на принципі використання готових форм символів. Ця технологія застосовувалася ще в першому друкованому пресі Гутенберга. Кожна літера виходила з відбитка, жорстко заданої форми, що мають зворотне зображення. Кожен молоточок, в пристроях цього класу діє на зразок прес-форми для отримання зображення відповідної літери.

Комп'ютерні принтери, що формують зображення символів аналогічним чином, називаються принтерами з готовими символами. Іноді їх називають іншими іменами, наприклад літерними. Серед них якісні літерні принтери і колісні принтери. Як кажуть самі за себе останні епітети, ці пристрої забезпечують найвищу якість, що задовольняє вимогам для ведення ділового листування, тому що вони аналогічно за своїми характеристиками, які використовуються в цій галузі друкуючими машинками.

Майже всі принтери цього класу використовують контактний принцип нанесення чорнила на папір. Замість того щоб використовувати окремий молоточок на кожну букву, символи поділяються на окремі елементи, які вставляються між одним молоточком і гумовим валиком. Молоточок від соленоїда, управляється електронікою принтера та комп'ютера, вибирає потрібний елемент. З його допомогою потім видавлюються чорнило з фарбувальної стрічки на папір. Щоб дозволити надрукувати всі алфавітно-цифрові символи на папері, друковані елементи відхиляються або обертаються, дозволяючи молоточку вибрати необхідний в потрібний момент елемент.

Найчастіше символи встановлюються по периметру кола. Ця конструкція заробила термін "колесо маргаритки" тому що нагадує пелюстки квітки. У її пристроях маргаритки встановлені горизонтально і їхні пелюстки вигнуті вгору.

Характерною рисою торгової марки принтерів з жорстко заданою формою символів є вища якість формованого зображення. Стандарт, до якого всі інші принтери прагнуть, задається безконтактним принтером з повністю сформованою формою символів, названим або photocomposer. Цей тип машин використовується для отримання перших відбитків газет, журналів та книг. Ці машини працюють фотографічно. Символи мають задану форму, нанесену на плівку у вигляді негатива. Кожен потрібний символ вноситься в зону світла по черзі, і його образ висвічується на фотопапері. У результаті отримують ряди прекрасних символів.

Інші принтери цього типу забезпечують якість текстів приблизно такої ж якості. Головним обмеженням є не принтерна технологія, а використовувана барвна стрічка. Деякі колісні принтери, забезпечені стрічкою Mylar, можуть зрівнятися за якістю до стандарту.

Швидкість передачі є одним з головних недоліків більшості доступних комерційних принтерів з жорстко заданою формою символів. Вони дуже повільні. Деякі з них працюють зі швидкістю 12-20 символів в секунду. Така продуктивність порівнянна з продуктивністю друкарки. Більш дорогі пристрої цього класу здатні на 40-90 символів в секунду. Це швидше, але все одно в три рази повільніше, ніж продуктивність принтерів, реалізованих за іншою технологією, і стоять ті ж гроші.

Ці принтери друкують символи з обмеженої множини. Можна одержати відбиток тільки тих символів, які напресовані на принтерні колеса або наперстку. Більше того, вони формують погане графічне зображення, а більшість з них не формують його зовсім.

2.2 Голчасті матричні принтери

Альтернативою принтерів з жорстко заданою формою символів є технологія, за якою можна отримати зображення символу заданої конфігурації. Вихідним елементом, з якого формується зображення символів на папері, є той самий елемент, який використовується і при формуванні зображення на екрані. З деякого безлічі точок можна скласти будь-який символ, який потрібно надрукувати. Щоб полегшити алгоритм друку, принтери, формують символи з точок, зазвичай розміщують їх у матриці. Так як символи формуються з точок матриці, правомірно називати їх точково-матричними принтерами.

Прототипом таких принтерів є контактні пристрої. Вони використовують друкуючі голівки, які ходять вперед і назад по всій ширині паперу. Деяке число тонких друкованих голок діють, як молоточки, завдаючи чорнило з фарбувальної стрічки на папір.

У більшості матричних принтерів здається складним, але ефективний механізм кожною голкою. Друкуюча голка в звичайному положенні знаходиться в стороні від фарбувальної стрічки і паперу. Її рух вперед відбувається під впливом сили постійного магніту. Магніт обмотаний витком дроту, утворюючи електромагніт. Полярність електромагніту протилежна постійному магніту. Їх поля нейтралізують один одного. Поле постійного магніту утворює складову, яка утримує голку в нормальному положенні. Подача енергії в електромагніт призводить до того, що голка прямує до фарбувальної стрічки і залишає відбиток на папері. Після цього електромагніт знеструмлюється, і постійний магніт повертає голку в позицію очікування, готуючи її до наступного акту. Цей принцип реалізується з однією метою - утримувати голки в позиції очікування за відсутності живлення на принтері.

Складність механізму виправдовується реалізацією їм захисту делікатних друкуючих голок. Друкуюча голівка (рис. 1) матричного принтера утворюється деяким числом друкуючих голок. Кількість голок у друкуючій голівці визначає якість друку. Недорогі принтери мають 9 голок. Матриця символів в таких принтерах має розмірність 7'9 або 9'9 точок. Більш досконалі матричні принтери мають 18 голок і навіть 24.

Щоб надрукувати рядок символів, принтерна головка рухається горизонтально по паперу і кожна голка вдаряє в строго заданій позиції для отримання потрібного символу. Удар голки відбувається в заданий час, коли вона буде займати точно задане положення в матриці. Голка вистрілює в стрічку - головка принтера ніколи не зупиняється до тих пір, поки вона не досягне межі паперу. Голівка встановлюється на ракетці і рухається уздовж друкованого рядка. При цьому голки в потрібний момент ударяють через фарбувальну стрічку по паперу. Це забезпечує формування на папері символів і зображень.

Рисунок 1. Схема дії матричного принтера

Для переміщення фарбувальної стрічки використовується передавальний механізм, який використовує рух каретки. За переміщення каретки відповідає кроковий двигун. Ще один кроковий двигун відповідає за переміщення бумагоопорного валика. Швидкість друку матричних принтерів невисока. Залежно від обраної якості друку і моделі принтера швидкість друку складає від 10 до 60 секунд на сторінку.

Головним чинником, що обмежує швидкість цих пристроїв, служить час, що проходить між можливостями запуску різних голок. Фізичні закони руху обмежують збільшення продуктивності принтерів. Таким чином, час, необхідний для можливості подальшого використання кожної друкуючої голки, є фізичним обмеженням того, як швидко друкуюча голівка може пересуватися по паперу. Голівка не може переміщатися до наступної точкової позиції, перш ніж всі її голки не прийдуть в стан готовності. Якби голівка принтера переміщалася занадто швидко, точкове позиціонування (і форми символів) виходили б випадковим чином.

Для збільшення продуктивності деякі контактні матричні принтери друкують у двох напрямках: один ряд - зліва направо, а наступний - справа наліво. Такий режим функціонування усуває втрату часу, що витрачається на повернення каретки з лівої межі паперу до вихідного стовпцю. Звичайно ж, такий принтер повинен мати достатньо пам'яті для повного зберігання рядку тексту, щоб прочитати його у зворотному порядку.

Символи, що формуються матричними принтерами, часто виглядають досить грубими в порівнянні з зображенням, одержуваних за технологією з жорстко заданою формою символів. Це відбувається через те, що деякі індивідуальні точки можуть виділятися. Якість символів, одержуване матричним принтером, головним чином визначається числом точок в матриці. Чим більше щільність матриці (більше число точок у даній площі), тим краще виглядає символ.

Часто навіть двонаправлені принтери переходять на роботу в одному напрямку, якщо потрібно отримати якісний друк. Для збільшення щільності пунктів вони проходять кожен рядок два рази, а то і більше число разів, пересуваючи папір на половину вертикальної ширини між кожним проходом, заповнюючи простір між точками. Можливість працювати в будь-якому напрямку допомагає забезпечити акуратне розміщення кожної точки під час кожного проходу.

Матриці 5'7 точок є достатнім для формування всіх заголовних і прописних літер алфавіту, хоча вони виглядають досить грубо і не естетично. Вся справа в тому, що точки досить великі і виглядають кутасто. Ще гірше те, що мінімальна матриця занадто мала для формування відмітних символів, таких, як g, j, p, q і y. Нижня частина цих букв нерозбірлива. Тому мінімальною матрицею, яка у більшості комерційних матричних принтерів, є матриця 9'9 точок. З її допомогою формується читаний текст, але він все ще не елегантний. Хоча матричні принтери здатні і на більше. Лазерні принтери теж використовують цю технологію, але вони реалізують точкову технологію з дуже високою щільністю - 300 точок на дюйм. Кожен символ можна отримати матрицею 30'50. Найостанніші контактні матричні принтери наближаються по якості до цього рівня.

Точно так само, як це має місце з комп'ютерними дисплеями, часто плутаються поняття роздільної здатності й адресовані точкових матричних принтерів. Згадуючи роздільну здатність, мається на увазі адресується. Принтер може бути в стані адресування до будь-якої позиції на папері з точністю, скажімо, 1,120 дюйма. Хоча, якщо друкувальна голка більше 1/120 дюйма в діаметрі, механізм ніколи не зможе надрукувати з точністю більшою, ніж 1/120-дюймова. Великі точки, що формуються широкою голкою, друкують розпливчасті символи. Більш якісні ударні матричні принтери використовують більш дрібні голки. Лазерні принтери зазвичай використовують точки відповідні їх роздільної здатності - 1/300 дюйма.

Для текстового друку в загальному випадку є наступні режими, які характеризуються різною якістю друку:

- Режим чорного друку (Draft);

- Режим друку, близький до типографського (NLQ - Near-Letter-Quality);

- Режим з друкарською якістю друку (LQ - Letter-Quality);

- Над якісний режим (SLQ - Super Letter-Quality).

Відзначимо, що режими LQ і SLQ підтримуються тільки струменевими і лазерними принтерами.

У принтерах з різною кількістю голок ці режими реалізуються по-різному. У 9-голчастих принтерах друк в режимі Draft виконується за один прохід друкуючої голівки по рядку. Це найшвидший режим друку, але зате має найнижчу якість. Режим NLQ реалізується за два проходи: після першого проходу голівки папір простягається на відстань, відповідне половинному розміру точки; потім відбувається другий прохід з частковим перекриттям точок. При цьому швидкість друку зменшується вдвічі.

Матричні принтери, як правило, підтримують декілька шрифтів і їх різновидів, серед яких набули широкого поширення roman (дрібний шрифт друкарської машинки), italic (курсив), bold-face (напівжирний), expanded (розтягнутий), elite (полусжатий), cadenced (стислий), pica (прямий шрифт - цицеро).

Переключення режимів роботи матричних принтерів і зміна шрифтів можуть здійснюватися як програмно, так і апаратним шляхом натискання наявних на пристроях клавіш і відповідної установки перемикачів.

Крім того, матричні принтери здатні формувати графічне зображення. Багато матричні принтери мають безліч додаткових символів, названих псевдографікою. Вони дозволяють формувати зображення за допомогою вбудованих блоків, що мають форму простих геометричних фігур, таких, як квадрати, прямокутники, трикутники, горизонтальних і вертикальних ліній і т.д. Кожна з цих фігур закодована і розпізнається принтером точно так само, як буква алфавіту. Принтер просто заповнює рядок за рядком цими блочними символами, формуючи картину. Зображення виглядає злегка грубуватим, тому що вбудовані блоки більше. Найменші з них мають у поперечному перетин 1/8 дюйма.

Більшість матричних принтерів дозволяє навіть вказати, де розташувати кожну індивідуальну крапку на аркуші паперу. Для цих цілей використовується технологія, названа адресацією по всіх точках (APA graphics). Озброївшись відповідними інструкціями, можна отримати графічне зображення з відмінною деталюванням або навіть намалювати картину в півтонах, формуючи зображення, схоже за якістю з газетними фотографіями. Програмне забезпечення принтера дозволяє кожній друкованої точкової позиції бути контрольованою, описуючи її як друковану (чорну) або не друковану (білу). Цілий образ може бути сформований на зразок телевізійної картинки, скануванням ліній завширшки кілька точок (по ширині вони рівні числу голок голівки) по всій папері.

Ця технологія отримання графічного зображення має ще одне ім'я. Так як кожна індивідуальна друкується точка може бути призначена певної позиції або "адресою" на папері, вона часто називається графікою з поточечной адресацією. Іноді повний титул спрощується до точкової графіки. Трапляється він змінюється до графіки з побітовим зображенням, тому що кожна точка описується при формуванні зображення одним бітом інформації.

Точно так само, як це має місце з якістю тексту, точність друку принтерів, що реалізують таку технологію, утворюють широкий діапазон від середнього до дуже хорошої якості. Справжня роздільна здатність (більше ніж адресується) вказує, як точні, можуть бути надруковані деталі. Вона може бути в межах від 72 до 300 або більше точок на дюйм. Чим більше точок на дюйм роздільної здатності. Тим краще буде виглядати друкується графіка.

Крім індивідуальної адресації до кожної точки папери деякі матричні принтери дозволяють навіть визначити точкове безліч для символів цілого алфавіту. Форми символів, визначені вами, можуть використовуватися в якості звичайного шрифту. Кожне безліч літер друкується посилкою звичайного алфавітно-цифрового символу комп'ютера. Така характеристика називається завантаженню безліччю символів, тому що інформація, необхідна для формування символів, завантажується з комп'ютера в пам'ять принтера.

Деякі матричні принтери використовують інший варіант розширення бібліотеки шрифтів. Точкові безлічі, необхідні для формування символів альтернативних шрифтів, зберігаються у мікросхемах ПЗУ, що містяться всередині спеціальних шрифтових касет. Сама касета просто забезпечує установку мікросхем ПЗУ і містить роз'єм, що підключається до принтера. За допомогою такої касети можна збільшити пам'ять принтера. Багато контактні і лазерні принтери розроблені таким чином, щоб мати можливість використовувати такі шрифтові касети.

Слід зазначити, однак, що кожен виробник касет випускає відрізняється від інших і несумісну з ними продукцію (іноді касети двох моделей принтера, випущені одним і тим же виробником, несумісні). Щоправда, кілька виробників лазерних принтерів забезпечують сумісність своєї продукції з касетами лазерного принтера Hewlett-Packard.

Крім матричних голчастих принтерів є ще група матричних термопринтерів, оснащених замість голчастою друкуючої голівки голівкою з термоматрицею і використовують при друці спеціальну термобумагу або термокопірку (що, безумовно, є їх істотним недоліком).

3. Струменеві принтери

3.1 Розвиток технології струменевого друку

Аналогічно термодруку, технологія струменевого друку пройшла довгий шлях вдосконалення, причому з більш ніж успішними результатами. За 15 років роздільна здатність струменевих принтерів, призначених для масового застосування, зросла майже в 10 разів (до тисяч точок на дюйм). Досягнуто вдалий компроміс між вимогами до чорнилом не засихати в соплах друкуючої голівки і досить швидко сохнути на папері, не змазаними при цьому. Значно покращилися експлуатаційні властивості струменевих апаратів, вони стали більш невибагливі до паперу.

Механізм подачі і протяжки паперу струменевих, друкувальних пристроїв дуже високий, однак, застосована принципово інша друкуюча голівка. Оскільки струменева технологія використовує метод "викидання" крапель барвника на папір, відповідна матриця друку являє собою набір сопел (до 256), з якими сполучені ємності для чорнила і керуючі механізми (як правило, - п'єзоелектричного типу). Вимоги до фарб (чорнилу) досить суперечливі і високі, тому склад їх постійно вдосконалюється. Якість зображення сильно залежить від типу паперу (плівки), тому для найбільш відповідальних робіт рекомендуються спеціальні її типи, що мають властивості швидкого вбирання чорнила без їх прояву на просвіт.

Таким способом може викидатися до мільйона крапель в секунду. Їх розміри залежать від геометричної форми сопел-розпилювачів і складають всього лише кілька мікрон, а швидкість, з якою вони долітають до паперу, досягає 40 м/с. Мова йде про струменеві принтери, які працюють за вищезгаданим принципам безперервного розпилення барвника або друку під високим тиском. Ці принтери здатні маркувати і наносити коди практично на всі поверхні і предмети. Вони в стані розпорошувати переважна більшість видів рідин: чорнила, лак, масла і навіть клейкі речовини і смоли.

Завдяки високій швидкості польоту крапель допускається використання поверхні з сильними нерівностями і залежно від вимог до якості друку розміщувати їх на відстані 1-2 см від сопла-розпилювача. У результаті можна наносити маркування, наприклад дані про термін придатності товару, на картонні коробки, пляшки, консервні банки, яйця або кабелі. Цю технологію друку неважко впізнати по точках, що здаються нерівномірними.

Перший вдалий монохромний струменевий принтер Thinkjet фірми Hewlett-Packard подолав основну масу технологічних проблем і забезпечив при високій якості друку і дозвіл, близькому до голчастим друкуючим пристроям, швидкість друку до 150 символів за хвилину. У порівнянні з основними конкурентами тих років - голчастими друкувальними пристроями, різко знизився рівень шуму під час друку. Сучасні струменеві принтери для масового застосування, як правило, мають роздільну здатність на рівні 300-360 або 300-600 точок на дюйм, можуть друкувати з задовільною якістю на звичайному папері і з високою якістю (наближається до друку на лазерному принтері) - на спеціальному папері. Типову швидкодію при друці текстів становить 50-160 знаків у хвилину, а графіки - 0.5-4 листа в хвилину.

Поширені струменеві друкувальні пристрої фірм Hewlett-Packard, Epson, Apple, Brother, Lexmark, Texas Instruments, CalComp та інших. Питома вартість друку струменевих принтерів складає близько 5 центів на аркуш формату А4, а ціна самих принтерів є середньою між цінами на матричні і лазерні принтери. Фактично, маючи ціну на 150-200 доларів нижче, ніж у лазерних апаратів, і якість, що наближається до них, сімейство струменевих принтерів стійко збільшує свою частку на ринку, чому сприяє і їх активна реклама. Струменеві принтери практично безшумні.

Перші заявки на реєстрацію винаходу систем струменевого друку з виконавчими п'єзоелектричними механізмами були подані в 1970 і 1971 рр.. Протягом декількох років різні фірми та інститути проводили дослідження, поки, нарешті, компанії Siemens не вдалося втілити цей принцип у прийнятну для ринку форму. У 1977 р . був продемонстрований перший струменевий принтер з дозованим викидом барвника. Цей принтер, оснащений дванадцятьма соплами-розпилювачами і друкує майже безшумно зі швидкістю 270 символів в секунду, зробив революцію навіть у колах фахівців.

Siemens як електромеханічного перетворювача використовувала п'єзоелектричних трубочку, вмонтовану в канал з литтєвий смоли. Всі канали закінчуються пластиною з отворами, що калібруються для розпилення, розташованої на передній панелі пристрою. Передача електроенергії і барвника проводиться виключно за допомогою коливань тиску, що розповсюджуються в каналі відповідно до законів акустики. Коливання, що досягають кінця каналу, відображаються там з інверсією фази, тобто в цьому місці коливання зі зниженим тиском і навпаки.

Замість п'єзоелектричних трубочок, як у Siemens, на друкуючих голівках Epson, виконаних з структурованих скляних пластинок, укріплені невеликі пьезопластинки. Якщо до них прикласти електричну напругу, їх діаметр трохи зміниться, але і цього буде достатньо, щоб вони зігнулися разом з пасивною багатошаровою скляній підкладкою подібно біметалічній пластині, що призведе до виникнення в каналі барвника виштовхуються тим же способом, що і в друкуючих голівках з пьезотрубочками.

У 1987 р. компанія Dataproducts запропонувала інший принцип використання пьезоелектриків для струменевого друку, заснований на застосуванні пластинчастого пьезопреобразователя. У наступні роки цей метод залишався порівняно маловідомим (причому не стільки через конструкції на базі перетворювача, скільки через рідких воскових чорнил, які застосовувалися у всіх струменевих принтерах з пластинчастим пьезопреобразователем виробництва Epson), поки не з'явилася модель Stylus 800.

Згідно цьому у методом пьезопреобразователя, що представляє собою довгу пласку платівку, розміщується позаду невеликого резервуару з барвником. При впливі на ламель імпульсів напруги її довжина трохи змінюється, що приводить до сплесків тиску всередині резервуару, які, у свою чергу, виштовхують краплі з сопла-розпилювача.

Пластинчасті пьезопреобазователі поєднують в собі переваги як плоских, так і трубчастих систем високу частоту розпилення і компактну конструкцію. Сьогодні на друкуючі голівки з пьезоламелі роблять ставку такі фірми, як Dataproduts, Tektronix і Epson.

На початку 1994 року Epson продемонстрував пьезотехнологію MACH (Multilayer Actuator Head - голівка з багаторівневим виконавчих механізмом) у свойому новому струменевому принтері моделі Stylus 800. Тим не менше, і в п'єзоелектричних друкуючих голівках MACH-голівках застосовуються пьезоламелі. Щоправда, компанії Epson вдалося виготовити пьезоламелі одного ряду сопел-розпилювачів в єдиному блоці (Multilayer). Таким чином, виявилося можливим ще зменшити розміри друкуючої голівки, розмістити перетворювачі, канали і сопла-розпилювачі з дистанцією всього лише в 140 нм і одночасно знизити виробничі витрати.

При тонкошаровій технології застосовуються в принципі ті ж виробничі процеси, що і при виготовленні інтегральних схем. Канали подачі фарбника, сопла-розпилювачі, виконавчі механізми та струмопровідні шини виникають при почерговому нанесенні шарів на підкладки, наприклад способом іонно-променевого напилення, та подальшому структуруванні цих шарів.

Таким чином, після завершення процесу виробництва, що налічує більше сотні кроків, на одній підкладці з'являється дуже багато термодрукуючих елементів. Всі структури повинні бути виконані з точністю до тисячної частки міліметра. Крім того, найменше забруднення при виробництві призводить до відмови. З цієї причини бульбашково-струменеві друкувальні елементи виготовляються в чистих приміщеннях і з застосуванням машин, типових для напівпровідникової промисловості.

Очевидно, що при одночасній обробці багатьох мініатюрних елементів на одній підкладці витрати на виготовлення різко знижуються, хоча рівень інвестицій в чисті виробничі приміщення і верстати високий. Витрати на струменево-бульбашкові друкуючі елементи залежать не від кількості сопел-розпилювачів або дозволу друку, а тільки від виду поверхні кристала, а також від числа і характеру процесів. Отже, друкуюча голівка, розрахована на дозвіл 400 крапок / дюйм, з 64 розпилювачами не повинна коштувати дорожче, ніж голівка з 24 розпилювачами і дозволом 180 точок / дюйм.

Оскільки голівки струменево-бульбашкового термодруку виготовляються за тим же принципом, що і інтегральні мікросхеми, напрошується думка про інтеграцію останніх у друкувальні кристали.

Функціонування бульбашково-струменевого сопла-розпилювача полягає в наступному. Спочатку сильний імпульс напруги тривалістю 3-7 мкс подається на крихітний нагрівальний елемент, який миттєво нагрівається до 500 градусыв по Цельсію . На його поверхні температура перевищує 300 градусыв по Цельсію. Потужність нагріву поверхні настільки велика, що при збільшенні тривалості імпульсу напруги всього лише на кілька мікросекунд нагрівальний елемент моментально б зруйнувався.

Відразу ж в тонкій плівці над нагрівальним елементом починають кипіти чорнило, і через 15 мкс утворюється закрита бульбашкова пара високого тиску. Він виштовхує краплю чорнила з сопла-розпилювача, при чому швидкість польоту краплі досягає 10м/с і більше. Через 40 мкс бульбашка, з'єднавшись з атмосферою, знову опадає, проте пройде ще 200 мкс, поки нові чорнила під дією капілярних сил не будуть засмоктані з резервуару.

Голівка Edgeshooter, як стає зрозуміло вже з назви, розбризкує чорнильні краплі "за ріг", тобто перпендикулярно до напрямку утворення бульбашок. У голівці Sideshooter, де пластина з соплами-розпилювачами знаходиться поверх нагрівальних елементів і каналів подачі чорнила, бульбашки і краплі рухаються в одному напрямку. Оскільки краю сопел-розпилювачів в голівках типу Sideshooter зроблені з однорідного, а не з різних матеріалів, як у Edgeshooter, процес виготовлення розпилювачів з отворами певного розміру для Sideshooter значно простіше, ніж для головок Edgeshooter. Крім того, доводиться враховувати неоднакове змочування різнорідної поверхні голівки Edgeshooter.

З іншого боку, при прямому розпиленні барвника для сопел потрібно більш велика поверхня, що може завдати неприємностей, зокрема, творцям майбутніх систем друку з великою кількістю розпилювачів і підвищеним дозволом. До того ж чорнило, з силою, вдаряються об поверхню нагрівального елемента після падіння бульбашкові пари, рано чи пізно викличуть її пошкодження внаслідок кавітації. Можливо, з цієї причини спосіб прямого розпилення досі використовувався тільки в змінних друкуючих голівках з обмеженим строком служби.

Вимоги до якості чорнила для будь-якої системи струменевого термодруку дуже високі, значно вище, ніж пьезосистемах. Принцип функціонування і високі температури зумовлюють застосування тільки змішаних розчинних барвників на водяній основі.

1. -Барвники повинні відповідати цілому ряду вимог:

2. -Бути спільними з матеріалами, з яких зроблений друкує механізм;

3. -Не утворювати відкладень в каналах і розпилювачах, а також не розшаровуватися;

4. -Зберігатися протягом тривалого часу;

5. -Володіти певними показниками щільності, в'язкості і поверхневого натягу при температурах від 10 до 40 гр. Цельсія;

6. - Не, служити живильним середовищем для утворення бактерій і водоростей;

7. - Не містити отруйних або канцерогенних речовин і не займатися.

До того ж барвники для струменевого термодруку повинні утворювати бульбашкові пари без відкладення опадів і витримувати короткочасне нагрівання до 350 градусів по Цельсію.

У процесі свого розвитку струменеві моделі досить швидко підвищили якість друку і, що найголовніше - навчилися друкувати в кольорі. Це остаточно підкорило серця користувачів і призвело до того, що за десять років струменеві моделі в класі SOHO стали основними і завоювали більше 80% ринку.

Щоб уявити собі, наскільки швидким був їх розвиток, можна порівняти першу модель з типовою сучасною. Сьогодні струменевий принтер володіє дуже високою якістю друку чорного тексту та кольорової графіки.

Але, в принципі, все це не настільки важливо - адже кількість точок на кожному дюймі вже перестало відігравати визначальну роль, і практично у всіх виробників є свої унікальні технології підвищення якості друку. Перш за все, це способи створення точок різного розміру: найдрібніших, від 2-5 піколітрів, для промальовування тонких елементів зображення (рекордно малу краплю в 2 пл дає принтер Epson Stylus Photo 950), і більших, для швидкої заливки великих площ. Далі, це оптимальний підбір кольорів - змішування чорнила різного кольору з точних пропорціях (найбільш відомою технологією є Hewlett-Packard Photo REt). І, звичайно, математичні фільтри, що усувають дефекти зображення. Наприклад, при невисокому дозволі вихідної картинки її лінії виділяються фільтрами, інтерполюються і згладжуються для збільшення різкості (так званий ефект SmartFokus); при затемненні основного об'єкта частина зображення може бути автоматично підсвічена (ефект віртуальної спалаху).

Не останню роль відіграють способи отримання крапель, швидкість їх вистрілювання і кількість дюз у друкованій голівці. Всі разом це призводить до збільшення загальної швидкості, і сучасні струменеві моделі друкують практично так само швидко, як лазерні принтери початкового і середнього рівня. Правда, при цьому вони позбулися козиря, яким вони володіли спочатку - безшумної роботи.

Але при друку на звичайному папері струменеві принтери все-таки програють кольоровим лазерним моделям (чорнило проникають в пори паперу і лягають не так чітко, як твердий барвник). Певним винятком тут є моделі Canon з так званим оптимізатором чорнила. Це прозорий полімер, який наноситься на папір разом з чорнилом і, фактично, перетворює будь-який папір в фотографічну. Але цей підхід не отримав широкого поширення і використовується тільки в моделях бізнес-класу.

Подібний же тест можна провести і в економічному режимі. У ньому чорнило економляться за рахунок освітлення зображення та / або шляхом зниження дозволу. Дуже часто символи при цьому стають «щербатими», або з'являються спотворення начебто зламу символів (наче рядок змістили в той момент, коли друкувалася її середина).

Окремо можна перевірити поліпшені режими. Їх, як правило, буває декілька. У принтерів Lexmark їх два, вони прямо називаються «Покращення» (якість) і «Найкращий» і доступні на основній сторінці драйвера. У принтерів Hewlett-Packard також на основній сторінці доступний режим «Best», а у моделей Canon і Epson доводиться переходити в призначені для користувача настройки. У драйверах Epson можна вибирати рівень якості з ряду «Normal - 360 dpi», «Fine - 360 dpi», «Photo - 720 dpi», «Photo - 1440 dpi» і «Photo - 2880 dpi». У моделей Canon в призначених для користувача настройках просто задані п'ять рівнів якості за рахунком - перший, другий і т.д.

Зрозуміло, дивно говорити про повний збіг лінійок риси в різних виробників. Але про приблизний відповідно судити все ж можна. Тест кольорової графіки можна провести, вивівши на друк типову презентацію MS PowerPoint. Для цього, звичайно, не обов'язково вибирати вищу якість. А от для перевірки друку фотографії краще задати саме його. Причому найвищий рівень визначається не тільки ступенем якості, але й типом паперу. Зрозуміло, при друці на фотопапері з полімерним покриттям принтер постарається показати все, на що він здатний.

3.2 Додаткові можливості струменевого друку

Тепер можна поговорити про речі другорядних, але дуже важливих. Спочатку про сервісні функції - тут конкуренція основних виробників часом виявляється дуже драматичною.

У 1999 році з'явилися моделі Hewlett-Packard з автоматичним вирівнюванням картриджів. Спочатку така функція здавалася користувачам не дуже важливою, але поступово її оцінили, і слідом за НР цю функцію підтягли Canon і Lexmark.

У 2000 році у принтерів Epson з'явилася друк без полів. З боку інших виробників можна було почути відверту критику - мовляв, це абсолютно зайва можливість, цікава лише для 3% користувачів. Але пройшло зовсім небагато часу, і сьогодні, і Canon, і Hewlett-Packard також оснастили свої новітні моделі «безкрайньої» печаткою.

Схожа ситуація мала місце і з автоматичним визначенням типу паперу. Але деякі технології так і залишаються «фірмовими» і не приймаються конкурентами. Наприклад, можливість автоматичної двосторонньої друку у Hewlett-Packard, коли лист заповнюється з одного боку, потім знову засмоктується принтером і заповнюється вже з іншого. Такий спосіб буває вельми зручний при друку багатосторінкових документів (згадайте, як довго доводиться міркувати, яким боком вставити в лоток принтера пачку із друкованими парними сторінками ... щоб негайно переконатися, що пачка знову вставлена неправильно, зупинити друк, вилаятися і в підсумку втратити масу паперу і часу). А принтери Epson в гордій самоті все ще друкують на рулонному папері і навіть деколи забезпечуються різаком для автоматичного відсікання готової фотографії від рулону.

Сервісне напрям, який поки що розвивають тільки Epson та Hewlett-Packard - прямий друк з карток флеш-пам'яті. У НР деякі моделі також надають можливість друкувати безпосередньо з цифрової фотокамери (через USB-з'єднання). Не можу сказати, що моя душа приймає гідності такої печатки. Все-таки, по-моєму, кожен кадр перед виведенням краще трохи підправити в графічному редакторі. Але не можна не рахуватися з думкою більшості - тих, хто для отримання звичайної плівкової фотографії користується стандартними послугами фотолабораторій (наприклад, «надрукувати всі придатні фотографії на картках 10х15 см»). Точно так само під час прямого друку можна вивести «прев'юшки» всіх кадрів на карті флеш-пам'яті і потім поставити друк вибраних кадрів. Або відразу дати команду «друкувати всі кадри в двох примірниках». Команди легко вводяться з невеликого пульта, забезпеченого рідкокристалічним символьним дисплеєм. А у моделі Epson Stylus Photo 895 є опціонально поставляється LCD-дисплей, на якому можна розглянути фотографії перед друком. Що стосується формату «прийнятих» флеш-карт, то в 895-ої моделі Epson використовуються різні перехідники для слота PCMCIA, а в принтері НР PhotoSmart 7350 є чотири слота, куди безпосередньо можна вставляти картки CompactFlash, IBM Microdrive, Sony MemoryStick, MultimediaCard, SecureDigital і SmartMedia.

Ще однією «другорядної» характеристикою принтера є тип застосовуваної друкарської головки. І справа тут не в способі створення крапель (думаю, не можна стверджувати, що п'єзоелектричний принцип Epson в чомусь гірше або краще термоструйная у Hewlett-Packard і Canon), а в застосуванні суміщених або окремих картріджів для кожного кольору. Зрозуміло, використання окремих картріджів краще - в цьому випадку чорнило кожного кольору вичавлюються до останньої краплі. Але тоді доводиться йти на певний ризик, оскільки роздільні картриджі можна використовувати тільки в друкованій голівці, вбудованої в принтер, а не в картридж. Якщо чорнило в "голові" з якої-небудь причини засохнуть (наприклад, якщо вони виявляться неякісними або якщо принтер довгий час, більше місяця, простоював), її доведеться кілька разів промивати. У самих сумних випадках промивка не дає результату, і тоді друковану голівку доводиться міняти. У струйниках Epson, де вона намертво вбудована в принтер, ця процедура може обійтися дорого, до половини ціни принтера (зовсім недорогі моделі, до 100 доларів, простіше викинути). У принтерах Canon часто застосовують змінні голівки, вартістю до 50 доларів. Їх втрата не так фатальна, але все ж неприємна. А Hewlett-Packard і Lexmark вбудовують головки в картриджі. У даному випадку ризик зводиться тільки до втрати картриджа, але з іншого боку, як уже було сказано, тут вже неможливе застосування роздільних картриджів для кожного кольору.

Щоб не ламати голову (свою, а не друковану) у спробі обчислити, підхід більш вигідний, краще взяти за правило не використовувати неякісні чорнило і не залишати принтер без роботи надовго (хоча б раз на тиждень робити профілактичну роздруківку, яка не дасть чорнилу засохнути).

Але проблема зіткнення з неякісними чорнилом цим не вирішується. Якщо користувач йде на їх застосування свідомо - це одна справа (сам ризикуєш, сам розплачуєшся). Але, на жаль, на нашому ринку дуже багато підроблених картріджів, і проблема тут виглядає не менш гостро, ніж у випадку лазерних принтерів. Тут точно так само можна ненавмисно купити за ціною оригінальному підроблений картридж для принтерів Epson і Canon або перезаправленного - для Hewlett-Packard. Причому рівень підробки (зовнішній вигляд картриджа, упаковка) настільки високий, що навіть експерти не завжди відразу відрізняють її від оригіналу. Єдина порада, яку можна дати користувачам - це купувати картриджі в солідних фірмах. Тут ризик зустріти підробку зведений до мінімуму. У фірмах простіше він істотно вище, а на комп'ютерних ринках - дуже великий. І, як показує практика, реальних важелів, щоб зупинити потік підробок, у виробників немає. Навіть такий сильний крок Epson, як вбудовування чіпа в кожен картридж, лише ненадовго зупинив підроблювача. Вже з'явилися апарати для перепрограмування цих чіпів.

...