Мобільний зв'язок. Мобільний Інтернет

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Інформація - явище незрівнянно більш древнє, ніж сама людина. Уже природа у процесі своєї еволюції передавала закодовану інформацію в рослинах і живих організмах. З перших своїх кроків люди шукають і знаходять нові засоби передачі, збереження та обробки інформації. Однак ніколи раніше людство не накопичувало інформацію й знання настільки стрімкими темпами. Тому закономірним є те, що жодна галузь людської діяльності не зазнала такого розвитку як інформаційні технології. Саме вони були покликані збільшити ефективність та зручність використання різноманітних видів інформації. За останні десятиріччя інформаційні технології зазнали такого глобального поширення, що зараз уже важко уявити життя сучасної людини без них. На сучасному етапі можна без особливих труднощів навести приклади використання інформаційних технологій у всі галузях: від освіти і до менеджменту. Сьогодні успіх буде мати та фірма, той заклад, який володіє найсучаснішими комп'ютерними технологіями. Значного прогресу можна досягти і в галузі освіти з впровадженням відповідних інформаційних комп'ютерних технологій, які зможуть зробити процес здобуття освіти більш гнучким, індивідуалізованим і одночасно нададуть змогу студентам використовувати глобальні ресурси для навчання, спілкуватись та обмінюватись досвідом із студентами інших міст, країн тощо.

Насправді, перспективи розвитку інформаційних комп'ютерних технологій безмежні. Саме тому мною була обрана така цікава та невичерпна тема курсової роботи, в якій було зроблено спробу дати відповіді на запитання що являє собою інформаційна технологія, яки існують види інформаційних технологій. Також розглядаються етапи розвитку інформаційних технологій, перспективи їх використання. Не обминув я своєю увагою і ті проблеми та небезпеку, які пов'язані з використанням інформаційних технологій.

Мене зацікавила тема дипломної роботи тому, що на сучасному розвитку не можна уявити спілкування між людьми без мобільного зв'язку. А чи корисний він для людини, хотілося б більше дізнатися, а також про його недоліки і переваги, про і йдеться в першому розділі роботи.

РОЗДІЛ 1. МОБІЛЬНИЙ ЗВ'ЯЗОК. МОБІЛЬНИЙ ІНТЕРНЕТ. ПЕРЕВАГИ І НЕДОЛІКИ

1.1 Історія радіо й мобільному зв'язку

1.1.1 Від радіохвиль…

Генріх Герців в 1888 році відкрив спосіб створення й виявлення електромагнітних радіохвиль. В 1895 році 25 квітня росіянин учений Олександр Степанович Попов зробив доповідь, присвячений методу використання випроменених електромагнітних хвиль для бездротової передачі електричних сигналів, що містять інформацію. У березні 1896 року А.С. Попов провів експеримент, у якім на 250 метрів передав радіограму із двома словами «Генріх Герц». Через кілька років, у Кронштадті під керівництвом ученого був налагоджений випуск передавальної апаратури, що ухвалює й. Заповзятливий італієць Гульельмо Маркони зацікавився новим винаходом, подав патент в Англії й створив подібне обладнання, ледве ускладнивши схеми А.С. Попова. Згодом, для військових потреб в Англії була організована компанія «Маркони».

Історія бездротового зв'язку починається в далекому 1901 році. У липні того року, англійської компанії «Маркони» удалося передати сигнали зі станції Польдю в Англії в станцію Сент-Джонс у Ньюфаунленде. Сама компанія була на початку двадцятого століття єдиної, хто здійснював провідний міжміський і міжнародний зв'язок. Сигнали щодня передавалися по кабелях, прокладеними між США і Європою. Але, повернемося в Росію - в 1912 році під опікою уряду було утворено Російсько-англійське радіотелеграфне суспільство при співробітництві «Маркони», яка брала на себе зобов'язання встановлювати потужні ретрансляторні вишки на території Росії. Через станції, установлені в Москві, Одесі, Петербургові й Варшаві проходило до двадцяти тисяч слів у добу. Першої із самих потужних радіотелеграфних станцій на початку минулого століття була крапка в Північній Ірландії, її потужність становила 500 кВт. Наступної стала станція в Кольтано, Італія, що забезпечує з'єднання зі США, Англією, Іспанією й деякими колоніями в Африці. Потужність італійського чуда становила одну тисячу кВт.

Англійський магнат зв'язку «Маркони» розвернувся також у Єгипті, Південній Африці, Індії, Сінгапурі, Іспанії, Чилі, Греції, Данії, Бразилії, Туреччини і т.д. Бездротовий зв'язок установлювався на приватні яхти, торговельні й військові суду - усього до прообразу стільникового зв'язку було підключено більше чотирьохсот портів. В Англії весь військовий флот був оснащений радіозв'язком. Цікаво відзначити, що в Іспанії тодішній король Альфонс особисто відкрив бездротову вишку, що зв'язала півострів з Болеварскими й Канарськими островами.

Вартість переговорів між Лондоном і Нью-Йорком становила 7,5 пенсів за п'ять хвилин. Попит же на радіозв'язок ріс постійно. Наприклад, у Канаді й Бразилії, існували газети, що одержували інформацію ( про погоду й ін.) цілком і повністю тільки за рахунок бездротового зв'язку «Маркони». За допомогою нового зв'язку також стали передавати кореспонденцію, клієнтам доводилося платити за кожне відправлене слово. В 1921 році поліція міста Детройта, США, одержала можливість використовувати мобільний зв'язок в автомобілях. Використовувалися частоти в діапазоні близько 2 Мгц, зв'язок був ненадійному й постійно виникали перешкоди

1.1.2 Перші телефони

Але, це лише передумови. Справжня історія стільникового зв'язку починається в 1946 році в місті СантлЛуинс, США. Нагадаємо, що стільниковий телефон є дуплексною радіостанцією, що веде обмін на різних частотах. У наявності частина, що ухвалює, і передає, забезпечують зв'язок з базовою станцією (БС) або ретранслятором. Канал БсфТелефон називається downlіnk, а телефон - uplіnk.

Компанія AT&T Bell Laboratorіes створила радіотелефони, що встановлюються в автомобілях. Чи потрібно говорити про те, що вся апаратура в спочатку була громіздкою і важкою. Перемикання абонента між каналами зв'язку, у пошуках вільного, здійснювалося вручну. Радіопередавач дозволяв пасажирам або водієві зв'язатися з АТС і в такий спосіб зробити дзвінок. Треба згадати, що саме телефонне спілкування було складним - не можна було й слухати й говорити одночасно. Так, щоб донести своє повідомлення до співрозмовника, потрібно було нажати й утримувати кнопку телефонної трубки, а щоб почути відповідь, кнопку треба було відпустити (зате, у такий спосіб можна говорити скільки завгодно, і знати, що вас ніхто не зможе перебити). Щоб подзвонити на радіотелефон, доводилося спочатку дзвонити на телефонну станцію й потім повідомляти номер операторові. Усього така «первісна» система зв'язку підтримувала 23 користувача одночасно й призначала для бізнесменів, що переїжджають із Нью-Йорка в Бостон.

Вага апарата першовідкривача стільникового зв'язку становила 30 кг і для роботи він вимагав підключення до електромережі, тому стає ясно, чому перші у світі «мобильники» установлювалися в машинах. Але, інноваційна ідея Bell Laboratorіes із тріском провалилася - занадто вже дорого виходило користування послугами мобільному зв'язку. Втім, зерно було посіяно. Для зв'язку звичайно виділяється діапазон з фіксованими частотними каналами. Якщо в деякий час використовуються близькі по частоті канали зв'язки, то спілкуватися за допомогою телефонів практично неможливо. У це ж час компанія розробила систему гнізд або стільника (cell - звідки й пішла сьогоднішня назва стільникових телефонів).

Принцип дії стільника простий. Раніше для спілкування виділялося всього кілька каналів, і користувачі могли створювати один для одного не тільки перешкоди, але й прослуховувати телефонні розмови. Тепер же проїжджаюча машина, потрапляючи в іншу соту, могла використовувати будь-яку частоту, без побоювання наткнутися на зайнятий ефір. Тобто, чим більше гнізд, тем менше перешкод і тим більше абонентів можуть використовувати стільникову зв'язком.

Небагато відволічемося від Америки й згадаємо про СРСР. У нас перша повністю автоматична дуплексна система професійного мобільного радіозв'язку з рухливими об'єктами за назвою «Алтай» заробила наприкінці 1950 років. Протягом довгого часу «Алтай» був єдиним засобом мобільним зв'язку в країні.

1.1.3 Стандарти зв'язку

У Європі ж дослідження зі стандартів стільникового зв'язку велися ще з кінця сімдесятих, основний інтерес проявляли Швеція, Фінляндія, Ісландія, Данія й Норвегія. Результатом досліджень став стандарт зв'язку NMT-450 (Nordіc Mobіle Telephone), який призначав для роботи в діапазоні 450 Мгц. NMT-450 став використовуватися в 1981 році в Саудівській Аравії, і лише місяцем пізніше - у Європі. Різні варіанти NMT-450 були взяті на озброєння в Австрії, Швейцарії, Голландії, Бельгії, країнах Південно-Східної Азії й Близького Сходу.

В 1983 році, у Чикаго, почала роботу мережа стандарту AMPS /Advanced Mobіle Phone Servіce), який був розроблений Bell Laboratorіes. В 1985, в Англії, був прийнятий стандарт TACS (Totalaccess Communіcatіons System), що був різновидом американського AMPS. Через два роки, через різко зросле число абонентів, був прийнятий HTAC.S (Enhanced TACS), що додав нові частоти попередника, що й частково виправив недоліки. Франція ж стояла окремо від усіх і почала використовувати власний Radіocom-2000 з 1985 року.

Наступним став NMT-900, що використовує, відповідно, частоти 900 Мгц діапазону. Нова версія стала застосовуватися в 1986 році й дозволила збільшити число абонентів і поліпшила стабільність системи.

Звичайно ж, усі описані вище стандарти зв'язку є аналоговими й тим самим першим поколінням (1 G). Вони здійснюють передачу інформації за допомогою частотної або фазової модуляції, на зразок того, як працюють звичайні радіо ретранслятори. Недоліком є горезвісна перекрываемость каналів і створювані цим перешкоди, а також втрата сигналу на складній місцевості або в оточенні будинків.

Частина проблем можна було розв'язати банальним розширенням кількості частот, призначених для стільникового зв'язку, так, до речі, і зробили в Англії (HTAC.S). Однак прогрес не стояв на місці. Як відомо, реальною проблемою в створенні мобільних телефонів був їхній розмір - поки не з'явилися дешеві й доступні мікросхеми, створити стільникові було неможливе, адже вага в один із зайвим кілограм мало кого влаштовував. Теж саме було й в області зв'язку, поступово з'являлася можливість створювати більш досконалі передавальні обладнання. Організація поштою й електрозв'язку СЕРТ, що поєднує 26 країн, в 1982 році створила дослідницький підрозділ Groupe Specіal Mobіle, абревіатура якого стала назвою самого популярного стандарту сьогодні. Новий стандарт зв'язку розроблявся протягом восьми років, і вперше про нього було заявлено лише в 1990 році - тоді були запропоновані специфікації стандарту. Незабаром, GSM стали розшифровувати як Global System for Mobіle Communіcatіons.

Нагадаємо, що GSM є цифровим стандартом стільникового зв'язку, у ньому реалізовані тимчасовий поділ каналів (TDMA - множинний доступ з поділом за часом, коли для станції виділяються тайм-слоты по 0,577 для передачі 2x57 біт), шифрування повідомлень, блокове кодування, а також модуляція GMSK (Gaussіan Mіnіmum Shіft Keyіng). Вступник у телефон аналоговий сигнал (мова) кодується в цифровий і в такий спосіб передається, а цифровий зв'язок, як ми знаємо, не спотворює вихідні дані, на відміну від аналогової. Тимчасовий поділ каналів означає, що 8 абонентів можуть використовувати одночасно один канал зв'язку. Це досягається за рахунок тимчасового поділу каналів, тобто апарати абонентів по черзі зв'язуються зі станцією й обмінюються з нею даними.

Трохи раніше, в 1989 році англійський Департамент торгівлі й промисловості, Department of Trade and Industry, випустив документ, що описує стан радіомереж PCN (Persona! Communіcatіon Networks). За прогнозами співробітників Департаменту, до 2000 року до 15% населення країни використовували б мобільні телефони. Схожий документ був опублікований і в США, там державу планувало до 2000 року ощасливити половину свого народу стільниковим зв'язком і для цього навіть виділило діапазони із частотами 1,9-2 Ггц і 900 Мгц.

Стандартів же стільникового зв'язку тільки додавалося, основа сьогоднішнього ринку зв'язки закладався п'ятнадцять років тому. В 1990 у США був затверджена специфікація IS-54 на національному рівні. Це цифровий стандарт, більше відомий як D-AMPS або ADC. У той же час почав зароджуватися й сучасний CDMA, попит на сучасний варіант якого в нашій країні став з'являтися лише недавно. Створенням CDMA займалася компанія Qualcomm. CDMA є наступним щаблем після GSM, надаючи більш швидкий і надійний зв'язок; також використовує тимчасовий поділ каналів, однак більш широке, ніж GSM. Випромінювання стільникових з CDMA становить усього 10 мВт, що порівнянне зі звичайним FmкРадіо приймачем.

1.1.4 Переваги і недоліки мобільного зв'язку та Інтернету

На сьогоднішній день мобільний Інтернет вже не в дивину. Все більше і більше власників мобільних пристроїв (телефонів, ноутбуків) користуються послугами мобільного Інтернету, адже підключення до «Стаціонар» Інтернету не завжди можливо.

Мобільний Інтернет може використовуватися як для перегляду спеціальних WAP-сайтів, адаптованих під мобільні пристрої, так і для бездротового підключення до мережі комп'ютерів і ноутбуків. В останньому випадку для підключення використовується спеціальний компактний модем.

Для доступу в мобільний Інтернет сучасними операторами використовуються стандарти 2G-покоління і 3G-покоління (GPRS, EDGE CDMA2000, WCDMA, UMTS, HSDPA).

В якості модему можна підключити до комп'ютера мобільний телефон, який підтримує послугу мобільного Інтернету, або ж використовувати для цієї мети окремий пристрій - USB-, PCMCIA-або ExpressCard-модем.

У першу чергу, мобільний Інтернет цікавий для ділових людей, які звикли багато подорожувати, - завдяки мобільному Інтернету вихід в мережу можна здійснити практично з будь-якого куточка планети. Свобода пересування - це і є головна перевага мобільного Інтернету.

Для підключення до мобільного Інтернету не потрібно викликати бригаду майстрів і прокладати кілометри кабелю - це ще один плюс мобільного Інтернету. Налаштування ПК для роботи з мобільним Інтернетом також не викликає особливих труднощів.

Користуватися мобільним Інтернетом можна до тих пір, поки на SIM-картці є гроші. Деякі оператори надають певну кількість трафіку в кредит.

1.2 Опис підприємства, де проходить перед випускна практика

Відомість про підприємство ВАТ «Карлівський ринок»

На початку 1980-х років було зведено будівлю ринку. Здійснювалась торгівля тільки сільськогосподарською продукцією. За рішенням Карлівської районної ради народних депутатів від 29.05.1987р. було передано з балансу Карлівського ринку на баланс Карлівської райспоживспілки з 1995року ринок став змішаним (почали продавати промислові товари). В 2003 році збудована площадка під речовий ринок , що знаходиться на території Карлівської райспоживспілки за весь період підприємство змінювало свою назву з жовтня 2003р. підприємство Карлівської райспоживспілки «Карлівський ринок».

Підприємство займається: здачею оренду, торгівлею, громадським харчуванням та виробництвом, послугами.

Директор підприємства Прогнімак Олександр Сергійович.

Заступник директора Огарь Валентина Михайлівна.

РОЗДІЛ 2. ВИДИ І ЗАСОБИ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ТОВАР

2.1 Види інформації про товари

Серед загального масиву товарної інформації виділяють основну, комерційну та споживчу товарну інформацію.

Основна товарна інформація, що поєднує в собі основні відомості про товар, призначена для всіх суб'єктів ринку з фіксацією найменувань товарів, сортів, мас брутто, нетто, дат випуску, найменування виробників, строків зберігання або придатності, способів використання.

Комерційна товарна інформація, яка включає відомості про товар, доповнює основну інформацію і призначена для постачальників, посередників, продавців, але малодоступна споживачам. Це дані про підприємство-виробника, посередника, нормативні документи про якість, асортиментні номери по ОКП (загальноросійському класифікатору промислової і сільськогосподарської продукції), товарній номенклатурі зовнішньоекономічної діяльності, а також порядкові номери по ОКПО (загальноросійському класифікатору підприємств і організацій), інші умовні позначення.

Споживча товарна інформація - відомості про товар, призначені для створення споживчих переваг, що показують вигоди від застосування конкретного товару і адресовані споживачам. В інформації представлені споживча цінність товару, склад, функціональне призначення, способи використання і експлуатації, безпека застосування і споживання, надійність.

2.2 Форми інформації про товар

Існує п'ять основних форм інформації про товар: словесна, цифрова, образотворча, символічна і штрихова.

Словесна інформація є найбільш доступною, якщо вона дана мовою, якою розмовляє більша частина населення. Багато закордонних фірм-виробники, що постачають товари в різні країни, дають пояснювальний текст на декількох найбільш поширених мовами (англійською, німецькою, французькою, іспанською та ін.) Це дозволяє споживачам, що говорять на зазначених мовах, отримувати доступну інформацію. Недолік словесної інформації - її громіздкість. Вона вимагає значної площі на упаковці та (або) на товарі. Для того, щоб її прочитати й осмислити, потрібен час, причому при надмірній насиченості словесної інформації споживач або не може, або не хоче витрачати багато часу на її осмислення.

Цифрова інформація служить найчастіше для доповнення словесної і в тих випадках, коли необхідна кількісна характеристика товару, наприклад, порядкові номери продукції, підприємства, маса нетто, об'єм, довжина, дати виготовлення та терміни застосування. Цифрова інформація застосовується в поєднанні з іншими видами інформації (словесної, символічної, штриховий) або самостійно, наприклад, умовні цифрові позначення маркування на денці консервної банки. Цифрову інформацію відрізняють лаконічність, чіткість і одноманітність, проте в ряді випадків розуміння її доступно лише для професіоналів, а для споживачів вона недоступна (наприклад, асортиментні номери продукції, порядкові номери підприємств вимагають розшифровки з допомогою OK П і ОКПО).

Образотворча інформація забезпечує зорове й емоційне сприйняття відомостей про товари за допомогою художніх і графічних зображень безпосередньо товару, або репродукцій з картин, фотографій, листівок, або інших естетичних об'єктів (квітів, тварин, комах і т.п.), або інших зображень. Основним призначенням цієї форми інформації є створення споживчих переваг за рахунок задоволення естетичних потреб покупців. Підвищений попит на багато імпортні харчові продукти нерідко пояснюється тим, що ці товари вигідно відрізняються від вітчизняних продуманої образотворчої інформацією.

До достоїнств образотворчої інформації належать наочність, лаконічність, доступність сприйняття, естетичність та емоційність. Разом з тим у цієї форми дуже обмежені інформаційні можливості, тому вона не замінює, а лише доповнює словесну чи цифрову інформацію.

Символічна інформація - це відомості про товар, що передаються за допомогою інформаційних знаків. Символ (від грец. Svmbolon знак, пізнавальна прикмета) - характеристика певних властивостей товару для короткого відображення його суті. Для цієї форми інформації характерні лаконічність, однозначність, проте сприйняття її вимагає певної професійної підготовки для розшифрування або оповіщення споживача через засоби масової інформації, консультації і т.п.

Штрихова товарна інформація - це комплексна форма інформації, що поєднує елементи символічною і цифровий форм, для якої властиво кодування певних відомостей у вигляді темних штрихів, світлих прогалин і цифр. Ця інформація носить чисто комерційний характер і недоступна споживачеві.

мобільний товар комп'ютерний інтернет

2.3 Засоби інформації про товар

Засоби товарної інформації призначені для доведення відомостей про товар, його характеристики до користувачів. Багато засобів товарної інформації виконують ідентифікує функцію, сутність якої полягає в розпізнаванні, ототожненні товару з певними споживчими властивостями, у тому числі органолептичними - зовнішній вигляд колір, смак, запах. Функція ідентифікації найбільш притаманна таким засобам, як маркування, нормативні та інші технічні документи.

Засоби товарної інформації відрізняються різними співвідношеннями основоположною, комерційної та споживчої інформації. Спільним для них є наявність основної інформації. Так, наприклад, у маркуванні найбільша питома вага припадає на основоположну й споживчу інформацію; у товарно-супровідних документах основна інформація дублює маркування на транспортній і споживчій тарі. Це дублювання обумовлено тим, що якщо маркування призначена для всіх суб'єктів ринку, то транспортно-супровідна документація призначена в основному для підприємств-виробників, продавців, а також для контролюючих органів. Тому крім основної інформації переважає комерційна інформація (маси брутто, нетто товарної партії, одиничних упаковок, реквізити транспортних засобів), яка не представляє інтересу для основної маси споживачів. У транспортно-супровідної документації практично відсутня споживча інформація, призначена для компетентного вибору товарів, а також раціонального використання, зберігання і експлуатації.

До загальноприйнятих класифікаційними групами засобів товарної інформації прийнято відносити інформаційні ресурси; спеціальну літературу; маркування; рекламу.

2.4 Роль реклами в продажі товару

У кожної людей реклама має важливе місце. Вона, у значною мірою визначає образ і стиль життя, неминуче впливає на наші погляди, ставлення й навколишнього світу. Реклама показує нам готовими формами поведінки у тій чи іншій ситуації. Визначає, що добре І що погано. Ми купуємо те, що нам кажуть або «радять». Я вибрала цієї теми вона дуже актуальна в наші дні й цікава своєї складністю, психологічної сутністю. Кожна розумна людина, навіть того і не усвідомлюючи, перебуває під впливом реклами. Не помічаємо, як на нас діє, в буквальному розумінні. Ми почали рабами науково-технічного прогресу, і реклама цим вміло користується.

У нашій країні рекламне тиск зростає з кожним днем. На рекламні кампанії витрачаються величезні гроші, приносячи своїм замовникам багатомільярдні прибутку. І, як «продукт першої необхідності» нічого для будь-якого підприємства, націленого на комерційний успіх, реклама сама стає дедалі дорогої. За оцінками нашій країні на рік неї витрачається порядку 3,5 млрд. доларів.

Реклама безпосередньо з політикою. Вона визначає як купівлю зубної пасти, а й вибір політичного кандидата. У кінцевому підсумку, вона визначає шляху політичного розвитку і. Ця функція реклами дуже важливий у суспільстві. Як писав великий американський дослідник Джанкарло Буззи: «Реклама - завжди інструмент політики, використовуваний або для консервації, або до створення суспільства з деякими характеристиками. А, щоб будувати висновки про рекламі, треба звертатися й до ідеології або ж соціальної моралі, що стоїть за між рекламою й яких вона більш-менш вірнослужит»0.

Реклама зародилася давним-давно. Її існування у доісторичні часи підтверджує, приміром, єгипетський папірус з про майбутній продаж раба. Реклама на той час було представлено письмовими чи усними оголошеннями, расхваливающими той чи інший товар або послугу. Устную рекламу поширювали різноманітних закликальника. Письмова реклама втілювалася, крім папірусних сувоїв і вощених дощок, написами на пришляхових каменях, і навіть на будинках. Рекламировали, як і сьогодні майже всі - оливкова олія і амфори, у яких це олію потрібно було зберігати, биків, коней і іншу худобу, предмети праці та зброю. Рекламировались і житлово-комунальні послуги: в рекламних оголошеннях тієї віддаленій епохи раз у раз зустрічаються заклики відвідати якийсь шиночок, де продаються незвичайні закуски і провину, або запрошення до терми - громадські лазні.

Втім реклама, мабуть, і ніколи й не отримала поширення, якби людство якось не відкрило собі еру масових комунікацій. Першим поштовхом до цього стало книгодрукування. Ще однією важливою подією стало винахід і наступне поширення до середини 19 століття у світі мистецтва фотографії. Фотографія служила незаперечним доказом переваг рекламованого товару.

Але найбільше грандіозні події у світовому рекламному бізнесі розгорнулися однак у 20 столітті. Можна не перебільшуючи сказати, що став саме 20 століття та став «століттям реклами» - саме на той час ставляться глибокі зміни й нововведення у сфері організації та технології реклами. Саме 20 столітті реклама стала по - справжньому масової - насамперед завдяки небувалим темпам приросту світового промислового виробництва, і навіть завдяки появи дедалі нових, й більше досконалих засобів створення та влучність поширення реклами: барвистій поліграфії, аналогового, та був цифрового радіо - і телемовлення, супутникових зв'язку, нарешті, комп'ютерів, і Інтернету.

Не відстаючи і крок від темпів науково - технічного прогресу, реклама день у день ставати дедалі більше професійно організованою й більше якісно виконаної.

Реклама - це цілеспрямована комунікація, що розповсюджується відомим, ясно названим джерелом в оплачений ним під час чи оплаченого місці, використовувана задля досягнення безлічі цілей, діюча у атмосфері відносної кінцевої невизначеності ефекту, який походить з обрану аудиторію.

Визначення реклами Федеральним Законом Р.Ф. « Про рекламу »від 13.03.2006.:

Реклама - інформація, поширена у будь-який спосіб, у будь-якій формі і з використанням будь-яких коштів, адресована невизначеному колі осіб спрямована залучення уваги об'єкта рекламування, формування чи підтримку інтересу його й його просування над ринком;

Рекламне притаманні такі гідності.

Реклама одночасно сягає покупців, які живуть далеко друг від друга.

Її публічний характер вказує покупцю, що товар у не суперечить громадським нормам та Закону.

Вона дозволяє багаторазово повторювати звернення, а адресата - отримувати порівнювати звернення різних конкуруючих фірм. Широкомасштабна рекламна кампанія, проведена фірмою, є своєрідною свідченням її популярності та перетворення успіху.

Реклама дуже виразна - вона дозволяє фірмі ефективно й наочно уявити свій товар з допомогою тексту, звуку і кольору. З одного боку, реклама служить на формування довгострокового стійкого образу товару. З іншого - стимулює збут (наприклад, рекламування розпродажу).

Але в реклами є держава й недоліки.

Реклама безособова і тому має переконливістю, властивою живому продавцю.

Більшість реклами - це монолог, не який зобов'язує до уваги і реакції.

Реклама буває дуже дорогої. Хоча деякі її види, наприклад, оголошення газеті або транслюватися на радіо, не вимагають великих коштів, інших форм реклами, наприклад телереклама, потребують значних ассигнований.[1]

Шість глав і сорок статей Федерального Закону «Про рекламу» від13.03.2006г. охопили все моменти, що стосуються рекламну діяльність нашій країні. У ньому розглядаються:

- загальні вимоги до реклами

- перелік товарів, реклама якими заборонена

- соціальна реклама

- способи поширення реклами

- особливості реклами окремих видів товарів

- державний контроль й порушення законодавства РФ про політичну рекламу.

тощо.

Рекламна кампанія -- це комплекс рекламних заходів, розроблений відповідно до програми маркетингу і направлений замінити споживачів товару, які мають відповідні сегменти ринку, з єдиною метою викликати їх реакцію, сприяє рішенню фірмою-виробником своїх стратегічних чи тактичних завдань.

Під час проведення рекламних кампаній конкретизація окремих заходів залежить, передусім, від маркетингової стратегії, яка може виражатися, наприклад, у захопленні ринку загалом, його, сегмента; введення у незайняту конкурентами нішу; утримання раніше захоплених ринкових позицій. Враховуються також: маркетингова інфраструктура, людські

і технічні ресурси, рівень налагодження комунікацій і забезпечення інформацією, характер екології рекламно-інформаційної і маркетингової діяльності.

На ефективність рекламних кампаній виробник може лише у разі, якщо: вони, по-перше, підготовлені й проведено з урахуванням попередніх досліджень з урахуванням динамічною природи ринку; по-друге, створена обгрунтована, гарна і належним чином впливаюча на заздалегідь обрану споживчу аудиторію рекламна продукція; по-третє, спрямованість кампаній забезпечена досить широкої за обсягом публікацією у найбільш доцільних на вирішення поставлених завдань і які враховують специфіку рекламної аудиторії засобах поширення реклами; по-четверте, заходи у різних місцях і різними рівнях збутової діяльності скоординовані. Цей комплекс умов виникає незалежно від цього, рекламується чи товар масового попиту чи промислового призначення.

Незалежно від термінів проведення, кожна рекламна кампанія включає у собі три основні етапи: підготовчий, кульмінаційний і заключний. Основним є підготовчий, тому що від нього залежать інші два етапу, і навіть успіх рекламної кампанії у цілому. Підготовчий етап включає у собі планування рекламної кампанії.

Планування враховує ситуацію, яка складається навколо товару над ринком, визначає

Витрати рекламу, які, з одного боку, диктуються оптимальним набором використовуваних видів тварин і коштів поширення реклами, з другого боку -- обсягом розміщення, з яких виходять, встановлюючи вартість купівлі місця або часі нею.

При плануванні рекламних кампаній береться до уваги, що знижує успіх ринкової діяльності залежить тільки від вдалою реклами, а й від чинників, які характеризують товар: його споживчих властивостей, ціни, і аналогів над ринком.

Рекламна кампанія -- це результат спільних погоджених дій рекламодавця, як замовника рекламної кампанії, рекламної агенції, як творця, організатора і координатора кампанії уряду й кошти поширення реклами, як каналу, що доносить рекламне звернення до споживача.

РОЗДIЛ 3. БЕЗПЕЧНІ ПРИЙОМИ РОБОТИ ОРГАНІЗАЦІЯ ПРАЦІ НА РОБОЧОМУ МІСЦІ

3.1 Безпечні прийоми праці оператора комп'ютерного набору

Оператори працюють сидячи за столом. За кожним спеціалістом закріплена машина. Контакти з іншими особами, крім програмістів, обмежені. Як правило, робочий процес на комп'ютері безперервний.

До несприятливих факторів в діяльності оператора з комп'ютерного набору відносяться довготривала сенсорно-перцептивна і нервово-психічна напруга.

Протипоказанням для оволодіння даною професією є слабкий зір, дальтонізм, хронічні захворювання слухового апарату, органічні захворювання центральної нервової системи.

Обмежень щодо статі немає. Оператором комп'ютерного набору працюють переважно молоді люди.

Режим праці та відпочинку:

тривалість робочого дня - 8 годин (для неповнолітніх - 7 годин);

перерви: одна перерва на обід, через кожну годину роботи перерва 5-10 хв., а через 2 год. - 15хв.;

6 днів додаткової відпустки.

Змінність: одна, дві або три зміни (залежно від місця роботи - редакції, видавництва тощо).

Особливі умови та фактори праці

При виконанні робіт на персональних комп'ютерах необхідно дотримуватися вимог загальної інструкції з охорони праці. До самостійної роботи на персональних комп'ютерах допускаються особи, які пройшли спеціальне навчання, інструктаж з охорони праці та правил з електробезпеки. В подальшому вони повинні проходити інструктаж на робочому місці щоквартально.

Особи, що постійно працюють на персональних комп'ютерах, з метою попередження в них професійних захворювань, повинні проходити попередні, при влаштуванні на роботу, та періодичні медичні огляди - раз у два роки.

Під час роботи на персональних комп'ютерах мають місце наступні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

фізичні: підвищений рівень електромагнітного випромінювання, підвищений рівень статичної електрики, підвищений рівень іонізації повітря;

психофізіологічні: статичні та динамічні перенавантаження, розумове перенапруження, перенапруження зорового аналізатора.

Робота персональних комп'ютерів супроводжується електромагнітним випромінюванням низьких рівнів, інтенсивність якого зменшується пропорційно квадрату відстані від екрану. Оптимальною при роботі на персональному комп'ютері є відстань в 50 см від екрану. Для нейтралізації зарядів статичної електрики рекомендується в приміщенні з персональним комп'ютером збільшувати вологість повітря.

Навколо оператора повинен бути забезпечений відповідний розподіл яскравості. Відношення яскравості екрана до яскравості оточуючих поверхонь предметів не повинно перевищувати в робочій зоні 3:1.

Перед початком роботи необхідно:

Ввімкнути систему кондиціювання повітря в приміщенні, де знаходяться персональні комп'ютери.

Перевірити справність електропроводів, штепсельних вилок, розеток, наявність заземлення.

Відрегулювати освітленість робочого місця.

Відрегулювати та зафіксувати висоту крісла, нахил підставки для ніг.

Для зниження зорового напруження підставку з оригіналами тексту розташовують на тій самій відстані, що й клавіатура комп'ютера, а при "сліпому методі" набору тексту - вертикально з невеликим нахилом.

Ввімкнути комп'ютер, відрегулювати яскравість екрану, мінімальний розмір точки, що світиться, контрастність.

При виявленні будь-яких несправностей, до роботи не приступати і повідомити про це керівника.

Під час роботи:

При виконанні роботи на комп'ютері слід сидіти прямо, не напружуватися.

Не дозволяється сторонніх розмов, подразнюючих шумів.

Необхідно постійно слідкувати за функціонуванням систем опалення і кондиціювання.

Для зниження напруженості праці, оператору необхідно рівномірно розподіляти навантаження і раціонально чергувати види діяльності: приймання і видавання результатів з роботою за екраном тощо. У вечірні години не повинні виконуватися роботи або завдання, які потребують прийняття складних рішень або відповідальних дій.

Тривалість безперервної роботи за екраном не повинна перевищувати 4-х годин. Через кожну годину праці необхідно робити перерву 5-10хв., а через дві години - 15хв., під час яких рекомендується виконувати комплекс вправ з виробничої гімнастики, а якщо є можливість, в окремому приміщенні проводити сеанси психофізіологічного розвантаження.

Підтримувати чистоту і порядок на робочому місці.

Забороняється:

Працювати за комп'ютером без спеціального фільтру для екрану.

Закривати вентиляційні отвори комп'ютера, що може призвести до його перегрівання.

Класти будь-які речі на вузли комп'ютера.

Самотужки ремонтувати апаратуру.

Використовувати очищувальну рідину або аерозольні очищувачі для чищення поверхонь апаратури комп'ютера.

Для цього використовують чисту вологу ганчірку при вимкнутому комп'ютері.

Допускати на робоче місце осіб, які не мають відношення до роботи.

Перебувати у приміщенні з персональним комп'ютером у верхньому одязі.

Приймати їжу і курити на робочому місці.

Працювати одному в комп'ютерному центрі.

Після закінчення роботи:

Вимкнути процесор і монітор. Штепсельні вилки витягнути з розеток.

Прибрати робоче місце. Оригінали та інші документи покласти в ящик столу.

Ретельно вимити руки водою з милом.

Вимкнути кондиціонер й освітлення.

Перебування у приміщенні персональних комп'ютерів після закінчення роботи не дозволяється.

Рекомендується в окремій кімнаті провести сеанс психофізіологічного розвантаження та зняття втоми.

Можливості помилок у роботі, аварій і травматизму

Помилки у роботі, аварії та травматизм у операторів комп'ютерного набору можуть виникнути внаслідок недотримання правил техніки безпеки, відсутності належних (безпечних) умов праці для них.

Під безпекою праці розуміють систему законодавчих актів і відповідних їм соціально-економічних, технічних, гігієнічних і організаційних заходів, які забезпечують безпеку, збереження здоров'я і працездатність людини в трудовому процесі.

В аварійних ситуаціях:

У випадку раптового припинення подавання електроенергії вимкнути апаратуру і витягнути штепсельні вилки з розеток.

У випадку появи запаху горіння, або виявленні спалаху негайно вимкнути апаратуру і електрообладнання, сповістити керівництво, а в разі необхідності приступити до гасіння вогню, виконуючи вимоги протипожежної безпеки.

3.2 Безпечні прийоми праці касира

Касир торговельного залу - працівник підприємства, що здійснює роботу по ефективному обслуговуванню покупців у сферах роздрібної та оптової торгівлі в неспеціалізованих та спеціалізованих магазинах.

Випускники по професії «Касир торговельного залу» можуть працювати в неспеціалізованих та спеціалізованих магазинах роздрібної та оптової торгівлі міста та області

Під час навчання за професією учні вчаться перевіряти справність електронного контрольно-касового апарату, виконувати підготовчі операції: заправляти контрольну і чекову стрічки, отримувати “нульові чеки ” , виконувати операцію “службове внесення готівки ” . Ознайомлюватися з асортиментом наявних товарів, виробів і цінами на них. Вести розрахунки із споживачами за товари, вироби та послуги, підраховувати вартість покупки. Усувати дрібні неполадки електронного контрольно-касового апарату.

Раціонально і ефективно організовувати працю на робочому місці;

додержуватись норм технологічного процесу; не допускати браку в роботі;

знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці й навколишнього середовища, додержуватись норм, методів і прийомів безпечного ведення робіт; знати інформаційні технології.

Вимоги до професійних знань і вмінь професії кваліфікованого робітника «Касир торговельного залу»

Касир повинен знати:	Повинен уміти:
порядок виконання касових операцій; правила розрахунку із споживачами; порядок одержання, зберігання та видання коштів; ознаки платоспроможності державних грошових знаків; асортимент та роздрібні ціни на товари, що є у продажу; правила продажу продовольчих (непродовольчих) товарів; правила експлуатації сучасних видів ЕККА; форми розрахунку із споживачами, в тому числі за кредитними картками; асортимент, класифікацію, характеристику і призначення товарів; правила розшифрування штрихового коду; порядок ведення касового журналу та отримання звітів касира; технічні засоби штрихового кодування та їх характеристики; порядок та умови маркування товарів внутрішніми штриховими кодами; правила і норми охорони праці, протипожежного захисту, виробничої санітарії та особистої гігієни.	отримувати гроші, видавати чек, здачу. Повертати гроші за невикористаний чек. Виконувати службовий звіт касира. Визначати по ньому суму виторгу, що підлягає здачі в головну касу магазину. Виконувати звіт з обнулінням та записувати його в книгу обліку розрахункових операцій і оформляти її в установленому порядку. Проводити розрахунки з покупцями при виникненні непередбачуваних випадків, перевіряти наявність штрихового коду, інших шрихкодових позначок на товарах та індифікувати їх за цією інформацією за допомогою спеціальних засобів штихового кодування.

3.3 Раціональна організація робочого місця

Керівник установи банку зобов'язаний здійснювати організаційні заходи щодо забезпечення робочих місць касирів обладнанням для перерахування готівки, приладами для контролю захисних елементів банкнот, відповідними нормативно-правовими актами. Робоче місце з приймання готівки має бути обладнане так, щоб клієнт міг спостерігати за перерахуванням готівки.

Операцій з касового обслуговування клієнтів здійснюються в установах банку протягом робочого дня.

Для організації належного касового обслуговування клієнтів установи банку забезпечують:

раціональний обіг готівки та її використання;

мінімально можливі витрати на здійснення касового обслуговування клієнтів;

своєчасне і повне оприбуткування готівки, що надійшла до каси установи банку, та зарахування її на зазначені клієнтами рахунки згідно з вимогами нормативно-правових актів;

формування та зберігання первинних документів;

конфіденційність інформації про кожну операцію та її клієнтів;

своєчасну видачу клієнтами придатних до обігу банкнот національної та іноземної валют;

обмін клієнтами непридатних до обігу банкнот (монет) національної валюти на придатні до обігу банкноти (монети), Їх розмін та вилучення сумнівних банкнот (монет) на дослідження;

документальне оформлення руху готівки в операційній касі;

своєчасне відображення касових операцій у бухгалтерському обліку;

належний внутрішній контроль за касовими операціями;
здавання надлишків готівки національно валюти до територіальних управлінь НБУ, передача готівки до інших банків на підставі укладених з ними договорів па купівлю-продаж готівки;

створення безпечних умов роботи з готівкою та й зберігання;

задоволення потреб клієнтів у готівці;

систематичний аналіз стану надходжень і видачі готівки в національній валюті;

ідентифікацію клієнтів, які здійснюють операцій з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує 50000 гривень або еквівалент цієї суми в іноземній валюті;

належний рівень оновлення банкнот в обігу тощо.

Усі реквізити в касових документах мають бути заповнені чітко і повністю згідно з правилами про касові операції в банках Україні.

Крім обов'язкових реквізитів, касові документи можуть містити й інші реквізити, потрібні для здійсненя окремих операцій з готівкою.

Касові документи заповнює клієнт від руки ручкою чи за допомогою технічних засобів або працівник банку за згодою клієнта, із застосування технічних засобів або системи автоматизацій банк (САБ).

На прийнятих і виконаних касових документах протягом операційного часу проставляється дата проведення касової операцій.

Відповідальний виконавець, який підписав документ, несе відповідальність за правильність здійснення по ньому касових операцій в установах банку.

Первинні документи з виправленням обов'язкових реквізитів або документи, які не мають необхідних реквізитів установою банку до виконання не приймаються.

Касові документи, крім грошового чека, виписуються в тій кількості примірників, яка потрібна для учасників розрахунків.

Касове обслуговування клієнтів здійснюється відповідно до порядку.

Готівка, що надійшла в прибуткові каси, може декілька разів передаватись завідуючим касою протягом операційного дня. В таких випадках до передачі готівки касир повинен впевнитись, що фактичні надходження відповідає загальній сумі прибуткових документів, за якими вона прийнята.

У разі ведення обліку операційної каси видача готівки касирам для роботи в післяопераційний час оформлюється прибутково-видатковим касовим ордером. Такі операцій повинні бути відображені за бухгалтерським обліком.

Наступного робочого дня касові документи, звітні довідки касирів та залишки готівки передаються касиром завідуючому касою. Касовий журнал (операційний щоденник) підшивається в окрему папку.

У касі вивішується оголошення про те, що документи, які видаються клієнтам при обслуговуванні в післяопераційний час, повинні мати відбиток штампа контрольного касового апарата з зазначенням суми внеску або електронний підпис працівника установи банку, засвідчений електронним підписом САБ.В оголошенні вказується, що документи без підпису касира і відбитку штампа контрольно-касового апарата, а також з виправленими або проставленими у відбитку штампа сумами і датами від руки с недійсними. Зразок відбитку також вміщується в оголошені.

Після перевірки поданих клієнтом документів і приймання готівки касир підписує документи проставляє на прибуткових документах відбиток штампу контрольного касового апарата про внесення готівки або оформляє документ за згодою клієнта із застосуванням САБ.

Відбиток штампа контрольного касового апарата з неправильно набраною сумою на прибутковому документі касир закреслює і за своїм підписом робить на ньому напис: “ не враховувати “. Прибуткові документи касир залишає в себе.

Після закінчення приймання готівки касир виймає з контрольного касового апарата контрольну стрічку, викреслює з неї усі неправильно зараховані підсумовуючим лічильником суми згідно зіпсованими документами, що в нього залишилися, підраховує загальну суму, звіряє її з фактичною наявності готівки і здійснює всі необхідні записи в Книзі обліку показників лічильників контрольно-касового апарата та сум готівки, що прийнята в післяопераційний час (Додаток З ф. 10).

Загальну суму прийнятої готівки касир записує цифрами і літерами в контрольній стрічці (регістрація аналітичного обліку), проставляє дату і засвідчує своїм підписом усі зроблені в контрольній стрічці записи і виправлення.

В ранці наступного робочого дня касир звітує перед завідуючим касою, під розписку контрольні стрічці (реєстр).

Контрольні стрічки (реєстр) підшиваються разом з касовими журналами по приходу, або розсуд головного бухгалтера -- разом з касовими документами.

Якщо прийнята касиром операційної каси готівка може бути сформована і упакована ним до закриття сховища цінностей, готівка, прибуткові й інші документи від працівників операційної каси повинні бути того ж дня прийняті, перевірені і замкнені службовими особами, відповідальними за схоронність цінностей в сховище цінностей в порядку, встановленому порядку.

Після закінчення операційного дня касир зобов'язаний:

прийняти від контролера залишок невикористаних бланків суворого обліку, виданих йому на початку робочого дня, записати їх у зошиті реєстрації бланків суворого обліку (додаток ЗЧ 40 ф. 15) та підтвердити повернення своїм підписом;

підрахувати залишки готівки, цінностей, бланків суворого обліку, скласти довідку про ці залишки та передати їх контролеру;

повідомити контролеру суми, що надійшли за розповсюджені лотереї та суми погашених лотерей;

підрахувати та обандеролити кожну групу ордерів і документів, що їх замінюють, вказати на бандеролях номер установи банку, суму та кількість документів, дату здійснення операцій, проставити підпис; вивести залишки готівки та цінностей на основі підрахунків касових документів та звірити їх з фактичними залишками, підрахованими раніше;

передати контралеру всі касові прибуткові, видаткові та інші документи;

сформувати готівку та цінності згідно з вимогами, викладеними в розділу 4 цього порядку. Результати повідомити контролеру.

Після відрахування сум наявної готівки касир робочого місця з приймання платежів, складає на загальну суму прийнятих платежів прибутково-видатковий касовий ордер (додаток №9) з обов'язковим відображенням в ордері кількості документів, довідку про суми прийнятих платежів, які надійшли за ЕККА (додаток № 9), а також сортує їх відповідно до видів платежів і юридичних осіб-одержувачів платежів та обандеролює повідомлення. На кожній із бандеролей вказується назва та код установи банку, номер рахунку юридичної особи одержувача платежу, кількість прибуткових документів, загальна сума платежів, дата, найменування, код установи банку, що прийняла платежі, особистий підпис касира.

Касири, після звірки касових оборотів з Касовими журналами (операційними щоденниками) операційних працівників, здають завідуючому касою сформовані в установленому порядку залишки готівки, разом з звітними довідками і касовими документами.

Якщо обслуговування клієнтів здійснює один касир (він же завідуючий касою) -- він звіряє суму прийнятої і виданої готівки з залишком по касі, складає зведену довідку про касові обороти (додаток № 21 ф.34) і звіряє дані довідок з даними операційних працівників. Звірка оформлюється підписами касира в Касовому журналі (операційному щоденнику) бухгалтера-контролера (контролера) на довідці касира.

Якщо обслуговування клієнтів здійснюють два і більше касирів -- вони здають завідуючому касою оформлені в установленому порядку залишки готівки, які є в них, разом з довідниками і касовими документами. Складається довідка касира прибуткової каси про суму прийнятої готівки та кількість прибуткових документів, які надійшли до каси (додаток № 5). Якщо касир виконує одночасно прибутково-видаткові операції, то ним складається зведена довідка про касові роботи, на зворотному боці якої зазначається сума приходу готівки в національній валюті (додаток 14 21 ф.34).

В довідці касира прибуткової каси надходження готівки до фондів виділяються і показують касиром окремим рядком. Сума цих надходжень по відповідному рядку довідки завіряються підписом головного бухгалтера (його заступника) або начальником операційного відділу.

Касир видаткової каси звіряє суму виданої готівки з залишком по касі, враховуючи отриманий аванс, складає довідку касира видаткової каси про суму виданої готівки та суму, що одержана відповідальність ( додаток З4 20 ф.З3), і звіряє з даними операційних працівників.

Касир РВБВ передає готівку в операційну касу установи банку через інкасаторів, відповідно вимог Положення про організацію інкасації грошових та перевезення грошово-валютних цінностей в установах Ощадного банку України.

Касир має право:

1. підписувати документи, що торкаються обслуговування населення, схоронності державних засобів;

2. вимагати забезпечення обліковими формами, цінними бланками, готівкою для безперервної роботи обслуговування населення;

3. вимагати якісного ремонту техніки, обладнання та створення нормальних умов праці.

Касир несе відповідальність:

1. за збереження грошей, цінних бланків;

2. за точність звітів, що надаються бухгалтерії

3. за передачу ключів та печаток, цінних бланків по зміні;

4. за дотримання операційно-касових правил та інструкцій;

5. несе відповідальність за розголошення таємниці вкладу;

6. за виконання обов'язків покладених на нього даною посадовою інструкцією.

Організація роботи касира:

Обслуговування клієнтів установ банку здійснюється операційними касами. до х складу можуть входити прибуткові, видаткові, прибутково-ивдаткові та інші каси.

Для організацій робочого дня наказом керівника установи банку необхідно:

визначити самостійно перелік касових операцій та інших послуг, які надаються клієнтам, при цьому необхідно мати дозвіл на їх виконання;

визначити та затвердити тривалість операційного дня, розподіл обов'язків та повноважень щодо здійснення операцій;

забезпечити надання послуг в післяопераційний час за потреби;

визначити перелік операцій, що підлягають додатковому контролю, та посадових працівників, яким надано право виконувати контрольні функції;

для біженців-іноземців (іноземних громадян, осіб без громадянства) - посвідчення біженця, яке видасться міграційними службами Державного комітету національностей та міграції України;

для осіб без громадянства - український документ посвідчення на постійне проживання в Україні.

У разі ненадання клієнтом документів або відомостей, потрібних для з'ясування його особи, суті діяльності, фінансового стану, або умисного надання неправдивих відомостей установа банку відмовляє клієнту в проведенні операції з готівкою та повертає йому документ без виконання. На зворотному боці касового документа відповідальний працівник установи банку робить напис про причину його повернення (з обов'язковим посиланням на статтю 64 Закону України банки і банківську діяльність”) і зазначає його повернення (із засвідченням підписами виконавця та (або працівника, на якого покладено функції контролера, і відбитком печатки (штампа) установи банку).

...