Локальна комп’ютерна мережа приміщення відкритого акціонерного товариства "Херсонтеплоенерго" м. Херсон

- Робота організації не залежить від співробітника-монополіста з'єднань телефонної мережі.

Надійна довговічна СКС є фундаментом локальної мережі. Проте всяке значення має зворотний бік. Стандарти СКС рекомендують надмірність кількісних параметрів системи, що спричиняє істотні одноразові витрати. Зате можна забути про кошмар перманентного ремонту чинного офісу для нарощування комп'ютерної мережі під поточні потреби.

Стандарт ISO / IEC 11801 підрозділяє структуровану кабельну систему на три підсистеми:

- магістральну підсистему комплексу будівель;

- магістральну підсистему будівлі;

- горизонтальну підсистему.

2.2.1.3 Магістральна підсистема СКС та телефонна мережа

Магістральна підсистема комплексу будівель з'єднує кабельні системи будівель. Магістральна підсистема будівлі з'єднує розподільчі пункти поверхів. Магістральна підсистема включає інформаційну та мовну підсистеми СКС. Основна середовище передачі інформаційної підсистеми - оптоволокно (одномодове або багатомодове), що доповнюється симетричними чотирьохпарними кабелями. Якщо довжина магістральної лінії не перевищує 90 метрів, застосовують симетричні кабелі категорії 5 і вище. За більшої довжини для інформаційних програм, тобто комп'ютерної мережі, потрібно прокладати оптоволоконний кабель. Мовні програми магістралі будівлі працюють з багатопарними кабелями. Мовні програми, що створюють телефонну мережу, належать до нижчих класів СКС. Це дозволяє збільшувати довжину ліній магістральної підсистеми, створюваних багатопарними кабелями, до двох-трьох кілометрів.

2.2.1.4 Горизонтальна підсистема СКС та комп'ютерна мережа

Горизонтальна підсистема СКС включає розподільні панелі, комутаційні кабелі розподільних пунктів поверху, горизонтальні кабелі, точки консолідації, телекомунікаційні роз'єми. Горизонтальна підсистема забезпечує локальну мережу для абонентів, надає доступ до магістральних ресурсів. Середовище передачі горизонтальної підсистеми - симетричні кабелі не нижче категорії 5. Стандарти СКС 2007 передбачають для центрів обробки даних вибір СКС не нижче категорії 6. Для інформаційних технологій (комп'ютерна плюс телефонна мережа) приватних будинків нові стандарти рекомендують використовувати категорію 6 / 7. Середовище передачі мовних комунікаційних технологій (скорочено ВКТ: телебачення, радіо) приватних будинків / квартир - симетричні захищені кабелі з смугою частот 1 ГГц, плюс коаксіальні кабелі до 3 ГГц. Допускається також застосування оптоволокна. У горизонтальній підсистемі СКС переважає комп'ютерна мережа. Звідси випливає обмеження максимальної довжини каналу - 100 метрів незалежно від типу середовища. Щоб продовжити термін служби без модифікацій, горизонтальна підсистема СКС повинна забезпечити надмірність, резерв параметрів.

У даному проекті створюється локальная комп'ютерна мережа у межах однієї будівлі, тому використовується горизонтальная підсистема СКС.

2.2.2 Основні середовища передачі інформації

2.2.2.1 Коаксіальний кабель

З метою зменшення затрат на мережеве обладнання в межах невеликих мереж доцiльно використовувати шинну топологiю. Основною перевагою мереж шинної топологiї перед мережами iншої топологiї є те, що вони можуть бути реалiзованi з мiнiмальними апаратними затратами. Для об'єднання мереж в один лiнiйний сегмент достатньо коаксiального кабеля вiдповiдної довжини i мережевих адаптерiв по одному для кожного комп'ютера. В той же час бiльшiсть iнших мережевих топологiй вимагає для своєї реалiзацiї додаткових пристроїв у виглядi концентраторiв i маршрутизаторiв. Слiд звернути увагу, що для включення комп'ютера в мережу шинної топологiї достатньо сегмента коаксiального кабеля вiдповiдної довжини i одного мережевого адаптера. В деревоподiбних мережах при пiдключеннi чергового комп'ютера може знадобитися замiна одного з концентраторiв на концентратор з бiльшим числом виходiв або пiд'єднання ще одного концентратора, що вiдразу вiдобразиться на вартостi мережi.

Досвiд експлуатацiї локальних мереж показує, що при невеликiй кiлькостi комп'ютерiв (10-15) доцiльно використовувати мережi з шинною топологiєю на основi коаксiального кабеля. Фiзично коаксiальний кабель являє собою двохпровiдну лiнiю зв'язку, в якiй один провiдник (центральний) знаходиться всерединi iншого. В якостi центрального провiдника може використовуватися як одножильний, так i багатожильний мiдний провiд. Кабель з багатожильним провiдником бiльш гнучкий та надiйний, однак вартiсть його дещо бiльша. Зовнiшнiй провiдник виконано у виглядi цилiндра, що сплетений з мiдного провода. Центральний i зовнiшнiй провiдники роздiленi мiж собою iзоляцiєю. Зовнiшня оболонка робиться з полiвiнiлхлориду або флуорополiмеру. Для отримання максимального рiвня сигналу довжина сегмента коаксiального кабелю повинна бути кратною довжинi хвилi сигналу, який передається.

Для можливостi визначення мiсць пiдключення робочих станцiй коаксiальний кабель маркується по всiй довжинi через певнi промiжки. Вiдсутнiсть таких помiток є першою ознакою невiдповiдностi кабеля мережевим стандартам. Крiм цього на кожному кабелi повинне бути чiтке маркування, що вказує на його тип. Коаксiальний кабель є широкополосним засобом зв'язку, що дозволяє передавати iнформацiю в досить великому частотному дiапазонi. Вiн може використовуватися як для одноканальної, так i для багатоканальної передачi. У випадку багатоканальної роботи в рамках одного фiзичного середовища передачi створюється кiлька каналiв передачi даних, наприклад, за рахунок розподiлу частотного дiапазону на окремi пiддiапазони. Такий спосiб широко використовується, наприклад, в телебаченнi для передачi кiлькох програм по коаксiальному кабелю. В наш час в локальних мережах використовується переважно одноканальна передача iнформацiї. В локальних мережах найчастiше використовується два види кабелiв з хвильовим опором 50 Ом : RG-11 - так званий “товстий” або “жовтий” кабель i RG-58 - “тонкий” кабель.

Кабель RG-11 характеризується бiльшою надiйнiстю i стiйкiстю до перешкод, однак його вартiсть значно бiльша, нiж у кабеля RG58. Кабель RG-11 дозволяє створювати довшi мережевi сегменти в порiвняннi з кабелем RG-58.

2.2.2.2 Вита пара провідників

В даний час в локальних мережах на змiну коаксiальному кабелю приходить кабель на основi витих пар провiдникiв. Вита пара являє собою два скручених провiдники. В якостi провiдникiв використовується мiдний одножильний або багатожильний скручений провiдник. Вартiсть кабеля першого типу менша, однак кабель другого типу є бiльш надiйним та зручним при монтажi кабельних з'єднань. Вцiлому вартiсть кабеля на витiй парi провiдникiв є меншою нiж вартiсть коаксiального кабеля. За зовнiшнiм виглядом кабель на базi витої пари подiбний до телефонного кабеля, але вiдрiзняється вiд нього наявнiстю певного числа скруток на один погонний метр. За рiвнем екранування витi пари дiляться на неекранованi та екранованi, останнi характеризуються бiльш високими електричними параметрами. Екранованi витi пари включають виконану з фольги екрануючу iзоляцiю для недопущення електромагнiтних перешкод. Неекранованi проводи, як правило, мають хвильовий опiр 100 Ом, а екранованi - 150 Ом. Враховуючи широке застосування в комп'ютерних мережах кабелiв на основi витих пар провiдникiв, розроблено ряд стандартiв, що визначають електричнi та монтажнi параметри кабеля. В рамках кожного типу кабеля розрiзняють кiлька його категорiй.

Наприклад, для неекранованого кабеля з 4 витих пар, який досить широкозастосовується в локальних мережах, визначенi категорiї з номерами 3, 4, 5.

Основнi вiдмiнностi мiж категорiями - в частотних характеристиках. Так,неекранований кабель категорiї 3 являє собою стандартний телефонний кабель з дiапазоном частот в 15 МГц. Кабель четвертої категорiї забезпечує смугу пропускання в 20 МГц, а кабель п'ятої категорiї - 100 МГц. В залежностi вiд категорiї кабеля визначається максимально допустима довжина сегмента кабеля мiж двома активними пристроями, наприклад, мiж робочою станцiєю i концентратором. Для кабеля категорiї 3 довжина сегмента не повинна перевищувати 100м. Кабелi бiльш високих категорiй можуть забезпечувати зв'язок на бiльш далекi вiдстанi: наприклад, кабель категорiї 5 забезпечує зв'язок на вiдстанi до 150м. В свою чергу, екранованi кабелi мають бiльш високi параметри передачi сигналiв.

Пiдключення робочих станцiй до середовища передачi на базi витих пар провiдникiв здiйснюється при допомозi розйому RJ-45 . Зовнi такi розйоми подiбнi до телефонних розйомiв RJ-11, але вiдрiзняються вiд них бiльшим числом контактiв (вiсiм замiсть чотирьох).

2.2.2.3 Оптоволоконний кабель

Найбiльш перспективним середовищем передачi, що забезпечує високу швидкiсть передачi iнформацiї на значнi вiдстанi, є оптоволоконний кабель.

В якостi середовища передачi в оптоволоконному кабелi використовується оптичне волокно (свiтловод), який являє собою тонку скляну або пластмасову нитку товщиною 8,3-100мк. Свiтловод вкритий скляною оболонкою, яка має iнший коефiцiєнт вiддзеркалення, нiж у свiтловода. Скляна оболонка вiдображає свiтло, направляючи його вздовж свiтловода. Мiж оболонкою свiтловода та зовнiшньою пластиковою оболонкою може помiщатися рiдкий гель (полегшений кабель) або посилюючi жили (посилений кабель). Внутрiшня скляна оболонка забезпечує необхiдну жорсткiсть та стiйкiсть до розриву, перегрiвання або переохолодження. Гель та посилюючi жили забезпечують додатковий захист вiд механiчного впливу та впливу оточуючого середовища. Кабель може мiстити одне волокно, яке проводить свiтло, але переважно їх є кiлька.

Сигнал по оптичному волокну може розповсюджуватися по одному шляху у виглядi достатньо тонкого пучка свiтла, або у виглядi кiлькох пучкiв свiтла . В першому випадку говорять про одномодовий, в другому випадку - про багатомодовий кабель. Свiтловод одномодового кабеля значно тонший нiж у багатомодового. Сигнал у одномодовому кабелi генерується з допомогою лазерного джерела свiтла. При виборi в якостi джерела свiтла лазерного дiода, який може переключатися з частотою в кiлька тисяч МГц, забезпечується досить висока швидкiсть передачi цифрових сигналiв. Оптичне волокно досить гнучке, що дозволяє прокладати оптоволоконнi кабелi практично по тих же каналах, що й коаксiальнi кабелi. При вiдповiднiй технологiї виготовлення оптоволоконного кабеля можна досягти того, що свiтло буде розповсюджуватися вздовж свiтловода i не випромiнюватися назовнi, навiть при скручуваннi кабеля. Поряд з високою швидкiстю передачi, оптоволоконний кабель є значно тоншим i легшим вiд звичайного. До переваг даного кабеля слiд вiднести також стiйкiсть до електронних перешкод, що дозволяє використовувати його поряд з джерелами сильних електромагнiтних полiв, наприклад, електрозварювальних апаратiв. Вартiсть оптоволоконного обладнання та його установка значно вища вартостi iнших видiв мережевого обладнання. В зв'язку з цим в даний час оптоволоконний кабель використовується в основному в мережах значної довжини, при наявностi великої кiлькостi електромагнiтних перешкод, а також при необхiдностi захисту вiд несанкцiонованого зчитування iнформацiї з середовища передачi.

У даному проекті в якості середовища передачі інформації буде використовуватись вита пара провідників 5 категорії. Вона повністю задовільняє вимогам до мережі - підтримує швидкість передачі 100 Мбіт/с, має максикально допустиму довжину сегменту в 150м та найбільш економічно вигідна. Підключення робочих станцій до мережі на базі витих пар здійснюється за допомогою роз'єму RJ-45, тому потрібно використати телекомунікаційні розетки RJ-45. До цих розеток будуть підключені всі станції в мережі. Також потрібно визначити кількість силових розеток для забезпечення електроживлення робочих станцій та обладнання. Визначаємо кількість силових розеток виходячи з умов що для підключення кожної робочої станції та серверу потрібно встановити по 2 розетки, для кожного комутатору та принтеру необхідна одна розетка. Перелік телекомунікаційних та силових розеток наведено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Перелік телекомунікаційних та силових розеток

Загальна кількість розеток:

– Телекомунікаційних - 40;

– Силових - 102.

2.2.3 Спосіб керування мережею

У даному проекті для керування мережею використовуеться архітектура клієнт-сервер - мережева архітектура, в якій завдання або мережеве навантаження розподілені між постачальниками послуг (сервісів), що називаються серверами, і замовниками послуг - клієнтами. Нерідко клієнти і сервери взаємодіють через комп'ютерну мережу і можуть бути як різними фізичними пристроями, так і програмним забезпеченням. Існує два види подання даної архітектури: дворівнева і трирівнева.

Модель клієнт-серверної взаємодії визначається перш за все розподілом обов'язків між клієнтом та сервером. Логічно можна виокремити три рівні операцій:

- рівень представлення даних, що являє собою інтерфейс користувача і відповідає за представлення даних користувачеві і введення від нього керуючих команд;

- прикладний рівень, який реалізує основну логіку програми і на якому здійснюється необхідна обробка інформації;

- рівень управління даними, який забезпечує зберігання даних та доступ до них.

У будь-якій мережі, побудованій на сучасних мережевих технологіях, присутні елементи клієнт-серверної взаємодії, найчастіше на основі дворівневої архітектури. Дворівневою вона називається через необхідність розподілу трьох базових компонентів між двома вузлами (клієнтом і сервером).

Дворівнева архітектура використовується в клієнт-серверних системах, де сервер відповідає на клієнтські запити безпосередньо і в повному обсязі, при цьому використовуючи лише власні ресурси. Тобто сервер не викликає сторонні мережеві програми та не звертається до сторонніх ресурсів для виконання якої-небудь частини запиту.

- Розташування компонентів на стороні клієнта або сервера визначає такі основні моделі їх взаємодії в рамках дворівневої архітектури:

- сервер терміналів - розподілене представлення даних;

- файл-сервер - доступ до віддаленої бази даних і файлових ресурсів;

- сервер баз даних (БД) - віддалене представлення даних;

- сервер програм - віддалений доступ до програм;

Історично першою з'явилася модель розподіленого представлення даних (модель сервер терміналів). Вона реалізовувалася на універсальній ЕОМ (мейнфрейми), що виступала в ролі сервера, з підключеними до неї алфавітно-цифровими терміналами. Користувачі виконували введення даних з клавіатури терміналу, які потім передавалися на мейнфрейм і там виконувалася їх обробка, включаючи формування «картинки» з результатами. Ця «картинка» і поверталася користувачеві на екран терміналу.

З появою персональних комп'ютерів і локальних мереж, була реалізована модель файлового серверу, який представляв доступ файлових ресурсів, в тому числі і до віддаленої бази даних. У цьому випадку виділений вузол мережі є файловим сервером, на якому розміщені файли бази даних. На клієнтах виконуються програми, у яких сполучені компонент представлення й прикладний компонент (СУБД і прикладна програма), що використовують підключену віддалену базу як локальний файл. Протоколи обміну при цьому представляють набір низькорівневих викликів операцій файлової системи.

Така модель показала свою неефективність з огляду на те, що при активній роботі з таблицями БД виникає велике навантаження на мережу. Частковим рішенням є підтримка тиражування (реплікації) таблиць і запитів. У цьому випадку, наприклад при зміні даних, оновлюється не вся таблиця, а тільки модифікована її частина.

З появою спеціалізованих СУБД з'явилася можливість реалізації іншої моделі доступу до віддаленої базі даних - моделі сервера баз даних. У цьому випадку ядро ??СУБД функціонує на сервері, прикладна програма на клієнті, а протокол обміну забезпечується за допомогою мови SQL. Такий підхід у порівнянні з файловим сервером веде до зменшення завантаження мережі й уніфікації інтерфейсу "клієнт-сервер». Однак, мережевий трафік залишається досить високим, крім того, як і раніше неможливе задовільне адміністрування програм, оскільки в одній програмі сполучаються різні функції.

З розробкою і впровадженням на рівні серверів баз даних механізму зберігаемих процедур з'явилася концепція активного сервера БД. У цьому випадку частина функцій прикладного компонента реалізована у вигляді зберігаемих процедур, що виконуються на стороні сервера. Решта прикладної логіки виконується на клієнтській стороні. Протокол взаємодії - відповідний діалект мови SQL.Переваги такого підходу очевидні:

- можливо централізоване адміністрування прикладних функцій;

- зниження вартості володіння системою за рахунок оренди сервера, а не його купівлі;

- значне зниження мережевого трафіку (тому що передаються не SQL-запити, а виклики збережених процедур).

Основний недолік - обмеженість засобів розробки зберігаемих процедур у порівнянні з мовами високого рівня.

Реалізація прикладного компонента на стороні сервера являє наступну модель - сервер програм. Перенесення функцій прикладного компонента на сервер знижує вимоги до конфігурації клієнтів і спрощує адміністрування, але представляє підвищені вимоги до продуктивності, безпеки і надійності сервера.

В даний час намічається тенденція повернення до того, з чого починалася клієнт-серверна архітектура - до централізації обчислень на основі моделі термінал-сервера. У сучасній реінкарнації термінали відрізняються від своїх алфавітно-цифрових предків тим, що маючи мінімум програмних і апаратних засобів, представляють мультимедійні можливості (у тому числі графічний користувальницький інтерфейс). Роботу терміналів забезпечує високопродуктивний сервер, куди винесено все, аж до віртуальних драйверів пристроїв, включаючи драйвери відеопідсистеми.

Ще одна тенденція в клієнт-серверних технологіях пов'язана з усе більшим використанням розподілених обчислень. Вони реалізуються на основі моделі сервера програм, де мережева програма розділена на дві і більше частин, кожна з яких може виконуватися на окремому комп'ютері. Виділені частини програм взаємодіють один з одним, обмінюючись повідомленнями в заздалегідь узгодженому форматі. У цьому випадку двухланкова клієнт-серверна архітектура стає трирівневою.

Як правило, третьою ланкою в триланковій архітектурі стає сервер програм, тобто компоненти розподіляються наступним чином:

- представлення даних - на стороні клієнта.

- прикладний компонент - на виділеному сервері програм (як варіант, виконує функції проміжного ПЗ).

- управління ресурсами - на сервері баз даних, який і представляє запитувані дані.

Дворівнева архітектура простіше, так як всі запити обслуговуються одним сервером, але саме через це вона менш надійна і пред'являє підвищені вимоги до продуктивності сервера.

Трирівнева архітектура складніше, але завдяки тому, що функції розподілені між серверами другого і третього рівня, ця архітектура являє високу ступінь гнучкості і масштабованості, високу безпеку (тому захист можна визначити для кожного сервісу або рівня), високу продуктивність (так як. завдання розподілені між серверами).

2.2.4 Визначення інформаційних потоків

Мережа складається з 19 відділів, один із яких - серверна, виконує керування мережею. У кожному відділі, у свою чергу, служать співробітники згідно штатно-облікового розкладу. Усього на підприємстві задіяні 40 чоловік яким необхідно надати в користування персональний комп'ютер.

З урахуванням інформаційних потоків можна зробити висновок що для розробки мережі підходить технологія Fast Ethernet стандарту 100BaseTX, так як пропускної здібності буде достатньо.

2.2.5 Мережні ресурси

Периферійні пристрої комп'ютера (принтери, факси) можуть використовуватися в якості мережних ресурсів і бути доступними для всіх комп'ютерів, підключених до мережі.

Для підключення мережевого пристрою потрібно підключити пристрій до робочої станції через мережевий вхід і відкрити доступ до нього всім або певним користувачам мережі.

У даному дипломному проекті задіяно 13 принтерів, деякі з яких потрібно використовувати як мережеві.

Існує кілька способів підключення принтера до локальної мережі:

- підключити принтер до одного комп'ютера в мережі і дозволити всім загальний доступ. Це найпростіший і найдешевший спосіб.Але в нього є один суттєвий недолік. Комп'ютер, до якого підключений цей принтер, завжди повинен бути включений або принтер стане недоступним:

- підключення принтера до сервера за допомогою спеціального кабелю. При такому способі підключення він завжди буде доступним для всіх робочих станцій, але виникають додаткові витрати із-за довжини кабелю;

- підключення до мережі спеціального мережевого принтера. У мережах із шинною топологією мережний принтер, як і робочі станції, з'єднується з мережним кабелем за допомогою Т-конектора, а при використанні «зірки» - через концентратор. В такому варіанті підключення принтер працює як окрема робоча станція, завжди доступний для друку і може бути замінений без необхідності переналаштування робочих станцій;

У даному проекті використовується підключення принтера до робочої станції. Установка спеціального мережевого принтера або підключення до сервера потребує додаткових затрат, в яких немає необхідності в даному випадку.

2.3 Конфігурація обладнання мереж

2.3.1 Вибір типу комутаторів мережі

У даному дипломному проекті необхідно організувати мережу з 40 робочих станцій. Виходячи з цього та раніше обраної топології мережі було вирішено використати сім 16-портових комутаторів Fast Ethernet 10/100 baseТХ. У більшості комутаторів задіяно до 8 портів, але 16 портові комутатори вибрані для можливості подальшого масштабування мережі, наприклад, підключення додаткових робочих станцій або безпровідних роутерів.

До комутатора, розташованого у приміщенні номер 5 підключені 5 робочих станцій та сегмент кабелю, який з'єднує два комутатори між собою.

До комутатора, розташованого у приміщенні номер 1 підключені 7 робочих станцій та два сегменти кабелю, які з'єднують його з комутаторами у приміщені номер 5 та серверній.

До комутатора, розташованого у приміщенні номер 12 підключені 6 робочих станцій та сегмент кабелю, який з'єднує два комутатори між собою.

До комутатора, розташованого у серверній підключені 6 робочих станцій, сервера та три сегменти кабелю, які з'єднують його з комутаторами у приміщеннях номер 12, 1 та 16.

До комутатора, розташованого у приміщенні номер 18 підключені 5 робочих станцій та сегмент кабелю, який з'єднує два комутатори між собою.

До комутатора, розташованого у приміщенні номер 13 підключені 4 робочих станцій та сегмент кабелю, який з'єднує два комутатори між собою.

До комутатора, розташованого у серверній підключені 7 робочих станцій та три сегменти кабелю, які з'єднують його з комутаторами у приміщеннях номер 13, 18 та серверній.

Вільні порти комутаторів призначені для подальшого розвитку мережі підприємства.

Далі у вигляді таблиці 2.2 надані основні характеристики 16 портового комутатору D-Link DES-1016D

Таблиця 2.2 Характеристики комутатора

Підбираємо найбільш підходящій тип мережних адаптерів виходячи з таких умов як:

- сумісність з мережевою технологією Fast Ethernet;

- працездатність на швидкості 100Мбіт/с;

- стандартизованість та сумісність з іншим мережним обладнанням

В якості мережного адаптеру вибраний D-Link DFE-520TX. Він відповідає усім вищепереліченим вимогам та економічно вигідний. Також він, як і комутатор, виробництва фірми D-Link, що гарантує підвищену стабільність мережі.

У таблиці 2.3 наведені основні характеристики адаптеру D-Link DFE-520TX.

Таблиця 2.3 Характеристики мережного адаптеру

Цей мережевий адаптер сумісний з усіми версіями опервційних систем та підтримує швидкість 100 Мбіт/с.

Кожен мережевий адаптер має свою унікальну ІР та MAC адресу.

У таблиці 2.4 приведений перелік МАС та ІР адресів всіх комп'ютерів мережі підприємства.

Таблиця 2.4 IP і МАС адреса

2.3.2 Джерела безперебійного живлення

Для забезпечення безперебійного живлення серверу вибрано блоки живлення LogicPower UPS U850VA

Таблиця 2.3.2 Основні характеристики ДБЖ

2.3.3 Вибір серверу та робочих станцій

Для керування мережею, обробки інформації та збереження бази даних необхідний сервер. Значну роль для швидкості роботи мережі відіграє конфігурація сервера, що нею керує. У даному проекті в мережі задіяно 40 робочих станцій. Це невелика кількість комп'ютерів, яка не спричиняє великих навантажень, тому в якості сервера може бути використаний комп'ютер, показники швидкодії якого перевищують показники робочої станції в 1.5 - 2.5 рази. Характеристики обраного серверного комп'ютера приведені у таблиці 2.5

Таблиця 2.5 Характеристики сервера

На робочих станціях підприємства не виконуються складні задачі, вимогливі до ресурсів комп'ютера, тому в якості робочих станцій можна використати звичайні офісни комп'ютери. Характеристики обраної конфігурації робочих станцій наведено у таблиці 2.6

Таблиця 2.6 характеристики робочих станцій локальної мережі

2.3.4 Проектування горизонтальної кабельної підсистеми

У процесі проектування здійснюється:

- підключення робочих місць до мережного обладнання;

- вибір типу телекомунікаційних розеток;

- вибір ти...