Програмування в Microsoft Office

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство оcвіти й науки України

ОДЕСЬКА НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Кафедра комп'ютерних систем і

управління бізнес-процесами

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

Одеса ОНАХТ 2009

Зміст

Вступ

1. Операційна система windows, текстовий редактор WORD, табличний процесор EXCEL

1.1 Знайомство із клавіатурою. Робота в Windows з папками й файлами

1.2 Робота з файлами, папками, ярликами в Провіднику

1.3 Текстовий процесор Word - створення документа, його редагування й форматування

1.4 Текстовий процесор Word - робота з таблицями

1.5 Текстовий процесор Word - робота з формульним редактором,

набір і редагування математичних формул

1.6 Текстовий процесор Word - робота із графічними об'єктами -

створення малюнків

1.7 Табличний процесор Excel - створення й занесення даних у таблиці

1.8 Табличний процесор Excel - робота з майстром формул

1.9 Табличний процесор Excel - робота з діаграмами й графіками

1.10 Табличний процесор Excel - рішення пошукових завдань лінійного

програмування

2. Програмування мовою VBA

2.1 Вступ

2.2 Робота у вікні модуля. Структура програми

2.3 Основні типи даних

2.4. Змінні, масиви, константи і їхній опис

2.5 Операції VBA

2.6 Стандартні функції

2.7 Вирази

2.8 Оператор присвоювання

2.9 Введення даних користувачем

2.10 Виведення даних

2.11 Оператори переходу. Програмування розгалужуваних

обчислювальних процесів

2.12 Оператори циклу. Програмування циклічних

обчислювальних процесів

2.14 Процедури

Список літератури

Вступ

Курс «Інформатика» вивчається протягом 2-х семестрів і включає наступні теми: операційна система Windows, текстовий редактор Word, табличний процесор Excel, програмування мовою VBA.

У конспекті лекцій теми об'єднані в три розділи. У кожному розділі за досліджуваними темами дані теоретичні відомості й наведені приклади рішення практичних завдань. Конспект може бути корисний студентам при виконанні лабораторних робіт, підготовці до заліків і іспитів, а студентам заочної форми навчання при самостійному вивчанні тем курсу.

1. Операційна система windows, текстовий редактор word, табличний процесор excel

1.1 Знайомство із клавіатурою. Робота в Windows з папками й файлами

Клавіатура IBM PC призначена для введення в комп'ютер інформації від користувача. На IBM PC-сумісних комп'ютерах найбільш широко поширена клавіатура з 101 або 102 клавішами.

У лівому нижньому великому блоці клавіш розташовані алфавітно-цифрові клавіші. При натисканні на ці клавіші в комп'ютер вводяться алфавітно-цифрові символи. Які саме - залежить від того, чи установлений режим введення латинських або російських букв, натиснута чи ні клавіша Shift. Під блоком алфавітно-цифрових клавіш знаходиться сама найбільша клавіша - Пробіл.

Введення латинських або російських букв виконується за допомогою комбінації клавіш. Найчастіше для цього використовується натискання на праву клавішу Ctrl, іноді - на обидві клавіші Shift. Можлива й інша комбінація клавіш.Для введення прописних букв і інших символів, що розташовуються на верхньому регістрі клавіатури, використовується клавіша Shift. Наприклад, введення символу "=" здійснюється без натискання на клавішу Shift, а для введення символу "+" потрібно натиснути клавішу Shift і, не відпускаючи її, натиснути на клавішу "+".

Клавіша Caps Lock служить для фіксації режиму прописних букв. Цей режим зручний для введення тексту, що складається з таких букв. Повторне натискання клавіші Caps Lock скасовує цей режим.

На верхній частині клавіатури розташовується блок функціональних клавіш - F1-F12. Порядок використання цих клавіш визначається операційною системою або програмою, з якою працює користувач.

Клавіші , , , , Home, End, Page Up, Page Down називаються клавішами управління курсором. Натискання на них приводить до відповідного переміщення курсора. Home - переміщення в початок рядка, End - у кінець рядка, Page Up - на сторінку нагору, Page Down - на сторінку униз.

Блок клавіш у правій частині клавіатури використовується для двох цілей:

при включеному режимі Nиm Lock цей блок зручний для введення числової інформації й знаків арифметичних дій;

при виключеному режимі Nиm Lock клавіші цього блока дублюють клавіші управління курсором, а також клавіші Insert і Delete.

Натискання клавіші Insert (Ins) установлює режим вставки або режим заміни, повторне натискання клавіші міняє один режим на інший. У режимі вставки набирається символ ліворуч від курсора. У режимі заміни набирається символ, розташований над курсором.

Для видалення символів використовуються клавіші:

Delete (Del) видаляє символ праворуч від курсора.

Backspaсe - видаляє символ ліворуч від курсора.

Enter - звичайно використовується для закінчення введення того або іншого об'єкта.

Esc - використовується для скасування якої-небудь дії, виходу з режиму програми й ін.

Tab - при редагуванні текстів - для переходу до наступної позиції табуляції. В інших програмах її значення може бути іншим.

Print Screen - використовується для друку вмісту екрана, копіювання його у файл або буфер обміну й ін.

Ctrl, Alt, Shift призначені для зміни значень інших клавіш.

Scroll lock - включає режим блокування прокручування екрана.

Назви деяких символів:

& амперсанд; ~ тильда; @ комерційне "ет" (або жаба); # ґрати; ^ кришка.

Користувач з'являється в системі Windows автоматично після включення комп'ютера. При цьому на екрані виникає центральна заставка, що носить назву Робочий стіл. У нижній частині робочого стола розташовується спеціальний рядок панель завдань (основний засіб взаємодії із системою). Ліворуч на панелі завдань кнопка Пуск, з якої, як правило, починається робота в Windows.

На робочому столі перебувають вікна й значки, набір яких можна міняти залежно від завдань і планів. Вікно обмежена рамкою прямокутна область на екрані. На робочому столі може бути відкрито одночасно кілька вікон. Значок картинка з підписами (графічне подання об'єкта Windows).

Для ефективної роботи Windows використовується такий периферійний пристрій, як миша, що дозволяє управляти переміщенням курсора на екрані й вибором дій користувача. При цьому використовуються наступні операції миші: зависання, клацання, подвійне клацання, клацання правою кнопкою, перетягування.

Вікна -- найважливіші службові об'єкти Windows (по-англійському Windows -- це і є вікна). Фізично вікна являють собою прямокутні екранні області, усередині яких розміщається графічна інформація. Логічно вікна виконують функції контейнерів. У верхньому рядку вікна перебуває заголовок додатка, відкритого в цей момент. Праворуч угорі видні кнопки управління вікном:

- відповідно «згорнути», «розгорнути», «закрити».

Якщо документ надто довгий і виходить за нижню й верхню границі вікна, Windows до правої його сторони додає вертикальну лінійку прокручування. Якщо ж документ занадто широкий, Windows вставляє горизонтальну лінійку прокручування

Меню -- це елемент управління, що надає можливість вибору якоїсь дії команди із заздалегідь підготовленого списку. Щоб виконати команду меню треба клацнути мишею за назвою команди. Забрати меню без виконання команди можна клацанням миші в будь-якому місці за межами відкритого меню (або нажати клавішу Esc).

Папка - місце для зберігання програм, документів і, можливо, додаткових папок. Папка - аналог каталогу в MS DOS. Папка Мій комп'ютер містить всі диски, панель управління, принтери й ін. Папка Сетевое окружение є при об'єднанні комп'ютерів у мережі. Папка Корзина призначена для файлів, які знищуються.

Двічі клацнувши по значку однієї з папок, наприклад, Мой компьтер, розкриється вікно цієї папки, що містить ряд інших папок, які розкриваються аналогічно. Розкриваючи послідовно папки, ми одержуємо кілька вікон на робочому столі. Із цими вікнами можна виконувати такі ж дії, як і з будь-якими іншими вікнами додатків (закривати, згортати, переміщати й ін.). Якщо вікон багато, то для швидкого закриття потрібно нажати Shift + кнопку Закрити останнього вікна. Всі вікна папок мають однаковий набір команд рядка меню. Відкрити папку (крім способу подвійного клацання) можна за допомогою команд меню Файл\0ткрыть.

Windows забезпечує чотири види подання вмісту папок. За замовчуванням Windows зображує вміст папки у вигляді безлічі великих значків. Користуючись командами меню Вид, можна вибрати один із трьох видів: у вигляді дрібних значків, списку або таблиці.

Для виділення об'єкта у вікні папки необхідно клацнути мишею по об'єкту, він забарвиться в більше інтенсивний колір, тепер його можна буде відкривати, переміщати, копіювати й ін.

Для виділення групи об'єктів потрібно:

Клавішу Ctrl тримати натиснутою й, послідовно клацаючи мишею, виділяти об'єкти.

Якщо об'єкти розташовуються один за іншим, вибрати 1-й +Shift + вибрати останній.

Для перейменування файлу або папки потрібно виконати наступну послідовність дій

Виділити потрібний файл або папку.

Виконати команди меню Файл \ Переименовать.

Записати нове ім'я.

Для переміщення й копіювання папок і файлів можна застосовувати наступну процедуру:

Відкрити вікна папок - джерела й приймача.

Для переміщення перетягнути мишею об'єкт із вікна у вікно. Для копіювання утримувати Ctrl і перетягнути мишею об'єкт. Можна навіть не відкривати папку-приймач, а просто перемістити об'єкт на значок папки-приймача.

ПРИМІТКА: Якщо переміщується файл із папки одного диска в папку іншого диска, то файл не переміщається, а копіюється.

Для видалення потрібно виділити об'єкт або групу об'єктів, нажати клавішу Del і у відповідь на запит підтвердити видалення (або Файл\Удалить).

Щоб створити нову папку, необхідно зробити наступні дії:

Відкрити папку, у яку треба помістити нову.

Клацнути правою кнопкою миші по вільному простору вікна папки - з'явиться контекстне меню.

Виконати команду Создать\Папка. На екрані з'явиться нова папка, замість імені в неї прочерк. Треба ввести назву папки й ENTER.

Замість контекстного меню можна скористатися рядком меню й вибрати Файл\Создать\Папка.

1.2 Робота з файлами, папками, ярликами в Провіднику

Програма Провідник призначена для більш зручної роботи з ієрархічною системою папок і файлів у середовищі Windows. Вікно Провідника має дві вертикальні панелі: ліва називається панеллю папок, а права -- панеллю вмісту. Зміст двох панелей у тому, що для виконання операцій копіювання або переміщення файлів і папок бажано візуально бачити два об'єкти: джерело й приймач. Оброблювані об'єкти вибираються в джерелі й перетягуються в приймач. Згортаючи й розгортаючи області, можна добратися до будь-якої папки на лівій панелі, після чого папку можна розкрити або закрити клацанням на її значку. Відкриття папки супроводжується зміною змісту правої панелі. Дерево папок дає можливість бачити вміст папок, відкривати необхідні папки, а також виконувати дії з їхнім змістом: переміщати, копіювати папки, відкривати й закривати необхідні папки й т.д. Дерево поточної папки показує її вміст і дозволяє робити дії над ними: відкривати, створювати, копіювати, переміщати, шукати, видаляти й т.д. файли й папки. Провідник дозволяє легко проводити наступні операції:

1. Відкриття файлу. На лівій панелі розшукайте папку, у якій зберігається потрібний файл, після чого на правій панелі відкрийте файл подвійним клацанням на його значку. Що при цьому відбудеться, залежить від типу файлу. Якщо це програмний файл, відбудеться запуск програми. Якщо це документ, відбудеться запуск програми, призначеної для роботи з документом даного типу, а в ній автоматично відкриється й сам документ.

2. Копіювання файлу. На лівій панелі розшукайте папку, у якій зберігається потрібний файл, і розкрийте її, на правій панелі розшукайте значок файлу. На лівій панелі розгорніть папку, у яку треба скопіювати файл. Якщо необхідно, використовуйте смуги прокручування для перегляду вмісту панелей. Далі перетягнете значок копійованого файлу із правої панелі на значок папки-приймача на лівій панелі при натиснутій клавіші клавіатури CTRL.

3. Переміщення файлу. Механіка цієї операції та ж, що й при копіюванні файлу, але виконується вона без додаткових натискань клавіш.

4. Перейменування файлу. Розшукавши потрібний файл на правій панелі, клацніть на ньому правою кнопкою миші й у контекстному меню, що відкриється, виберіть пункт Переименовать, після чого введіть нове ім'я в поле напису, приєднане до значка або ярлика.

5. Видалення файлу. Розшукавши потрібний файл на правій панелі, клацніть на ньому правою кнопкою миші й у контекстному меню, що відкрилося, виберіть пункт Удалить. Файл буде вилучений у Корзину після позитивної відповіді на додатковий запит. Якщо файл виділений, то видалити його можна й за допомогою клавіші DELETE на клавіатурі.

Дуже часто користувача цікавлять операції не з окремими файлами, а із групами файлів. Виділивши групу файлів, можна поводитися з нею так само, як з окремим файлом. Щоб виділити всі файли, досить нажати комбінацію клавіш CTRL+A. Для виділення потоку файлів, що випливають підряд, користуються допоміжною клавішею SHIFT. Треба клацнути на значку першого з файлів потоку, нажати клавішу SHIFT і клацнути на значку останнього файлу потоку. Складання довільної групи файлів виконують при натиснутій клавіші CTRL. Клацання при натиснутій клавіші CTRL діє як перемикач, тобто, клацання на попередньо обраному файлі приводить до зняття виділення.

Методи сортування файлів. Найпростіший спосіб сортування об'єктів у відкритій папці, як і багато інших операцій, пов'язаний із правим клацанням миші у вікні й застосуванням контекстного меню. Для папок це меню містить пункт Упорядочить значки, що, у свою чергу, відкриває вкладене меню, у якому представлені варіанти впорядкування. Чотири варіанти сортування

(за іменем, за типом, за розміром і за датою) не вимагають пояснення. Сортування виконується у визначеному порядку (від «А» до «Я» або від «0» до «9»).

1.3 Текстовий процесор Word - створення документа, його редагування й форматування

Вікно Word схоже на вікна інших додатків Windows (рис.1.1). Word надає кілька режимів перегляду документа. При виборі режиму враховують структуру документа й ступінь його готовності: чернетка, рукопис, текст для друку або тільки для читання.

Ліворуч від горизонтальної смуги прокручування розташовуються кнопки. Вони мають наступне призначення:

Звичайний режим використовується для введення, редагування й форматування тексту. Стилі, колонтитули, малюнки й стовпчики в цьому режимі не видні.

Режим електронного документа корисний при роботі з документом у локальній мережі. У цьому режимі відкривається панель, яка називається Схема документа. Вона дозволяє переміщатися по документу, вибираючи заголовки. У цьому режимі кнопки режимів перегляду не відображаються, і для переходу в інший режим треба вибрати його в меню Вид.

Режим розмітки. Цей режим дозволяє працювати з документом у тому виді, як він виглядає при виведенні на друк.

Рис.1.1 - Вікно програми Word

Режим структури корисний для роботи із планом або змістом документа на етапі створення або перегляду структури документа.

Велике значення при обробці тексту має виділення частини його, тобто постановка блока. Текст можна виділити протяганням миші (натискається ліва клавіша миші на початку блока, який виділяється, і, не віджимаючи її, відзначається кінець блока), але Word надає й інші засоби. Доступні вони завжди, але деякі зручніше в певних ситуаціях. Якщо, наприклад, вибирати текст декількох сторінок протяганням, можна випадково відпустити кнопку миші завчасно. Інший метод вибору, наприклад, з використанням клавіші SHIFT, дозволить вибрати текст більш чітко.

Обраний текст можна копіювати й переміщати на короткі відстані методом перетягування. Це зручно, коли у вікні видне і джерело (місце розташування вихідного тексту), і місце призначення, куди треба перемістити або скопіювати текст. Після цього при натиснутій кнопці миші виділений блок просто переміщається в потрібне місце. Якщо джерело й місце призначення одночасно не видні на екрані, то зручно користуватися кнопками панелі інструментів «Вырезать», «Копировать», «Вставить», при цьому задіється буфер обміну. Ці ж прийоми застосовують при копіюванні тексту усередині документа й між документами.

Шрифти, використовувані додатками Windows, перебувають під управлінням операційної системи й тому доступні у всіх додатках. Якщо не потрібно рідке оформлення тексту (наприклад, подвійне підкреслення), для оформлення документів користуються панеллю інструментів Форматирование. Ця панель містить кнопки й меню, що розкриваються, для вибору шрифту, його розміру, накреслення (напівжирний, курсив і підкреслення) і кольору (рис.1.1). Параметри, відсутні на панелі, додають командою Формат / Шрифт. При цьому відкривається діалогове вікно Шрифт.

У діалоговому вікні Шрифт три вкладки: Шрифт, Интервал, Анимация. На вкладці Шрифт вибирають атрибути шрифту. Вид шрифту при різних настроюваннях оформлення (Накреслення, Розмір, Підкреслення, Колір і Ефекти) контролють в області попереднього перегляду Образец.

Word пропонує дев'ять варіантів підкреслення у відповідному списку, що розкривається: Одинарне, Подвійне, Тільки слова, Пунктирне, Товстою лінією, Штрихове, Штрих-Пунктирне, Штрих-подвійне пунктирне й Хвилястою лінією.

Колірне виділення тексту. Щоб привернути увагу до частини тексту, її можна виділити кольором. Це як би комп'ютерний еквівалент використання на папері маркуючого фломастера. При використанні кольорового принтера текст виділяється кольором при друкові. Виберіть текст, який рзабарвлюється, і клацніть на стрілці, що розкриває, біля кнопки Выделение цветом. Колір вибирають із палітри, що розкрилася. Кнопка «запам'ятовує» останній обраний колір, тому для його повторного застосування клацніть відразу на кнопці Выделение цветом.

Вирівнювання й формат абзацу. Крім оформлення тексту й символів, користувачі Word повинні вміти форматувати рядки й абзаци. Для управління розміщенням тексту на сторінці можна використовувати відступи й табуляцію. Процесор Word надає чотири типи вирівнювання: по лівому краю, по правому краю, по центру й по ширині.

Для вирівнювання тексту розташуйєте курсор де-небудь в абзаці й клацніть на одній із кнопок вирівнювання на панелі інструментів Форматирование.

Завдання відступів. Word представляє три засоби для завдання абзацного відступу: панель інструментів, лінійку й діалогове вікно Абзац. Найпростіший спосіб зміни відступу полягає у використанні панелі інструментів Форматирования. Клацніть на абзацові, для якого необхідно змінити відступ або виберіть кілька абзаців. Потім клацніть на кнопці Уменьшить отступ для зменшення лівого відступу на 0,5 дюйми. Клацніть на кнопці Увеличить отступ, щоб збільшити відступ на 0,5 дюйма.

Завдання інтервалу між рядками. Word пропонує шість можливостей установки міжрядкового інтервалу, тобто відстані між рядками тексту.

- Одинарний - інтервал, достатній для зображення самих великих символів у рядку.

- Полуторний - дорівнює півтора одинарним інтервалам.

- Подвійний - у два рази більше одинарного інтервалу.

- Мінімум - установлює мінімальну відстань між рядками.

- Точно - установлює відстань між рядками відповідно до розміну шрифту або зображення, що утримується в даному рядку.

- Множник - використовується для введення міжрядкових інтервалів, відмінних від одинарного, полуторного або подвійного.

Для зміни міжрядкового інтервалу виберіть абзац. Давши команду Формат /Абзац або вибравши в контекстному меню пункт Абзац, відкрийте діалогове вікно Абзац і зі списку, що розкривається, виберіть міжрядковий інтервал. Інтервали Минимум і Точно вимагають введення розміру шрифту в поле значення. Інтервал Множитель вимагає введення величини множника. Наприклад, для потроєння міжрядкового інтервалу виділеного абзацу виберіть Множитель і введіть у поле значення число 3.

1.4 Текстовий процесор Word - робота з таблицями

У роботі з текстовими редакторами користувачеві досить часто доводиться зустрічатися з упорядкованою інформацією. Найкращим способом зберігання такої інформації в документах є таблиці. MS Word надає в розпорядження користувача широкий набір засобів для роботи з таблицями, що

спрощують виконання більшості практичних завдань. Команди, призначені для роботи з таблицями, дозволяють користувачеві спростити створення й редагування таблиці, а також упорядкувати й відформатувати дані, що утримуються в ній. Таблиця являє собою сітку, утворену стовпцями й рядками. Перетинання стовпців і рядків утворять комірку таблиці. Кожна комірка незалежна від інших елементів таблиці, для неї можна установити необхідний розмір і формат.

Комірки можуть містити текст, числа, графічні зображення або формули. Якщо ви вводите в комірку текст, при досягненні правого краю текст буде автоматично переноситися на наступний рядок відповідно до ширини комірки. При зміні ширини стовпця або комірки текст автоматично буде переноситися на наступний рядок (при зменшенні ширини) або ж вертатися на попередній рядок (при збільшенні ширини) так, щоб повністю заповнити комірку нового розміру.

Таблиця може бути вставлена в довільне місце документа. Розмір таблиці може перевищувати розмір сторінки, тому її частина може розміщатися на одній або декількох наступних сторінках. У такому випадку ви можете визначати заголовки для таблиці таким чином, що, якщо таблиця буде розміщена на декількох сторінках, у верхній частині кожної сторінки заголовки будуть відображатися автоматично.

Для створення таблиці можна скористатися командою Таблица\Вставить\Таблица. Процес створення таблиці буде супроводжувати Майстер таблиць, що істотно полегшує роботу. Після його виклику Майстер запропонує визначити кількість стовпців і рядків, при цьому побудована таблиця буде мати рівномірні по широті й висоті рядка й стовпці. Після створення такої таблиці можна скористатися командою Таблица\Автоформат таблицы, щоб вибрати необхідний формат із пропонованого набору стандартних форматів. Крім створення самої таблиці, Майстер дозволяє вирішити завдання повторення заголовків стовпців на початку сторінки (якщо розмір таблиці перевищує розмір сторінки документа), а також форматування заголовків і вмісту таблиці.

Якщо ви створили нову таблицю, курсор буде розташовуватися в першій комірці, розташованої в лівому верхньому куті таблиці. Для введення даних у цю комірку ви повинні за допомогою клавіатури ввести необхідний текст або числа.

Найбільш простий спосіб переміщення по комірках таблиці полягає у використанні миші. Для того, щоб перейти в необхідну комірку, досить установити на неї покажчик миші й нажати ліву кнопку (для переміщення в наступну комірку можна використовувати клавішу Tab ).

Вміст комірки таблиці аналогічний звичайному абзацу. Для форматування ії вмісту можна використовувати ті ж засоби, які використовуються для форматування абзацу (за допомогою пункту меню Формат\Абзац).

Якщо ви хочете розміщати заголовок безпосередньо в таблиці, вам може знадобитися об'єднати кілька комірок одного рядка в одну комірку. Аналогічне завдання доводиться вирішувати при розміщенні в таблиці досить довгого тексту, що повинен відображатися в одному рядку або графічне зображення. Word дозволяє об'єднати кілька розташованих поруч горизонтальних комірок в одну. При цьому вміст комірок також поєднується в одну комірку. Для цього виділяються потрібні комірки і вибирається команда Таблица\Объединить ячейки.

Рис.1.2 - Ілюстрація вставки формули в таблицю

Одним з основних застосувань таблиць є занесення в них різних числових даних, їхнє підсумовування й подання підсумкових значень. Для задоволення потреб у такого роду обчисленнях в Word передбачена команда Таблица \ Формула. Word дозволяє створювати таблицю в будь-якому місці документа й вставляти в неї формули, у яких будуть проводитися обчислення й виводитися результати.

Для виконання дій із числами в одній комірці потрібно вставити в неї формули. Наприклад, щоб обчислити 5% податку із продажу на суму 76.45, потрібно вставити таке поле формули:

=76.45*5%. Вставка цього поля виконується так:

1. Установіть курсор в комірку таблиці.

2. У меню Таблица виберіть команду формула.

3. Введіть формулу в поле, що з'явилося (рис.1.2).

1.5 Текстовий процесор Word - робота з формульним редактором, набір і редагування математичних формул

Для створення математичних формул у редакторі Word передбачена спеціальна підпрограма, яка викликається при виборі пунктів меню Вставка\Объєкт\Microsoft Equation (Редактор формул). Створена в редакторі формула вміщується в документ MS Word як об'єкт, аналогічно малюнкам, діаграмам і іншим графічним елементам.

Рис.1.3 - Панель шаблонів формульного редактора

Шаблонами називаються символи, що включають у себе деякі знаки (наприклад, знак кореня), і порожні поля для заповнення їхніми символами. Верхній рядок кнопок на даній панелі інструментів призначений для вставки більше, ніж півтори сотень математичних символів, багатьох з яких ви не знайдете в шрифтах Windows. Нижній рядок кнопок призначений для вставки шаблонів формул, таких як матриці, інтеграли, логарифми, суми й т.д. (призначення їх на панелі можна зрозуміти інтуїтивно, за видом математичних символів на кнопках). Шаблони містять поля для введення індексів, цифр і інших символів. Для створення складних формул можна поміщати в поля шаблона інші шаблони.

При виборі однієї із кнопок панелі формульного редактора з'являється допоміжна панель, у якій деталізуються обрані символи.

Обраний математичний знак розміщується в заздалегідь виділене місце в тексті, при цьому місця під поля, у які потрібно вставити якісь символи, на екрані позначаються чорними квадратиками. Перехід від одного квадрата до другого здійснюється натисканням клавіші Tab.

Створення формул зводиться до складання її з окремих елементів за допомогою панелі інструментів, команд меню й символів, введених із клавіатури. У процесі створення формули можна не тільки зібрати її з різних частин, використовуючи шаблони й символи, але й ввести числа й текст коментаря із клавіатури. Символи вводяться в строго визначені місця, поля, позначені пунктирним прямокутником у позицію, обрану вами й позначену курсором. Виділений прямокутник, що позначає місце вставки, переміщується в міру заповнення простору, відведеного для створення формули.

Для переміщення курсора використовуються звичайні засоби -- миша або клавіші-стрілки й Tab. У процесі введення символів редактор формул сам регулює інтервали. Однак крім автоматичної установки інтервалів можна використовувати команди меню. Те ж стосується й форматування символів. Крім того, можна використовувати різні шрифти й стилі. При створенні формули потрібно керуватися наступними правилами:

- введення символів у редакторі формул здійснюється, як звичайно в MS Word;

- для видалення символів використовуються клавіші Backspace і Delete;

- клавіша Spacebar, що установлює пробіл, працює тільки при введенні тексту, тобто при виборі команди Стиль\Текст або комбінації клавіш Ctrl+Shift+E. У всіх інших випадках пробіл регулюється автоматично;

- при натисканні клавіші Enter , як звичайно, починається новий рядок;

- виділення елементів формули, як звичайно, здійснюється або за допомогою миші, або комбінацією клавіш Shift+.

Після створення формули її можна отформатувати. Користувачеві надається можливість змінити наступні параметри форматування, установлені за замовчуванням:

- вирівнювання елементів формули;

- розміщення пробілів у формулі;

- шрифт;

- розмір символів формули.

1.6 Текстовий процесор Word - робота із графічними об'єктами - створення малюнків

Редактор Word дозволяє створювати найпростіші малюнки, які складаються з розповсюджених геометричних фігур (коло, овал, прямокутник, лінія, стрілка й т.д.) і забарвлених у різні кольори. Для виведення на екран панелі малювання, що містить кнопки таких фігур, необхідно вибрати пункти меню Вид\Панель инструментов\Рисование (рис.1.1).

Незважаючи на обмеженість засобів цієї панелі, з її допомогою при відомій навичці можна зробити багато чого. При установленні курсора на кожній кнопці панелі біля неї з'являється назва кнопки, а в рядку стану - призначення. Достойністю цього засобу є те, що для виконання малюнка не потрібно виходити з документа. Більше того, можна зробити малюнок прозорим для тексту, тобто текст буде розташовуватися поверх малюнка. Кожна із кнопок малювання має свої особливості, наприклад, кнопки Прямоугольник і Овал замикають фігуру самі, як тільки ви відпускаєте кнопку миші.

Якщо потрібно намалювати криву, то кнопку миші відпускати не можна, поки не буде закінчена фігура. Якщо потрібно намалювати ламану лінію, то кнопку миші потрібно натискати на початку кожного відрізка, і зараз же відпускати. При цьому лінію потрібно не вести самостійно, а тільки направляти, як завгодно орієнтувати доти, поки вона не прийме потрібну форму й напрямок, і знову нажати кнопку миші наприкінці кожного відрізка для фіксації цього положення лінії; у такий спосіб складається ламана лінія. Клавішею Esc можна видалити останній відрізок ламаної лінії.

Якщо, малюючи фігуру, ви припустилися помилки, то можете відмовитися від лінії або фігури, нажавши Esc до її завершення. Якщо ви створюєте складний малюнок, який надалі плануєте зробити кольоровим, слід дотримуватися правила: відразу ж заливати кольором кожний закінчений фрагмент, поки він виділений, інакше надалі може виникнути плутанина при виділенні й заливанні цих фрагментів.

Після побудови малюнка його можна редагувати, при цьому його попередньо необхідно виділити. При виділенні об'єкта мишею на кожному його куті або на кожному кінці лінії розташовуються маркери виділення. Для виділення декількох об'єктів треба після виділення першого об'єкта нажати клавішу Shift і не відпускати її доти, поки ви не виділите всі необхідні об'єкти. При роботі з панеллю інструментів “Рисование” може виникнути необхідність в об'єднанні фрагментів малюнка в одне ціле. Справа в тому, що звичайно кожна наступна деталь малюнка сприймається MS Word як самостійна частина. Це важливо при фарбуванні деталей за допомогою заливання. Однак при переміщеннях різного роду малюнок може розпастися на деталі. Тоді на допомогу приходить механізм угруповання, що перетворює об'єкт у єдине ціле. Для цієї мети використовується кнопка Группировать на панелі інструментів “Рисование”.

Згруповані об'єкти легше переміщати й вибирати їхні розміри. Якщо буде потреба, згруповані об'єкти можна розгрупувати. Для цього натисніть кнопку Разгруппировать.

Як тільки фігура закінчена, її слід зафарбувати, поки вона виділена. Для цієї мети на панелі інструментів “Рисование” призначені дві кнопки: Цвет заливки і Цвет линии. Кожна із цих кнопок має власну кольорову палітру. Якщо установлено колір для лінії або заливання, то він буде застосовуватися доти, поки ви його не зміните. Для зміни вже установленого кольору потрібно виділити об'єкт, відкрити палітру й знову установити колір.

1.7 Табличний процесор Excel - створення й занесення даних у таблиці

Термін електронна таблиця (процесор) використовується для позначення простою у використанні комп'ютерної програми, призначеної для обробки даних. Обробка містить у собі: проведення різних обчислень із використанням потужного апарата функцій і формул; дослідження впливу різних факторів на дані; рішення завдань оптимізації; одержання вибірки даних, що задовольняють певним критеріям; побудова графіків і діаграм; статистичний аналіз даних.

Excel дозволяє вводити в таблиці будь-яку інформацію: текст, числа, дати й час, формули, малюнки, діаграми, графіки. Вся інформація, що вводиться, може бути оброблена за допомогою спеціальних функцій.

При завантаженні головної програми пакета на екрані виникає головне вікно, показане на рис.1.4. Основні елементи цього вікна показані стрілками.

У головному вікні між рядком формул (зверху) і рядком стану (знизу) розташоване робоче поле із трьома книгами. У робочому полі на задньому плані розкрита перша книга, на передньому плані в лівому нижньому куті розташований фрагмент другої книги й праворуч від її фрагмент третьої книги. Заголовок другої книги виділений синім кольором - це активна робоча книга. Активною може бути тільки одна робоча книга, і її вікно розміщується поверх інших вікон.

Електронна таблиця, тобто робочий аркуш, складається з рядків і стовпців. Рядки нумеруються від 1 до 16384. Стовпці (від 1 до 255) позначаються латинськими буквами (на початку від A до Z, потім AA, AB,…,AZ, потім BA,BB,BC,...,BZ і т.д. до IU,IV.). На перетинанні рядків і стовпців розташовані комірки електронної таблиці. Робоче поле, тобто вікно робочої книги, складається з: заголовка, робочої електронної таблиці, кнопок, лінійок прокручування і ярликів аркушів. Ці елементи показані на рис.1.4.

Індикатор активної комірки, тобто табличний курсор - це темний контур, що виділяє поточну активну комірку (одну з 4 194 304 комірок кожної робочої таблиці). Створення, збереження, відкриття робочої книги в Excel здійснюється за загальними правилами додатків Windows.

Виділення комірок. Існує багато способів для виділення комірок або групи комірок. Будь-яка група комірок розглядається як блок комірок. Блок комірок - це прямокутна суміжна область комірок Він описується адресами лівих верхніх і правої нижньої комірки, розділених символом ":". В окремому випадку блоком може вважатися частина рядка або стовпця. Щоб виділити всі комірки стовпця, клацніть на його заголовку. Виділення блока, копіювання,

переміщення здійснюється за тими правилами, що й у текстовому процесорі Word.

1 метод - копіювання за допомогою кнопок панелі інструментів:

- виділити комірки або блок комірок для копіювання;

- у панелі інструментів Стандартная клацнути на кнопці Копировать в буфер ;

- клацнути в комірку, у яку потрібно скопіювати інформацію;

- у панелі інструментів Стандартная клацнути на кнопці Вставить из буфера .

2 метод - копіювання за допомогою команд меню:

- виділити комірки або блок комірок для копіювання;

- вибрати команди Правка\ Копировать;

- клацнути в комірку, у яку потрібно скопіювати інформацію;

- вибрати команди Правка \ Вставить.

3 метод - копіювання з використанням контекстних меню:

- виділити комірку або блок комірок для копіювання;

- клацнути правою кнопкою миші і з контекстного меню вибрати команду Копировать;

- клацнути в комірку, у яку потрібно скопіювати інформацію.

- клацнути правою кнопкою миші й з контекстного меню вибрати команду Вставить.

Рис. 1.4 - Вікно Excel із трьома відкритими робочими книгами і його основні елементи

Вставка (додавання) комірок виконується наступними операціями:

- виділити область, у яку ви хочете вставити порожні комірки;

- вибрати команди Вставка \ Ячейки (або клацнути правою кнопкою миші на виділених комірках і вибрати команду Добавить з контекстного меню. З'явиться вікно діалогу Добавление ячеек і з пропозиціями зрушення вліво або вправо;

- указати, куди повинні зрушуватися інші комірки;

- клацнути на кнопці ОК.

Типи даних робочої таблиці. В комірці можуть перебувати дані одного із трьох типів: числове значення, текст або формула. Крім цього, на аркуші робочої таблиці можуть перебувати також графіки, малюнки, діаграми, зображення, кнопки й інші об'єкти.

Числові значення або числа, виражають різні кількісні співвідношення даних певного типу, наприклад, атомна вага, обсяг продажів і інші. Числові значення, введені в комірки таблиці, можуть використовуватися у формулах або діаграмах. В Excel число може складатися тільки з наступних символів: 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 + . Для поділу цілої й дробової частин десяткового числа використовується кома. Раціональні дроби необхідно вводити як змішані числа, щоб уникнути їхньої інтерпретації як формати дати, наприклад, слід вводити 7 1/2. Не всякий набір цих символів утворить число, наприклад, набір символів “123e” не є числом, а символи “123e2” є числом 12300. Числа в Excel відображаються в категоріях Числовой, экспоненциальный, Финансовый, Денежный, Процентный, Дробный. Для форматування комірок використовується панель Форматирование, діалогове вікно Формат ячеек або контекстне меню. При форматуванні міняється вид числа, але не його значення. За замовчуванням для чисел використовується формат Общий, у якому не відображаються незначні нулі. Програма Excel відобразить число 020,60 як 20,6. Числові значення можуть являти собою дату (наприклад, 25.06.99) або час (наприклад,11:40:35).

Текст в Excel - це будь-яка послідовність, що складається із цифр, пробілів і нецифрових символів. Наприклад, 10AA109, 127AXY, 12-976, 270026 Одеса. Текст використовується для позначення числових даних, для заголовків стовпців або для відображення деякої інформації про робочу таблицю. Будь-яка послідовність введених в комірки символів, що не може бути інтерпретована Excel як число, формула, дата, час дня, логічне значення або значення помилки, інтерпретується як текст.

За замовчуванням в Excel текст вирівнюється по лівому краю, а числа - по правому. Кнопками панелі форматування змінюють установки, задані за замовчуванням, і вирівнюють текст і числа по лівому краю, по правому краю або по центру.

Якщо інформація вже введена в комірку, і потрібно лише додати або скорегувати раніше введені дані, двічі натисніть мишею на потрібному комірку або натисніть клавішу F2, коли необхідно комірку виділити. При цьому ви переходите у режим введення і можете внести необхідні зміни в дані, які перебувають у цій комірці.

Всі обчислення в Excel виконуються за допомогою формул. Формулою в Excel називається послідовність символів, що починається зі знака рівності “=“. У цю послідовність символів можуть входити постійні значення, посилання на комірки, імена, функції або оператори. Результатом роботи формули є нове значення, що виводиться як результат обчислення формули по вже наявним даним. Якщо значення в комірках, на які є посилання у формулах, міняються, то результат зміниться автоматично. У рядку формул відбивається вміст комірки, у якій розташований курсор. Для створення формули необхідно:

- установити курсор у потрібну комірку;

- набрати формулу, почавши її зі знака "=";

- нажати клавішу ENTER.

Як приклад наведемо формули, що обчислюють корінь квадратного тричлена: ax2+bx+c=0. Вони введені в комірки A2 і A3 і мають такий вигляд:

=(-B1+КОРЕНЬ(B1*B1-4*A1*C1))/2/A1

=(-B 1-КОРЕНЬ(B1*B1-4*A1*C1))/2/A1

В комірках A1, B1 і C1 перебувають значення коефіцієнтів a, b і с, відповідно. Якщо ви ввели значення коефіцієнтів a=1, b=-5 і с=6 (це означає, що в комірках A1, B1 і C1 записані числа 1, -5 і 6), то в комірках A2 і A3, де записані формули, ви одержите числа 2 і -3. Якщо ви зміните число в комірці A1 на -1, то в комірках з формулами ви одержите числа -6 і 1. У наведених вище формулах використовується функція КОРЕНЬ, що обчислює квадратний корінь числа.

При використанні у формулах посилання можуть бути як відносні (при копіюванні формул вони автоматично перераховуються), так і абсолютні (при копіюванні вони не змінюються, а у формулах перед ними ставиться знак $). Приклад: (А1*А2)/$А3. Посилатися можна також на комірки з іншого аркуша даної книги, наприклад: Лист1!А1.

Функції в Excel використовуються для виконання стандартних обчислень у робочих книгах. Значення, які використовуються для обчислення функцій, називаються аргументами. Значення, що повертаються функціями як відповідь, називаються результатами. Крім вбудованих функцій, ви можете використовувати в обчисленнях користувальницькі функції, які створюються за допомогою засобів Excel.

Щоб використовувати функцію, потрібно ввести її як частину формули в комірку робочого аркуша. Послідовність, у якій повинні розташовуватися використовувані у формулі символи, називається синтаксисом функції. Всі функції використовують однакові основні правила синтаксису. Якщо ви порушите правила синтаксису, Excel видасть повідомлення про те, що у формулі є помилка.

Аргументи функції записуються в круглих дужках відразу за назвою функції й відділяються один від одного символом крапка з комою “;”. Дужки дозволяють Excel визначити, де починається й де закінчується список аргументів. Усередині дужок повинні розташовуватися аргументи. При записі функції повинні бути присутніми відкриваюча й закриваюча дужки, при цьому не слід вставляти пробіли між назвою функції й дужками.

У програмі Excel є однокроковий метод підсумовування даних рядка або стовпця за допомогою кнопки Автосумма на стандартній панелі інструментів.

1.8 Табличний процесор Excel - робота з майстром формул

Основною достойністю електронної таблиці Excel є наявність потужного апарата формул і функцій. Будь-яка обробка даних в Excel здійснюється за допомогою цього апарата. Ви можете складати, множити, ділити числа, добувати квадратні корені, обчислювати синуси й косинуси, логарифми й експоненти. Крім чисто обчислювальних дій з окремими числами, можна обробляти окремі рядки або стовпці таблиці, а також цілі блоки комірок. Зокрема, знаходити середнє арифметичне, максимальне й мінімальне значення, середньоквадратичне відхилення, найбільш імовірне значення, довірчий інтервал і багато чого іншого. Для зручності роботи функції в Excel розбиті по категоріях.

За допомогою текстових функцій ви маєте можливість обробляти текст: витягати символи, знаходити потрібні, записувати символи в строго певне місце тексту й багато чого іншого. За допомогою функцій дати й часу можна вирішити практично будь-які завдання, пов'язані з обліком дати або часу (наприклад, визначити вік, обчислити стаж роботи, визначити число робочих днів на будь-якому проміжку часу). Логічні функції допоможуть створювати складні формули, які залежно від виконання тих або інших умов будуть робити різні види обробки даних.

В Excel широко представлені математичні функції. Наприклад, можна виконувати різні операції з матрицями: множити, знаходити зворотну, транспонувати. У вашому розпорядженні перебуває бібліотека статистичних функцій, за допомогою якої ви можете проводити статистичне моделювання. Крім того, ви можете використовувати у своїх дослідженнях елементи факторного й регресійного аналізу. В Excel можна вирішувати завдання оптимізації й використовувати аналіз Фур'є. Зокрема, в Excel реалізований алгоритм швидкого перетворення Фур'є, за допомогою якого ви можете побудувати амплітудний і фазовий спектр.

Excel виводить в комірки значення помилки, коли формула для цієї комірки не може бути правильно обчислена. Якщо формула містить посилання на комірку, що містить значення помилки, то ця формула також буде виводити значення помилки.

Як аргументи у функціях можна використовувати числа, текст, логічні значення, масиви, значення помилок або посилання. Аргументи можуть бути як константами, так і формулами. У свою чергу ці формули можуть містити інші функції. Функції, що є аргументом іншої функції, називаються вкладеними. У формулах Excel можна використовувати до семи рівнів вкладеності функцій.

Вхідні параметри, що задаються, повинні мати припустимі для даного аргументу значення. Деякі функції можуть мати необов'язкові аргументи, які можуть бути відсутніми при обчисленні значення функції. Наприклад, можливе використання функцій без параметрів: =ПІ(), що повертає число, =СЕГОДНЯ(), що повертає поточну дату.

Excel містить більше 400 вбудованих функцій і є спеціальний засіб для роботи з функціями -- Майстер функцій. При роботі із цим засобом вам спочатку пропонується вибрати потрібну функцію зі списку категорій, наведених раніше, а потім у вікні діалогу пропонується ввести вхідні значення (аргументи функції).

Майстер функцій викликається командою Вставка\Функции або натисканням на кнопку Мастер функций. Ця кнопка розташована на панелі інструментів Стандартная, а також у рядку формул.

Математичні функції, що часто зустрічаються

ABS - обчислення модуля;

COS - обчислення косинуса;

SIN - обчислення синуса;

TAN - обчислення тангенса;

EXP - обчислення експоненти e^x_;

LN - натуральний логарифм;

LOG - довільний логарифм по заданій основі;

LOG10 - десятковий логарифм;

ЗНАК - повертає 1, якщо x>0; 0, якщо x=0 і -1, якщо x<0;

КОРЕНЬ- обчислення квадратного кореня;

ОСТАТ- повертає залишок від розподілу числа на дільник;

ПРОИЗВЕД - повертає добуток чисел;

СУММ - обчислює суму чисел.

Для прикладу застосування математичних функцій нижче наводиться варіант розрахунку двох формул:

; ; x=0,411; a=3,232; b=1,922

Рис.1.5 - Ілюстрація обчислення за формулами в Excel

1.9 Табличний процесор Excel - робота з діаграмами й графіками

Подання даних у графічному вигляді дозволяє вирішувати найрізноманітніші завдання. Усього Microsoft Excel для Windows пропонує 9 типів плоских діаграм і 6 типів об'ємних. Ці 15 типів включають 102 формати. Якщо їх не достатньо, ви можете створити власний користувальницький формат діаграми.

Процедура побудови графіків і діаграм в Excel відрізняється як широкими можливостями, так і надзвичайною легкістю. Будь-які дані в таблиці завжди можна представити в графічному вигляді. Для цього використовується Майстер діаграм, що викликається натисканням на кнопку з такою ж назвою, розташовану на стандартній панелі управління. Після натискання кнопки Мастер диаграм потрібно виділити на робочому аркуші місце для розміщення діаграми. Установіть курсор миші на кожній з кутів створюваної області, натисніть кнопку миші й, утримуючи її натиснутою, виділите прямокутну область. Після того, як ви відпустите кнопку миші, вам буде запропонована процедура побудови діаграми, що складається з п'яти кроків. На будь-якому кроці ви можете натиснути кнопку Готово, у результаті чого побудова діаграми завершиться. За допомогою кнопок Далі й Назад можна управляти процесом побудови діаграми. Якщо виділено вихідну область даних, найшвидший спосіб побудувати діаграму - натиснути клавішу F11.

Для відображення числових даних, введених в комірки робочої таблиці, використовуються різні типи маркерів. Часто діаграма містить такі елементи, як осі, сітка, заголовки й легенда.

Маркер - стовпчик, блок, крапка, сектор або інший символ на діаграмі, що зображує окремий елемент даних або одне значення комірки на аркуші. Зв'язані маркери утворять на діаграмі ряд даних.

Вісь - лінія, що обмежує одну з сторін області побудови.

Сітка - необов'язкова лінія в області побудови, що є продовженням розподілу осей. Сітка може бути горизонтальною або вертикальною, містити основні й допоміжні лінії або складатися з будь-якої комбінації перерахованих варіантів.

Легенда - прямокутник на діаграмі, що містить позначення й назви рядів даних. Для побудови діаграм можна використовувати дані, що перебувають у несуміжних комірках або групах комірок.

Майстер діаграм пропонує чотири кроки, на кожному кроці можна подивитися вид діаграми натисканням кнопки Просмотр результата в нижній частині вікна Мастера. Там же перебувають керуючі кнопки майстра Отмена, Назад, Далее, Готово. Натискання кнопки Готово виконується на останньому кроці, якщо зробити це раніше, то частина операцій по створенню діаграми не буде завершена. Порядок побудови діаграми наступний :

- виділити діапазони комірок, які включаються в діаграму;

- запустити Майстердіаграм.

Крок 1. Вибрати тип і вид діаграми. Натисніть кнопку Далее.

Крок 2. Перевірити, чи правильно виділений діапазон комірок і вибрати подання ряду даних по рядках або по стовпцях. Нажати кнопку Далее.

Крок 3. Вибрати параметри діаграми - увести назви діаграми й координатних осей, установити виведення і розміщення умовних позначок (Легенда), визначити підписи даних.

Крок 4. Вибрати аркуш для розміщення діаграми. Натиснути кнопку Готово. Діаграма з'явиться на робочому аркуші.

Вбудовані формати діаграм. В Excel можна будувати об'ємні й плоскі діаграми. Існують наступні типи плоских діаграм: Лінійчата, Гистограмма, З областями, Графік, Кругова, Кільцева, Пелюсткова, XY-Крапкова й Змішана. Об'ємні діаграми можна будувати наступних типів: Лінійчата, Гистограмма, З областями, Графік, Кругова й Поверхня. У кожного типу діаграми, як у плоскої, так і в об'ємної існують підтипи.

Необхідний тип вибирається на кроках 2 і 3 процеси побудови. Кожний тип діаграми може бути відформатований за допомогою відповідної команди, назва якої залежить від типу поточної діаграми. Ця команда розташована в останньому рядку меню, яке викликається натисканням правої кнопки миші. Різноманіття типів діаграм забезпечує можливість ефективно відображати числову інформацію в графічному вигляді:

Кругова діаграма показує як абсолютну величину кожного елемента ряду даних, так і його внесок у загальну суму. Така діаграма пов'язана з поданням якогось загального числа. Кругова діаграма містить тільки один ряд даних. Якщо вибрати кілька рядів, Excel використовує перший і проігнорує інші. При створенні кругової діаграми Excel підсумує виділений ряд даних, потім ділить значення кожного елемента на отриману суму й визначає розмір сектора, що відповідає даному елементу. Не слід включати підсумкову суму в ряд даних - це подвоїть суму й приведе до неправильного розподілу секторів.

Діаграма з областями являє собою графік, на якому області нижче графіка забарвляються відповідними кольорами. Графіки й діаграми з областями часто використовують для відображення значень, що змінюються згодом.

Стовпчаста діаграма збільшує наочність подання даних. На графіку лінії йдуть нагору й униз і в деяких точках зливаються. Стовпчаста діаграма робить відображення більше наочним.

...