Проблема обґрунтування вибору характеристик ЕОМ реального часу для розв’язання задач керування та обробки даних

До умов ефективного застосування методу опорних ситуацій (як і інших методів ЗП), крім природно необхідної "схильності" об'єкта досліджень у вигляді своєрідної змістовної та структурної складності задач проектування СЕОМ РЧ, також належать достатні знання, винахідливість і працездатність дослідників, у тому числі стосовно вибору постановок, оцінювання розв'язків, визначення суттєвості, установлення співвідношень та упорядковування за перевагою, що характризує процес обґрунтованого проектування в рамках ЗП.

У загальному випадку діяльність у перелічених аспектах проектування є творчою справою, тим більш виразною, чим більш нетривіальною виявляється задача проектування даної СЕОМ РЧ. У першу чергу саме на цьому рівні у вигляді конкретних просувань проявляється вплив людського фактора, об'єктивно важливе значення якого при пошуках нових проектних засобів адекватного реагування на нову обстановку важко переоцінити. У більш широкому аспекті носіями зазначених властивостей людського фактора є експерти - зазвичай міждисциплінарні спеціалісти-дослідники, які за визначенням "вміють" (краще інших) долати формальне незнання неформальними (евристичними) засобами та робити досить (цілком) продуктивні висновки (наприклад, при оцінюванні ситуацій і рішень у задачах прогнозування в широкому розумінні, коли потрібно установити можливі варіанти розвитку подій та "суб'єктивні ймовірності" їхнього здійснення в умовах неповноти, неточності та слабкої структурованості вихідної інформації).

У третьому розділі розглядаються особливості ЕОМ реального часу. Дані ЕОМ розглядаються як інструменти переробки інформації, яку слід проводити при розв'язанні задач РЧ - у загальному випадку різноманітних задач в автоматизованих системах керування та обробки даних (у подальшому - керування), у тому числі в спеціальних системах керування об'єктами та процесами.

Сутність керування із застосуванням ЕОМ РЧ полягає в тому, що у визначені моменти часу, які обумовлюються "фізичною істотністю" керованих об'єктів і процесів, дані з джерел інформації вводяться до ЕОМ для переробки, а дані після переробки виводяться з ЕОМ на приймачі інформації.

Переробка інформації в ЕОМ РЧ полягає в реалізації тих чи інших алгоритмів керування, в яких строго задається, що саме, над чим і коли мусить здійснюватися, аби ЕОМ, що розглядається, виконувала свою керуючу функцію. Властивості проектованої ЕОМ РЧ, що об'єктивно вимагаються, виявляються в можливості ("здібності") виконання такого характерного завдання.

Для наведеного класу ЕОМ часові функції є визначальними, і в першу чергу саме їх невиконання може стати основною причиною функціональної ненадійності АС керування, що будуються на базі проектованих ЕОМ РЧ. Звідси в обґрунтованому проектуванні ЕОМ РЧ (СЕОМ РЧ) випливає акцентування методичних засобів, що спрямовуються на визначення конкретних часових характеристик, дійсно потрібних для даної ситуації (задачі), та впливають на вибір структури ЕОМ та інших характеристик.

Головним у цьому відношенні служить метод часових граф-схем процесу розв'язання задачі (комплексу задач) керування, сутність якого полягає у структуризації процесу керування шляхом установлення часових інтервалів T розв'язання значущих частин задачі з виділенням (обмежувальних) активних моментів t вводу-виводу необхідних сигналів керування на рівні прийнятих у даній ситуації керування операторів (алгоритмів) ОП. Внаслідок цього утворюється граф (комплекс графів), який відображає процес розв'язання задачі керування в часі й орієнтований за ходом розв'язання, де вершини асоціюються з моментами вводу-виводу інформації щодо керування, а дуги - з операторами її переробки. Цей граф утворюється, зазвичай, на етапі переходу від стадії передпроектування до стадії власне проектування та служить практично зручною розгорнутою формою початкового ТЗ, яке послідовно насичується етапними проектними даними, що набувають змісту комплексу конкретно необхідних вимог до комплексу характеристик, в поняттях яких формується в загальному випадку складне уявлення про шукану проектовану СЕОМ РЧ.

Коли інтервали визначені в часі та операційний склад операторів прийнятий, комплекс граф-схем трансформується в комплекс вимог до тих швидкодій, які необхідно забезпечити на частках переробки інформації керування, що відповідають виділеним фрагментам розв'язання даної задачі керування. Швидкодії визначені на інтервалах, які обмежуються моментами підсумовуються на часових інтервалах внаслідок чого визначаються узагальнені потрібні швидкодії, що розподіляються на частках процесу розв'язання даної задачі РЧ, а також утворюються поняття "інтенсивності" ("напруженості") переробки стосовно процесу розв'язання і "перерізи" цього процесу. Природно вважати, що усередині наведених інтервалів інтенсивність переробки інформації має бути рівномірною.

У подібний спосіб визначаються й інші необхідні характеристики ЕОМ, особливо ті, що "розташовані поблизу" етапу безпосереднього оперування граф-схемами, в першу чергу - необхідні обсяги пам'яті, що дозволяє сформувати прикидне конструктивне уявлення про розподілення інформаційно-обчислювальних потужностей, яке вимагається для переробки інформації в ході розв'язання даної задачі. Щодо трансформації ТЗ на "більш далеких" етапах проектування, то визначення наступних вимог до решти суттєвих характеристик ЕОМ за всієї своєрідності міжетапних переходів (наприклад, інтерпретація інформаційно-обчислювальних вимог вимогами до технічних пристроїв та засобів програмного забезпечення) зі своїми специфічними прийомами так або інакше (але завжди) мусить вкладатися в наведену графо-часову структуру, конкретні параметри якої служать відображеннями параметрів області допустимих результатів розв'язання задачі керування.

Специфіка процесу розв'язання задач РЧ за жорстко визначеними алгоритмами в жорстко установлені інтервали часу зумовлює відповідну специфіку структур СЕОМ РЧ, що реалізуються, де серед інших виділяється конвеєрний спосіб організації переробки інформації, коли окремі оператори або їх комбінації вкладаються в свої блоки, а ці блоки стають ланками одного ланцюга переробки інформації й послідовно працюють один на одного.

У структурному відношенні варіанти СЕОМ РЧ можуть бути значно різними, у тому числі на базі одного процесора, однорідної та різнорідної багатопроцесорної структури, з виділенням проблемно-орієнтованого центрального процесора, наприклад для матричних обчислювань, структури з множиною спецпроцесорів, у тому числі для спектральних і фільтраційних перетворень, пірамідальної структури, що відповідає звуженню перерізу процесу переробки при переході від блоків первинної до блоків вторинної переробки і т.д. Множина можливих варіантів структур СЕОМ РЧ, що використовується в АС, має природну тенденцію до розширення в залежності від появи якісно нових задач керування.

У четвертому розділі пропонується методика обґрунтованого вибору характеристик ЕОМ реального часу, яка є конкретизацією ЗП стосовно обґрунтованого вибору характеристик проектованих СЕОМ РЧ для автоматизації систем керування та обробки даних. Вона інтерпретує процес проектування ЕОМ процесом оперування ТЗ на проектування, де основою для початкового складання і наступних етапних трансформацій служить граф-схема процесу розв'язання даної задачі керування в часі. При цьому часові вимоги, що установлюються в процесі розв'язання задачі, трансформуються (переходять) у часові вимоги на етапі процесу переробки керуючої інформації й зберігаються як обов'язкові вимоги на всіх наступних етапах проектування. Один із можливих варіантів великоблочного розподілення змісту та послідовності етапів. Подібні варіанти методики є природними саме при проектуванні СЕОМ РЧ і відображають досвід відповідних спеціалістів. Однак наведене оперування може починатися й з інших етапів (з пред'явленням часових вимог у подальшому), що є результатом впливу інших шкіл проектування, хоча в умовах обмежених термінів проектування та існування нефіксованої множини варіантів проектних рішень, що розглядаються, такі випадки зазвичай здаються менш ефективними.

Методика являє собою сукупність етапних наказів у вибраній послідовності, відповідно до яких відбувається орієнтація проектування шуканої СЕОМ РЧ, аби надати їй комплекс властивостей (характеристик), дійсно потрібних (на рівні існуючих знань і прийнятих гіпотез) у даній ситуації. Сутність наведеної сукупності орієнтуючих наказів полягає в тому, що в загальному випадку на кожному етапі з множини варіантів рішень для даного етапу вибираються ті варіанти, описувальні характеристики яких задовольняють вимоги, вироблені на попередньому етапі, й з інформаційно-перетворюючих властивостей та функціонального призначення в багатоетапному проектуванні СЕОМ РЧ яких випливають вимоги до множини варіантів рішень для наступного етапу.

У такий спосіб параметри допустимого розв'язання даної задачі породжують вимоги до швидкості обчислень стосовно алгоритмів керування, а ті в свою чергу - вимоги до швидкодій технічних засобів реалізації, далі - вимоги до властивостей структур і т.д.

Оперування методикою має вигляд формально-творчої процедури, коли на кожному етапі проектувальники діють за єдиним планом, застосовуючи формальні елементи (область допустимих значень, ієрархію вимог та пов'язані з ними методи) і удаючись до творчої діяльності (пошуки придатних варіантів рішень, у тому числі пряме винахідництво). Таким чином, реалізація даної методики (як і всього ЗП) у загальному випадку має риси науково-дослідного процесу більшої або меншої складності, що є особливо виразним у нетривіальних ситуаціях розробки та використання СЕОМ РЧ, коли пошуки нових постановок і розв'язків стають визначальними в діяльності проектувальників.

Зрозуміло, що дана методика не є засобом для розв'язання усіх задач, які існують у проектуванні СЕОМ РЧ, наприклад задач проектування інтегральних схем та складання програм, що вимагає своїх методів і мусить проводитися паралельно з використанням методики. При цьому методика охоплює істотний аспект проектування, що є особливо важливим стосовно СЕОМ РЧ і очевидно необхідним для проектування останніх у випадках високовідповідального застосування, коли важливо точно знати, які характеристики дійсно потрібні (а які не потрібні: наприклад щодо того, чи можна знизити вимоги до швидкодії та до якої межі) у даній конкретній ситуації, на забезпечення чого і спрямоване багатоетапне оперування ТЗ, починаючи з вивчення передумов вибору рішень на стадії передпроектування шуканої СЕОМ РЧ. Крім супроводження процесів детального (звичного) проектування, методика відчутно корисна при аванпроектуванні, коли необхідно оперативно і продуктивно (порівняно в короткий термін і з більш ефективним використанням основних вихідних даних) сформувати достатньо реалістичні уявлення про властивості шуканої СЕОМ РЧ, що конкретно потрібні, та про можливості їхнього забезпечення.

У п'ятому розділі розглядаються деякі приклади розв'язання задач на різних етапах застосування методики обґрунтованого вибору характеристик СЕОМ РЧ. Наведені приклади близькі до задач проектування деяких СЕОМ РЧ стосовно практики автора. Їхні постановки мають сенс визначених фрагментів етапних ТЗ, а результати - відповідно сенс придатних (допустимих) варіантів етапних рішень. Приклади підібрані так, щоб вони мали самостійне науково-практичне значення.

Приклад 1. Розглядається одна траєкторна задача (опорна ситуація) для вироблення алгоритму керування рухом об'єктів по типу літака, який потрібно вкласти в деяку СЕОМ РЧ. Дана ситуація є такою. Існує протидія двох об'єктів приблизно одного класу, що рухаються у вертикальній площині, і шуканим розв'язком тут є траєкторія одного з об'єктів. При цьому об'єкт E, що в початковий момент часу знаходиться на початку нерухомої системи координат, рухається по прямій y=0 з постійною швидкістю VE. Разом з E рухається деяка "заборонена зона" для другого об'єкта P, яка має форму чверті кола радіусом R з центром у точці розташування E. У початковий момент часу P знаходиться на тій же прямій правіше об'єкта E на відстані l і може рухатись у верхній півплощині з постійним модулем швидкості VP = VE = V за траєкторіями, що складаються із спряжених дуг кіл радіусом R та спряжених з ними відрізків прямих.

Мета для P полягає у втечі від переслідування E і в зайнятті такого місця на прямій y=0, коли P стає лівіше E на відстані d, внаслідок чого P із об'єкта, що переслідується, перетворюється на об'єкт, що переслідує. У початковій та в заключній точках траєкторії SP вектор швидкості VP спрямований вздовж осі X. Необхідно знайти таку SP із заданого класу, рухаючись якою і не зупиняючись в "забороненій зоні" (яка є відкритою областю), P досягне своєї мети в мінімальний термін. Тобто для даної постановки необхідно знайти таку SP, довжина якої буде мінімальною.

Вибір виду SP залежить від l. При (3р/2 + 1)R ? l параметри SP визначаються виразами

SP = 2рR + z; z = Ѕ(l + д - 2рR), а при ?рR ? l < (3р/2 + 1) - виразами SP = 4бR; б - sinб = (l + д)/4R.

Тобто в першому випадку P рухається назустріч E, а у другому - пропускає його. Підхід до шукання у другому випадку базується на використанні тієї властивості, що мінімальна траєкторія в заданому класі має мінімальну проекцію на вісь X. Специфіка постановки задачі така, що для її розв'язання використовуються переважно геометричні методи, у зв'язку з чим було доведено декілька тверджень, наприклад: "За умови 2р ? S ? 3р + 2 для фіксованої довжини S = 4г траєкторії P мінімальна проекція ПS буде у тієї траєкторії, що складається з трьох спряжених дуг кола з параметрами

Знайдена SP стає вихідною для формування відповідного алгоритму керування рухом об'єкта P у реальному часі.

Приклад 2. Розглядаються два способи реалізації матричного множення, що входять до множини допустимих варіантів, вибір яких залежить від конкретної ситуації проектування. Вирази для матриці C, що обчислюється за вихідними m-розрядними матрицями A з рядками a та B зі стовпцями b, є такими:

C = A Ч B; ; i, j, l = 1, 2, ..., m.

Перший спосіб орієнтований на використання, наприклад, у ситуації, коли перемноження матриць реалізується у спецпроцесорі, який виконує обчислення в темпі функціонування деякої основної ЕОМ, у тому розумінні, що швидкість переробки інформації в сопроцесорі має відповідати швидкості видачі елементів матриць A і B (та прийому елементів матриці C). Сутність способу (коли розрядність елементів збігається з розрядністю матриць -полягає в конвеєрній організації обчислень сум парних добутків відповідних елементів рядків та стовпців шляхом порозрядних перемножень подвійних кодів з одночасними зсувами і подальшим повним додаванням, у процесі чого утворюються та послідовно упорядковано виводяться елементи матриці C. Реалізація здійснюється у блоках, що складаються зі зсувних лінійок регістрів і суматорів, де рядки по черзі надходять до своїх циклічно замкнутих лінійок, а стовпці - до послідовно з'єднаних загальних лінійок. Спосіб дозволяє в режимі окремого перемноження отримувати результат у тактах t за час T = 3m2ф, а в режимі потокового перемноження пар матриць - за T = m2ф.

Другий спосіб орієнтований на використання в ситуаціях оперування розрідженими матрицями, особливо коли кількість ненульових елементів K, дії над якими, по суті, визначають результат перемноження, виявляється значно меншою кількості m усіх елементів. Сутність способу полягає в наданні ненульовим елементам матриць A і B індексів, які є порядковими номерами цих елементів, та в оперуванні ними, що передує необхідному оперуванню безпосередньо матричною інформацією. Спосіб дозволяє (при простій реалізації) зменшити до трьох разів кількість тактів; при комбінованій реалізації, що базується на компактному розміщенні в ЕОМ масиву ненульових елементів, це зменшення може виявитись більш значним.

Приклад 3. Розглядаються два варіанти організації переробки інформації у реальному часі стосовно деякого двоканального комплексу, де в рамках першого каналу здійснюється розв'язання однієї задачі керування, а в рамках другого - однієї задачі обробки даних. Наприклад, стосовно керування рухом об'єкта по типу гелікоптера, що є носієм радіолокаційної або гідроакустичної станції для розпізнавання обстановки. Сутність першого варіанту полягає в поєднанні процесів розв'язання обох задач в єдиній СЕОМ РЧ, що працює в режимі розділення часу, а сутність другого - в розподіленні розв'язання кожної задачі своїми СЕОМ РЧ. Вибір того чи іншого варіанту значною мірою залежить від вимог надійності та економічності в даній ситуації.

У шостому розділі наводяться результати подальшого розвитку ЗП й використання його положень для оцінки обґрунтованості деяких тверджень у теорії проектування. Розглядається постановка, коли метою проектування (передпроектування) є розширення множини R придатних, тобто задовольняючих вимоги ТЗ у вигляді I = I(W(и)), варіантів з розглядуваної множини в характеристиках G = G(V(и)), що спрощено записується так:

Розширення R пов'язане з пошуками не тільки нових варіантів ЕОМ з кращими характеристиками, але й шляхів зниження вимог в I до без втрати функціональних властивостей U, що перетворює варіанти є G з гіршими характеристиками в придатні (для чого мають існувати передумови задачі D), які можна подати фрагментами F. Останнє означає появу додаткової мети проектування у вигляді

У контексті це означає перехід від загального ТЗ до низки часткових, виконання вимог яких локалізується у спецпроцесорах, що приводить до більш економічної структури, ніж у випадку з єдиною ЕОМ.

Розглядаються особливості оперування ТЗ на СЕОМ РЧ на рівні проектування алгоритмів стосовно однієї ситуації керування рухом деякого літального апарата, коли нормальний рух траєкторією A порушується стороннім впливом, внаслідок чого цей рух дезорієнтується в напрямку 0-5. Необхідні визначені коректуючі впливи для "відновлення нормальності" у вигляді руху хоча б траєкторією у напрямку 5-6-7-8-9, що регламентується таблицею яка є виразом неініціального автомата Мура. Показано, що верифікаційні можливості лише при одному формальному оперуванні (аби уникнути руху неприпустимою траєкторією Bґ) є недостатніми. Тому доводиться удаватись також до змістовної верифікації при установленні дійсно потрібних сигналів керування, в тому числі на стадії передпроектування, де розглядаються, наприклад, базові питання керованості, стабілізації та міцності апарата, і використовувати ці дані як визначальні при проектуванні.

У сьомому розділі досліджуються оцінки ЗП до обґрунтування вибору рішень. Показано, що порівняння таких об'єктів, як критеріальний та задачний підходи, у загальному випадку не піддається прямому кількісному оцінюванню.

У заключному розділі підбиваються підсумки дисертаційних досліджень.

Висновки

У дисертаційній роботі проведені дослідження щодо вирішення проблеми обґрунтування вибору характеристик ЕОМ реального часу, яка посідає провідне місце у проектуванні спеціалізованих ЕОМ для використання у високовідповідальних системах керування та обробки даних, і отримані такі основні результати.

1. Розроблено новий розділ теорії обґрунтованого проектування ЕОМ - аванпроектування (передпроектування) спеціалізованих ЕОМ реального часу, що викликано, в першу чергу, потребами головних конструкторів проектів у практично корисному методичному апараті для формування достатньо продуктивних прикидних уявлень про дійсні цілі, можливості та напрямки проектування на базі вихідної інформації про конкретну ситуацію функціонального використання даної СЕОМ РЧ.

2. Розроблено новий метод обґрунтування вибору характеристик ЕОМ, проектованих для направленого використання, - задачний підхід, який базується на першочерговому установленні з подальшими етапними трансформаціями області допустимих значень параметрів розв'язуваних задач за супровідних умов з нижньою межею, що розглядається як вихідне (початкове) технічне завдання на проектування ЕОМ по суті її функціонального призначення.

3. Розроблено конкретизацію задачного підходу - методику аванпроектування спеціалізованих ЕОМ реального часу, яка базується на оперуванні граф-схемою процесу вирішення даної задачі в часі й направлена на послідовне формування релевантних уявлень про шукану СЕОМ РЧ у вигляді вимог до її характеристик, починаючи з визначальних функціональних характеристик і продовжуючи на забезпечувальних технічних характеристиках, що випливають звідси.

4. Розроблено методичні засоби структуризації проектної інформації, що підвищує ефективність обґрунтованого проектування в рамках задачного підходу, включаючи методи передзадач та опорних ситуацій, а також квазілінійний порядок на множині векторів вимог з області допустимих значень до сукупності характеристик, що описують розглядувані варіанти ЕОМ.

5. Розв'язано задачі, які є представниками з циклу обґрунтованого проектування спеціалізованих ЕОМ реального часу, в тому числі пошуки оптимальних алгоритмів керування та пропозиції з відповідними способами переробки матричної інформації відповідно до специфіки використання їх у структурі СЕОМ РЧ і до специфічного виду матриць.

6. Розвинуто уявлення про обґрунтоване проектування та встановлено, що процес надання ЕОМ (СЕОМ РЧ) дійсно потрібних властивостей більш складний, ніж це вважалося раніше й обмежувалося критеріальним підходом, і в загальному випадку обумовлює використання більш тонких методів оперування великим обсягом більш глибокої інформації, що є характерним для задачного підходу.

7. Показано, що в загальному випадку реалізація задачного підходу є складним науково-дослідним процесом у багатоетапній процедурі переходу від образу шуканої СЕОМ РЧ в уяві її користувачів до образу в уяві розробників, де оперування формальними елементами ("допустима область", "граф-схема") доповнюється (також у загальному випадку) творчими пошуками придатних насичувальних даних (наскільки це можливо).

8. Показано, що в умовах меншої формалізовності та автоматизовності переходу "від задач до ЕОМ" у порівнянні з переходом "від ЕОМ до задач" зростає роль інтуїції (людський фактор) і що якість проектування в рамках задачного підходу стає суттєво залежною не лише від параметрів ситуації, але й від таланту учасників: від винахідливості у вирішеннях і розумності в постановках (що може привести різних проектувальників до різних результатів при використанні одних і тих же вихідних даних і методичних прийомів).

9. Показано, що складність "не завжди результативного" задачного підходу порівняно з компактним і "завжди результативним" критеріальним підходом служить природною платою за більш високу якість вибору й більшу узагальненість методу за одночасної можливості більш диференційовано реагувати на суттєво відмінні ситуації (що зумовлює перспективу застосування задачного підходу в обґрунтуванні вибору проектних рішень широкої природи).

10. Отримані результати досліджень були використані в більш ніж 15 темах, які виконувалися згідно з постановами директивних органів колишнього СРСР і були спрямовані на створення автоматизованих об'єктів нової техніки; в одній темі, що виконувалася за програмою ЛНА ЧАЕС, і ще в одній, яка була заданою рішенням Президії НАН України й стосувалася розробки методики обґрунтування вибору рішень за задачним підходом.

Основні положення дисертації опубліковані в таких працях

1. Мороз-Подворчан И.Г. О применении критериев выбора ЭВМ // Кибернетика. - 1983. - № 4. - С. 66-68.

2. Мороз-Подворчан И.Г. Об обосновании выбора ЭВМ // Там же. - 1983. - № 5. - С. 6-9.

3. Мороз-Подворчан И.Г. Об особенностях ЭВМ, работающих в реальном времени // Управляющие системы и машины. - 1986. - № 2. - С. 16-22.

4. Мороз-Подворчан И.Г. О методике обоснованного выбора ЭВМ, работающих в реальном времени // Там же. - 1987. - № 4. - С. 8-12.

5. Мороз-Подворчан И.Г. К вопросу об оптимальном выборе // Кибернетика. - 1988. - № 5. - С. 76-82.

6. Об одной задаче преследования и убегания / С.Ф. Кривой, А.П. Криковлюк, И.Г. Мороз-Подворчан и др. // Кибернетика и системный анализ. - 1992. - № 3. - С. 38-44.

7. Мороз-Подворчан И.Г. К проблеме обоснования выбора характеристик ЭВМ реального времени для решения задач управления и обработки данных // Управляющие системы и машины. - 1995. - № 6. - С. 44-51.

8. Мороз-Подворчан И.Г. Формирование технического облика специализированных ЭВМ реального времени на основе задачного подхода // Там же. - 1996. - № 4/5. - С. 68-74.

9. Мороз-Подворчан И.Г. О задачном подходе к обоснованию выбора характеристик проектируемых ЭВМ // Доп. НАН України. - 1995. - № 8. - С. 76-77.

10. Мороз-Подворчан И.Г. О методе опорных ситуаций в обосновании выбора решений // Там же. - 1996. - № 7. - С. 61-63.

11. Мороз-Подворчан И.Г. Об одном сопроцессоре переработки матричной информации // Управляющие системы и машины. - 1998. - № 1. - С. 93-95.

12. Мороз-Подворчан И.Г. Об особенностях составления ТЗ на проектирование специализированных ЭВМ // Там же. - № 5. - С. 56-59.

13. Мороз-Подворчан И.Г. О методе предзадач в обоснованном проектировании специализированных ЭВМ // Там же. - 1999. - № 2. - С. 47-49.

14. Мороз-Подворчан И.Г. Об использовании методов задачного подхода при оценках производительности многопроцессорных ЭВМ // Там же. - № 5. - С. 14-15.

15. Мороз-Подворчан И.Г. Об ограниченных возможностях сравнительных оценок методов выбора решений в проектировании ЭВМ // Там же. - 2000. - № 3. - С. 56-58.

16. Мороз-Подворчан И.Г. О начальном этапе обоснованного проектирования ЭВМ в рамках задачного подхода // Кибернетика и системный анализ. - 2000. - № 2. - С. 174-179.

17. Мороз-Подворчан И.Г. Об особенности обоснования выбора решений для двух направлений проектирования ЭВМ // Доп. НАН України. - 2000. - № 4. - С. 94-97.

18. Мороз-Подворчан И.Г. О многоэтапной процедуре обоснованного выбора характеристик проектируемых ЭВМ // Там же. - № 5. - С. 96-101.

19. Мороз-Подворчан И.Г. Об одном порядке на множестве проектных требований к характеристикам специализированных ЭВМ // Там же. - 2001. - № 9. - С. 93-95.

20. Мороз-Подворчан И.Г. Об одном ограничении автоматизируемости процесса проектирования вычислительных систем реального времени // Там же. - № 12. - С. 62-65.

21. Мороз-Подворчан И.Г. Об одном способе перемножения разреженных матриц // Управляющие системы и машины. - 2002. - № 5. - С. 13-15.

22. Мороз-Подворчан И.Г. Об одном ситуационно-структурном подходе к аванпроектированию специализированных ЭВМ // Доп. НАН України. - 2003. - № 2. - С. 67-70.

23. Мороз-Подворчан И.Г. Об особенностях верификации при оперировании техническими заданиями на проектирование специализированных ЭВМ // Там же. - № 8. - С. 65-69.

Размещено на Allbest.ru