Інформаційні ресурси глобальної мережі Інтернет

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інформаційні ресурси глобальної мережі Інтернет

Електронна комерція

Електронна комерція (від англ. e-commerce) -- це сфера цифрової економіки, що включає всі фінансові та торгові транзакції, які проводяться за допомогою комп'ютерних мереж, та бізнес-процеси, пов'язані з проведенням цих транзакцій.

До електронної комерції відносять: електронний обмін інформацією (Electronis Data Interchange, EDI), електронний рух капіталу(Electronic Funds Transfer, EFS), електронну торгівлю (E-Trade), електронні гроші (E-Cash), електронний маркетинг (E-Marketing), електронний банкінг (E-Banking), електронні страхові послуги (E-Insurance), тощо.

У багатьох випадках електронна комерція дозволяє скоротити шлях перепродажу продукту від виробника до споживача. Це можливо завдяки використання Internet-технологій, що надають можливість ефективної прямої взаємодії з кінцевим споживачем, тому компанії можуть виконувати роль, яку традиційно виконували проміжні постачальники. Це також дозволяє накопичувати інформацію про усі продажі та про усіх клієнтів, що у свою чергу дозволяє виконати досконалий бізнес-аналіз та маркетингові дослідження. Це є великою перевагою у конкурентній боротьбі.

Електронне середовище широко використовується для доставки цифрового медіа-контенту (музика, фільми, преса тощо), корисної інформації, освітніх матеріалів а також компаніями-виробниками програмного забезпечення для його продажу.

Найбільшою перевагою електронної комерції є суттєве зниження витрат на оформлення угоди та її подальше обслуговування. Тому бізнес-процеси, які можуть бути переведені на електрону основу мають потенціал зниження витрат на них, що у свою чергу призводить до зниження собівартості товару чи послуги. Найбільш відомим прикладом здійснення електронної комерції є Internet-магазин, який представляє собою Web-ресурс з каталогом продукції та можливістю замовлення і оплати товарів, які сподобались покупцю.

Один із найперспективніших напрямків розвитку мобільних технологій на сьогоднішній день - широке застосування мобільних телефонів як платіжного інструмента.

Мобільні платежі будемо розуміти як послугу, що дозволяє за допомогою мобільного телефону управляти коштами як на окремому віртуальному рахунку, так і на картковому рахунку в банку.

Мобільні платежі діляться на:

· платежі на близькій відстані (використовуються, наприклад, для оплати проїзду в міському транспорті); більшість телефонів, за допомогою яких можна робити подібні платежі, функціонують на безконтактній технології NFC; в Україні прикладів реалізації даної технології поки що немає;

· віддалені мобільні платежі - призначені для забезпечення разових і періодичних транзакцій із середнім розміром менш, ніж $50; цю послугу надають клієнтам банки, оператори мобільного зв'язку і незалежні платіжні системи.

Інший спосіб класифікації також дозволяє виділити два класи платежів:

управління картковим рахунком;

мобільний банкінг - послуга дистанційного управління банківським рахунком, що дозволяє перевіряти баланс рахунків і здійснювати платежі з банківського рахунку за допомогою мобільного телефону. Тобто, у цьому випадку мобільний телефон є аналогом пластикової смарт-карти.

У залежності від технології, що використовується для комунікації між клієнтом, банком і мобільним оператором, розрізняють такі види (моделі) мобільного банкінгу:

STK-bankіng (SІM Applіcatіon Toolkіt) - модель банкінгу, при якій клієнт використовує SIM-карту з інтегрованим платіжним додатком;

JAVA-bankіng - Java-додаток установлюється в телефон клієнта;

WAP-bankіng - клієнт працює через WAP-сайти;

SMS-bankіng - SMS-інформування про проведені операції.

Останній тип послуг фактично банкінгом не є, оскільки не дозволяє здійснювати платежі та грошові перекази. Хоча існує також поняття SMS-bankіng Advance. При підключенні до такої послуги клієнт може робити ряд нескладних операцій, наприклад, заплатити за свій мобільний телефон, відправивши SMS-повідомлення із сумою платежу.

Гравці українського ринку найчастіше надають дуже обмежений набір сервісів, називаючи їх мобільним банкінгом:

· надання інформації про зроблені транзакції;

· перегляд балансу рахунку;

· покупка ваучера мобільних операторів;

· одержання інформації про номери своїх карткових рахунків;

· зміна пароля доступу до послуги мобільного банкінгу;

· блокування/розблокування платіжних карт;

· поповнення балансу мобільного телефону іншого користувача.

Однак у найближчий час очікується стрімке зростання обсягів послуг, здійснюваних на основі всіх розглянутих моделей мобільного банкінгу.

Так, наприклад, вітчизняні банки і мобільні оператори уже сьогодні пропонують близько півтора десятка послуг, серед яких: перевірка балансу по депозитах і кредитам, погашення кредиту, оплата комунальних платежів і послуг Internet-провайдерів, переведення грошей з карти на карту інших клієнтів у межах одного банку. У США пропонуються, крім іншого, такі мобільні операції, як торгівля цінними паперами, розміщення коштів на депозит, проведення регулярних платежів з карткового рахунку.

Основи електронної комерції. Застосування електронної комерції у практичній діяльності підприємства. Ключові характеристики економічних моделей для електронної комерції. Взаємозв'язок електронної комерції із поведінкою споживача, бізнес-процесами та конкуренцією.

На сучасному етапі розвитку електронних засобів бізнесу можна виділити два основні напрями використання Internet-технологій у бізнесі.

Перший напрям (Internet у бізнесі) - забезпечує інформаційний супровід бізнес-процесів компанії, а також інформаційну взаємодію в режимі online із співробітниками компанії і зовнішнім середовищем: філіями в інших містах і країнах, клієнтами, постачальниками.

Головним інструментом цього напряму є корпоративні портали, які не лише представляють інформацію про компанію в Internet, але являються потужним інструментом управління бізнесом.

Корпоративний інформаційний портал (Enterprise Information Portal) є сукупністю різних інформаційних ресурсів і сервісів організації, що інтегрує різні джерела даних і окремі функціональні підсистеми. З технологічної точки зору порталом є сервер додатків, який може запускати стандартні «портальні» компоненти. Портал будується на базі Web-технологій.

Створення і ефективне використання Web-порталів відкриває принципово нові можливості для використання Internet-технологій у бізнесі. Використання Web-порталів дозволяє:

· оперативно розміщувати і розвивати інформаційні ресурси організації;

· прискорити доступ до інформації користувачам у будь-який момент, в будь-якій точці знаходження; причому набори доступної інформації та сервісів залежить від категорії користувача (клієнт, партнер, співробітник компанії і т. ін.); так, наприклад, керівник, що має ухвалити стратегічне рішення, може отримати доступ до централізованих сховищ документів, до агрегованих даних та до програмного додатка для оброблення цих даних, причому керівник не повинен знаходитися в офісі;

· вирішити питання розподілу прав доступу співробітників до інформації;

· інтегрувати (об'єднувати) інформаційні ресурси організації з ресурсами постачальників, партнерів по бізнесу, світовими інформаційними ресурсами;

· зацікавлювати потенційних замовників і клієнтів продуктами і послугами, системами знижок, акумулювати додаткові фінансові ресурси за рахунок привабливих інвестиційних проектів і активного використання

· інформаційних ресурсів організації широким колом зовнішніх користувачів;

· зменшити рекламний бюджет і витрати організації на підтримку ІТ-сервісів (за рахунок організації Web-сервісів колективного користування);

· підвищити якість управління бізнес-процесами, інформаційною безпекою і діяльністю організації в цілому;

· дозволяють здійснювати ефективне керівництво віддаленими філіалами в режимі online.

· економити час, усуваючи необхідність виготовлення і розповсюдження друкарських документів (наприклад, якщо керівництво вважає потрібним ознайомити співробітників з документом).

Таким чином, корпоративний портал дозволяє впровадити нову концепцію організації робочих місць співробітників з доступом до всієї інформації, необхідної для виконання ними професійних функцій.

Серед технологій для створення корпоративних інформаційних порталів можна виділити такі: Hummingbird Portal, Oracle 9iAS Portal, Microsoft Share Point Portal Server.

Новою тенденцією є створення порталу знань підприємства (Enterprise Knowledge Portal), який не тільки надає засоби доступу до інформації, але і дозволяє користувачам взаємодіяти один з одним, допомагаючи пов'язувати інформацію з колективним розумінням і досвідом. Це дає можливість ухвалювати оптимальні рішення, оскільки поєднує придбані знання з інформацією і служить центром навчання.

Другий напрям (бізнес в Internet) пов'язаний з поняттям електронного бізнесу.

Електронний бізнес (e-Business) - це всяка ділова активність, що використовує можливості глобальних інформаційних мереж для перетворення внутрішніх і зовнішніх зв'язків компанії з метою підвищення ефективності її діяльності.

Найважливішою складовою частиною електронного бізнесу є електронна комерція.

Електронна комерція (e-Commerce) - це будь-яка форма ведення бізнесу, в якій взаємодія між контрагентами здійснюється за допомогою електронних засобів; електронна комерція включає не тільки операції покупки і продажу, вона забезпечує повний замкнутий цикл, який включає етапи створення попиту на товари, розповсюдження, післяпродажного обслуговування.

Розрізняють декілька напрямків електронної комерції:

· B2B-комерція (Business-to-Business) - технології комерції між бізнес-структурами (корпоративні портали, електронні біржі, електронні торгові площадки і т. ін.);

· B2C-комерція (Business-to-Customer/Consumer) - технології комерції між бізнес-структурами і масовим споживачем;

· C2B (Consumer-to-Business) - взаємини «Споживач - Бізнес»;

· С2С (Consumer-to-Consumer) - «Споживач - Споживач»;

· В2G (Business-to-Government ) - «Бізнес - Державні органи»;

· С2G (Consumer-to-Government) - «Споживач - Державні органи».

Роздрібний продаж на Web-site.

Найбільш популярний різновид систем В2С - електронний магазин, тобто спеціалізований Web-сайт, призначений для Internet-торгівлі. Він може існувати у виді вітрини, столу замовлень або магазину з повним циклом автоматизованого продажу, оплати і управління доставкою.

Сайти для Internet-продажів у своєму розвитку пройшли три етапи.

1. Перший рівень - інформаційні сайти, або web-вітрини. Вони є інструментом надання інформації про товари. На таких сайтах можна розміщувати текст, картинки, звуки і відео. Проте інтерактивність таких сайтів мінімальна.

2. Другий рівень - сайти на основі баз даних. На таких сайтах з'явилася можливість отримувати інформацію за запитом, яка видається у вигляді динамічно сформованої Web-сторінки. Наприклад, коли пошуковій машині поступає запит на пошук певного товару, вона формує сторінку, якої раніше не існувало з переліком товарів, їх характеристик, цін і т. ін. На цій стадії інтерактивність полягає в серії взаємодій типу «питання - реакція».

3. Третій рівень - сайти персоналізованих послуг (інша назва - сайти інтерактивного спілкування). Це сайти, що підстроюються під конкретного користувача. Такі сайти можуть враховувати інформацію про клієнта і генерувати контент (змістовне наповнення), необхідний саме йому, щоб матеріали, які найбільше цікавлять даного покупця, були представлені в найбільш зручному вигляді. Наприклад, покупець, що придбав комп'ютерне устаткування та зареєструвався на сайті підтримки, може отримувати відповіді на свої запити швидше, оскільки система реєстрації знає про комп'ютерне устаткування, яким користується даний клієнт і може видати точнішу відповідь. Таким чином, інтерактивний діалог дозволив компаніям надати кожному споживачеві саме ті продукти і послуги, яких він потребує.

Придбання товарів у системі електронної комерції відбувається таким чином: підприємство на сервері з виходом в Internet встановлює спеціальне програмне забезпечення (тобто створює віртуальний магазин). Клієнт на web-сайті переглядає інформацію про товар, що продається, і заповнює HTML-форму (де вказує свої реквізити, спосіб оплати, спосіб доставки і т. ін.). Після заповнення форма передається на Web-сервер; на сервері дані про параметри замовлення поміщаються в базу даних. Зазвичай після прийому замовлення система повідомляє покупцю ідентифікаційний номер замовлення і сторінку на сайті продавця, де можна відстежувати хід виконання замовлення.

Для організації Internet магазину можуть застосовуватися різні рішення, але, як правило, використовується така структура:

· вітрина містить каталог товарів і елементи інтерфейсу для організації взаємодії клієнта і магазина;

· торгова система є основою електронного магазина, що відповідає за автоматизацію процесу продажу товарів і забезпечує спільну роботу всіх інших систем магазину - платіжної, документообігу і т. ін.;

· платіжна система надає можливості для проведення оплати за куплені товари;

· система логістики для організації доставки товарів покупцю.

Переваги Internet-магазинів з точки зору покупця:

а) цілодобовий доступ до інформації та економія часу при пошуку товару;

б) для певних категорій товарів (наприклад, книжки) вибір значно більший, ніж у звичайних магазинах;

в) деякі Soft-товари (їх також називають електронні товари, наприклад: програмні продукти, електронні книги) не можна придбати ніде, крім Internet-магазинів, при цьому дану категорію товарів можна отримати миттєво, здійснивши оплату за допомогою електронних грошей;

г) можливість отримати товар з будь-якої країни світу;

д) можливість розмістити замовлення на товари, які ще тільки готуються до випуску;

е) можливість отримувати повідомлення по електронній пошті про нові надходження;

ж) можливість порівняти ціни декількох виробників.

Переваги Internet-магазинів з точки зору продавця:

а) зниження витрат на оренду приміщень, рекламу і т. ін.

б) можливість охопити велику аудиторію покупців;

в) можливість гнучкіше планувати ресурси (замовлення від покупців поступають заздалегідь) і краще відстежувати бізнес-цикл;

с) зниження кількості посередників.

Всі варіанти оплати послуг Internet-магазину можна розділити на он-лайнові та офлайнові.

1. Офлайнові методи оплати:

а) замовлення у віртуальному магазині - оплата в звичайному;

б) замовлення в віртуальному магазині, оплата кур'єру готівкою;

в) післяплата (доставка поштою і оплата в поштовому відділенні перед отриманням товару);

г) передоплата на рахунок Internet-магазину банківським або поштовим переказом (для фізичних осіб) або безготівкова оплата (для юридичних осіб);

д) телебанкінг (управління банківським рахунком за допомогою звичайного телефону); для платежу з використанням звичайного телефону покупець набирає певний номер, вводить свій код після чого дає розпорядження, на який рахунок і яку суму слід перевести з його рахунку;

е) мобільні платежі (управління банківським рахунком за допомогою мобільного телефону); цей вид платежів буде розглянуто в наступному питанні.

2. Он-лайнові методи оплати (тобто електронні форми платежу) найчастіше використовуються при купівлі Soft-товарів:

а) оплата за допомогою кредитної карти (при оформленні замовлення покупець вказує номер кредитної карти, після цього Internet-магазин звертається в банк покупця для підтвердження його кредитоспроможності; отримавши підтвердження, магазин блокує певну суму на рахунку і відправляє товар споживачу електронним способом);

б) оплата з використанням електронних грошей. Такий спосіб оплати став можливим завдяки появі небанківських платіжних систем, таких, як E-Gold, WebMoney Transfer, «Яндекс.Деньги», «Рапіда» та ін.

Управління ланцюгом постачальників. Електронне переміщення запасів.

SCM - це комплекс підходів, який допомагає ефективній інтеграції постачальників, виробників, дистриб'юторів і продавців. SCM, враховуючи сервісні вимоги клієнтів, дозволяє налагодити безперебійне постачання потрібного продукту потрібний час у потрібному місці з мінімальними витратами. З допомогою SCM вирішуються завдання координації, планування та управління процесами постачання, виробництва, складування і доставки товарів та послуг. електронний комерція послуга мобільний

Ланцюжок поставок (supplychain) представляє сукупність ланок, пов'язаних між собою інформаційними, грошовими і товарними потоками. Ланцюжок поставок починається з придбання сировини в постачальників і закінчується продажем готових товарів та послуг клієнту. Одні ланки можуть повністю належати однієї організації, інші - підприємствам-контрагентам (клієнтам, постачальникам і дистриб'юторам). Отже, в ланцюжок поставок зазвичай входять кілька організацій.

Системи управління ланцюгами поставок (анг.SupplyChain Management, SCM) призначені для автоматизації та управління усіма етапами постачання підприємства міста і контролю всього товароруху для підприємства. Система SCM дозволяє набагато краще задовольнити попит продукції компанії та значно знизити видатки логістику та закупівлі. SCM охоплює весь цикл закупівлі сировини, виробництва й розповсюдження товару. Дослідники, зазвичай, виділяють шість основних областей, у яких зосереджено управління ланцюжками поставок:

· виробництво - компанія вирішує, що й як виробляти;

· поставки - після ухвалення принципового рішення про будівництво або вхід у ланцюг поставок, компанія має визначити, що вона вироблятиме самостійно, а які компоненти (комплектуючі, товари або ж послуги) - купуватиме в сторонніх організацій;

· місце розташування - рішення місце розташування виробничих потужностей, центрів складування і вибір джерел поставок;

· запаси - головна мета управління запасами - страхування від непередбачених випадків, як-от сплеск попиту чи затримка поставок;

· транспортування - рішення, пов'язані з транспортуванням. Вони залежить від місцеположення учасників ланцюжка поставок, політики щодо запасів та потрібного рівня обслуговування клієнтів. Важливо визначити правильні кошти та ефективні методи оперативно керувати транспортуванням, тому що ці операції становлять близько тридцяти% загальних витрат постачання, і з запізненнями в доставці пов'язано середньому понад 70% помилок у розподілі товарів;

· інформація - ефективне функціонування ланцюжка поставок вимагає оперативного обміну даними поміж усіма її учасниками.

Ланцюжок поставки виконує дві основні функції:

§ Фізична функція ланцюжка поставки видно кожному: матеріали перетворюються на деталі, інші ж - в готові вироби, і всі тим чи іншим чином переміщається у просторі.

· Посередницька функція ланцюжка поставки менш очевидна, але з менш важлива - ринку повинно спадати те що треба споживачам.

Обидві функції, природно, виконуються з декотрими витратами. У результаті виконання фізичної функції виникають витрати виробництва, транспортування і збереження. Посередницька функція передбачає витрати іншого. Коли пропозицію перевищує попит, необхідно знижувати ціни, і продавати зі збитками, а коли попит перевищує пропозицію, з'являються упущені доходи громадян та незадоволені клієнти.

Завдання SCM:

· підвищення рівня обслуговування

· оптимізація виробничого циклу

· зменшення складських запасів

· підвищення продуктивності підприємства

· підвищення рентабельності

· контроль виробничого процесу

SCM-рішення створюють оптимальні плани використання наявних технологічних ліній, докладно розписати, що й як і в якій послідовності треба виготовляти з урахуванням обмежень потужностей, сировини й матеріалів, розмірів партій та необхідності переналагодження устаткування випуск нового продукту. Це в нагоді домогтися високого задоволення попиту при мінімальних витратах.

У складі SCM-системи можна умовно виділити дві підсистеми:

1) SCP -- (анг. Supply Chain Planning) -- планування ланцюжків поставок. Основу SCP становлять системи для розширеного планування та формування календарних графіків. У SCP також входять системи для спільної розробки прогнозів. Крім вирішення завдань оперативно керувати, SCP-системи дозволяють здійснювати стратегічне планування структури ланцюжка поставок: розробляти плани мережі поставок, моделювати різні ситуації, оцінювати рівень операцій, порівнювати планові і поточні показники.

2) SCE -- (анг. Supply Chain Execution) -- виконання ланцюгів постачання у режимі реального часу.

Управління ланцюгами поставок є стратегію бізнесу, що забезпечує ефективне керівництво матеріальними, фінансовими і інформаційними потоками задля забезпечення їх синхронізації в розподілених організаційних структурах.

Логістика у межах управління ланцюгами поставок є провідником потоків товарів та послуг. Кожне підприємство ланцюга здійснює якісь логістичні операції. Ці операції можуть бути інтегровані всередині компанії та всьому ланцюжку, а можуть бути.

Один із типових проблем, із якими стикаються організації - вибір хорошого місця розміщення. Розміщення пов'язані з відшуканням кращих географічних точок розташування елементів логістичних центрів (заводів, складів, магазинів, ресторанів, офісів тощо.). Рішення з розміщення елементів логістичних центрів надважливими, оскільки впливають на показники діяльності організації у надувалася протягом багатьох років, тобто. мають довгостроковому характері. Якщо організація помилиться і споруду на невдалому місці, вклавши до нього значні кошти, то виправити ситуацію, переїхавши на місце буде дуже просто, це потребує великих фінансових, трудових, тимчасових витрат, призведе до втрати часу, клієнтів, заморожуванню капіталів, зниження конкурентоспроможності. (таблиця)

Існує чинник, якою слід користуватися під час вирішення завдання розміщення, - особисті переваги менеджера. Іноді менеджери вибирають місцевість, де їх зросли чи колись відпочивали. Такий вибір апріорно перестав бути поганим, але часто стає таким, оскільки його недолік - низька надійність через відсутність об'єктивного аналізу розташування.

Питання розміщення слід розглядати дуже уважно, т. до. це рішення надає значне і довгострокове впливом геть багато показників майбутньої роботи. З іншого боку, коли спорудження почало діяти, його, зазвичай, важко зберегти й дуже дороге закрити чи перемістити деінде.

3. Опишіть основні драйвери і перешкоди для ланцюга поставок

Перешкоди у ланцюзі поставок:

· недостатня розвиненість логістики під управлінням ланцюгами поставок;

· невеличкий досвід роботи вітчизняних логістичних операторів;

· недостатня оснащеність організацій інформаційними, складськими системами;

· перешкоди, пов'язані з матеріальним і сучасних інформаційних потоками;

· постійно змінювана довкілля (що потребує гнучкого та швидкого узгодження процесів, виходять далеко за межі одного підприємства);

· недостатньо швидка синхронізація виконання всіх учасників ланцюга;

, які пов'язані з перетворенням матеріального потоку для одержання його найоптимальніших характеристик під час проведення технологічного процесу. Їх слід усувати, крім, без яких не обійтися (транспорт) чи котрі мають сервісну навантаження (склади, термінали). Перешкоди, при подоланні яких немає відбуваються необхідні перетворення матеріальних потоків або ж стоїть їх оптимальне спрямування просторі і часу, ставляться до категорії непотрібних.

При сформованих поглядах влади на рішення логістичних завдань наявні чи виявлені непотрібні перешкоди зазвичай сприймає як якусь даність, у якій змінити нічого не можна. Існує думка, що таким перешкодам слід адаптувати рух логістичних потоків, що у суті не так, оскільки логістичні потоки стосовно перешкодам первинні.

Завдання логістичного підходу полягає у розробці теоретичних методів задля подолання аналізованих перешкод. Більше завданням такий підхід є управління перешкодами матеріального потоку, т. е. усунення непотрібного і оптимізація характеристик застосовуваного, зокрема технологічного і допоміжного устаткування, споруд й пристроїв, транспортних засобів тощо. буд. (вторинні) залежно від вимог, що висуваються до матеріального потоку (первинний) по всьому шляху руху його елементів.

Електронні платежі та безпека.

Електронні гроші - це безстрокові грошові зобов'язання на пред'явника, емітовані банківською або іншою структурою у формі цифрових сертифікатів, які можуть бути використані для розрахунків через Internet і забезпечуються звичайними грошовими коштами у момент пред'явлення зобов'язання його емітенту. Таким чином, електронною готівкою є файли з певним змістом (номінал, номер, емітент і т. ін.), захищені електронним цифровим підписом. Схема проведення платежу зазвичай наступна. Покупець вносить до банку гроші і отримує на цю суму електронну готівку (файли). При оплаті покупки покупець просто пересилає магазину один або декілька файлів із загальним номіналом, що відповідає вартості покупки. Потім ця електронна готівка повертається емітенту і кошти переказуються на рахунок магазину.

Сьогодні з використанням електронних грошей можна не лише купувати товари, але і сплачувати за послуги мобільного зв'язку, IP-телефонії, доступ в Internet, супутникове телебачення, за доступ до інформації, Internet-рекламу, Internet-хостинг, за Internet-ігри, послуги Internet-аукціонів, комунальні послуги, купувати квитки та ін.

Варто зазначити, що ринок електронних грошей пройшов значний шлях розвитку та трансформації в нові форми, відповідно виділивши системи електронних грошей як один із видів платіжних систем, в яких використовуються спеціальні платіжні засоби.

В сучасних умовах системи електронних грошей розглядаються як елемент комплексу електронних платіжних систем: системи - аналоги готівки і системи - аналоги чеків.

Розподіл електронних платіжних систем на відповідні групи було здійснено в середині 90-х років. Але досить часто окремі спеціалісти проводять класифікацію, де критерієм розподілу на види виступає механізм здійснення електронних платежів. Від так класифікація має наступний вигляд:

- системи депонованих сум;

- системи електронних чеків;

- системи електронних грошей.

Системи електронних грошей володіють більш різноманітним набором спеціальних можливостей, ніж згадані вище платіжні системи.

Однією з особливостей систем електронних грошей є те, що вони самі по собі можуть бути поділені на декілька функціональних груп. Так, за змістом транзакцій можуть бути: кредитові, дебетові, простого запису; за сферою дії: С2В, В2В та В2С; а також залежно від того, чи використовується у процесі трансакції посередник - банк або інший фінансовий інститут чи суб'єкт електронної комерції.

На відміну від попередніх двох категорій, кожна з цих систем реалізує власний сценарій трансакцій, що пов'язаний з обробкою замовлень, платежів, інструкції, процедури і протоколи для переказу коштів між рахунками. Крім того, незважаючи на те, що дана система вимагає он-лайн-режиму від платника, одержувач платежу може перебувати в офф-лайні (що вигідно з погляду витрат). Сюди відносять різні платіжні середовища, системи обміну електронними даними/повідомленнями, протоколи та ін. Серед найбільш розповсюджених виділяють системи: BidPay, BillPoint, Q-Pass, i-Escrow, CyberCash, EDI Messages, Opening Buying on Internet (OBI), Internet Open Trading Protocol, Java ЄС Framework. В Україні найбільш поширеними є: Egold, WebMoney Transfer, Яндекс.Деньги, Інтернет.Гроші, MoneXy, Максі тощо.

В сучасних умовах в Україні налічується більше десяти видів систем електронних грошей, проте найбільш активно використовується: WebMoney Transfer, Інтернет.Гроші, MoneXy тощо.

Обсяг ринку електронних грошей постійно зростає. Так, у 2009 році він оцінювався у розмірі 100 млн. доларів США, а у 2010 році виріс майже в двічі та оцінювався від 200 до 300 млн. доларів США.

Характеризуючи найбільші системи електронних грошей, що використовуються в Україні варто зупинить на WebMoney Transfer, що створена в 1998 році. Принцип роботи системи простий, кожний користувач володіє особистим рахунком, який має назву WMID (рахунок складається з 12 цифр, кожний WMID в системі унікальний). Гаманці класифікуються на типи: U- гаманець WMU- гривні; R- гаманець WMR - російський рубль;Z- гаманець WMZ - долар США; E- гаманець WME - євро; B- гаманець WMB - білоруський рубль; G- гаманецьWMG - золото [4].

В системі WebMoney передбачені розрахунки з іншими користувачами по схемах: С2С, С2В та В2С тощо. Щодо особливостей організації системи електронних грошей WebMoney в Україні, зазначимо, що гарантом по гаманцям в гривні (WMU) є ВАТ „Українське Гарантійне Агентство” та „Український Професіональний Банк”.

Наступна система електронних грошей, що широко використовується в електронній комерції є система „Інтернет.Гроші.

Принцип роботи системи схожий з тим, що використовуєтсья в системі WebMoney Transfer. Для того, щоб отримати можливість здійснення розрахунків в системі, необхідно установити на персональний комп'ютер клієнтську програму Інтернет.Гаманець, поповнити рахунок у системі та вибрати тарифний пакет. При відкритті рахунка, він автоматично отримує тарифний пакет "iMoney-Classic". Користувач може змінити пакет, обравши "iMoney Professional". Залежно від обраного пакету змінюються тарифи на обслуговування в системі. Головною умовою здійснення розрахунків в системі є обов'язковість он-лайн режиму програми „Інтернет.Гаманець”.

Функціонування системи електронних грошей „Інтернет.Гроші” засновано на технології інтернет-розрахунків PayCash [5]. Ще одна система, що задіяна в Україні при здійсненні розрахунків у

сфері електронної комерції - MoneXy. MoneXy - міжнародна платіжна система, універсальний платіжний інструмент для розрахунків за товари та послуги, як в мережі Інтернет, так і в реальному секторі (ресторани, кінотеатри, торгові центри). Користувачі мережі отримують можливість здійснювати платежі за допомогою персонального комп'ютера, КПК мобільного телефону, або ваучеру MoneXy.

Незважаючи на те, що більшість компаній та банків, що надають послуги пов'язані з проведення розрахунків через системи електронних грошей не виконали вимоги Положення, вони продовжували та продовжують функціонувати, фактично без необхідних дозволів тобто поза межами правового поля.

На початок 2011 року жодна система електронних грошей не отримала відповідної легалізації. Відповідно не узгодженими залишаються правила систем електронних грошей і найбільших гравців на відповідному ринку: WebMoney Transfer, Інтернет.Гроші, Яндекс.Гроші тощо.

Враховуючи вищевикладене зазначимо, на сьогоднішній день в Україні сформовані і діють системи електронних грошей на зразок міжнародних стандартів. Більшість з тих, що активно використовуються в процесі здійснення електронної комерції належать іноземним компаніям, в свою чергу вітчизняні засновані на основі технологій іноземних платіжних систем та систем електронних грошей. До них зокрема відносяться: E-gold, російські системи WebMoney та Яндекс.Гроші, платжна система Інтернет.Гроші, MoneXу та Максі.

При цьому, не зважаючи на обсяги ринку електронних грошей, що зростають кожен рік, більшість експертів та дослідників висловлюють думку про існування в суспільстві недовіри до відповідних способів розрахунку, що пов'язана з новизною згаданих технологій та недостатнім рівнем інформатизації суспільства.

Крім того, додатковими факторами, що знижують потенціал та перспективи розвитку систем електронних грошей виступають: недосконалість правової регламентації відповідних відносин та низький рівень правосвідомості та правової культури суб'єктів електронної комерції.

Щодо першого, ми вважаємо, необхідним є жорстке імперативне втручання не тільки на рівні центральних органів виконавчої влади, але і на законодавчому рівні. Оскільки, занадто обмеженим та не чітким видається існування норми закріпленої в п 6.9. Положення про електронні гроші в Україні, що передбачає відповідальність за порушення емітентами вимог згаданого Положення у вигляді заходів впливу, що застосовуються Національним банком України відповідно до законодавства України. Відсутність чіткої регламентації підстав та розміру відповідальності спричиняє невиконання суб'єктами відносин електронної комерції, що здійснюють емісію електронних грошей, положень чинного законодавства в сфері обігу електронних грошей.

Размещено на Allbest.ru

...