Методи та моделі системи управління сталим розвитком об’єктів господарчої діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Характерними ознаками сучасних підприємств, установ, фірм (об'єктів господарської діяльності - ОГД) України як складних відкритих систем є: підвищення динамічності всіх процесів, багатозв'язність, чутливість до змін характеристик зовнішнього середовища, збільшення кількості і нелінійності зворотних зв'язків. Це, з одного боку, ускладнює процеси функціонування ОГД, а з іншого, - робить життєво необхідним підвищення ефективності управління, під якою розумітимемо своєчасність, комплексність і оптимальність рішень, що приймаються.

ОГД, прагнучи вижити й забезпечити майбутнє, змушені розробляти плани розвитку, модернізовувати устаткування, технології, системи управління, здійснювати розширення й оновлення асортименту продукції. Тобто, ОГД має не тільки підтримувати поточне функціонування, а й безперервно розвиватися.

Задля цього необхідно знати, що потрібно змінити в системі, щоб досягнути поставлених цілей з урахуванням факторів зовнішнього середовища, які можуть бути ідентифіковані в умовах невизначеності й ризику. Основним напрямом вирішення зазначених завдань є комплексне використання математичних моделей, методів, засобів обчислювальної техніки й інформаційних технологій, орієнтованих на використання в сучасних умовах. Розв'язання цих завдань дає змогу вирішити питання підвищення ефективності економіки держави.

Існуючий рівень інформатизації процесів управління розвитком ОГД не задовольняє потреб адміністративно-управлінського персоналу за обсягами, якістю, надійністю, оперативністю, ступенем урахування невизначеності й ризику. Це пов'язано насамперед з відсутністю проблемно-орієнтованої методології та недосконалістю математичних моделей, що використовуються в інформаційних технологіях, для вирішення завдань управління розвитком ОГД.

Розвиток ОГД є досить новим науковим напрямком у теорії і практиці АСУ, оскільки в теоретичних дослідженнях приділяється увага переважно окремим напрямам і аспектам розвитку, а MRP, ERP й CIM-системи, що інформаційно забезпечують бізнес-процеси функціонування, задачі розвитку не вирішують. Через новизну проблеми задачі управління сталим розвитком ОГД вирішуються інтуїтивно, немає цілісної методології, що дає змогу розглядати процес управління сталим розвитком ОГД комплексно, із системних позицій, що ускладнює процеси управління розвитком ОГД.

Це означає, що розробка проблемно-орієнтованої методології вирішення завдань управління сталим розвитком ОГД є важливою й актуальною проблемою. Основою для створення такої методології є накопичений досвід створення АСУ й теоретичні результати, отримані Глушковим В. М., Балашовим Є.П., Михалевичем В.С., Згуровським М.З., Поспєловим Г.С., Дж. Моррісеєм, Р. Акоффом, Емері Ф., Месаровичем М., Кліландом, Т. Сааті, Скурихіним В.І., Цвіркуном А.Д., Бурковим В.М., Новіковим Н.Н., Кучиним Б.Л., Петровим Е.Г., Годлевським М.З., Забродським В.А., Пушкарем О.І. та ін.

Мета й задачі дослідження. Метою роботи є узагальнення, розробка й розвиток проблемно-орієнтованої теорії, методології й інструментарію аналізу та синтезу систем автоматизованого управління сталим розвитком об'єктів господарської діяльності і вирішення на цій основі важливої науково-технічної проблеми - підвищення ефективності процесів управління окремим класом складних організаційно-технічних систем.

Для досягнення зазначеної мети передбачено вирішення таких задач:

- системологічний аналіз і структуризація проблеми створення системи управління сталим розвитком ОГД й визначення принципів її вирішення;

- розробка моделей і методів оцінювання станів ОГД;

- створення системи багатофакторних скалярних оцінок станів об'єкта управління з урахуванням зовнішнього середовища;

- розробка моделей і методів оцінювання станів зовнішнього середовища;

- розвиток методів управління ризиками;

- формалізація процесу управління сталим розвитком ОГД з урахуванням невизначеності й ризику;

- дослідження етапів життєвого циклу рішень управління розвитком ОГД;

- дослідження і розробка моделей координації в управлінні розвитком ОГД;

- удосконалення принципів і методології створення АСУ сталим розвитком ОГД;

- дослідження ефективної технології й інструментальних засобів системи управління розвитком ОГД;

- розробка інструментальних засобів системи управління сталим розвитком ОГД, практична перевірка і впровадження в практику.

1. Системологічний аналіз проблеми управління сталим розвитком ОГД і підвищення ефективності їхньої роботи

Виділено клас об'єктів управління - ОГД, під яким у роботі розуміється виробниче або обслуговуюче підприємство, організація, установа тощо як сукупність матеріально-технічних складових, ресурсів, трудового колективу й організаційної структури, що забезпечують реалізацію організаційних, технічних і технологічних процесів (виробництва, обслуговування й т.д.) і взаємодію із зовнішнім середовищем як цілого.

Аналіз ОГД показав, що розвиток є обов'язковою умовою ефективного функціонування в ринкових умовах. Наведено аналіз методів дослідження сталості й розвитку складних систем, показано роль управління в процесі розвитку складних штучних цілеспрямованих керованих систем.

Наведено аналіз впливу зовнішнього середовища на розвиток ОГД, де під розвитком ОГД розумітимемо процес зміни станів матеріально-технічних складових і організаційної структури, що є результатом управління зовнішнього й внутрішнього походження, а також дії механізмів самоорганізації, що зумовлює зміну форм функціонування, які не визначаються безпосередньо попередніми станами, але забезпечують виконання цілей ОГД.

Під сталим розвитком ОГД розумітимемо розвиток ОГД, якщо значення кортежу ресурсів, які можна залучити упродовж планового періоду, перевершує значення кортежу ресурсів, необхідних для відбиття збурювань зовнішнього середовища згідно зі сценарієм, отриманим у припущенні середнього рівня оптимістичності (песимістичності) їхньої оцінки.

Під управлінням сталим розвитком (УР) ОГД розумітимемо обмежене в часі управління розвитком ОГД із установленими вимогами до кінцевого результату, можливими рамками витрат ресурсів при забезпеченні сталості розвитку ОГД.

Досліджено задачі координаційного управління в ОГД і етапи їх вирішення. Проведено аналіз стану АСУ ОГД, огляд й аналіз моделей і технологій управління інформаційними ресурсами ОГД, що виявив орієнтацію сучасних ERP і CIM-систем на інформаційне забезпечення процесів функціонування. Показано, що для вирішення всіх завдань управління розвитком ОГД необхідно створити підсистему управління розвитком у складі АСУ ОГД.

Цілі досяжні, якщо система має певний набір властивостей. Для ОГД задано кортеж бажаних і фактичних властивостей. Величина відхилення мінімізація якого є завданням поточного (оперативного) управління функціонуванням ОГД, не дає змоги визначити, є воно випадковою варіацією чи довгостроковою тенденцією нечутливості. Ситуації назвемо станами випереджального розвитку, стабільності та стагнації ОГД відповідно.

Задача формування управління розвитком ОГД полягає у визначенні впорядкованої в часі послідовності станів об'єкта управління й відповідно кожного з його елементів і відношень між ними, тобто траєкторії переходу зі стану у у разі виконання обмежень на ресурси W й екстремізації певного багатокритеріального оптимізаційного критерію .

2. Теоретичні й методологічні основи рішення завдань сталого розвитку ОГД

Управління сталим розвитком ОГД потребує знань про його структуру, функціонування й динаміку розвитку. Для реалізації інтегративних властивостей (розвиток відповідно до мети) система може витрачати різну кількість кожного ресурсу з множини ресурсів .

Отримано умови сталого розвитку. Задачі сталого розвитку ОГД не вирішуються у межах традиційних АСУ, передбачається включення системи управління розвитком (СУР) в АСУ ОГД.

Для забезпечення умов сталого розвитку ОГД необхідно, щоб змінення всіх елементів і структури відбувалося узгоджено, тобто необхідне завдання координації на рівні елементів і структури (координація 1). Показано, що функціонування ОГД на плановому періоді можна вважати квазірівноважним станом, а в результаті розвитку здійснюється послідовний перехід від одного квазірівноважного стану до іншого. В АСУ ОГД має бути два контури управління: традиційне управління функціонуванням ОГД і управління розвитком ОГД. Два контури управління мають функціонувати спільно й узгоджено, тобто в межах АСУ ОГД необхідно здійснювати координацію двох контурів управління (координація 2).

У процесі традиційного управління функціонуванням ОГД здійснюється виробнича координація, зокрема диспетчеризація (координація 3).

Отже, у межах управління сталим розвитком ОГД необхідно здійснювати комплексну узгодженість всіх аспектів координації.

Задачі управління розвитком сформульовано як класичні задачі управління в динамічних системах.

Поводження ОГД у рамках вищевказаних обмежень визначається тільки зміною мікроекономічних змінних. Тому необхідний аналіз динаміки, що враховує нелінійність і несталість як ОГД, так і зовнішнього макроекономічного середовища, без чого розглядати питання теорії і методології сталого розвитку ОГД неможливо.

Вирішено задачу визначення умов існування скоординованого набору керуючих впливів у системі в періоди несталості в припущенні, що множина можливих впливів лінійно зв'язна й відкрита, а залежність очікуваних результатів від вхідних впливів описується безперервними функціями.

Вибір проблемно-орієнтованих методів прийняття рішень визначається нестаціонарністю, інерційністю ОГД, необерненістю процесів, що протікають у них. Процедура прийняття рішень в умовах ризику й невизначеності розглядається як двоетапний процес. На першому етапі формується множина альтернативних наслідків , що відповідають можливим сценаріям поводження зовнішнього середовища.

Задача другого етапу полягає у виборі стратегії поводження системи , тобто в момент . На інтервалі часу початкове рішення не змінюється.

Фаза реалізації рішень забезпечує управління сталим розвитком ОГД. Об'єднання в єдине ціле прийняття й реалізації рішень - це методологічний підхід до процесу вирішення проблем, що виникають у процесі розвитку ОГД.

Розглянуто управління розвитком ОГД на основі методів багатокритеріальної оптимізації. Під час управління розвитком виконується комплексний аналіз даних, для якого необхідний перехід до одного типу даних. Кількісні оцінки параметрів альтернативи x X є частковими критеріями ,, що утворюють множину K={ , ..., } оцінок. Критерії необхідно привести до загального базису. Така базова оцінка інтерпретується, як функція корисності.

Різноманіття можливих ситуацій прийняття рішень зводиться до трьох моделей багатокритеріального оцінювання та оптимізації: адитивної, послідовного аналізу, мінімаксної і максимінної або їх комбінації.

Розроблено методологію рішення задач управління сталим розвитком ОГД, в основу рішення якої покладено декомпозиційно-координаційний підхід. Процеси розвитку ОГД представлено послідовністю процесів прийняття рішень.

Специфічність розвитку ОГД визначила включення завдань: урахування впливу зовнішнього середовища, координації глобальної й локальних цілей, взаємодії підсистем, динаміки зміни станів системи, ідентифікації стану ОГД, планування ресурсів для сталого розвитку, об'єднання процесів прийняття й реалізації рішень у єдиний процес.

Задача управління розвитком ОГД сформульована як задача визначення оптимальних структурних змін динамічної системи й формуванні скоординованих програм (П) розвитку.

Розглядаються однокрокові задачі, що полягають у визначенні оптимального варіанта структури для заданого періоду часу , й багатокрокові, що визначають траєкторії її розвитку.

Задача полягає у виборі оптимальної за періодами послідовності структур.

Реалізація варіантів систем ОГД можлива на деякій множині . Декомпозиційно-координаційний підхід припускає використання постановки як координуючої й містить декомпозицію, агрегування й координацію.

Декомпозиція. На основі множини структурних відношень виділяється функціональних підсистем і для кожної -ї підсистеми вирішується локальна задача.

Агрегування. У результаті рішення задач для підсистем у постановці визначаються й відповідні їм значення . Ці розв'язки використовують у процесі агрегування для визначення деякого.

Координація здійснюється в кілька послідовних кроків:

- координація цілей - глобальну мету представлено послідовністю взаємозалежних цілей меншої розмірності , а глобальна задача декомпозується в систему часткових задач і здійснюється координація часткових завдань;

- координація в загальному - вибір способів координації;

- координація в деталях - практична реалізація виконання встановлених правил.

У процесі прийняття рішення для кожної -й підсистеми в результаті вирішення задачі задається вектор управлінь , що обмежує значення деякого набору показників . Додавання цих обмежень у постановку задачі звужує області припустимих рішень й утворює підобласті.

У процесі багатоваріантних розрахунків, аналізу й дослідження розв'язків задачі на множини припустимих рішень для кожного управляючого впливу формується підмножина припустимих рішень й агрегована підмножина.

Вводяться такі позначення: множини рішень управління розвитком, що визначають плани розподілу функцій і планових завдань на рівні системи, підсистем й елементів відповідно ножина показників розвитку й функціонування на рівні системи, функціональних підсистем і елементів відповідно Спочатку формулюють множину показників , вирішують задачі розподілу завдань по функціональних підсистемах і визначення ресурсів.

У результаті вирішення задачі визначаються варіанти розвитку (спеціалізація, розміщення, масштаби й терміни розвитку; визначення ресурсів; технологічні й організаційні схеми розвитку тощо), які в процесі подальшої декомпозиції використовуються під час моделювання розвитку ОГД на рівні елементів.

Рішення використовують у розрахункових моделях під час формування множини показників розвитку ОГД.

3. Координація організаційно-технічного управління розвитком ОГД

Завдання етапу координації цілей формулюються в такий спосіб: визначити таку модифікацію цілей вищої за рангом системи й елементів ОГД, щоб вони були погоджені. Глобальне завдання всієї системи (ОГД) декомпозується в систему часткових завдань, скоординованих між собою і глобальною метою.

Проаналізовано завдання вибору моделей і методів координації, що використовують для оптимізації ОГД як багаторівневої системи.

Досліджено структуру дворівневої системи управління з підсистемою координації. Кожна підсистема виконує певні функції:

1) функції координуючої системи:

? функція координації роботи підсистем нижніх рівнів;

2) функції локальних управляючих систем:

? функція управління;

? функція оцінювання результату;

3) функції об'єкта управління:

? функція виробництва;

? функція надання звітної інформації.

Об'єкт управління (ОУ) - процес реалізує глобальну мету системи й складається з множини підпроцесів . За міжрівневої координації координатор розв'язує задачу кожний координуючий сигнал конкретизує задачу , що зобов'язаний виконувати -й розв'язувальний елемент нижчого рівня. Сукупність таких задач складає вектор . Загальне глобальне завдання , пов'язане безпосередньо з розвитком управляючого процесу. Розглянуто три типи міжрівневого координування: першого, другого й третього.

Сталий розвиток ОГД можливий тільки за дотримання постулату сумісності, який стверджує, що локальні задачі, які розв'язуються на нижньому рівні, скоординовані стосовно глобальної задачі, що розв'язується на рівні всієї системи, щоразу, коли вони скоординовані стосовно задачі, яка розв'язується на рівні.

Сформульовано завдання координації взаємодії підсистем у дворівневій системі як завдання оптимізації.

Зв'язки між підсистемами можна вважати сталими, а інерційність і запізнювання дуже малими.

У точці оптимуму множники Лагранжа можна розглядати як деякі оптимальні “ціни”, встановлювані в процесі взаємодії змінних як усередині підсистеми , так і між підсистемами . Через високу розмірність системи її розв'язання на практиці є складним. Якщо визначені “ціни”, то задача може бути вирішена за допомогою незалежного рішення кожної -ї підзадачі.

Ітераційний алгоритм полягає в такому: якщо рішення такі, що рівняння зв'язку підсистем не задовольняються, то змінювати доти, доки рівняння не будуть задовольнятися.

У методі балансу взаємодій задаються змінні , які ітеративно уточнюються. Завдання оптимізації -ї підсистеми формулюються у вигляді: за заданих Задачі координації підсистем формулюється в такий спосіб: за заданих значень знайти такі, щоб задовольнялося рівняння. На першому рівні вирішується задача. Процедура рішення є ітеративною.

Розроблено модель координації трирівневої системи.

4. Моделі і методи ідентифікації стану ОГД

Досліджено вплив управління на сталість стану квазірівноваги, в якому перебуває ОГД у періоди сталого функціонування. Показано, що стратегія ОГД, орієнтована на випуск традиційної продукції або послуг за незмінних умов зовнішнього середовища, забезпечує сталість стану рівноваги, а орієнтація на випуск нової продукції робить стан рівноваги несталим, але слугує джерелом розвитку.

Сталість розвитку ОГД можна оцінити на основі аналізу елементів, структури й властивостей ОГД. В основу оцінювання станів покладено фундаментальне поняття - базис оцінювання, тобто система загальних правил до оцінювання і єдина методологічна схема оцінювання.

Основні етапи методології оцінювання стану ОГД: а) збір інформації про предмет оцінювання, вибір показників; б) вибір базису або еталона оцінювання; в) огляд методів оцінювання або розроблення нових методів; г) приведення оцінюваних показників до єдиної метрики; д) проведення розрахунків за окремими показниками; е) формування й розрахунок варіантів узагальненого показника сталості розвитку ОГД; ж) аналіз результатів.

Теоретичний апарат аналізу сталості за Ляпуновим не можливо застосувати для аналізу відкритих систем, якою є ОГД. Для ОГД необхідне формування прямого багатофакторного оцінювання стану в багатомірному просторі станів й оцінювання на цій основі сталості цього стану як ступеня віддаленості від границь області сталості.

Для оцінювання сталості розвитку вводиться узагальнений показник.

Деякі значення часткових показників визначають межі опуклої множини сталих станів у -вимірному просторі. За аналогією з областю сталості замкнених систем розділимо множину показників, на дві підмножини - критичних і некритичних. У близьких околах некритичної границі області сталості ОГД зміна часткового показника відбувається лінійно. Околи критичної межі (показника) є зоною біфуркацій.

В узагальнений показник як основні входять m показників фінансової , виробничої й інноваційної діяльності ОГД.

Інші показників віднесені до некритичних показників.

5. Моделі і методи ідентифікації стану зовнішнього середовища

Для ОГД зовнішнє середовище - це споживачі продукції; природа (умовний термін); сектор, що регулює-координує; економічна система (економіка країни як єдине ціле); галузевий сектор економіки, що, у свою чергу, поділяється на: партнерів (постачальники, кооперація тощо) і конкурентів.

ОГД функціонують в умовах нестабільної, перехідної економіки, що визначає високий динамізм зовнішнього середовища: цін, попиту, пропозиції й т.д., а часті директивні впливи (законотворчість, постанови виконавчих органів, рішення банку) роблять часові ряди короткими й неоднорідними. Вказані причини призводять до ризику й невизначеності інформації.

Аналітично вирішені задачі визначення стану рівноваги ринку товарів і послуг. Досліджено сталість станів рівноваги ринку ансамблями.

Методом статистичного ансамблю отримано рівняння стану ринку товару або послуги.

Невизначеність може призводити до некоректності завдань розвитку, що може проявлятися по-різному. Невизначеність зумовлює ускладнення залежності в результаті введення в модель деякого фактора .

Досліджено вибір оптимальної стратегії ризику, тобто рівня ризику R залежно від і цільової функції G.

Збільшення доходу в цьому разі спричинює збільшення ймовірності руйнування, якщо відносний показник стабільності спадає. Аналогічно, на околах , де - безперервне, збільшення доходу зменшує можливість руйнування, якщо відносний показник стабільності зростає.

Вибір оптимального рівня ризику значною мірою залежить від поводження функції прибутковості G і заданих граничних умов. Запропонована математична інтерпретація дає змогу зробити не тільки швидке і якісне оцінювання рівня ризику, а й зробити вибір управлінської стратегії, що дає можливість звести до мінімуму втрати в умовах динаміки факторів ризику.

6. Методи і моделі планування та оптимізації розвитку ОГД виробничого типу

Кожному ОГД, з огляду на конкурентну ситуацію, необхідно виділяти кошти у фонд розвитку. Ринок між конкуруючими ОГД розподіляється згідно з їхніми нормованими параметрами привабливості.

Конкурентна боротьба багатьох ОГД на ринку обмеженої ємності розглядається як гра з природою: перший гравець - розглянутий ОГД, природа - всі інші ОГД, що оперують на ринку.

Побудовано матрицю розмірів фонду розвитку для різних стратегій зміни частки ринку ОГД. Розглянуто планування обсягів виробництва товарів і послуг. Розроблено алгоритм, що дає змогу враховувати основні фактори, від яких залежать ці послуги.

Якщо побудовано виробничу функцію підприємства і відомі його ресурси , то очікуваний обсяг випуску визначають безпосереднім обчисленням значення функції у точці .

Запропоновані моделі планування дають змогу розробляти стратегію управління розвитком ОГД. Для розвитку ОГД вирішуються питання відновлення продукції, що випускається. Отримано математичний опис процесу відновлення продукції як складової компоненти розвитку ОГД.

Досліджено завдання планування відновлення продукція, що випускається. Будь-який виріб характеризується життєвим циклом. Фази створення, прискорення зростання, уповільнення зростання, зрілості описуються залежністю

Прибуток ОГД є одним з важливих показників ефективності виробництва. Якщо виробнича функція, то прибуток залежить від обсягів використовуваних ресурсів і структурних коефіцієнтів собівартості. Під час формування планів розвитку необхідно оцінити максимальну величину прибутку, що є нормативною функцією прибутку.

Використовуючи функцію нормативного прибутку , побічно визначають обсяг випуску через розмір сукупних витрат.

7. Вибір ефективної технології й інструментальних засобів реалізації СУР відповідно до розробленої методології

Як технологія побудови СУР запропоновано технологію мультиагентної системи (МАС) на основі програмних агентів як інтелектуальну систему інтеграції й управління розподіленими інформаційними ресурсами ОГД, де під інтеграцією слід розуміти управління гетерогенною інформацією з організацією доступу до різноформатної інформації, що міститься у сформованих структурах, - файлах даних і базах даних АСУ ОГД.

Розроблено узагальнені блок-схеми основних алгоритмів комплексу взаємозалежних програм з управління розвитком.

8. Апробація виконаних наукових досліджень

Містить приклади розв'язання прикладних задач в автоматизованих системах управління розвитком ОГД: оцінювання сталості розвитку ОГД; координації взаємодії підсистем у дворівневих системах управління сталим розвитком ОГД; визначення основних напрямів розвитку; визначення оптимального значення фонду розвитку залежно від ринкової стратегії; визначення структури СУР ОГД; створення програмного комплексу управління сталим розвитком.

Наведено приклади багатофакторного оцінювання сталості розвитку ОГД виробничого типу у вигляді визначення узагальненого показника сталості розвитку, розробленого у четвертому розділі, дало змогу кількісно оцінити сталість розвитку кількох підприємств м. Херсона та області.

Розроблені в розділах 2-6 математичні моделі й методи, покладені в основу програмного комплексу автоматизації управління сталим розвитком ОГД, у складі якого програмні продукти “Планування обсягів виробництва”, “Планування собівартості й доходу”, “Аналіз прибутку”, “Планування відновлення продукції”.

Використання цього комплексу дало можливість виконати планування обсягів виробництва товарів і послуг на основі врахування основних факторів, від яких залежать ці послуги.

Наведений приклад розв'язання задачі координації в дворівневій системі управління за методами прогнозування та балансу взаємодій як ітеративний процес, що ґрунтується на узагальненому методі множників Лагранжа.

Наведений приклад визначення основних напрямків розвитку для промислового підприємства за рахунок оцінювання різних стратегій, що пропонуються.

Для розв'язання задачі визначення оптимального значення фонду розвитку залежно від ринкової стратегії було використано запропоновану в шостому розділі модель планування і оптимізації розвитку ОГД виробничого типу на основі побудови матриці розмірів фонду розвитку. Це дало змогу отримати кількісну оцінку вартості різних стратегій зміни частки ринку ОГД.

У додатках наведено документи щодо впровадження результатів дисертаційної роботи, а також викладено дані для розв'язання прикладних задач.

Висновки

автоматизований скалярний багатофакторний

У дисертаційній роботі вирішена важлива науково-практична проблема розробки методології управління сталим розвитком окремого класу складних організаційно-технічних систем на прикладі ОГД. Це досягнуто шляхом узагальнення й доповнення основ проблемно-орієнтованої теорії, методології й інструментарію систем автоматизованого управління сталим розвитком ОГД у вигляді єдиного комплексу науково-методологічних положень, математичних моделей, алгоритмів і програм. Запропоновано єдиний методологічний підхід до вирішення завдань управління сталим розвитком ОГД.

Основні результати роботи зводяться до такого.

1. Виконано системологічний аналіз стану проблеми управління складними організаційно-технічними системами на прикладі ОГД. Встановлено: сталий розвиток ОГД є обов'язковою умовою ефективного функціонування в ринкових умовах, управління розвитком є необхідним, рівень інформатизації процесів управління розвитком ОГД не задовольняє сучасних потреб через те, що відсутні проблемно-орієнтована методологія й інструментарій вирішення завдань управління сталим розвитком ОГД. Запропоновано новий декомпозиційно-координаційний підхід, в основу якого покладено загальносистемні вимоги: ієрархічність, відкритість, ітеративність. У межах підходу визначено стратегію управління функціонуванням і розвитком ОГД.

2. На основі проведеного системологічного аналізу і структуризації проблеми створення системи управління сталим розвитком ОГД комплексно визначені й сформульовані принципи підвищення ефективності управління розвитком складних систем на прикладі ОГД, які відрізняються від існуючих урахуванням комплексної взаємодії з зовнішнім середовищем, невизначеностей і ризиків, багатокритеріальності, використанням комплексної координації та об'єднанням у єдиний процес процесів прийняття й реалізації рішень, що дало можливість створити єдині теоретичні засади побудови систем управління сталим розвитком різних за своїм призначенням ОГД.

3. Одержали подальший розвиток теоретико-множинні моделі складних систем: отримано ієрархію узагальнених теоретико-множинних моделей розвитку ОГД, що дає змогу з єдиних позицій розглянути роботу системи та її елементів у процесі розвитку і обрати структурну модель певного рівня ієрархії; отримані узагальнені теоретико-множинні моделі розвитку ОГД, що дають змогу розглядати й аналізувати завдання планування розвитком ОГД різних типів. Розроблено модель складної системи під час несталого функціонування, яка дала змогу сформулювати умови скоординованого розвитку складних систем і вирішувати завдання планування їхнього сталого розвитку.

4. Запропоновано модель комплексного оцінювання станів ОГД, що враховує фінансову діяльність, виробничу сторону діяльності ОГД, поліпшення якості продукції, вартість основних фондів, досконалість управління й інноваційну сторону діяльності ОГД. Розроблено концепцію методології аналізу сталості розвитку ОГД, що містить низку послідовних етапів: вибір базису і правил оцінювання, формування інформаційної моделі системи, визначення й аналіз показників, і дає можливість ідентифікувати стан ОГД на основі комплексної оцінки станів ОГД. Запропоновано узагальнений показник оцінювання сталості розвитку ОГД, що враховує фінансову, виробничу складові ОГД і складову інноваційної діяльності.

5. У межах подальшого розвитку методології управління сталим розвитком об'єктів господарської діяльності пророблені питання координації, проаналізовано системи дво-, три- і багаторівневої координації. Розроблено модель координації взаємодії підсистем в автоматизованій системі управління розвитком і визначено послідовність організації процесів координації. Сформульовано концепцію організації процесів координації в управлінні розвитком ОГД, що передбачає можливість виявлення ступеня і причин нескоординованості й механізмів їхнього усунення. Подано основні моделі й методи координації, використовувані для оптимізації ОГД, що функціонують в умовах невизначеності й ризику. Передбачено включення спеціальної підсистеми координації.

6. Виконано аналіз зовнішнього середовища ОГД, вивчено й описано фактори невизначеності й ризику, запропоновано методи обліку невизначеності в завданнях планування. Виконано оцінку ризиків, виділено основні показники ризику, знання яких дає змогу виробити рішення про напрямок сталого розвитку ОГД. Запропоновано модель визначення умов забезпечення рівноваги на ринку товарів і послуг, згідно якої доведено, що збалансованість і сталість ринку товарів є головним чинником обмеження комерційного ризику. Запропоновано й розроблено моделі попиту на основі моделювання статистичними ансамблями, що дає змогу враховувати переваги покупців при моделюванні ринків.

7. Вдосконалено модель урахування ризиків в ОГД, за допомогою якої можливе прогнозування зміни і оптимізації основних показників. Подано кількісний опис ризику на прогнозований період розвитку ОГД. Показано, що вибір оптимального рівня ризику значною мірою залежить від поводження функції прибутковості й заданих граничних умов. Розроблено стратегію управління розвитком ОГД із урахуванням факторів ризику.

8. Досліджено питання планування розвитку ОГД як цілеорієнтованої системи. Подано модель опису процесу відновлення продукції, що випускається. Виділено основні техніко-економічні показники ОГД як об'єкта розвитку, за величинами змін яких можна судити про динаміку розвитку системи. Розроблено моделі планування виробництва товарів і послуг. Модель “Планування відновлення продукції” дає змогу прогнозувати зміну обсягів продукції, що випускається і оновлюється, з урахуванням частки сегмента ОГД. Розглянуто питання планування фонду розвитку й розроблено модель зміни фонду розвитку ОГД, що дає змогу вибирати оптимальне значення фонду розвитку за відомої ринкової стратегії.

9. Модифіковані моделі підтримки прийняття рішень з урахуванням факторів ризику. Вибір і прийняття рішень управління розглядається як двоетапний процес: вибір найкращої стратегії й вибір кроків вирішення. Об'єднані в єдиний процес управління процеси прийняття і реалізації рішень, що забезпечує одну цільову функцію.

10. Одержала подальший розвиток теорія багатокритеріальної оптимізації в управлінні розвитком ОГД. Сформульовано завдання вибору універсальної функції корисності часткових критеріїв як способу приведення різнорідних факторів до ізоморфного кількісного вигляду. Виділено й проаналізовано основні типові ситуації прийняття рішень й основні групи стратегій, що використовуються ОПР під час вирішення цих завдань. Розроблено узагальнену адаптивну математичну модель багатокритеріального оцінювання і оптимізації.

11. Доведено доцільність створення компонентів СУР ОГД на основі технології програмних агентів, що дає можливість забезпечення скоординованої взаємодії інформаційних систем і розподілених баз даних. Обґрунтовано агентно-орієнтований підхід до створення інформаційних технологій рішення завдань управління сталим розвитком ОГД.

В сукупності отримані результати є теоретичною та методологічною основою вирішення важливої наукової проблеми - підвищення ефективності автоматизованого управління сталим розвитком об'єктів господарської діяльності.

Практичне значення результатів підтверджується їхнім впровадженням. Результати дисертаційної роботи впроваджені в навчальний процес і використані при виконанні держбюджетних науково-дослідних робіт Херсонського національного технічного університету, а також у ВАТ “Авто-Електромаш”, у ВАТ “Херсонські комбайни”, у ТОВ “Техферм”, у ВАТ “Вікторія”, у ВАТ “Каіса”, у ТОВ “Алан”, у КМСП “Демос”, у ДП “Керченський морський торгівельний порт”, в управлінні економічного розвитку Міськвиконкому м. Херсона.

Література

1. Соколова Н.А., Белоусова С.В., Литвиненко В.И. Состояние и перспективы использования искусственного интеллекта // Вестник Херсонского государственного технического университета. - 1997. - №2. - С. 126-129.

2. Ходаков В.Е., Соколова Н.А., Литвиненко В.И., Белоусова С.В. Нечеткие гиперграфы в исследованиях информационных потоков в эргатических системах // Эргономика на автомобильном транспорте. - Харьков: ХАДИ, 1998. - С. 30-31.

3. Мартынов А.Н. Соколова Н.А., Управление развитием предприятий // Сборник научных трудов Института математики НАН Украины “Математические модели и современные информационные технологии”, 1998. - С. 123-125.

4. Бень А.П., Боскин О.О., Соколова Н.А. Использование ассоциативных принципов обработки информации при построении адаптивного пользовательского интерфейса // Сб. трудов VI конференции российской ассоциации искусственного интеллекта КИИ, - Россия, Пущино, 1998. - С. 95-99.

5. Соколова Н.А. Белоусова С.В. Нечеткие высказывания в логико-лингвистических моделях // Вестник Херсонского государственного технического университета. - 1998. - №4. - С. 143-144.

6. Соколова Н.А., Белоусова С.В. Нечеткие гиперграфы в системах информационной поддержки принятия решений // Международная конференция по мягкий вычислениям и измерениям. Сборник докладов. Санкт-Петербург: SCM' 98, 1998. - С. 184-186.

Размещено на Allbest.ru

...