Передача інформації в економічній сфері підприємства. Інформаційне суспільство в сучасній Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ

ВИЩА ШКОЛА ЕКОНОМІКИ ТА МЕНЕДЖМЕНТУ

Факультет економіки

Кафедра економіки підприємства

Звіт з навчальної практики

Практикант:

студент гр. ЕПР13а

Касьяненко Л.О.

Керівник практики

від університету:

Чурносова Інна Олександрівна

Донецьк 2014



Реферат

Пояснювальна записка: 29 стор., 2 рис., 1 табл., 11 джерел, 7 додатків

Об'єкт практики: інформаційна система ДВНЗ „Донецький національний технічний університет”

Вихідні данні: інформація про організацію навчальної діяльності ДВНЗ „Донецький національний технічний університет”, офіційні дані мережі INTERNET

Ціль практики - оволодіння сучасними методами, формами організації, формування та передачі інформації в економічній сфері підприємства, формування на базі одержаних в університеті знань, професійних умінь і навичок для прийняття самостійних рішень під час практичної діяльності в реальних ринкових умовах.

Основний зміст:

Обробка INTERNET-ресурсів

Формування переліку джерел інформації

Організаційна структура ДВУЗ „ДонНТУ”

Основні результати: описано зміст і структуру сайтів кафедри економіки підприємства, факультету економіки і менеджменту та Університету; розроблено пропозиції щодо удосконалення сайтів, які розглядались студентами; побудовано сторінки особистої електронної сторінки та сторінки групи з коротким описом основних етапів їх формування; сформовано організаційну структуру управління ДонНТУ; підібрано літературні джерела і систематизовано їх за дисциплінами.

Ключові слова: ІНФОРМАЦІЯ, СТРУКТУРА, ОРГАНІЗАЦІЯ, ВІДДІЛ, ЗВ`ЯЗКИ, МЕРЕЖА ДАНИХ



Зміст

Вступ

1. Здійснення пошуку у мережі Інтернет інформації за індивідуальним завданням: Проблематика створення інформаційного суспільства в Україні

1.1 Поняття “інформаційне суспільство” і його сутність

1.2 Особливості становлення інформаційного суспільства в сучасній Україні

1.3 Шляхи оптимізації розвитку інформаційного суспільства в Україні

2. Аналітичний (критичний) огляд публікації: «Основні зміни до інформаційного законодавства, що вносяться законопроектом №3879»

3. Пропозиції щодо удосконалення сайтів університету, факультету економіки і кафедри економіки підприємства

Список використаних джерел



Вступ

Процес розвитку інформаційного суспільства, інформатизації усіх його сфер сьогодні стає дуже актуальною. У сучасному світі інформаційні технології (ІТ) дедалі активніше застосовуються в екологічній, медичній, військовій, політико-адміністративній, медійно-комунікаційній, культурній, науково-освітній сферах, видозмінюючи їх і надаючи соціальному та людському розвитку нових якостей, сенсів та вимірів. Інформаційна складова відіграє також суттєву роль у формуванні конкурентного потенціалу держав, розвитку міжнародних відносин. У цій роботі розкрите сучасне розуміння феномена інформаційного суспільства, подані показники, тенденції й прогнози впровадження ІТ в Україні та його вплив на глобальний розвиток.

Дослідження проблем формування, закономірностей розвитку та практичне втілення у майбутнє життя інформаційних ресурсів набагато полегшить усі сфери людської діяльності та плідний розвиток цивілізації загалом.



1. Проблематика створення інформаційного суспільства в Україні

1.1 Поняття “інформаційне суспільство” і його сутність

Одна з характерних особливостей, яка впливає та кардинально змінює розвиток суспільства є поява принципово нового явища - інформатизації.

Інформатизація - це глобальний процес активного формування та широкомасштабного використання інформаційних ресурсів. В процесі інформатизації відбувається перетворення традиційного технологічного способу виробництва і способу життя в новий, постіндустріальний на основі використання кібернетичних методів і засобів. Інформатизація в індустріально розвинених країнах стає центральною ланкою, об'єднуючою всі сторони якісних перетворень в суспільстві.

В результаті інформатизації на новий рівень піднімаються наукові дослідження і розробки, виробництво, управління, всі сфери соціального життя суспільства, якісно змінюються параметри економічного зростання.

Головними напрямками розвитку інформатизації стають:

- створення найбільш прогресивних і найбільш гнучких засобів обробки інформації,

- зниження вартості обробки інформації, покращення технічних характеристик устаткування,

- розширення масштабів стандартизації пристроїв сполучення,

- якісне покращення підготовки кадрів;

- розробка захисних заходів проти несанкціонованого доступу до інформації та ін.

Усі ці процеси фундаментально вплинули на людство та призвели до його трансформації. Цей процес вчені визначають як інформатизація суспільства. [1, с.87-93]

Інформатизація суспільства - це сукупність взаємозв'язаних політичних, соціально-економічних, наукових чинників, які забезпечують вільний доступ кожного члена суспільства до будь-яких джерел інформації, окрім конфіденційних. Інформатизація означає широке використання ІТ у всіх сферах людської діяльності. З'явилася індустрія інформаційних послуг як для виробничої, так і для побутової діяльності.

Інформатизація суспільства є однією із закономірностей сучасного соціального прогресу. Цей термін все наполегливіше витісняє широко використовуваний до недавнього часу термін "комп'ютеризація суспільства". При зовнішній схожості цих понять вони мають істотну відмінність.

При комп'ютеризації суспільства основна увага приділяється розвитку і впровадженню технічної бази комп'ютерів, що забезпечують оперативне отримання результатів переробки інформації і її накопичення.

При інформатизації суспільства основна увага приділяється комплексу заходів, направлених на забезпечення повного використання достовірного, вичерпного і своєчасного знання у всіх видах людської діяльності.

Таким чином "інформатизація суспільства" є ширшим поняттям, ніж "комп'ютеризація суспільства", і направлена на швидке оволодіння інформацією для задоволення своїх потреб. У понятті "інформатизація суспільства" акцент треба робити не стільки на технічних засобах, скільки на суті і меті соціально-технічного прогресу. Комп'ютери є базовою технічною складовою процесу інформатизації суспільства. [2, с.14-23]

1.2 Особливості становлення інформаційного суспільства в сучасній Україні

Порушення проблеми формування інформаційного суспільства особливо актуальне для країн, що перебувають у перехідних умовах, зокрема й для нинішньої України, у якій відбуваються процеси становлення загальної державності, опробуються нові моделі соціального управління, спрямовані на посилення взаємодії суспільства та влади. Без нарощування комунікаційних процесів, що забезпечують посередницьку місію між суспільством і державою та здійснюють доступ громадян до інформації, яка дозволяє приймати зважені, соціально значущі, політичні рішення, неможливе формування демократичного інформаційного суспільства, основною силою якого є не насильство чи багатство, а ефективність взаємодії влади з громадськістю, високий рівень розвитку системи соціального контролю і здатність держави з мінімальними витратами вирішувати соціально-політичні проблеми з максимальною користю для найбільшої кількості громадян. Сучасне українське суспільство перебуває в специфічних умовах соціального буття - умовах трансформації. Саме цей фактор поряд із впливом глобальних інформаційних тенденцій є вирішальним під час формування і розвитку інформаційного суспільства України.

Інформаційна політика України враховує ціннісні орієнтації суспільства, зміну масової свідомості з часу проголошення незалежності, інформаційне об'єднання регіонів, демонополізацію інформаційного сектору, впровадження нових мультимедійних засобів зв'язку в усі сфери державного управління. Основні принципи національної інформаційної політики: гарантованість права на інформацію, відкритість, доступність та вільний обіг інформації у суспільстві, законність одержання,використання і зберігання інформації (див. табл. 1.2.1.) [3, с.264]

Особливістю перехідних країн, зокрема України, є їхній комунікативний характер. Наше суспільство протягом багатьох років було принципово антикомунікаційним. Воно будувалося згідно з принципами раціонально діючої машини, де кожному призначалася роль гвинтика, замінити який на інший було зовсім нескладно, головне, щоб працювала машина в цілому. У суспільстві побудованому на принципах комунікації, людина є головною фігурою у виробленні і використанні інформації. У такому разі суспільство є не машиною, а гнучкою системою різноманітних і багатовимірних комунікаційних структур.

Процес трансформації українського суспільства - складний і тривалий, але в Україні не так уже й багато часу, щоб посісти гідне місце в системі міжнародних інформаційних відносин. Необхідно використовувати весь накопичений світовий досвід щодо формування інформаційного суспільства та державного врегулювання національних інформаційних процесів, адаптуючи його до українських реалій, насамперед, менталітету українського народу і нинішнього стану нашої економіки. Безумовно, український шлях до інформаційного суспільства визначається сьогоднішніми політичними, соціально-економічними та соціально-культурними умовами, які багато в чому є суперечливими через перехідність суспільства. Серед таких умов можна назвати: нестабільність політичного й економічного стану країни, що не дозволяє державі швидко й ефективно вирішити економічні й організаційні проблеми забезпечення переходу до інформаційного суспільства; відсутність вільних інвестицій для фінансування програм і проектів, що реалізують стратегію переходу до інформаційного суспільства, суттєве падіння обсягів виробництва, насамперед, у високотехнологічних галузях, і економічній діяльності і значне зниження рівня життя населення; мляве проведення ринкових реформ в економіці країни в цілому та динамічний розвиток українського ринку інформаційних і телекомунікаційних засобів, технологій, продуктів та послуг; зниження потреби в інформації державного сектора економіки й зростання інформаційних потреб населення і суспільства в цілому в суспільно значущій політичній, економічній та соціальній інформації, зокрема, породжуваною державними і недержавними організаціями; випереджальне, порівняно з темпами зростання в розвинених країнах, створення різних систем зв'язку й індустрії надання інформаційних послуг; високий рівень монополізації ЗМІ, слабка підконтрольність суспільству системи формування громадської свідомості; наявність високонаукового, освітнього та культурного потенціалу, що створений у СРСР і ще зберігається в Україні, порівняно дешева інтелектуальна робоча сила, яка здатна ставити та вирішувати складні науково-технічні проблеми; наявність значної культурної спадщини і самобутньої культури, а, отже, можливість наповнити українським змістом надані населенню інформаційні послуги та продукти; формування інформаційного суспільства в контексті демократизації суспільної системи й інтеграції країни у світове глобальне співтовариство. Розглянуті вище політичні і соціально-економічні умови переходу України до інформаційного суспільства істотно відрізняються від умов, характерних розвиненим країнам. Отже, необхідно визначити шлях, властивий тільки для України, зважаючи на накопичений світовий досвід. [4, с.78-87]

Більшість проблем розвитку інформаційного суспільства вказана на парламентських слуханнях з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні від 21.09.2005 р. Найважливіші з них: соціальна й економічна нестабільність; недостатній розвиток нормативно-правової бази інформаційної сфери, зокрема, відсутність національної стратегії розвитку інформаційного суспільства в Україні і плану дій щодо її реалізації; хаотичний характер вже існуючого інформаційного законодавства, що складається з численних нормативно-правових актів різних рівнів, які часто суперечать один одному; недостатній розвиток та: неефективність інформаційної інфраструктури [5, с.70-81].

В Україні стан і темпи впровадження новітніх ІТ не відповідають світовим тенденціям розвитку, національна інформаційна інфраструктура перебуває на початковому рівні. Створення технологічної бази інформаційного суспільства в Україні затяглося: рівень інформатизації українського суспільства порівняно з розвиненими країнами Заходу складає тільки 2-2,5%. Великою проблемою є забезпечення загального доступу до інформаційних ресурсів.

Серед інших проблем формування інформаційного суспільства в Україні можна назвати: відсутність координації зусиль державного і приватного секторів для ефективного використання наявних ресурсів; низьку ефективність використання фінансових, матеріальних, кадрових ресурсів, повільні темпи впровадження інформаційно-комунікативних технологій (ІКТ) у політичну і соціально-економічну сферу; повільна побудова національної інформаційної інфраструктури, відставання в галузі ІТ і розвитку засобів обчислювальної техніки, недостатній рівень надання органами державної влади місцевого самоврядування інформаційних послуг з використанням Інтернету; нерівномірність забезпечення можливості доступу населення до комп'ютерних і телекомунікаційних засобів, формування "інформаційного розриву" між окремими регіонами, галузями економіки і різними верствами населення; низький рівень забезпеченості населення комп'ютерною технікою; недостатній рівень інформаційної представленості України в Інтернет-просторі та недостатність в Інтернеті україномовних інформаційних ресурсів; відставання у впровадженні технологій електронного бізнесу, електронних бірж і аукціонів, електронних депозитаріїв, використанні безготівкових рахунків за товари та послуги; не вирішується в повному обсязі питання захисту авторських прав на програмну продукцію; недостатній рівень комп'ютерної грамотності населення, недостатня фінансова підтримка наукових досліджень у галузі інформатизації та дефіцит фахівців у сфері інформатизації. Вирішення зазначених проблем інформатизації в цілому розглядається фактично як окремий процес, а не як складова демократичної сутності суспільного управління. Крім того, означені проблеми ускладнюються низьким рівнем економіки України.

Однак, незважаючи на наявність деяких проблем, Україна має певні успіхи в побудові інформаційного суспільства. Аналіз стану і тенденції розвитку української інформаційної інфраструктури дозволяють говорити про те, що в Україні склався необхідний історичний і сучасний досвід для розвитку інформаційного суспільства. [6, с.62-67].

1.3 Шляхи оптимізації розвитку інформаційного суспільства в Україні

Перехід до інформаційного суспільства слід розглядати як необхідну умову виходу країни з нинішньої економічної кризи, як фактор інтеграції суспільної свідомості навколо гуманістичних цінностей та національно-історичних традицій народу України. Щоб досягти цього, потрібні скоординовані дії суспільства і влади, спрямовані на досягнення поставлених цілей. Отже, необхідна обміркована, цілеспрямована державна політика.

Одним із перших практичних кроків на шляху побудови інформаційного суспільства в будь-якій країні світу є усвідомлення на найвищому державному рівні необхідності проведення законодавчих та інституційних реформ, які б дозволили сприймати універсальний розвиток ІКТ як один з найважливіших пріоритетів державної політики. Саме держава має стати каталізатором змін, що відбуваються, скоординувати діяльність учасників процесу руху до інформаційного суспільства. Однак реалізація проекту інформаційного суспільства можлива тільки за участі трьох секторів - держави, бізнесу і громадянського суспільства.

Зважаючи на Рекомендації парламентських слухань із питань розвитку інформаційного суспільства від 21 вересня 2005 p., зазначимо, що стан розбудови напрямів оптимізації інформаційного суспільства і визначення перспектив інформаційного розвитку України залишається недостатнім, оскільки донині не має систематизованого погляду на цю проблему, здатного визначити загальні напрями та цілі оптимізації інформаційного розвитку України (див. табл.1.1.3) [7, с.50-61].

Прискорення цього процесу в нашій державі може відбуватися за умови реалізації таких заходів. Перш за все, необхідна розробка та реалізація комплексної державної стратегії інформаційного суспільства, яка передбачала б реалізацію заходів, спрямованих на розвиток інформаційного суспільства в політико-правовій, економічній, соціальній, культурній, технологічній галузях. На жаль, до цього часу відсутній стратегічний документ, який визначав би розвиток інформаційної галузі України і мав би стати ядром соціально-економічної політики держави. Мається на увазі не тільки високоякісна інформація або комунікаційні технології, але й інші базисні елементи самодостатнього інформаційного суспільства, наприклад, ЗМІ, комп'ютери, а також інші засоби збереження, обробки і використання інформації; створення ефективної інноваційної системи, включаючи фірми, наукові та дослідницькі центри, університети, а також інші організації, здатні сприяти розвиткові економіки знань, адаптувати цю тенденцію до локальних особливостей і використовувати її як ресурс для створення нових продуктів, послуг та нових шляхів ведення бізнесу.

Одним із найважливіших завдань оптимізації розвитку інформаційного суспільства в Україні є вдосконалення інформаційного законодавства України. Дійсно, за роки незалежності в Україні на шляху розбудови інформаційного суспільства певні позитивні зрушення сталися перш за все у сфері інформаційного законодавства. Проте стан законодавчої бази можна нині визначити як неповний та суперечливий.

Для прискорення економічного розвитку України і створення інформаційного суспільства було розроблено проект довгострокової державної програми "Електронна Україна", що має на меті розвиток Інтернет-індустрії та створення сучасних засобів зв'язку, передусім Інтернету, на всіх рівнях державного управління - від Уряду до місцевих адміністрацій, перехід усіх державних структур на електронний документообіг, об'єднання локальних державних мереж у єдину мережу, доступ державних службовців до Інтернету. Але цей проект не є досконалим. Основний його недолік - відсутність чітко поставлених стратегічних цілей, узгодження з існуючими програмами соціально-економічного розвитку країни. У програмі не передбачені законодавчі, економічні й інституційні зміни, які конче необхідні для розвитку інформаційного суспільства. "Власне, Програма є набором технологічних проектів, якому цілком підійшов би статус частини "Плану дій", розробленого на основі ширшого стратегічного документа, але не самого такого документа", - зазначає Л.В. Колодюк [8,с.20].

Для формування адекватного інформаційного законодавства необхідно забезпечити, перш за все, вироблення загальної стратегії інноваційного розвитку, в рамках якої виробляються закони; вивчення досвіду розвинених країн та міжнародних вимог до сфери інформатизації; визначення проблем інформаційного суспільства та усунення їх завдяки системам регулювання; аналітичне забезпечення законодавчих ініціатив, а також публічність законодавчого процесу.

Нормативно-правове забезпечення сфери інформаційних відносин потребує подальшого розвитку і вдосконалення, зокрема питань: розробки проекту інформаційного кодексу, формування, використання, зберігання та поширення національних інформаційних ресурсів; заходів підтримки вітчизняної індустрії програмного забезпечення; обміну інформацією в електронній формі, насамперед, ведення електронного документообігу, надання офіційного статусу електронному документу; посилення стану інформаційної безпеки, захисту державних інформаційних ресурсів, захисту персональних даних; створення єдиної системи стандартів з ІКТ, узгодження нормативно-правової бази України з нормами міжнародного права сертифікації засобів інформатизації та інше. Вирішення цих проблем сприятиме подальшому розвиткові потенціалу України у сфері ІКТ та інтеграції до світового інформаційного співтовариства. У перспективі доцільно було б створити Міністерство Інформаційного Суспільства, яке стало б основним державним органом, відповідальним за розробку і проведення державної політики щодо розвитку ІКТ та інформаційного суспільства.

Наступним заходом політико-правового напряму оптимізації розвитку інформаційного суспільства в Україні є впровадження та максимальне використання переваг системи "електронного уряду" як важливого фактора демократизації в державі, підвищення рівня взаємної довіри громадян, держави та бізнесу, якості й прозорості державних послуг. (див. рис. 2.1.3.) Система "електронного уряду" в Україні повинна бути орієнована на: надання урядових послуг без обмежень шляхом створення національної та регіональних мереж громадських пунктів доступу до інформаційно-комунікаційних технологій і ресурсів; максимально ефективне управління процесами в державі через автоматизацію відносин між державними установами на різних рівнях; зменшення рівня бюрократизації та корумпованості завдяки поступовому переведенню відносин між громадянами, підприємствами та державними органами в електронний формат; підвищення якості надання державних послуг через створення "електронних альтернатив", проведення операцій із громадянами й підприємствами: реєстрації, ліцензування, сертифікації, накладення штрафних санкцій, оподаткування, проведення виборів, оплати платежів та ін.; підвищення ефективності документообігу та комерційних операцій завдяки використанню системи електронного документообігу й електронного цифрового підпису на основі чинного законодавства.

Ще одним важливим напрямом оптимізації розвитку інформаційного суспільства в Україні є створення сприятливого економічного середовища. Причому тут повинно йтися не тільки про державну підтримку сектора ІКТ, але й про створення економічної мотивації та інституційного забезпечення для масштабного й ефективного використання інформації і знань у всіх секторах економіки, стимулювання підприємництва та підвищення конкурентоспроможності української економіки.. Тому стратегія створення в Україні економічних засад інформаційного суспільства повинна передбачати комплекс заходів у податковій, бюджетній, грошово-кредитній, інституційній сферах і заходів щодо розвитку людського капіталу та залучення іноземних інвестицій.

Наступний напрям оптимізації - технологічний, а саме, розбудова інформаційної інфраструктури, яка забезпечуватиме швидке поширення ефективної та конкурентоспроможної інформації й надавати широкі комунікативні можливості для всіх прошарків суспільства. Важливими аспектами технологічного напряму розбудови інформаційної інфраструктури є: створення та розвиток національної, галузевих і регіональних інформаційних систем, мереж та електронних ресурсів, інтегрованих інформаційно-аналітичних систем органів державної влади та органів місцевого самоврядування, зокрема у сфері охорони здоров'я, освіти, науки, культури, довкілля; розвиток національного сегмента мережі Інтернет, забезпечення широкого доступу до цієї мережі громадян і юридичних осіб усіх форм власності, подання в ній належним чином національних інформаційних ресурсів; створення вітчизняними виробниками на основі фундаментальних та прикладних досліджень новітніх конкурентоспроможних ІКТ, засобів інформатизації і комп'ютерних програм, зокрема розгортання широкосмугових технологій у різноманітних мережах абонентського доступу [9, с.231-239].

Ефективне впровадження сучасних технологічних рішень у підприємницькому секторі, розбудова сфери інформаційних послуг стане стимулом для створення високооплачуваних робочих місць для вітчизняних спеціалістів, підставою для збільшення інвестиційного попиту та попиту на інформаційні продукти й послуги. Як результат, слід очікувати формування економічної системи, що самостійно генерує стимули до прискореного розвитку сфери ІКТ.

Серед заходів соціального напряму оптимізації розбудови інформаційного суспільства в Україні перш за все необхідно відзначити розвиток і лібералізацію засобів масової інформації. Саме ЗМІ нині відіграють особливу роль у розвиткові інформаційного суспільства. Вони формують громадську думку, а це робить їх зручним механізмом для впровадження у свідомість населення України ідей інформаційного суспільства. Для виконання ЗМІ функцій у справі розбудови інформаційного суспільства в Україні, держава повинна постійно опікуватися їх розвитком через упровадження прогресивного законодавства, заохочення конкуренції, контроль за процесами концентрації власності на медіа; сприяння доступу нових компаній на ринок мас-медіа; забезпечення технічних можливостей доступу до Інтернету для всього населення, інтеграції в Інтернет-простір усіх верств населення, запобігання формуванню інформаційної нерівності та відсталості; дотримання свободи слова й самовираження; розробки системи грантів для підтримки суспільних українських Інтернет-медіа та забезпечення інтересів держави в них; заохочення інвестицій у створення Інтернет-медіа. Отже, держава відіграє провідну роль у цьому напрямі розбудови інформаційного суспільства в Україні.

Розвиток соціального капіталу за допомогою забезпечення загального доступу до інформації є наступним заходом соціального напряму оптимізації. Для поліпшення розвитку соціального капіталу, а відтак, і інституту прозорого громадянського суспільства, слід реалізувати комплекс поступових заходів, який передбачає забезпечення умов щодо використання колективних пунктів доступу до сучасних ІКТ усім зацікавленим особам, створення спеціалізованих технопарків, технополісів, центрів високих ІТ та інших інноваційних структур з ІКТ, беручи до уваги досвід США.

Це приведе до створення в суспільстві інституту електронного забезпечення, оскільки кожен громадянин матиме змогу дізнатися про сучасні можливості інформаційного суспільства та безпосередньо скористатися тією чи іншою інформаційною послугою.

Наступний напрям оптимізації - створення загальнодоступних інформаційних ресурсів, пов'язаний із культурною сферою і передбачає: створення максимально повної бази культурної, науково-технічної економічної інформації в електронній формі, збереження культурної спадщини України завдяки електронному документуванню тощо.

Не менш важливим заходом культуротворчого напряму оптимізації розвитку інформаційного суспільства є збереження культурного розмаїття та самобутності України як умови розвитку інформаційного суспільства на основі діалогу між культурами. Необхідно, щоб бібліотеки, архіви, музеї й інші установи культури в інформаційному суспільстві могли б і повною мірою виконувати свою функцію постачальників змісту, зокрема, традиційних знань.

Інформаційне суспільство має ґрунтуватися на загальновизнаних моральних цінностях і опікуватися загальними благами, запобігати зловживанням при використанні ІТ. З цією метою слід вживати заходів для зміцнення миру і відстоювання таких основних цінностей, як свобода, рівність, солідарність, терпимість, колективна відповідальність. Усі зацікавлені сторони мають повніше враховувати етичний аспект при застосуванні ІТ і піклуватися про загальні блага, захищати недоторканість приватного життя й особистих даних, здійснювати відповідні дії і приймати встановлені законом заходи щодо запобігання неналежному використанню ІКТ. Крім того, необхідно всіляко залучати вчених для дослідження етичних аспектів ІКТ. [10, с.430]

До особливостей становлення і розвитку українського інформаційного суспільства належать: транзитивний характер соціальної, політичної й економічної систем, що припускає невизначеність, суперечливість і динамічність розвитку українського інформаційного сектора; формування інформаційного суспільства в контексті демократизації суспільної системи й інтеграції країни до глобального світового співтовариства; необхідність державного регулювання; комунікативний характер соціальної структури, що передбачає вільний обмін інформацією; наявність певних передумов та проблем при становленні і розвиткові інформаційного суспільства.

Отже, розвиток інформаційного суспільства в Україні можливий лише на основі комплексного підходу, що містить стратегічне бачення інформатизації суспільства, чіткі пріоритети цієї інформатизації, координується наявними соціально-економічними, політичними та соціально-культурними умовами держави й міжнародною практикою, пов'язаний із розвитком економіки та країни в цілому. Розробка такого підходу є можливою лише за участі трьох секторів: держави, приватного капіталу та громадянського суспільства, а також - за наявності реалістичних цілей і політичної волі.



Рис 1.1.3. Світовий розвиток ІКТ 2003-2013

Рис. 2.1.3. Структура поняття в «національні інтереси в інформаційній сфері»

Таблиця 1.2.1. Ключові напрямки державної політики в побудові інформаційного суспільства

США	ЄС	Україна
Стратегія інноваційного лідерства; спрямованість на наукове-технічне лідерство; зростання вкладів в освіту, нематеріальні активи, оптимальну взаємодію державного і приватного секторів; державна підтримка інноваційної діяльності	Стратегія соціальної направленості; значні внески в освіту і доступність інформаційних технологій для всіх громадян; фінансування науки і досліджень в області ІТ; створення трансєвропейських мереж муніципальних органів, охорони здоров'я, освіти	Стратегія вибіркової участі у побудові інформаційного суспільства; національна програма інформатизації; удосконалення інформаційного законодавства та механізмів контролю за його порушення; концепція створення єдиного інформаційного простору і системи електронних інформаційних ресурсів



2. Аналітичний (критичний) огляд публікації: «Основні зміни до інформаційного законодавства, що вносяться законопроектом №3879»

«УКРТЕЛЕМЕРЕЖА» ШОКОВАНА ПРИЙНЯТТЯМ ЗАКОНОПРОЕКТУ №3879

Вчора, 16 січня, Верховна Рада України прийняла в цілому Проект Закону про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян" №3879.

Законопроект зареєстровано тільки 14 січня 2014р., ініціатори народні депутати Колесніченко В.В., Олійник В.М. (обидва з Партії регіонів).

Метою проекту на 36 аркушах, як повідомляється, - є створення відповідних умов та правових підстав для стабілізації ситуації у країні, захисту конституційного ладу та безпеки громадян.

Великою неприємною несподіванкою проекту є величезна кількість змін до основних для нашої галузі Законів «Про телекомунікації», «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» та інших, наслідками якого можуть стати обмеження доступу абонентів операторів телекомунікацій до ресурсів мережі Інтернет за рішенням НКРЗІ, закриття веб-сайтів, введення обов'язку, операторами телекомунікацій (провайдерами, у користуванні яких знаходяться телекомунікаційні мережі), за власні кошти закуповувати та встановлювати на своїх телекомунікаційних мережах технічні засоби, необхідні для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових заходів і, навіть, ліцензування надання послуг доступу до мережі Інтернет.

Зазначимо, що вказаний проект був ухвалений з грубими порушеннями, без відповідних висновків Комітетів, без попереднього обговорення.

Асоціація «Укртелемережа» дуже занепокоєна шкодою, яку несе можливе прийняття проекту і готує звернення щодо ветування вказаного Законопроекту.

Також повідомляємо, на 21 січня 2014р. у Києві призначено зустріч Юрмедікому, де візьме учать представник «Укртелемережі». Окремим питанням для обговорення юристами, експертами медіа-галузі є вказаний законопроект. [11, с. 52-54]

Анотація до публікації

На мою думку, проект Закону про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян", який прийнятий 14 січня 2014р., є дуже актуальним, особливо враховуючи тяжкий стан країни, коли забезпеченнісь достовірною інформаціею населленя, захист прав та честі кожного громадянина, припинення інформаційних війн між представниками присси, інтернет-провайдерами, телевізійними представниками і.т.д., є дуже важливим для кожного громадяна. Але разом з тим, також необхідно зазначити суперечливий характер таких змін стосовно інформаційної сфери. Слід помітити критичні настрої та занепокоєння представників «Асоціації Укртелемережа» щодо нових заходів Верховної Ради України.

Метою проекту - є створення відповідних умов та правових підстав для стабілізації ситуації у країні, захисту конституційного ладу та безпеки громадян.

З одного боку, цей законопроект має дуже багато позитивних рис, адже він передбачує кримінальну відповідальність за наклепи, під наклепом розуміється умисне поширення завідомо недостовірних відомостей, що ганьблять честь і гідність іншої особи у ЗМІ, або у мережі Інтернет; Також засуджується екстремістська діяльність; втручання у діяльність судових органів, та наклепи на них у різноманітних джерелах інформації ; ліцензування Інтернет-провайдерів; блокування Інтернет-сайтів, через які здійснюється розповсюдження інформації, поширення якої суперечить закону, чи через які здійснюється діяльність інформаційного агентства без передбаченого законом свідоцтва про державну реєстрацію інформаційного агентства, також встановлення обладнання для негласного зняття інформації на всіх телекомунікаційних мережах (телефон, Інтернет).

З іншого боку, такі міри, як зазначив у своїй публікації президент асоціації "Укртелемережа" Віктор Куліш, можуть призвести до негативних наслідків. У публікації досить чітко та повно висловлено невдоволення прийнятим законопроектом наслідками якого можуть стати обмеження доступу абонентів операторів телекомунікацій до ресурсів мережі Інтернет, закриття веб-сайтів, введення обов'язку, операторами телекомунікацій, за власні кошти закуповувати та встановлювати на своїх телекомунікаційних мережах технічні засоби, необхідні для здійснення уповноваженими органами оперативно-розшукових заходів і ліцензування надання послуг доступу до мережі Інтернет.

Автор перш за все виражає невдоволення зі сторони операторів Укртелемережі, адже такі заходи Верховної Ради можуть у певній мірі позбавити можливості представникам телебачення користуватись багатьма джерелами інформації. Також можуть виникати труднощі не тільки з доступом до деяких сайтів під час пошуку інформації та новин, а також з викладенням інформації у мережі Інтеренет, адже для цього Інтеренет-провайдеру необхідно отримати ліцензію на таку діяльність та зареєструватись, але навіть зареєструвавшись, поширення на сайті будь-якої інформації, яка буде визнана незаконною, може стати підставою для закриття сайту. Наприклад, якщо здійснені під час журналістського розслідування фото із зображенням будь-якої фізособи безпідставно будуть розміщені на сайті, сайт може законно закриватись на підставі рішення НКРЗІ.

Також автор зазначив, що вказаний проект був ухвалений з грубими порушеннями, без відповідних висновків Комітетів, без попереднього обговорення, не враховуючи інтересів представників телебачення, пресси, ЗМІ, Інтернет-провайдерів, керуючись тільки підставами критичності безпеки з боку громадян та органів державної влади. Але автор публікації не зазначив усіх позитивних рис прийнятого проекту, адже згідно з цим проектом, проведення мітингів, вуличних походів і демонстрацій біля органів державної влади, місцевого самоврядування, установ, підприємств, житла чи іншого володіння осіб вже само по собі може бути кваліфіковано як правопорушення. Я ввржаю що на сучасному етапі прийняття такого рішення є цілком актуальним та необхідним для безпеки населення та утримання правопорядку в країні. Також в Інтернет ресурсах та в газетах нерідко можна зустрітись з багатьма суперечностями та протиріччами в змісті наданної інформації, але як кажуть, двох правд бути не може, тобто слід зробити висновок, що один з інформаційних носіїв розповсюджує недостовірну інформацію, що може завести в оману читачів. Не менш гостро стоїть проблема щодо наклепів, безпідставних обвинувачень стосовно бубь-якої особи, або представника органу державної влади на Інтернет сайтах або у засобах массової інформації.

Особисто я вважаю, якою б важкою не була ситуація в країні, не можна керуватись власними субїективними судженнями та політичними вподобанями інформаційним носіям, адже у кожної людини своя думка, та свої погляди, тому усі засоби массової інформації повинні: по-перше, розповсюджувати тільки перевірену та достовірну інформацію; по-друге, зберігати толерантність та нейтральність у наданні інформації, не використовуючи методів агітації та догани власної точки зору.

Автор публікації Віутор Куліш негативно ставиться да цього законопроекту, тому він прийняв рішення звернутися до Верховної Ради щодо відмінення його. Я вважаю це рішення не достатньо доцільним та обґрунтованим, адже воно виражае тільки субїективні інтереси Ассоціації Укртелемережі, на моюю думку, для того щоб досягти максимальної вигоди як для громадян, так і для інформаційних носіїв, так і для держави, необхідно більш прискіпливо розглянути законопроект та внести деякі виключення.

Ця публікація має неабияке практичне та теоретичне значення, в першому випадку, як зазначив автор, відбудеться зустріч представників асоціації та юристами і експертами медіа-галузі щобо обговорення питань з приводу законопроекту, а в другому випадку, читачі цієї публікації дізнаються як представники такої крупної телекомпанії відреагували на такі зміни, тобто цей законопроект не задовольняє інтереси одного з найважливіших носіїв інформації, тому, такий позив буде слугувати привидом для внесення змін до прийнятого законопроекту.



3. Пропозиції щодо удосконалення сайтів університету, факультету економіки і кафедри економіки підприємства

Офіційний сайт ДонНТУ має достатньо необхідної інформації як для абітурієнтів, так і для студентів денної та заочної форми навчання, також містяться усі новини та оголошення для студентів.

Але на мою думку, сайт університету містить у собі деякі незручності при користуванні ним:

- у відділі бібліотека ДонНТУ, є декілька заплутаною процедура пошуку необхідної літератури, та відсутня можливість користуватись літературою ДонНТУ особам, які не зареєстровані на данному сайті.

- на сайті факультету економіки недостатньо інформації про контакти з викладачами та графіки їх консультацій.

- недостатньо новин для студентів на сайті факультету економіки і кафедри економіки підприємства.

На основі аналізу змісту і оформлення цих сайтів я розробила пропозиції щодо удосконалення сайту кафедри економіки підприємства,

факультету економіки, а також університету в цілому:

- На сайті ДонНТУ слід рзміщувати більше інформації та новин щодо культурних, політичних та соціальних заходів в університеті.

- У відділі бібліотека ДонНТУ необхідно розміщувати більше літератури зі змістом лекцій, конспектів, збірників задач, енциклопедій, художньої літератури, якими легко зможуть користуватись будь-який студент.

- На сайті кафеори економіки підприємства, слід розміщувати більше розміщувати новин для студентів.

- На сайті факультету економіки необхідно розмістити контактні данні кожного з викладачів та графіки їх консультацій.

- Створення спілки або группи студентів кафедри економіки підприємства, де кожна зареєстрована особа могла мати власну сторінку та мала можливість розміщувати на ній необхідну наукову інформацію, спілкуватися з іншими користувачами спілки, мала змогу надсилати роботи викладачам та отримувати інфрформацію від них щодо оцінок, заліків, сесій, боргів тощо.



Список використаних джерел

інтернет інформація сайт університет

1. Бажал Ю.М. Розвиток національної інноваційної системи як складової українського інформаційного суспільства // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. - К.: “Відродження” та ПРООН, 2004. - С. 87-93.

2. Береза Т.А. Україна на шляху до Всесвітнього Самміту з Питань Інформаційного Суспільства // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. - К.: “Відродження” та ПРООН, 2004. - С. 14-23.

3. Береза Т.А. Поняття інформаційного суспільства, принципи його побудови та складові компоненти // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. - К.: “Відродження” та ПРООН, 2004. - С. 264.: іл.

4. Березовець Л.В. Інституційне забезпечення // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. - К.: “Відродження” та ПРООН, 2004. - С. 78-87.

5. Місце, роль та функції національной держави в контексті сучасних глобалізаційних процесів // Вісник Національної Академії державного управління при Президентові України. - 2004. - № 2. - С. 70-81.

6. Березовець Л.В. Розвиток соціального капіталу // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. - К.: “Відродження” та ПРООН, 2004. - С. 62-67.

7. Винарик Л. С. Информатизация в аспекте социальной трансформации общества // Национальная академия наук Украины, институт экономики и промышленности - Д.: ИЗП, - 2004. - С. 50-61.: іл.

8. Григор О.О. Формування інформаційного суспільства в Україні в контексті інтеграції в Європейський Союз (державно-управлінський аспект): Автореф. дис.... канд. наук з державного управління: 25.00.01 / Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Львів, 2003. - 20 с.

9. Мойсеєнко А.О. Готовність населення України до діяльності в інформаційному суспільстві // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. - К.: “Відродження” та ПРООН, 2004. - С. 231-239. : табл.

10. Социально-экономические проблемы информационного общества / Под ред. д.э.н., проф. Л.Г. Мельника. - Сумы: ИТД «Университетская книга», 2005. - 430 с.

11. Єфімчук О.Г., Основні зміни до інформаційного законодавства, що вносяться законопроектом №3879 //Асоціація Укртелемережа. - 2014. -№10. - С.52-54.

Размещено на Allbest.ru

...