Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоритична частина

1.1 Загальні відомості про Borland Delphi

1.2 Елементи мови та способи структуризації програми

1.3 Засоби обміну даними та вбудовані елементи

2. Visual Studio

2.1 Середовище розробки додатків Microsoft Visual Studio

2.2 Сукупності імен

2.3 Рішення і проекти

2.4 Створення нового проекту

2.5 Програмні модулі

3. Аудіопрогравач

3.1 Розробка проекту “Розвязування квадратного рівняння та побудова графіку”

3.2 Завдання проекту

3.3 Вихідний код програми

Висновки



Вступ

Візуалізація- це процес графічного відображення складних процесів (у цьому випадку побудови) на екрані комп'ютера у вигляді графічних примітивів (графічних фігур). Візуалізовувати можна будь-які процеси: управління, побудови, малювання та інші. Приклад найпростішого варіанта візуалізації - лінійка прогресу (прямокутник, відсоток заповнення якого прямо пропорційний об'єму виконання якої-небудь операції). Дивлячись на лінійку, можна оцінити об'єм невиконаних операцій, який залишився.

Візуалізовувати можна інтерфейси програмного забезпечення. Це дозволяє спростити взаємодію програмного продукту з користувачем. Зображення на елементах інтерфейсу (зовнішнього вигляду програмного забезпечення) дозволяють користувачу інтуїтивно розбиратися в призначенні цих елементів. borland delphi квадратне рівняння

Для візуалізації інтерфейсів програмного забезпечення існує цілий ряд спеціально розроблених елементів інтерфейсу - візуальних компонентів, що дозволяють відображати різну інформацію й здійснювати керування програмою в цілому. Найпростіший приклад - візуальна кнопка на екрані комп'ютера. Візуальна кнопка імітує поведінку звичайної кнопки на пульті керування будь-якого приладу. Її можна "натискати" як справжню. Саме наявність візуальних засобів побудови інтерфейсів для Windows в Delphi, а також створюване ними візуальне програмне забезпечення закріпили за ним термін "візуальне програмування".

Визначальними елементом процесу візуалізації є візуалізована модель, тобто модель, що піддається відображенню з метою можливості зміни її структури або її параметрів (або параметрів її окремих частин). Візуалізованою моделлю в Delphi є вікно (форма, діалог) Windows, а не код програми. У Delphi прийнято візуалізовувати тільки роботу з елементами інтерфейсу, коли об'єкти візуалізації розглядаються як візуальні компоненти, з яких складаються форми (вікна й діалоги) інтерфейсу програми. Інструменти візуальної розробки в середовище Delphi включають в себе дизайнер форм, інспектор об'єктів, палітру компонентів (вікно, що містить набір компонентів, з яких будується візуальна модель), менеджер проектів і редактор коду.

Ці інструменти включені в інтегроване середовище системи (Integrated Development Environment, IDE), яке забезпечує продуктивність багаторазового використання візуальних компонентів у поєднанні з удосконаленими інструментами й засобами доступу до баз даних. Конструювання способом “перетягування” (drag-and-drop) дозволяє створювати додаток простим перетаскуванням захоплених мишею візуальних компонентів з палітри на форму додатка. Механізми двунапрямної розробки (Two-Way-Tools) забезпечують контроль коду за допомогою гнучкої, інтегрованої й синхронізованої взаємодії між інструментами візуального проектування й редактором коду.

Інспектор об'єктів надає можливість оперувати властивостями (вікно властивостей - вікно, у якому відображаються параметри обраного елемента візуальної моделі) й подіями компонентів. Компоненти можуть бути візуальні, видимі при роботі додатку, і невізуальні, виконуючі ті або інші службові функції. Візуальні компоненти відразу видні на екрані у процесі проектування у такому ж вигляді, в якому їх побачить користувач під час виконання додатку. Це дозволяє дуже легко вибрати місце їхнього розташування та їхній дизайн - форму, розмір, оформлення, текст, колір та інше. Невізуальні компоненти видимі на формі лише в процесі проектування у вигляді піктограм, але для користувача під час виконання вони не видимі, хоча й виконують для нього за кадром корисну роботу. Візуальне програмування дозволяє звести проектування користувацького інтерфейсу до простих і наочних процедур. Але переваги візуального програмування не зводяться лише до цього. Саме головне полягає в тому, що під час проектування форми й розміщення на ній компонентів Delphi автоматично формує коди програми, включаючи в неї відповідні фрагменти, що описують даний компонент. А потім у відповідних діалогових вікнах користувач може змінити задані за замовчуванням значення властивостей цих компонентів і, при необхідності, написати обробники потрібних подій.



1. Теоретична частина

1.1 Загальні відомості про Borland Delphi

Borland Delphi - це об'єктно-орієнтоване середовище візуального програмування (RAD - Rapid Application Development). Delphi призначено для прискореної розробки високопродуктивних 32-бітних програм, які можуть працювати в середовищі Windows або Linux. При цьому Delphi дозволяє звести до мінімуму об'єм програмного коду, який вводиться вручну. В склад Delphi входять засоби, необхідні для розробки, тестування та встановлення програм, включаючи велику за обсягом бібліотеку компонентів (VCL - Visual Components Library), засоби візуального проектування, шаблони програм і форм. Середовище проектування Delphi є відкритою системою і дозволяє використовувати як компоненти VCL, так і компоненти від сторонніх розробників, або власні компоненти. Також, сильною стороною Delphi є можливість використання функцій WinAPI.

В системі Delphi використовується спеціалізована версія мови програмування Паскаль, що постійно вдосконалюється; вона називається Delphi (в шостій і більш ранішніх варіантах системи Delphi вона називалась Object Pascal - "Об'єктний Паскаль"). Ця версія включає набір розширень, орієнтованих тільки на застосування в рамках середовища Delphi і призначених для прискореного створювання програм.

Середовище Delphi 6 являє собою інтегровану оболонку розробника, в яку входить набір спеціалізованих програм, які відповідають за різні етапи створення готової програми. Основні вікна системи Delphi 6 наступні: інспектор об'єктів, провідник, проектувальник форм, вікно редактора. Вихідний текст програми готується в середовищі Delphi 6 за допомогою вбудованого редактора вихідних текстів. Цей редактор спеціалізований. Він відрізняється гнучкими можливостями кольорового виділення різних елементів тексту програми (ключових слів, назв, операцій, чисел і рядків) і надає можливість швидкого вводу конструкцій, які часто зустрічаються.

1.2 Елементи мови та способи структуризації програми

Елементами мови є набори компонентів, які дозволяють створювати додатки за найрізноманітнішими тематиками. Компоненти володіють наборами властивостей, що характеризують їх особливості. Крім властивостей, компоненти містять методи - програмний код, який обробляє значення властивостей та події - повідомлення, які компонент приймає від програми.

Всі програми в Delphi 6 будуються по наступному принципу: в їхній головній частині з розширенням. DPR зберігається тільки виклик декількох команд, які відкривають головне вікно, а також виконують завершальні дії. Решта всього програмного коду міститься в файлах, що зберігають опис додаткових модулів, які підключаються. Кожен модуль має строго задану структуру, яка зазвичай автоматично генерується системою Delphi 6 при його створенні. Модуль складається з чотирьох частин: інтерфейсної частини, частини реалізації (обов'язкова), частини ініціалізації і частини завершення (необов'язкова). Спочатку вказують заголовок модуля - ключове слово Unit, за ним довільну назву модуля (вона повинна співпадати з іменем файлу, в якому модуль зберігається) і кладуть крапку з комою: Unit Testunit; Інтерфейсна частина описує інформацію, яка доступна з інших частин програми, з інших модулів і головної частини. Частина реалізації описує інформацію, яка недоступна з інших модулів. Подібне розділення модуля на частини дозволяє створювати і розповсюджувати модулі у відкомпільованому вигляді (розширення. DCU), додаючи до них тільки опис інтерфейсної частини. При цьому внести зміни в такий модуль неможливо, вихідний код, який реалізує описані в інтерфейсній частині можливості, недоступний. Такий підхід дозволяє повторно використовувати раніше написані для інших програм і вже відкоректовані модулі та розмежовує доступ до модуля декількох програмістів, а також дозволяє розбивати програму на набір логічно незалежних модулів. Інтерфейсна частина завжди йде першою і починається з ключового слова interface, а частина реалізації з - implementation.

Частини ініціалізації і завершення необов'язкові. Вказані в них дії виконуються, відповідно, на самому початку та в самому кінці роботи програми і тільки один раз. Частина ініціалізації починається з ключового слова initialization, частина завершення - з ключового слова finalization. В кінці модуля завжди ставиться слово end і крапка.

Базовими елементами мови являються: коментарі, змінні, константи, оператори, типи даних тощо.

1.3 Засоби обміну даними та вбудовані елементи

Системи керування базами даних InterBase та Firebird

InterBase 6. x є вбудваним в Delphi. Разом з Delphi постачаються дві частини сервера InterBase 6. x: серверна та клієнтська. Не зважаючи на те, що сервер InterBase постачається разом з Delphi, встановлюється він окремо: після встановлення Delphi видається запит на встановлення сервера InterBase. Встановлення виконується в автоматичному режимі, основні файли сервера копіюються в підкаталог INTERBASE, який знаходиться в каталозі BORLAND.

Серверна частина InterBase є локальною версією сервера InterBase та використовується для налагодження програм, призначених для роботи з віддаленими базами даних (БД), дозволяючи на одному комп'ютері перевірити їх у мережевому варіанті. Після налагодження на локальному комп'ютері програму можна перенести на мережевий комп'ютер без змін, для чого потрібно:

· скопіювати БД на сервер;

· встановити для програми нові параметри з'єднання з віддаленою БД.

Клієнтська частина потрібна для забезпечення доступу програм до віддаленої БД.

При розробці БД та програм з використанням локальної версії сервера InterBase треба враховувати, що вона має ряд обмежень і може не підтримувати, наприклад, механізм подій сервера або функції, що визначаються користувачем.

В основі роботи з віддаленою БД лежить можливість мови SQL, яка забезпечує відповідні операції. Призначення та можливості мови SQL для віддалених БД в основному співпадають з призначенням та можливостями цієї мови для локальних БД.

При описі формату операторів мови SQL використовуються наступні правила:

· символи < та > позначають окремі елементи формату операторів, наприклад, імена таблиць і стовпчиків, та при записі операторів SQL не вказуються;

· в квадратних дужках розміщуються необов'язкові елементи конструкції мови;

· елементи списку, з якого при програмуванні можна вибрати будь-який з цих елементів, розмежовуються знаком |, а сам список розміщується в фігурних дужках.

Інформація всієї БД сервера InterBase зберігається в одному файлі, який має розширення GDB. Розмір цього файлу може складати одиниці і навіть десятки гігабайт. Аналогічні розміри БД має система керування базами даних (СКБД) Microsoft SQL Server, в той час як для більш потужних СКБД Oracle та SyBase розмір БД досягає десятків і сотень гігабайт.

На відміну від локальної БД, структуру якої складають таблиці (окремі або зв'язані), віддалена БД має більш складну структуру, яка включає в свій склад наступні елементи:

· таблиці;

· індекси;

· обмеження;

· домени;

· перегляди;

· генератори;

· тригери;

Елементи структури віддаленої БД також називають метаданими. Слово "мета" має зміст "над", метадані - дані які описують структуру БД.

Для InterBase максимальне число таблиць в БД рівне 65536, а максимальне число стовпчиків в таблиці - 1000. Відмітимо, що таблиці InterBase мають менше число допустимих типів стовпчиків (полів), ніж таблиці локальних БД Paradox. Типи стовпчиків бази InterBase дані в таблиці 3.1

В таблицях InterBase відсутні наступні типи, логічний та автоінкремент. Логічний тип замінюється типом CHAR (1), а замість автоінкрементого типу для забезпечення унікальних значень використовуються генератори та тригери.

Для запуску сервера використовується програма InterBase Server Manager, яка викликається однойменною командою головного меню Windows або через панель інструментів.

Стан серверу виводиться в надписі Status: запущеному стану сервера відповідає надпис Running, зупиненому - Stopped.

Сервер InterBase може запускатись автоматично або в ручному режимі, чим керує перемикач групи Start Mode (Режим запуску). Якщо вибраний перемикач Automatic, то сервер буде автоматично викликатися при кожному запуску (перезавантаженні) Windows. Якщо ж вибраний ручний запуск (Manual), то сервер викликається кнопкою Start. Після запуску сервера кнопка Start змінює свою назву на Stop, і її повторне натиснення призводе до зупинки сервера.

В Windows NT сервер можна запустити як службу (service). Ввімкнений стан перемикача "Run the InterBase server as a service on Windows NT" вказує, що сервер InterBase запускається як служба Windows NT.

Надпис Root Directory показує головний каталог, в якому встановлений сервер InterBase і який можна змінити, натиснувши кнопку Change і вибравши потрібний каталог. Однак на практиці змінювати головний каталог не потрібно.

Якщо сервер InterBase завантажений не як служба Windows, то в правому куті панелі задач з'являється спеціальна позначка. Закінчити роботу сервера також можна, натиснувши маніпулятором "миша" на позначці контекстного меню та задавши команду Shutdown.

Інші команди контекстного меню служать для налаштування сервера:

InterBase Properties… - налаштування властивостей InterBase;

Properties - налаштування властивостей.

Зазвичай цим параметрам вже задані потрібні параметри, змінювати які немає необхідності.

При запуску сервера в якості служби Windows NT керувати його параметрами, а також зупинити сервер можна в вікні Services.



2. Visual Studio

2.1 Середовище розробки додатків Microsoft Visual Studio

Мова Visual С++ є професійним програмним засобом за допомогою якого швидко і ефективно створюють Windows-додатки. Однією з ключових переваг цієї мови програмування полягає в тому, що вона проста у використанні іразом з цим надає великий набір різноманітних можливостей, що дозволяють охопити всі основні напрями програмування.

Розробка додатків у середовищі Microsoft Visual Studio має дві сторони. З одного боку використання мови Visual C++ як такого, а з іншого - використання прийомів роботи в інтегрованому середовищі Microsoft Visual Studio.

Microsoft Visual Studio надає користувачу можливість виконувати різноманітні дії при розробці програми: проектувати графічний інтерфейс, редагувати програмний код, компілювати елементи додатку, а також здійснювати покрокову відладку програми.

Елементи графічного інтерфейсу Microsoft Visual Studio характерні для Windows-програм. Розмір і форма вікон в рамках інтерфейсу Microsoft Visual Studio визначається конкретною конфігурацією системи. Користувач має можливість змінювати розмір і розташування окремих елементів, згортати їх з тим, щоб збільшити місце для інших, необхідних в даний момент, елементів.

В вікні Microsoft Visual Studio можна виділити декілька основних елементів:

· Меню вікна і стандартна панель інструментів, де зосереджені команди по роботі у середовищі Microsoft Visual Studio;

· Обозреватель решений - розміщуються проекти та файли поточного рішення;

· Панель элементов - відображаються елементи, що використовуються в проектах Visual C++

· Панель Свойства відображає (дає змогу змінювати) властивості об'єктів рішення, включаючи форму і розміщені на ній об'єкти.

2.2 Сукупності імен

Середовище Microsoft Visual Studio базується на програмній технології NET Framework - технологія, що призначена для створення звичайних програм і веб-додатків.

Платформа NET Framework складається з двох частин: єдиного середовища виконання та бібліотеки класів.

Єдине середовища виконання управляє кодом програми під час його виконання, що забезпечує управління пам'яттю і віддалене управління.

Бібліотека класів є об'єктно-орієнтованою колекцією типів, яку можна використовувати при розробці додатків - починаючи з традиційних консольних програм і закінчуючи додатками з графічним інтерфейсом а також додатками, що використовують Web-форми.

Клас - це тип, що характеризує об'єкти, в свою чергу об'єкт є конкретним представником певного класу. Таким чином об'єкт є екземпляром певного класу.

За допомогою сукупностей імен класи можна класифікувати згідно ієрархії. Сукупності імен - це засіб, за допомогою якого класи імен розподіляють по категоріям, що виключає конфлікти імен. Сукупності імен можуть містити класи, переліки, структури, інтерфейси і інші сукупності імен.

Сукупності імен прийнято позначати наступним чином: назва сукупності імен, крапка, а після неї - назва типу.

За замовчуванням в новостворюваному проекті Microsoft Visual Studio містяться наступні сукупності імен:

Сукупність імен System містить фундаментальні і базові класи, що задають типи данних, необхідні в кожному додатку.

System.Windows.Forms - класи, що реалізують поведінку віконних форм, що є основою додатків Microsoft Windows.

Сукупність імен System.Drawing необхідне для доступу до інтерфейсу графічних пристроїв, класи цієї сукупності імен необхідні для малювання у вікнах додатків ліній, зображень, ін. графічних об'єктів.

System.Collections - містить класи, що відповідають за функціональність масивів, списків, словників та ін.

System.Data - необхідна для програм, що працюють з базами даних.

2.3 Рішення і проекти

Рішення і проекти - це контейнери, які Microsoft Visual Studio використовує для розміщення і групування коду, написаного в інтегрованому середовищі.

Контейнери - це об'єкти, всередині яких розміщується інші об'єкти.

Рішення - це віртуальні контейнери, вони групують властивості, що відносяться до одного проекту, що містить рішення.

Рішення не обробляються компілятором - програмою, що переводить текст програми, написаної мовою високого рівня у еквівалентну програму на машинній мові. З точки зору програмування все, що відбувається у Visual Studio проходить на рівні рішення.

Самі по собі рішення не виконують інших функцій, крім як слугують контейнерами високого рівня для інших елементів. Проекти є самими очевидними елементами, котрі можна помістити у рішення.

У Microsoft Visual Studio одночасно можна відкрити тільки одне рішення, при роботі над кількома рішеннями одночасно потрібно запускати декілька вікон Visual Studio.



2.4 Створення нового проекту

Для створення нового проекту потрібно скористатись одним з варіантів:

· У вікні Начальная страница потріно скористатись гіперпосиланням Создать: Проект;

· Скористатись командою Файл/Создать/Проект;

· Скористатись кнопкою Создать Проект стандартної панелі інструментів.

При цьому відкривається діалогове вікно Создать Проект, де потрібно вибрати тип проекту, вказати його ім'я і місце розміщення.

2.5 Програмні модулі

Програми Visual Basic зберігаються у модулях, які можуть бути трьох видів:

· Модуль форми

· Стандартний модуль

· Модуль класа

Проста програма, що складається з однієї форми, як правило містить тільки модуль форми. По мірі ускладнення програми повторювані функції, що виконуються у декількох модулях форми, можна виділити в окремий програмний код, який буде спільним для всіх - стандартний модуль.

При створенні власних класів у Visual C++ використовуються модулі класів.

Модулі форми можуть містити оголошення змінних, констант, типів даних, зовнішніх процедур, що використовують на рівні модуля, процедур обробки подій. В них можна також посилатись на інші форми і об'єкти програми.

Стандартні модулі можуть містити оголошення глобальних і локальних змінних, констант, зовнішніх процедур і процедур загального характеру, які є доступними для інших модулів програми.

Використовуючи об'єктно-орієнтоване програмування у Visual Basic створюють нові об'єкти з розробленими для них властивостями і методами і розміщують їх у модулях класів.



3. Аудіопрогравач

Програвач мультимедіа (медіа-плеєр, англ. Media player) --тип комп'ютерних програм, призначених для відтворення мультимедіа файлів. Більшість програмних мультимедіа програвачів підтримують значну кількість медіа-форматів, включаючи аудіо і відео файли.

Деякі мультимедіа програвачі призначені для відтворення тільки аудіо або відео файлів і називаються, відповідно, програвачі аудіо (аудіоплеєри) і програвачі відео (відеоплеєри). Розробники таких програвачів прагнуть зробити їх якомога зручнішим для відтворення відповідних форматів. Поява відносно дешевих портативних аудіоплеєрів сприяла пощиренню аудіокниги (звукової книги).

Операційна система Microsoft Windows уже містить у собі програвач медіа файлів Windows Media Player. Остання версія цього програвача, Windows Media Player 11, вбудована в операційну систему Windows Vista і доступна для скачування для Windows XP SP2. Операційна система Mac OS X поставляється з убудованим програвачем QuickTime Player, який призначений для відтворення відео у форматі QuickTime, і програвачем iTunes, призначеним для відтворення багатьох медіа-форматів. Для Unix/Linux популярні мультимедіа програвачі Amarok, Rhythmbox, VLC, Audacious, MPlayer, xine і Totem.

3.1 Розробка проекту “Розвязування квадратного рівняння та побудова графіку”

Завдання проекту

Розробити проект “Розвязування квадратного рівняння та побудова графіку” у середовищі візуального програмування Delphi. Програма повинна розв'язувати квадратне рівняння х²-6х+1=0. На формі повинно бути відображено рівняння, яке потрібно будувати. Також повинні виводитися корені рівняння. І на окремій формі повинен будуватися графік цього рівняння. У кінцевому результаті проект повинен виглядати так:

Мал. 2.2.1.1. “Вигляд програми Розвязування квадратного рівняння”

unit Unit1;

interface

uses

Windows, Messages, SysUtils, Variants, Classes, Graphics, Controls, Forms,

Dialogs, ExtCtrls, TeeProcs, TeEngine, Chart, Series, StdCtrls, Buttons,

jpeg;

type

TForm1 = class(TForm)

btn1: TBitBtn;

lbl1: TLabel;

img2: TImage;

btn2: TButton;

lbl2: TLabel;

procedure btn1Click(Sender: TObject);

procedure btn2Click(Sender: TObject);

private

{ Private declarations }

public

{ Public declarations }

end;

var

Form1: TForm1;

implementation

//підключення форми з графіком

uses

Unit2;

{$R *.dfm}

//процедура обчислення коренів рівняння

procedure TForm1.btn1Click(Sender: TObject);

//опис змінних, які були використані у процедурі

var

i,x0, y0, code:Integer;

a,b,c,d,x1,x2,z,x,y:Real;

s1,s2:string[5];

begin

// коефіцієнти рівняння

a:=1;

b:=-6;

c:=1;

z:=a+b+c;

d:=(b*b)-4*a*c;

Розробка проекту «Програма, яка буде визначати чи певна точка належить зафарбованій фігурі»



3.2 Завдання проекту

Розробити проект «Програма, яка буде визначати чи певна точка належить зафарбованій фігурі» у середовищі візуального програмування Visual Studio. Програма повинна визначати чи певна точка належить зафарбованій фігурі.

У кінцевому результаті проект повинен виглядати так:

Мал. 2.2.1.1. «Вигляд програми, яка буде визначати чи певна точка належить зафарбованій фігурі»



3.3 Вихідний код програми

#include <iostream>

#include <conio.h>

int main(){

float x, y;

std::cout << "Vvedit koordynaty to4ky" << std::endl;

std::cout << "X=";

std::cin >> x;

std::cout << "Y=";

std::cin >> y;

if ((x <= 1 && x >= 0 && y >= 0 && y >= x) || (x <= 0 && x >= -1 && y <= 0 && y <= x))

{std::cout << "To4ka nalezhyt zafarbovanij figuri" << std::endl;

}else

{std::cout << "To4ka ne nalezhyt zafarbovanij figuri" << std::endl;

system("pause");

return 0;



Висновок

Для роботи з системою Delphi треба мати певний рівень загальної підготовки з програмування та навики розробки програм, знати мову ObjectPascal, мати початкові навики роботи в системі Windows, тобто знати про такі елементи, як піктограми, кнопки, вікна, меню, одночасне виконання, стандартні діалоги, шукання файлів у вікні, робота з мишкою тощо. Завідгуками фахівців, Delphi можна віднести до одного з найбільших досягнень сучасної комп'ютерної індустрії, що значно полегшує процес програмування та робить його цікавим і приємним.

Размещено на Allbest.ru

...