Українські інформаційні ресурси: типологічний аналіз

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет «Львівська політехніка»

Інститут гуманітарних та соціальних наук

Кафедра соціальних комунікацій та інформаційної діяльності

Курсова робота на тему:

«Українські інформаційні ресурси: типологічний аналіз»

Студентки другого курсу

групи ДК - 22

напрямку

«Документознавство та інформаційна діяльність»

Науковий керівник:

Доцент кафедри СКІД

Львів - 2015



Затверджую”

„___” __________ 2014 р.

Науковий керівник Химиця Н.О.

Календарний план виконання курсової роботи

Студентки Скульської І.В.

Інституту гуманітарних і соціальних наук

Спеціальності документознавства і інформаційної діяльності

на тему: Сутність і структура автореферату дисертації.

№	Найменування видів робіт	Термін	Відмітка про
1	Вибір теми. Консультація наукового керівника
2	Складання бібліографії з теми дослідження	2-5 днів
3	Вивчення проблеми на основі джерел	15-20 днів
4	Визначення мети, завдань та обґрунтування робочої	10-15 днів
5	Збір фактичного матеріалу, проведення дослідження, аналіз результатів	1місяць
6	Оформлення курсової роботи	2-3 тижні
7	Захист курсової роботи за планом кафедри

Студентка Скульська І.В.



Зміст

Вступ

Розділ I. Особливості,типи та основи правового режиму інформаційних ресурсів

1.1 Поняття і класифікація інформаційних ресурсів

1.2 Нормативно-правове забезпечення використання інформаційних ресурсів

1.3 Типи інформаційних ресурсів

Розділ II. Характеристика і практичний аналіз інформаційних ресурсів

2.1 Практичний аналіз файлової системи «exFAT»

2.2 Практичний аналіз бази даних «Microsoft Access»

2.3 Практичний аналіз інформаційного сховища даних «Data Mining»

2.4 Практичний аналіз українського сайту програми Intel «Навчання для майбутнього»

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Актуальність даної роботи заключається в тому, що інформаційні ресурси (ІР) відіграють велику роль практично в усіх сферах життєдіяльності нашої держави і суспільства. Адже в процесі своєї діяльності різні організації, установи створюють і використовують ІР. На основі вчасно наданої, достовірної і повної інформації приймаються управлінські рішення, конкурентоспроможність будь-якої організаційної структури на ринку прямо залежить від кількості та якості інформації, якою вона володіє. Без інформаційних ресурсів неможливе існування не тільки науки але й функціонування системи освіти, котра повертає суттєві елементи наукового знання, визнані науковим співтовариством достовірним, окремим індивідуумам. Оскільки певний рівень освіченості необхідний кожній людині, система освіти дає можливість кожній людині стати споживачем ІР, що постачаються цією системою. Тому, на даний момент перед нашою державою стоїть вкрай важливе завдання - удосконалення процесу використання наявних і виробництва нових ІР, розробка дієвих методик управління ІР і забезпечення інформаційної безпеки.

З розвитком інформаційного суспільства в Україні все більше фахівців звертають увагу на вдосконалення формування і використання ІР. З'являються все більше публікацій у цій сфері, на державному рівні розробляються проекти законів щодо вдосконалення державної системи ІР та їх більш ефективного використання. Але безумовно багато питань залишаються невирішеними і якщо розробка теоретичного рівня є більш-менш задовільною, то практична реалізація задекларованих програм залишає бажати кращого.

Мета роботи - проаналізувати сучасний стан та розвиток національних інформаційних ресурсів України, охарактеризувати систему державного управління ІР, вивчити типологічні особливості інформаційних ресурсів.

Об'єктом даної роботи виступають інформаційні ресурси та їх складові.

Предметом - є типології і класифікації інформаційних ресурсів.

Задачі - виявити сутність і особливості поняття інформаційних ресурсів, провести їх класифікацію та визначити етапи створення; розкрити основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні; проаналізувати нормативно-правову базу формування і використання ІР; подати характеристику сучасного стану державного управління ІР, виявити актуальні проблеми і запропонувати шляхи їх вирішення; розглянути деякі аспекти інформаційної безпеки.

Методи дослідження - для розкриття теми використовувались історичний та системний підходи, системний, порівняльний та структурно-функціональний аналіз, що дало змогу проаналізувати загальні та особливі тенденції розвитку досліджуваних явищ та процесів.

Нормативно-правову базу складають: Конституція України, закони України, нормативно-правові акти Президента України та інших органів державної влади.

Хронологічні рамки - обмежуються сучасним періодом розвитку української держави, починаючи зі здобуття Україною незалежності.

Робота складається з двох розділів, переліку умовних позначень, вступу, аналізу літератури, висновків, списку використаної літератури.

В першому розділі розкривається поняття інформаційних ресурсів, їх особливості та нормативно-правове забезпечення.

В другому розділі розкриваються основні типи інформаційних ресурсів,а також їх порівняння.



Розділ I Особливості, типи та основи правового режиму інформаційних ресурсів

1.1 Поняття і класифікація інформаційних ресурсів

На початку третього тисячоліття інформація стає одним із найбільш важливих ресурсів. Зростаюча залежність від наявності інформації, рівня розвитку та ефективності використання засобів її обробки та передачі призвела до виникнення такого принципово нового поняття як інформаційні ресурси, яке є центральним поняттям даної роботи. Тому доцільно призвести ряд трактувань та визначень цього терміну.

За тлумачним словником, слово "ресурси" походить від французького ressourse - допоміжні засоби (грошові кошти, цінності, запаси, можливості, джерела прибутків тощо) [19,с.28]. Наявність корисних ресурсів у будь-якій сфері діяльності - це гарантія і застава її стабільності та процвітання.

Рис.1.

До останнього часу в складі ресурсів виділяли матеріальні, енергетичні, трудові, фінансові, технологічні.

Із кінця 1970-х років у наукове і практичне життя стало широко входити шосте поняття: інформаційні ресурси. Їх не можна розглядати як різновид інших - вони існують самостійно і мають власні унікальні властивості та велике суспільне значення і впливають на всі суспільні процеси.

За своєю значимістю ІР не тільки не поступаються іншим видам стратегічної сировини, але і відносяться до найбільш важливих ресурсів, що визначає насамперед інтелектуальну, а також економічну, політичну і військову міць їхнього власника. Тобто ресурси (матеріальні, енергетичні, інформаційні) є необхідними елементами людської діяльності. Вони виробляються, перетворюються, використовуються тощо. Процес перманентний.

Згідно законодавства ІР визначається як "сукупність документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, банках даних тощо)" [12,с.72]. ІР науково-технічної інформації - рушійна сила прогресу - законом визначено як "систематизоване зібрання науково-технічної літератури і документації (книги, брошури, періодичні видання, патентна документація, промислові каталоги, конструкторська документація, звітна науково-технічна документація з науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, депоновані рукописи, переклади науково-технічної літератури і документації), зафіксовані на паперових чи інших носіях" [27,с.34].

Визначення ІР як сховищ документованої інформації відображає аспект масиву документів достатньо, але аспект потоку документів - недостатньо.

Деякі вітчизняні та зарубіжні вчені вважають доцільним відносити до складу ІР сучасні ІС, ІТ, а в окремих випадках і персонал, що опрацьовує інформацію.

ІР являє собою симбіоз знань та інформації.

Інформація - це відомості про суб'єкти, об'єкти, явища і процеси.

Згідно законодавства України інформація - відомості, подані у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих або нерухомих зображень чи в інший спосіб [25,с.10].

Знання - сукупність фактів, закономірностей, відносин, евристичних правил, що відбивають рівень знайомства з проблемами деяких предметних галузей.

За європейськими стандартами, знання - це комбінація даних (інформації у формі, придатній для автоматизованої обробки її засобами обчислювальної техніки) та інформації, до яких додається точка зору, навички та досвід експерта, що дає вагомий результат, який може бути використано для прийняття рішень. Знання може бути вичерпним та/або вузьким, індивідуальним та/або колективним [8,с.31].

За іншим визначенням дані - це результат простого збору визначених фактів; інформацією вони стають лише при зв'язуванні у щось корисне, комбінацію хто, що, де і як. У свою чергу знання - це розуміння, як і чому щось відбувається. На жаль, українське законодавство взагалі не визначає поняття "знання".

Найбільш прийнятним варіантом термінологічного визначення ІР є такий: "Це окремі документи і масиви документів, результати інтелектуальної, творчої та інформаційної діяльності, бази та банки даних, всі види архівів, бібліотеки, музейні фонди та інші, що містять відомості і знання, зафіксовані на відповідних носіях інформації, є об'єктами права власності всіх суб'єктів України і мають споживчу вартість (політичну, економічну, соціокультурну, оборонну, історичну, ринкову, інформаційну тощо)" [28,с.46].

ІР - це інтелектуальний ресурс, фактор колективної творчості і головні труднощі в розумінні його природи і функцій полягають у розкритті механізму перетворення знань на силу, способів його впливу на матеріальні фактори прогресу. Але сам по собі ІР не рухає системи. Її рушіями виступають матеріальні сили, енергетичні і трудові фактори. ІР немов фермент перетворює ці матеріальні фактори з латентного в активний стан і спрямовує їх у задане русло.

Виділяють сім основних особливостей ІР:

1. на відміну від інших видів ресурсів (зокрема матеріальних) ІР практично невичерпний;

2. з використанням ІР не зникає, а зберігається і навіть збільшується;

3. ІР не є самостійним і сам по собі має лише потенційне значення. Тільки поєднуючись з іншими ресурсами - досвідом, працею, кваліфікацією, технікою, енергією, сировиною - він є рушійною силою;

4. ефективність застосування ІР пов'язана з ефектом повторного виробництва знань. Інформаційна взаємодія дозволяє одержати нові знання ціною менших витрат, порівняно з витратами праці, енергії, часу на його пряме генерування;

5. ІР є формою безпосереднього включення науки до складу виробничих сил. В індустріальному суспільстві наука виступає опосередкованою і безпосередньою продуктивною силою. Посередником при цьому виступають машини, нові матеріали і препарати. Радикально змінюється характер дії ІР: продуктивність праці підвищується не на проценти, а на порядки в 10-100 разів. Здійснюється перехід до тематичних виробничих систем, основою функціонування яких служать ІР та інформаційні зв'язки;

6. ІР виникають в результаті не просто розумової праці, а її творчої частини;

7. перетворення знань в ІР залежить від можливості їхнього кодування. Існують дві форми ІР як відчужуваних знань, що стають повідомленнями: пасивна і активна. Модель - це опис системи, що відображає певну групу її властивостей. Програма і проспект - кінцеві, синтетичні форми існування ІР у його життєвому циклі. Модель, алгоритм, програма, проект і особливо бази знань - виступають активними формами ІР. Книги, статті, патенти, бази даних є пасивними формами.

Певні ІР у державі набувають статусу національних.

Національні інформаційні ресурси - це вся належна Україні інформація, включаючи окремі документи і масиви документів, незалежно від змісту, форми, часу і місця їх створення, форми власності, а також кінцеві результати інтелектуальної, творчої діяльності, зафіксовані на будь-яких носіях інформації, доступні для використання особою, суспільством і державою через засоби масової інформації та телекомунікації, архіви, бібліотеки, музеї, фонди, банки даних, публічні виступи, художньо-виконавську діяльність тощо [39,с.67].

Національні ІР формуються в результаті діяльності органів державної влади, державних і недержавних підприємств, суспільних, наукових, навчальних і інших організацій. Вони можуть бути державними й недержавними, знаходитися у власності й володінні громадян, органів державної влади, органів міського самоврядування, організацій і суспільних об'єднань.

Наслідки технологічних інновацій прискорили революцію у відтворенні і розповсюдженні ІР. На відміну від багатьох галузей матеріального виробництва ІР буде відігравати зростаючу роль як в економіці окремих країн, так і в світовій економіці. Ця роль визначається фундаментальними інтеграційними процесами, що відбуваються в людському суспільстві, особливо процесом інформаційної інтеграції людства, що забезпечується бурхливим розвитком міжнаціональної інфраструктури, включаючи комунікаційні мережі і центри накопичення і передачі інформації. Виникнення індустрії ІР призвело до радикальної зміни структури робочої сили. В найбільш розвинутих країнах більше половини всіх працюючих зайнято в індустрії ІР. Це пояснюється випереджаючим ростом нової галузі в порівнянні з іншими галузями економіки.

Життєдіяльність будь-якого члена суспільства супроводжується потоком інформаційних повідомлень, які фіксуються на папері, фотознімках, в комп'ютерах і перетворюються на ІР. Частина цих ресурсів є індивідуальною власністю і може бути недоступна для інших людей. Ця частина являється розширенням внутрішніх ІР, що містяться в пам'яті людини [37,с.9].

ІР можна класифікувати за такими ознаками:

- приналежність ресурсу до певної організаційно-технологічної системи (наприклад, бібліотечної мережі, засоби масової інформації, корпоративної системи);

- спосіб виділення об'єктів обліку (твори, документи, видання, БД, інтернет-сторінки, сайти, тощо);

- призначення ресурсу (масова інформація, освіта, бізнес, переписка);

- зміст ресурсу (тематичний, об'єктний, функціональний);

- видовий склад ресурсу (види документів);

- джерело інформації (національне або закордонне, офіційне або неофіційне тощо);

- правовий статус ресурсу (публічні документи, об'єкти інтелектуальної власності, спам, таємні документи, тощо);

- структурний тип ресурсу, що включає: можливість виділення даних від програм та представлення, формати, кодування, інше;

- відкритість ресурсу (відкритий або з обмеженим доступом);

- ступінь структурованості інформації;

- спосіб розповсюдження і носій;

- мова ресурсу.

Крім того ІР мають ряд характеристик. Основними характеристиками продуктивності є:

ь пропускна спроможність;

ь час відгуку;

ь час затримки.

Не менш важливою характеристикою ІР є його вартість. При цьому вартість ІР визначається не тільки (і не стільки) вартістю використаних при його створенні програмних засобів а і вартістю інформації, яка в нього закладена [20,с.135].

Продукування ІР є одним з основних завдань інформаційного суспільства. Під продукуванням ІР звичайно розуміють створення нових видів ІР на основі існуючих даних, інформації, знань.

Для створення ефективних ІР необхідно провести повний і ґрунтовний аналіз даних, інформації та знань, які закладаються у ресурс; визначити взаємозв'язки між ними. Це є основною проблемою при створенні автоматизованих засобів розробки ІР.

Історично першою технологією продукування ІР є ручна обробка даних, інформації, знань. Зараз все більшого поширення набувають автоматизовані системи продукування ІР. До них можна віднести засоби автоматизації розробки та наповнення БД, інформаційних колекторів тощо.

Процес продукування ІР потребує реалізації декількох етапів:

· формалізація;

· визначення параметрів ресурсу;

· інтеграція;

· захист;

· визначення засобів;

· системна інтеграція технології.

На першому етапі вирішується задача формалізації створення того чи іншого ресурсу. ІР повинен дозволяти вирішувати певні задачі (існуючі або потенціальні), а тому має задовольняти ряду вимог. На даному етапі проводиться формальний опис таких вимог, який представляє собою опис на певній мові ресурсу, що розроблюється - від мети створення до засобів реалізації. Для формалізації може бути використана структурована природна мова, умови, характеристики, моделі, правила тощо.

На другому етапі визначаються конкретні параметри необхідного ресурсу. Серед них можуть бути спосіб та порядок доступу, характеристики інформації (даних, знань), що зберігаються, об'ємом даних, структура ресурсу, тощо.

Важливим питанням є інтеграція ІР з іншими ресурсами та з ІС користувача.

Інтеграція ІР може проходити на трьох рівнях:

– рівень файлів;

– рівень операційного середовища;

– рівень інформаційно-телекомунікаційних систем;

Інтеграція ІР може бути досягнута за рахунок визначення єдиних стандартів взаємодії ресурсів. Прикладом такого стандарту може бути клас стандартів OSI (Open Systems Interconnection reference model) [1,с.37].

Дуже важливою на сьогодні є задача забезпечення захисту ІР, тому що у інформаційному суспільстві знання, інформація, дані стають найбільшою цінністю. Все це призводить до необхідності урахування питань безпеки при розробці ресурсу на абонентському, канальному і мережевих рівнях(див. дод. Б).

Для цього використовуються організаційні і технічні методи та засоби захисту. На абонентському рівні застосовуються системи розмежування та розподілу прав доступу до засобів доступу інформаційно-комунікаційної мережі. На канальному рівні застосовуються методи сегментації та логічної структуризації інформаційних потоків та відповідні технічні засоби, як то мережеві маршрутизатори та мережеві екрани та криптографічні методи за засоби захисту від несанкціонованого доступу. Для забезпечення адекватної цінності ІР захисту інформації пропонується застосування системи управління безпекою організаційної структури, яка об'єднує методи і засоби захисту в єдину систему (Security Manager).

За визначеними на попередніх етапах відомостями обираються засоби створення ІР. Варто визначити, що створення комп'ютеризованої інформаційно-комунікаційної системи не завжди є виправданим. Якщо приймається рішення про доцільність створення саме комп'ютерного ресурсу, то для його створення (або для створення окремих його частин) можливе використання існуючих технологій автоматизації розробки БД, інформаційних сховищ та інформаційних колекторів.

Продукування ІР являє собою циклічний процес. ІР повинен постійно розвиватися. Після реалізації ресурсу або навіть певної його частини виникають нові задачі, які призводять до необхідності нового циклу вдосконалення. Крім зазначеного порядку роботи можливий і зворотній шлях - повернення на попередній етап продукування ІР.

При проектуванні ІР необхідно визначити, які засоби обробки інформації він має реалізувати.

Важливою задачею є організація пошуку у ІР. Можна виділити такі методи пошуку:

- повний перебір;

- індексація;

- класифікація;

- тезування [2,с.16].

Кожен з методів має свої переваги і недоліки. В залежності від виду ресурсу доцільно використовувати ті чи інші методи пошуку. Для забезпечення ефективного пошуку засоби пошуку необхідно передбачити ще при проектуванні ІР.

Пошук інформації досить часто організовується ієрархічно, тобто ведеться пошук у результатах попереднього пошуку. У таких випадках пошук буде проводитися швидше, якщо зберігати проміжні результати пошуку. Таким чином можна не починати пошук спочатку. Однак такий підхід складно застосувати у деяких пошукових системах, так як він вимагає додаткових ресурсів. Тому досить часто ієрархічний пошук реалізується простим додаванням нової умови до попередніх (наприклад, у пошуковій системі Google).

Використання індексації, класифікації та тезування вимагає первинної обробки інформації. Така обробка включає аналіз інформації з метою її класифікації. Таким чином неструктуровану інформацію можна певним чином структурувати. Аналіз документів може проводитись за змістом або за діями користувачів. Аналіз за діями користувачів дозволяє з'ясувати, наскільки документ відповідає визначеним для нього ключовим словам чи класам.

Таким чином, можна стверджувати, що для досягнення конкурентоспроможності організаційної структури на ринку їй необхідно розробляти ІР та системи їх обробки. Тому дуже актуальним є питання визначення єдиного універсального підходу, який дозволив би приймати обґрунтовані рішення та обирати оптимальні засоби та методики для продукування ІР. У всіх сформованих до теперішнього часу напрямків теоретичних досліджень ІР по суті досліджуються одні й ті ж проблеми роботи з ІР, однак в кожному напрямку досліджень вибраний певний пласт цих ресурсів. Оскільки інтеграційні процеси домінують на сучасному етапі розвитку цивілізації, створення єдиної теоретичної основи вивчення ІР дозволяє розкрити фундаментальний характер їх формування і використання для забезпечення функціонування і прогресу людства. Аналіз стану ІР країни, вивчення інформаційних потреб різноманітних категорій користувачів указують на значну різноманітність видів ІР по формах представлення інформації, технологіях та організаційних рішеннях щодо їх зберігання та використання. Водночас накопичилася і множина проблем, які у своїй більшості є загальними для всієї сфери формування й використання ІР. Формування системи управління ІР для України на даному етапі її розвитку стає стратегічним напрямком і потребує від органів державної влади вирішення проблем, що виникають із єдиних методологічних позицій.

1.2 Нормативно-правове забезпечення використання інформаційних ресурсів

За роки незалежності в Україні створено практично нову галузь законодавства - інформаційного. Його базовою основою є конституційне право кожного громадянина на свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст.34) [25,с.17]. Водночас встановлені і певні обмеження на здійснення цього права, які можуть бути введені тільки законом. Тобто правовий режим інформації може бути встановлено тільки на рівні актів законодавства. Положення Конституції України розвиваються та конкретизуються у понад 200 документах, які встановлюють правові норми в інформаційній сфері і зокрема в управлінні і використанні ІР. Серед них основними є: Закон України "Про інформацію", "Про національну програму інформатизації" (в якій головною метою зазначено формування системи національних ІР), "Про захист інформації в автоматизованих системах", Закон України "Про науково-технічну інформацію", "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах", "Про бібліотеки і бібліотечну справу в Україні", "Про електронний документообіг", "Про національний архівний фонд і архівні установи". В 2003 р. було прийнято за основу проект Закону України "Про Концепцію національної інформаційної політики", іншим документом стала "Концепція формування системи національних електронних інформаційних ресурсів", котра визначає основні засади і напрями формування, використання та захисту національних ІР, також ухвалено постанову "Про затвердження Положення про Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів". Загалом в цій сфері існує близько 290 постанов Верховної Ради (нормативного змісту),1160 постанов Кабінету Міністрів,379 указів Президента,серед яких можна виділити:Указ за № 928/2000 "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет і забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні", Указ № 891/2001 "Про деякі заходи щодо захисту державних інформаційних ресурсів у мережах передачі даних", існує більш ніж 1100 міжвідомчих і відомчих нормативних актів [13,с.79].

Також діє державна програма "Електронна Україна". Головним завданням програми є сприяння побудові сучасної конкурентоспроможної економіки та підвищення рівня та якості життя населення України шляхом впровадження сучасних і перспективних ІКТ в усі сфери життєдіяльності країни та її населення. Одним із пріоритетів програми є формування в країні системи "Електронний уряд".

9 січня 2007 р. Верховна Рада України 339-ма голосами проголосувала за законопроект "Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки" [20,с.135].

Цей законопроект, як і законопроект "Про захист персональних даних" був ветований Президентом України у квітні 2006 р. Президент запропонував депутатам його відхилити, пояснюючи це тим, що він ускладнює інформаційне законодавство. Натомість він запропонував розробити законопроект про внесення змін до існуючих законів.

Серед завдань ухвалених законопроектом можна виділити - створення системи законодавства,гармонізованої з нормами міжнародного права. Передбачається, що всі законопроекти мають проходити стадію громадських обговорень. Законопроект повернувся і до питання прийняття Інформаційного кодексу, ідея якого вже виникала декілька років тому. У документі вказується, що кодекс має містити розділи з питань електронної торгівлі, правової охорони прав на зміст комп'ютерних програм, удосконалення захисту інтелектуальної власності та авторських прав при розміщенні та використанні творів у мережі Інтернет, про охорону БД, дистанційне навчання, телемедицину тощо.

Експертиза українського інформаційного законодавства, котра неодноразово здійснювалася протягом останніх років свідчить про те, що законодавча та нормативно-правова база функціонування інформаційної сфери є досить розвиненою. Проте, якщо формальний бік справи не викликає значного занепокоєння, то існує нагальна проблема недотримання встановлених норм усіма суб'єктами інформаційних відносин [2,с.17].

Аналіз чинного законодавства підводить до висновку, що поряд з недосконалістю регулятивних функцій правових норм деякі акти свідомо закладають правові механізми, що не враховують необхідності захисту національних інтересів. Так Закон України "Про Національну програму інформатизації" в процесі формування й організації виконання державних, регіональних і місцевих програм і проектів не передбачає їхнього розмежування за режимом доступу до інформації, що в них циркулюватиме". Відповідно до чинного законодавства інформація за режимом доступу поділяється на відкриту та інформацію з обмеженим доступом. Доступ до відкритої інформації забезпечується у спосіб: систематичної публікації в офіційних друкованих виданнях, поширення у засобах масової інформації, безпосереднього надання зацікавленим громадянам, юридичним особам та державним органам на запит. Обмеження права на одержання відкритої інформації заборонено [12,с.93]. Інформація з обмеженим доступом поділяється на: конфіденційну, таємну інформацію, що не становить державну таємницю і державну таємницю. Чинне законодавство лише фрагментарно встановлює правовий режим такої інформації. Що стосується конфіденційної інформації залишається неврегульованим у правовому і організаційному плані порядок доступу до конфіденційної інформації про особу, що збирається і накопичується державними органами. Також недостатньо розроблені правові норми щодо відповідальності суб'єктів інформаційної діяльності за порушення вимог законодавства з визначенням кримінальних, адміністративних і цивільно-правових санкцій. Є неоднозначними критерії віднесення інформації до категорії конфіденційної. Певні норми законів можуть неоднозначно трактуватися або є незрозумілими за змістом.

Не закріплені в законодавстві і визначальні системоутворюючі поняття: інформаційний суверенітет та національний інформаційний простір, основою яких є національні ІР; правовий режим інформації і принципи міжнародного інформаційного співробітництва, що регламентують поведінку суб'єктів України при формуванні, поширенні, використанні й захисті ІР у процесі міжнародного інформаційного обміну тощо.

Є нерозвинутим правовий механізм передачі державних ІР для комерційного використання. Відсутні єдині правові норми, які регулюють доступ до державних ІР, регламентують порядок передачі й використання інформації про діяльність органів державної влади, підприємств, організацій у відкритих мережах і відповідають вимогам інформаційної безпеки. Враховуючи, що забезпечення інформаційної безпеки, за Конституцією України, є найважливішою функцією держави (ст.17), а важливою складовою інформаційної безпеки є безпека сфери виготовлення й використання ІР, було б доцільно на рівні законів чітко визначити напрям діяльності усіх державних органів у державному управлінні інформаційною сферою [28,с.40].

Проблеми формування й функціонування національних ІР мають бути виділені в комплекс питань, які потребують першочергової уваги законодавців, у першу чергу, включаючи такі найважливіші його компоненти, як створення умов для розвитку й захисту усіх форм власності на ІР й продукти (включаючи права інтелектуальної власності), правове регулювання створення реальних умов для інформаційного забезпечення громадян, органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств і організацій усіх форм власності, правову основу для створення сприятливих умов для підтримки формування ринку ІР, продуктів і послуг, ряд інших актуальних напрямків.

Потребує законодавчого регулювання здійснення контролю за станом безпеки у комп'ютерних мережах передачі даних України. Внаслідок відсутності належного контролю в цій сфері постійної загрози зазнають автоматизовані банківські системи, викрадається службова інформація, в інформаційному просторі привільно почувають себе хакери, поширюються комп'ютерні віруси та порнопродукцію. В Концепції інформаційної безпеки України законотворчі недостатньо освітили джерела загрози інформаційній безпеці, що призводить до того, що враховуються не всі фактори, які впливають на безпеку інформаційної сфери і як результат - недостатній її захист. Потребують більш чіткого визначення об'єкти інформаційної безпеки, що є важливим для реалізації практичних заходів в цій сфері. В цьому аспекті своєчасним і діючим нормативно-правовим документом став Указ Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України" від 31 жовтня в 2001р. "Про рішення щодо вдосконалення державної інформаційної політики і забезпечення інформаційної безпеки України" від 6 грудня в 2001р. № 1193/2001 [25,с.98].

Важливим аспектом забезпечення інформаційної безпеки є координація діяльності органів державної влади, приватного сектору, громадських організацій і окремих громадян. Вагомим кроком для вирішення цього питання став Указ Президента України "Про Міжвідомчу комісію по питанням інформаційної політики і інформаційної безпеки при Раді національної безпеки і оборони України" від 22 січня 2002 р. № 63/2002, відповідно до якого була створена Міжвідомча комісія на чолі з Секретарем Ради національної безпеки і оборони України [7, с.45].

В 2003 р. введений в дію Закон України "Про електронний цифровий підпис", направлений на вирішення проблеми забезпечення правових умов для використання ЕЦП в процесах обміну електронними даними при дотриманні яких ЕЦП визнається юридично рівнозначним підпису фізичної особи. Але є недостатньою регламентація електронного документообігу, включаючи електронну торгівлю, учасники якої діють на свій страх і ризик.

На сьогоднішній день в Україні відсутнє законодавче регулювання розповсюдження інформації в Інтернет-просторі. У зв'язку з розвитком Інтернету збільшились масштаби порушення прав інтелектуальної власності, це пов'язано також зі складністю контролю за використанням в мережі об'єктів інтелектуальної власності, розповсюдженням електронних бібліотек, діяльність яких не регулюється. В 2001 р. Україна підписала Угоду про співробітництво держав-учасників СНД по боротьбі зі злочинами в сфері комп'ютерної інформації. Для спільних дій по попередженню злочинності була створена Концепція по кіберзлочинності, ухвалена Радою Європи, де викладені міри по боротьбі з високотехнологічними злочинами. Конвенція підтримана 26 європейськими країнами, а також Канадою, Японією і США. Україна, оцінивши позитивне організаційно-методичне значення Конвенції, планує підписати її в 2008 р. Оскільки в мережі Інтернет є відсутнім не тільки українське право, але і міжнародне, а вчені правознавці всього світу стурбовані найшвидшим вирішенням правових проблем в Інтернеті, Україна має нагоду внести свій великий внесок у формування міжнародної політики становлення інформаційного права в міжнародному масштабі [14,с.17].

Нерозвиненість правового регулювання призвела до таких негативних наслідків як: незабезпечення захисту конституційних прав особистості на недоторканість приватного життя, захист честі і гідності (на це вказують масштаби неконтрольованого розповсюдження баз, що містять персональні дані, розповсюдження таких даних через Інтернет і т.д.), відсутній захист інтересів держави і суспільства в сфері використання державних ІР, не визначені принципи віднесення ІР до державних і до національного надбання, не забезпечений безперешкодний доступ до державних ресурсів і порядок їх створення, розвитку і підтримки.

Необхідно розробити нормативно-правові акти, що визначатимуть зокрема: структуру, статус, порядок реєстрації та використання національних ІР, правові засади комерційного використання державних ресурсів, вимоги до змісту національних ресурсів та обмеження щодо їх використання.

Пріоритетну роль в удосконаленні існуючого законодавства має відігравати комплекс заходів для гармонізації правових норм, відповідно європейським нормам і стандартам, особливо в частині формування, доступу й використання інформації державного сектора [6,с.72].

Всі провідні країни світу сформулювали свою політику і стратегію щодо ІР і інформаційного суспільства. Так, наприклад, стратегія адміністрації США в області інформатизації була визначена ще у вересні 1993 р. офіційним документом, який має назву: "Національна інформаційна інфраструктура: план дій". В липні 1994 р. Комісією європейського Союзу була прийнята програма переходу до інформаційного суспільства під назвою "Європейський шлях в інформаційне співтовариство". Протягом 90-х років аналогічні програми були прийняті в більшості розвинених держав і цілій низці країн, що розвиваються, в тому числі і в Україні.

Отже, ситуаційний підхід до формування інформаційного законодавства призвів до того, відсутня легальна, чітка, ієрархічна єдність законів, що викликає суперечне тлумачення для застосування норм на практиці. У зв'язку з тим, що різні закони та підзаконні акти ухвалювались у різні часи без узгодження понятійного апарату, вони мають терміни, які недостатньо коректні або взагалі не мають чіткого визначення змісту. Велика кількість законів та підзаконних нормативних актів ускладнює їх пошук, аналіз та узгодження. Нові правові акти нерідко не узгоджені концептуально з раніше прийнятими, що призводить до правового хаосу. Національне інформаційне законодавство повинно стати на шлях систематизації через кодифікацію - створення системо утворюючого Кодексу, який повинен розвивати визначені в Конституції України положення інформаційних відносин, у тому числі щодо інформаційної безпеки особи, суспільства, нації, держави. Він повинен враховувати ратифіковані Україною нормативні акти (угоди, конвенції) міжнародного права, легалізувати позитивні звичаї у сфері інформаційних відносин та загальнолюдські цінності, що визнані Організацією Об'єднаних Націй і її статуті, Декларації прав людини та інших загальноприйнятих міждержавних нормативних актах. Нормативно-правове забезпечення формування й функціонування ІР ґрунтується на існуючому законодавстві в сфері інформації й інформатизації, його розвитку в напрямку вирішення проблем, які не мають належної законодавчої підтримки. Однією з першочергових задач держави є забезпечення правової підтримки розвитку ІР органів державної влади. Пріоритетну роль в удосконаленні існуючого законодавства має відігравати комплекс заходів для гармонізації правових норм, відповідно європейським нормам і стандартам, особливо в частині формування, доступу й використання інформації державного сектора.



1.3 Типи інформаційних ресурсів

інформаційний ресурс аналіз сайт

Файлові системи

До найпростіших та розповсюджених типів інформаційних ресурсів відносяться файлові системи (ФС), які дозволяють зберігати дані, інформацію та знання довільного типу та довільної структури.

На розвиток ФС суттєво впливають тенденції створення носіїв даних достатньо великого розміру. Розрізняються такі типу ФС [44]:

v дискові, які орієнтовані на зберігання розрізнених даних на одному жорсткому диску персонального комп'ютера користувача, використовуються на персональних комп'ютерах;

v кластерні, які орієнтовані на зберігання даних на масиві дисків, що забезпечує вищу швидкість, надійність, ємність, як правило використовуються в серверах;

v мережеві, які дозволяють пов'язати в єдину ФС носії на різному апаратному забезпеченні, поєднані в межах мережі, розвиток таких систем дозволяє створити інформаційний ресурс підприємства із забезпеченням максимальної надійності і швидкості роботи при уникненні дублювання;

v спеціального призначення, до яких відносяться ФС, оптимізовані для роботи на різноманітних носіях (таких як компакт-диски), системи доступу до протоколів мережевої передачі файлів, системи файлових пристроїв.

Класифікація файлових систем

За призначенням файлові системи можна класифікувати на наступні категорії:

ь Для носіїв з довільним доступом (наприклад, жорсткий диск): FAT32, HPFS, ext2 і ін Оскільки доступ до дисків в рази повільніше, ніж доступ до оперативної пам'яті, для приросту продуктивності в багатьох файлових системах застосовується асинхронна запис змін на диск. Для цього застосовується або журнал, наприклад в ext3, ReiserFS, JFS, NTFS, XFS, або механізм soft updates та ін Журналювання широко поширене в Linux, застосовується в NTFS. Soft updates - в BSD системах. Reiser4 не застосовує журнал роботи, всі операції в ній одна транзакція.

ь Для носіїв з послідовним доступом (наприклад, магнітні стрічки): QIC та ін

ь Для оптичних носіїв - CD і DVD: ISO9660, ISO9690, HFS, UDF і ін

ь Віртуальні файлові системи: AEFS та ін

ь Мережеві файлові системи: NFS, CIFS, SSHFS, GmailFS та ін

ь Для флеш - пам'яті: YAFFS, ExtremeFFS.

ь Трохи випадають із загальної класифікації спеціалізовані файлові системи: ZFS (власне файлової системою є тільки частина ZFS), VMFS (т.зв. кластерна файлова система, яка призначена для зберігання інших файлових систем) та ін

В рамках даної роботи розглядається два основні класи задач, які вирішує ФС: організація розміщення даних на фізичному носії та організація файлового простору користувача (ієрархії файлів та каталогів).

Фізична організація зберігання даних на диску передбачає, що для користувача (програми) створюється інтерфейс за певними правилами, тобто певний образ організації файлів і каталогів. Реальне місце кожного файлу встановлюється ФС за певним алгоритмом. Такий алгоритм повинен забезпечити швидкий доступ до файлів, пошук, запис, операції переміщення/копіювання, тощо. Це завдання перш за все пов'язане із фізичною організацією пристроїв для збереження даних.

Іншим аспектом розробки ФС є організація ієрархії файлів і каталогів, що спрямована на забезпечення структурованості інформації, швидкості та зручності її обробки, підтримку стандартних рішень. Ієрархію файлів кожен користувач визначає самостійно, але інколи існують рішення, орієнтовані на певну визначену ієрархію. Прикладом може бути організація ФС для ОС Windows. Користувач може створювати ієрархію для своїх даних але для ОС використовуються ієрархія, створена розробником. Аналогічно, якщо у межах організаційної структури використовуються певні загальні програмні рішення, може з'явитись необхідність розробки ієрархії ФС. Така розробка має проводитись на етапі проектування, а в подальшому за допомогою організаційних засобів має контролюватись підтримка встановленої ієрархії.

Сучасний розвиток інформаційних технологій на файлові системи покладає нові задачі, такі як контроль доступу до даних, підтримка служб безпеки, архівація. Це викликано тим, що ФС у сучасних системах вже не є лише основою операційної системи (ОС) а являє собою окремий інформаційний ресурс, доступ до якого може проводитись і «в обхід» ОС. Тому функції, які раніше покладались на ОС, тепер мають бути перекладені на саму ФС.

Бази даних

База даних (БД) являє собою інформаційний ресурс, призначений для зберігання структурованих даних. Еволюційної бази даних мають наступну класифікацію:

Ш каталоги, що є найпростішим видом БД, у якому використовується підхід, аналогічний до бібліотечних каталогів - вся інформація зберігається у одній таблиці з визначеним набором полів, такі БД були історично першими і почали розвиватись у 60-х роках минулого сторіччя;

Ш ієрархічні, дані організовані у деревовидну структуру, у якій кожен запис є вузлом. Така організація БД забезпечує швидкий пошук даних ( однак лише за одним критерієм);

Ш мережеві, зберігають дані із зв'язками з іншими даними, зв'язки організуються як вказівники (pointer) на інші записи, є подальшим розвитком ієрархічних баз даних;

Ш реляційні, які базуються на реляційній моделі, запропонованій Е. Коддом у 1969 р., дані представлені у вигляді таблиць, кожен рядок яких представляє один запис, а кожний стовпчик - визначений атрибут, робота з БД відбувається за допомогою запитів, результатом яких є таблиці;

Ш пост-реляційні, використовують деякі принципи реляційних БД але не обмежуються реляційною моделлю, часто використовують принципи ієрархічних та мережевих БД;

Ш об'єктні, спроба створити схему БД, яка б дозволила працювати з об'єктами.

Варто зазначити, що при розробці сучасних систем інколи доречно використовувати БД із змішаною структурою.

Інформаційні сховища даних

Складування даних, як інформаційна технологія, досить швидко перетворилася в унікальний і популярний клас додатків для бізнесу. У свій час творці концепції сховища даних затверджували, що системи, побудовані на таких принципах, стануть ключовими компонентами інформаційної інфраструктури й архітектури аналітичних додатків для різних сфер у виробництві, науці й технологіях.

Виробники ЕОМ і програмного забезпечення швидко створили клас виробів і сервісів для реалізації сховищ даних. У цей час СД є не тільки затребуваними в ІТ, але й швидко, що розвивається галуззю, комп'ютерної індустрії.

Інформаційна технологія складування даних народилася в надрах компанії IBM, і була остаточно сформульована Б. Імоном в 90-х рр. минулого сторіччя, як метод розширення інформаційно-аналітичних завдань в області прийняття й підтримки прийняття рішень. Виникши на стику технології баз даних, систем підтримки прийняття рішень (СППР - DSS) і комп'ютерного аналізу даних, надалі концепція зазнала еволюцій, оскільки виявилася придатною для широкого кола бізнес додатків. Системи, побудовані на основі СД, володіють рядом характеристик, які виділяють їх як новий клас інформаційних систем. До таких особливостей ставляться предметна орієнтація системи, інтегрованість збережених даних у ній, що збираються з різних джерел , інваріантність цих даних у часі, відносно висока стабільність.

Однієї з головних цілей створення систем складування даних є їхня орієнтація на аналіз накопичених даних, тобто структуризація даних у СД повинна бути виконана таким чином, щоб дані ефективно використовувалися в аналітичних додатках.

Важливим фактором, що вплинув на розвиток СД, з'явилася поява спеціалізованих постачальників рішень в автоматизації бізнесу. Фірми-Розроблювачі ПО SAP AG, Baan, Oracle пропонують, швидко адаптовані до бізнес-процесів, програмні продукти для керування бізнесом. Розробка комплексного ПО для керування бізнесом привела до інтенсифікації процесів стандартизації бізнесу й стандартизації програмного забезпечення. Інформація в СД надходить в уніфікованому виді із всіх ИС керування бізнесом, а не тільки із систем, що дісталися в спадщину. Слід також зазначити тенденцію останнього років у розробці ПЗ даного класу додатків - забезпечення можливості збирати інформацію в СД із даних будь-яких зовнішніх джерел (наприклад, продукти компанії SAS).

Інформаційні колектори та веб-ресурси

На сьогодні для більшості організаційних структур вже недостатньо обробки лише даних та інформації, необхідною є робота зі знаннями. Для зберігання та обробки знань використовуються інформаційні колектори.

Першими інформаційними колекторами були бібліотечні системи. Завданням таких систем було зберігання текстів документів у сховищах бібліотек. Документи були класифіковані за стандартними бібліотечними класифікаторами. В сучасних інформаційних колекторах для пошуку документів використовуються мета дані. Це дозволяє більш ефективно та швидко знаходити документи.

У сучасних умовах дуже важливим стало завдання інтеграції колекторів. Це пов'язано з характером знань, що зберігаються у колекторах. Більшість колекторів зберігає саме відкриту інформацію. Створення єдиної мережі колекторів дозволить забезпечити можливості пошуку інформації у різних колекторах без необхідності проводити пошук у кожному окремо.

На сьогодні інформаційні колектори використовуються для збереження знань у різних формах. Сучасні системи підтримують зберігання не лише текстів, а і відео, аудіо та інших мультимедійних документів.

Веб-ресурси представляють собою ресурси, які зберігаються на різних елементах, розподілених у гетерогенній мережі. Прикладом такого ресурсу є мережа Інтернет. Перевагою даного типу ресурсу є надійність та забезпечення зручного доступу. Недоліком є деяка складність організації управління і пошуку, а також забезпечення індивідуальної та колективної безпеки.

Порівняння основних типів інформаційних ресурсів наведено в таблиці 2.5.

Порівняльна характеристика типів інформаційних ресурсів

Таблиця 2.5

№ з/п	Тип ресурсу	Призначення	Функції
1	Файлова система	Збереження персональних даних, інформації, знань	Базовий тестовий пошук
2	База даних	Збереження структурованих даних	Швидкий доступ та пошук даних
3	Сховище даних	Збір та аналітична обробка інформації	Швидкий аналіз інформації, архівних даних
4	Інформаційний колектор	Зберігання та розповсюдження знань	Пошук за мета-даними; індексація документів



Розділ II. Характеристика і практичний аналіз інформаційних ресурсів

2.1 Практичний аналіз файлової системи «exFAT»

exFAT (від англ. Extended FAT - "розширена FAT») - пропрієтарна файлова система, призначена головним чином для флеш-накопичувачів. Вперше представлена Microsoft для вбудованих пристроїв в Windows Embedded CE 6.0. Використовується в операційних системах від Microsoft в тих випадках, коли використання інших підтримуваних ними файлових систем (FAT і NTFS) недоцільно.

Рис.2. Файлова система «exFAT»

Основними перевагами перед усіма поточними версіями FAT є:

Ш Теоретичний ліміт на розмір файлу 2 64 байт (16 ексбібайт).

Ш Максимальний розмір кластера збільшений до 25 лютого байт (32 мебібайта). Покращено розподіл вільного місця за рахунок введення біт-карти вільного місця, що зменшує фрагментацію диска.

Ш Усунутий ліміт на кількість файлів в одній директорії.

Ш Введена підтримка списку прав доступу.

Ш Введена підтримка транзакцій (опціональна можливість, повинна підтримуватися пристроєм).

Підтримка exFAT мається на Windows XP з Service Pack 2 і 3 з оновленням KB955704, Windows Vista з Service Pack 1, Windows Server 2008, Windows 7.

Технологія ReadyBoost в Windows Vista не сумісна з пристроями з файловою системою exFAT.

Існує вільний драйвер exFAT у вигляді патча для ядра Linux, що підтримує тільки читання цієї файлової системи.

Ліцензійний статус не ясний. Однак відомо, що Microsoft успішно запатентувала файлову систему FAT, і в лютому 2009 року подала до суду на компанію TomTom, звинувачуючи її у їх порушенні.

Існує також стороння реалізація exFAT для Windows XP / Windows Server 2003, однак вона призначена для безпосередньої інтеграції в дистрибутив продукту без можливості ручного встановлення драйвера. Даний порт виконаний на базі драйвера Windows Vista.

У грудні 2009 року Microsoft почала ліцензувати файлову систему exFAT для сторонніх виробників.

Отже, exFAT -це нова файлова система, покликана замінити FAT32. Вона позбавлена від деяких недоліків старих файлових систем. Файлова система exFAT підходить для сучасних носіїв даних великого розміру, для зберігання на них великих обсягів даних.



2.2 Практичний аналіз бази даних «Microsoft Access»

«Microsoft Access» (повна назва Microsoft Office Access) -- система управління базами даних від компанії Майкрософт, програма, що входить до складу пакету офісних програм Microsoft Office. Має широкий спектр функцій, включаючи зв'язані запити, сортування по різних полях, зв'язок із зовнішніми таблицями і базами даних. Завдяки вбудованій мові VBA, в самому Access можна писати підпрограми, що працюють з базами даних.

Основні компоненти MS Access:

· конструктор таблиць;

· конструктор екранних форм;

· конструктор SQL-запитів (мова SQL в MS Access не відповідає стандарту ANSI);

· конструктор звітів, що виводяться на друк.

Рис.3. База даних «Microsoft Access»

Таблиця -- це основний об'єкт бази даних, призначений для збереження даних,документів та інших облікових записів. Запит -- вибирає дані з таблиць згідно з умовами, що задаються. Форма -- відображає дані з таблиць або запитів відповідно до форматів, описаних користувачем. Форма дозволяє переглядати, редагувати та друкувати дані. Звіт -- відображає і друкує дані з таблиць або запитів згідно з описаним користувачем форматом. У звіті дані редагувати не можна.

Взаємодія з іншими СУБД

Вбудовані засоби взаємодії MS Access зі зовнішніми СУБД з використанням інтерфейсу ODBC знімають обмеження, властиві Microsoft Jet Database Engine. Інструменти MS Access, які дозволяють реалізувати таку взаємодію називаються "пов'язані таблиці" (зв'язок з таблицею СУБД) і "запити до сервера" (запит на діалекті SQL, який "розуміє" СУБД). Корпорація Microsoft для побудови повноцінних клієнт-серверних додатків на базі MS Access рекомендує використовувати в якості рушія бази даних СУБД MS SQL Server. При цьому є можливість поєднати з властивою MS Access простотою інструменти для управління БД і засоби розробки. Відомі також реалізації клієнт-серверних додатків на базі зв'язки Access 2003 з іншими СУБД, зокрема, MySQL.

Збереження в Access

Access, при роботі з базою даних, інакше взаємодіє з жорстким (або гнучким) диском, ніж інші програми. В інших програмах, файл-документ, при відкритті, повністю завантажується в оперативну пам'ять, і нова редакція цього файлу (змінений файл) цілком записується на диск тільки при натисканні кнопки «зберегти».

В Access нова редакція вмісту зміненої комірки таблиці записується на диск (зберігається) відразу, як тільки курсор клавіатури буде поміщений в іншу комірку (або нова редакція зміненого запису записується на диск відразу, як тільки курсор клавіатури буде поставлений в іншу запис (рядок)). Таким чином, якщо раптово відключать електрику, то пропаде тільки зміна того запису, якого не встигли покинути.

...