Ідентифікація комп’ютерів у мережі

Інформація, як відомо, -- один з найцінніших продуктів функціонування сучасного суспільства. Інформація, якою володіє одна людина, може бути корисною для інших. Відомий англійський драматург Бернард Шоу зауважив, що коли двоє людей, маючи по одному яблуку, обміняються ними, то в кожного залишиться по одному яблуку; якщо двоє людей мають по одній ідеї й обміняються ними, то кожний матиме по дві ідеї.

1. Види комп'ютерних мереж. Для обміну інформацією між користувачами використовують комп'ютерні мережі -- комп'ютери, з'єднані між собою лініями зв'язку. Комп'ютерні мережі бувають локальні та глобальні.

Локальні мережі. Значну кількість комп'ютерів обладнано в багатьох закладах та організаціях, школах та університетах, на заводах і в банках. Кожен з них має обмежені можливості зберігати й опрацьовувати інформацію. Щоб уникнути дублювання робіт, а також з метою обміну інформацією, ефективного використання ресурсів (пам'яті, принтерів) і взаємодії користувачів, комп'ютери, які розміщені в межах одного будинку, міста, країни, континенту, об'єднують у комп'ютерні мережі.

У локальні мережі об'єднують комп'ютери, розміщені в одному будинку чи одній організації, наприклад, у школі, університеті, універмазі, на заводі тощо- Короткі лінії зв'язку дають змогу використати для пересилання інформації дорогі коаксиальні (на зразок телевізійних) кабелі чи оптичні світловоди з великою швидкістю -- 20 Мбітів/с і більше.

Глобальиі мережі. Декілька з'єднаних між собою локальних мереж утворюють глобальну мережу.

Глобальні мережі зв'язують абонентів у межах країни чи планети- Глобальними є мережі для замовлення авіаквитків; мережі, що об'єднують наукові осередки країни; банківські мережі тощо. Інформація в них пересилається зазвичай телефонними лініями зв'язку чи через супутники.

Глобальні мережі умовно поділяють на регіональні, міжнародні та міжконтинентальні.

Регіональні мережі з'єднують комп'ютери у межах міста, області, кількох підприємств чи організацій9 інститутів чи заводів. Інформація в них пересилається телефонними лініями зв'язку зі швидкістю до 100 Кбітів/с.

Міжнародні та міжконтинентальні мережі (Bitnet, Relcom тощо) об'єднують абонентів з різних країн. Міжконтинентальними є спеціалізовані мережі міжнародних авіакомпаній, банківські мережі тощо. Інформація в таких мережах пересилається за допомогою космічних засобів зв'язку через супутники.

Апаратні та програмні засоби мереж. Найпростішим прикладом локальної мережі є два з'єднані між собою комп'ютери. З'єднання здійснюється спеціальним кабелем через гнізда- порти, що є на задній стінці системного блоку. У Windows є всі необхідні програмні. засоби для підтримки функціонування такої системи, що називається «прямим зєднанням».

Якщо у мережу з'єднують більше двох комп'ютерів, то для цього потрібна мережева плата, яка вставляється у материнську. Для функціонування такої мережі потрібне спеціальне програмне телекомунікаційне забезпечення, куди входять програми для роботи з електронною поштою, для обміну даними між комп'ютерами та налаштування їх взаємодії.

Функціонування мереж підтримують спеціальні комп'ютери, які використовують для адміністративних потреб. Вони перевіряють працездатність комп'ютерів мережі, розширюють або звужують мережу, ведуть облік, надають користувачам інформацію щодо ресурсів мережі.

Оскільки в локальну мережу інформація може надходити від інших локальних мереж, то для підтримки зв'язку використовують спеціальні комп'ютери і програми, які називаються шлюзами для мереж з різними протоколами і мостами для мереж з однаковими протоколами. Для захисту своєї інформації чи для відсікання потоків непотрібних даних використовують комп'ютер, що виконує захисні функції та називається брандмауером.

Основним технічним засобом під'єднання ПК до глобальної мережі через телефонну лінію є модем. Сучасний модем характеризується швидкістю передавання даних 28 чи 56 Кбітів/с, що є межею пропускної здатності традиційних телефонних ліній.

Технологія клієнт-сервер. Група осіб, які користуються локальною мережею, називаються робочою групою, а окремо взятий комп'ютер -- робочою станцією.

Якщо всі комп'ютери в мережі рівноправні, то така локальна мережа називається одноранговою, і для неї є все необхідне програмне забезпечення у Windows. Члени робочої групи мають доступ до незахищеної інформації на кожному комп'ютері.

Якщо в мережі є комп'ютер, з якого черпають інформацію робочі станції, то такий комп'ютер називається сервером, робочі станції -- клієнтами, а з'єднання -- мережею типу клієнт- сервер. На таких комп'ютерах обладнують спеціальне програмне забезпечення (програму-сервер для сервера і програму-клієнт для робочої станції клієнта). Прикладами програм-клієнтів можуть слугувати програми-броузери Internet Sxplorer, Opera, програми електронної пошти The Bat!, Outlook Express тощо.

Робочі станції можуть розміщуватися на значній відстані від сервера, наприклад, вдома. Якщо вони з'єднуються із сервером телефонною лінією, то такий принцип з'єднання називається віддаленим доступом до сервера. Апаратна підтримка з'єднання здійснюється через модем. Якщо телефонна лінія використовується лише для роботи мережі, то таке з'єднання називається виділеною лінією. Комп'ютер з віддаленим зв'язком до сервера інакше називають абонентським пунктом.

4. Види локальних мереж. За схемами (способами) з'єднання комп'ютерів локальні мережі поділяють на зіркоподібні(вузлові), кільцеві та одноканальні (рис. 1). Такі схеми н аз ив ають тополе гіями мереж.

Зіркоподібний спосіб об'єднання комп'ютерів використовують, наприклад, у банківських мережах. Усі абоненти такої мережі з'єднані з центральним комп'ютером (сервером) або з концентратором. Об'єднані між собою центральні комп'ютери мереж утворюють бага- тозіркову мережу.

У кільцевих мережах абоненти з'єднані безпосередньо між собою, а не з центральним комп'ютером.

Обладнання та експлуатація кільцевих мереж коштує дешевше. Такий спосіб, який ще має назву Talking Ring, використовують, наприклад, в однорангових мережах в навчальних закладах тощо. Він є менш надійний від попереднього, оскільки пошкодження чи від'єднання кабелю веде до зупинки функціонування мережі.

Одноканальний (магістральний) спосіб об'єднання абонентів використовують з метою економії витрат на дорогі лінії зв'язку. Тут усі абоненти приєднані через комутатори до одного каналу зв'язку, який називається каналом (магістраллю, шиною).

Роботу в локальних мережах забезпечують операційні системи Novel NetWare, Windows, Unix і Linux.

— Глобальна мережа Інтернет. Дослівний переклад слова internet -- об'єднання декількох локальних мереж. Але як термін це слово означає не просто одну з глобальних мереж, а об'єднання тисяч локальних мереж з мільйонами комп'ютерів на базі стандартного протоколу передачі даних TCP/IP. Інтернет - це мережа мереж.

Історія мережі така. У 1969 р. міністерство оборони США розпочало роботу над проектом такого об'єднання комп'ютерів у мережу, щоб у разі війни чи стихійного лиха вихід з ладу частини мережі не завадив функціонуванню решти мережі.

Роботи були успішно завершені створенням протоколу TCP/IP. Проект перестав бути суто військовим, а став загальним надбанням людства. Сьогодні Інтернет використовують не лише у військових потребах, але й в комерційних (торговельні організації, банки тощо), освітніх (школи та університети), власних (пересилання листів, доступ до інформації на серверах тощо).

Отже, Інтернет -- це глобальна комп'ютерна мережа, яка об'єднує велику кількість локальних мереж, а водночас -- мільйони комп'ютерів на планеті з метою обміну даними і доступу до спільних інформаційних ресурсів. Принципи Інтернету застосовують у локальних мережах. Такі локальні мережі тепер називаються Інтранет.

Функціонування Інтернету охоплює декілька інформаційних технологій (служб, сервісів), серед яких найважливіші такі:

¦ електронна пошта e-mail;

¦ універсальна система доступу до гіпертекстової інформації на Web-серверах у просторі World Wide Web (WWW);

¦ система передавання файлів FTP;

¦ система підтримки груп новин UseNet та організації тематичних конференцій;

¦ система передавання текстових файлів Gopher;

¦ сучасні системи спілкування (IRC - чати, ICQ - інтерактивне спілкування, IP - телефонія, форуми) тощо.

Протоколи мереж. Сукупність правил і принципів, згідно з якими функціонує конкретна локальна мережа, називається мережевим протоколом. Є різні мережеві протоколи. Поширеним є протокол TCP/IP (Transmission Control Protocol/Internet Protocol). Він підтримує пересилання інформації однаковими порціями, які називаються пакетами. Крім даних, пакет містить адреси отримувача, відправника і порядковий номер пакета, що йде за ним. Якщо пакет заадресований деякій станції, він повертає до неї, інакше -- йде далі. Такі робочі станції працюють за принципом цілодобового включення, щоб не пропустити свого пакета. Пакет може прийти до пункту призначення різними шляхами. Для автоматичного обирання шляху й для забезпечення правильного пересилання пакетів у мережі слугують такі пристрої, як маршрутизатори, комутатори та концентратори.

Ідентифікація комп'ютерів у мережі. Основою протоколу TCP/IP є стандартизована адреса сервера, яка називається ІР~адресою9 наприклад, 192.206.30.45 -- адреса сервера Національного університету «Львівська політехніка». Адреси назначає серверам інформаційний центр Inter NIC. Така адреса зручна для ідентифікації комп'ютера, і саме вона забезпечує проходження пакетів від відправника до адресата, використовуючи такий принцип: пакет пересилається від одного сервера до іншого, який є ближче до адресата. Однак така адреса незручна для користувача. Тому кожній IP-адресі поставили у відповідність систему імен, наприклад, ім'я сервера у Львівській політехніці -- polynet.lviv.ua. Така адреса називається доменною адресою (DNS -- Domain Name Server). З назви випливає, що сервер розміщений в Україні та власне у Львові. Останні два символи у назві описують країну, наприклад, ua -- Ukraine, uk -- United Kingdom, ca -- Canada тощо. Відповідність між доменною адресою та IP-адресою автоматично визначає DNS-сервер.

6. Адресація інформаційних ресурсів в Інтернеті. Інформацію, що розташовується у файлах на серверах мережі, називають інформаційним ресурсом. Інформаційний ресурс в Інтернеті однозначно відшукують за уніфікованою адресою ресурсу (URL), яка має такий загальний вигляд:

<назва протоколу в інформаційному просторі>://<назва сервера>/<назва каталогу>/<назва підкаталогу>/<назва файлу>

Назви протоколів і типи основних інформаційних просторів такі:

Наприклад, виконавши команду http://www.yahoo.com/sport, можна отримати доступ до каталогу sport зі спортивною інформацією на сервері Yahoo, а за адресою news://biz.books.technical, --список новинок у галузі технічної літератури на сервері biz.

Запитання

1. Що таке локальна мережа?

2. Що таке однорангова мережа?

3. Що таке мережа клієнт-сервер?

4. Що таке мережевий протокол?

5. Як пересилаються дані в мережах? Що таке пакет?

6. Що таке глобальна мережа?

7. Яка історія створення Інтернету?

8. Як ідентифікується комп'ютер у мережі?

9. Наведіть приклад доменної та ІР-адреси комп'ютера,

12. Які інформаційні технології (служби) є в Інтернеті?

13. Яка структура уніфікованої адреси інтернет-ресурсу?

14. Які протоколи відповідають інформаційним просторам?

1. Електронна пошта (e-mail). При роботі з електронною поштою для отримання поштової скриньки потрібно звернутися до провайдера, який надає послуги щодо підключення до Інтернету. Для роботи з електронною поштою на комп'ютер користувача встановлюється спеціальна програма. Сьогодні найбільш популярними є такі поштовіклієнти: Місrosoft Outlook Express, Місrosoft Office Outlook.

Програма входить до складу стандартного пакету і тому є в наявності на кожному комп'ютері, що працює під управлінням цієї операційної системи.

70-ті роки минулого сторіччя відіграли ключову роль у розвитку поштових програм. У 1971 р. Рей Томлінсон розробив першу поштову програму для обміну повідомленнями в локальній мережі. У 1972 р. він адаптував цю програму для використання в мережі АRPANЕТ. У цьому ж році в адресах поштових скриньок стали використовувати символ @.

У липні 1972 р. Ларрі Робертс написав першу поштову програму, яка дозволяла створювати й сортувати списки електронних листів. Користувач міг вибирати та переглядати потрібні повідомлення, пересилати електронні листи на інші адреси, автоматично давати відповіді на отримані повідомлення. Такий підхід при розробці програми поштового клієнта значно спростив роботу з електронною поштою та дозволив розширити коло користувачів поштової служби.

Веб-пошта. При використанні веб-пошти, поштова скринька створюється користувачем самостійно на спеціальному поштовому веб-сервері або на інших серверах, які надають таку послугу, як то: Freemail, Gmail, Мета пошта. комп'ютерний навігація інтернет телеконференція

До переваг веб-пошти можна також віднести:

1. перегляд повідомлень з будь-якого комп'ютера, підключеного до мережі Інтернет;

2. передавання та перегляд повідомлень здійснюється за допомогою браузера і не потребує додаткового програмного забезпечення;

3. адреса поштової скриньки не залежить від провайдера, тобто залишається постійною при зміні провайдера.

Розглянемо роботу з веб-поштою на прикладі українського безкоштовного поштового сервера Freemail.

Для того, щоб створити поштову скриньку, слід пройти процедуру реєстрації: заповнити відповідну реєстраційну форму Реєстраційна форма призначена для введення особистих даних, логіна і пароля тощо.

Логін буде включено в адресу поштової скриньки перед символом @, а пароль унеможливить доступ сторонніх осіб до вашої поштової скриньки.

Звертаємо вашу увагу: в реєстраційній формі є поля, обов'язкові для заповнення. Зазвичай, вони відмічаються спеціальними значками. Поля, які не мають таких значків та містять приватні дані, заповнювати не потрібно. Але є форми, в яких усі поля обов'язкові для заповнення.

При реєстрації користувачам також може пропонуватися підписатися на отримання рекламно-інформаційних повідомлень. Радимо відмовитися від даної послуги оскільки спам захаращує поштову скриньку непотрібними повідомленнями та зменшує вільне місце скриньки.

Спам - небажані повідомлення рекламного або іншого характеру.

Користувачам також пропонується ознайомитися з умовами користування поштовою скринькою та прийняти ці умови. Прийняття умов надання даної послуги є обов'язковою умовою створення поштової скриньки на поштовому сервері.

Після успішного проходження реєстрації буде створено поштову скриньку. Для того, щоб розпочати новий сеанс роботи з поштовою скринькою, необхідно у спеціальну форму ввести логін та пароль і вибрати кнопку Увійти.

Звертаємо вашу увагу: пароль потрібно вводити у точній відповідності до введення паролю при реєстрації: дотримуватися мови написання, використання великих та малих літер тощо.

Поштова скринька містить посилання, завдяки яким робота з поштою стає більш зручною й простою.

У меню і на панелі інструментів є засоби для виконання дій з повідомленнями, а також для задання таких параметрів:

¦ вкласти в лист окремий файл-додаток.

¦ підтвердити отримання листа адресатом;

¦ підтвердити факт прочитання листа адресатом;

¦ перевірити граматику;

¦ підвищити чи знизити категорію важливості листа;

¦ вибрати адресу з адресної книги;

¦ отримати довідку про програму тощо.

2. Правила й етикет електронного листування. Листи для відсилання можна готувати заздалегідь на будь-якому комп'ютері (режим off-line), копіювати їх на носій і відсилати з носія, під'єднавшись до Інтернету (режим on-line).

Лист повинен бути коректним, коротким, а додаткову інформацію (текст, графіку, музику) додають до листа як окремий файл -- додаток (attachment). Текст у такому файлі може бути написаний за допомогою програми MS Word українською чи іншою мовою, і проблеми з його прочитанням не виникатимуть.

Запитання

1. Що таке провайдер?

2. Що таке електронна пошта?

3. Яка структура електронної адреси абонента e-mail?

4. Які головні функції поштової програми?

5. Що таке додаток до листа і як його надсилають?

6. Які дії визначені над повідомленням і як їх виконують?

7. Що таке поштовий етикет?

1. Служба перегляду гіпертекстових сторінок World Wide Web -- WWW. Назва інформаційного простору (служби Інтернету) World Wide Web дослівно перекладається як «всесвітнє павутиння». За допомогою мережі Інтернет і WWW студенти з Києва чи Львова можуть не лише листуватися зі своїми закордонними однолітками, але й отримувати доступ до довідкової інформації, яка є на серверах у бібліотеці Конгресу США, в університетах Токіо, Нью-Йорка тощо. Для цього треба знати адресу сервера з потрібною інформацією в інформаційному просторі WWW. Такий сервер називається Web-сервером. Наприклад, за адресою можна отримати дані про фірму Intel, а за адресою -- результати баскетбольних Ігор НБА. Тут http -- назва команди (назва протоколу) звертання до сервера. Загальний вигляд команди такий (деколи можна не зазначати назву протоколу http://):

http://<назва сервера>/<шлях до файлу>/<назва файлу>.

2. Поняття про гіпертекстовий документ. За допомогою мережі популярні Ілюстровані комп'ютерні журнали, книги, каталоги, енциклопедії, довідники, навчальні посібники, статті можна переглядати на екрані дисплея безпосередньо в шкільному комп'ютерному класі. Документ, що є на Web-cepBepi, називається гіпертекстовою сторінкою (Web-сторінкою). Одна тема може висвітлюватися на багатьох сторінках. Від одної сторінки до іншої можна переходити за допомогою гіпертекстових посилань.

Гіпертекст -- це текст, що містить гіпертекстові посилання на інформаційні ресурси, які можуть розміщатися в різних файлах на різних серверах.

Інтернет -- це не просто сучасний технічний засіб спілкування. Це особливі можливості й особлива культура спілкування, які вимагають від учасників не лише знань, але й коректної (стриманої) поведінки, дотримання мережевого етикету.

3. Безпека і захист інформації. Актуальними є питання безпеки та захисту інформації в глобальній мережі Інтернет. Вірусна атака може призвести до негативних наслідків для файлової системи комп'ютера, якщо не вжити заходів безпеки. Небезпеку спричиняють:

¦ комп'ютерні віруси, які здатні уразити комп'ютер користувача через Інтернет;

¦ поштові віруси, які сканують адресну книгу і використовують інформацію у своїх цілях;

¦ мережні паразити, що організовують на комп'ютері користувача невидимі клієнтські програми, зокрема, для розсилання рекламних банерів;

¦ троянські віруси, які організовують на комп'ютері користувача невидимий мережний сервер, готовий відповісти на запит чужого комп'ютера.

Захистити комп'ютер можуть антивірусні програми на зразок DrWeb, АVP, NortonAntivirus тощо.

Комп'ютерні мережі застосовують у різних сферах виробництва, бізнесу, управління державою. Значна частина інформації, що є на серверах, має бути надійно захищена системою кодів і паролів. Розглянемо приклад захисту в кінобізнесі. У кінотеатрах почали замінювати звичайне обладнання на комп'ютерне. Фільми тепер записують не на кіноплівку, а на комп'ютерні диски. Це дає змогу демонструвати одну копію фільму велику кількість разів без втрати якості зображення. Зникають проблеми з тиражуванням, транспортуванням і захистом фільмів від несанкціонованого доступу. Незабаром кінотеатри отримуватимуть нові фільми безпосередньо зі студій через Інтер- нет. Система кодів надійно захищатиме фільми від піратства. У цьому напрямку ще є багато проблем і нерозв'язаних задач, які чекають на вас -- сьогоднішніх учнів.

Размещено на Allbest.ru