Автоматизація банківської діяльності

Характеристика основних напрямків та вимог до автоматизації банківської діяльності. Аналіз функціональної структури автоматизованої банківської системи. Характеристика підсистеми "операційний день банку". Автоматизація управління кредитними ресурсами.

Рубрика Программирование, компьютеры и кибернетика
Вид реферат
Язык украинский
Дата добавления 16.05.2016
Размер файла 57,5 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Основні напрями розвитку банківських технологій

1.1 Основні напрями автоматизації банківської діяльності

Автоматизація банківської діяльності обумовлена такими необхідностями:

покращення обслуговування клієнтів, надання їм широкого спектра банківських послуг та залучення нових клієнтів;

зменшення операційних витрат банку та прискорення виконання банківських операцій;

покращення управління банком та підвищення його конкурентоспроможності;

розширення банку та збільшення сегмента банківського ринку.

Нині інформаційні технології поширюються на всі аспекти банківського бізнесу, забезпечуючи:

клірингові операції;

торговельні та маркетингові операції;

управління готівковими коштами;

кредитні і депозитні операції;

операції з валютою;

використання електронних грошей і банкоматів;

банківські операції по телефону і обслуговування вдома;

використання електронної пошти і канцелярії;

безпаперовий документообіг всередині банку і при взаємодії центр-філіалу та банк-клієнта;

фондовий ринок та операції з цінними паперами;

аналіз інвестицій і фінансового ринку;

1.2 Автоматизація банківської діяльності в Україні

У 1994 р. НБУ було прийняте стратегічне рішення щодо впровадження системи електронних міжбанківських розрахунків/платежів (СЕП). Архітектура СЕП включає три рівні: комерційні банки (КБ), де функціонують програмно-технічні комплекси АРМ-3; обласний рівень НБУ, куди передаються платіжні повідомлення від КБ, представлений регіональними розрахунковими палатами (РРП) і відповідно комплексом АРМ-2; найвищий рівень -- це центральна розрахункова палата (ЦРП) і комплекс АРМ-1, який проводить облік та контроль платежів у масштабі України в цілому. Для залучення нових клієнтів та створення зручностей щодо їхнього спілкування з банком у багатьох банківських установах впроваджена й успішно функціонує система «Клієнт-банк». Інформаційні системи, розроблені в середовищі цих СУБД, надають ряд істотних переваг при роботі з банківською системою:

1. Підтримка розподіленої бази даних не лише в локальній мережі, а і в територіально-розподіленій системі, що дає змогу банкам оперативно управляти роботою філій та контролювати їх.

2. Забезпечення надійності збереження даних за рахунок наявності механізму підтримки транзакцій та реплікацій, який забезпечує цілісність й узгодженість даних.

3. Виконання вимог гарантування безпеки банківської інформації шляхом розмежування і підтримки різних рівнів доступу та автоматизованого ведення журналу, який протоколює всі дії користувачів.

4. Відсутність суттєвих обмежень при використанні в банківській сфері з точки зору обсягів інформації в базі даних, швидкості обробки і т.п.

5. Наявність сучасних засобів розробки клієнт/серверних технологій, таких як CASE -- засоби та об'єктно-орієнтовані мови програмування.

1.3 Покоління автоматизованих банківських систем

В основу розбивки систем на покоління беруться апаратна платформа, інструментальні засоби, технологія функціонування системи, базовий елемент системи та її структура.

Перше покоління. До систем першого покоління належать системи, орієнтовані на використання персональних ЕОМ типу IBM PC, що працюють під управлінням MS-DOS. Такі системи мають ряд суттєвих недоліків:

інформаційна відокремленість кожної банківської підсистеми призводить до складності отримання консолідованих даних;

не завжди в таких системах передбачається санкціонованість доступу та захист інформації (у багатьох системах цього покоління можливий перегляд клієнтських рахунків, кредитних угод та інших конфіденційних даних за допомогою утіліти dbView пакета Norton Commander), тобто системи практично не захищені;

у таких системах відсутній і практично неможливий механізм підтримки транзакцій, а як наслідок не має змоги підтримувати цілісність даних.

Друге покоління. Системи другого покоління АБС зорієнтовані на такі самі технічні засоби, що і системи першого покоління. Відмінність полягає в тому, що персональні комп'ютери працюють у локальній обчислювальній мережі Novell NetWare. Основні вади АБС другого покоління -- відсутність повноцінного механізму підтримки транзакцій, що може призвести до порушення посилкової цілісності бази даних. Третє покоління. Це системи, апаратною платформою яких є персональні ЕОМ, що працюють під управлінням MS-DOS (MS Windows) і об'єднані локальною мережею Novell NetWare чи Windows NT. Четверте покоління. Системи побудовані на базі персональних комп'ютерів під управлінням MS-DOS чи MS Windows і працюють в локальній мережі або є хост-комп'ютер з терміналами, СУБД професійна реляційна (може бути постреляційна чи сіткова). П'яте покоління. Апаратна платформа -- персональні комп'ютери під управлінням MS-DOS чи MS Windows іноді UNIX, які працюють у розподіленій мережі з кількома серверами додатків по технології трирівневий «клієнт-сервер». Шосте покоління. Апаратна платформа -- гетерогенне мережове середовище, професійні реляційні СУБД з відкритим інтерфейсом (можливе використання кількох СУБД); базовий елемент -- документ чи угода.

1.4 Вимоги до автоматизованих банківських систем

Першою і основною вимогою, яка ставиться до АБС, є вимога щодо її функціональної повноти. Повнофункціональною можна вважати систему, якщо набір її функцій дає змогу виконувати всі операції конкретного банку. Гнучкість -- це один з ключових факторів, який полягає у тому, що будь-яка банківська система повинна мати можливість розширюватись та розвиватись і не лише фірмою-розробником, а й силами спеціалістів банку. В цілому система повинна мати можливість розширення як по горизонталі (збільшення кількості клієнтів, каналів зв'язку і т.п.), так і по вертикалі (перехід на більш потужну техніку). При цьому мають бути зведені до мінімуму можливі зміни:

інтерфейса користувача;

технології роботи з системою;

структури файлів бази даних.

Надійність полягає в тому, що АБС повинна забезпечувати роботу великої кількості користувачів, які одночасно можуть вводити, коригувати документи (рахунки чи угоди), формувати звітність без будь-яких конфліктів, пов'язаних з одночасним доступом до даних. Реальний масштаб часу після введення документа АБС повинен забезпечувати його бухгалтерське проведення. Система, побудована з урахуванням цієї вимоги, має такі переваги:

дозволяє в будь-який момент часу мати повну картину фінансового стану банка;

надає можливість оперативно відстежувати інформацію, що надходить у систему;

надає можливість отримання додаткових кредитних ресурсів.

Інтегрованість системи означає, що система повинна складатися з інформаційно та функціонально пов'язаних між собою модулів. Забезпечення багатофіліальної роботи банку полягає в тому, що для банків, які мають багато філій, і особливо для тих, структура яких є трирівневою, важливим моментом є забезпечення єдності й цілісності технології. Безпека та захищеність системи -- це одна із життєво необхідних вимог, що ставиться до АБС.

2. Структура АБС та програмно- технічна платформа АБС

2.1 Структура автоматизованої банківської системи

Автоматизована банківська система -- це система, яка функціонує на основі ЕОМ та інших технічних засобів, що забезпечують процеси збору, реєстрації, передачі, обробки, збереження та актуалізації даних для розв'язання завдань управління банківською діяльністю. Автоматизована банківська система повинна бути інтегрованою. Інтегрована -- це така система, що побудована на загальносистемних принципах й охоплює всю сукупність банківських задач. Інформаційне забезпечення (позамашинне та внутрімашинне) -- це сукупність уніфікованих форм первинних документів, систем класифікації і кодування та методів їх застосування в банківській діяльності. Технічне забезпечення -- це комплекс технічних засобів, який включає до свого складу обчислювальну техніку та засоби збору і передачі даних для інформаційного обміну як всередині банку, так і при взаємодії з іншими банками та клієнтами. Математичне забезпечення являє собою сукупність алгоритмів та економіко-математичних моделей, які характеризують процедури обробки даних та формування бухгалтерської і статистичної звітності. Організаційно-правове забезпечення -- це сукупність нормативно-правових документів та інструктивних і методичних матеріалів, які регламентують права й обов'язки спеціалістів та визначають технологічний порядок функціонування АБС. Лінгвістичне забезпечення включає до свого складу мовні засоби, що використовуються в системі: мови програмування, інформаційно-пошукові мови, мови опису метаданих, мови запитів і спілкування користувачів з системою й інші мовні засоби.

2.2 Функціональна структура АБС

Автоматизована банківська система повинна забезпечувати:

автоматизацію внутрібанківської діяльності, і насамперед внутрiбанкiвських операцій, пов'язаних з обробкою платiжних та інших документів у тих пiдроздiлах банкiвської установи, які працюють безпосередньо з клiєнтами;

автоматизацію виконання мiжбанкiвських розрахунків та інших зовнiшньобанкiвських операцій;

автоматизацію фінансових операцій в межах міжнародного банківського бізнесу.

АБС -- це технологічна система, яка забезпечує функціонування банківської установи. Ядром АБС є підсистема ОДБ, яка інформаційно зв'язана з іншими функціональними підсистемами. Крім внутрішніх інформаційних зв'язків, АБС характеризується великим спектором інформаційних зв'язків із зовнішнім середовищем, в ролі якого виступають клієнти банку, інші банки, фінансові та державні органи.

2.2.1 Характеристика підсистеми «Операційний день банку»

Базовою підсистемою, що має обов'язково функціонувати в кожному комерційному банку, є «Операційний день банку» (ОДБ). Основні функції цієї підсистеми такі:

Введення та обробка клієнтських платіжних документів.

Створення та ведення особових рахунків клієнтів та масивів нормативно-довідкової інформації.

Робота з картотеками.

Обробка особових та балансових рахунків.

Ведення аналітичного і синтетичного обліку, формування балансу за кожний банківський день та відповідних вихідних форм.

2.2.2 Характеристика підсистеми «Управління кредитними ресурсами банку»

В межах підсистеми «Управління кредитними ресурсами банку» працівники кредитного відділу банку мають можливість виконувати такі основні функції:

аналіз фінансового стану позичальника, визначення його кредитоспроможності та оцінка ризику при кредитуванні;

формування та облік кредитних договорів;

ведення та коригування розпоряджень на оплату кредитів;

ведення та коригування строкових зобов'язань на погашення кредиту;

ведення та коригування процентних ставок та графіків оплати процентів по кредитному договору;

нарахування процентів по кредиту та облік їх сплати;

облік та контроль погашення кредитної заборгованості;

аналіз кредитного портфеля, класифікація кредитів та визначення розміру резервування.

2.2.3 Характеристика підсистеми «Управління валютними операціями»

Крім комплексу задач «Валютний операційний день», у комерційному банку можуть бути автоматизовані такі задачі:

прогнозування курсів валют;

облік біржових валютних операцій;

облік ділінгових операцій та оцінка ділінгових контрактів. Для проведення ділінгових операцій банком може використовуватись система міжнародної фінансової інформації, наприклад система Reuters Dealing;

робота з системою SWIFT, якщо банк є учасником цієї міжнародної міжбанківської телекомунікаційної мережі передачі банківських повідомлень. Використання SWIFT дає змогу обмінюватись фінансовими повідомленнями з банками-нерезидентами та іншими міжнародними фінансовими установами.

2.2.4. Характеристика підсистеми «Аналіз діяльності банку»

Підсистема «Аналіз діяльності банку» акумулює у своєму складі аналітичні задачі, які належать до класу OLAP. До основних аналітичних задач підсистеми можна віднести:

аналіз балансу (агрегованого та в розрізі класів, розділів, груп і балансових рахунків);

аналіз пасивів банку (структура пасивів, структура власних коштів, структура залучених коштів);

аналіз активів банку (структура активів, структура кредитного портфеля);

аналіз нормативів банку (ліквідність, платоспроможність, достатність капіталу тощо);

аналіз доходів, видатків та прибутку банку (нарахування і фактично отримані доходи, рентабельність, доходи від банківських послуг, прибутковість банку);

аналіз виконання фінансового плану доходів та витрат;

аналіз та контроль формування і використання фондів банку.

2.3 Програмно-технічна платформа АБС

Найважливішими питаннями, які постають під час створення АБС, є насамперед вибір програмно-технічної платформи, яка є головною при визначенні таких основних характеристик системи:

апаратна невибагливість, що дає змогу працювати як на одній, окремо взятій ПЕОМ, так і на складній комбінації локальних мереж, які працюють у різних кінцях міста і навіть країни;

збереження раніше зроблених капіталовкладень при переході на більш продуктивний варіант апаратної платформи;

можливість роботи в режимі реального часу;

забезпечення обміну з іншими системами автоматизації, у тому числі з використанням механізму DDE;

надійність захисту від несанкціонованого доступу та можливість відновлення даних при їх фізичних руйнуваннях;

прийнятна вартість для мінімальної конфігурації АБС і можливість при цьому використання обладнання, що відповідає сучасним технічним досягненням;

підтримка механізмів транзакцій та реплікацій при одночасній роботі багатьох користувачів, а також у випадках апаратних збоїв та аварій системи;

переносність програмного забезпечення на різні апаратні платформи.

Враховуючи те, що між апаратними засобами і операційними системами існує певна залежність, їх можна розподілити на такі три групи:

MAINFRAME -- операційні системи МVS, VSE і аналогічні на комп'ютерах IBM/370/390 та їх аналогах;

MS DOS, OS/2, Windows NT, Novell NetWare, які працюють на апаратурі Intell.

UNIX -- Unix-подібні операційні системи, які можуть працювати на різних апаратних платформах.

Розробка АБС повинна виконуватись відповідно до міжнародних стандартів, що надасть можливість банківській системі України працювати на світових фінансових ринках.

3. Характеристика підсистеми «операційний день банку»

3.1 Характеристика документів

Платіжні документи, з якими працює ОДБ, можна розподілити на внутрішні, зовнішні та транзитні.

Внутрішні документи -- це документи, проведення по яких виконується по особових рахунках банку.

Зовнішні -- це міжбанківські документи, проведення по яких виконується між кореспондентськими рахунками та особовими рахунками банку. Зовнішні документи, в свою чергу, ще поділяються на початкові та зворотні. Початкові документи -- це документи, сформовані в банку для відправлення в СЕП. Зворотні -- це документи, що надійшли з СЕП у банк. Транзитні -- це документи, по яких не виконуються проведення.

За ознакою проведення по рахунках документи розподіляються на: проведені по рахунках та не допущені до проведення з різних причин.

Не допущені до проведення, в свою чергу, діляться на документи, які резервують кошти на рахунку для майбутнього проведення, та на документи, які не резервують кошти. Документи, які резервують кошти, зберігаються в картотеках № 2, № 3 та картотеці планових платежів. Документи, які не резервують кошти, зберігаються в картотеці нез'ясованих сум та картотеці № 1.

Картотека 1 -- це картотека попереднього акцепта. До неї заносяться документи за бажанням клієнта.

В картотеку 2 заносять документи при недостатності коштів на особовому рахунку під час проведення.

Картотека 3 вміщує документи, які були відкладені з причини фінансового контролю.

3.2 Функції ОДБ

Підсистема ОДБ -- це багатофункціональна система, яка надає користувачеві широкий спектр функцій. Усі функції ОДБ можна згрупувати і представити таким чином:

1. Функція ведення рахунків

1.1. Відкриття рахунків.

1.2. Закриття рахунків.

1.3. Арешт рахунку.

1.4. Модифікація параметрів рахунку.

1.5. Перегляд залишку та руху коштів на рахунку за відповідний період.

2. Робота з усіма видами документів (як-то: платіжні доручення, ордери, документи по заключних оборотах щодо прибутків/видатків на позабалансових рахунках і т.д.)

2.1. Введення документа.

2.2. Статистика введення.

2.3. Перегляд документів (отриманих / сплачених / несплачених / вибраних / окремих / за повним макетом чи у вигляді реєстру).

2.4. Друкування документів (отриманих / сплачених / несплачених / вибраних / окремих / за повним макетом чи у вигляді реєстру).

2.5. Відбір документів для передачі у зовнішні системи («Клієнт-банк» і т.п.). автоматизація банківський управління кредитний

2.6. Модифікація введених документів.

2.7. Вилучення введених документів.

2.8. Обробка (розблокування, оплата тощо) введених документів.

3. Ведення картотеки інформаційно-дебетових документів

3.1. Перегляд дебетових документів.

3.2. Сплата документів (з дозволу / за розпорядженням посадової особи з відповідними повноваженнями).

3.3. Друкування дебетових документів.

3.4. Вилучення з перегляду окремих документів.

3.3 База даних ОДБ

Усі файли, що використовуються в ОДБ, умовно можна розподілити на такі групи: основні файли, оперативні файли, файли СЕП, нормативно-довідкові файли НБУ. До основних файлів належать: файл залишків коштів на балансових рахунках в національній валюті (SALDO); файл залишків коштів на балансових рахунках в іноземній валюті (SALDOV); файл залишків коштів на позабалансових рахунках (SALDONB); файл гривневих рахунків оновлених, відкритих чи закритих протягом банківського дня (SCHETAS); файл валютних рахунків оновлених, відкритих чи закритих протягом банківського дня (SCHETAV); файл позабалансових рахунків оновлених, відкритих чи закритих протягом банківського дня (SCHETANB); довідник клієнтів (KLIENT); список клієнтів, які були оновлені (відкриті чи закриті протягом банківського дня) (KLITAS); накопичувальний файл оборотів по рахунках в розрізі всіх місяців (BALANS); накопичувальний файл касових оборотів за поточний і попередній місяць (VKAS); довідник валют і курсів (TABVAL). До оперативних файлів належать: файл документів дня по балансових рахунках в національній валюті (OPER); файл документів дня по балансових рахунках в іноземній валюті (OPERV); файл документів дня на позабалансових рахунках (OPERNB). Файли СЕП: файл «Картотека початкових платежів» (vA); файл «Картотека зворотних платежів» (vB); файл «Картотека стану кореспондентського рахунку» (vК). Нормативно-довідкові файли СЕП: довідник банків-учасників СЕП (S_UCH); довідник призначень платежу (S_NR); довідник кодів помилок (S_ER); довідник субкореспондентів шлюзових банків (S_SNG).

4. Автоматизація управління кредитними ресурсами

4.1 Характеристика та класифікація кредитів

Кредит -- це позичковий капітал банку в грошовій формі, що передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Кредити можна класифікувати за багатьма ознаками. Класифікацію кредитів наведено на рис. 4.1.

За терміном користування кредити поділяються на:

короткострокові -- до 1 року;

середньострокові -- до 3-х років;

довгострокові -- понад 3 роки.

За формою забезпечення кредити поділяються на:

забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами);

гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

з іншим забезпеченням (поручительством, свідоцтвом страхової організації);

незабезпечені (бланкові).

За строками погашення кредити поділяються на:

кредити, що погашаються одноразово, тобто кредит повертається у повній сумі у певний термін;

кредити, для яких передбачається періодичне погашення суми позички і відсотків по ній певними частинами, що пов'язане з періодичністю надходження виручки від реалізації продукції (проведення робіт, надання послуг);

кредити, що погашаються достроково ( за вимогою кредитора або за заявою позичальника);

кредити з регресією платежів.

Для укладення кредитного договору та прийняття рішення про надання кредиту клієнт повинен подати у кредитний відділ такі документи:

1 Заявку на кредит.

2. Копію установчих документів, засвідчених нотаріусом.

3. Баланс (форма № 1 за ДКУД), завірений податковою інспекцією.

4. Звіт про фінансові результати підприємства (форма № 2 за ДКУД).

5. Довідку податкової інспекції про відсутність заборгованості.

6. Цільове призначення кредиту та техніко-економічне обгрунтування заходу, на який береться кредит (бізнес-план).

7. Копії контрактів по угоді, на реалізацію якої береться кредит.

8. Гарантії повернення кредиту і оплати відсотків: гарантія банку, страховий поліс, застава або змішані форми гарантії.

9. Довідка банку про сплату раніше взятих кредитів.

10. Довідка про майно, яке має позичальник.

11. Виписки (завірені банком) по рахунках, що відкриті в інших банках.

12. Довідка позичальника про те, де знаходяться його розрахунковий рахунок і дозвіл для ознайомлення з його станом в будь-який момент часу.

4.2 Характеристика підсистеми «Управління кредитними ресурсами банку»

Процес кредитування складається з певної послідовності операцій, які можуть бути згруповані таким чином:

подання клієнтом-позичальником кредитної заявки та пакета документів, необхідних для отримання кредиту;

розгляд банком та якісний аналіз кредитної заявки і відповідного пакета документів;

аналіз кредитоспроможності клієнта-позичальника і оцінка ризику кредитування (кількісний аналіз);

на основі якісного та кількісного аналізу визначення рейтингу позичальника й прийняття рішення про надання кредиту;

за умови позитивного для позичальника закінчення попередніх етапів підготовка до укладення кредитної угоди. Цей етап називається структуризацією позички. В процесі структуризації банк визначає такі параметри позички: вид кредиту, суму, строк, спосіб видачі та погашення, забезпечення, ціну кредиту, інші деталі. По закінченні роботи щодо структуризації позички кредитний інспектор банку розпочинає переговори про складання кредитної угоди;

укладення кредитного договору;

надання позички оформляється розпорядженням кредитного банку своїй бухгалтерії про відкриття позичкового рахунку;

контроль за виконанням кредитного договору;

аналіз кредитного портфелю, формування резервів та необхідної звітності.

Підсистема «Кредити» повинна забезпечувати автоматизоване виконання таких функцій:

аналіз фінансового стану позичальника, визначення його кредитоспроможності, оцінка ризику при кредитуванні;

ведення файлу кредитних договорів та всієї інформації, що стосується кожного договору;

ведення й коригування розпоряджень (графіків) на виплату кредитів;

ведення та коригування строкових зобов'язань (графіків) на погашення кредиту;

ведення та коригування процентних ставок та графіків оплати відсотків по кредитному договору;

нарахування відсотків по кредиту та облік їх сплати;

автоматизований пошук та видача інформації про кредитний договір, розпорядження на оплату і зобов'язання про погашення кредитної заборгованості;

перегляд залишків на позичкових рахунках, контроль своєчасності погашення позик клієнтами-позичальниками та визначення заборгованості;

аналіз кредитного портфеля, класифікація кредитів та визначення розміру резервування.

4.3 Автоматизація визначення оцінки кредитоспроможності позичальника і визначення ступеня ризику його кредитування

Кредитоспроможнiсть -- наявнiсть передумов для отримання кредиту i спроможність позичальника вчасно і в повному обсязі погасити позику та відсотки. Основним джерелом даних для проведення такого аналізу є документи, які надає клієнт в банк разом із заявкою на кредитування. Якщо позичальниками є юридичні особи, то згідно з рекомендаціями НБУ для визначення кредитоспроможності, розраховуються такі коефіцієнти. Коефіцієнт загальної ліквідності характеризує наскільки обсяг поточних зобов'язань за кредитами і розрахунками можна погасити за рахунок усіх мобілізаційних активів. Коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності , який характеризує те, наскільки короткострокові зобов'язання можуть бути негайно погашені швидколіквідними коштами та цінними паперами. Коефіцієнт автономності , що характеризує розмір залучених коштів на 1 грн. власних коштів і визначається як співвідношення залучених і власних коштів. Коефіцієнт маневреності власних коштів , що характеризує ступінь мобільності використання власних коштів, обчислюється за формулою.

4.4 Автоматизація визначення параметрів кредиту та формування кредитного договору

Комплекс задач щодо визначення параметрів та формування кредитного договору складається з таких основних функціональних задач:

Формування кредитних договорів.

Формування календарного графіка видачі кредиту.

Усі кредитні договори ідентифікуються унікальними номерами і закріплюються за конкретними кредитними інспекторами, які мають право вводити, коригувати, вилучати і закривати закріплені за ними договори. Перед розв'язанням задачі необхідно ввести в файл «Довідник клієнтів» (KLIENT) відповідні дані про клієнта, якому надається кредит, якщо ці дані про нього не були введені раніше. Дозапис у файл KLIENT виконується у випадку, якщо клієнт не обслуговується в даному банку.

5. Автоматизація операцій з цінними паперами

5.1 Види цінних паперів

Акції -- це цінні папери, які визначають частку в статутному фонді акціонерного товариства. Казначейські зобов'язання -- це цінні папери на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на отримання фіксованого доходу. Ощадний сертифікат -- письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків по ньому. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним. Вексель -- цінний папір, який засвідчує боргове зобов'язання векселедавця сплатити після настання певного строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Облігація -- цінний папір, який свідчить про внесення його власником грошових коштів і підтверджує обов'язок емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього ЦП в передбачений строк з оплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску). В Україні випускаються облігації таких видів:

облігації внутрішніх і республіканських позик;

облігації підприємств.

За формою випуску цінні папери поділяються на такі види:

цінні папери в документарній формі;

цінні папери в електронній формі, тобто у вигляді електронних записів на депо-рахунках (бездокументарна форма).

5.2 Фондовий ринок та його характеристика

Фондовий ринок -- це ринок цінних паперів. Первинний ринок цінних паперів обслуговує випуски (емісії) і початкове розміщення цінних паперів серед інвесторів. Тобто цей ринок охоплює лише найперші акти купівлі та продажу цінних паперів. На цьому етапі організація, що здійснила випуск цінних паперів (емітент), передає цінні папери покупцеві (інвестору), а той в свою чергу сплачує за них певну суму коштів для інвестицій. Вторинний ринок цінних паперів обслуговує обіг та операції з цінними паперами, які були випущені раніше і розміщені на первинному ринку. На вторинному ринку інвестор має можливість перепродати раніше куплені цінні папери з метою отримання прибутку чи розміщення отриманих коштів у більш привабливі активи. Біржовий ринок -- це ринок цінних паперів (як правило, вторинний), організований на фондовій біржі. Такий ринок характеризується більш високим рівнем організації і сприяє мобільності капіталу та формуванню реальних ринкових цін. Позабіржовий ринок -- це ринок, що охоплює операції з цінними паперами, які виконуються поза біржею.

5.3 Банківські операції з цінними паперами

Всю сукупність операцій, що виконують банки з цінними паперами, можна поділити на: інвестиційні, емісійні, комісійні та сервісні операції.

Інвестиційні операції банки проводять, коли вони виступають в ролі інвестора, купуючи за власні кошти цінні папери інших емітентів. Інвестиційні операції -- це балансові активні операції банку. Метою виконання цих операцій є формування власного інвестиційного портфеля.

Емісійні операції банк виконує як позичальник (емітент), випускаючи власні акції.

Комісійні -- це позабалансові операції з цінними паперами, які виконуються за дорученням клієнтів. До комісійних операцій банків відносяться:

купівля та продаж цінних паперів за дорученням клієнтів (на вторинному ринку);

оформлення заявок на участь від імені клієнта в аукціонах по первинному розміщенню державних і корпоративних цінних паперів;

довірче управління цінними паперами клієнта;

первинне розміщення цінних паперів, емітованих клієнтом;

консультаційне обслуговування з питань кон'юнктури фондового ринку;

формування портфеля цінних паперів для клієнта.

Сервісні операції -- це за характером теж комісійні операції, але вони виділяються в окрему групу. До цієї групи входять операції по здійсненню банками реєстраційної та депозитарної діяльності та інші сервісні функції по збереженню цінних паперів.

До цих сервісних операцій відносяться:

зберігання цінних паперів;

емісія акцій і зберігання глобального сертифікату випуску акцій;

організація первинного розміщення цінних паперів і реєстрації держателів акцій;

підготовка і ведення реєстру акціонерів;

розрахунок, розподіл і виплата дивідендів;

перереєстрація власників цінних паперів;

оформлення сертифікатів на власників цінних паперів;

облік прав власності на цінні папери та ін.

5.4 Автоматизація операцій з ОВДП

Облігації внутрiшньої державної позики (ОВДП) -- це визначенi чинним законодавством України державні цiннi папери. ОВДП -- це засіб впровадження неінфляційного механізму ліквідації бюджетного дефіциту, коли емітуються не гроші, а цінні боргові папери, під які залучаються відповідні кошти. Державні цінні папери -- це фінансові інструменти, які випускаються і гарантовано погашаються урядом. Створення ринку ОВДП вирішує такі задачі:

фінансування бюджету з неінфляційного джерела (залучення фінансових ресурсів з ринку);

визначення реальної вартості обслуговування державного боргу (відсоткова ставка ОВДП визначається ринком);

встановлення орієнтира для ринкових ставок за іншими інструментами фінансового та грошового ринків;

надання в розпорядження НБУ інструмента для проведення грошово-кредитної політики через операції на фондовому ринку;

організація широкої мережі комерційних посередників, які охоплюють значні верстви інвесторів;

впровадження сучасної електронної технології торгівлі, розрахунків та депозитарного обліку.

На позабіржовому ринку комерційні банки та їх клієнти можуть укладати такі угоди:

купівлі-продажу;

«репо» (угоди з продажу облігацій з правом їх зворотнього викупу) ;

застави під час надання кредиту на міжбанківському ринку;

рефінансування комерційних банків НБУ під заставу ОВДП (ломбардне кредитування).

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.