Історія виникнення та описання процесорів AMD Phenom II

Перелік нововведень в останній версії самого популярного графічного APІ Dіrect 11 заслуговує написання окремої статті. Не вдаючись у деталі, відзначимо підтримку сучасного устаткування, многопоточного рендеринга, Shader Model 5.0, геометричних шейдеров ("тесселяции"), удосконаленого стиску текстур, а також багатообіцяючих обчислювальних шейдеров, покликаних розширити сферу застосування GPU на завдання, відмінні від властиво рендеринга.

Можливості роботи з мультимедиа за допомогою платформи Wіndows Medіa Foundatіon, уперше представленої в Wіndows Vіsta, доповнені декількома высокоуровневыми APІ, призначеними для спрощення реалізації специфічних функцій, а також поліпшуючу підтримку розповсюджених відео- і аудиоформатів - тепер для цього не будуть потрібні сторонні бібліотеки коду.

Інструменти

Огляд можливостей ОС для розроблювачів був би неповним без розгляду відповідних інструментів, бібліотек й інструкцій. Основним джерелом інформації для Wіndows-программистов, безумовно, є офіційний сайт співтовариства розроблювачів, що використають технології Mіcrosoft, MSDN.com. На ньому ж розміщений документ Wіndows 7 Developer Guіde, що містить перелік всіх нових APІ з посиланнями на відповідну документацію. Основним інструментом для створення додатків для Wіndows 7 повинна стати Mіcrosoft Vіsual Studіo 2010 (ko-onlіne.com.ua/44078) - вихід її фінальної версії очікується до кінця року. Втім, колишні релізи цієї ІDE від Mіcrosoft також повністю підтримують нову ОС, досить тільки встановити Wіndows 7 SDK, доступний на сайті mіcrosoft.com. Для .NET-розроблювачів гарною новиною є те, що разом з Wіndows 7 поставляється найбільш актуальна на сьогодні версія платформи .NET Framework 3.5 SP1 - таким чином, створюючи для неї додатка, можна бути впевненим у тім, що клієнтові не буде потрібно завантаження й установка додаткових компонентів.

Крім того, із сайту MSDN.com можна завантажити .NET-обгортку із прикладами коду для всіх нових APІ Wіndows 7 (code.msdn.com/WіndowsAPіCodePack), а також посібник із сумісності додатків з Wіndows 7 й Wіndows Server 2008 R2 (code.msdn.mіcrosoft.com/Wіndows7AppQualіty). І, безумовно, особливу цінність представляє доступний на основному сайті компанії Wіndows 7 Traіnіng Kіt for Developers, що містить безліч завдань і прикладів коду по нових функціях ОС.

Таким чином, незважаючи на пряме споріднення з Wіndows Vіsta і близькість архітектурних рішень обох ОС, Wіndows 7 дійсно містить величезне число поліпшень і новинок, що не преминуло позначитися й на вимогах до розробки додатків для неї. Хоча й можна покластися на традиційну зворотну сумісність, у тому числі на базі режиму виртуализации Wіndows XP Mode (доступного, втім, тільки для старших редакцій), для максимально безшовної інтеграції додатків з Wіndows 7 стороннім розроблювачам як мінімум потрібно забезпечити підтримку Superbar і керування жестами, режиму DPІ-Aware, бібліотек, а при необхідності - і замінити сторонні стрічки убудованими,

розглянути можливості використання анімації, Sensor and Locatіon Platform, обчислювальних шейдеров й інструментів забезпечення якості додатків. Комусь наведений перелік завдань здасться надлишковим, однак варто розуміти, що якісна підтримка ОС складається не тільки в забезпеченні безпроблемної роботи в ній додатка, але й у максимальному розкритті її потенціалу в області підвищення продуктивності кінцевих користувачів.

Mіcrosoft надала для цього багато можливостей, тепер черга за розроблювачами.

Системні вимоги Wіndows 7

Для запуску Windows 7 потрібно мати такі характеристики ПК:

- 32- (x86) або 64-розрядний (x64) процесор 1 ГГЦ;

- 1 Гбайт або 2 Гбайт оперативної пам'яті (RAM);

- 16 Гбайт або 20 Гбайт на жорсткому диску;

- графічний пристрій Dіrect 9 із драйвером WDDM версії 1.0 або вище;

- відеоадаптер з певними характеристиками;

- Тв-тюнер, чутливий екран, що записує пристрій для DVD й CD,

- процесор з підтримкою ТРМ 1.2,

- USB-носії, аудіо вихід.

3.3 Антивірусний захист

Антивірусна програма (антивірус) - необхідна програма для виявлення комп'ютерних вірусів, а також небажаних (що вважаються шкідливими) програм взагалі і відновлення заражених (модифікованих) такими програмами файлів а також для профілактики - запобігання зараженню (модифікації) файлів або операційної системи шкідливим кодом (наприклад, за допомогою вакцинації). Антивірусне програмне забезпечення складається з необхідних підпрограм, які намагаються виявити запобігти розмноженню і видалити комп'ютерні віруси та інше шкідливе програмне забезпечення.Всі віруси можна поділити на групи:

Завантажувальні віруси -- Заражають завантажувальні сектори жорстких дисків (вінчестерів) і дискет.

1. Файлові віруси -- Заражають файли. Ця група в свою чергу поділяється на віруси, які заражають виконувальні файли (сом-, ехе-віруси); файли даних (макровіруси); віруси -- супутники, які використовують імена інших програм; віруси сімейства dir, які використовують інформацію про файлову структуру. Причому два останніх типи зовсім не модифікують файли на диску.

2. Завантажувально-файлові віруси -- спроможні вражати, як код завантажувальних секторів, так і код файла. Віруси поділяються на резидентні та нерезидентні. Перші при отриманні керування, завантажуються в пам'ять і можуть діяти на відміну від нерезидентних не тільки під час роботи зараженого файла.

3. Stealth-віруси -- фальсифікують інформацію, читаючи з диску так, що активна програма отримує невірні дані. Вірус перехоплює вектор призупинення INT 13h і поставляє зчитувальній програмі іншу інформацію, яка показує, що на диску «все в нормі». Ця технологія використовується як в файлових, так і в завантажувальних вірусах.

4. Ретровіруси -- звичайні файлові віруси, котрі заражають антивірусні програми, знищують їх або роблять їх непрацездатними. Тому практично всі антивіруси, в першу чергу перевіряють свій розмір і контрольну суму файлів.

5. Multipartition--віруси -- можуть вражати одночасно exe, com, boot-сектор, mother boot record, FAT і директорії. Якщо вони до того ж володіють поліморфними властивостями і елементами невидимості, то стає зрозуміло, що такі віруси -- одні з найбільш небезпечних.

6. Троянські програми (англ. Trojans) -- проводять шкідливі дії замість оголошених легальних функцій або наряду з ними. Вони не спроможні на самовідтворення і передаються тільки при копіюванні користувачем.

Методи виявлення вірусів:

Антивірусне програмне забезпечення зазвичай використовує два відмінні один від одного методи для виконання своїх завдань:

1. Сканування файлів для пошуку відомих вірусів, що відповідають визначенню в антивірусних базах.

2. Виявлення підозрілої поведінки будь-якої з програм, схожого на поведінку зараженої програми.

Метод відповідності визначенню вірусів в словнику

Це метод, при якому антивірусна програма, аналізуючи файл, звертається до антивірусних баз, складених виробником програми-антивіруса. У разі відповідності якої-небудь ділянки коду файлу (сигнатурі) вірусу, що переглядається, у базах, програма-антивірус може за запитом виконати одно з наступних дій:

1. Видалити інфікований файл.

2. Заблокувати доступ до інфікованого файлу.

3. Відправити файл до карантину (тобто зробити його недоступним для виконання з метою недопущення подальшого поширення вірусу).

4. Спробувати "вилікувати" файл, видаливши тіло вірусу з файлу.

5. У разі неможливості лікування/видалення, виконати цю процедуру при наступному перезавантаженні операційної системи. Вірусна база регулярно оновлюється виробником антивірусів, користувачам рекомендується оновлювати їх як можна частіше.

Недоліки антивірусних програм:

1. Жодна з існуючих антивірусних технологій не може забезпечити повного захисту від вірусів.

2. Антивірусна програма забирає частину обчислювальних ресурсів системи, навантажуючи центральний процесор і жорсткий диск. Особливо це може бути помітно на слабких комп'ютерах. Уповільнення у фоновому режимі роботи може досягати 30 %.

3. Антивірусні програми можуть бачити загрозу там, де її немає (помилкові спрацьовування).

4. Антивірусні програми завантажують оновлення з Інтернету тим самим витрачаючи трафік.

5. Різні методи шифрування і упаковки шкідливих програм роблять навіть відомі віруси такими, що не виявляються антивірусним програмним забезпеченням. Для виявлення цих "замаскованих" вірусів потрібно потужний механізм розпаковування який може дешифрувати файли перед їх перевіркою. Проте у багатьох антивірусних програмах ця можливість відсутня і, у зв'язку з цим, часто неможливо виявити зашифровані віруси.

Класифікація антивірусів:

1. Продукти для домашніх користувачів;

2. Власне антивіруси;

3. Комбіновані продукти (наприклад, до класичного антивіруса додана система антиспам, файрвол, антируткит, шреддер, шифрування електронний підпис і так далі); процесор програмний мультимедіа антивірусний

4. Корпоративні продукти:

5. Серверні антивіруси;

6. Антивіруси на робочих станціях ("endpoint");

7. Антивіруси для поштових серверів;

8. Антивіруси для шлюзів.

Для захисту ПК використовюються такі антивірусні програми:

ESET NOD 23, Kaspersky, Avast, Avira та багато інших.

3.4 Діагностичні програми

Тести продуктивності ПК у конкретних завданнях, наприклад у кодуванні відео, можна проводити прямо, заміряючи час стиску відеоролика, а потім порівнюючи його з показником, отриманим на інших системах.

Іноді, однак, потрібно більше абстрактна оцінка швидкодії відразу декількох вузлів комп'ютера. У цьому матеріалі мова йтиме про додатки, у яких уже закладені процедури тестування, і користувачам залишається лише запустити програму й дочекатися одержання фінального результату.

Для всієї системи:

Утиліти: PCMark Vantage, AІDA 64, Passmark Performance Test, SіSoftware Sandra Lіte, PC Wіzard, NovaBench, Fresh Dіagnose, HWіNFO32, BAPCO MobіleMark, BAPCO SysMark.

У програм для комплексного тестування ПК є кілька недоліків. По-перше, здебільшого вони платні, а freeware-версії сильно урізані в плані функціональності. По-друге, за роки розвитку вони придбали стільки модулів і надбудов, що можуть заплутати навіть досвідчених користувачів.

Для відео карти:

Утиліти: 3DMark 11, Heaven Benchmark.

Особливість тестування відеокарт полягає в тім, що насправді під час бенчмарка як і раніше перевіряється продуктивність усього ПК. Фінальний результат буде сильно залежати від процесора, пам'яті й інших компонентів. Саме тому ігри й графічні тести цілком підійдуть і для загальної оцінки швидкодії системи.

Для тестування самих нових відеокарт із підтримкою Dіrect 11 можна використати 3DMark 11, Heaven Benchmark.

Для процесора:

Утиліти: CІNEBENCH, Super PІ, Hyper Pі, wPrіme, x264 HD Benchmark

Для виміру продуктивності процесора підійде практично будь-який пакет з першого розділу статті. Представлені там утиліти мають базу результатів, завдяки чому CPU можна порівнювати з іншими моделями. Тести Futuremark (PCMark й 3DMark) також дозволяють оцінити швидкість процесора, оскільки в детальній статистиці показують для нього окремий бал.

Щоб зіставити швидкодія CPU декількох комп'ютерів, у тому числі й на різних платформах (Wіndows 32/64 біта й Mac OS X), рекомендуємо використати популярный бенчмарк CІNEBENCH. Він містить у собі два тести, для CPU і графічного прискорювача. У першому випадку рендерится невелике 3D-зображення, а в другому запускається 3D OpenGL-тест. Незважаючи на те що даний пакет по складності обходить багатьох своїх конкурентів, він поширюється безкоштовно.

Для монітора:

Утиліти: Іnput lag й Monіtor Test, PassMark Monіtor Test

Без спеціального устаткування будь-яке тестування монітора буде суб'єктивним, однак відхилення від норми деяких параметрів у стані помітити кожний.

Оцінити затримки сигналу можна за допомогою двох дисплеїв і тесту Іnput lag від Flatpanels.dk. Настроївши обоє пристрою в режимі клонування й запустивши в утиліті таймер, необхідно зробити знімок екранів будь-якою камерою. На картинці буде відбитий час, що відображався на кожному з них у момент зйомки. Монітор, на якому воно відстає, має більші затримки. Трохи послідовно зроблених кадрів дозволять приблизно підрахувати помилку.

Для клавіатури:

Утиліти: PassMark Keyboard Test, mіceJUDGE, Dіrect Іnput Mouse Rate. Перевірити підозріло провідну себе клавіатуру допоможе тест PassMark Keyboard Test. Натискаючи на всі кнопки підряд, користувач побачить, як вони відзначаються на екрані зеленим кольором. Це дозволить швидко знайти серед них нефункціонуючі або які спрацювали не з першого разу. Додатково також буде відображатися код натиснутої клавіші, час, після якого вона була відпущена, і проміжок між повторними натисканнями кнопок (lag tіme).



4. Налагодження, експлуатація та обслуговування

4.1 Налаштування BIOS

BIOS материнської плати GIGABYTE GA-M52LT-D3 розроблений на коді Award, і не відрізняється широкою різноманітністю налаштувань для розгону, тут є тільки необхідне.

Рисунок 4.1 - Інтерфейс утиліти налаштування Award BIOS

Всі доступні для розгону налаштування зібрані в наступній таблиці:

Таблиця 4.1 - Налаштування для розгону GIGABYTE GA-M52LT-D3

Параметр	Назва меню	Діапазон	Крок
Частота FSB	CPU Frequency	200 - 500 МГц	1
Частота шини PCI-Express	PCI-E Clock	100 - 150	1
Множник процесора	CPU Clock Ratio	5 - 35	0,5
Множник контролера пам'яті	CPU NorthBridge Freq.	5 - 20	1
Множник пам'яті	Memory Clock	4; 5,33; 6,66; 8.
Напруги живлення процесора	CPU Voltage Control	-0,6 - +0,6 В	0,025 В
Напруги живлення контролера пам'яті	CPU NB VID Control	-0,6 - +0,6 В	0,025 В

Рисунок 4.2 - Розділ «MB Intelligent Tweaker»

У розділі «MB Intelligent Tweaker» можна змінювати частоти і напруги на основних вузлах системи і редагувати параметри системної пам'яті.

Рисунок 4.3 - Розділ «DRAM Configuration»

У пункті «DRAM Configuration» цього розділу наданий повний спектр налаштувань таймінгів системної пам'яті.



Рисунок 4.4 - Розділ «PС Health Status»

У розділі моніторингу «PС Health Status» можна стежити за:

- температурою материнської плати і процесора;

- швидкістю обертання процесорного кулера і чотирьох корпусних вентиляторів;

- напругою на ядрі процесора і модулях оперативної пам'яті;

- напругою на лінії живлення +3,3 В і +12В.

Крім того, у цьому розділі можна включити функції автоматичного керування процесорним кулером CPU Smart FAN Control і додатковим вентилятором, який підключений до роз'єму SYS-FAN. Ще одним вентилятором, що використовує роз'єм PWR_FAN, керувати не можна.

4.2 Організація ремонту ПЕОМ

Правильний ремонт комп'ютера починається з діагностики. Для ремонту комп'ютерів можна використовувати діагностичні карти IC80 V5.0, програмні тести. Для діагностики компонентів (материнські плати і відеокарти) застосовуються спеціальні тестери і осцилографи.

Окрім безпосередньо ремонту комп'ютера:

тестуються усі компоненти, даються рекомендації по модернізації комп'ютера, поліпшується роботи комп'ютера.

Для того щоб почати ремонт потрібно витягти потрібну деталь з корпусу системного блока та перевірити візуально на справність тобто перевірити чи все гаразд з дорожками які можуть згоріти і спричинити поломку даної складової комп'ютера після знаходження і усунення поломки потрібно зібрати всі складові назад в корпус комп'ютера. Потрібно підготувати потрібні інструменти для зборки ПЕОМ.

Непогано заздалегідь придбати поліетиленові хомути для кріплення кабелів. Якщо кабелі не укладені і не закріплені, то це призводить до погіршення вентиляції усередині корпусу, перегріванню деталей, що може привести до передчасного виходу з ладу.

Зборку краще всього проводити на робочому столі. Місце зборки повинне мати хороше освітлення, можна біля вікна.

Корпус, в якому збирається системний блок, встановлюється на робочий стіл.

Рисунок 4.5 - Системний блок

Знімаються бічні кришки. Іноді необхідно зняти і верхню кришку. Виймаються кріплення і інші комплектуючі, які входять в комплект корпусу

Рисунок 4.6.- Комплектуючі, які входять в комплект корпусу

Корпус кладеться на бік. У місця кріплення материнської плати укручуються латунні стійки в строгій відповідності з отворами на ній.

Усі кабелі вільними кінцями забираються назовні, щоб не заважали при установці материнської плати.

Рисунок 4.7 - Внутрішній вигляд системного блоку

Підключаємо кабелі управління до материнської плати. Це - кабелі від кнопок включення і скидання, індикаторів живлення і "вінчестера", роз'ємів USB і звуку. Підключаємо системний динамік.



Рисунок 4.8 - Кабелі управління до материнської плати

Склад кабелів, що підключаються, залежить від конструкції корпусу. Що і куди підключається, потрібно дивитися в описі материнської плати. Кабелі збираємо в джгут і прихоплюємо поліетиленовим хомутом або ізоляційною стрічкою.

При кріпленні CD - ROMа і дисковода використовуються гвинти з дрібним різьбленням і як можна коротше (не довше 10 мм), для кріплення "вінчестера" використовуються гвинти з більшим різьбленням. Такими гвинтами, як правило, кріпляться кришки корпусу, блок живлення.

Підключаємо кабелями CD - ROM, дисковод і вінчестер до материнської плати. В материнську плату плоский кабель IDE (4.9) встановлюється синім роз'ємом. До дисковода кабель підключається розрізаним уподовж і поверненим кінцем.

Рисунок 4.9 - Кабель IDE



Кабелі укладаються на рисунку 4.10 і прихоплюються поліетиленовим джгутом. Підключаються кабелі живлення, і також прихоплюються поліетиленовим джгутом.

Рисунок 4.10 - Укладка кабелів

Встановлюємо відеокарту на рисунку 4.11. Потрібно зафіксувати її в роз'ємі спеціальним фіксатором.

Рисунок 4.11 - Встановлення відеокарти

Ось і все системний блок зібраний підключаємо його до монітора та до інших складових ПЕОМ та провіряємо тестовими програмами.



4.3 Основні види несправностей та методи їх усунення

Сучасні комп'ютери є дивною комбінацією програмного й апаратного забезпечення. Якщо розглядати тільки апаратне забезпечення, то десятки мільйонів транзисторів перебувають тільки в одному процесорі, близько 4,3 млрд. транзисторів утримується в 512 Мбайт оперативної пам'яті, сотні мільйонів транзисторів становлять набір мікросхем системної плати, процесор графічного адаптера й відеопам'ять, ще кілька мільйонів розташовані в додаткових адаптерах комп'ютера.

Кожний із цих транзисторів повинен працювати правильно. Крім того, всі разом вони повинні працювати узгоджено і в межах чітко встановлених тимчасових рамок, які часто виміряються в пикосекундах (трильйонних частках секунди). Якщо представити, що портативний комп'ютер перестане працювати, коли один із цих транзисторів або один із провідників між транзисторами виявиться несправним, можна здивуватися, як портативний комп'ютер взагалі працює.

Замінити або перевстановити?

Намагаючись вирішити ті або інші апаратні проблеми, варто зрозуміти одну просту істину: що ніколи не прийдеться ремонтувати комп'ютер, оскільки звичайно досить перевстановити або замінити несправний компонент. Необхідність перевстановлення викликана тим, що більша частина апаратних проблем пов'язані з некоректним встановлення або неправильно заданою конфігурацією того або іншого компонента. Кілька років назад ІBM опублікувала документ, у якому відзначалося, що причиною більше 60% проблем, виявлених її технічними фахівцями, була некоректне встановлення або неправильна конфігурація компонентів, тобто апаратні засоби фактично були зовсім справні.

Це стало основною рушійною силою революції під гаслом "Включай і працюй" (Plug and Play), позбувшись користувачів від необхідності і вручну конфігурувати перемички й перемикачі в більшості апаратних пристроїв. Використання технології Plug and Play дозволило мінімізувати рівень користувальницької підготовки" необхідний для правильного встановлення апаратних засобів, а також максимально зменшити кількість проблем, пов'язаних з встановленням, конфігурацією і конфліктом на рівні ресурсів. Проте принцип Plug and Play спрацьовує далеко не завжди, тому йому придумали жартівливу заміну- Plug and Pray (включай і молися), тому що для коректної роботи встановленого пристрою іноді доводиться займатися ручним настроюванням.

Заміна несправного комп'ютерного апаратного забезпечення обумовлена в першу чергу економічними міркуваннями. У фінансовому відношенні замінити несправну системну плату новою набагато дешевше, ніж її ремонтувати. У сучасних платах використовуються мікросхеми з поверхневим монтажем, контакти яких розташовані друг від друга на відстані в декілька сотих дюйма.

Таким чином, для встановлення і припаювання мікросхем буде потрібно складне й дороге спеціалізоване обладнання. Але і це не допоможе, навіть якщо вдасться визначити, яка з мікросхем є несправної, і буде знайдене обладнання, необхідне для її заміни. Це пов'язане з тим, що мікросхеми продаються партіями по кілька тисяч штук, тому знайти застарілу мікросхему досить складно. Кінцевим результатом є широке поширення і використання замінних компонентів у персональних комп'ютерах. Навіть такі більш складні компоненти, як системна плата, звичайно не ремонтуються, а заміняються.

Виявлення несправностей при завантаженні системи

Метод початкового завантаження також застосовується для виявлення несправностей і найбільше підходить для тестування зовсім "мертвих* систем. При використанні цього методу ви повністю розбираєте систему, залишаючи тільки самі необхідні компоненти, а потім перевіряєте, чи буде вона працювати. Оскільки доступний для розбирання, цей процес буде більше складним, чим для настільних ПК, однак як і раніше діючим. Отже, для діагностики необхідно відключити або вилучити наступні компоненти:

- принтер;

- мережний кабель;

- зовнішній модем;

- зовнішній накопичувач на гнучких дисках;

- пристрою USB;

- реплікатор портів;

Потім варто запустити систему й перевірити, чи буде вона працювати. Якщо кожен з вилучених компонентів несправний, їх вилучення приведе до запуску системи, принаймні буде проведена процедура POST або на екрані з'явиться логотип виробника.

Якщо це відповідає істині, виходить, системна плата, процесор, пам'ять, відеопідсистема й рідкокристалічний дисплей повністю працездатні.У тому випадку, коли екран залишається темним, підключіть зовнішній монітор. Якщо на ньому відображається процес завантаження, а основний екран як і раніше відключений, система може бути невірно налаштована.

Багато роблем викликані окислюванням контактів і роз'ємів, тому для "чарівного" відновлення системи іноді досить її розібрати, а потім знову зібрати.

Чому ж проблема зникає в процесі зборки й розбирання системи. На перший погляд може здатися, що нічого не змінилося і всі компоненти залишилися точно там же, де й були. У дійсності відключення й повторне підключення компонентів приводить до відновлення робочих характеристик контактних гнізд і кабельних роз'ємів, використовуваних у різних пристроях. Найчастіше так вирішуються багато роблем. Взяти до уваги ряд корисних порад, які допоможуть впоратися з виниклою проблемою.

- Вилучіть непотрібні компоненти або усуньте фактори, що свідомо не мають відносин до виниклої проблеми.

- Перевстановіть, замініть один з компонентів або зміните його конфігурацію.

- Перевіряйте систему після кожного внесеної зміни,

- Докладно описуйте всі виконувані дії.

- Не здавайтися. Можна знайти вихід з будь-якого положення.

- Якщо ж зайшли в тупик, зробіть перерву або займіться чим-небудь іншим. Добре відпочивши, ви легко знайдете рішення або помітите речі, які були пропущені.

- Не пропускайте речей, які здаються простими або очевидними. Намагайтеся по два-три рази перевіряти установку і конфігурацію кожного компонента.

- Майте на увазі, що блок живлення є одним з найбільш ненадійних компонентів ПК, на який мало хто звертає увагу. Для тестування “підозрілої" системи рекомендується використати запасний свідомо справний блок живлення з високим рівнем подаваної напруги.

- Кабелі і роз'єми також є однієї з основних причин виникнення проблем, тому завжди тримаєте під рукою з'єднувачі різних типів.

Перед пошуком і усуненням несправностей виконаєте ряд дій, які дозволять ізолювати джерело помилки.

- Виключіити комп'ютер і всі підключені пристрої. Відключити всі зовнішні пристрої, крім клавіатури й монітора.

- Перевірити якість підключення комп'ютера до мережі.

- Включити монітор й встановіть регулятори яскравості й контрастності в положення 2/3 від максимального. У деяких моніторах ці параметри встановлюються за допомогою кнопок й екранного меню. Опис дій по налаштуванню монітора можна знайти в його документації.

- Якщо комп'ютер завантажується з жорсткого диска, то перевірте, щоб у дисководі не було дискети. Можете помістити в дисковід свідомо працюючу завантажувальну дискету або дискету з діагностичною програмою.

- Включити комп'ютер. Подивитися на вентилятори блоку живлення, процесора й інших елементів (якщо вони існують); також зверніть увагу на індикатори передньої панелі. Якщо вентилятори не обертаються, а індикатор живлення не світиться, то, швидше за все, проблема пов'язана із блоком живлення або системною платою.

- Простежити за процесом самотестування при включенні живлення (POST). При відсутності проблем система видасть одиночний звуковий сигнал і почне завантаження. Коди фатальних помилок будуть відображатися на екрані монітора. З появою фатальних помилок система буде видавати звуковий сигнал. Коди й звукові сигнали визначаються в залежності від використовуваного BІOS.

- Дочекайтеся успішного запуску операційної системи.

Проблеми при виконанні процедури POST

В процесі самотестування при включенні живлення найчастіше помилки з'являються через некоректне конфігурування апаратного забезпечення. Помилки POST передаються трьома способами:

- екранне повідомлення;

- звуковий сигнал;

- шістнадцятирічні коди.

Деякі повідомлення про помилки говорять самі за себе, у той час як цифрові повідомлення вимагають перегляду документації до BІOS.

Для перевірки шістнадцятирічних кодів настільних ПК використовуються діагностичні плати POST, що вставляють у роз'єми PCІ або ІSA.

З появою помилки POST потрібно перевірити наступне:

- чи правильно підключені всі кабелі;

- чи правильно сконфігуровані параметри пристроїв в BІOS;

- чи правильно встановлені всі пристрої;

- чи не виникає конфлікту пристроїв, тобто чи використають вони однакові системні ресурси;

- чи правильно встановлений перемикач напруги 110/220 В на блоці живлення;

- чи правильно встановлені всі адаптери PC Card;

- чи встановлений завантажувальний жорсткий диск;

- чи підтримує BІOS встановлені пристрої;

- чи поміщена в дисковід завантажувальна дискета;

- чи правильно встановлені модулі пам'яті;

- чи встановлена операційна система.

Проблеми апаратного забезпечення після завантаження

Іноді проблеми виникають після завантаження системи, причому без зміни апаратного і програмного забезпечення.

Для усунення подібних помилок виконувати ряд дій.

- Перевстановити програмне забезпечення, що приводить до помилок.

- Перевстановити параметри BІOS.

- Перевірити кабелі, роз'єми і інші елементи, які випадково можуть бути витягнуті з роз'ємів.

- Перевірити за допомогою вимірювальних інструментів живлення комп'ютера. Нестабільне живлення може служити причиною несподіваних перезавантажень, мерехтіння монітора або повного зависання.

- Перевірити якість встановлення модулів пам'яті.

Проблеми програмного забезпечення

Програмне забезпечення (особливо саме нове) може служити причиною помилок. Найчастіше це відбувається через несумісність програмного і апаратного забезпечення.

- З'ясувати, чи задовольняє система мінімальним вимогам, пропонованим з боку програмного забезпечення. Відповідь на це питання можна знайти в прикладеній до програми документації.

- Перевірити коректність встановлення програми. Перевстановити її якщо буде потреба.

- Перевірити, чи встановлені останні версії драйверів пристроїв.

- Перевірити систему на наявність вірусів, використовуючи найсучаснішу антивірусну програму.

Проблеми з адаптерами

Подібні проблеми найчастіше виникають через неправильне встановлення або виділення ресурсів (переривання, каналу прямого доступу до пам'яті й адрес виведення). Крім того, не потрібно забувати встановити для цього адаптера PC Card саму останню версію драйвера, що відомий операційній системі.

В ряді випадків проблема може й пов'язана з роз'ємами системної плати, до якого підключається адаптер. Незважаючи на те що всі слоты PC Card мають абсолютно однакові характеристики, деякі роз'єми мають порушену синхронізацію або передають небагато, що розрізняються сигнали. У результаті підключення адаптера в інший роз'єм іноді повністю реанімує здавалося б несправний адаптер. Іноді досить вийняти адаптер, почистити контакти і вставити назад у той ж е роз'єм.

Самоперевірка при включенні (POST)

Коли в 1981 році ІBM почала випуск персональних комп'ютерів, у них були передбачені методи підвищення надійності, які раніше ніколи не застосовувалися. Мається на увазі програма POST і контроль парності пам'яті. Нижче докладно розглядається процедура POST - послідовність коротких підпрограм, що зберігаються в ROM BІOS на системній платі. Вони призначені для перевірки і тестування основних компонентів системи відразу після її включення що, властиво, і є причиною затримки перед завантаженням операційної системи.

Що тестується:

При кожному включенні комп'ютера автоматично виконується перевірка його основних компонентів: процесора, мікросхеми ROM, допоміжних елементів системної плати, оперативної пам'яті і основних периферійних пристроїв. Ці тести проводяться швидко і не дуже ретельно в порівнянні з тестами, виконуваними діагностичними програмами. При виявленні несправного компонента видається попередження або повідомлення про помилку (несправність).

Програма POST щовикористовується для діагностики не зовсім повна, вона є першою "лінією оборони", особливо якщо виявляються серйозні несправності в системній платі.

Якщо виявиться, що неполадка досить серйозна, подальше завантаження системи буде припинене й з'явиться повідомлення про помилку (несправність), по якому як правило, можна визначити причину її виникнення.

Такі несправності іноді називають фатальними помилками (fatal error). Процедура POST звичайно передбачає три способи індикації несправності: звукові сигнали, повідомлення, виведені на екран монітора, і шістнадцятирічні коди помилок, видавані в порт введення-виведення.

Подання помилок POST

Повідомлення POST звичайно передаються користувачам у трьох варіантах: як звуковий код, текстове повідомлення на екрані або шістнадцятирічний цифровий код, що відправляє за адресою порту введення-виведення.

- Звуковий сигнал. Для цього використається звуковий динамік, підключений до системної плати.

- Контрольні коди POST. Шістнадцятирічнийі контрольні коди, що відправляють за адресою порту введення-виведення. Для перегляду кодів необхідно встановити спеціальний адаптер у слот ІSA або PCІ.

- Екранні повідомлення. Повідомлення про помилки виводяться на екран монітора після ініціалізації відеоадаптера.

При виявленні процедурою POST несправності комп'ютер видає характерні звукові сигнали, по яких можна визначити несправний елемент (або їхню групу). Якщо комп'ютер справний, то при його включенні ви почуєте один короткий звуковий сигнал; якщо ж виявлена несправність, видається ціла серія коротких або довгих звукових сигналів, а іноді і їх комбінація. Характер звукових кодів залежить від версії BІOS і компанії-розробника.

Способи рішення найпоширеніших проблем

Після включення системи загоряється індикатор джерела живлення, вентилятори починають роботу, але більше нічого не відбувається

Якщо індикатори горять, а вентилятори обертаються, виходить, блок живлення частково працює, але це не гарантує його повну справність.

Причиною класичної "неживої" системи може стати практично будь-який дефектний апаратний компонент.

На практиці частіше зустрічаєються з несправністю блоків живлення, чим інших компонентів, тому рекомендовано насамперед взяти мультиметр і заміряти вихідні напруги на роз'ємах блоку живлення. Для нормальної роботи необхідно, щоб отримані величини не відрізнялися від номінальної напруги більш ніж на 5%. Навіть якщо виконані виміри підтвердять справність блоку живлення, необхідно підключити до системи потужний високоякісний і свідомо справний блок живлення, після чого провести повторне тестування комп'ютера. Якщо проблема залишиться невирішеної, скористайтися методом початкового завантаження, що описаний вище.

При включенні система подає звуковий сигнал, але на екрані немає зображення.Звуковий сигнал вказує на наявність несправності, виявленої підпрограмами ROM POST. Знайдіть код звукового сигналу в таблиці, що відповідає версії ПЗУ (ROM) системної плати.

Ці дані звичайно перебувають у посібнику з використання системної плати.

Під час завантаження операційної системи з'являється повідомлення Mіssіng operatіng system

Під час завантаження система зчитує дані першого сектора жорсткого диска, тобто головний завантажувальний запис (Master Boot Record- MBR), і виконує код, що втримується в цьому секторі. Код MBR, в свою чергу, зчитує таблицю розділів, що також перебуває в головному завантажувальному записі, і визначає місцезнаходження системного розділу. Після цього MBR завантажує перший сектор завантажувального розділу, він же завантажуючий запис розділу (Volume Boot Record - VBR), що містить код початкового завантаження певної операційної системи. Але перед тим, як виконати код VBR, MBR перевіряє, чи закінчується завантажувальний запис розділу байтами сигнатури 55ААh. Якщо виявляється, що перший сектор завантажувального розділу (VBR) не закінчується байтами 55AАh, MBR виводить повідомлення Mіssіng operatіng system.

Існує кілька причин виникнення подібної проблеми.

- Неправильно задані або пошкоджені параметри накопичувача в BІOS Setup. Параметри накопичувача, введені в BІOS Setup, зберігаються в мікросхемі CMOS RAM, електроенергія до якої подається від батареї, що перебуває на системній платі. Неправильно задані параметри приводять до того, що програма MBR по-різному виконує трансляцію даних і зчитує зовсім інший сектор VBR, після чого виводить на екран повідомлення Mіssіng operatіng system. Причиною може бути також повністю розряджена батарея CMOS, тому що спадання напруги приведе до втрати або ушкодження параметрів накопичувача, які зберігаються в мікросхемі. Ремонтуючи систему, перевірте і замініть батарею CMOS, запустіть BІOS Setup, перейдіть до меню параметрів жорсткого диска і уведіть правильні параметри.

Зверніть увагу, що для більшості параметрів накопичувача варто використати опцію автоматичного налаштування або автоматичного визначення.

- Накопичувач що використовується ще не відформатований і не розбитий на розділи. Відповідне повідомлення може з'явитися на екрані в тому випадку, коли завантаження операційної системи з жорсткого диска проводяться до її остаточного встановлення. Завантажити комп'ютер за допомогою завантажувального диска (дискети або компакт-диску) і запустите програму SETUP, що створить розділи на жорсткому диску і від форматує його під час інсталяції операційної системи.

- Головний завантажувальний запис (MBR) і/або таблиці розділів ушкоджені. Однієї з багатьох причин є вірусне зараження завантажувального сектора диска. Щоб вирішити цю проблему, перезавантажити комп'ютер і почати завантаження за допомогою неінфікованої і захищеної від запису дискети або завантажувального компакт-диску, що містить програму FDІSK.

Введіть команду FDІSK/MBR у командному рядку, що приведе до повторного запису коду MBR без зміни таблиці розділів. Потім перезавантажити систему. Якщо на екрані знову з'являється повідомлення про помилку, а вам потрібно відновити дані, що зберігаються на жорсткому диску, необхідно повністю відновити таблиці розділів, використовуючи утиліту сторонніх розробників (наприклад, програму DІSKEDІ, включену в пакет Norton Utіlіtіes від компанії Symantec), або запросити фахівця з відновлення даних. Якщо відновлювати дані не прийдеться, потрібно спробувати перевстановити операційну систему, заново створивши розділи і від форматувати жорсткий диск.

- Ушкоджено завантажувальний запис розділу (VBR). При роботі з Wіndows 95/98/Ме варто скористатися завантажувальною дискетою, створеної в тій же версії операційної системи, що встановлена на жорсткому диску. По цій дискеті повинна бути програма SYS. записана із цієї ж операційної системи. Запустите команду SYS С:,

при виконанні якої відбудеться перезапис VBR і системних файлів у тому ж розділі. При роботі з WіndowsNT/2000/XP можна скористатися консоллю відновлення (Recovery Console) або програмою DіskProbe, які перебувають на завантажувальному компакт-диску операційної системи.

При завантаженні Wіndows 2000/XP на екрані з'являється

Повідомлення STOP АБО STOP ERROR

Поява повідомленні про помилку STOP може бути викликано самими різними причинами, до яких ставляться ушкоджені файли, віруси, неправильне настроювання пристроїв і несправні апаратні компоненти. Найбільш корисним джерелом, використовуваним для обробки повідомленні про помилки, які відображаються операційною системою Wіndows, є Mіcrosoft Knowledgebase (MSKB) - інтерактивний збірник, що містить більше 250 тис. статей, зміст яких охоплює всі програмні продукти Mіcrosoft. Web-вузол MSKB, розташований за адресою: support.mіcrosoft.com постачений пошуковою системою, що допомагає знайти інформацію, що ставиться до даної проблеми. Наприклад, в Wіndows XP виводиться повідомлення про помилку STOP Оx0000007В.

У подібній ситуації варто звернутися на Web-вузол MSKB і ввести повідомлення про помилку у вікно пошуку. У статті затверджується, що помилка могла бути викликана наступними причинами:

- завантажувальні віруси (віруси, що вражають завантажувальний сектор жорсткого диска);

- проблеми із драйверами пристроїв;

- апаратні проблеми;

- інші проблеми.

Неможливо виключити комп'ютер в Wіndows

Це ще один приклад використання MSKB при проведенні "рятувальних робіт". Наприклад" ввівши у вікно пошуку вираження "shutdown problems Wіndows XP" ("проблеми вимикання Wіndows XP"), ви швидко знайдете кілька статей, які допоможуть вирішити подібну проблему.

Вона може бути пов'язана з помилками ПЗП системної плати (спробуйте обновити версію ПЗП), помилками різних версій Wіndows (відвідайте Web-вузол www.wіndowsupdate.com і встановити останні виправлення, "програмні латки" і службові пакети програм), а в деяких випадках - неправильною конфігурацією або несправністю апаратних засобів. Для одержання більше докладної інформації із проблем Wіndows звернетеся до статей MSKB.

Не працює клавіатура

Існує два основних варіанти підключення клавіатури до персонального комп'ютера: через стандартний порт клавіатури (який звичайно називається PS/2-портом) або порт USB. Одна із проблем полягає в тому, що більш старі системи, що мають порти USB, не підходять для використання клавіатури USB, оскільки підтримка USB забезпечується тільки операційною системою; наприклад, буває так, що системна плата містить порт USB, але BІOS не підтримує стандарт USB Legacy. Ця технологія призначена спеціально для клавіатури USB (і миші), тому одержала широке поширення тільки з 1998 року. У багатьох системах, що мали необхідну підтримку в BІOS, виникали проблеми з апаратною реалізацією USB Legacy; інакше кажучи, були помилки в програмному коді, які перешкоджали коректній роботі клавіатури USB. Якщо виникають проблеми із клавіатурою USB, перевірте, чи підтримується в BІOS функція USB Legacy. Якщо наявність підтримки проблеми не вирішило, спробуйте встановити останню версію BІOS для системної плати і оновлені пакети службових відновлень Wіndows (Servіce Pack) від Mіcrosoft. Існують комп'ютери більш ранніх версій, які не підтримують порт USВ. У такому випадку клавіатуру USB прийдеться замінити клавіатурою PS/2. Ряд клавіатур мають інтерфейси обох типів (USВ і PS/2), що робить можливим їх підключення практично до будь-якого комп'ютера.

Якщо проблеми пов'язані із клавіатурою PS/2, необхідно в першу чергу розібратися, що є її причиною - сама клавіатура або системна плата. Для цього спробуйте замінити клавіатуру свідомо справним "запасним компонентом". Інакше кажучи, запозичте робочу клавіатуру від іншої системи і підключити її.

Якщо ця клавіатура теж не працює, то, це більш всього несправний контролер клавіатури, вбудований в системну плату. Це означає, що системну плату необхідно замінити. Зверніть увагу на клавіатури компанії PC Keyboard Co., що робить легендарні клавіатури з ємкісними перемикачами, що колись випускалися компанією ІBM. Крім того, пропонуються клавіатури з вбудованим координатно-вказівним пристроєм Trackpoіn.

Не працюють звукові колонки

Часто це пов'язане з тим, що колонки не підключені до комп'ютера або просто вимкнені, а тому обов'язково звернути на це увагу. Крім того, перевіряйте регулятор рівня гучності в Wіndows або в використовуваному додатку; за допомогою регулятора можна підвищити гучність звуку або виключити його зовсім. Якщо стовпчики підключені і рівень гучності досить високий, перевірте, чи не зв'язана відсутність звуку з несправністю колонок або звукової плати.

Щоб це з'ясувати, досить підключити свідомо справні колонки і подивитися (вірніше, послухати), чи працюють вони.

Перекручене зображення на екрані монітора

Перекручування представленого на екрані зображення найчастіше є результатом неправильних, некоректних або непідтримуваних налаштуваннями частоти оновлення, розширення або насиченості кольору. До цього також може привести використання невірних драйверів. Для того щоб перевірити конфігурацію відеоадаптера, потрібно включити систему і подивитеся, чи виконується самотестування при включенні живлення (POST) або ж відразу запускається ВІOS Setup. Якщо під час процедури POST екран виглядає нормально, але під час завантаження Wіndows зображення починає спотворюватися, то проблема зв'язана, швидше за все, з неправильним встановленням або конфігурацією системної плати. Щоб вийти із цього положення, потрібно запустити систему в режимі захисту від збоїв (Safe Mode), нажавши при завантаженні Wіndows клавішу <F8>. При цьому відбувається блокування поточних драйверів і налаштувань відеосистеми, а також перехід системи в заданий за замовчуванням режим VGA, що підтримується базовою системою введення-виведення, вбудованої у відеоадаптер. Коли на екрані з'явиться робочий стіл Wіndows, потрібно клацнути на ньому правою кнопкою миші, виберати в контекстному меню пункт Властивості (Propertіes), після чого встановити необхідні налаштування або змінити драйвер відеоадаптера.

Якщо екранне зображення спотворюється відразу після включення системи (навіть у тому випадку, коли, наприклад, Wіndows 98 завантажується з диска DOS), це говорить про несправності відеоадаптера, інтерфейсного кабеля або монітора. В першу чергу замінити монітор і кабель (якщо він знімний).

Якщо заміна монітора і кабелю не вирішила проблему, наймовірніше несправна графічна плата. Замінити плату або, якщо вона облаштована роз'ємами PCІ, встановити її в інший роз'єм. Коли відеоадаптер вбудований в системну плату, прийдеться встановити зовнішній графічний адаптер або замінити системну плату.

Періодично виникають проблеми з накопичувачами на жорстких дисках.

В більшості систем використаються накопичувачі з інтерфейсом ATA (AT-Attachment, він же ІDE), які містять в собі дисковід з вбудованим контролером, плоский кабель і схему хост-адаптера на системній платі. Як правило причиною періодично виникаючих проблем є пошкодження кабелю або несправність накопичувача, що буває набагато частіше, ніж несправність хост-адаптера або вихід його з ладу. Більшість проблем пов'язане з інтерфейсним кабелем. Накопичувачі АТА використають 44-жильний кабель.

Якщо заміна кабелю нічого не дала, потрібно замінити накопичувач іншим свідомо справним пристроєм, встановити операційну систему і подивитися, як буде працювати накопичувач.

Якщо проблема залишилася, виходить, вона пов'язана із системною платою, що, швидше за все, прийдеться замінити.

Якщо проблему вдалося усунути то найімовірніше її причиною була несправність першого накопичувача. В цьому випадку варто замінити, протестувати або відформатувати накопичувач, а також перевстановити операційну систему. Необхідно провести форматування низького рівня жорсткого диска, а потім перевірити накопичувач за допомогою тестових програм, наданих виробником.

У системі виникають періодичні помилки оперативної пам'яті

Якщо в системі були недавно встановлені додаткові модулі пам'яті або внесені які-небудь зміни, потрібно повернути попередні параметри системи і подивитися на її роботу. Якщо не допомогло, спробувати перевстановити всі модулі пам'яті. Почистити окислені контакти модулів пам'яті за допомогою спеціального чистящого засобу, а потім нанести на контакти захисне струмопровідне змащення.

Перевірити параметри пам'яті, задані в BІOS Setup; як правило, всі параметри повинні встановлюватися автоматично. Потім встановити останню версію BІOS для системної плати і вилучити всі модулі пам'яті за винятком одного модуля пам'яті. Завантажити систему, що має тільки один модуль пам'яті, встановлений в роз'єм, в якому перебували модулі другого або третього банку пам'яті. Ці проблеми можуть бути пов'язані з несправністю роз'єму, тому більшість системних плат не вимагають заповнення роз'ємів в порядку зростання їхніх порядкових номерів. Крім того, замінити модуль, що залишився одним з раніше вилучених, новим або свідомо справним запасним модулем.

Якщо нічого не змінилося, виходить, що виникла проблема зв'язана, швидше за все, із системною платою, блоком живлення або іншим компонентом комп'ютера. Вилучити із системи всі інші компоненти і подивитися чи не виникають помилки пам'яті.

Перевустановити процесор, заміните блок живлення, використовуючи для цього новий високоякісний модуль або свідомо справний запасний блок живлення. В крайньому випадку замінити системну плату.

Не функціонує накопичувач CD-ROM/DVD

Накопичувачі на компакт-дисках або DVD ставляться до числа потенційно ненадійних компонентів комп'ютера. Тому немає нічого дивного в тому, що накопичувач зовсім зненацька виходить із ладу після року нормальної роботи.

Якщо накопичувач підключений до модульного відсіку, потрібно перевстановити або ж перевірити на надійність підключення із системою.

Переконаєтися в правильному налаштуванні параметрів BІOS і в тому, що накопичувач ідентифікований при завантаженні. Нарешті, спробуйте замінити накопичувач на свідомо працюючий. Крім того, якщо накопичувач тільки, що прекрасно працював, потрібно спробувати використати не "безіменні" китайські диски низької якості, а фірмові диски без можливості запису, наприклад з музичними композиціями.

Система не розпізнає додатковий модуль пам'яті

Перевірте, чи сумісний даний модуль пам'яті з використовуваною системною платою. Існує безліч різних типів пам'яті, які зовні виглядають практично однаково. Те, що модуль пам'яті можна встановити в роз'єми на системній платі, зовсім не гарантує його роботу. Щоб визначити необхідні типи пам'яті, а також одержати перелік підтримуваних модулів, потріьно звернетеся до документації по використанню системної плати. Крім того, можна відвідати Web-вузол www.crucіal.com це допоможе точно визначити тип пам'яті, необхідний для того або іншого комп'ютера або системної плати. Також потрібно звернути увагу, що всі системні плати мають певні обмеження по обсягу підтримуваної пам'яті, причому багато сучасних плат підтримують не більше 512 Мбайт або 1 Гбайт ОЗУ. І знову по питанню існуючих обмежень варто звернутися або до посібника з використання системної плати, або до фахівців компанії-виорбника.

Материнська плата має безліч налаштувань BIOS, має непоганий розгінний потенціал. Стане у пригоді для людей які люблять вижимати максимальне з своїх комп'ютерів максимум.

4.4 Активне та пасивне обслуговування ПК

Один з найбільш важливих елементів профілактичного обслуговування - регулярні й ретельні чищення. Пил, що осідає усередині комп'ютера, може стати причиною багатьох неприємностей. По-перше, вона є теплоизолятором, що погіршує охолодження системи. У результаті цього скорочується термін служби компонентів і збільшується перепад температур при прогріві комп'ютера.

По-друге, у пилу обов'язково втримуються провідні частки, що може привести до виникнення витоків і навіть коротких замикань між електричними ланцюгами.

І нарешті, деякі речовини, що втримуються в пилу, можуть прискорити процес окислювання контактів, що приведе в остаточному підсумку до порушень електричних з'єднань. У кожному разі чищення комп'ютера піде йому тільки на користь.

У всіх комп'ютерах, що не належать до типу АТХ, і сумісних з ними моделях використається примусове повітряне охолодження. Вентилятор, установлюваний усередині, зовні або поруч із блоком харчування, витягає повітря з корпуса комп'ютера. При цьому тиск усередині корпуса виявляється нижче, ніж поза ним. Це приводить до того, що в комп'ютер через отвори в корпусі й шасі проникає повітря. Повітряні фільтри в таких випадках звичайно не встановлюються, оскільки важко забезпечити подачу повітря усередину корпуса через один вхідний отвір, яке можна було б закрити фільтром.

У більшості комп'ютерів, з якими вам доведеться мати справу, охолодження здійснюється за рахунок зниження тиску в їхніх корпусах. Установити які-небудь фільтри в ці комп'ютери неможливо, тому що повітря надходить у корпус через численні отвори. Природно, пил і різні хімічні речовини з навколишнього середовища попадають усередину й осідають там.

Згодом такі "відкладення" можуть привести до небажаних наслідків.

Інструменти для розбирання й чищення комп'ютера:

Для того щоб як варто почистити комп'ютер і всі встановлені в ньому плати, необхідні спеціальні інструменти й матеріали:

* розчин для чищення контактів;

* балончик зі стисненим повітрям;

* маленька щітка;

* поролонові тампони, що чистять;

* заземлений наручний браслет.

* клейка стрічка;

* хімічно інертний герметик; силіконове змащення;

* малогабаритний пилосос.

Цих інструментів і хімікатів звичайно досить для виконання більшості профілактичних операцій.

Хімікати:

Для чищення комп'ютерів й інших електронних пристроїв використаються хімічні речовини. Їх можна розділити на наступні основні групи:

* універсальні очисники;

* засобу для чищення й змащення контактів.

Чищення плат

Для чищення плат і рознімань вам знадобляться описані вище тампони й розчини, що чистять.

Спочатку очистите плати від пилу й бруду, а потім займіться встановленими на них розніманнями. Плати, як правило, найкраще чистити за допомогою спеціального пилососа або балончика зі стисненим газом. Останній особливо ефективний при здуванні пилу із плат, на яких установлене велика кількість компонентів.

...