Дидактичні можливості Інтернет-технологій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дидактичні можливості Інтернет-технологій

Сьогодні серед розвинених країн світу активний підхід до використання інформаційно-комунікаційних технологій у школі не обмежується електронними підручниками або посібниками, атласами чи енциклопедіями. Мережні технології, і у першу чергу Інтернет, є нині одним із засобів надання рівного доступу до якісної освіти, є невід'ємною складовою освітньої галузі.

Інтернет сьогодення є найважливішою соціально-економічною комунікацією нашої цивілізації. Глобальна мережа відображає функціонування різних галузей суспільства та забезпечує інформаційний сервіс спілкування, дозвілля та інших видів професійної діяльності особистості. Мережа Інтернет необхідна всім учителям і учням незалежно від предмета вивчення. Інтернет як технічний засіб розвитку особистості істотно сприяє її самореалізації та розширює соціальні можливості. Користувачі мережі не тільки "споживають" інформацію, а й постійно поповнюють її різними інформаційними ресурсами.

Розглянемо мережу Інтернет з позицій її освітніх можливостей. Відомо, що мережа Інтернету не проектувалась спеціально для системи освіти, але системи освіти в усьому світі скористувалися можливостями Інтернету, які задовольняють основні вимоги дидактики до технічних засобів навчання.

Мережа Інтернет забезпечує такі дидактичні можливості, корисні для навчання:

1) публікацію навчально-методичної інформації в гіпермедійному вигляді;

2) спілкування між суб'єктами й об'єктами навчального процесу в Інтернеті;

3) дистанційний доступ до інформаційних ресурсів, віддалених бібліотечних каталогів і файлів електронних бібліотек, до файлів користувачів, а також до баз даних і знань;

4) дистанційне використання віддалених обчислювальних ресурсів і дистанційних лабораторних практикумів. Саме ці можливості дозволили широко використовувати Інтернет у системі освіти.

Моделі навчання з використанням мережі можна поділити на змішане й повне Інтернет-навчання. У першому випадку Інтернет-технології вбудовують у традиційний навчальний процес, а навчальний процес у свою чергу, складається з контактних і неконтактних періодів навчання. В іншому випадку навчання відбувається цілком в Інтернеті.

Функції мережі Інтернет спроможні забезпечити єдиний інформаційний простір для роботи на занятті, а також позааудиторією, дати можливість підвищити рівень кваліфікації педагога шляхом оволодіння мультимедіа компетенцією. До їх переліку відносять: пошукову функцію, функцію транспортного засобу ("інформаційна магістраль"), функцію спілкування, навчання, архівну функцію, а також функцію інформації, комунікації, публікації. Крім того, наявні й інші базові функції Інтернету; мовні (електронні бібліотеки), інтерактивні (телекомунікаційні конференції), пошукові (каталоги, пошукові системи).

Серед чималої кількості функцій Інтернету виділяємо такі найважливіші, що мають вплив на формування професійних знань, умінь і навичок майбутніх педагогів:

1. Транспортна функція (www, графічний інтерфейс (гіпертекст із лінками), e-mail (електронна пошта), мережеві протоколи зв'язку)).

2. Функція спілкування в інформаційному середовищі.

3. Функція професійного спілкування.

4. Функція навчання [8].

Інтернет нині -- найкращий засіб транспортування інформації. Він забезпечує миттєвий і повний доступ до всього обсягу світових знань і транспортування інформації, опосередкованої потужним пошуковим центром, що звільняє одержувача цієї інформації від необхідності планувати та здійснювати багатоступеневу роботу щодо одержання тих чи інших знань, відомостей. Отже, Інтернет це:

- основний транспортний засіб глобальної інформації; структурований центр транспортування інформації, через який можна також звернутися до університетів, музеїв і бібліотек світу;

- миттєвий доступ до інформації через пошуковий центр;

- транспортний засіб, який забезпечує доступ до будь-якої інформації без обмежень;

- транспортний засіб, який забезпечує безперервність потоку інформації, що надходить користувачеві у вигляді ланцюжка знань, відомостей;

- транспортний засіб, який забезпечує надходження інформації, що базується на взаємодії різних користувачів з їхніми особистими знаннями, інтересами та потребами в процесі роботи в цій системі.

Електронна пошта (e-mail) здійснює зв'язок користувачів через Інтернет, дає можливість швидко відсилати письмові тексти по всьому світу.

Повідомлення пишуться розмовною мовою, сленгом, що є для більшості студентів дуже цікавим. Лист по e-mail зазвичай пишеться спонтанно. Спонтанність можна порівняти з усним мовленням. Діалог в е-mail відбувається через особливі технічні варіанти прямої відповіді одержувача. Це підтверджує, що Інтернет-технології, за наявності технічних можливостей, пропонують нові форми комунікації:

- e-mail-консультації "tele-mentoring" практикуються в багатьох європейських університетах. Через електронну пошту викладачі надають особисті консультації. Такі консультації мають організаційний та змістовний характер;

- e-mail-тандем -- метод роботи, заснований на функціональному комунікативному письмі. Наявні спеціальні тандем-агенства у web-мережі, що пропонують електронні адреси партнерів по тандему. Для участі в такій роботі в режимі on-line необхідні уміння використовувати e-mail, а також уміння вести діалог у мережі.

Функція спілкування в інформаційному середовищі. У мережі www існує два типи спілкування: ділове спілкування як входження в сферу якої-небудь діяльності та фактичне спілкування заради самого спілкування (чати, конференції, форуми). Окрім того, виділяють ще ігрове спілкування.

Пошук інформації дозволяє знайти багато різних матеріалів за інтересами, познайомитися з різними поглядами на проблему, стимулює творчий потенціал, власну активність, сприяє зміні авторитетного стилю спілкування на демократичний. На фоні зростаючої ізольованості та низької комунікабельності мешканців сучасних мегаполісів ІТКТ дозволяють легко встановлювати контакти в медіа середовищі. Крім того, до позитивних рис комп'ютерного спілкування відноситься відсутність тиску, що виникає в близькому соціальному оточенні, стереотипів того чи іншого діалогу.

Інтеркультурне спілкування за допомогою Інтернету -- це відкритий процес, який не обмежується попередньо структурованими та об'єктивними знаннями про інших, а становить активну та креативну співпрацю учня і вчителя.

Функція професійного спілкування. Одним із можливих шляхів упровадження Інтернет-технологій у навчання, що полегшуватиме роботу вчителя, є цілеспрямоване створення системи підтримки навчального процесу засобами ІКТ. Побудова системи підтримки занять засобами ІКТ на методичному рівні має включати:

а) використання веб-ресурсів глобальної мережі як інструменту повсякденної навчально-методичної та організаційної діяльності викладача; б) теоретично-педагогічну підготовку педагога до участі в міжнародних проектах, до використання веб-ресурсів у процесі професійної діяльності. Інтернет-веб-матеріали, ресурси мережі як інструмент діяльності вчителя, мають дидактичну цінність, грамотну (у методичному аспекті) організацію.

Учитель має можливість використовувати низку Інтернет-технологій: веб-сайти, онлайн-матеріали, чати, електронну пошту. Кожна з цих технологій виконує певну функцію в організації використання ІКТ у навчальному процесі відповідно до дидактичних можливостей цих технологій.

Процес участі в телекомунікаційному спілкуванні включає активний пошук розв'язання поставлених цілей і завдань, створення стійких пізнавальних інтересів, які виникають на базі ситуативної зацікавленості учасника, що й формує мотиваційні установки, котрі розвивають інформаційну культуру. У процесі телекомунікації створюється специфічне пізнавальне середовище, основними характеристиками якого є:

- інтерактивність -- активна взаємодія всіх учасників навчання один із одним, а також з інформаційними ресурсами, що підтримується на технічному та методичному рівні;

- гіпертекстуальність -- насиченість середовища інформацією, організованість і зручність використання даного інформаційного середовища за допомогою спеціальних технологічних прийомів; таке навчально-пізнавальне середовище є відкритим з погляду доступу до інформаційних повідомлень і спілкування з іншими учасниками конференції;

- мультимедійність, що забезпечує інтеграцію даного середовища практично з будь якою іншою системою (освітньою, науковою та ін.) на рівні організації; високу швидкість обміну інформацією, можливість контролювати процес навчання, підтримувати зворотний зв'язок зі слухачами, регулярно поновлювати інформацію та здійснювати доступ користувачів у будь-який зручний для них час.

Використання електронної пошти, участь у чатах, форумах і навіть відео- конференціях відкриває додаткові можливості для професійного спілкування. Це можна зробити як на спеціальних форумах, яким є Форум Вчителів України (usha.org.ua/forum/), так і на тих, що підтримуються окремими педагогічними виданнями, зокрема такими як "Основа" (osnova.com.ua/forum/). Вчителю історії, який викладає курси громадянської освіти, корисно буде через Інтернет ознайомитися з системами громадянської освіти в зарубіжних країнах, які мають позитивний досвід залучення у навчально-виховний процес засобів інформаційних педагогічних мереж. Нині у світовому інформаційному просторі поширена електронна мережа, що підтримує розвиток громадянської освіти, мотивує педагогів та учнів до реалізації цікавих проектів та обміну власним досвідом "School net global" (schoolnetglobal. com/). Мережа охоплює великий спектр питань освіти і спрямована на роботу з широкою шкільною аудиторією. "School net global" має близько 10 проектів, що присвячені громадянській освіті. У них пропонуються приклади шкільних робіт, методичні розробки та плани уроків для вчителів, тематичні ресурси та корисні посилання. В Україні, у свою чергу, реалізується проект "Мережа громадянської освіти в Україні", головною метою якого стало сприяння розвитку громадянської освіти через Інтернет-технології.

Крім того, сьогодні, за допомогою Інтернету відбувається об'єднання професійних ресурсів для розв'язання спільних завдань. Цей напрямок використання Інтернет-ресурсів пов'язаний з другим поколінням мережевих сервісів Інтернету. На відміну від першого покоління сервісів, друге покоління, яке отримало назву Веб 2.0, дозволяє користувачам співпрацювати та обмінюватися інформацією, зберігати посилання та мультимедійні документи, створювати та редагувати публікації, тобто відбувається налагодження системи соціальної взаємодії. Нижче наведені деякі із сервісів Веб 2.0, що можуть зацікавити викладачів історії, а саме "Вчительський журнал" ( ru-teacher.livejournal.com/), "Вільна дискусія викладачів" ( community.livejournal.com/ru_tutor/.

У 2007 р. в межах Меморандуму про взаєморозуміння між Міністерством освіти і науки України та корпорацією Інком за підтримки компанії Датагруп та Асоціації користувачів науково-освітньої мережі "УРАН" реалізовано проект щодо створення системи сайтів та баз даних, орієнтованих на публікацію та відбір кращих навчально-методичних матеріалів, опанування нових форм організації навчальної діяльності та нових інформаційних технологій. Система отримала назву "ВікіОсвіта" (eduwiki. uran.net.ua)[1].

Функція навчання. Інтернет-навчання має низку переваг, у порівнянні з іншими видами навчання, а саме: 1) Інтернет -- безмежне джерело інформації, яке дозволяє швидко і достатньо широко розкрити суть того чи іншого навчального питання; 2) автономна робота з необхідною літературою; 3) можливість інтерактивного спілкування.

Основні варіанти використання Інтернет-ресурсів учнем за завданням вчителя. цивілізація інтернет мережа спілкування

Перший варіант -- різні види домашніх завдань, спрямовані на пошук запропонованої учителем інформації: статистичних даних, документів, фактичних матеріалів, ілюстрацій, карт тощо з конкретної теми. При цьому пошук здійснюється як у вільному режимі, так і в ресурсах, наданих педагогом. Результатом цієї роботи може бути як повідомлення із заданої теми, так і анотований перелік посилань. Обидва види спрямовані на розвиток вмінь учнів здійснювати реферування інформації і є більш прийнятними, ніж просте "скачування" з сайту результатів чужої праці.

Другий варіант -- участь у різного роду видах дистанційної освіти. Недоцільно механічно переносити на ланку середньої освіти дистанційні технології вищої школи. Самостійне навчання з використанням ресурсів Інтернету і дистанційне навчання -- це не синоніми. Дистанційне навчання може бути корисним для самоперевірки, ліквідації прогалин у знаннях, для формування навичок, для розвитку та підготовки до навчання у вищому навчальному закладі. Проте сьогодні зустрічаються лише поодинокі серйозні спроби розробити методику дистанційної підтримки традиційної середньої освіти. Величезні телекомунікаційні можливості Інтернету можна використати для організації дистанційного навчання й для організації спілкування за допомогою форумів, чатів і відеоконференцій. Освітні ресурси Інтернету можуть успішно використовуватися учителем на уроках історії в режимах online або off-line.

Третій варіант -- участь учнів в інтелектуальних змаганнях. Останнім часом все більшої популярності серед учнів набувають Інтернет-олімпіади. Учень, що бажає взяти участь в такій олімпіаді, реєструється на сайті і виконує відповідні завдання. Традиційно такі Web-олімпіади з різних шкільних дисциплін, в тому числі й з історії, проводить Національна академія управління.

Четвертий варіант -- класична проектна робота: порівняльне вивчення, дослідження тих чи інших явищ, фактів, подій, статистики, окремих сайтів, навіть думок, висловлених на форумах для виявлення певної тенденції чи ухвалення рішення, розробки пропозицій. Метод проектів якнайкраще підходить для використання Інтернет-ресурсів, адже в його основі лежить розвиток не тільки пізнавальних навичок учнів, але й уміння самостійно конструювати свої знання та орієнтуватися в інформаційному просторі. Учитель може підказати джерело інформації або зорієнтувати думку учнів у необхідному напрямку для самостійного пошуку. Але в результаті учні повинні самостійно або ж спільними зусиллями розв'язати проблему, застосувати необхідні знання інколи з різних галузей, здобути реальний і конкретний результат. Проектна діяльність учнів дозволяє їм виступати в ролі авторів, творців, підвищує творчий потенціал, розширює загальний кругозір.

О.Бовкун пропонує побудувати наступну загальну методичну схему організації навчальної діяльності з застосуванням Інтернет-ресурсів:

1. На першому етапі педагог планує свої уроки з використанням ресурсів Інтернету. При цьому необхідно обрати курси, теми, де Інтернет-ресурси найбільш органічно увійдуть до процесу навчання, і відповідно буде досягнуто максимального освітнього ефекту.

2. На другому -- визначає форму навчального заняття і методи, які буде використовувати під час організації навчальної діяльності учнів з ресурсами Інтернету. Ними можуть бути: семінар, конференція, практикум тощо.

3. На третьому -- знаходить і складає (або доручає найбільш підготовленим учням) список найкращих ресурсів, з якими необхідно ознайомитися школярам, виконуючи завдання.

4. На четвертому -- організовує роботу учнів з Інтернет-ресурсами Із метою більш чіткої організації праці з учнями можна запропонувати завдання, які конкретизують проблему, над якою працюють школярі. Наприклад, проаналізувати аргументацію авторів знайдених матеріалів або співставити зміст сайту з інформацією, що відома учням з інших джерел.

5. На останньому етапі відслідковує та оцінює результати ефективності навчання з використанням Інтернет-ресурсів. На цьому етапі можна використати різноманітні методи самооцінювання учнями своєї діяльності [1].

Застосування Інтернет-технологій взагалі змінює відносини педагога та учня. Вони стають партнерськими, направленими на досягнення загальної цілі -- організації такого навчального процесу, в якому роль вчителя буде зводитися до корегування та управління. Постійно апробовуючи матеріал, педагог одержує можливість корегувати свою діяльність, включаючи в нього новітні інформаційні та педагогічні розробки, не допускаючи застою чи морального старіння.

Отже, основними дидактичними можливостями Інтернет-технологій є: 1) транспортування необхідної інформації; 2) повсякденне та професійне спілкування; 3) безпосереднє використання у навчально-виховному процесі.

Достатній рівень мультимедійної компетентності вимагає від вчителя не тільки уміння здійснювати пошук матеріалів в мережі Інтернет. але й передбачає:

* знання про роботу з Інтернет-сервісами;

* знання орієнтовного переліку існуючих Інтернет-ресурсів та їх використання в освітньому процесі та самоосвітній діяльності;

* розроблення змісту та методик використання Інтернет-ресурсів у навчально-виховному процесі;

* розроблення простих веб-сайтів та їх використання під час викладання свого предмету;

* уміння організувати самостійну навчальну діяльність учнів з використанням Інтернет-ресурсів.

Размещено на Allbest.ru