Технологічні особливості використання баз даних у мережах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Технологічні особливості використання БД у мережах

Фінансові установи використовують в своїй роботі інформацію, доступ до якої корисний не лише внутрішнім користувачам, тобто власним працівникам, а й великій кількості зовнішніх користувачів, що так чи інакше зв'язані з даною організацією. Наприклад, біржі, як правило, зв'язані з банківською системою, підприємствами, страховими компаніями також. Банки цікавить, як складається курс купівлі-продажу, біржі - швидке оформлення купівлі-продажу через банки. Аналогічно підприємствам постійно важливо знати, як надходять кошти на поточний рахунок, відвантажується продукція та проходять розрахунки. Очевидно, що дані проблеми сьогодні можуть вирішуватися за допомогою створення та використання локальних і глобальних мереж передачі даних, а також надання відповідного доступу до баз даних користувачам. Зазвичай такі проблеми вирішуються за допомогою телекомунікаційних технологій та клієнт/серверів [4, 8].

Різноманіття комп'ютерних мереж і форм взаємодії ПК породжує проблему інтеграції їх або принаймні з'єднання на рівні обміну повідомленнями.

У розподілених системах використовують три інтегровані технології:

1. Технологія "клієнт-сервер";

2. Технологія спільного використання ресурсів у межах глобальних мереж;

3. Технологія універсального користувацького спілкування у вигляді електронної пошти.

Основна форма взаємодії ПК у мережі - це "клієнт-сервер". Зазвичай один ПК у мережі володіє інформаційно-обчислювальними ресурсами (як-от: процесори, файлова система, поштова служба, служба друку, бази даних), а решта ПК користуються ними; як зазначалося, комп'ютер, що управляє тим або іншим ресурсом, прийнято називати сервером цього ресурсу, а комп'ютер, що бажає ним скористатися, - клієнтом. Якщо ресурсом є бази даних, то говорять про сервер баз даних, призначення якого - обслуговувати запити клієнтів, пов'язані з опрацюванням даних; якщо ресурс - файлова система, то ведуть мову про файловий сервер, або файл-сервер, і т. інш.

Технологія "клієнт-сервер" стає більш поширеною, але реалізація технології в конкретних програмних продуктах істотно розрізняється.

Один із основних принципів технології "клієнт -сервер" полягає в поділі операцій опрацювання даних на три групи, що мають різну природу:

Перша група - це введення і відображення даних.

Друга група - об'єднує прикладні операції опрацювання даних, характерні для рішення задач даної предметної області.

До третьої групи - належать операції збереження й управління даними (базами даних або файловими системами).

Відповідно до цієї класифікації в будь-якому технологічному процесі можна виділити програми трьох видів:

1) програми подання, що реалізують операції першої групи;

2) прикладні програми, що підтримують операції другої групи;

3) програми доступу до інформаційних ресурсів, що реалізують операції третьої групи.

Відповідно до цього виділяють три моделі реалізації технології "клієнт - сервер":

1) Модель доступу до віддалених даних (RemoteData Access - RDA);

2) Модель серверу бази даних (DataBase Server - DBS);

3) Модель серверу додатків (Application Server - AS).

Сьогодні проблема доступу користувачів до віддалених баз даних, може вирішуватися за допомогою створення та використання локальних і глобальних мереж передачі даних, а також надання відповідного доступу до баз даних користувачам. Зокрема SQL- технології забезпечують віддалений доступ до баз даних.

Ядром будь-якої бази даних є її прикладна частина, що складається із сервера БД, джерел даних та мережевого програмного забезпечення для підключення клієнта в мережу. На сьогодні, поширеними та ефективними є такі сервери БД: Oracle, Informix, Sybase, Interbase тощо. Сервер БД створюється на робочому місці адміністратора БД, а клієнти отримують відповідний доступ до таблиць згідно з посадовими обов'язками та своїм статусом. Прикладна частина розміщується на сервері разом із даними БД. Користувачами прикладної частини БД є адміністратори БД, програмісти - розробники автоматизованих систем, аналітики, системні адміністратори.

Інтерфейсна частина - це програмне забезпечення, що використовується на робочому місці користувача, тобто це певна складова частина автоматизованої системи, яка розроблена для вирішення проблем даного користувача. Інтерфейсна частина може бути розроблена будь-яким розробником на різних мовах програмування (наприклад: C++, Паскаль, Delphi тощо). Інтерфейсна частина розміщується на комп'ютерах кінцевих користувачів, а саме: операторів введення даних, бухгалтерів, операціоністів, фінансистів, економістів тощо.

База даних може бути локальною, коли користувач підключається до неї безпосередньо, і віддаленою - у випадку підключення до неї на великій відстані. Підключення до віддаленої бази даних здійснюється за допомогою мережевого забезпечення та відповідних протоколів передачі даних.

1) Технологія ODBC (відкритий інтерфейс доступу до бази даних) забезпечує можливість доступу до віддалених баз даних за допомогою відповідного драйвера. Драйвер ODBC використовується інтерфейсною частиною для отримання доступу до віддаленої бази даних шляхом забезпечення передачі запиту до БД і повернення результату його виконання. Сьогодні ODBC - технологія є стандартом, що використовується багатьма виробниками програмного інструментарію та їх програмними продуктами, зокрема такими, як Delphi, PowerBuiler, VisualC++, PoxPro, MicrosoftAccess тощо.

З іншого боку, виробники СУБД теж враховують даний стандарт та залишають відкритий інтерфейс для ODBC - технології. Деякі виробники СУБД пропонують свої унікальні відкриті і досить потужні засоби підключення до віддалених баз даних. Наприклад, корпорація Oracle пропонує для підключення до віддалених баз даних свій унікальний продукт Net8, який може використовуватись з будь-яким мережевим протоколом, зокрема з основними TCP/IP, OSI, SPX/JPX тощо і може працювати під керуванням операційних систем.

2) Сьогодні також поширений доступ до віддалених баз даних за допомогою Web-технології. У даному випадку всі запити до бази даних направляються через Web-сервер. Кінцевий користувач ініціює доступ до віддаленої БД з допомогою Web-браузера, що забезпечує зв'язок заданою в Інтернеті IP-адресою з потрібним Web-сервером. Web-сервер перевіряє ім'я користувача та пароль і надає запит СУБД, яка теж може запитати реквізити доступу до БД. Потім сервер БД поверне результати запиту Web-серверу, який відобразить їх у вікні Web-браузера користувача.

Слід зазначити, що використання Web-технології для доступу до баз даних має забезпечити надійний захист інформаційних потоків. Це досягається створенням брандмауерів - апаратно-програмних систем міжмережевого захисту від несанкціонованого доступу до сервера [4,8].

мережа комп'ютер сервер база

В теперішній час використання баз даних не дає бажаного результату від автоматизації діяльності організації. Причина проста: реалізовані функції значно відрізняються від функцій ведення бізнесу, так як дані, зібрані в базах, не адекватні інформації, яка потрібна особам, які приймають рішення. Рішенням даної проблеми стала реалізація технології автоматизованого банку даних та інформаційних сховищ [8, 9].

Автоматизований банк даних

Автоматизований банк даних (АБД) - це система інформаційних, математичних, програмних, мовних, організаційних і технічних засобів, які необхідні для інтегрованого накопичення, зберігання, ведення, актуалізації, пошуку і видачі даних. АБД класифікують за ознаками:

1) за призначенням, АБД бувають:

- інформаційно-пошуковими;

- спеціалізованими за окремими галузями науки та техніки;

- банками даних для автоматизації задач організаційно-економічного управління;

- банками даних для систем автоматизації наукових досліджень і виробничих випробувань;

- банками даних для систем автоматизованого проектування.

2) за архітектурою обчислювального середовища, АБД бувають централізованими і розподіленими.

3) за видом інформації, що зберігається, розрізняють: банки даних, банки документів і банки знань.

4) за мовою спілкування користувача з БД розрізняють: системи з базовою мовою (відкриті системи) та власною мовою (закриті системи). У відкритих системах мовним засобом спілкування з БД є одна з мов програмування, наприклад Фортран, Паскаль тощо. У таких системах для спілкування з БД потрібний посередник, тобто програміст, який володіє вибраною мовою програмування. Закриті системи мають власну мову спілкування, яка набагато простіша за мови програмування. Тому в таких системах не потрібний посередник-програміст для спілкування з БД. Самі користувачі за відповідної підготовки зможуть працювати з БД.

Основними складовими компонентами АБД є база даних і система управління БД (СУБД) [8, 9]. База даних- це пойменована, структурована сукупність взаємопов'язаних даних, які характеризують окрему предметну область і перебувають під управлінням СУБД. БД являє собою інтегроване сховище даних, яке призначене для використання багатьма споживачами і забезпечення незалежності даних від прикладних програм. Зв'язок кінцевих користувачів та прикладних програм з БД відбувається через СУБД, яка є інтерфейсом між користувачами і БД.

Під предметною областю розуміють один чи кілька об'єктів управління, інформація яких моделюється за допомогою БД і використовується для розв'язування різних функціональних задач. Усі дані, які зберігаються в БД, поділяють на фонд і архів даних. Такий поділ пов'язаний із різницею в технологічних режимах використання даних.

Фонд даних - це активні дані, з якими постійно працюють прикладні програми, які зберігаються на вінчестері і перебувають безпосередньо під управлінням СУБД.

Архіви - це копії файлів БД, які зберігаються на різних носіях. В архівах зберігаються неактивні дані, що вже відпрацювали, але які необхідно зберігати згідно із законодавчими та нормативними актами досить тривалий час. В архівах також можуть зберігатися страхові копії файлів БД, які використовуються для відновлення БД на випадок її зруйнування через різні збої.

Особливістю БД є те, що вона складається з даних та їх опису. Опис даних називають метаданими. Метадані дають змогу реалізувати незалежність даних від прикладних програм. При файловій організації даних потрібно в кожній прикладній програмі повністю описати структури відповідних інформаційних файлів, незалежно від того, скільки полів обробляється в тій чи іншій програмі. При використанні БД у програмі потрібно описувати лише поля, потрібні для обробки. Отже, метадані є незалежними від прикладних програм і являють собою самостійний об'єкт для зберігання.

В АБД існує ще таке поняття, як словник даних (СД). СД дуже важливий, особливо в умовах колективного використання даних, оскільки забезпечує вирішення проблеми вірогідності, надлишковості і контролю за раціональним зберіганням та використанням даних.

Словник даних (репозитарій) необхідний для збереження метаданих. Словник даних може містити відомості про джерело інформації" формати та взаємозв'язок між даними" відомості про частоту виникнення і характер використання даних, терміни коригування і осіб, відповідальних за це, і т. інш. Отже, СД являє собою базу даних про дані як особливий вид ресурсу.

Одне з основних призначень СД - документування даних. Йому відводиться роль засобу централізованого ведення та управління даними на всіх етапах проектування системи, а також забезпечення ефективної взаємодії між всіма користувачами в розподіленій БД. У СД може бути занесена інформація про місце фізичного зберігання даних, а також відомості про обмеження секретного характеру, безпеки, доступу та інші питання, що характеризують фізичні параметри БД.

Пакет програм ведення СД може інтегруватися із СУБД чи бути незалежним. На сучасному ринку програмних засобів є СУБД, які мають у своєму складі засоби автоматизованого ведення СД.

Словник - це один із важливих компонентів, що містить імена користувачів; права та привілеї, які їм надаються; імена об'єктів БД (таблиць та їх представлень, індексів, синонімів тощо); перелік обмежень на таблиці; журнальну інформацію, наприклад, відомості про доступ до таблиць та внесення до них змін. Інформація словника розбита за категоріями: для кінцевого користувача, проектувальника і адміністратора. Словник відображає та зберігає поточний стан бази даних, всі зміни в структурах БД записуються в словник безпосередньо після виконання процедур щодо їх зміни.

Словником даних користуються всі користувачі в обсязі, який дозволяють їх привілеї.

До складу АБД обов'язково входить такий компонент, як СУБД, що є комплексом програмних і мовних засобів загального та спеціального призначення, необхідних для створення БД, підтримки її в актуальному стані, маніпулювання даними й організації доступу до них різних користувачів чи прикладних програм в умовах чинної технології обробки даних.

Усі численні функції СУБД можна згрупувати так:

1. Управління даними. Завданнями управління даними є підготовка даних та їх контроль, занесення даних до бази, структуризація даних, забезпечення їх цілісності, секретності.

2. Доступ до даних. Пошук і селекція даних, перетворення даних до форми, зручної для подальшого використання.

3. Організація і ведення зв'язку з користувачем; ведення діалогу, видача діагностичних повідомлень про помилки в роботі з БД і т.д.

До складу АБД, крім БД і СУБД, входять мовні, технічні та організаційні засоби. Розглянемо кожний із них.

Мова опису даних (МОД) застосовується на різних рівнях абстракції: зовнішньому, логічному і внутрішньому. Мови опису даних на логічному (концептуальному) і внутрішньому рівнях незалежні і різні. Проте в більшості промислових СУБД немає поділу на дві окремі мови опису логічної і фізичної організації даних, а існує єдина мова, яка ще називається мовою опису схем.

Якщо логічний і фізичний рівні розділені, то до складу СУБД має входити мова зберігання даних.

Мова опису даних на зовнішньому рівні - це мова, яка використовується для опису потреб користувачів та прикладних програм, при створенні інфологічній моделі БД. Ця мова не має нічого спільного з мовами програмування. Наприклад, мовними засобами для інфологічного моделювання є звичайна мова чи її підмножина, а також мова графів і матриць.

Мова маніпулювання даними (ММД) - це мова, яка використовується для обробки даних, їх перетворень і написання програми. ММД може бути базовою чи автономною. Базова мова (відкриті системи) - це одна з традиційних класичних мов програмування. Використання базових мов як ММД звужує коло осіб, які можуть безпосередньо звертатися до БД, оскільки для цього потрібне знання мови програмування. У такому разі для спрощення спілкування кінцевих користувачів з БД у деяких СУБД передбачена мова ведення діалогу і мова запитів, які простіші для опанування порівняно з мовою програмування. Автономна ММД (закрита система) - це власна мова СУБД, яка дає змогу виконувати різні операції з даними.

У сучасних СУБД для спрощення процедур пошуку даних у БД передбачена мова запитів. Найпоширенішими мовами запитів є дві мови SQL та QBE.

Мова запитів SQL (StructuredEnglish QueryLanguage) була створена фірмою ШМ у рамках роботи над проектом побудови системи управління реляційними базами даних на початку 70-х років. Американським національним інститутом стандартів (ANSI) ця мова покладена в основу стандарту мов реляційних баз даних, яка була прийнята і Міжнародною організацією стандартів (ISO). Ядром існуючого зараз стандарту SQL-86, який часто називають SQL-2 чи SQL-92, є функції, які реалізовані практично в усіх відомих комерційних варіантах мови, а повний стандарт включає такі удосконалення, які ще деяким розробникам потрібно буде реалізувати.

Крім стандарту SQL-86, існує комерційний стандарт мови SQL, який розроблений консорціумом виробників баз даних SQL Access Group. Ця група створила такий варіант мови, який використовується більшістю систем і дозволяє їм "розуміти" одна одну. Було розроблено стандартний інтерфейс мови CLI (CommonLanguagelnterface) для всіх основних варіантів мови SQL. Фірмою Microsoft цей інтерфейс було формалізовано, і він отримав назву ODBC (OpenDatabalseConnectiviti) - відкритий доступ до даних. ODBC - це драйвер, що забезпечує інтерфейс доступу до даних, які зберігаються, під управлінням різних СУБД. За допомогою ODBC вирішується проблема розуміння СУБД одна одною. Мова запитів QBE (QueryByExample) - це реалізація запитів за зразками у вигляді таблиць. Для визначення запиту до БД користувач повинен заповнити таблицю QBE, яка надається системою, і визначити в ній критерії пошуку, вибору та перетворення даних.

До інших мовних засобів можна віднести мову ведення словника даних.

До технічних засобів АБД належать процесори, пристрої вводу і виводу даних, запам'ятовуючі пристрої, модеми, канали зв'язку. У кожному конкретному разі, залежно від особливостей СУБД та особливостей об'єкта управління, проектується і різна конфігурація технічних засобів. У технічній документації на СУБД зазначається мінімальна конфігурація технічних засобів, яка необхідна для організації БД, а також подаються різні обмеження на склад і кількість технічних засобів. Поряд з універсальними технічними засобами запроваджуються спеціальні машини баз даних, які безпосередньо призначені лише для зберігання та ведення баз даних. Потреба створення спеціальних машин БД, які реалізують на апаратному рівні функції СУБД, пов'язана з необхідністю звільнення обсягів пам'яті, що мають відводитися для зберігання даних на тих ЕОМ, які виконуватимуть операції обробки даних. Організаційні засоби АБД охоплюють персонал, який пов'язаний зі створенням і веденням БД а також систему нормативно- технологічної та інструктивно-методичної документації з організації та експлуатації БД.

Певна посадова особа (група осіб), яка забезпечує створення, ведення і підтримку БД в актуальному стані, називається адміністратором АБД. Основні функції адміністратора:

- спільна робота з проектувальниками задач для визначення умов використання БД; - розроблення опису БД і початкове завантаження її;

- підтримка цілісності БД, організація захисту зберігання даних;

- відновлення БД у разі виникнення помилок програмного забезпечення чи збоях пристроїв, які призводять до руйнування БД;

- нагромадження статистики щодо роботи з БД, реорганізація та реструктуризація БД згідно зі зміною потреб, забезпечення безпеки даних шляхом санкціонування доступу до них.

В умовах монопольного використання ПК функції адміністратора виконуються користувачем і частково програмістом, відповідальним за супровід тієї чи іншої системи. Користувач відповідає за завантаження БД та її підтримку в актуальному стані, програміст - за функції відновлення БД у випадках її зруйнування. В умовах колективного використання ПЕОМ, об'єднаних в мережу, функції адміністратора виконуються спеціально призначеними адміністраторами.

Розвиток засобів обчислювальної техніки, створення запам'ятовуючих пристроїв прямого доступу створили передумови для вирішення проблем незалежності, неузгодженості і надлишковості даних, а також сприяли створенню нової концепції організації інформаційного забезпечення (ІЗ) - концепції інтеграції даних, яка дістала назву автоматизованого банку даних (АБД). Головні переваги організації ІЗ у вигляді АБД такі:

1. Багаторазовість використання даних: одні й ті самі дані можуть використовуватися для розв'язування різних задач.

2. Економія витрат на створення й ведення ІЗ: організація ІЗ у вигляді БД характеризується нижчою вартістю на створення і меншими витратами на внесення змін у БД, оскільки зміни на фізичному рівні не завжди потребують внесення змін до прикладних програм.

3. Зменшення надлишковості даних. Необхідність розв'язування нових задач забезпечується за рахунок існуючих файлів у БД, а не шляхом створення нових файлів. Дублювання даних у БД потрібне лише для забезпечення оперативності пошуку даних і організації зв'язку між файлами БД. Таке дублювання не є надлишковим і називається ненадлишковим дублюванням даних.

4. Швидкість обробки непередбачених запитів до системи. Для обробки таких запитів найчастіше не вимагається створення нової програми мовами програмування, оскільки ці процедури виконуються за допомогою спеціальних мовних засобів (мови запитів і мови генерації звітів), які входять до складу СУБД.

5. Простота і зручність внесення змін за рахунок єдиної системи ведення БД, яка підтримується засобами СУБД.

6. Логічна та фізична незалежність даних від прикладних програм. Концепція автоматизованого банку даних побудована на інтеграції даних, які зберігаються окремо від прикладних програм. Тому немає потреби повністю описувати логічну та фізичну структури файлів, які обробляються у прикладній програмі.

Размещено на Allbest.ru