Структура інформаційної технології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Структура інформаційної технології

ІТ - це цілісна система, яка функціонує в єдиному інформаційному просторі завдяки узгодженій роботі всіх її компонент. Реалізація системи та її розгортання у часі забезпечує динаміку розвитку інформаційної технології, її модифікацію, реструктуризацію, приєднання нових компонентів системи та модернізацію. ІТ складається із взаємопов'язаних компонентів, що об'єднані в три групи: базові технології, специфічні технології ПрО та база знань ПрО.

ПрО відображає в базі даних сукупність об'єктів реального світу з їх зв'язками, що належать до певної сфери знань і становлять практичну цінність для користувачів. Предметна область існує незалежно як від створювача ІС, так і від самої ІС.

Модель ПрО - це певна система, що імітує структуру та функціонування досліджуваної предметної області та відповідає основній вимозі - бути адекватною цій області. Цінність подібних моделей, наприклад еталонних, полягає у тому, що вони достовірно передають специфіку предметної області, тоді як шаблонна модель представляє рішення задачі у визначеному контексті, однак допускає застосування в інших контекстах.

Базові технології - сукупність апаратних засобів автоматизації, системного і прикладного програмного забезпечення (ПЗ), що реалізують підсистеми зберігання та оброблення інформації.

База знань (БЗ) - це формальне подання цілісної, несуперечливої сукупності суджень, що відображають знання ПрО (детально БЗ розглянуто у главі 2). БЗ містить як базу даних, так і інтерфейс користувача. Основною формою організації інформації на машинних носіях є база даних.

База даних (БД) - це іменована сукупність структурованих даних, що відображає стан об'єктів та їх відношень при такій мінімальній надлишковості, яка дозволяє використовувати її для одного чи декількох застосувань у певній ПрО.

Структуру ІТ можна подати у вигляді такої схеми (рис. 1.):

Рис. 1. Структура інформаційної технології

Усі операції з даними БД виконує система управління базою даних (СУБД) - комплекс програмних засобів загального або спеціального призначення, необхідний для створення БД, підтримання її в актуальному стані і забезпечення користувачам доступу до даних. СУБД виконує важливі функції зберігання, обробки структурованих даних та їх модифікації згідно із запитами. Крім того, вони надають користувачам інтерфейс для роботи з БД.

Основні функції СУБД:

o визначення БД;

o організація збереження даних;

o забезпечення доступу користувачів до БД;

o захист цілісності БД;

o підтримання технологічного процесу функціонування БД.

Як правило, БД є інтегрованим поданням даних багатоцільового використання, що забезпечують вирішення наборів взаємопов'язаних завдань. БД може бути централізованою (зберігатися на одному комп'ютері) або розподіленою в мережі (зберігатися на кількох комп'ютерах). Найбільшого застосування набули такі СУБД: o масштабу великих підприємств (корпоративні БД): Oracle, Informix, SQL-Server, DB2 тощо;

o масштабу функціональних підсистем, комплексів задач, створення проміжного рівня обробки даних у великих ІС: Access,' dBase, Paradox, FoxPro, Clipper тощо;

o окремих задач ІС.

За допомогою моделі даних (реляційної, ієрархічної або мережевої) можуть бути представлені будь-які об'єкти ПрО та зв'язки між ними.

БД - це динамічна інформаційна модель конкретної ПрО. Використання БД забезпечує:

o незалежність даних та програм;

o підтримку відношень між даними;

o сумісність компонентів БД та можливість їх подальшого розвитку;

o цілісність даних, компактність їх зберігання;

o несуперечність, відновлення та захист даних.

До системних та інструментальних засобів належать апаратні засоби (комп'ютери, принтери, копіювальні пристрої, телефонна техніка, комунікаційні засоби - мейнфрейми, маршрутизатори, концентратори), системне ПЗ (операційні системи, СУБД тощо), прикладне ПЗ (мови програмування, технології програмування, мови специфікацій тощо).

В основі організації БД лежить модель даних, яка дає можливість подати множинність даних й описати взаємозв'язки між ними: "один до одного", "один до багатьох", "багато до багатьох".

Взаємозв'язки між даними мають відображатися у БД, для чого слугує модель даних, що визначає правила, за якими ці дані структуруються. Новітніми структурами є об'єктно орієнтовані і мультимедійні БД. Найбільш поширені такі моделі даних: ієрархічні, мережеві та реляційні.

Ієрархічна модель базується на основі принципу підпорядкованості між елементами даних у вигляді дерева, де на найвищому рівні ієрархії знаходиться один кореневий вузол. У цій моделі реалізовані взаємозв'язки типу "один до одного" та "один до багатьох". Кожний вузол може мати кілька екземплярів конкретних значень елементів даних.

Мережева модель - це орієнтований граф із іменованими вершинами та дугами. Вершини графа - це записи, що становлять сукупності логічно пов'язаних елементів або агрегатів даних. Для кожного типу запису може бути кілька екземплярів конкретних значень його інформаційних елементів.

Реляційна модель - набір двомірних таблиць, рядки якої - це записи, а стовпчики - елементи даних. Усі таблиці і стовпчики таблиць мають власні імена. Ця модель даних на відміну від ієрархічної характеризується простою і наочністю БД. Крім того, основні принципи побудови реляційної БД теоретично обґрунтовано.

Мережеві та ієрархічні моделі зазвичай використовують для централізованого оброблення даних. Реляційні моделі придатні як для централізованого, так і для децентралізованого оброблення даних.

З появою персональних комп'ютерів ІКТ отримали новий імпульс для розвитку, все більше задовольняючи інформаційні потреби людей у професійній та побутовій діяльності. ІКТ реалізується в межах конкретних інформаційних систем.

Ступінь задоволення інформаційним технологіям (ІТ) - потребам підприємства і забезпечення інфраструкутри - визначається стандартом СОВІТ (Control Objectives for Information and related Technology). Процес його впровадження в діяльність організації складається з низки послідовних етапів: o визначення бізнес-цілей на основі концептуального ядра СОВІТ;

o вибір IT-процесів і механізмів управління з використанням високорівневих і детальних завдань управління;

o узгодження програми впровадження з бізнес-планом;

o оцінка наявних процедур і результатів впровадження механізмів управління за допомогою "Керівництва з аудиту"; o оцінка поточного статусу організації, ідентифікація критичних дій і вимірювання продуктивності в досягненні мети організації за допомогою "Керівництва з менеджменту";

o "Принципи управління" - книга стандарту СОВІТ, що описує управління IT, - одна з останніх розробок Інституту управління IT (IT Governance Institute, ITGI).

Управління IT - складова успіху в управлінні підприємством, що гарантує раціональне й ефективне вдосконалення всіх взаємопов'язаних процесів підприємства. Управління IT надає основу, що пов'язує ІТ-процеси, інформаційні ресурси, інформацію зі стратегією і цілями організації, дає змогу максимально ефективно використовувати інформацію, підвищуючи капіталізацію й одержуючи конкурентоспроможні переваги.

Для отримання відповідей на питання тактики і стратегії розвитку підприємства у керівництві "Принципи управління" СОВІТ включені моделі зрілості, критичні чинники успіху, ключові індикатори цілі і ключові показники результату.

Взявши за основу шкалу моделей зрілості, розроблену для кожного з ІТ-процесів СОВІТ, керівник може з'ясувати такі моменти:

o поточний статус організації - оцінити, на якій стадії організація знаходиться сьогодні;

o поточний статус кращої практики в цій галузі - порівняти свою організацію з кращою організацією в цій галузі;

o поточний статус міжнародних стандартів - провести додаткове порівняння поточного статусу організації з "кращою практикою" або міжнародними стандартами;

o статус організації після удосконалення (реалізація стратегії організації) - оцінити стратегію організації, яких результатів організація хоче досягти.

Інформаційні технології, інтегровані в бізнес-процеси, повністю їх автоматизують, надаючи можливість ефективно управляти підприємством. При цьому керівнику необхідно подбати про стратегію розвитку інформаційних технологій на підприємстві.

Стратегія розвитку IT на підприємстві

Нині постає гостра необхідність ІТ-модернізації вітчизняних підприємств, проте новітні технології є не більше, ніж у десятої частини підприємств. На сьогодні є кілька основних світових розробників програмного забезпечення, які пропонують стратегію розвитку IT на підприємстві. Наприклад, компанія Microsoft прагне надати своїм замовникам найсучасніший інструментарій і одночасно стати орієнтиром у частині вибору розвитку ІТ-стратегії на підприємстві. До таких ініціатив слід віднести "Ініціативу про комерційне програмне забезпечення" (CSI, Commercial Software Initiative), "Ініціативу про надійні обчислювальні системи" (TWC, Trustworthy Computing Initiative) та ініціативу "Динамічні системи" (DSI, Dynamic Systems Initiative).

Цифрова епоха ІТ-модернізації українських підприємств - неминуче явище. Нині виділяють такі основні типи IT-інфраструктури: базовий, стандартизований, раціональний і динамічний.

Базовий тип характеризується відсутністю координації, супровід здійснюється вручну.

Характеристика інфраструктури: розрізнені робочі місця.

Рекомендації щодо розвитку: побудова серверної інфраструктури; введення служби каталогів Active Directory для цілей аутентифікації; налагоджування сервісів SUS/WUS для автоматичного оновлення; застосування антивірусного захисту; захист трафіку за допомогою ISA; реалізація за допомогою Windows Server базових сценаріїв мережевої технології (DNS, DHCP).

Стандартизований тип характеризується централізованим управлінням ІТ-інфраструктурою, наявністю автоматизованих базових процесів.

Характеристика інфраструктури: служба каталогів Active Directory, що використовується тільки для аутентифікацїї; оновлення автоматизовані; на робочих місцях є антивірус-ний захист; система резервного копіювання для критично важливих серверів; центральний міжмережевий екран; внутрішні DNS, DHCP.

Рекомендації щодо розвитку: оновлення ПЗ на робочих місцях для останніх версій операційної системи (ОС) і пакета офісних застосунків; використання застосунків для служби каталогів Active Directory й інструментарій для роботи з об'єктами групових політик (GPO); активне застосування System Management Server; застосування рішень щодо централізованого резервного копіювання і відновлення після збоїв; організація віддаленого доступу VPN-мережам; ізоляція критично важливих серверів за допомогою застосування протоколу IPSec (для Active Directory/Exchange).

Раціональний тип характеризується централізованою керованою і консолідованою ІТ-інфраструктурою.

Характеристика інфраструктури: ОС на робочих станціях -' Windows ХР або Windows XX; використання служби каталогів і групових політик для централізованого адміністрування; автоматизація контролю/моніторингу функціонування ПЗ і апаратного забезпечення; моніторинг серверів; резервне копіювання і відновлення для всіх серверів і робочих станцій; віддалений доступ (VPN, Remote Desktop); ізоляція серверів за допомогою IPSec.

Рекомендації щодо розвитку: впровадження технологій автоматизації управління ідентифікацією (Microsoft Identity Integration Server 2003); використання System Management Server для управління серверами; перевірка застосувань на сумісність; управління образами робочих станцій; розгортання/управління міжмережевими екранами на робочих місцях; організація захищеного бездротового мережевого доступу з використанням служби Internet Authentication Service (IAS) і служби каталогів Active Directory. Динамічний тин характеризується повністю автоматизованою ІТ-інфраструктурою, її динамічним використанням.

Характеристика інфраструктури: повне забезпечення потреб користувача в умовах гетерогенних середовищ; автоматичне управління оновленнями для серверів; автоматичне тестування сумісності застосувань і автоматичне управління образами робочих станцій; міжмережеві екрани - на серверах і робочих місцях; захищені бездротові підключення.

Рекомендації щодо розвитку: федеральна служба Active Directory; рішення для автоматичного поширення образів серверів; рішення для визначення рівня навантаження; підтримка карантину робочих місць; моніторинг продуктивності робочих місць; готовність до переходу на нову версію операційної системи; інструментарій для ефективного переходу на нові версії ПЗ; ізоляція доменів Active Directory з використанням IPSec.

Технологічною платформою для реалізації динамічного типу слугують Microsoft Windows Server 2003, інтегроване середовище розробки Visual Studio.Net 2005 і середовище Місrosoft.Net Framework 2.0, за допомогою яких забезпечується робота з XML Web-сервісами.

Рішення задач управління інфраструктурою покладене на такі програмні продукти, як:

o Systems Management Server (SMS) 2003 - управління конфігурацією інфраструктури, побудованої на платформі Microsoft;

o Microsoft Operations Manager - призначений для підвищення керованості середовища, в якому виконуються застосування, моніторинг і попередження, створення звітів і відсте-жування закономірностей;

o Microsoft Virtual Server 2005 - інструмент віртуалізації для підвищення ефективності виконання застосувань, їх тестування й оновлення;

o Corporate Error Reporting (CER) 2.0 tool - інструментарій для побудови інтегрованих звітів. Для формалізації завдання опису ІТ-інфраструктури управління запропоновано System Definition Model (SDM) - мова або мета-модель для створення моделей розподілених систем. Розподілена система - це набір взаємопов'язаних програмних (або програмних і апаратних) пристроїв, що працюють на одному або кількох обчислювальних комп'ютерах з метою виконання загального для всіх них завдання. Основні сценарії використання SDM такі:

1) з метою проектування. На основі SDM створюються спеціальні засоби розробки, які використовуються для розробки проекту системи, що складається з програмних і апаратних ресурсів;

2) при впровадженні. Побудована модель використовується для автоматизації розгортання системи, динамічного розподілу і конфігурації програмних та апаратних ресурсів, мережі і масивів зберігання даних;

3) у процесі експлуатації. Під час роботи SDM-служба проводить збір даних і будує інтегрований (на рівні всієї системи) опис її стану, що використовується для прийняття рішень про управління системою, а в довгостроковому плані використовується для підвищення ефективності роботи з нею;

4) визначення моделі розподіленої системи. SDM-модель - це такий самий додаток, як і будь-яка комп'ютерна програма, і для її створення використовуються інструменти, аналогічні використовуваним для створення моделей систем у процесі програмування. Після того, як SDM-модель створена і влагоджена, SDM-служба займається її підтримкою і супроводом.

Модель системи - це набір визначень з одного або кількох SDM-документів. Вона містить всю базову інформацію і є базисом, до якого додається вся інша інформація. Ця структура визначається у процесі розробки архітекторами і розробниками, і потім практично не змінюється. Крім структури, модель системи також може містити інформацію про процеси установки й їх етапи, про конфігурацію, події і моделі функціональності, регламенти;

5) довгострокові сценарії. Всі продукти, що розробляються, підтримують цю концепцію, реалізація якої істотно вплине на те, яким способом підприємства планують, впроваджують і використовують ІТ-інфраструктуру.

Основними інвестиціями компанії Microsoft у розвиток її продуктів є інвестиції в підвищення керованості (як окремих застосувань, так і розподілених систем). Серед цих задач: розвиток інфраструктури управління Windows, розробка протоколів управління на основі архітектури Web-сервісів, розширення можливостей серверів управління інфраструктурою в Windows Server System, створення інструкцій про проектування і розробку застосувань з високим ступенем керованості, а також можливості засобів розробки, які дозволяють розробникам реалізувати ці сценарії.

Нині розгортання розподіленої динамічної системи стає складним завданням, зі своїми особливостями у кожному окремому випадку. Як правило, потрібне виконання набору дій з різними серверами, а також мережевим обладнанням і пристроями зберігання даних у певному порядку при забезпеченні координації між співробітниками різних організацій.

Microsoft працює над створенням інструментів автоматизації розгортання розподілених систем, і прикладом у цьому напрямі є функція Windows Server 2003 Automated Deployment Services. Подальший розвиток цієї технології полягатиме в тому, що на підставі даних, які зберігаються в SDM-описі розподіленої системи, проводитиметься автоматична побудова сценарію розгортання розподіленої системи, що включає перевірку "політик" і регламентів, результатів установки ПЗ та його конфігурацію.

Впровадження SDM забезпечить: зберігання в спеціальній базі даних загального опису структури відношень у системі; накопичення, автоматизація і повторне використання досвіду співробітників при роботі із системою; нові інструменти щодо конфігурації системи та управління нею.

Важливим моментом є надання стороннім розробникам інструментарію, який дасть змогу створюваним ними застосуванням включатися у виконання сценаріїв динамічних систем, підтримувати їх своїми рішеннями. Тому підприємства зможуть суттєво скоротити витрати на побудову й розвиток ІТ-інфраструктури при одночасному підвищенні її надійності і здатності до реагування на зміну умов функціонування впродовж всього терміну служби.

Размещено на Allbest.ru