Інформаційні технології дозволяють уніфікувати і істотно прискорити трудомісткі інформаційні процеси, забезпечити оперативність при підготовці документації і звітності перед вищестоящими організаціями.

Практичне застосування інформаційних технологій в державному управлінні характеризуються функціональними можливостями типових інформаційних систем, наявністю програмних продуктів і особливостями конкретних інформаційних систем.

Метою даної роботи є дослідження процесів формування, функціонування і розвитку інформаційних систем в державному управлінні.

Об'єктом і базою дослідження є інформаційні системи органів державного управління.

Предметом дослідження є теоретичні положення та прикладні підходи до формування, функціонування та розвитку інформаційних систем в системі виконавчої влади.

Результати

Для аналізу взаємодії інформаційних систем на різних рівнях державного управління пропонується класифікаційна схема взаємозв'язку інформаційних систем різних видів і рівнів ієрархії. В Україні діє трьохрівнева система інформаційних систем по територіальній ознаці. На кожному рівні діють функціональні, галузеві і інформаційні системи організацій.

На нижчому, місцевому рівні знаходяться інформаційні системи органів державної влади та місцевого самоврядування, установ і організацій, які призначені для збору і обробки інформації, що надходить із зовнішнього середовища і застосовуються з метою здійснення власних завдань та функцій в межах своїх повноважень.

На регіональному рівні функціонують регіональні інформаційні системи, які забезпечують інформацією обласні органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, установи і організації обласного рівня. Ці системи призначені для підтримки ефективного управління життєдіяльністю регіонів. На державному рівні функціонують інформаційні системи, які призначені для розв`язання найважливіших проблем країни. До їх складу належать: автоматизована система державної статистики, автоматизована система економічних розрахунків, автоматизована система фінансових розрахунків та інші.

Первинною ланкою багаторівневої інформаційної системи в державному управлінні є інформаційна система органу виконавчої влади базового рівня (місцевого самоврядування). Принципова схема такої інформаційної системи показана на рисунку 1.

У схемі застосовані позначення:

ЗІ - зовнішня інформація;

ВІ - вихідна інформація;

Р - ресурси (матеріальні, енергетичні, інформаційні);

РД - результати діяльності - управлінські рішення, звіти до органів вищого рівня, відповіді на листи громадян і т. ін.

Рис.1. Принципова схема інформаційної системи органу виконавчої влади

Для створення, ефективного функціонування і розвитку інформаційних систем необхідні єдині теоретичні положення і методичні підходи, які забезпечують взаємодію різноманітних економічних об'єктів та їх нормальну діяльність. Академіком В.М. Глушковим були сформульовані науково-методичні положення та рекомендації з проектування автоматизованих систем управління, які тепер склались як принципи побудови інформаційних систем. В літературних джерелах [2,3,5] пропонуються принципи побудови ІС, принципи автоматизації управління і вимоги до формування організаційних структур органу державної влади. Крім цього існують принципи спеціальні, які відносяться до державного управління [1, с.181-182]. Нами в роботі [4] запропонована система принципів, яка складається з трьох груп: побудови, функціонування і розвитку.

З метою вдосконалення системи пропонується схема, в якій згруповані принципи, їх характеристика і додаються нові, що відображають ієрархічність і безперервність роботи інформаційних систем в органах державного управління (рис.2).

Рис.2. Принципи інформаційних систем

Принципи побудови інформаційних систем в державному управлінні:

системності - полягає в тому, що створення ІС повинно будуватися на комплексному вивченні об`єкту, на єдиному методологічному підході, який дає змогу розглядати досліджуваний об'єкт як одне ціле; виявляти на цій підставі різноманітні типи зв'язків між структурними елементами, що забезпечують цілісність системи;

інтегрованості - забезпечує сумісність складових системи щодо управління даними і засобами спілкування з користувачами в процесі прийняття рішень;

принцип першого керівника - передбачає безпосередню участь вищого керівництва організації-замовника в розробці інформаційної системи, у виробленні і узгодженні критеріїв і загальної концепції системи, закріплення відповідальності під час створення системи за замовником, тобто майбутнім користувачем, який відповідає за введення у дію та функціонування інформаційної системи;

принцип декомпозиції - використовується при вивченні особливостей, властивостей елементів і системи в цілому. Він ґрунтується на розбитті системи на частини, виокремленні деяких комплексів робіт, створенні умов для ефективнішого аналізу системи та її проектування;

принцип сумісності - полягає в забезпеченні здатності взаємодії інформаційних систем різних видів, рівнів у процесі їх спільного функціонування;

принцип стандартизації та уніфікації - полягає в необхідності застосування типових уніфікованих і стандартизованих елементів функціонування інформаційної системи;

принцип автоматизації інформаційних потоків і документообігу - передбачає комплексне використання технічних засобів на всіх стадіях проходження інформації від моменту її реєстрації до одержання результатних показників і формування управлінських рішень;

принцип автоматизації проектування - має на меті підвищити ефективність самого процесу проектування і створення інформаційної системи на всіх рівнях управління, при цьому забезпечується скорочення часових, трудових і вартісних витрат за рахунок введення індустріальних методів;

принцип ієрархічності передбачає побудову складних інформаційних систем з врахуванням багаторівневої структури системи державного управління, яка передбачає наявність вищого рівня органів державної влади, обласного, районного, рівня міст і селищ.

Принципи функціонування інформаційних систем в державному управлінні:

узгодженості підсистем - принцип зв`язаний з побудовою загальної моделі управління об`єктом, яка встановлює взаємозв`язок і ступень важливості між різними задачами управління в рамках цілей, критеріїв і обмежень;

надійності - полягає в здатності системи виконувати потрібні функції протягом заданого періоду часу;

ефективності - зв`язаний з досягненням максимального ефекту при мінімізації витрат на інформаційну систему;

інтерактивності - система відгукується на різного роду дії, якими людина має намір вплинути на обчислювальний процес;

доступності - полягає у здатності забезпечувати видачу відповідей на запити користувача в потрібній формі і в потрібний час;

робастності - означає ступінь здатності системи відновлюватися в разі виникнення помилкових ситуацій як зовнішнього, так і внутрішнього походження;

єдності програмно-цільового, галузевого, міжгалузевого і регіонального управління;

законності, який означає необхідність чіткого дотримання вимог Конституції та Законів України;

принцип безперервності передбачає ритмічність і малу змінність режимів функціонування інформаційної системи при стабільному зовнішньому і внутрішньому середовищі.

Принципи розвитку інформаційних систем в державному управлінні:

еволюційності - система відкрита і здатна до розвитку і удосконалення;

адаптивності - можливість пристосовуватися до змін в умовах розв`язання задач;

нових задач - інформаційна система використовується не тільки для розв`язання традиційних задач, а і перебудовується у відповідності з необхідністю вирішувати нові задачі;

типізації - необхідність уніфікації таких складових як технічне і програмне забезпечення, алгоритми функціональних складових задач і підсистем;

етапності - можливість поступового послідовного розвитку системи;

удосконалення структури управління - приведення структури управління у відповідність до вимог інформаційної системи;

пріоритетності - сприяє вибору найголовніших цілей і завдань соціально-економічного розвитку відповідно до наявного ресурсного потенціалу, виробничих можливостей, потреб населення;

збалансованості - розв`язування управлінських задач з урахуванням пропорцій між нарощуванням виробничого потенціалу та станом охорони навколишнього середовища, створенням нових потужностей і кон'юнктурою ринку, інноваціями і ціновими параметрами;

історизму - дає можливість оцінити ступінь завершеності певних етапів соціально-економічного розвитку об`єкту в часовому вимірі.

Висновки