Розвиток інформаційних потреб науки щодо повноти інформації про особу суголосний з новітніми тенденціями розвитку інформаційного суспільства, а також можливістю в єдиному комплексі представити як особистість, так і повнотекстовий доробок вченого. Вищезазначене дає змогу говорити про потребу в створенні не виключно бібліографічного ресурсу, але повнотекстової електронної бібліотеки досліджень того чи іншого науковця - як в опублікованих, так і в архівних джерелах, а також тих, що характеризують науковий доробок його школи, просопографічні зв'язки тощо. Означена потреба у створенні такого ресурсу може бути пояснена також тенденцією до кооперування наукових доробків учених через їхнє представлення у вигляді наукової декларації, що репрезентована у популярних наразі наукометричних базах, які, втім, автор цієї статті не вважає панацеєю, оскільки і вони мають певні недоліки представлення зазначених даних.

Зрозуміло, що окреслена ситуація продукує висновок про те, що наразі інформаційні технології виконують роль не просто допоміжного інструментарію, існування якого гарантує отримання тих чи інших даних, на кшталт протезу, що полегшує виконання певних дій в онтологічній реальності індивідуумом. Натомість, постаючи повноцінним каналом, вони актуалізують потенційну можливість інформаційного забезпечення останнього: тут ми маємо на увазі, що наявність засобів не означає досягнення мети (так, присутність солі й спагеті на кухні зовсім не гарантує готової страви на столі).

Відтак інформаційні технології сьогодні дають змогу розкрити особистість науковця ґрунтовніше, створивши персональний електронний ресурс як частину наукової інфосфери (ноосфери - в термінології В. Вернадського) суспільства. У той час як наукометричні бази та їхні неповні відповідники репрезентують певну частку його доробку, який вони, з певних технічних особливостей, здатні охопити. Таким чином, електронна бібліотека як така потенційно здатна створити ґрунтовніший огляд наукового доробку, продукуючи більший ступінь потенційної забезпеченості індивідуума інформаційними осередками (в цьому випадку - електронними бібліотеками як представниками класичних форм минулого - книгозбірень).

Під останньою ("електронною бібліотекою") варто розуміти певну інформаційну систему, яка дає змогу накопичувати, зберігати та ефективно використовувати різноманітні колекції електронних документів, доступні для користувачів через глобальні мережі передачі даних. У такому витлумаченні основу електронної бібліотеки становить електронна колекція, яка по суті є колекцією електронних документів, до складу яких входять бібліотечні матеріали та документи в цифровому (електронному) форматі. Під останніми маються на увазі бібліографічні та реферативні бази даних і покажчики; довідкові бібліографічні видання на компакт-дисках; електронні журнали, електронні книги; повнотекстові бази даних (матеріали конференцій, збірники тощо); колекції цифрових зображень, аудіо - та відеозаписів; інші онлайнові бази даних та ресурси Інтернету [4; 9; 10; 11].

Таким чином, зазначені бази даних доцільно створювати на корпоративній основі низки бібліотек, які почали напрацьовувати власні біобібліографічні ресурси (до прикладу, НБУВ, ДНПБУ тощо). Однак хотілося б окреслити основні технологічні проблеми, з якими зіткнуться бібліотеки, що формують електронні бібліотеки або колекції документів. Так, згідно з думками Т В. Майстрович [13] та К. Вітенберга [6], необхідно:

підтримувати постійну відповідність програмного та апаратного забезпечення бібліотеки сучасним стандартам;

мати уніфікований і простий інтерфейс користувача та системи підтримки віддаленого доступу;

розробити основні критерії добору документів;

уніфікувати опис та каталогізацію електронних документів, механізм співвіднесення опису з оригіналом;

гарантувати цілісність інформації, її постійне і безперервне надання користувачам.

Окрім того, варто звернути увагу також на такий важливий момент, як розширення описів ресурсів їхнім повнотекстовим електронним представленням, яке вимагає розгляду іншого важливого питання: а саме - особливостей репрезентації електронних версій в таких інформаційних осередках. Так, вимоги до електронних версій документів мають відповідати, першою чергою, критерієві достовірності, а саме - документ в електронному вигляді має максимально відтворювати оригінал.

Також інформація в електронному вигляді надає додаткові можливості з боку зручності роботи із нею: ефективна навігація в матеріалі, пошукові індекси тощо. Для представлення документів в електронних бібліотеках можуть використовуватися різні формати, серед них варто назвати найрозповсюдженіші, зокрема: PDF, DjVue, DOC, TXT, TIFF, JPEG, HTML, XML, FB2, FB3 (FictionBook), CHM, SWF (FLASH - документи) тощо [15]. Показовим у цьому плані є інформаційна модель "Українська бібліографія в особах" (далі - УБО): так, аналіз форматів, найпридатніших для її створення і позиціонування специфічної інформації, наявної у ній, дає змогу виділити найзручніші й найприйнятніші для формування ресурсів електронної бібліотеки цього ресурсу.

Так, продуктивними є формати PDF, DjVu [2]: формат PDF (абревіатура від англ. Portable Document Format) розроблений фірмою Adobe Systems з використанням низки можливостей мови PostScript як незалежний від платформи формат подання в електронному вигляді поліграфічної продукції, різної електронної документації (в тому числі електронних книг) і презентацій. Натомість формат DjVu був створений фірмою AT&T передусім для розміщення в Інтернеті відсканованих зображень, проте він є доволі продуктивним і для текстових масивів.

Зауважимо при цьому, що окрім форматного забезпечення електронної бібліотеки, основну увагу необхідно приділити користувацькому інтерфейсу, домінантною рисою якого має стати інтуїтивність його побутування. Так, вже на початку виникнення загальнодоступних інформаційних систем стало очевидним, що основним навігаційним засобом у сучасному інтернет-просторі є технологія гіпертексту [2], яка отримала особливого поширення в культурі постмодерну (М. Павич, Борис Акунін, В. Пелевін та інші).

Природно, що будь-яка бібліотека (зокрема електронна) як інформаційних осередок призначена для певних користувачів, а відтак - має надавати підтримку конкретним видам діяльності, тобто сприяти адаптації індивіду до онтологічної реальності. Саме тому при вирішенні цього питання ми виходили з того, що саме сьогодні можна представити користувачам, - і не лише таким, які цікавляться бібліографознавством або біографістикою, але й всім історикам українського минулого, а також розглядали цей ресурс як фундаментальну джерельну основу історичних досліджень культури.

При цьому важливо оцінити не лише інформаційні потреби користувачів різних професійних напрямів, але й характер їхньої інформаційної поведінки під час роботи з пошуку необхідної інформації [8; 1; 2]. Вищезазначене підкреслює нагальність й необхідність коректного і правильного вибудовування інтерфейсу ресурсу, який має бути при цьому націлений не на широке коло питань, але вирішувати конкретні біобібліографічні питання, що виникають під час роботи із ним.

У процесі формування електронних ресурсів, за даними узагальнюючої публікації Т.В. Майстрович [13], можлива реалізація кількох методичних підходів (моделей), зокрема:

суцільне оцифровування фондів бібліотеки;

переведення активно використовуваної частини документів в електронну форму;

формування певних електронних колекцій, підібраних за окремими критеріями;

створення комплексної культурної - освітньої програми й бази знань;

логічна й продумана політика інформатизація бібліотечного інституту.

Зазначимо, що для сучасного інформаційного дослідження найприйнятнішою й найорганічнішою є модель формування електронної бібліотеки як інформаційного осередку, тобто джерела бази знань. Однак така модель є однією з інтелектуальноємних, а відтак - надзвичайно складною для втілення у практику. Це пов'язано з необхідністю стратифікації й оцінювання масиву наукових досліджень, яка своєю чергою спричиняє проблему віднаходження кандидатів, які були б здатні виконати це складне завдання.

Наукова новизна. Саме тому модель УБО базується на основі перекладу в електронну форму науково-значущих публікацій або їхніх фрагментів та подальшого їх структурування в напрямі створення енциклопедичної бази даних, матеріал якої постійно оновлюється. Більшість проблем, пов'язаних з реалізацією такого проекту, лежить в області якісної експертизи змісту матеріалів; пошуку способу виокремлення оригінального знання; створення механізмів виявлення змін у знанні і методів відстеження появи нового знання; чіткого визначення цільової аудиторії. Відтак вичленовування оригінального знання і його актуалізація - спільна задача бібліографів та експертів у різних галузях науки, яка, скоріше за все, може бути досягнута на рівні певної спеціалізації.

Саме такий підхід дасть змогу на основі укладеної археографічної та бібліографічної джерельної бази скласти перспективний план оцифрування бібліотечних та архівних ресурсів з метою повнотекстового поповнення бази знань української бібліографії. Таким чином, до електронної бібліотеки увійдуть інформаційні джерела різного походження, оскільки вона має акумулювати електронну бібліографічну інформацію, повнотекстові біографічні інформаційні джерела, зокрема архівні, а також бібліографічні твори українських бібліографів. Це особливо важливо тому, що у багатьох випадках видатні бібліографи були особами, науковий доробок яких не обмежувався лише бібліографічною діяльністю та створенням бібліографій: вони були фахівцями в галузі історії, мови та літератури, етнографії та культури України.

Висновки