Мета статті полягає у дослідженні феномена інформаційного споживання як засобу взаємодії в умовах інформатизації суспільства. Автор зосереджує увагу на властивостях феномена інформаційного споживання як виду пасивної, безособової інтеракції в інформаційну добу.

Аналіз досліджень і публікацій

Помітне пожвавлення дискурсу про інформаційне споживання в сучасних дослідженнях економіки, етики, естетики, культурології, антропології та соціальної філософії свідчить про зростання впливу феномена інформаційного споживання на суспільство. Розвиток інформаційних технологій, кількісне поширення їх серед великого прошарку цивілізованого населення розвинених країн, перехід до так званого "електронного уряду", швидкий колообіг електронної грошової системи роблять дослідження феномену інформаційного споживання надзвичайно актуальним.

Аналізуючи твори Г. Зімеля, А. Сміта, Т. Уеблена, Г. Форда, присвячені класичному розумінню споживання та реорганізації свідомості споживача в суспільстві, ми приходимо до висновку, що вони є початковою ланкою дослідження. Дослідники роблять перший крок від суто економічних доктрин у метафізичну царину. Праці Д. Белла, Р. Бокока, М. Фезерстоуна, Р. Рорті, М. Фуко, Х. Ортега-і-Гассета, Е. Тоффлера, Ж. - Ф. Ліотара дають найзагальнішу філософську картину поширення феномену споживання поряд із розвитком інноваційних технологій постіндустріального суспільства та переходу до масового споживання. Важливе значення для нашого дослідження мають соціологічні напрацювання З. Баумана, Ж. Бодрійяра, П. Бурдьє.

Дослідження екзистенційних проблем феномена споживання в людському бутті висвітленні у дослідженнях українських та зарубіжних філософів. Осмисленню специфіки людського буття в інформаційно-мережевому суспільстві та в умовах урбаністичного мегаполісу, аналізу сучасних виявів споживацької поведінки присвячені праці Л. Дротянко, Л. Ороховської, С. Ягодзинського та ін.

Суттєві теоретичні передумови осмислення проблематики споживання сучасної людини спостерігаємо в роботах українських науковців із соціальної філософії, філософії освіти, філософії культури (М. Абисової, О. Антіпової, І. Ігнатенко, Ю. Харченко та ін.). Згадані дослідники та їхні теорії, що висвітлюють споживання та супутні феномени, створюють наукову базу для розуміння проблеми.

Незважаючи на достатню кількість праць присвячених феномену інформаційного споживання, постає необхідність вивчення властивостей останнього, сутність якого впливає на інтеракцію в процесі інформатизації суспільства.

Основна частина

Існування інформації в суспільстві, взаємодія особистості з цією інформацією, їх взаєморозвиток є актуальним предметом сучасних філософських роздумів. Однак широка сфера використання терміну "інформаційне споживання" не пропорційна реальній розробці питання. Так О. Даніл'ян зазначає, що розробленої належним чином концепції не запропоновано. Специфіка сучасної ситуації в тому, що зміни в інформаційному середовищі настільки стрімкі та глобальні, що доводиться одночасно вивчати процеси як на емпіричному, так і теоретичному рівнях і на їхній основі робити узагальнення. У руслі даної тези було б цікаво розглянути два філософські підходи: атрибутивний і функціональний щодо визначення поняття "інформація". Атрибутивний підхід розглядає інформацію як об'єктивну властивість усіх матеріальних об'єктів, функціональний - стверджує, що інформація є умовою та результатом активної діяльності й можлива тільки на соціальному рівні. Між тим, інформація - це усі відомості, знання, повідомлення, що допомагають у вирі ш е н н і простих та складних завдань.

Інформація, відтак, є основою суспільства та його рушійною силою. Адже, кількісне та якісне збільшення інформаційних потоків і взаємопроникнення інформації в усі сфери життєдіяльності людства уможливлює окреслення інформації як рушійної сили, потужної енергії сучасності. Сферами існування сучасного інформаційного потоку і всесвітньої мережі Інтернет є віртуальна реальність. Людство переходить у режим віртуальної реальності, де потреби в спілкуванні, купівлі, освіті тощо можна задовольнити, не виходячи з дому. Як справедливо зазначає М. Кастельс, здійснюється "масова самокомунікація", згідно з якою інформаційно-комунікативні технології сприяють ліквідації бар'єрів, що перешкоджають виходу індивіда в публічний простір, і значно спрощують передачу тієї чи іншої інформації для масової аудиторії [5, с.89]. Віртуальна реальність заощаджує час, надає можливість доступу до інформаційних ресурсів, а також стирає кордони між співрозмовниками.

Під впливом розвитку новітніх технологій, засобів комунікації, людський світ став крихітним і дуже швидким. У таких умовах, з одного боку, виникає образ людини, перенасиченої всім, а з іншого - яка з нетерпінням очікує чогось нового (наприклад, оновлює стрічку новин у соціальній мережі). Оскільки оновлювати кожен день речі, вчинки і людей доволі важко, для пересічних людей існує альтернатива - широке поле постійно обновлюваної інформації, доступ до якої дає мережа Інтернет. Тут відкриваються можливості пережити щоразу нові емоції, почуття.

Інтернет модифікував комунікативні практики спілкування, прискоривши швидкість спілкування, скоротивши відстань між користувачами, збільшивши число "множинних реальностей" та усунувши обмеження при ідентифікації, що дозволило у віртуальному просторі покинути біологічну оболонку, залишити позаду свої соціальні ролі, які щодня виконуються в реальності. Учасники онлайн-чатів можуть приймати те чи інше рішення, не розкриваючи свого імені, та свого фізичного місценаходження, мають змогу ховатися під масками численних вигаданих образів. Інтернет надає можливість особистості приміряти цілий гардероб ідентичностей. Користувач Інтернету перестав розглядатися як пасивний споживач контенту, тепер його творчий інтерактивний потенціал в Інтернеті реалізується в просторі соціальних мереж і віртуальних спільнот. Останні, в свою чергу, впливають на уявлення людства про можливості текстуальної інформації. Сьогодні будь-який екзистенційний досвід мусить бути зафіксований текстом, фото або відео на сторінці профілю (в акаунті користувача соціальної мережі). Це є єдиною умовою для конституювання себе як особистості, бо інакше подія вважатиметься такою, що не відбулася. У Мережі процес читання тексту перетворюється на його перегляд, тобто браузинг. Технічно інтерактивний перегляд тексту відбувається із застосуванням технології браузера - програми перегляду, що дозволяє користувачеві перегортати сторінки, переглядаючи значну кількість інформації.

На наш погляд, інтерактивну модель споживання текстової інформації в Мережі вдало висвітлює Т. Рязанцева. Вона пропонує зрозуміти її через низку метафор: "подорож" (journey), "пошук і гортання сторінок" (search and browsing), "шляхи й маршрути" (paths), "мережі й вузли" (networks and nodes), "зв'язки й кнопки" (links and buttons), "вікна" (windows), "блокноти й картки" (notecards) тощо [4, с.31]. Людина переноситься зі сфери спостерігача в безпосередній інтерактив з величезною аудиторією, де вона є автором, видавцем і продюсером, і найголовніше, споживачем. Усе, що людина хоче передати, чим хоче поділитися, що хоче поширити й позначити, так чи інакше подається у формі тексту або супроводжується ним, тому текст виступає активністю особистості на сторінці її профілю соціальної мережі. Все, що створюється в акаунті мережі споживається іншими читачами. Тому справедливо зазначити, що перелистування, переглядання чужих сторінок профілю та акаунтів соціальної мережі, що підтверджується лайками (like від англ. - "подобається"), шерівами (від англ. share - "поширити", "розповсюдити") і є одним із видів інформаційного споживання. Найкращі миті свого життя користувач соцмережею показує своїм підпи - сникам або читачам. Ці миті мають "пройти схвалення" у друзів (френдів), підписників, фоловерів, тобто споживатися аудиторією інших.

Іншим прикладом інформаційного споживання у віртуальній реальності мережі Інтернет є поява портативних, технічних пристроїв повсякденного вжитку: мобільних телефонів, нетбуків, планшетів. З їхньою допомогою можна придбати та продати будь-який товар чи послугу, здійснювати грошові перекази, не маючи гаманця в кишені, пролистувати та обновлювати сторінки новин з метою споживання все більшої кількості інформації. Техніка ніби стає одним цілим з людиною, вростає в її тіло й мозок і набуває влади над ним. Вона стає показником статусу, матеріального становища, засобом самовираження тощо.

Споживання активно спотворює реальність заради своїх власних цілей, і нинішнє покоління є свідком зміни людського світу, а традиційні цінності не просто стали тимчасовими, легко замінними. Так Ж. Бодрійяр вважає, що предметом аналізу є знакове споживання, яке виступає кодом, мовою спілкування між людьми. Французький філософ визначає споживання як соціальний, основний у соціокультурній діяльності сучасного буржуазного суспільства процес. У суспільстві споживання використання речей не вичерпується їх простим практичним застосуванням (яке мало місце завжди й усюди) або навіть їх семіотичним застосуванням як знаків відмінності, багатства, престижу і т.д. (що теж зустрічається в усіх людських суспільствах) [1, с.125]. С. Майлз стверджує, що споживацтво підвищує значущість споживання в повсякденному житті людей, стає для людини одним зі способів конструювання свого "Я", а в ролі одного з найважливіших мотивів споживання виступає прагнення людини до самореалізації, самоактуалізації [4, с.123]. Е. Фромм наголошує, що споживанню притаманні суперечливі властивості: з одного боку, воно послаблює відчуття тривоги й занепокоєння, оскільки те, що людина вже має, у неї вже не можуть відібрати; а з іншого боку, воно змушує її споживати дедалі більше, тому що будь-яке споживання незабаром припиняє приносити задоволення [5, с.11].

Підсумовуючи викладене вище, варто зазначити, що усі автори присвячували свої дослідницькі пошуки феномену споживання, його символічній функції. Споживання стає своєрідною ланкою, частиною, елементом, засобом інтеракційних процесів як символічного обміну думками, захопленнями, пристрастями у віртуальній реальності Інтернет простору. Споживання спрямоване на примноження та накопичення інформації, стає засобом ствердження власної ідентичності у сфері інформаційного простору, де споживанню немає межі.

Інформаційне споживання - це процес тамування нематеріальних духовних та інтелектуальних потреб за рахунок використання портативних засобів доступу до інформаційного потоку, метою якого є переживання екзистенційного досвіду. Інформаційне споживання відрізняється від звичайного лише застосуванням мисленнєво-рефлексивної функції при використанні технічного засобу. Завдяки інформаційному споживанню людина має змогу пережити кількісно більший об'єм різноманітного досвіду, у порівнянні з матеріальним.

Інформаційне споживання виступає одним із багатьох засобів інтерактивних процесів в Інтернет - мережі. Адже людина не лише споживає, а й ретранслює та створює інформацію. Інтернет та соціальні мережі дають змогу створювати альтернативні образи свого "Я". Через інформацію з веб-сторінки користувача та зі стрічки новин, яка формується на цій веб-сторінці, можна сформувати образ "Іншого". І ця різниця між реальним і віртуальним образами може бути колосальною. У сучасному житті час, проведений опосередкованим (переглядання сторінки, акаунта) спілкуванням з людьми в Інтернеті, значно перевищує час реального, безпосереднього спілкування. Виникає питання що є важливішим: реальна людина чи її образ у соціальних мережах? Хто є "Я" поза мережею Фейсбук?

Якщо в реальному житті можливий образ людини без хобі та інтересів, без спілкування та без друзів, то у віртуальному просторі - це практично не можливо. Споживаючи будь-яку інформацію Інтернет мережі, залишаються так звані "сліди" нашої інтеракційної активності. Адже існування в соціальних мережах не можливе без нашої участі, яка проявляється, як зазначалося вище, у лайкані та шеврані цікавих для нас фотографій, новин, статей. Кожна наша дія фіксується та споживається іншими. Наше віртуальне "Я" є частиною "Я" реального, до того ж, тією частиною, яку не можна редукувати.

Інформація, яку людина споживає, робить реальний світ мінливим і нестабільним, у той час, коли у віртуальному середовищі панує стабільність. Є. Більченко стверджує, що сучасній картині світу притаманна невпорядкованість, так само, як і архетипам первісного суспільства. Підвищення кількості інформації в суспільстві трансформує в людині первісні потяги, а роль споживання інформації як третього нефізичного елемента стає надвисокою: "Незважаючи на те, що інформація належить до світу ідеальної реальності, будучи пов'язаною з одним фізичним об'єктом або процесом, вона може впливати на інші об'єкти або процеси фізичної реальності, які й стають її новими носіями. У такий спосіб реалізується механізм передачі інформації від одних об'єктів або процесів фізичної реальності до інших. Основою цього механізму служить відображення як загальна властивість реальності, що виявляється як у матеріальних, так і в ідеальних її компонентах" [2, с.3]. Інноваційні технології та масове поширення медіа демонструє сучасній людині "ідеальні" ситуації буття, формуючи новий світ у свідомості людини, який зазвичай вкрай відрізняється від реального. З "ідеальними" ситуаціями особистість споживає квазі-почуття, переживає штучні емоції. Через вільний доступ до пошукових систем людина втрачає необхідність запам'ятовувати інформацію, їй просто необхідно знати, де вона є, де її можна знайти у мережі Інтернет простору. Це нівелює значення старого й посилює прагнення до нового.

Висновки