Інтернет-мем - назва комплексного явища спонтанного поширення інформації. Цей феномен ще знаходиться в фазі становлення і його вплив посилюється інформаційними процесами, але, не зважаючи на його загальновживаність, явище недостатньо досліджене. Авторка поставила за мету виявити особливості формування та впливу інтернет-мемів на комунікативні процеси сучасного інформаційного суспільства.

Основна частина

Термін "мем" походить від грецького слова "мемесіс" і означає копіювання. Теорія мемів була створена англійським біологом Річардом Доукінзом у 1976 році у книзі "Егоїстичний ген". Вивчаючи механізми передачі генів у процесі природного відбору, вчений поставив питання про аналогію між генетичною та культурною еволюцією та існування в останній частинок, які здатні до реплікації (самовідтворення, самокопіювання і передачі інформації), якими є гени в живій природі. "Передача культурної спадщини аналогічна передачі генів.", - писав Р. Доукінз. Якщо гени передають генетичну інформацію, то меми поширюють культурну інформацію. Дослідник Р. Броді дає визначення мема, як одиниці інформації, що міститься у свідомості, одиниці передачі культурної спадщини. Мем впливає на події таким чином, щоб у свідомості індивідів виникало як можна більше його копій. Особливістю мема є те, що він не існує відірвано від загальнокультурного простору.

Дослідниця Ю. Будовська пише, що "Процеси реплікації та імітації, що породжуються мемами і висловлюються в інтертекстуальності, це процеси, що сприяють поширенню культури та ідей. Інтернет - форма присутності мемів в культурному середовищі" [1, с.8-9].

інтернет мем комунікація

На думку Р. Доукінза, мемом може бути мелодія, модний одяг, наукова ідея, вірування, традиції, системи цінностей. Історія людства - це історія копіювання, відтворення, тиражування культурних патер - нів. Меми поширюються шляхом копіювання, від однією людини до іншої (горизонтально), від покоління до покоління (вертикально). У залежності від конструкції, меми або приймаються культурою, або не приймаються.

С. Блекмор визначає мем, як будь яку інформацію (звички, історія, музика), що "копіюючись з мозка у мозок, поширюється у суспільстві, непомітно розвиваючись на своєму шляху, і формує нашу культуру" [2].

Американський філософ Д. Деннет розуміє під мемом складну ідею, що самоорганізовується в окрему одиницю інформації, що запам'ятовується. Дослідник Д. Рашкофф у своїй праці "Медіавірус. Як поп культура впливає на нашу свідомість" [3] розглядає меми, як феномени, що здатні поширюватися каналами ЗМІ та Інтернетом, та викликати соціально значимі події (впливати на вибори, змінювати громадську думку тощо).

На основі вищенаведених висновків можна зробити висновок, що найзагальніше визначення мема - це елементарний елемент культури і культурних підсистем: релігії, політики, мови тощо.

Важливо відмітити, що меми дуже швидко поширюються через Інтернет та ЗМІ. Саме тому існує спеціальний термін "інтернет-мем" - це коротка інформація, фраза, зображення, мелодія тощо, яка миттєво стала популярною і яка відтворюється в мережі Інтернет, як правило в нових контекстах. Для інтернет-мемів головне значення має популярність та комунікативна експансія. Найпоширенішими стають меми, які якимось чином залишають небайдужими користувачів Інтернету і викликають бажання тиражувати інформацію (мем) далі. Головна умова поширення мемів - їх емоційна забарвленість.

Певною мірою інтернет-меми діють як метамова, вони рідко несуть якусь інформацію напряму, часто відсилають до вже призабутого, пропонуючи віднайти нові змісти. Вони створюють умови для самостійного творення змісту, для нового прочитання, що є характерним для культури постмодерну. Меми проникають у свідомість людей непомітно та знімають певні бар'єри. Це одна з причин, чому меми нічого не говорять прямо і нічого не розкривають одразу. Навпаки, це певна недомовленість, що має включити індивідуальний досвід та заповнити змістові прогалини.

Виділяють декілька рівнів існування мемів. Перший рівень - це мемплекси (англ. memeplex - "меметичний комплекс") - глобальні культурні пласти, що об'єднані у взаємопов'язаний культурний комплекс, який має соціальне значення. Вони визначають розвиток суспільств, цивілізацій, перетворюючи окремі мемплекси на моделі поведінки.

Другий рівень - меми локального рівня, що проявляються у вигляді елементів культурної інфраструктури. Вони володіють внутрішніми зв'язками, утворюючи мемплекси. Але, на відміну від глобальних мемплексів, не нав'язуються індивіду в процесі соціалізації і не належать до певного культурного середовища.

Ще один рівень - медіа-меми. Преса, радіо, телебачення, а особливо Інтернет характеризуються високим рівнем комунікативної активності. Щоб повідомити новину знайомим, потрібно багато часу, а щоб надіслати повідомлення друзям у соціальних мережах - необхідно декілька хвилин. Поєднання мемів з засобами масової комунікації сприяє появі медіавірусів. Саме ідея вірусної природи, поширення інформації досліджувалася вже згадуваним нами американським вченим ЗМІ Д. Рашкоффом. Він запровадив термін "медіавірус", для позначення медіаподій (де медіа - засоби масової комунікації), які прямо чи опосередковано викликають соціально значимі наслідки. Він зазначає: "Медіавіруси поширюються в інфосфері так само, як біологічні віруси поширюються в організмі господаря або в цілому співтоваристві організмів медіавіруси циркулюють в мережах медіа - простору" [3].Д. Рашкофф наголошує на тому, що мережі масових комунікацій ("media") пронизують усе суспільство і утворюють загальну "інфосферу", сховатися від якої неможливо, а тому і від "зараження" тими чи іншими мема - ми уберегтися не вийде.

Дослідники відмічають таку особливість мемів, як прагнення до безмежного поширення. Потрапивши до свідомості людини, мем, ніби вірус, "закріплюється" і примушує "носія" докладати зусиль для його поширення. Ми бачимо, як люди часто є несвідомими ретрансляторами мемів - діляться новинами, жартами, мелодіями, які не мають практичного значення для більшості реципієнтів. Особливо вірусне поширення мемів спостерігаємо в мережі Інтернет. Існує ціла галузь вірусної реклами, мета якої - штучне створення вірусних мемів, які б сподобалися людині і заставили її пересилати рекламне повідомлення друзям. Головним завданням, яке стоїть перед ме - мом як медіавірусом, є залучення стороннього індивіда в обговорення і передачу мема.Б. Томас називає меми заразними інформаційними патернами, які відтворюються паразитично, інфікуючи свідомість людей і видозмінюючи їх поведінку, спонукаючи поширювати цей патерн. Під меметичною інфекцією він розуміє успішне засвоєння мема індивідом [4].

Отже, в контексті медіа-дискурсу меми розуміються як певні приховані в привабливій інформаційній оболонці ідеологічні послання (звернення), що поширюються мережею Інтернет і змінюють сприйняття реальності споживачами медіа-сфери.

Говорячи про природу мемів варто зазначити, що популярний мем, як правило, не несе прямої інформації, не стверджує щось напряму, а викликає певні асоціації, має в собі натяк. "Мем - це надмова, супермова. Мем має більше сенсу, ніж може здатися на перший погляд. Мем ніби айсберг, велика частина якого прихована в історичному контексті або пам'яті людини. Мем не несе конкретної інформації, а лише актуалізує, структурує і змінює пріоритети, створюючи нову картину реальності", [5] - слушно зазначає Б. Фролов.

Для успішного поширення мема, немає значення його змістовне навантаження. Більшість популярних мемів абсурдні та іраціональні, вони діють як асоціація, гра слів, з якої згодом утворюється цілий комплекс мемів або субкультура. Дон Бек та Крістоф Кован, узагальнивши здатності мемів, виділяють наступні їх якості:

- меми виявляють глибинні образи мислення;

- меми впливають на вибір людини;

- меми - структури мислення, вони визначають те, як людина мислить і приймає рішення;

- меми отримують кінцевий і зрозумілий для людини зміст в межах певного історичного контексту [6].

Зароджуючись в мережі Інтернет, у вільному комунікативному просторі, успішний мем швидко поширюється по блогосфері, проникає в мову, електронну пошту тощо. Такий мем-кліше перетворюється в інформаційний вірус. Чому ж користувачі роблять перепост шаблонного контенту? Звідки в мережі вільного самовираження такий потяг до відтворення "чужої" інформації як "своєї"? На думку дослідниці Т. Савицької, "користуючись мемом, суб'єкт сигналізує про свою приналежність до певної віртуальної групи, що займає нішу в кіберпросторі (в разі глобального поширення мема її чисельність може сягати мільйонів осіб)" [7].

Ретрансляція мемів, їх відтворення є одним із прикладів зміни глобальної масової культури в її електронне інобуття. Все частіше вчені-гуманітарії висловлюють думку про необхідність вивчення основ сучасної масової інформаційної культури ХХІ, яка з'явилася на зміну масовій культурі ХХ століття.

І. Дацкевич, говорячи про новий тип масової культури, що породжується глобальною електронною цивілізацією, називає її "comment-культурою" (культурою, яка коментує). Головною загрозою такого типа культури дослідник вважає відсутність індивідуальної волі, відмову від рефлексивного сприйняття: "Людині в інформаційному суспільстві в принципі немає необхідності мислити і розуміти навколишній світ, світ сам нав'язується людині в вигляді готових схем взаємодії. Людина перебуває в світі у ролі суб'єкта маніпуляції" [8].

Функціонування мемів у системі масової культури й алгоритм їхнього вірусного поширення відбувається двома шляхами: у формі реклами і перетворення на глобальне культурне явище шляхом адаптації до інокультурного контексту, гібридизації тощо. Ще М. Маклюєн передбачав еволюцію засобів масової комунікації спочатку в сторону візуалізації, а згодом у сторону іконічної графічності. Американський фахівець у галузі реклами Джей К. Левінсон констатує: "Все частіше маркетологи сходяться на думці, що мем - переломний момент у культурній та соціальній еволюції людства. Меми змінюють поведінку людей, трансформують їх розум, ставлять під сумнів усталені переконання, змінюють суспільство. Сьогодні вже очевидно, що в епоху інформації владою володіє той, хто володіє власним мемом [9]. Українська дослідниця мас-медіа Л. Ороховська слушно зазначає, що "Ті, хто володіє медіа та приймає рішення, створюють знання про суспільство та для суспільства" [10, с.106.]

Як вже зазначалося, з виникненням нових медіа, таких як Інтернет, мобільний зв'язок тощо, почав змінюватися принцип поширення інформації в суспільстві. На зміну "вертикальній комунікації" приходить "горизонтальна", реалізується принцип "вірусності" в поширенні інформації. Зберігаються такі принципи впливу як масовість, стереотипність, тиражування культурних артефактів. Отже, при дослідженні феномену мемів та інтернет-мемів ми можемо розглядати їхній інформаційний продукт у контексті теорії індустрії культури, розробниками якої є вчені Франкуртської школи. Зокрема представники цієї школи (Т. Адорно, М. Хоркхаймер) стверджували, що культура стає продуктом ідеології, її елементи свідомо виробляються і транслюються.

Однією з характеристик індустрії культури є її спрямованість на розвагу. Т. Адорно і М. Хоркхаймер порівнюють її з цирком. Інформація, в якій закладена певна проблематика, підміняється трансляцією розважального характеру, що призводить до небажання самостійно мислити й аналізувати інформацію. Особистість стає тією самою "одномірною людиною", особистістю без сумнівів, докорів сумління і "мук рефлексії". В одній зі статей ми говорили про те, що "масова людина не здатна мислити критично, її свідомість має формуватися ззовні та бути керованою" [11, с.49]. Індустрія культури створює шаблони, або користується вже створеними. Використання мемів-шаблонів допомагає перетворювати світ - загальне минуле, новини, традиції - в готовий до споживання інформаційний продукт. Отже, меми можна зарахувати до культурних артефактів, у яких містяться певні ідеї і які транслюють їх на суспільство.

У теорії індустрії культури ЗМІ є важливою ланкою культурного виробництва суспільства, тому що саме з них люди отримують інформацію про світ. "Ми опираємося їх впливу, підозрюючи, що нами маніпулюють, але по суті це нічого не змінює, тому що знання, отримані з мас-медіа, ніби самі собою складаються в замкнений каркас, елементи якого зміцнюють один одно" - пише Н. Луман [12]. Події та коментарі, що висвітлюються, стають реальність для глядачів. Інтернет-меми - один з методів впливу на споживача. Ідеї та установки не транслюються прямо, а формуються в результаті багаторазового повторення і підтримуються ілюзією вільного вибору. Інтернет-меми легко сприймаються мозаїчно сформованою свідомістю, так як вони самі є частиною цієї мозаїки. Інтернет-меми допомагають вижити в потоці інформації, привертають вагу до окремих подій, виокремлюючи їх з потоку іншої інформації. Зміст, привнесений інтернет-мемом у подію, інтерпретує її, наповнює новим змістом, який сприймається людиною як готова трактовка події. Випадкові інтернет-меми, з чіткою ідеєю, закріплюють отримане повідомлення в свідомості індивіда краще, ніж інформація з "офіційних джерел". Інтернет-меми нагадують феномен пліток, які ніхто серйозно не сприймає, але яким довіряють більше.

Висновки