Комунікативні парадигми розвитку мережевих соціальних спільнот

Размещено на http://www.allbest.ru/

Комунікативні парадигми розвитку мережевих соціальних спільнот

Городенко Л.М.

У статті визначено поняття, зміст, ознаки соціальних мереж та з'ясовано базові комунікативні парадигми розвитку соціальних мереж.

Ключові слова: мережева комунікація, мережеві соціальні спільноти.

Сучасні комунікації переживають певні трансформаційні процеси, пов'язані зі зміною векторів спілкування, відходом від традиційних комунікативних моделей та орієнтуванням комунікації на цифрові технології. Ці процеси торкнулися всіх форм комунікації, починаючи від міжособистісної й закінчуючи масовою та міжнародною. У цьому цифровому віртуальному середовищі поступово сформувалися нові парадигми соціальної комунікації, реалізованої за допомогою розмаїтих технологій веб 2.0. Спроба вивчити й уніфікувати комунікативні парадигми розвитку соціальних мереж визначає основні актуальні аспекти цієї статті.

Мета дослідження - з'ясувати головні ознаки соціальних мереж як системної складової частини соціальних комунікацій. Для цього слід виконати такі завдання:

визначити поняття, зміст, ознаки соціальних мереж;

з'ясувати базові комунікативні парадигми розвитку соціальних мереж.

Американський учений, основоположник кібернетики й теорії штучного інтелекту Н. Вінер у книжці «Кібернетика, чи управління і зв'язок у тварині і машині» вказує на неоднаковий доступ й володіння інформацією в межах однієї групи: «Група може мати більше чи менше групової інформації, ніж її члени. Група несуспільних тварин, тимчасово об'єднаних, має дуже мало інформації, навіть якщо її члени як індивідууми мають багато інформації. Це відбувається тому, що лише небагато з того, що робить окремий член групи, буває помічено іншими членами групи і здійснює на них вплив, який поширювався б далі в групі. З іншого боку, людський організм містить, напевно, набагато більше інформації, ніж будь-яка його клітина. Таким чином, між кількістю інформації, якою володіє раса, плем'я чи община, і кількістю інформації, що є в особи, не обов'язково повинен бути прямий чи зворотний зв'язок» [1, с. 239-240].

Соціальні мережі нині повністю підтверджують тезу Н. Вінера про взаємовплив її складників: «У суспільних науках зв'язок між явищем спостереження і спостерігачем досить складно звести до мінімуму; спостерігач може здійснювати значний вплив на явище, що привернуло його увагу» [1, с. 247].

Соціальні мережі як явище повністю вписуються в теоретичні ідеології мережевої комунікації. Зокрема, П. Тейяр де Шарден, роздумуючи над концепцією інформаційного простору, зазначив: «Ноосфера намагається стати єдиною замкненою системою, в якій кожен окремий елемент бачить, відчуває, бажає, страждає так само, як і всі інші, й одночасно з ними» [2, с. 199]. Соціальні мережі, замкнені на основі мережевої комунікації, бу - дуються за принципом єдності, однорідності й спільності уподобань, а окремі «елементи» цієї системи - члени віртуальних груп - формують політику (чи сприймають ілюзорні уявлення про формування політики) мережевих спільнот. При цьому соціальні мережі розглядаються як «принципово незакінчена, неієрархічна, динамічна у розвитку система» [3, с. 27].

Для української соціологічної думки ознаками створення віртуальних соціальних форм вважаються спонтанність та невимушеність, спричинені резонансною подією або інформацією, а також схильністю людей до об'єднання в малі соціальні групи з персоналізованими відносинами [4, с. 56].

Мережеве товариство в останні роки набуває дедалі більш значущих характеристик соціальної структури реального суспільства, охоплюючи широкі групи індивідів й організації, - про це йдеться у звіті дослідницької компанії eTForecasts [5]. Питання розвитку інтернету та інших новітніх ІКТ розглянуто в профільній спеціалізованій періодичній літературі (наприклад, журнал Internet.ua), на міжнародних та національних конференціях (наприклад, «Цифрові комунікації України», листопад 2010 р.), у наукових працях і в користувацькому середовищі (на рівні форумів, блогів). В останні роки з'являються і популяризуються нові наукові напрями і школи (наприклад, соціологія інтернету, електронні видання, інтернет-медіа). Велика кількість вітчизняних та закордонних вишів, що спеціалізуються на підготовці спеціалістів з журналістики чи видавничої справи, ввели у свої навчальні плани дисципліни, пов'язані з теоретичними й практичними питаннями роботи журналіста в мережевому середовищі, а деякі навіть створили спеціалізовані кафедри (наприклад, кафедра електронних видань і медіадизайну Київського національного університету імені Тараса Шевчен - ка чи кафедра нових медіа Львівського національного університету імені Івана Франка).

Прагнення індивідуумів до об'єднання в соціальні групи незалежно від географічних чи демографічних характеристик, без визначення тих чи тих ознак, властивих суспільству традиційному, орієнтуючись винятково на загальний груповий інтерес, виступає головним формотворчим елементом створення інтер- нет-спільнот, в яких генерується внутрішня філософія бачення віртуального світу, часто дуже далекого від світу реального і, відповідно, не завжди прийнятного невіртуальною частиною суспільства.

Чимале значення при формуванні соціальних спільнот у соціальних мережах має саме мережева комунікація. Основою будь-якої спільноти є спілкування між людьми, що мають спільні чи подібні погляди на певні явища дійсності. Інтернет забезпечує широкі можливості для створення таких спільнот: у мережі легко знайти людей з подібними поглядами та думками; знайомство та спілкування в інтернеті, завдяки анонімності, відбуваються простіше, оскільки людина почуває себе в мережі більш комфортно.

Саме ці чинники зумовлюють появу й розвиток різних інтернет-спільнот. Технології, за допомогою яких створюють ці групи (форуми, блоги, чати, вікі, списки розсилок та ін.), прості в установці та використанні; нині будь-хто може організувати свою спільноту, в якій обговорюватимуться ті чи ті питання, доступ до якої буде відкритий або з деякими обмеженнями, з використанням різних комунікативних форм.

Досліджуючи взаємозв'язок віртуального простору, культури, субкультури та соціальних спільнот як носіїв культурного розмаїття, українська дослідниця Є. Прохоренко зазначає: «Кіберкому- нікативні співтовариства є своєрідним продовженням традиційних соціальних співтовариств в умовах віртуальної реальності. У них індивіди приймають відповідну віртуальну ідентичність, у результаті виникає група носіїв соціального інтересу, формування правил комунікацій винятково на основі усвідомленого особового вибору і демократично сформованих груп спілкування. Таким чином, кіберпростір, будучи середовищем і каналом комунікації, впливає на соціалізацію найбільш молодої частини членів власне мережевих співтовариств, способи інтеграції їх в мережеву структуру взаємодій, так і в реальне життя. Символічними конструктами комунікації в мережі інтернет є субкультурні стилі і характер взаємодії з іншими субкультурами» [6, с. 16-17].

Мова є головним засобом побудови вигаданого віртуального світу, об'єднаного навколо ідеї в спільноту. Причому немає жодного значення, чи це об'єднання науковців, чи група гравців, чи навіть злочинців. Набір мовних лексем, що виділяє індивіда серед інших, ідентифікує його належність до певного соціального об'єднання як у реальному, так і у віртуальному житті.

Британська компанія ВВС з посиланням на дослідницьку агенцію Nielsen Online наводить інформацію про те, що електронна пошта нині програє в популярності соціальним мережам і блогам. За даними аналітиків, у 2009 р. регулярно послуговувалися соціальними мережами 67 % користувачів, електронною поштою - 65 % відвідувачів інтернету. Найпопулярнішою соціальною мережею є Facebook, до якої в середньому звертаються троє з десяти користувачів [7]. Нині кількість власників акаунтів на Facebook така, що якби ця соціальна мережа була державою, вона була б на четвертому місці за кількістю населення після Китаю, Індії та США. Інший вид мережевої комунікації - мобільний інтернет - має всі перспективи наздогнати в популярності традиційний інтернет.

Російський дослідник проблем мережевого середовища, мережевої комунікації і медіа в мережі Є. Горний з посиланням на різних західних авторів визначає поняття віртуальної спільноти як «елек- тронно-опосередковане соціальне середовище, в якому відбуваються взаємодії віртуальних особистостей. Події, що в ньому трапляються, можуть впливати на реальне життя учасників взаємодії, часом позитивно й конструктивно, часом - негативно і навіть нести ефект розрухи» [8, с. 78].

У новому інформаційно-комунікативному світі комунікації стали набагато швидшими, соціальні мережі об'єднали людей, які в реальному світі навряд чи зустрілися б, нові форми психологічної залежності «кристалізувалися у нові форми соціальної стратифікації - суспільство розділилося на тих, хто мав можливість приєднатися до цих комунікаційних благ, і тих, хто не мав» [9, с. 16].

Про популярність та істотне значення блого- сфери й соціальних мереж свідчить факт розробки й активного наукового та практичного осмислення нового виду реклами, спрямованого винятково на мережеву комунікацію, - вірусного маркетингу та вірусної реклами. Вірусний маркетинг за основу бере тезу про те, що люди щодня обмінюються безліччю важливих, на їхню думку, повідомлень, які можна використати з рекламною метою. Вірусний маркетинг - це комунікація, по - ширювана за рахунок учасників комунікації. Со - ціальні мережі примножують природну потребу людини в спілкуванні, а вірусний маркетинг перетворює цю потребу на соціальну технологію.

Аналітики компанії Gartner зробили прогноз на найближчі роки щодо можливостей використання і розвитку соціальних мереж для бізнес-комуніка- ції. Відповідно до звіту, ситуація може бути такою:

до 2012 р.: понад 50 % компаній використовуватимуть сервіси, які включають мікроблогінг, але рівень проникнення тільки корпоративного мікроблогінгу становитиме 5 %;

до 2013 р.: близько 70 % ініціатив щодо створення соціальних сервісів для бізнесу, орієнтовані на технологічність, а не рішення для бізнесу, будуть провальними;

до 2014 р.: сервіси соціальних мереж повністю замінять електронну пошту як основний канал комунікації між користувачами для 20 % бізнес- аудиторії; соціальний мережа комунікація мережа

до 2015 р.: 70 % соціальних додатків для ПК будують адаптовані до досвіду їх використання на смартфонах;

до 2015 р.: тільки 25 % кампаній будуть використовувати дані аналізу соціальних мереж для покращення виробництва, оскільки аудиторія соціальних мереж є не найвдалішою вибіркою [10].

Соціальні мережі як одна з найактивніших та най- популярніших послуг сучасного інтернету протягом останнього часу набувають ще й повноцінних медій- но-комунікативних ознак. Відповідно до досліджень, проведених Центром дослідження медіа разом з InsightExpress, 58 % рекламних компаній планують включити соціальні медіамережі у свої медіаплани у 2010 р. [11]. Ці дані відображають, наскільки нові форми комунікації, такі як соціальні мережі й мікро- блоги, стали значущими для користувачів і для професіоналів у галузі реклами й маркетингу. За іншими даними, у 2010 р. соціальне середовище обігнало в популярності порнографію і стало «№ 1 в інтерне- ті та на мобільних телефонах», а протягом останнього року кожна восьма сім'я в Сполучених Штатах створилася завдяки соціальним мережам.

Мережеві спільноти як соціальні групи формуються і функціонують у мережевому середовищі, мають ті самі ідентифікатори, що й об'єднання людей у реальному світі: місце проживання, мовні маркери, професійна належність, національна та етнічна ознаки, стать, вік, політичні вподобання, хобі, захоплення, інтереси та ін.

Російський соціолог О. Скуратов [12, с. 15-16], здійснивши комплексний аналіз соціального складника функціонування локальних мережевих спільнот, виокремив такі характеристики віртуальної групи: наявність щонайменше трьох учасників товариства; доступ учасників товариства до інформаційного контенту і до комп'ютерних та програмних засобів; здійснення учасниками локального мережевого соціуму соціальних взаємодій і регулярної комунікації; наявність внутрішньої мережевої ієрархії; відносно високий рівень анонімності; наявність формалізованих норм поведінки; виражена групова ідентичність.

У більшості випадків осередком для виникнення інтернет-спільноти є потужні інформаційно- комунікативні ресурси, на базі яких створюють чати, форуми й ін. Проте навіть відносно невеликі та середні ресурси пропонують своїм користувачам безкоштовну послугу - участь в обговоренні тих чи тих актуальних для користувачів тем. Наприклад, на форумі Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка студенти дискутують щодо питань, пов'язаних з навчальним процесом, перебігом сесії, творчими спробами, життям у гуртожитку, соціальним захистом та ін.

У небагатьох випадках майданчиком для створення віртуальних суспільств є спеціальні вузько орієнтовані ресурси, які мають найвищі рейтинги популярності (наприклад, Однокласники, ВКон- такті, Facebook).

Соціальна структура мережевих товариств поступово набуває ознак традиційних суспільств, які, з одного боку, прагнуть до свободи, незалежності поглядів і позицій, а з другого - дедалі чіткіше сегментують і стратифікують віртуальні спільноти. Істотним чинником стратифікації у соціальних мережах, а особливо в блогосфері й на форумах, є розподіл на активних і пасивних споживачів інформації. Це своєрідна самостратифіка- ція, оскільки кожен учасник дискусії самостійно формує свій статус: чи він винятково читає інформаційні приводи, чи долучається до обговорення, чи активно бере участь в усіх комунікативних процесах, наприклад, голосування, рейтинги та ін.

Спілкування в соціальних мережах сприяє швидкому зближенню людей, вони формують цільові інтернет-аудиторії, якими можна управляти в глобальних масштабах. Соціальні спільноти є однією з тих структурних одиниць, в яких правильно побудовані комунікації розв'язують багато проблем впливу на маси через інтернет.

Важливою ознакою інтернету в еволюції процесів мережевих та соціальних комунікацій є трансформація ролі аудиторії - від пасивної споживацької з мінімальним рівнем моделювання отриманої інформації через вибір конкретних видів ЗМІ до активної, що вибіркова в отриманні як самої інформації, так і каналів її поширення. Інтернет забезпечує зворотний зв'язок, діалог між комунікаторами, креативність.

Комунікація має за мету цілі, яких індивіди намагаються досягти в процесі спілкування, зокрема це розв'язання повсякденних завдань, навчання, збирання та опрацювання інформації про навколишнє середовище, зберігання інформації. Спілкування визначає ставлення не тільки до інших людей, а й до структур, об'єднаних у мережу (як виробничу, так і комунікативну). Віртуальні спільноти нині часто виступають об'єктом досліджень теоретиків соціальних комунікацій. Наприклад, дослідниця Т. Фісенко здійснює різнобічний аналіз інтернет-спільнот як елемента мережевої комунікації. Авторка доходить висновку: «Якщо інформаційний запит й інформаційна потреба виявляються актуальними та популярними, на цьому ґрунті відразу створюється нова соціальна спільнота» [13, с. 193].

Соціальні технології веб 2.0 забезпечили розширені комунікативні інтерактивні можливості індивідів у мережі через вікі (Wikipedia), блоги (Zomplog, WordPress, Open Blog), мікроблоги (Twitter, Mblogi.qip.ru), соціальні мережі (Face- book, В контакте, i.ua), соціальні закладки (Digg, del.icio.us, links.i.ua), миттєві повідомлення (ICQ, MSN), обмін фотографіями й зображеннями (Flickr, Picasa), обмін відео (YouTube, Google Online), спільні документи (Google Docs) й ін. У доповіді Федеральної робочої групи з питань управління знаннями зазначено, що найбільш очікуваними технологіями Веб 2.0 є «семантична мережа» і механізми для взаємодії з інтернет- ресурсами з використанням рідної мови [14, с. 71].

Веб 2.0 є втіленням нелінійного механізму комунікації. Бажання людей отримувати, обмінюватися, споживати інформацію високими темпами без часових чи просторових обмежень стали головними визначальними соціальними чинниками популяризації нових технологій. Прагнення до інформатизації активно підтримали виробники новітніх засобів зв'язку через максимальне наближення роботи, наприклад, стільникових приладів до послуг веб 2.0 і через вдалі маркетингові технології - формування окремих підпунктів меню з безпосереднім доступом до найпопулярніших соціальних мереж чи систем обміну відео та рекламуванням їх як унікальних властивостей телефона чи смартфона (хоча доступ може здійснюватися і через звичайний мобільний інтернет).

Технології веб 2.0 нині є подразником, що руйнує журналістську професійність. Кожен користувач може розмістити власні тексти, відео чи аудіо- записи з місця події. Безумовно, це доповнює загальну картину інформаційного ілюстрування й збагачує інформаційні потоки в медіа. Саме в цьому контексті починають формуватися вимоги до контенту (формальне відображення не має істотного значення: провідні канали ретранслюють у випусках новин чи авторських передачах відео з YouTube низької якості чи зі стільникових телефонів): правдивість, об'єктивність, цілісність (а не фрагментарність) інформації.

Незважаючи на деякі негативні чинники, що супроводжують веб 2.0 як технологію відкритого й загального доступу до творення й використання інформації, ми підтримуємо тезу, озвучену в доповіді Федеральної робочої групи з питань управління знаннями: сучасні співробітники - це «покоління Y» [14, с. 72], що виросло у світі, де веб 2.0 та соціальні мережі є культурною нормою й наявні майже скрізь.

Якщо говорити про загальноконтекстуальне значення групи, то при об'єднанні постійних відвідувачів сайта відбувається формування відповідної спільноти, яка серед пріоритетних завдань, реалізація яких зосереджена в інтернеті та мережевій комунікації, визначає регулярне відвідування того чи того інформаційного ресурсу.

При цьому під соціальною групою ми схильні розуміти «відносно сталу сукупність людей, яка є складовим елементом соціальної структури певного суспільства і характеризується спільністю матеріальних інтересів, норм поведінки, соціально- психологічних ознак, цінностей тощо» [15, с. 111] чи «сукупність індивідів (особистостей), яка є одиницею структури суспільства; об'єднання людей на основі інтересів (стійкі групи), прагнень, уподобань тощо» [16, с. 176]. Інтернет та інші канали мережевого спілкування разом з контентом, розміщеним у них, виступають основною формотворчою ланкою під час створення групи. При цьому серед головних ознак формування соціальної групи в мережі порівняно з реальним життям ми виокремлюємо такі:

S анонімність. Лояльність вимог щодо офіційної реєстрації в мережевій спільноті стимулює людей до поширення неповної (обмеженої) інформації про себе або взагалі до публікації вигаданих даних, моделювання власного «я»;

S створення образу. Анонімність забезпечує можливість зображення себе в будь-якому образі. Член групи може бути одночасно чоловіком, жінкою чи безстатевою вигаданою істотою. Для цього іміджу придумують легенду, й людина живе двояким життям, особистість відсторонюється від реальності та всього того, що з нею пов'язане;

S відсутність географічних меж. Кожен суб'єкт мережевої спільноти не має прямої прив'язки до географічного перебування. Відсутність кордонів (частково обмежена урядами деяких країн) сприяє створенню однією з найбільших віртуальних держав, до якої без будь-яких додаткових умовностей може приєднатися будь-яка людина світу;

відсутність демографічних характеристик. Сприяє реалізації людини у віртуальному світі без прив'язки до статі.

Література

1. Винер Н. Кибернетика, или Управление и связь в животном и машине / Н. Винер. - [2-е изд.]. - М. : Наука, 1983. - 344 с.

2. Тейяр де Шарден П. Феномен человека / П. Тейяр де Шарден. - М. : Наука, 1987. - 240 с.

3. Алексаньян Н. Сущность социальных трансформаций современного общества под влиянием средств массовых коммуникаций / Н. Алексаньян. - Красно - дар : Изд. дом «ХОРС», 2009. - 52 с.

4. Петренко-Лисак А. Кібервіртуальні спільноти та кібервіртуальні особистості // Наукові записки Інституту журналістики. - 2010. - Т. 38. - С. 56-62.

5. Worldwide Internet Users Top 1.8 Billion in 2009. China Tops 310M Internet Users [Електронный ресурс]. - URL: http://etforecasts.com/pr/pr071210. htm/.

6. Прохоренко Є. Феномен кіберкультури в інформаційно-технологічному відтворенні соціуму: автореф. дис. ... канд. соціол. наук : 22.00.04 / Є. Я. Прохоренко. - Х., 2008. - 23 с.

7. Social sites eclipse e-mail use [Електронний ресурс]. - URL: http://news.bbc.co.uk/2/hi/technol- ogy/7932515.stm.

8. Горный Е. Онтология виртуальной личности / / Бытие и язык : сб. ст. по матер. междунар. конф. - Новосибирск : Новосибирское книжное издательство, 2004. - С. 78-88.

9. Соколов М. Онлайновый дневник, теории виртуальной идентичности и режимы раскрытия персональной информации / Личность и межличностное взаимодействие в сети Internet / под ред. В. Волохонского,

10. Ю. Зайцевой, М. Соколова. - С.Пб : СПбГУ, 2007. - С. 8-39.

11. Прогнози розвитку соціальних медіа до 2015 ро - ку [Електронний ресурс] // Медіа-бібліотека. - URL: http://media.parlament.org.ua/n_tg/action/ article_detail/article_id/3056/.

12. Соціальні мережі - незалежна медійна сфера / [Електронний ресурс]. - URL: media.parlament.org. ua/n_tg/action/article_detail/article_id/2826/.

13. Скуратов А. Локальные интернет-сообщества крупного российского города: социально-стратификационный анализ : автореф. дис. ... канд. социол. наук : 22.00.04 / Алексей Борисович Скуратов. - Екатеринбург, 2009. - 22 с.

14. Фісенко Т. Соціальні інтернет-мережі як засіб задоволення інформаційних потреб // Наукові записки Інституту журналістики. - 2010. - Т. 41. - С. 190-194.

15. Шредер Д. Веб 2.0 та соціальні програми / Д. Шредер, Д. Жубер, П. Меєр, Л. Стейнхаузер, А. Волкер // Комунікація. - 2010. - № 1. - С. 70-79.

16. Філософський словник / за ред. В. Шинкару - ка. - К. : Голов. ред. УРЕ, 1986. - 800 с.

17. Психологічний словник / за ред. В. Войтка. - К. : Вища школа, 1982. - 216 с.

Размещено на Allbest.ru