Постановка проблеми. В умовах формування інформаційного суспільства надзвичайно важливим інструментом стійкого економічного й соціального розвитку є забезпечення публічного (у тому числі віддаленого) доступу до соціально значимої інформації, передусім, наукового, освітнього і культурного характеру. Завдяки розвитку інформаційних технологій і засобів передавання даних можливі якісні зміни у вирішенні одного з головних завдань, яке стояло перед людством, - збереження даних з метою їх передавання. Нові інформаційні технології дали можливість для розв'язання проблеми створення сховищ інформаційних ресурсів, їх організації, доступу до них користувачів. Усе це спонукало появу, у певному розумінні синтетичного напрямку - електронних бібліотек, який об'єднав фахівців у галузі інформаційних технологій, бібліотекарів, представників музеїв і архівів, видавців. Вирішення цих питань відображено нині в цілеспрямованій державній політиці України щодо інформатизації суспільства. На сьогодні це чинні документи: Указ Президента України "Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні", документ 928/2000 (редакція від 31.07.2000), схвалена 23 грудня 2009 року (остання редакція 04.08.2010 на підставі 675-2010-п) Концепція Державної цільової національно-культурної програми створення єдиної інформаційної бібліотечної системи "Бібліотека - XXI", метою якої є підвищення ефективності використання, забезпечення доступності документів, які зберігаються у бібліотечних, архівних і музейних фондах; а також схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 р. № 1722-р. Концепція Державної цільової програми "Сто відсотків " на період до 2015 року. Зокрема, в останньому документі визначені шляхи і способи розв'язання таких задач, як створення системи веб-сайтів усіх загальноосвітніх навчальних закладів для опублікування кращих освітянських надбань, створення єдиного освітнього середовища й інформаційної інтеграції освітніх ресурсів.

Мета дослідження - розглянути специфіку формування електронних бібліотек, проаналізувати та уточнити базове поняття дослідження " електронна бібліотека".

Виклад основного матеріалу дослідження. Поява нових ЕБ, збільшення числа збережених у них документів і підвищення якості ресурсів і сервісів, які вони надають, сприяє розвитку науки, полегшує, а іноді просто відкриває єдиний можливий доступ до джерел даних для людини, яка може представити плоди своєї діяльності для найширшої аудиторії. У наш час немає універсальної ЕБ, яка б підтримувала всі вимоги й очікування користувачів і груп користувачів. Нині існує велика кількість систем в галузі ЕВ, які варіюються від систем репозиторій (сховищ) до складних систем, заснованих на нових технологіях. Аналіз бібліотечних систем [1-3] показує їх різнорідність на декількох рівнях:

на рівні інформаційної моделі, яку вони забезпечують;

на рівні архітектури, яку ці системи підтримують;

на рівні підтримки користувачів (і груп користувачів);

на рівні функціональних можливостей ЕБ.

Стрімкий розвиток електронних цифрових технологій багато в чому змінив напрям діяльності бібліотек і радикально змінився погляд на бібліотеку в сучасному світі. Усе частіше в наукових джерелах використовуються поняття: електронні інформаційні ресурси, цифрові документи, електронні бібліотеки.

Нові системи ЕБ, що існують у наш час, характеризуються такими ключовими особливостями [4: 32-48]:

насамперед, це інформаційні системи, тобто системи збереження, обробки і передавання даних;

по-друге, це системи, що підтримують саме електронні документи (ресурси) різного типу;

і, нарешті, важливим моментом сучасного поняття ЕБ є те, що такі системи працюють у глобальних інформаційних мережах передавання даних.

На думку П.М. Лаппо і А.В. Соколова, які об'єднали спільне в існуючих визначеннях, присвячених електронним бібліотекам:

електронна бібліотека не є єдиним цілим;

електронній бібліотеці властива технологія для зв'язку ресурсів багатьох ЕБ і інформаційних служб;

електронна бібліотека, що складається з багатьох ЕБ і інформаційних служб, " прозора" для кінцевого користувача; ціль створення електронної бібліотеки - забезпечення універсального доступу до даних та інформаційних служб;

фонди електронної бібліотеки не вичерпуються тільки ідентифікаторами документів-об'єктів, вони містять електронні об'єкти, які не можуть бути представлені або поширюватися в друкованій формі.

Порівняно з традиційними бібліотеками електронні мають такі переваги [5]:

доставляють інформацію користувачеві на місце її замовлення - достатньо мати комп'ютер, підключений до комп'ютерної мережі;

надають більше можливостей щодо пошуку відомостей і їх опрацювання, оскільки практично будь-яке слово в тексті може бути пошуковим виразом;

надають можливість спільного використання певної інформації, що значно спрощує завдання фізичного дублювання маловикористовуваних матеріалів, а також забезпечує доступ до унікального документа, для роботи з яким раніше потрібно було приїхати в сховище, де він знаходиться;

надають бібліотекам і архівам можливість забезпечити широкий доступ користувачів до своїх фондів за допомогою подання їх в комп'ютерній мережі; надають можливість бібліотекам постійно підтримувати свої інформаційні ресурси в актуальному стані, оскільки оновлення електронної версії документа простіше, ніж друкарської;

інформація доступна цілодобово і повсюдно; інформаційні матеріали можуть бути подані в різних форматах (текст, база даних, діаграма).

Основним принципом, відповідно до якого головною відмінністю ЕБ від інших видів інформаційних систем, є здатність ЕБ накопичувати і використовувати (наприклад, поширювати) дані у вигляді документів. Внаслідок відносної новизни даного поняття ще немає загальноприйнятого визначення, однак можна виділити декілька ключових ознак електронних бібліотек [1]:

ЕБ є комп'ютерною системою і керування ресурсами здійснюється за допомогою додатків, які працюють на комп'ютері; система перебуває у всесвітньому інформаційному просторі - взаємодія з системою можлива через мережу на будь-якому рівні (користувальницькому, службовому, адміністративному);

система зберігає не тільки дані (тобто документи), але і метадані, тобто "дані про дані" (про зміст документів і їх структуру);

система зберігає дані різного типу (текст, зображення, відео) і може подавати дані в різних форматах (HTML, PDF і т.п.);

дані зберігаються в структурованому і систематизованому вигляді; система каталогізує всю збережену в ній інформацію за єдиним уніфікованим форматом;

існують різні способи доступу до даних - перегляд, пошук, імпорт, експорт.

Різні погляди на поняття ЕБ викликають і різні його тлумачення. Так М.Ю. Кадемія дає такі визначення поняття ''електронна бібліотека'':

сукупність електронних книг, які розміщені на одному або декількох мережевих серверах;

програмний комплекс, що забезпечує можливість накопичення і надання користувачеві на основі засобів ІКТ повнотекстових електронних інформаційних ресурсів, забезпечений власною системою документування і безпеки.

Автори Проекту концепції електронної бібліотеки Національної академії педагогічних наук України зазначають, що електронна бібліотека - розподілена інформаційна система, що дозволяє накопичувати, надійно зберігати й ефективно використовувати різноманітні колекції електронних повнотекстових документів, які доступні в зручному для користувача вигляді через глобальні мережі передавання даних.

Науковці зазначають, що як синоніми терміну " електронна бібліотека" використовуються терміни "цифрова бібліотека" і "віртуальна бібліотека". З огляду на форми подання даних термін "цифрова бібліотека" більш точний, ніж " електронна бібліотека", оскільки всі матеріали, що зберігаються в такій бібліотеці, попередньо так чи інакше оцифровуються, тобто мають цифровий, дискретний характер. Характером подання даних у цифровій (електронній) бібліотеці обумовлюються її потенційні можливості, недоліки і форми роботи з нею.

Термін "віртуальна бібліотека", на думку К. Генієвої, використовується для визначення загалу інформаційних джерел, які є доступними через глобальні комп'ютерні мережі, що в сукупності утворюють мережу Інтернет [6: 3]. Тобто автор зазначає, що "віртуальна бібліотека" не має єдиного місцезнаходження, її ресурси розподілені по всьому світу. Інформаційний потенціал " віртуальної бібліотеки" перевищує документні ресурси будь-якої книгозбірні і постійно збільшується. Як зазначає дослідник В. Фокєєв, "електронна (віртуальна) бібліотека - бібліотека машинозчитуваних носіїв інформації, яка функціонує в електронному середовищі" [7: 263]. Варто зазначити, що ряд авторитетних бібліотекознавців вважає використання терміну " віртуальна бібліотека" недоречним через його метафоричність [8]. Об'єднання в сучасній бібліотеці історично традиційних функцій, використання електронних ресурсів і сервісів, а також упровадження нових альтернативних технологій, якісна організація і наявність усіх інформаційних ресурсів - це, на думку науковців, головні ознаки " гібридної бібліотеки" [9]. Такий процес свідчить про те, що створення гібридної бібліотеки не розглядається в контексті надання яких-небудь спеціалізованих послуг, а дозволяє змінити погляд на саму ідею бібліотеки, що передбачає надання цифровим і друкованим матеріалам однакового статусу. Тому Т. Кузьмішина зазначає, що в закордонних проектах визнається факт існування гібридної бібліотеки як найбільш ефективної форми існування бібліотеки сьогодні, в якій паралельно використовуються різні джерела інформації, розвивається інтегрована система послуг і технології обслуговування взаємодіють одночасно у двох середовищах - друкованому та електронному [10: 5].

Під "цифровою бібліотекою" розуміють бібліотеку, в якій вся інформація зберігається в оцифрованому вигляді, або створена цифровими методами, вся інформація зберігається на дисках, дискетах та не передбачає наявності документів на традиційних носіях. Тобто в цьому визначенні наголошується на технології виготовлення документів [11: 14].

А. Антопольський вважає, що на відміну від віртуальної, електронна бібліотека може розглядатися як зібрання електронних текстів (даних), які належать тій або іншій організації (або окремій особі), що виражається у їхньому розміщенні на конкретному web-сайті, який має постійну адресу в мережі Інтернет. Якщо порівнювати визначення "електронна бібліотека " та "цифрова бібліотека", то Е. Сукіасян вважає, що термін " електронна бібліотека", вживаний у російському бібліотекознавстві, є більш доцільним з точки зору повноти охоплення ознак цієї нової форми бібліотеки.

Проведений структурний аналіз наведених визначень свідчить, що переважна більшість науковців вважає, що електронна бібліотека - це інформаційна система. Тому, узагальнюючи два з поданих елементів визначення, зазначимо загальне, наявне у більшості з наведених визначень: електронні бібліотеки - це впорядкований фонд електронних документів, насамперед, текстових, який реалізується у вигляді складних бібліотечно-інформаційних систем. Наступну ознаку електронних бібліотек характеризують такі елементи визначень, як єдина ідеологія структуризації і доступу; комплекс програмно-технологічних засобів, що реалізують функції створення, використання й зберігання фонду; єдиний інтерфейс доступу, який забезпечується програмними засобами з єдиного пункту за допомогою глобальної інформаційної мережі. Серед цих понять найбільш широким є поняття " структуризація і доступ", яке передбачає як організацію фонду електронних бібліотек за певною методикою, так і доступність його через телекомунікаційні мережі.

В одному із проаналізованих визначень акцентовано увагу на функціональному аспекті електронної бібліотеки і підкреслено не збереження матеріалу, а обслуговування користувачів незалежно від місця знаходження його або ресурсу. Але, варто зазначити, що питання збереження фонду електронних документів є також дуже важливим для бібліотеки. Отже, загальним в інтерпретації наведених елементів визначень досліджуваного поняття є те, що електронна бібліотека має певне цільове призначення та обслуговує локальних та віддалених користувачів.

електронна бібліотека інформаційна система

Висновки