Електронні ресурси, присвячені Тарасові Шевченку, як відображення сучасного стану розвитку вітчизняного віртуального інформаційного простору

Попик В.И., генеральный директор Национальной библиотеки Украины имени В.И. Вернадского, директор Института биографических исследований, доктор исторических наук (Киев).

Українська біографістика = Biographistica ukrainica. - К., 2014. - Вып. 11. - С. 257-271.

В статье рассматриваются отечественные и зарубежные электронные информационные ресурсы, посвященные Тарасу Шевченко. Отмечено особое значение создания персональных историко-мемориальных порталов и сайтов, посвященных выдающимся деятелям истории и культуры для репрезентации Украины в мировом информационном пространстве. На конкретных примерах анализируются положительный опыт, полученный в создании электронной Шевченкианы (сайты «Оренбургская Шевченковская энциклопедия» Л. Н. Большакова (1994); «Тарас Григорьевич Шевченко», созданный ООО «Кобзарь» (2000); «Электронная библиотека творчества Тараса Шевченко» -- КНУ имени Тарса Шевченко (2004); веб-сайт Национального музея Т.Г.Шевченко в Киеве с «Виртуальным архивом Тараса Шевченко» (модернизированный в 2013 г.); «Портал Шевченко: Взгляд сквозь время», созданный к 200-летию со дня рождения Кобзаря усилиями «Малой академии наук» (2014); электронная коллекция «Т. Г. Шевченко», сформированная на веб-портале НБУВ (2014) и др.), а также недостатки, присущие существующим ресурсам, их причины и способы преодоления. Обращено внимание на необходимость достижения соответствия структурного построения и содержательного наполнения ресурсов запросам различных категорий пользователей электронной информации, важность создания удобного интерфейса. Сделан вывод об особой эффективности развертывания работы по формированию персональных историко-мемориальных ресурсов на базе библиотечных и музейных учреждений, обладающих значительным опытом сбора, систематизации и обнародования информационных ресурсов.

Ключевые слова: электронные биографические информационные ресурсы, Тарас Шевченко, виртуальное информационное пространство.

Важливим показником якісного стану розвитку національного гуманітарного електронного інформаційного простору є повнота відображення у ньому ключових постатей вітчизняної історії та культури, з якими пов`язане самоствердження нації, державності та громадянського суспільства. При цьому йдеться не лише про присутність їх імен, творів, документальних матеріалів на порталах і веб-сайтах ширшого тематичного спрямування, а й про формування окремих самостійних історико-меморіальних ресурсів, спеціально присвячених персоналіям окремих діячів. Такі ресурси, на відміну від не завжди доступних звичайній людині друкованих видань, документів, мистецьких творів, відіграють особливу роль тим, що наближують достойників нації (їхні життєписи, ідеї, досвід, надбання тощо) до широкого загалу, відкривають можливість для інтенсивного духовного та інтелектуального діалогу наших сучасників із минулим. При цьому чи не найважливішою рисою електронних ресурсів виступає їх потенційна здатність інтегрувати всю напрацьовану раніше історико-біографічну інформацію у найрізноманітніших її видових іпостасях, органічно увібрати в себе надбання рукописної та друкарської культури минулого та вийти далеко за окреслені ними рубежі.

Формування подібних персональних історико-біографічних ресурсів ще від останнього десятиліття ХХ ст. стало загальносвітовою тенденцією та відіграє помітну роль у справі презентації національного надбання, піднесення освіти і культури, утвердження національних традицій, створення знакових образів окремих країн і народів у сучасному глобалізованому світі. Розвинутою є практика створення персональних історико-біографічних ресурсів та електронних архівів великих співвітчизників у США, країнах Європи, Росії. Досвід, здобутий у процесі їх формування, має переважно емпіричний характер і нині лише частково відображений у працях фахівців. Проте, існують поодинокі публікації, де він став предметом серйозного наукового аналізу, пошуку нових перспективних рішень щодо принципів побудови та змістовного наповнення персональних історико-меморіальних ресурсів та їх системотехнічного забезпечення (скажімо, серія досліджень, присвячених створенню електронного архіву відомого радянського вченого академіка А. П. Єршова, що вже давно став класичним зразком персонального історико-меморіального ресурсу [1, 2, 3]).

Зважаючи на все ще недостатній рівень розвитку інформаційного ринку та системної підтримки національного культурного інформаційного простору з боку держави та на переважання в українському культурологічному сегменті Інтернету інерції застарілих підходів і форм, давно вже перейдених у зарубіжному світі, вітчизняний доробок у цій важливій царині все ще не надто значний. Так, серед відкритих в Україні для широкого загалу персональних історико-меморіальних ресурсів можемо відзначити присвячені Іванові Котляревському [4], Тарасові Шевченку (про них докладно йтиметься далі), Лесі Українці [5, 6], Іванові Гончару [7]. Також у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського К. В. Лобузіною створена нова версія електронного архіву цього великого вченого ХХ ст. [8]. електронний шевченкіана сайт

Наголосимо, що тут не йдеться про відображення постатей українських достойників у електронних ресурсах довідкового, словникового чи історико-краєзнавчого типу -- таких справді є чимало, але обмежуються вони здебільшого поданням стислих біографічних нарисів та, іноді, бібліографії творів. Нас же цікавлять ресурси, спеціально присвячені окремим видатним українцям і такі, що репрезентують їх постаті комплексно, із залученням значного за обсягом, розмаїтого за змістом та належно фахово опрацьованого матеріалу.

Системне осмислення окреслених вище проблем у ві- тчізняній науковій думці теж є відчутно недостатнім. Досвід формування ресурсів, присвячених визначним співвітчизникам (зокрема, великих комплексних персональних електронних архівів), залишається майже виключно практично-прикладним і не артикулюється у працях їх упорядників. Як наслідок питання створення таких ресурсів почало розумітися як можливий предмет наукових зацікавлень лише впродовж останнього десятиліття (у плані загальної постановки цю проблему розглянуто у монографії автора цієї статті [9]).

Особливе місце у справі розвитку вітчизняних ресурсів біографічної інформації належить, поза сумнівом, розбудові тематичних сайтів та електронних архівів, присвячених

Тарасові Шевченку. Над ними фахівці в Україні та в діаспорі працюють давно. Ще у 2002 р. ТОВ «Кобзар» (Київ) започаткувало тематичний портал (адреса в Інтернеті: www. kobzar.info), покликаний, за творчим задумом, зібрати воєдино всю творчу спадщину Шевченка та комплекс матеріалів про нього. Цей інтегративний ресурс мав розкрити не лише постать Великого Кобзаря, а й (крізь призму подій, думок та іноді досить контроверсійних дискусій, пов'язаних із його ім'ям) широку панораму суспільно-політичного та культурного життя України в минулому та сучасному.

Претендуючи на комплексне охоплення Шевченкової проблематики, цей ресурс справді досить широко репрезентував літературну та малярську спадщину Кобзаря, представив як популярний біографічний нарис про Тараса Григоровича, так і низку статей, що розкривають розмаїті аспекти його життя і творчості та коло відомих осіб із оточення митця. Містить ресурс також розраховані на широкий загал матеріали про музеї та пам`ятники, присвячені образові поета кінофільми та театральні постановки. Однак доводиться констатувати, що успішно виконуючи завдання популярного освітнього ресурсу, Інтернет-ресурс «Kobzar» не зазнав у подальшому належної системної розбудови, а тому до цього часу залишився камерним, відчутно обмеженим за своїм інформаційним потенціалом, а отже, так і не став помітною подією в інформаційному просторі, відповідною масштабам творчості та особистості великого сина України. Добір представлених на веб-сайті матеріалів значною мірою виглядав довільним, безсистемним, недовершеним.

Нині роботу цього ресурсу взагалі призупинено, хоча замість нього з`явився сайт «Тарас Григорович Шевченко» (адреса в Інтернеті: www.taras-shevchenko.in.ua), який у коцептуальному плані та системотехнічному забезпеченні є повторенням уже згаданого Інтернет-ресурсу «Kobzar». Слід зазначити також, що вкрай нетактовним і неприпустимим із погляду на значення постаті Кобзаря для українського національного самоусвідомлення є обтяження Шевченківського сайту випадковою, банальною за змістом комерційною рекламою товарів і послуг, на штриб: «Как стать миллионером: получи бесплатные видеоуроки...».

Серед інших ресурсів, початок формування яких припав на перші роки ХХІ ст., типологічно подібною до вже названого «Кобзаря» стала «Електронна бібліотека творчості Тараса Шевченка», упорядкована вченими та спеціалістами Київського національного університету імені Тараса Шевченка до 190-річчя від дня народження Поета (адреса в Інтернеті: http://kobzar.univ.kiev.ua).

Для справи розвитку вітчизняної електронної Шевченкіани значний інтерес становлять і зарубіжні здобутки. Насамперед досить інформативним виглядає англомовний ресурс, започаткований у 2000 та оновлений у 2013 р. до 200-річчя Кобзаря на веб-сайті Музею Тараса Шевченка у Торонто (Канада) [10]. Звертає на себе увагу наявність у його структурі поряд із науково-популярним біографічним нарисом, докладними оглядами музейної експозиції та великою добіркою англомовних перекладів поезій електронного каталогу бібліотеки Музею, змістовних розділів бібліографії англомовної Шевченкіани та спеціальних рубрик відеосюжетів і музичних творів.

Серед інших електронних ресурсів, присвячених Тарасові Шевченку, досить відомою і фахівцям, і широкому загалу є створена талановитим дослідником-краєзнавцем і письменником, лауреатом Державної премії України імені Тараса Шевченка (1994) Леонідом Наумовичем Большаковим (1924-2004) «Оренбургская Шевченковская энциклопедия», що поряд із регіональними оренбурзькими «Биографической энциклопедией», «Пушкинской энциклопедией», «Толстовской энциклопедией» і «Казахской энциклопедией» складає змістовний, тематично взаємопов'язаний комплекс, представлий на веб-сайті «История Оренбуржья» [11]. Покладені в основу електронної версії енциклопедії грунтовні дослідження Л. Н. Большакова становлять особливий інтерес уведенням до наукового обігу дуже значної кількості персоналій як відомих, так і майже незнаних широкому загалові осіб, із якими зустрічався або підтримував контакти Шевченко на засланні. Тим самим був досягнутий високий науковий, без перебільшення, академічний рівень представлення шевченкіани у мережі Інтернет.

Останні роки, коли розгорнулася підготовка до відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка, в самій Україні позначені усвідомленням необхідності формування ресурсів фундаментального наукового рівня. Про це свідчить, насамперед, задекларована Інститутом літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України концепція та структурна побудова електронної версії багатотомної «Шевченківської енциклопедії», а також високий науковий рівень її перших опублікованих статей, якими вже розпочато наповнення сайту [12].

Однак, реалізувати ідею розбудови фундаментального ресурсу, який би на загальнонаціональному рівні інтегрував усю творчу спадщину Шевченка та розкрив панораму здобутків вітчизняного і зарубіжного шевченкознавства до цього часу не вдавалося. На наш погляд, чи не найголовнішою причиною цього є відсутність у вітчизняного наукового та інформаційного співтовариства сучасних розвинутих концептуальних уявлень щодо призначення та ролі у національному інформаційному середовищі великих комплексних історико-меморіальних та біографічних ресурсів, самого способу їх функціонування. Відчутно бракує розуміння складності їх науково-інформаційних і культурно-освітніх завдань, потенційних соціо-комунікаційних можливостей і, відповідно, засад, форм, методів побудови, наукових вимог до внутрішньої архітектури, змістового наповнення, використання новітніх засобів навігації та поєднання різних інформаційних компонентів у єдине ціле. Негативну роль відіграє також брак практичних навичок такої роботи, форм і методів консолідації у ній зусиль різних установ і спеціалістів, зокрема, вирішення організаційних і правових питань, пов'язаних із захистом національного надбання та прав інтелектуальної власності.

У комплексі все вище зазначене чимало посприяло прийняттю у 2013 р. доволі поспішного, як на наш погляд, недостатньо пропрацьованого рішення щодо розбудови до ювілею Кобзаря фундаментального «Шевченківського порталу». Воно було оприлюднене у вигляді найзагальніших, «розмитих» рекомендацій Гуманітарної ради при Президентові України стосовно «підтримки ініціативи», висунутої Національним центром «Мала академія наук». Відсутність попереднього концептуального відпрацювання проекту авторитетним науковим співтовариством, брак належного підкріплення його фінансовими та організаційними ресурсами, невідповідність запропонованих установам науки та культури моделей передачі упорядникам порталу документів, які є складовою національної спадщини та об`єктами, що за чинним законодавством охороняються правом інтелектуальні власності, на жаль, від самого початку обмежила потенційні можливості створення нового інформаційного продукту.

Як результат, Шевченківський портал «Погляд крізь час», сформований до 200-річчя від дня народження Кобзаря зусиллями «Малої академії наук» за підтримки установ НАН України, який було відкрито для вільного доступу 9 березня 2014 р. (адреса в Інтернеті: http://kobzar.ua), при всьому його позитивному значенні, виявився досить суперечливим за побудовою та змістовим наповненням. По-суті, попри всі заяви упорядників про інноваційний рівень їхнього інформаційного продукту [13], він став аматорським пристосуванням до завдань створення віртуального Шевченківського меморіалу певних наявних програмних засобів. Особливо це стосується того, що застосування упорядниками неоптимальних із погляду світового досвіду інформаційних і системо-технічних рішень призвело до появи цілої низки прикрих проблем із використанням контенту. На нашу думку, не вдалося зробити вповні «дружній» Інтерфейс, забезпечити ресурс зручними засобами інформаційно-методичної підтримки для користувачів. Він виявився «трудомістким» у використанні та на психологічному рівні не пов`язаним із інформаційними запитами.

Проте, навіть у такому, на жаль, не зовсім зручному для користувача вигляді, контент порталу, який вперше представляє в Інтернеті значний обсяг Шевченкових документів, рукописів, наукових видань із Шевченкознавства, становить значний інтерес. Інша справа -- наскільки продуманим таке широке оприлюднення документів є з правового погляду, а також з огляду на завдання захисту національного історико-культурного надбання від несанкціонованого використання. Безперечно позитивним моментом є представлення на новому Шевченківському порталі у дещо більших, ніж на інших Шевченківських інтернет-ресурсах обсягах, аудіо- та відеоінформації про Кобзаря (записів художніх і документальних фільмів, радіопрограм, пісень на слова поета).

Головним недоліком згаданих вище інтернет-ресурсів стала помітна вже застарілість їх системотехнічного забезпечення, недостатнє використання у побудові та наповненні інноваційних підходів, розрахованих на забезпечення продвинутих науково-інформаційних запитів, які виходять за межі простого ознайомлення з пізнавальною чи освітньою метою.

Напевно, не менш серйозними можуть бути і претензії з боку фахівців із педагогіки, психології, культурології, оскільки вітчизняні ресурси страждають слабкістю науково-методичних засад, спрямованих на реалізацію конкретних завдань у галузі освіти, виховання, задоволення пізнавальних інтересів різних груп населення.

На наш погляд, значно більш вдалим і концепуально, і у практично-інформаціному сенсі є модернізований до 200- річчя від дня народження Кобзаря веб-сайт Національного музею Т. Г. Шевченка у Києві (адреса в Інтернеті: www. shevchenkomuseum.com.ua). Найперше, він побудований у чіткій відповідності до функціональних завдань роботи Музею як культурно-просвітницької установи загальнонаціонального значення, цікаво та змістовно відображає його експозиції, фондові колекції, повсякденну діяльність і, водночас, грунтовно розкриває широкий діапазон Шевченківської проблематики, є легким і приємним у використанні. Веб-сайт зручний і прийнятний для віртуальних відвідувачів Шевченкового музею саме завдяки тому, що ввібрав у себе величезний досвід культурно-просвітницької роботи, напрацьований колективом Музею.

Найбільший науково-інформаційний інтерес становить опублікований на веб-сайті Музею «Віртуальний архів Тараса Шевченка», у чотирнадцяти тематичних розділах якого для широкого науково-інформаційного використання опубліковані унікальні документи, що розкривають життєвий і творчий шлях Т. Г. Шевченка [14].

Власне, «Віртуальний архів» подає добірку електронних копій оригінальних документів із фондів самого Національного музею Тараса Шевченка, де знаходяться, зокрема, започаткована ще у 1795 р. метрична книга, що містить запис про народження майбутнього поета, екзаменаційні списки з Академії мистецтв у Санкт-Петербурзі, книги з особистої бібліотеки Шевченка, прижиттєві видання з автографами автора, протоколи допитів, листування урядовців тощо.

Про намір створити колективними зусиллями Шевченківський портал оголосила також і україномовна Вікіпедія. Його загальна проблемно-тематична спрямованість на розкриття наукових досягнень старого та сучасного шевченкознавства і структурна організація (головні рубрики: «Творчість», «Філософія Шевченка», «Шевченкова мова», «Мистецька спадщина», «Анти- та контркультура», «Шевченкіана», «Український світ Шевченка», «Образ Шевченка», «Шевченко і УРСР/СРСР», «Шевченко і новопостала (незалежна) Україна», «Маскульт». «Шевченко і світ», «Шевченко і світові літератури») визначені опублікованим переліком заявок на статті [15]. Будучи до певної міри дискусійним, він спрямовує майбутній авторський колектив на формування ресурсу високого інтелектуального рівня. Зазначене створює передумови для можливого добровільного залучення до роботи кваліфікованих спеціалістів. Така ситуація ще не типова для справи розбудови персональних електронних історико-біографічних меморіалів, а тому є новим словом і становить значний інтерес для майбутніх фахових спостережень за процесом реалізації проекту.

Чимало електронних книжково-документальних виставок та інформаційних рубрик впорядковано до 200- річчя Шевченка спеціалістами великих і малих бібліотек України, що відповідає всенародному характерові святкування ювілею та високому покликанню бібліотечних установ як провідних центрів соціальної комунікації. Зокрема, змістовну та добре структуровану електронну колекцію «Тарас Шевченко» з майже 500 документів (книжок, періодичних видань, журнальних статей) розмістила на своєму порталі Національна парламентська бібліотека України -- як складову започаткованої нею електронної бібліотеки «Культура України» [16].

Хоча далеко не всі з розгорнутих українськими бібліотеками електронних ресурсів Шевченкіани вирізняються оригінальністю матеріалів і новизною підходів (окремі позначені успадкованими з ХХ ст. стереотипами «культурно- масової роботи» та застарілими підходами до системо-технічної організації електронних ресурсів), це не провина бібліотекарів, які реалізовують усе, що є реально можливим у нинішніх умовах, а швидше наслідок недостатнього науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення справи з боку фахівців, бібліотечних і споріднених із ними товариств і асоціацій, а також міністерств і відомств, яким підпрядковані бібліотечні установи (таких в Україні нараховується понад десяток).

Водночас, на особливу увагу заслуговують розробки, у яких реалізовані новітні тенденції розбудови електронного інформаційного простору. Йдеться, насамперед, про створену у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського зусиллями К. В. Лобузіної та науковців підрозділів фондоутворювачів електронну колекцію «Т. Г. Шевченко» (адреса на веб-порталі НБУВ: http://www.irbis-nbuv. gov.ua), яка поряд із колекцією «В. І. Вернадський» є невід`ємною складовою започаткованої НБУВ фундаментальної Електронної бібліотеки «Україніка». Перевагою такого ресурсу є динамічна побудова, здатність постійно змінюватися, нарощувати інформаційний потенціал. Будучи частиною загального електронного ресурсу НБУВ, колекція «Т. Г. Шевченко» розбудована на системоорганізуючій основі бази електронної бібліографії, за допомогою новітніх засобів пошуку та систематизації оперативно надає читачам і віддаленим користувачам комунікаційних мереж доступ до електронних версій друкованих видань. Насамперед, у колекції широко представлені прижиттєві та рідкісні видання творів Кобзаря (зокрема, видання української діаспори), які з максимальною повнотою зібрані у фондах головної бібліотеки України, біографічна література про життя Т. Г. Шевченка, тексти наукових досліджень шевченкознавців. Складовими електронної колекції є також іконографічні документи, галерея фотоматералів, зокрема про пам'ятники та пам'ятні знаки Шевченкіани, меморіальні об`єкти, відеоматеріали (оцифровані документальні фільми та телесюжети), що також відповідає сучасним світовим тенденціям розвитку бібліотечних інформаційних ресурсів. її автономними частинами стали також тематичні електронні виставки, представлені на веб-порталі НБУВ, зокрема ті, що розкривають раритети Шевченкіани у фондах Інституту рукопису, відділів стародруків і рідкісних видань, зарубіжної україніки, газетних фондів, довідково-бібліографічного обслуговування та комплексного бібліотечного обслуговування. На перспективу упорядниками колекції передбачене також широке представлення архівних і рукописних матеріалів із фондів Інституту рукопису та Інституту архівознавства НБУВ, формування електронної меморіальної карти.

Поряд із зазначеним нові підходи до формування ресурсу реалізовані у тому, що електронна колекція забезпечує оперативний доступ до численних матеріалів зі словників і енциклопедій, а також текстових і бібліографічних документів із інших електронних ресурсів, зокрема -- й тих, що містяться на порталах і сайтах провідних зарубіжних бібліотек (скажімо, Бібліотеки Конгресу США чи електронні бібліотеки на зразок «Світової цифрової бібліотеки», «Європейської бібліотеки», «Світового каталогу»), вітчизняних електронних бібліотек (та ж «Культура України» Національної парламентської бібліотеки України, «Diasporiana»), а також наукових установ (скажімо, Наукового Товариства імені Шевченка у США). Важливою інноваційною розробкою НБУВ є створена під керівництвом В. Ю. Омельчука та К. В. Лобузіної електронна база бібліографії творів Тараса Григоровича Шевченка за 1840--2014 рр., виданих усіма мовами світу (понад 1800 записів), на основі якої підготовлене та опубліковане друковане видання та його повнотекстова електронна версія [17].

Приклад електронної Шевченкіани Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського переконливо свідчить, що саме великим бібліотекам із їх значними можливостями та багатими методичними і практичними традиціями інтеграції, систематизації та представлення документів і матеріалів на різних видах носіїв, по-праву може належати провідне місце у формуванні історико-меморіальних, біографічних інформаційних ресурсів.

Саме бібліотеки, як провідні центри соціальних комунікацій, найбільшою мірою можуть забезпечити відкритість, оперативну доступність і множинність, багатоваріантність і креативний потенціал інформації, розрахованої на різні групи користувачів. Бібліотечні установи втілюють у життя той тип інформаційних ресурсів, який інтелектуально та психологічно є найзатребуванішим читацькою/користувацькою аудиторією.

Зазначене об'єктивно засвідчує значні можливості та навіть переваги бібліотечних (а так само і музейних) інформаційних ресурсів історико-меморіального плану, обумовлює необхідність подальшої їх інтенсивної розбудови, застосування найпродвинутіших засобів формування динамічних баз біографічної та біобібліографічної інформації, придатних до постійного розширення, доповнення та уточнення даних (причому, в режимі віртуальних творчих лабораторій). Отже, саме на це й необхідно орієнтуватися при прийнятті відповідальних рішень щодо розбудови національного інформаційного простору, зокрема, історико-меморіальних ресурсів, присвячених видатним спвввітчизникам.