Інформаційна система контролю ресурсів

На Java це буде виглядати так:

int a = 1;

int b = 5;

int c = a * b

З лістингу вище можна помітити, що коди операцій самі по собі вказують тип і значення. Наприклад, код операції iconst_1 вказує JVM на цілочисельне значення, рівне одиниці. Такі байт-коди визначені для найбільш часто використовуваних констант. Ці інструкції займають 1 байт і введені спеціально для підвищення ефективності виконання байт-коду і зменшення розміру його потоку. Подібні короткі константи також присутні і для інших типів даних.

Всього JVM підтримує сім примітивних типів даних: byte, short, int, long, float, double і char.

Якщо б ми хотіли покласти в змінну а інше значення, наприклад 11112, то нам довелося б використовувати інструкцію sipush:

0: sipush 11112

3: istore_1

Дані операції виконуються в так званому фреймі стека методу. У кожного методу є деяка своя частина в загальному стеку. Таким чином в нашому головному потоці виконання програми створюються безліч патьоків на кожен виклик методу. Більш наочно це представлено на зображенні нижче:

У кожному стек-фреймі зберігається масив локальних змінних, який дозволяє зберігати і діставати локальні змінні, як ми зробили у прикладі вище, помістивши значення 1 і 5 в змінні 1 і 2. Варто відзначити, що тут компілятор також оптимізував байт-код, використовуючи однобайтові інструкції. Якби змінних в нашому методі було багато, використовувався код операції збереження значення разом із зазначенням позиції змінної в масиві.

Щоб достукатися до пулу констант класу і отримати потрібне значення, використовуються інструкції lcd і lcd_w. При цьому lcd може посилатися тільки на константи з індексами від 1 до 255, оскільки її розмір операнда становить всього 1 байт. Lcd_w має 2-байтовий індекс, тому може посилатися на більш широкий діапазон індексів.

java надає два основних види методів: методи екземпляра і методи класу. Методи екземпляра використовують динамічне (пізніше) зв'язування, тоді як методи класу використовують статичне (Раннє) зв'язування.

Віртуальна машина Java викликає метод класу, вибираючи його на підставі типу посилання на об'єкт, який завжди відомий під час компіляції. З іншого боку, коли віртуальна машина викликає метод примірника, вона вибирає метод для виклику на основі фактичного класу об'єкта, який може бути відомий лише під час виконання. Тому для виклику методів використовуються різні інструкції: invokevirtual і invokestatic. Дані функції посилаються на запис в пулі констант у вигляді повного шляху до необхідної функції. Віртуальна машина знімає потрібну кількість змінних зі стека і передає в метод.

Повертається методом значення кладеться на стек. Типи повернутих значень.

Цикли

Залишилося розглянути останню часто використовувану конструкцію мови цикла. Подивимося, у що перетвориться код, представлений нижче:

int i = 1000;

while (i < 9999) {

i += 10;

}

Байт-код:

0: sipush 1000

3: istore_1

4: iload_1

5: sipush 9999

8: if_icmpge 17

11: iinc 1, 10

14: goto 4

17: return

4. ЕКСПЕРЕМЕНТАЛЬНА ЧАСИТНА

4.1 Шляхи вдосконалення інформаційної системи

Кількість інформації, яку необхідно переробити для вироблення ефективних управлінських рішень, настільки велике, що воно давно перевищила людські можливості. Саме труднощі управління сучасним виробництвом зумовили широке використання електронно-обчислювальної техніки, розробку автоматизованих систем управління, що зажадало створення нового математичного апарату та економіко-математичних методів.

До організації інформаційного забезпечення аналізу пред'являється ряд вимог. Це аналітичність інформації, її об'єктивність, єдність, оперативність, раціональність та ін.

Сенс першої вимоги полягає в тому, що вся система економічної інформації незалежно від джерел надходження повинна відповідати потребам керівника, тобто забезпечувати надходження даних саме про ті напрямки діяльності та з тією деталізацією, яка в цей момент потрібна керівнику для всебічного вивчення економічних явищ і процесів, виявлення впливу основних факторів і визначення внутрішньогосподарських резервів підвищення ефективності виробництва. Тому вся система інформаційного забезпечення повинна постійно вдосконалюватися.

Це очевидно в сьогоднішній практиці організації обліку, планування та статистики на підприємстві. Там постійно переглядаються форми документів, їх зміст, організація документообігу, з'являються принципово нові форми накопичення та збереження даних (мається на увазі комп'ютерна техніка). Всі зміни диктуються не тільки власне вимог обліку або планування. Вони значною мірою підпорядковані необхідності інформаційного забезпечення для вироблення управлінських рішень.

Економічна інформація повинна достовірно, об'єктивно відображати досліджувані явища і процеси. Інакше висновки, зроблені за результатами аналізу, не відповідатимуть дійсності, а розроблені аналітиками пропозиції не тільки не принесуть користі підприємству, але можуть виявитися шкідливими.

Наступна вимога, що пред'являється до організації інформаційного потоку, - це єдність інформації, що надходить з різних джерел (планового, облікового і позаоблікового характеру). З цього принципу випливає необхідність усунення відособленості і дублювання різних джерел інформації. Це означає, що кожне економі-чеський явище, кожен господарський акт повинні реєструватися тільки один раз, а отримані результати можуть використовуватися в обліку, плануванні, контролі та аналізі.

Ефективність аналізу може бути забезпечена тільки тоді, коли є можливість оперативно втручатися в процес виробництва за його результатами. Це означає, що інформація повинна надходити до аналітика як можна швидше. У цьому і полягає сутність ще однієї вимоги до інформації - оперативність. Підвищення оперативності інформації досягається застосуванням новітніх засобів зв'язку, обробкою її на комп'ютері і т. д.

Одна з вимог до якості інформації - це забезпечення її порівнянності з предмета та об'єктів дослідження, періоду часу, методології обчислення показників і ряду інших ознак.

І нарешті, система інформації повинна бути раціональною (ефективної), тобто вимагати мінімуму витрат на збір, зберігання і використання даних. З одного боку, для комплексного аналізу будь-якого економічного явища чи процесу потрібно різнобічна інформація. При її відсутності аналіз буде неповним. З іншого боку, надлишок інформації подовжує процес її пошуку, збору та прийняття рішень. З цієї вимоги випливає необхідність вивчення корисності інформації і на цій основі вдосконалення інформаційних потоків шляхом усунення зайвих даних і введення потрібних

Таким чином, інформаційна система повинна формуватися і удосконалюватися з урахуванням перерахованих вище вимог, що є необхідною умовою підвищення дієвості та ефективності управління.

Отримання інформації не є самою метою бізнесу. Цілями, як правило, можна назвати виживання і отримання прибутку. Інформаційна система управління є кровоносною системою, що забезпечує досягнення цілей компанії шляхом доставки організованою, чітко структурованої і своєчасної інформації.

4.2 Етапи розвитку інформаційних систем

Історія створення і розвитку інформаційних систем тісно пов'язана з автоматизацією діяльності підприємств та організацій, розвитком моделей їх управління.

Інформаційні системи першого покоління виникли на початку 60-х років 20-го століття при необхідності автоматизації управління підприємством на базі великих ЕОМ (електронних обчислювальних машин) і централізованого оброблення інформації. Вони створювались для управління окремими підрозділами чи видами діяльності і з часом інтегрувались у комплексні автоматизовані системи. В зарубіжній літературі дані системи мають назву Data Processing System - DPS (системи електронної обробки даних). У вітчизняній - автоматизовані системи управління (АСУ) - позадачний підхід. В них для кожної задачі окремо готувалися дані і створювалась математична модель. Серед відомих моделей це такі, як MRP (Material Requirements Planing - планування потреби в матеріалах), MRPH (Manufactory Resource Planing - планування ресурсів підприємства).

Для інформаційних систем першого покоління характерним є ефективна обробка запитів, використання інтегрованих файлів для зв'язування між собою задач і генерування зведених звітів для керівництва. Кожна система була націлена на конкретне застосування, і тому опис її функцій був мінімальний і призначався для спеціаліста в цій предметній галузі.

Другий етап (70-80-і роки XX ст.) характерний розробленням програмних продуктів відповідно до концепцій MRP і MRP II:

· o MRP (Material Requirements Planning) - планування потреби в матеріалах.

· o MRPII (Manufactory Resource Planning) - планування ресурсів підприємства.

СІМ (Computer Integrated Manufactoring) - комп'ютеризоване інтегроване виробництво, передбачає інтеграцію всіх підсистем: керування постачанням, виробництвом, транспортно-складськими системи, якістю, збутом тощо.

Однією з передумов виникнення інформаційних систем другого покоління було створення концепції комп'ютеризованого інтегрованого виробництва СІМ на початку 80-х років, яка передбачала автоматизацію інтеграції гнучкого виробництва й системи керування підприємством на основі потужних комп'ютерів. Розвиток автоматизованих систем управління підприємством в технологічному плані йшов шляхом від файлових систем до систем управління базами даних (СУБД), ускладнення технічних засобів і збільшення їх потужності, розширення переліку завдань, які вирішувалась.

В основі створення цих систем покладено концепцію єдиної бази даних, яку обслуговує спеціальна програма - СУБД. Проте обчислення здійснювались на єдиній апаратній платформі (одній машині).

Основні відмінності між різними СУБД випливають з:

· o структури БД, що реалізується (ієрархічна, мережна, реляційна);

· o типів ПК, де вони мають бути реалізовані;

· o операційних систем, під керуванням яких вони можуть функціонувати.

Більшість широко розповсюджених СУБД адаптовані для різних типів ПК та операційних систем.

Третій етап (початок 90-х років) характерний розробкою програмних продуктів відповідно до концепції ERP (Enterprise Requirements Planning) - планування ресурсів підприємства та переходом на нову технічну платформу - ПК, тобто від мейнфреймів із централізованою обробкою інформації до відкритих систем з розподіленою обробкою даних і комп'ютерних мереж.

Широкого застосування набувають сучасні корпоративні інформаційні системи R/3, Вааn IV, Scala, Галактика та ін. Розвиваються клієнт-серверні, web-серверні та Інтернет-технології.

Концепція розподільної обробки економічної інформації, що реалізована на базі сучасних ПК та локальних комп'ютерних мереж, передбачає формування автоматизованих робочих місць, які дають можливість автоматизувати громіздкі обчислювальні операції, що виконуються на робочому місці відповідним фахівцем, активно впливати на процес обробки інформації з врахуванням реальної обстановки, користуватись спільними інформативними ресурсами. Автоматизоване робоче місце забезпечує діалогову інформаційну взаємодію користувачів і оперативний доступ до централізованих баз даних.

4.3 Інформаційне забезпечення інформаційних систем

Під інформаційним забезпеченням розуміють сукупність форм документів, нормативної бази та реалізованих рішень щодо обсягів, розміщення та форм існування інформації, яка використовується в інформаційній й системі.

Для організації взаємодії різних інформаційних систем з різними користувачами та між собою дані потрібно відповідним чином одно типово описати в усіх системах на різних рівнях, тобто вирішити проблему їх інформаційної сумісності в найширшому розумінні. Це досягається створенням інформаційного забезпечення.Інформаційне забезпечення повинно відповідати наступним вимогам:

· цілісність;

· вірогідність;

· контроль;

· захист від несанкціонованого доступу;

· гнучкість;

· стандартизація та уніфікація;

· адаптивність;

· мінімізація введення та виведення інформації.

Докладніше ці вимоги можна інтерпретувати наступним чином:

1. Інформаційне забезпечення має бути достатнім для виконання всіх функцій ІС, які автоматизуються.

2. Для кодування інформації, яка використовується лише в даній ІС, повинні застосовуватись класифікатори, які є у замовника ІС.

3. Для кодування в ІС вихідної інформації, яка застосовується на вищому рівні, слід використовувати класифікатори цього рівня, крім спеціально обумовлених випадків.

4. Інформаційне забезпечення ІС має бути сумісним з інформаційним забезпеченням систем, які взаємодіють з нею, за змістом, системою кодування, методами адресації, форматами даних і формою подання інформації, яка надходить у систему і виходить з неї.

5. Форми документів, які створюються ІС, мають відповідати вимогам стандартів та нормативно-технічним документам замовника ІС.

6. Сукупність інформаційних масивів ІС має бути організована у вигляді БД на машинних носіях.

7. Форми подання вихідної інформації ІС мають бути погоджені із замовником та користувачем системи.

8. Терміни і скорочення, які застосовуються у вихідних повідомленнях, мають бути загальноприйнятими в цій предметній області.

9. В ІС мають бути передбачені необхідні заходи щодо контролю та оновлення даних в інформаційних масивах, оновлення масивів після відмови довільних технічних засобів, а також контролю ідентичності однойменної інформації в БД.

Створення і використання інформаційної системи для будь-якої організації націлені на вирішення наступних завдань:

· структура інформаційної системи, її функціональне призначення повинні відповідати цілям, що стоять перед організацією. Наприклад, у комерційній фірмі - ефективний бізнес; на державному підприємстві - вирішення соціальних і економічних завдань;

· інформаційна система повинна контролюватися людьми, ними розумітися й використовуватися відповідно до основних соціальних і етичних принципів;

· виробництво достовірної, надійної, своєчасної й систематизованої інформації.

Побудову інформаційної системи можна порівняти із спорудженням будинку. Цегла, цвяхи, цемент та інші матеріали, складені разом, не дають будинку. Потрібні проект, землевпорядження, будівництво та ін., щоб з'явився будинок.

Аналогічно для створення і використання інформаційної системи необхідно спочатку зрозуміти структуру, функції й політику організації, мету керування й прийняття рішень, можливості комп'ютерної технології. Інформаційна система є частиною організації, а ключові елементи будь-якої організації - структура й органи керування, стандартні процедури, персонал, субкультура.

Побудова інформаційної системи повинна починатися з аналізу структури керування організацією.

Для функціонування ІС потрібні різні види ресурсів, основними з яких є апаратні, програмні, інформаційні і людські. Не слід, однак, забувати і про фінансові ресурси, необхідні для належного функціонування ІС.

До апаратних ресурсів, як відомо, відносяться комп'ютери, периферійні пристрої, мережеве та комунікаційне обладнання.

Людським ресурсами ІС є користувачі, адміністратор та технічний обслуговуючий персонал.

Інформаційними ресурсами ІС є та частина інформаційних ресурсів підприємства, яка використовується інформаційною системою.

Джерелами формування інформаційних ресурсів підприємства є його внутрішнє і зовнішнє середовище. Інформація внутрішнього середовища відображає фінансово-господарський стан підприємства. Інформація зовнішнього середовища відображає відносини підприємства з зовнішніми економічними, соціальними і політичними структурами.

Опрацювання інформації внутрішнього середовища здійснюється зазвичай за допомогою стандартних формалізованих процедур. Опрацювання інформації зовнішнього середовища часто вимагає нестандартних процедур, оскільки вона є неточною, неповною та має імовірнісний характер.

Інформаційними ресурсами, як і довільними іншими, потрібно управляти. Управління інформаційними ресурсами передбачає зокрема:

· оцінку інформаційних потреб на кожному ріні управління і в межах кожної функції управління;

· раціоналізацію документообігу в організації, стандартизацію типів і форм документів;

· уніфікацію типів даних;

· створення системи управління даними.

Програмні ресурси є засобом реалізації в ІС тих чи інших інформаційних технологій (ІТ). Зараз немає загальноприйнятого єдиного визначення інформаційних технологій, тому наведемо лише одне з них, яке є достатньо лаконічним і вичерпним, а саме:

Інформаційна технологія - це система методів і засобів збирання, передавання, накопичення, опрацювання, зберігання, подання та використання інформації.

Базовим складовими інформаційних технологій є:

· технічне забезпечення для збирання, передавання, опрацювання, збереження і представлення даних;

· системне і прикладне програмне забезпечення;

· інформаційні послуги і телекомунікації.

Основною метою ІТ є отримання необхідної інформації відповідної якості на заданому носії.

Інформаційні технології можуть бути реалізовані або в автоматизованому (не паперовому), або в традиційному (паперовому) вигляді.

Обсяг автоматизації спосіб використання технічних засобів залежить від характеру кожної конкретної технології. В широкому розумінні автоматизація - це заміна діяльності людини роботою машин. Степінь автоматизації може мінятись в широких межах - від систем, де управління повністю здійснює людина (ручні системи), до систем, де управління здійснюється лише машиною (автоматичні системи).

Автоматизація доцільна, коли:

· фізіологічні та психологічні можливості людини є недостатніми для управління;

· об'єкт управління знаходиться в недосяжному або небезпечному для людини середовищі;

§ безпосередня участь людини в управлінні вимагає від неї надзвичайно високої кваліфікації;

· процес, яким управляють, перебуває в критичній або небезпечній фазі.

На завершення наведемо визначення економічної інформаційної системи, яке може виглядати наступним чином:

Економічна інформаційна система - це сукупність зовнішніх і внутрішніх потоків прямого і зворотного зв'язку економічного об'єкта, методів, засобів та менеджерів різних рівнів, які беруть участь в процесі опрацювання інформації і прийняття управлінських рішень.

Інформаційне забезпечення в значній мірі визначає інтелект системи, оскільки містить всю використовувану інформацію, оперує нею і здійснює інформаційний обмін всередині і зовні інформаційної системи. До інформаційного забезпечення в системах управління висуваються серйозні вимоги. Інформація повинна бути достовірною, своєчасною, постійно обновлюваною, представленою в зручній для користувача формі, доступною користувачу і повною. Неповність інформації часто є причиною прийняття нераціональних і несвоєчасних управлінських рішень. Основний ефект інформаційної системи в напрямі вдосконалення управління досягається за рахунок автоматизації інформаційних процесів і покращення управлінських рішень.

Інформаційне забезпечення містить не тільки різноманітні дані, але і систему доступу до них, яка реалізується програмними засобами (СКБД). В цьому проявляється тісний взаємозв'язок інформаційного і програмного забезпечення, яке надає ці засоби. Разом з інформаційною системою її інформаційне забезпечення пройшло складний і важкий шлях бурхливого розвитку, в якому можна виділити наступні етапи:

· перший етап - індивідуальне, вмонтоване в програму вирішення задачі інформаційного забезпечення;

· другий етап - файлові структури, яки створювалися для одної задачі або комплексу задач під керуванням операційної системи;

· третій етап - зведення файлів в бази даних, які обслуговують комплекси задач і функціональні підсистеми під керівництвом операційної системи, що забезпечує взаємозалежність фізичних запам'ятовуючих пристроїв, користувачів і структур даних;

· четвертий етап - сучасні бази даних, мови запитів і маніпуляції даними, незалежність фізичної, логічної організації даних і користувачів, керування даними з боку системи керування базами даних;

· п'ятий етап (перспектива) - бази даних і бази знань, звернення і запити реалізуються на довільній мові, аж до розмовної.

Перспективні системи на базі новостворених технічних і програмних засобів в майбутньому забезпечать нові інтелектуальні можливості. Вони дозволять спілкуватися з користувачем мовою, близькою до розмовної, розв'язувати логічні задачі (доведення, пошук рішень), використовуючи задану сукупність правил доведення, а також приймати рішення, формувати поняття і образи, їх зберігання і доступ до них, надавати енциклопедичні довідки, розв'язувати задачі системотехніки, проводити дослідження і розробки, розуміти і формувати мови (зі словником не менше 100000 слів), проводити переклад з однієї мови на іншу, застосовувати елементи самопрограмування і вільний діалог.

Загалом поняття інформаційна система.

агалом поняття інформаційна система (ІС) - означає систему, яка організовує нагромадження, перетворення і зберігання інформації щодо певної сфери людської діяльності.

Автоматизована інформаційна система (АІС) - це інформаційна система, яка використовує комп'ютерну базу на етапах збору, введення, оброблення, зберігання і виведення інформації споживачеві.

Принципи побудови, сама архітектоніка інформаційних систем є відносносталою, але різноманітність сфер, форм застосування сучасних інформаційних технологій породжує велику різноманітність способів класифікації інформаційних систем.

За масштабом інформаційні системи поділяються на одиночні, групові, корпоративні і глобальні.

Одиночні інформаційні системи реалізуються, як правило, на автономному персональному комп'ютері без підключення до комп'ютерної мережі. Така інформаційна система формується декількома простими складовими із спільним інформаційним фондом. Подібні інформаційні системи можуть бути створені за допомогою локальних систем управління базами даних таких, як Clipper, FoxPro, Paradox, MS Access та інших, прикладом реалізації є "ІС: Бухгалтерія", різноманітні АРМи тощо.

Групові ІС орієнтовані на колективне використання інформації і найчастіше будуються на базі локальної комп'ютерної мережі. При розробці таких інформаційних систем найчастіше використовуються сервери баз даних (SQL-сервери), зокрема відомими є Oracle, InterBase, Sybase тощо. Сервер баз даних - спеціальне програмне забезпечення (програма) комп'ютера у вузлі мережі, яке дозволяє приймати і обробляти запити користувачів мережі. Комп'ютер, що керує певним ресурсом, ще називають сервером цього ресурсу, комп'ютер, який ним користується - клієнтом (файл-сервер, сервер баз даних).

Корпоративні ІС орієнтовані на великі компанії і можуть підтримувати територіально віддалені комп'ютерні інформаційні вузли і мережі. Як правило, вони мають ієрархічну клієнт-серверну структуру зі спеціалізацією серверів. При розробці таких систем можуть використовуватись ті ж сервери баз даних, що і при розробці групових ІС. Для корпоративних систем найбільш поширеними є сервери Oracle, DB2, Microsoft SQL Server.

Глобальні ІС охоплюють територію держави чи континенту. Прикладом такої інформаційної системи є глобальна мережа Інтернет.

За рівнем або сферою діяльності - державні, територіальні (регіональні), галузеві, об'єднань, підприємств або установ, технологічних процесів.

Державні ІС призначені для підтримки прийняття рішень державними менеджерами щодо вирішення економічних проблем країни. Вони створюються на основі використання комп'ютерних комплексів, комп'ютерних інформаційних систем та економіко-математичних методів моделювання. Серед них: автоматизована система державної статистики - основне джерело статистичної інформації; автоматизована система планових розрахунків (Міністерство економіки України); державна інформаційна система фінансових розрахунків (Міністерство фінансів України) тощо.

Територіальні АІС (автоматизовані інформаційні системи) призначені для підтримки прийняття рішень з управління адміністративно-територіальним регіоном (область, місто, район).

Галузеві ІС управління - для підтримки рішень з управління підвідомчими підприємствами та організаціями сфери.

Інформаційні системи управління підприємствами (корпоративні) - для підтримки рішень з управління виробничо-господарською діяльністю підприємства.

Організація інформаційних мереж.

З метою надання територіально-розподіленим користувачам можливості доступу до централізованих баз даних, а також полегшення обміну інформацією між самими користувачами за допомогою спеціальних кабельних та інших ліній зв'язку їх комп'ютери можуть об'єднуватись в комп'ютерні мережі. Залежно від способу керування мережними ресурсами розрізняють декілька видів мереж:

а) централізовані -- керування всіма мережними ресурсами покладено на один комп'ютер-сервер, який ідентифікує користувачів, перевіряє їх повноваження, зберігає, приймає, передає і обробляє дані тощо. Сервери часто класифікують за їх функціями, наприклад, файл-сервер (зберігання, приймання, передавання і обробка файлів даних), сервер доступу (керування доступом до комп'ютерної мережі) і т.п.

б) децентралізовані - кожен користувач, використовуючи інформацію про свої права і стан мережі, самостійно визначає можливість доступу до її ресурсів.

Один з найбільш використовуваних варіантів класифікації комп'ютерних мереж за територіальним розташуванням є такий: локальні, кампусні, міські, широкомасштабні і глобальні.

LAN (Local Area Network) - локальна мережа. Це сукупність комп'ютерів, з'єднаних один з одним за допомогою високошвидкісної кабельної лінії з метою спільного використання комп'ютерних ресурсів і інформаційних даних. У локальних мережах прагнуть уникати використання телефонних або інших виділених ліній для передачі даних. Як правило, комп'ютери локальної мережі розташовані в одному будинку, на відміну від кампусних, міських і інших більш масштабних комп'ютерних мереж.

CAN (Campus-Area Network) - кампусна мережа, яка поєднує локальні обчислювальні мережі декількох близько розташованих будинків.

MAN (Metropolitan-Area Network) - мережа міського масштабу.

WAN (Wide-Area Network) - широкомасштабна мережа в межах області, регіону тощо.

GAN (Global-Area Network глобальна обчислювальна мережа) - об'єднує локальні мережі і комп'ютери на великій території (країна, планета). Прикладом є глобальна мережа Інтернет.

Інтранет (intranet) - внутрішньо корпоративна мережа, що використовує стандарти, технології і програмне забезпечення Інтернсту. її можна ізолювати від Інтернету за допомогою брандмауера.

Екстранет (extranet) - це мережа Інтранет, але до неї мають доступ окремі користувачі з-поза меж корпоративної мережі. Прикладом такої мережі може бути об'єднання декількох мереж Інтранет.

Одиниці вимірювання інформації, що передається мережею: baud (бод) - зміна сигналу (якщо за 1 сек. два рази включити світло в кімнаті, то це рівне швидкості 4 боди);

- bps (bits per second) - біти за 1 сек.;

- cps (characters per second) - символи або байти за 1 сек.

Пристрій, що здійснює кодування інформації, називається кодер (coder), а пристрій, що здійснює декодування інформації, відповідно - декодер (decoder).

Модем (MOdulator-DEModulator) - пристрій для перетворення цифрового сигналу в аналоговий і навпаки; факс-модем, крім свого основного призначення, може ще й приймати і передавати факс (графічні зображення документів).

Типи модемів:

- внутрішній (internal) - встановлюється в комп'ютер як допоміжна електронна плата;

- зовнішній (external) - самостійний пристрій, що з'єднується з комп'ютером за допомогою кабелю.

Якщо локальна комп'ютерна мережа структурно повинна містити більше, ніж 30-40 робочих станцій, то її необхідно розділяти на сегменти, з'єднані між собою шлюзами і маршрутизаторами.

Маршрутизатор - засіб з'єднання двох або декількох локальних мереж, що використовують однакові протоколи передачі даних між собою.

Шлюз - пристрій, що забезпечує перенесення даних між мережами, які функціонують за різними протоколами.

Спільне використання інформаційних ресурсів.

Найпоширенішими є три технології спільного використання інформаційних ресурсів: телеоброблення, створення файл-сервера і клієнт-сервера.

В режимі телеоброблення використовується один потужний центральний комп'ютер і декілька терміналів. їх кількість залежить від параметрів центрального комп'ютера. Термінали не мають своїх засобів роботи з даними (процесор, СУБД) і застосовуються лише як пристрої користувачів. Всі операції виконуються на центральному комп'ютері і мережею передаються на термінали.

У файл-сервер технології центральний комп'ютер - файловий сервер (FS -File Server), використовується в локальній мережі як спільний віддалений нагромаджувач інформації великої ємності. Він працює під управлінням мережевої операційної системи і виконує функції доступу до інформаційних ресурсів (файлів). Оброблення даних здійснюється на клієнтських користувацьких комп'ютерах: система управління базами даних (СУБД) на кожній робочій станції при розв'язанні конкретної задачі посилає запити за всіма необхідними їй даними на файловий сервер.

Ця технологія має ряд недоліків:

- мережею передається великий обсяг даних;

- на кожній користувацькій станції повинна знаходитись своя СУБД;

- бажання одночасно для кількох користувачів скористатись доступом до файлового сервера ускладнює управління цим доступом;

- неможливо забезпечити належні засоби безпеки доступу до даних, захист виконується на рівні файлів.

При клієнт-сереверній технології на головному сервері зберігається база даних і СУБД, яка здійснює управління цією базою. На робочій станції (комп'ютер користувача) формується спеціальний запит до бази даних на головному сервері, який обробляється засобами серверної СУБД, а потім запитана інформація передається на робочу станцію.

На сьогодні в інформаційних системах відомі і використовуються дві архітектури технологій клієнт-сервер - дворівнева і трирівнева. Перша є більш поширена і передбачає збереження даних та їх оброблення на сервері. Але в цьому випадку при розв'язуванні складних задач потрібно мати також потужні машини на клієнтських робочих місцях.

Трирівнева архітектура додатково передбачає між сервером даних і комп'ютером користувача прикладний сервер (AS - Application Server), на якому виконуються всі необхідні обчислення.

В середовищі розподілених обчислень може бути кілька серверів: файл - сервер, факс - сервер, сервер друку, прикладний сервер, сервер бази даних тощо. В неоднорідному комп'ютерному середовищі під час взаємодії клієнта і сервера може виникати проблема трансляції кодів, її вирішує спеціальний комунікаційний сервер.

Технології використання ресурсів передбачають існування сховищ даних (DW -Data Warehouse). Сховище даних - надвелика предметно-орієнтована інформаційна корпоративна база даних, призначена для підготовки звітів, аналізу бізнес-процесів і підтримки прийняття рішень. Побудована на основі клієнт-серверної архітектури, СУБД і утиліт підтримки прийняття рішень. Дані, що надходять у сховище, стають доступні тільки для читання. Спрощеним варіантом сховища даних є вітрина даних - це агреговані за певною ознакою, тематично орієнтовані дані.

Варто зауважити про швидкий розвиток у світі так званої Grid-технології, суть якої полягає у швидкому об'єднанні, за нагальної необхідності, інформаційних і обчислювальних ресурсів, які рознесені географічно, через мережні технології та відповідне програмне забезпечення, для створення у певному місці умов для розв'язання ускладнених наукових, виробничих, інженерних, бізнес-задач.

Захист інформації.

Несанкціоноване проникнення до інформаційних ресурсів є одним з найпоширеніших і найнебезпечніших злочинів в сучасному інформаційному суспільстві. Метою його може бути:

- знищення, зміна або викрадення інформаційних масивів;

- зламування системи захисту;

- обмеження доступу до інформації законних користувачів;

- спотворення обміну в телекомунікаційних мережах тощо.

Тому як на рівні держави, так і рівні окремих підприємств чи організацій, виділяють значні кошти на забезпечення належного захисту відповідних інформаційних систем.

Політикою безпеки інформації в організації повинні займатись, в першу чергу, керівники всіх рівнів, а також відділи інформаційної безпеки та системні адміністратори.

КОРПОРАТИВНА ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА R/3

Автоматизована система R/3 розроблена німецькою компанією -- акціонерним товариством SAP AG, яка є безперечним світовим лідером по обсягу продаж прикладного програмного забезпечення архітектури клієнт-сервер (в 1996 році обсяг продаж її склав більше 1,5 млрд. $, що в три рази перевищує продажі цього продукту відомою компанією Oracle, що йде на другому місці). SAP AG має свої численні філіали в країнах Європи, Америки, Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Австралії. Продукт компанії R/3 впроваджений більш ніж 15000 підприємствах світу. Зокрема, клієнтами SAP є такі відомі фірми як BMW, Mersedes-Benz AG, Adidas, General Electric, Philips, IBM, Telecom AG та багато інших. В Україні корпоративна система R/3 застосовується на Жидачівському ЦПК, на Чорнобильській АЕС, на Донецькому металургійному комбінаті, в Міненерго України, на комбінаті «Азовсталь» та ін.

У системі R/3 відображений світовий досвід ефективного менеджменту підприємствами та корпораціями, що дозволяє в широкому діапазоні підтримувати бізнес-процеси, необхідні для діяльності будь-якого сучасного підприємства, зокрема фінансову бухгалтерію; облік витрат; облік основних засобів; управління проектами; планування і управління виробництвом; управління інвестиціями; матеріально-технічне постачання; збут, відвантаження, фактурування продукції, технічне обслуговування і ремонт обладнання; управління кадрами; документообіг.

Система R/3 реалізована на базі сучасної архітектури клієнт-сервер, що дає можливість організувати ефективну розподілену обробку інформації і працювати в UNIX- та WindowsNT-cepeдовищах на обладнаннях провідних фірм-виробників обчислювальної техніки. Як системи управління базою даних можуть використовуватися сервери Oracle, Informix, Microsoft та ін.

У кожній країні, де використовується корпоративна система R/3, вона адаптується до національних та мовних особливостей, при цьому зберігається можливість одночасного використання кількох мов і варіантів фінансового законодавства. Існує близько ЗО мовних варіантів системи, зокрема російський. Вихідні документи на замовлення користувача можуть виконуватися також і українською мовою.

Відмітні особливості програми корпоративної системи R/3 такі:

інтеграція всіх виробничих сфер (послідовності функцій дозволяють з'єднати виробництво, збут і сферу обліку);

модульний принцип побудови, який допускає ізольоване використання окремих компонентів програми, а також їх комбінації, що диктуються виробничо-економічною необхідністю;

наскрізний облік: в тому числі в сфері логістики визначаються значення, які негайно запам'ятовуються на носіях інформації в системі обліку (бухоблік, калькуляція витрат);

незалежність від конкретної галузі: програмне забезпечення R/3 застосовується на виробничих підприємствах, в торгівлі, в банках і страхових агентствах, а також в сфері державної служби і в різних союзах; дружний призначений для користувача інтерфейс полегшує індивідуальну адаптацію;

інтернаціональність: програма враховує різні вимоги найбільших промислових країн, вона не залежить від мови користувача і валюти країни;

структурування шляхом чіткого ення базового програмного забезпечення з технічними функціями (управління діалогом і базами даних) і прикладних виробничо-економічних програм;

відкритість: концепція програмного продукту R/3 орієнтується на використання у відкритих системних середовищах; прикладні програми можна інсталювати на обчислювальних машинах найбільш відомих фірм-виробників.

Система «Фінансовий облік і звітність» включає в себе основні дані за планом рахунків, що застосовується, і дозволяє проводити введення і обробку даних за всіма фінансово-господарськими операціями за кожним фінансовим роком і кожним підом, як у внутрішній, так і іноземній валюті; закриття фінансового року; реєстрацію і управління проводками, швидке введення документів; управління портфелем векселів; централізований контроль по термінах платежів і надходженні оплати; заповнення будь-яких структур балансів з їх автоматичним коректуванням; автоматичне переоцінювання балансових рахунків у іноземній валюті; автоматичний перерахунок валют відповідно до різних типів курсів і перерахунок валют по фіксованій даті валютування або по періодах; складання стандартної звітності з наданням Головної книги як регістра основних рахунків наростаючим підсумком; отримання звітів фінансового становища на кожний день і так далі.

Система «Облік основних коштів» включає в себе безпосередній облік основних коштів і малоцінних та швидкозношуваних предметів за їх класифікаційними групами. Основні дані по основних коштах містять: субномер; господарську приналежність; зв'язок з витратами; код пошуку; первинну і ліквідаційну вартість об'єкта; норму амортизаційних відрахувань.

За допомогою системи «Облік основних коштів» знаходять своє відображення операції з оприбуткування й списання основних коштів з виявленням фінансових результатів, отриманих при їх ліквідації. Шляхом інтеграції із системою «Фінанси бухгалтерії» фіксуються розрахункові взаємовідносини з постачальниками і підрядчиками, а також здійснюється нарахування зношування з віднесенням вироблених нарахувань на рахунки за обліком виробничих втрат, за місцем виникнення витрат. Система передбачає можливість здійснювати періодичне переоцінювання основних засобів, що проводиться за спеціальними рішеннями урядових органів.

Система «Планування і управління проектами» за допомогою графічного інтерфейсу забезпечує швидке створення структурних планів проектів та сіткові графіки або діаграми Ганта для календарного планування. Реалізує задачі планування виробничих витрат і їх прогнозування, дозволяє визначати планові обсяги виробництва і ціну товарної продукції, що випускається. Вона перевіряє і автоматично відстежує чи є відповідні фінансові засоби, потужності і матеріали, необхідні для виконання проекту. Вона управляє бюджетом стосовно кожного проекту.

За допомогою системи «Контролінг» вирішуються задачі з обліку витрат на виробництво. При цьому облік витрат ведеться за їх видами і місцями виникнення, як загалом по підприємству, так і по окремих замовленнях і проектах з складанням одиничних калькуляцій. Ведеться облік вироблення. Використовуючи бухгалтерські дані (через бухгалтерський документ), виробляються проведення за рахунками бухгалтерського обліку. Здійснюється оцінювання витрат на виготовлення і збут. Визначається стратегія планування виробництва і результатів господарської діяльності. За даними обліку витрат готуються звіти типу план/факт, за місцем виникнення витрат і за окремими позиціями, звіти порівняння в тимчасових інтервалах.

Система «Управління матеріальними потоками» містить основні дані матеріалів в аспекті функціональних сфер: конструкторської; складування; закупівлі; планування потреби в матеріалах; бухгалтерського обліку; калькулювання витрат; забезпечення якості; управління складами; допоміжних виробничих засобів. Вона дозволяє здійснювати управління документами і обробку операцій по руху матеріальних ресурсів. За допомогою функціональної сфери «Закупівлі/Постачання», що містить основні дані по закупівельних організаціях, умовах постачання готової продукції і її оплати, формуються заявки і відбувається управління запитами/пропозицією на постачання, оформляються механізованим способом контракти/угоди про постачання. Через інформаційну систему «Закупівлі» ведеться якісне оцінювання роботи постачальників. Важливим елементом системи є управління складуванням, що містить інформацію про стан складського господарства, надходження матеріалів, їх переміщення і запасів. Система «Управління матеріальними потоками» дозволяє проводити інвентаризацію матеріалів на конкретну дату і автоматичне оновлення їх вартісних оцінок.

Система «Технічне обслуговування і ремонт обладнання» забезпечує облік відповідних об'єктів, що вимагають технічного обслуговування і профілактичних робіт з підтримки їх у робочому стані. Здійснює управління замовленнями на технічне обслуговування і ремонт обладнання зі складанням технологічних карт і плануванням необхідних матеріалів.

Домагаючись підвищення якості продукції, що випускається, і її конкурентоздатності на ринках збуту, підприємство не зможе обійтися без системи «Забезпечення якості». З цією метою в базу вводяться основні контрольні ознаки і методи контролю, а також створюються контрольні каталоги.

Система «Збут» дозволяє мати основні дані клієнтів, а також визначає канал і ринок збуту. З її допомогою проводиться оцінка ділових партнерів-дебіторів в розрізі: замовники; одержувачі товару; платники; одержувачі рахунку-фактури; зацікавлені особи. При цьому можливе управління кількома адресами одного клієнта для постачання. Через систему «Збут» ведеться обробка замовлень по видах операцій. У залежності від вибраних критеріїв, визначаються ціни і надбавки. Здійснюється календарне планування відвантаження і форми постачання. Проводиться обробка операцій з відпускання матеріалів, управління даними упаковки, автоматичне визначення кількості, що поставляється, складання супровідних документів, переоцінювання матеріалів.

Система «Планування виробництва» дозволяє визначати об'єкти і типи специфікацій, вести обробку даних по робочих місцях, створювати технологічні карти із заданим терміном дії, проводити планування потреб у матеріалах і виробничих потужностей, здійснювати управління виробничими замовленнями і калькулювання виробів. Інтеграція практично з усіма модулями.

Размещено на Allbest.ru

...