Формування віртуального натовпу шляхом маніпуляції свідомості населення

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТПП Навчально-наукового інституту права, психології та інноваційної освіти

Формування віртуального натовпу шляхом маніпуляції свідомості населення

Свідерська О.І.

Постановка проблеми. Останнє десятиріччя доповнило класичні типи масової поведінки онлайн-еквівалентами. Сьогодні практично усі громадянські рухи чи угруповання успішно застосовують інтернет у вигляді засобу масової інформації задля розвитку своєї популярності, злучаючи величезну аудиторію однодумців чи підписників. Одночасно відбувається і шалене збільшення кількості тих самих постачальників новин. І чим більше тим дальше подання інформації перестає бути якісним показником, головне - кількість новин які може продукувати певне ЗМІ, а не якісь продукту. Індивіду головне емоції, виникнення яких стимулює виробник новин, а не глобальність проблем державного рівня.

Численні соціальні мережі, месенджери, спеціальні мобільні додатки, сайти, форуми, тощо виконують роль різноманітних джерел інформації та соціального впливу, якими просякнутий весь інтернет - простір, що привертає увагу науковців різних наукових напрямів: філософії, психології, економіки, соціології, та, зокрема політології, та робить тему даного дослідження актуальною. Можна припустити, що збільшення швидкості інтернету та передачі даних й урізноманітнення способу поширення інформації значно послаблює рівень критичного мислення індивіда та ускладнює процес фільтрування отриманої інформації, що робить його більш схильним та піддатливим до маніпуляції. Особливість цього процесу полягає в спонтанному реагуванні людиною на репрезентацію як на реальні речі, дії, наміри, властивості й вчинки. Тобто одночасно відбувається два процеси - спонтанна реакція на маніпуляцію й спонтанне підпорядкування цій маніпуляції. В результаті - віртуальне підмінює реальне, збуджуючи при цьому уяву (фантазії, надії й очікування) індивіда, втілюючи ірраціональні аспекти об'єкта політичної пропаганди. Такі процеси є надзвичайно небезпечними для суспільства, адже з одного боку - вони вигідні для політиків, чи політичних активістів, проте з іншого - індивід, підпорядковуючись маніпулятивним стратегіям поступово втрачає контроль над реальним світом, залишаючи свій вибір на когось іншого.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідження специфіки формування політичної поведінки в інтернет-середовищі найбільш відображені перш за все у працях західних вчених науковців: Т Вестена, У Бека, Г Монбіота, Б. Бібмбера, З. Баумана, Ж. Бордіяра У Ліпмана, І. Ейдмена та ін. Щодо україномовного контенту дослідження даної проблематики, то варто відзначити роботи таких науковців, як: С. Туронок, Т Жванія, А. Ільїн, О. Зеліна, А. Зенкова, та ін. Сьогодні дана проблематика потребує детального дослідження, адже на теренах України вона досліджена дуже слабо.

Метою статті є теоретико-методологічне обґрунтування формування віртуального натовпу шляхом здійснення психологічної маніпуляції щодо індивіда методами онлайн-впливу.

Інтернет змінює активність громадян на психологічному рівні: він відкриває нові можливо сті для формування модерної масової політичної поведінки, сприяє її трансформації та зміцнює вже існуючі форми. Найфундаментальнішою зміною активності громадян є використання інтернету з метою зміни повноважень учасників масових рухів та політичних активістів. По суті, повідомлення, залишені ними у соціальних мережах, дають їм змогу відігравати роль легальних ЗМІ. Унаслідок постійного та глобального впливу новин, альтернативних думок, віртуалізації субкультур, поширених за допомогою Інтернету, відбувається глобальна мобілізація людей, яка може перерости у серйозні масштабні масові дії громадян [7].

У віртуальному політичному просторі масова свідомість зазнає потужного тиску з боку стереотипів, міфів, ілюзій, забобонів, чуток, симулякрів, які забезпечують вигідну інтерпретацію поточної політичної дійсності. Унікальність цих симулятивних образів полягає в тому, що вони можуть бути, як зазначає Павлов Д. і знаком, і індексом, і багатозначним символом, тобто в залежності від контексту, вони можуть позначати різні, інколи прямо протилежні смисли і підтексти, в той же час по-різному й сприймаються, в залежності від особистих очікувань того індивіда, котрому ця інформація надходить. Тобто: «Контекст сприймання реципієнтом віртуального образу залежить від нав'язаних йому схем інтерпретації цього образу». В цьому контексті спостерігаємо певну закономірність: схеми інтерпретацій нав'язує той, хто володіє стратегічною ініціативою.

Активне використання інтернет-технологій передовсім має соціальний зміст - заміщення соціальної та політичної реальності комп'ютерними симуляціями. Цей соціальний аспект розвитку комп'ютерних технологій значно домінує над технічним. Виявлення соціального змісту розвитку технологій віртуальної реальності породжує ідеї застосування поняття віртуальності у поясненні суспільно-політичних змін. Активне використання соціальних мереж у повсякденному житті симулює не тільки реальне життя кожного індивіда, воно змінює поняття ідентичності особи. В одному зі своїх інтерв'ю З. Бауман зазначив: «Питання ідентичності трансформувалося з того, що є схожим на завдання: ти мусиш створити власну спільноту. Але створюється не спільнота, маєш ти її чи ні; те, що можуть створити соціальні мережі, є замінником» [1].

Як зауважує філософ, перебування у соціальній мережі формує в індивіда відчуття, ніби він належить до спільноти, яка створена ним і йому належить, на відміну від реальної соціальної спільноти, до якої він належить. Проте через відсутність потреби виробляти навички соціальної комунікації, насправді індивід стає замкнутішим, ніж сам того очікує. З. Бауман наголошує на можливості отримання корисної інформації зі соціальних мереж, але все-таки вважає їх пасткою.

Новою формою маніпулювання масовою свідомістю широких верств населення у віртуальному політичному просторі стає медіакратія, що становить собою механізм заміщення реального політичного процесу віртуальним - однобоким, спрощеним, стереотипізованим і ангажованим симуляцією. Унаслідок такого процесу ЗМІ починають підміняти собою політичні партії, суспільно- політичні організації, формувати власні політичні міфи, стереотипи і настрої у межах свого медіапо- ля. «Коли медіакратія стає реальністю, - акцентує А. Дугін, - вона починає глобальну симуляцію всіх соціальних, політичних і економічних процесів. Фактично ЗМІ, зокрема сучасні електронні, претендують на те, щоб виступати моральним арбітром у питанні про те, що є позитивним, а що негативним; однак і в глибшому вимірі засоби масової інформації сьогодні визначають, що є, а чого немає» [4]. Ж. Бодрійяр метафорично визначив: «симулювати означає робити вигляд, що маєш те, чого немає насправді» [3].

Віртуалізація виступає однією із детермінант організації і підтримки політичної пропаганди, специфіку і діяльність якої визначає, власне, співвідношення яскравих і переконливих образів політичних суб'єктів, рішень і вчинків на фоні образів політичних суб'єктів, надзвичайних подій, глобальних соціальних проблем і можливих загроз. Сутність віртуалізації як інструменту політичної пропаганди здійснюється за рахунок різноманітних ефективних репрезентацій реальних речей, дій, властивостей, відносин, вчинків у вигляді знаків, індексів, символів та образів. До прикладу, як слушно зауважує Павлов Д.: «символічно- образний світ ліберальної демократії перетворює в просту форму голосування на виборах і утопічні очікування адекватного втілення інтересів виборців в діях обранців природне право й прагнення людини керувати своїм життям і долею» [6].

Сучасні інтернет-технології можна розглядати і своєрідним «демократичним потенціалом» чи «інструментом для повалення авторитарних режимів, і заохоченням до свободи та демократії» [1]. Мобілізаційний потенціал інтернет-техно- логій належить до важливих інструментів формування масових дій та акцій. Однак, попри популярність масових акцій, організованих за допомогою соціальних мереж, залишаються майже недослідженими масові кібер-дій, особливо симулятивні. Інакше кажучи, нові форми масової політичної поведінки, в основу котрих покладено інформаційні технології, недосліджені ґрунтовно». Як констатує Дж. Фрідленд, нові інформаційні інтернет-технології повністю видозмінили основу колективних дій» [9, с. 2]. У реальному житті вони долають фінансові перешкоди не у формуванні масових настроїв. Сучасні типи онлайн-платформ дають змогу ефективно обдумувати, комунікувати й організовувати різні питання у межах політичних організацій тих чи інших масштабів.

Проте серед науковців існують думки, що ефекти масової поведінки, детерміновані інтернет- платформою, дещо перебільшені й примарні. Наприклад, Д. МакАдам стверджує: масові дії не можуть інтегруватися в успішні, міжнародні соціальні рухи, оскільки неможливо водночас створити і зберегти адекватні міжособистісні зв'язки онлайн. Крім того, без міжособистісної взаємодії індивідів тет-а-тет, нереально побудувати довготривалий соціальний рух. Йдеться також і про те, що віртуальні демонстрації не можуть задовольнити учасників протестних акцій емоційного пориву і гострих відчуттів, які дають реальні фізичні дії [10]. Хоча часто трапляються приклади успішно організованих масових акцій за допомогою інтернет-ресурсів. Такі моменти зазвичай починають породжувати нові дискусії, щодо самої теорії масової політичної поведінки. Скажімо, постає питання стосовно взаємозв'язк кіберпростору та формування мас, тобто йдеться про те, чи можуть масові акції або дії, організовані за допомогою інтернет-комунікацій, бути такими ж ефективними, як і реальні, чи наскільки традиційна парадигма колективних дій може пояснити сучасні політичні явища суспільства.

Попри численні дискусії щодо питання впливу інтернет-комунікацій на сучасні форми масових рухів, стає зрозумілим: масова політична активність у віртуальному просторі належить до найважливіших сфер політичної реалізації сучасної людини. У сучасній інформаційній реальності, як уже зазначалось поняття «новини», «факти», «істини» втрачають первісне значення.

Проте, як зазначає Т. Постмес, цей парадокс можна пояснити тим, що соціальна поведінка формується не лише завдяки безпосередній комунікації з іншими особами. Багато аспектів соціальних навичок, введених до соціальної ідентичності, ми засвоюємо, будучи ізольованими від навколишнього соціуму [11]. Соціальна ідентичність належить до частини нашого самовизначення. Вона похідна від конкретного членства в групі, а ми є членами численних соціальних груп, які впливають на формування тих самих ідентичностей.

Сучасні дослідження співвідношень інтер- нету та соціальної ідентичності дають змогу стверджувати, що соціальні мережі й кіберпростір можуть стати платформою для вираження соціальної ідентичності, яка в сучасному суспільстві все менше і менше залежить від держави та соціальних груп, де перебуває індивід. Живучи у світі, що дає змогу скорочувати кількість підзвітних користувачів, індивід здатний демонструвати власну поведінку, своє ставлення до тієї чи іншої політичної події, виявляти свою соціальну ідентичність. Одночасно у нього немає страху бути покараним порівняно із реальним життям. Відносна автономність й ізоляція, які є характеристиками кібер-діяльності можуть спричинити певне знеособлення у середині групи, що засвідчує значне відчуття спільної ідентичності чи спільного досягнення їх визначеної мети.

Глобальний розвиток електронних мережевих комунікацій, з позиції С. Туронока, невід'ємний від широкого загалу культурних, соціальних, економічних та політичних змін, масштаб яких допомагає їх характеризувати революційними, епохальними змінами, котрі відкривають нову еру в історії людської цивілізації [8, с. 51]. Взаємозв'язок між доступом до інтерактивних комунікацій і розвитком політичного процесу має не тільки статистичний, а й змістовний характер вираження. Сенс масової комунікації учасників кіберпростору полягає в тому, що кожен індивід, який отримує інформацію з допомогою мережевого каналу, здатний брати участь у творенні й просуванні громадського дискурсу, тобто має можливість чути і бути почутим.

Варто наголосити на тому, що до важливих причин політизації образу мережі належить формування принципово нової картини світу за допомогою інтернету. Це проявляється не лише у створенні нових форм і способів комунікації між людьми, а й у формуванні принципово нової стадії розвитку масової свідомості. Посткласична парадигма політичного світу поставила вагоме питання про зняття самої категорії політичного простору в рамках класичного уявлення про національність держав, паралельно забезпечивши трансляцію національних символів і брендів у віртуальне поле у вигляді символічного та міфологічного капіталу національної культури.

У своїх працях Ж. Бодрійяр акцентується на масштабності й характері функцій усіх типів засобів масової інформації сучасності. Особливе значення він надає функції посередництва носія інформації, що розуміється як технічна продуктивна сила, що народжує симулякри. Сама ж мова, будучи символічною системою, перетворюється в медіум (лат. medium - по середині, середній), на рівні знаку та рекламного дискурсу [3, с. 13].

Медіум постає своєрідним транслятором моральних цінностей, носієм моральної інформації та засобом формування симулякрів, моделлю для котрих є різноманітні феномени моралі. Грандіозне та масштабне поле формування симулякрів виступає медійна сфера, здатна вплинути на будь- які інші сфери існування індивіда: політичну, біологічну, медичну, психологічну тощо.

Уміле використання політиками інтернет- комунікативних технологій дає змогу формувати те чи інше ставлення до політичних подій, симулювати ту чи іншу політичну поведінку, чим породжує симулятивну поведінку користувачів інтернет- ресурсу. Тут важливі є дві стратегії - відвернути увагу аудиторії від серйозної проблеми здійснити заміщення політичних подій новими, що витіснять політичні реалії. Основна ідея дуже проста. Інколи достатньо залишити політичну подію такою, якою вона є насправді, але подати її під тим контекстом, який вигідний для правлінських верств населення. Факти не змінюються, змінюється лише тло, на якому ті факти подаються.

Доведено, що інтернет значно впливає на формування масової онлайн-мобілізації. Проте, зі соціально-психологічного погляду, ми спостерігаємо певний парадокс: середовище, що виконує функцію ізоляції індивіда від соціуму водночас надихає його, спонукає до масової дії. В багатьох соціально- психологічних дослідженнях було виявлено: соціальні мережі й використання опосередкованого методу комунікації істотно зменшують соціальні сигнали, нівелюючи соціальні й нормативні впливи на окремих осіб або групи людей. інтернет будує індивідуалізоване середовище.

Вплив віртуального політичного простору позначається як впровадження специфічної мови у структуру масової свідомості, створення сукупності виразних засобів і образів, що надають політичному життю, політичним діям та формам політики іншого змісту й іншої інтерпретації. Мова віртуального політичного простору - це узагальнення в різному ступені суспільного досвіду величезної кількості анонімних користувачів мережі.

Емоційне зараження, яке є головним чинником і механізмом формування різних масоподібних політичних явищ (масові політичні настрої, масове стихійне політичну поведінку), може відбуватися без прямої взаємодії між людьми і за цілковитої відсутності невербальних натяків. Постмодернізація масової свідомості людини у віртуальному просторі вирізняються деперсоналізацією, індивідуалізацією, архаїзацією масової свідомості, спрощенням картини світу, зростаючим значенням нематеріальних потреб. Необов'язковість, випадковість, епізодичність і дискретність взаємодії індивіда з віртуальним середовищем починає переноситись ними й на політичну сферу. Для людини постіндустріальної епохи стала актуальною не ідентифікація з групою, державою чи суспільством, а прагнення відмежуватись від політики, унаслідок чого політична діяльність професіоналізується, а суспільство - деполітизується. Як стверджує німецький соціолог У Бек, у сучасних західних демократіях паралельно зі зростанням впливу віртуального політичного простору збільшилася частка «змінних виборців», котрі на кожних виборах голосують по-новому, що суттєво ускладнює передбачення майбутнього для політичного процесу. Адже через них політичний процес стає непередбачуваним [10].

Постійний розвиток віртуального політичного простору змінює фокус уваги мас. Дедалі частіше у фокусі уваги масової свідомості опиняється не реальна, а символічна політика. За визначенням С. Поцелуєва, символічна політика - це «особливий вид політичної комунікації, спрямованої не стільки на раціональне осмислення, скільки на навіювання стійких переконань за допомогою інсценування візуальних ефектів. Символічна політика - це не просто дія зі застосуванням символів, сама дія постає символом» [7]. Суть символічної політики у віртуальному політичному просторі полягає у високотехнічній маніпуляції масовою свідомістю за допомогою впровадження стійких стереотипів через використання аудіовізуальних і графічних ефектів. віртуальний комп'ютерний симуляція

Інтеракція у мережі припускає наявність спільних поглядів на певну соціальну чи політичну проблему. Спільнота, що формується у кіберпросторі, консолідує колективні інтереси, які визначають атмосферу спілкування та соціальні зобов'язання. Тому можна стверджувати: мережева спільнота - це специфічна форма соціальної структури, встановлена емпіричними дослідженнями у вигляді атрибуту інформаційної епохи.

Сьогодні масова політична активність у віртуальному просторі є однією з найважливіших сфер політичної реалізації сучасної людини. Інтернет має вагоме значення у формуванні різних аспектів масової свідомості. У сучасній постмодерній, інформаційній реальності такі поняття, як новини, факти, істини втрачають первісне значення. Створюються політично заангажовані мегарозповіді (наративи), легітимація котрих ставиться під сумнів. Їх варто сприймати радше не як інформацію, подану ЗМІ, а як елементи вистави, що народ приймає на віру. Тут спрацьовує ефект мас: їм не тільки дуже важко виокремити правду, вони й не хочуть її почути. Крім того, у них майже не працюють процеси пам'яті. Це робить учорашню брехню вже нікому не потрібною, вона забувається, і забувається бажання її викрити. Такий стан суспільної амнезії створюють не лише цілеспрямовані маніпуляції свідомістю, а й цілком природні особливості епохи гіперреальності, за якої інформаційні потоки дають людині змогу «ковзати» від однієї новини до іншої, заважаючи їй включати критичне мислення і проникнути у глибину проблем. Як це не парадоксально, але прогрес інформації спричиняє зниженню інформованості. Унаслідок збільшення кількості інформації знижується якість і народжується псевдоінформаційний спам, зростає ентропія.

Маніпуляція у сучасному світі перетворилася у засіб потужного інформаційного впливу на маси, який формує динамічні процеси в суспільстві. Якщо врахувати особливості криміногенної ситуації сучасних суспільств (розгортання релігійного і політичного екстремізму), то феномен маніпуляції, виведений за рамки буденного життя і наповнений науковими підходами, стає могутньою зброєю. Маніпулювання масовою свідомістю визначається психічним насильством, тобто деструктивним впливом на свідомість і протікання психічних процесів у людини з боку іншої людини або групи людей, які спонукають її діяти відповідно до прихованих цілей і інтересів маніпуляторів.

Маніпулювання масовою свідомістю індивідів, як правило виступає системою засобів ідеологічного і психологічного впливу з метою нав'язування певних ідей, установок, політичних переконань, цінностей, які своєю чергою формують наперед задані моделі політичної поведінки. Для цього використовують різні способи пропаганди та ідеологічної обробки громадян. Метою такого впливу є досягнення стійкого результату у формуванні громадської думки в заданому маніпуляторами ключі, закладання патернів поведінки - стійких механізмів, при впливі на які формується (очікувана) реакція в підсвідомості.

Психологічний маніпуляційний вплив на масову свідомість відбувається на кількох рівнях: потребнісно-мотиваційному, на якому модифікують та формують переконання, ціннісні орієнтації, очікування і бажання; інтелектуально- пізнавальному, що відповідає за емоції, почуття, настрої та вольові процеси; комунікативно- поведінковому, який визначає особливості міжособистісних відносин, соціальних взаємодій та міжособистісне сприймання. Вдало підібрані маніпулятивні технології, з використанням необхідної інформації можуть змінити всі три сфери розвитку індивіда. У випадку комунікативно- поведінкової сфери, можна формувати співпрацю або ж, навпаки, конфліктну ситуацію.

На думку В. Ільїна, існують такі чинники формування маніпулятивної поведінки: культура (суспільний контекст), товариство (сукупість соціальних контекстів), спілкування (міжособистісний контекст), технологія (контекст діяльності та її операційного складу) [5].

Маніпулювання є хиткою казуальністю, зазначає Ж. Бодрійяр, в якій позитив і негатив породжують і перекривають один одного, казуальністю, в якій більше немає ні активу, ні пасиву. Добровільний перехід один в одного витків цієї спіралі казуальності робить можливим збереження принципу політичної реальності. Через симуляцію обмеженого, умовного поля перспективи, в рамках якого причини і наслідки якої-небудь дії або події можна прораховувати, і може зберегтися політична правдоподібність. Якщо розглядати повний цикл будь-якої дії чи події в системі, в якій більше не існує лінійної послідовності і діалектичної полярності в просторі, розладнаному симуляцією, де зникає детермінованість, то кожна дія тут завершується із закінченням циклу, розсіюючись у всіх напрямках і стаючи прийнятною для всіх.

Висновки

Отже, масова політична поведінка у сучасному суспільстві як ніколи раніше до того носить симулятивний характер. Завдяки сучасним методам маніпуляції і психологічного впливу на масову свідомість індивідів трансформуються не тільки політичні переконання та цінності, нівелюється здатність фільтрувати отриману інформації; перенасичення інформаційним простором мають наслідком симуляції. В цілому, варто наголосити на тому, що маніпуляція масовою свідомістю трансформувалася з малопомітного явища в потужну технологію влади, своєрідну інформаційну зброю, яка широко використовується мас-медіа, політичними партіми, корпораціями та іншими організованими угрупуваннями в своїх, часто, корпоративно-егоїстичних цілях. Спрощені моделі масової політичної поведінки і думки приводять до нівелювання загальнолюдських цінностей. Руйнування і заміна макрокультурного середовища чимось аморфним, як правило може призвести до деградації суспільства загалом.

Список використаних джерел

1. Бек У Общество риска. На пути к другому модерну. Москва: Прогресс-Традиция, 2000. 384 с.

2. Бодрийар Ж. В тени молчаливого большинства, или конец социального. Екатеринбург: Уральський ун-т. 2000. 94 с. Бодрийяр Ж. Симулякры и симуляция. Тула. 2013. 204 с.

3. Дугин А. Г. Поп-культура и знаки времени. Санкт- Петербург: Амфора. 2005. 496 с.

4. Павлов Д. Виртуализация как средство политической пропаганды // Rocznik Instytutu Polsko- Rosyjskiego № 2, 5-17. 2014

5. Свідерська О. І. Співвідношення психологічних та інституційних детермінант масової політичної поведінки в транзитних суспільствах: дисертація кандидата політичних наук: 23.00.01 / Свідерська О. І. - Львів, 2018.- 222с.

6. Туронок С. Г. Интернет и политический процес // Общественные науки и современность, 2001. С. 51-63.

7. McAdam D. The framing function of movement tactics: strategic dramaturgy in the American civil rights movement Cambridge: Cambr. University Press, 1996. pp. 38-55.

8. Postmes T. Collective Action in the Age of the InternetMass Communication and Online Mobilization / Univ. of Exeter and University of Amsterdam, 2011 pp.290301.

Анотація

Інтенсивність комп'ютеризації повсякденного життя зумовлює використання віртуальної реальності як комп'ютерної симуляції реальних речей і вчинків. Доведено, що за допомогою технологій віртуальної реальності відтворюється видимість інституційного обміну який здійснюється через симуляцію. Віртуалізація інституційних форм становить характерну особливість в інших видах віртуальної взаємодії -- віртуальних спільнотах, організаціях, розвагах, злочинності, тощо. Сьогодні процеси маніпулювання (психічне насильство, тобто деструктивний вплив на свідомість і протікання психічних процесів одного індивіда з боку іншого, або групи людей, які спонукають його діяти відповідно до прихованих цілей і інтересів маніпуляторів) перетворилася у засіб потужного чинника формування віртуального натовпу.

Ключові слова: маніпуляція, віртуальний натовп, симуля- тивна поведінка, кіберпростір, медіакратія.

The computerizations intensity of daily life causes the use of virtual reality as a real things and actions computer simulations. It has been proven that virtual reality technology reproduces the visibility of institutional exchange through simulation. The virtualization of institutional forms is a characteristic feature of other types of virtual interaction - virtual communities, organizations, entertainment, crime, etc. Today, the processes of manipulation (mental abuse, that is, the destructive influence on the consciousness and the course of mental processes of one individual by another, or a group of people who induce him to act in accordance with the hidden goals and interests of manipulators) has turned into a means ofpowerful factors of virtual formation.

Keywords: manipulation, virtual crowd, simulation behavior, cyberspace, mediaocracy.

Размещено на Allbest.ru