Формування змісту інформаційно-комунікаційної компетентності майбутніх лікарів як елемента їхньої професійної підготовки

Динамічний розвиток інформаційно-комунікаційних сервісів, які забезпечені хмарними технологіями, поява нових концепцій навчання, впровадження концепції навчання “протягом життя”, орієнтація на використання персональних мобільних пристроїв у навчальній та професійній діяльності змінюють концептуальний та програмно-технічний базис інформаційного простору університету, пов'язаний з професійною діяльністю майбутніх лікарів. Це наповнює новим змістом інформаційно-комунікаційну компетентність як студентів вищих медичних навчальних закладів, так і лікарів. У роботі проаналізовано сутність множини понять, які мають відношення до впровадження інформаційно- комунікаційних технологій у навчання, та визначено сутність інформаційно-комунікаційної компетентності майбутніх лікарів. Автором запропоновано три моделі, які наслідують властивості одна одної та розкривають сутність інформаційно-комунікаційної компетентності студентів вищого медичного навчального закладу на кожному етапі навчання. Розкрито модель першого рівня (1-2 курс навчання) та визначено рівні інформаційно-комунікаційної компетентності майбутніх лікарів. інформаційний комунікаційний хмарний

Ключові слова: інформаційно-комунікаційна компетентність, дистанційне навчання, onlineнавчання, платформа edX.

Активне використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчанні та розпочата реформа медичної галузі [1] зумовили необхідність формування та розвитку інформаційно-комунікаційної компетентності як окремого складника професійної компетентності майбутніх лікарів. У роботі [2] зазначається, що “Володіння інформаційно-комунікаційною компетентністю (далі - ІК-компетентність) є важливим складником успішного навчання в школі та навчання впродовж життя, подальшого професійного розвитку, ефективного управління навчальним процесом і застосування можливостей ІКТ у навчальній діяльності в умовах сучасного інформаційного суспільства”.

З метою інтеграції у світові процеси у 2016 році Кабінет Міністрів України презентував проект “Цифровий порядок денний України 2020” (“DigitalAgendaforUkraine 2020”), а 17 січня 2018 року на засіданні Уряду була схвалено Концепцію та План дій розвитку цифрової економіки в Україні до 2020 року. У цьому документі вказано на актуальність формування наскрізної (кросплатформової) цифрової компетентності, коли вивчення предметів відбувається через використання “цифрових” технологій.

Студент 1-го та 2-го курсу, який навчається нині, після закінчення вищого медичного навчального закладу буде змушений працювати в нових умовах, які вимагатимуть від нього нових сучасних інформаційно-комунікаційних компетенцій з високим рівнем володіння, а саме: працювати з електронними медичними картками та електронними рецептами, які розташовані у хмарних медичних інформаційних системах; формувати професійний інформаційний простір; широко використовувати засоби телемедицини; комунікувати у складі віртуальних медичних бригад, використовувати у своїй роботі роботизовані пристрої та інше. Це зумовлює необхідність розвитку та вдосконалення інформаційно-комунікаційних компетентностей майбутніх лікарів.

Мета статті - визначити складники інформаційно-комунікаційної компетентності (ІКТ) студентів 1-го та 2-го курсів вищих медичних навчальних закладів для дистанційного електронного навчання.

З огляду на швидкий розвиток інформаційних технологій у всіх сферах діяльності людини, вважаємо за необхідне проаналізувати зміст понять, які окреслюють коло компетентностей, що мають відношення до застосування інформаційних технологій. Аналіз літературних джерел показав, що науковці по-різному визначають назви компетентностей у галузі інформатики (див. таблицю 1).

У зарубіжних системах освіти частіше використовуються такі поняття: цифрова грамотність (digitalliteracy), технологічна грамотність (technologyliteracy), інформаційна та технологічна грамотність (informationandtechnologyliteracy), технологічна грамотність (technologyliteracy), інформаційно-комуні- каційно-технологічна компетентність (ICTliteracy), інформаційно комунікаційно-технологічні навички (ICTskills) [10].

2016 року ЄС представив оновлений фреймворк DigitalCompetence (DigComp 2.0), який складається з 5 компетентностей. Одна з них - цифрова та має такі складники: інформація та уміння працювати з даними; комунікація та співробітництво; створення цифрового контенту; безпека; розв'язання проблем [11]. У дослідженні, яке оприлюднила Європейська Комісія “Цифрова компетентність на практиці: рамковий аналіз”, цифрова компетентність розглядається як трансверсальна, що сприяє досягненню інших компетентностей, що стосуються сфери мов, математики, уміння навчатись, культурної обізнаності тощо і відноситься до так званих навичок XXI століття, яких мають досягти всі громадяни, щоб забезпечити їхню активну участь у житті суспільства та його економічному розвиткові [12]. За дослідженням Г. Кліщ [13], “навчальний план, що впроваджений внаслідок реформи медичної освіти в Австрії у Віденському медичному університеті, побудований не за принципом здобуття знань та вмінь, а набуття компетенцій. Професійна підготовка лікарів у медичному університеті Відня передбачає формування таких основних компетенцій: академічної, фахової, комунікативної, соціальної, професійно-релевантної”.

У 2011 році в Україні затверджена Національна рамка кваліфікацій - ієрархічна наскрізна послідовність загальних кваліфікаційних рівнів та їхніх ознак, що охоплює весь спектр кваліфікацій [14]. В Основах стандартизації інформаційно-комунікаційних компетентностей в системі освіти України визначено, що ІК-компетентність є результатом різнобічних здатностей людини і має такі складники: здатності й уміння: здобувати інформацію з різних джерел у зрозумілому вигляді; працювати з різними відомостями; критично оцінювати відомості; використовувати у професійній діяльності інформаційно-комунікаційні технології; знання: особливостей інформаційних потоків у своїй галузі; основ ергономіки й інформаційної безпеки; функціональних можливостей ІКТ; конкретні навички з використання комп'ютерної техніки та ІКТ; ставлення особистості до застосування ІКТ для відповідальної соціальної взаємодії і поведінки (О. Овчарук,

О.Спірін) [15].

Аналіз понять, наведених у таблиці, та досвід країн ЄС щодо визначення компетентностей, які мають відношення до застосування інформаційно-комунікаційних технологій, дав змогу виокремити їхню сутність:

- використання інформаційних технологій для роботи з інформацією та для вирішення поставлених завдань із застосуванням інформаційних технологій;

- здатність орієнтуватися в інформаційному просторі;

- здатність працювати індивідуально або колективно, а також для отримання нових знань;

- здатність представляти повідомлення і дані у зрозумілій для всіх формі;

- інтегративне утворення особистості, яке поєднує в собі інформатичні знання, уміння використовувати наявні знання для розв'язання прикладних задач, навички використання комп'ютера та інформаційно-комунікаційних технологій;

- динамічний конструкт, який постійно змінюється під впливом інформаційно-технічного прогресу і складається з теоретичних знань про сучасні ІК-технології, а також з практичних умінь і сформованих навичок використовувати ці знання в навчальній, професійній і соціальній діяльності у межах етично-правових відносин.

Як бачимо, деякі автори розглядають інформаційну компетентність як здатність до виконання дій (теоретичний аспект), деякі - як використання (практичний аспект), деякі - як системну взаємодію теоретичних знань, практичних умінь та змінних умов (поява нових засобів інформаційно-комунікаційних технологій).

Проаналізувавши визначення понять, які формують коло споріднених компетентностей в напрямі застосування інформаційних технологій в навчанні та практичній діяльності, приймаємо поняття “інформаційно- комунікаційна компетентність майбутнього лікаря” як таке, що найбільше відображає специфіку навчальної діяльності майбутнього лікаря, підкреслюючи можливість створення умов для роботи в групі (спілкування), та визначаємо його як здатність майбутнього лікаря до використання сучасних досягнень інформаційно- комунікаційних технологій в навчанні як індивідуально, так і в групі, в соціальній діяльності та формуванні готовності до використання засобів інформаційних технологій у майбутній професійній діяльності.

Питання формування інформаційно-комунікативної компетентності майбутніх лікарів досліджувалося українськими науковцями М. Мруга [16; 17;18], Л. Войтенко [18], Г. Мороховець [19], Н. Лобач [20], У. Василишин [21], С. Мисловська [22], А. Добровольська [23] та іншими. За визначенням С. Мисловської: “У навчанні та управлінні медичною освітою виділяють такі основні напрями використання інформаційних технологій: використання комп'ютера та інформаційних технологій як засобу навчання та з метою вдосконалення контролю засвоєння знань студентів, моделювання різноманітних процесів, професійне застосування інформаційних технологій у медичній практиці, застосування автоматизованих навчальних систем тощо” [22]. Перспективним напрямом у розширенні можливостей навчального процесу, як зазначено в роботі [24], “є впровадження науково ємних 3D-технологій візуалізації об'ємних процесів та в перспективі їх практичне використання...”.

Під ІКТ-компетентністю майбутнього лікаря ми розуміємо його здатність орієнтуватися в інформаційному просторі, використовувати ІКТ-технології відповідно до освітніх потреб та вимог сучасного висо- котехнологічного суспільства. Інформаційно-комунікаційна компетентність у Європейському освітньому просторі досліджується з 2003 року [25]. В Україні національна рамка кваліфікацій має бути приведена у відповідність до критеріїв Європейської рамки кваліфікацій “навчання протягом життя” до 2019 року [26]. У роботі Г. Мороховець [19] визначено компоненти інформаційно-комунікаційних компетенцій майбутнього лікаря, а саме: інформаційно-пошуковий, інформаційно-аналітичний, інформаційно-оцінювальний, інформаційно-комунікаційний, які стали базовими в нашій роботі зі студентами. Формування інформаційно-комунікаційних компетенцій підпорядковується педагогічним завданням, а саме: формуванню інтересу до опанування ІКТ; формуванню знань, умінь та навичок, що забезпечують ефективне використання ІКТ; організацію навчальної діяльності студентів, що спрямована на набуття інформаційно-комунікаційних компетенцій [27]. Автором [28] наведено етапи формування ІТ-компетентності майбутніх лікарів у процесі вищої освіти: початковий (1-й курс), функціональний (2-й курс), системний (4-й-5-й курси), професійний (6-й курс).

Визначення ІКТ-компетентності майбутнього лікаря, на наш погляд, має базуватися на особливостях вивчення дисциплін різного напряму у вищому медичному навчальному закладі, що дає змогу говорити про три моделі інформаційно-комунікаційних навичок, які наслідують властивості попередніх та формують новий рівень. Так, студенти 1-го та 2-го курсів вивчають теоретичні предмети медико-біологічного, фізико- хімічного та гуманітарного спрямування (Модельї). На цьому етапі студенти не обов'язково, але можуть обрати курс за вибором “Європейський стандарт комп'ютерної грамотності” в обсязі 4 кредити (240 годин). Метою викладання навчальної дисципліни (курс за вибором) “Європейський стандарт комп'ютерної грамотності” є формування та розвиток компетентності у галузі інформаційно-комунікаційних технологій згідно з вимогами європейської і міжнародної програм сертифікації (ECDL і ICDL) для забезпечення раціонального використання сучасного програмного забезпечення загального призначення [29]. Автори матриці компетентностей цієї дисципліни фіксують формування таких компетенцій майбутнього лікаря: інтегральна, загальна, спеціальна (фахова). Навички використання інформаційних і комунікаційних технологій розглядаються як складники загальної компетентності, що передбачає формування вміння використовувати інформаційні та комунікаційні технології у професійній галузі. Однак потрібно зазначити, що за 5-6 років апаратне та програмне забезпечення різних галузей медицини значною мірою зміниться. Водночас у програмі не наголошується необхідність формування (застосування) цих навичок для навчання.

На другому курсі студенти вивчають навчальний предмет “Медична інформатика”, метою якого є формування та розвиток у майбутніх лікарів-педіатрів компетентності у галузі цифрових технологій для забезпечення раціонального використання сучасного програмного забезпечення загального та спеціального призначення в обробленні медико-біологічних даних, вивчення закономірностей та принципів інформаційних процесів у системах різного рівня ієрархії в галузі охорони здоров'я, проблем збору, збереження, оброблення і передачі сигналів та зображень у медицині, систем підтримки прийняття рішень у медицині; інформаційнихтехнологій аналізу, моделювання, прогнозування, управління в сфері медико-біологічних досліджень, теорії медичних інформаційних систем [30].

Починаючи з 3-го курсу студенти розпочинають навчання на клінічних кафедрах терапевтичного, хірургічного, педіатричного, стоматологічного профілю (Модель 2). Саме тому інформаційно-комунікаційна компетентність студента початкових курсів та студентів, які розпочали вивчати клінічні дисципліни, має різні складники і забезпечую вирішення різних завдань.

Третя модель ІКТ-компетентностей - модель лікаря-інтерна, складники якої інтегрують ІКТ-ком- петентності, які були здобуті протягом 6 років навчання, та дають змогу профільному спеціалісту використовувати специфічне обладнання та працювати з масивами клінічної інформації.

Таким чином, на початковому етапі студенти мають можливість вивчати курс за вибором “Європейський стандарт комп'ютерної грамотності” в обсязі 240 годин, на функціональному - обов'язково вивчають предмет “Медична інформатика” в обсязі 105 годин. На системному та професійному етапах вивчення предметів, спрямованих на розвиток ІКТ-компетентності, програмою не передбачено. На післядипломному етапі лікарі-інтерни мають суміжний цикл “Медична інформатика” в обсязі 12 годин. Таким чином, майбутній лікар має всього 117 годин обов'язкового вивчення навчальних предметів інформатичного спрямування протягом 7-8 років навчання та інтернатури на вдосконалення ІКТ-компетентності (18 годин на рік).

Впровадження системи електронного документообігу в медицині та широке використання дистанційного електронного навчання потребує деяких змін у структурі навчального предмета “Медична інформатика” [31] та розробки нової моделі формування інформаційно-комунікаційної компетентності майбутнього лікаря.

Поклавши в основу модель корпоративного стандарту інформаційно-комунікаційної компетентності науково-педагогічних працівників [32] та спираючись на рівні для формулювання змісту ІКТ-компетентності учнів, учителів та керівників загальноосвітніх навчальних закладів, нами розроблено модель інформаційно- комунікаційної компетентності майбутнього лікаря та модель інформаційно-комунікаційної компетентності викладача вищого медичного навчального закладу.

Наведена модель інформаційно-комунікаційної компетентності майбутнього лікаря (1-й, 2-й курс навчання) дає змогу виокремити складники та рівні інформаційно-комунікаційної компетентності майбутнього лікаря на початковому етапі навчання та стає платформою для розробки моделі на функціональному рівні (2-й курс), системному рівні (4-й-5-й курси), професійному (6-й курс).

Висновки

Проведений аналіз термінів, які мають відношення до впровадження інформаційно-комунікаційних технологій в навчання, дав змогу уточнити та розширити поняття “інформаційно-комунікаційна компетентність майбутнього лікаря”. Розроблена модель інформаційно-комунікаційної компетентності майбутнього лікаря (1-й, 2-й курс навчання) формалізує особливості організації навчання у вищому медичному навчальному закладі, зокрема, ЗДМУ як лідера впровадження електронного дистанційного навчання серед вищих медичних навчальних закладів та дає змогу наблизитися до європейських стандартів цифрової грамотності майбутніх лікарів.

Зазначені складники інформаційно-комунікаційної компетентності (ІКТ) студентів 1-го та 2-го курсів вищих медичних навчальних закладів для дистанційного електронного навчання визначають необхідність корекції робочої програми з курсу медичної інформатики та розширення обсягу навчальних предметів інформатичного напряму у вищому медичному навчальному закладі.

Використана література