Поняття інформаційної технології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Поняття інформаційної технології

2. Етапи розвитку ІТ

3. Характеристика інформаційної технології

4. Способи впровадження НІТ

5. Принципи реалізації ІТ

6. Порівняльна характеристика централізованого та розподіленого оброблення даних

Висновок



Вступ

Інформація - явище незрівнянно більш древнє, ніж сама людина. Уже природа у процесі своєї еволюції передавала закодовану інформацію в рослинах і живих організмах. З перших своїх кроків люди шукають і знаходять нові засоби передачі, збереження та обробки інформації. Однак ніколи раніше людство не накопичувало інформацію й знання настільки стрімкими темпами. Тому закономірним є те, що жодна галузь людської діяльності не зазнала такого розвитку як інформаційні технології. Саме вони були покликані збільшити ефективність та зручність використання різноманітних видів інформації. За останні десятиріччя інформаційні технології зазнали такого глобального поширення, що зараз уже важко уявити життя сучасної людини без них. На сучасному етапі можна без особливих труднощів навести приклади використання інформаційних технологій у всі галузях: від освіти і до менеджменту. Сьогодні успіх буде мати та фірма, той заклад, який володіє найсучаснішими комп'ютерними технологіями. Значного прогресу можна досягти і в галузі освіти з впровадженням відповідних інформаційних компю'ютерних технологій, які зможуть зробити процес здобуття освіти більш гнучким, індивідуалізованим і одночасно нададуть змогу студентам використовувати глобальні ресурси для навчання, спілкуватись та обмінюватись досвідом із студентами інших міст, країн тощо. інформаційна технологія централізований обрабка

Насправді, перспективи розвитку інформаційних компю'ютерних технологій безмежні. Саме тому мною була обрана така цікава та невичерпна тема курсової роботи, в якій було зроблено спробу дати відповіді на запитання що являє собою інформаційна технологія, яки існують види інформаційних технологій. Також розглядаються етапи розвитку інформаційних технологій, перспективи їх використання. Не обминув я своєю увагою і ті проблеми та небезпеку, які пов'язані з використанням інформаційних технологій.

1. Поняття інформаційної технології

Технологія - система взаємозв'язаних способів опрацювання матеріалів та прийомів виготовлення продукції у виробничому процесі.

Інформація є одним із видів ресурсів, що використовуються людиною в трудовій діяльності і побуті. Інформаційний ресурс - особливий вид ресурсу, який ґрунтується на ідеях і знаннях, накопичених у результаті науково- технологічної діяльності людей у певній області, у тому числі в економіці, і поданий у формі, придатній для накопичення, реалізації та відтворення.

Інформаційний ресурс має низку характерних особливостей, зокрема, на відміну від інших, матеріальних ресурсів, він практично невичерпний; з розвитком суспільства і зростанням використання знань, обсяги інформаційного ресурсу зростають.

З поняттям інформаційного ресурсу пов'язане поняття інформаційної технології.

Інформаційна технологія - технологія опрацювання інформації, яка складається з сукупності технологічних елементів: збирання, накопичення, пошуку, передавання інформації користувачам на основі сучасних технічних засобів.

Технологія як строго наукове поняття означає визначений комплекс наукових і інженерних знань, втілений у способах, прийомах праці, наборах виробничо-речовинних факторів виробництва.

Під інформаційними технологіями розуміється переробка інформації на базі комп'ютерних обчислювальних систем.

У наш час людство переживає науково-технічну революцію, в якості матеріальної основи якої служить електронно-обчислювальна техніка. На базі цієї техніки з'являється новий вид технологій - інформаційні. До них відносяться процеси, де "вихідним матеріалом" і "продукцією" є інформація. Зрозуміло, що інформація, яка переробляється, зв'язана з визначеними матеріальними носіями і, отже, ці процеси включають також переробку речовини і переробку енергії. Але останнє не має істотного значення для інформаційних технологій. Головну роль тут грає інформація, а не її носій. Як виробничі, так і інформаційні технології виникають не спонтанно, а в результаті технологізації того чи іншого соціального процесу, тобто цілеспрямованого активного впливу людини на ту чи іншу область виробництва і перетворення її на базі машинної техніки. Чим ширше використання ЕОМ, тим вище їхній інтелектуальний рівень, тим більше виникає видів інформаційних технологій, до яких відносяться технології планування і керування, наукових досліджень і розробок, експериментів, проектування, грошово-касових операцій, криміналістики, медицини, утворення й ін.

Інформаційній технології присущи наступні властивості:

· високий ступінь розчленованості процесу на стадії, що відкриває нові можливості для його раціоналізації і перекладу на виконання за допомогою машин. Це - найважливіша характеристика машинного технологічного процесу;

· системна повнота (цілісність) процесу, що повинний включати весь набір елементів, що забезпечують необхідну завершенность дій людини при досягненні поставленої мети;

· регулярність процесу й однозначність його фаз, що дозволяють застосовувати середні величини при їхній характеристиці, і, отже, що допускають їхню стандартизацію й уніфікацію. У результаті з'являється можливість обліку, планування, диспетчеризації інформаційних процесів.

У такій розвитий формі, що має усі відзначені ознаки, информаційно- комунікативні процеси присутні в машинних кібернетичних системах. Інформатика вивчає загальні моменти, властиві всім численним різновидам конкретних інформаційних процесів (технологій) . Усім їм присущи такі атрибути: носії інформації, канали зв'язку, інформаційні контури, сигнали інформації, дані, зведення і т.д. Усі вони описуються такими характеристиками, як надійність, ефективність, інформаційний шум, надмірність і ін.

Інакше кажучи, інформаційні технології визначають способи, методи і засоби збирання, реєстрації, передачі, зберігання, оброблення і видачі (розповсюдження або публікації) інформації в інформаційних системах. Інформаційні технології відповідають на запитання „як, за допомогою чого?”

Принципова відмінність інформаційної технології від виробничої полягає в тому, що вона містить елементи творчого характеру, тобто людського фактора, який не підлягає регламентації та формалізації.

Вирішення економічних і управлінських завдань завжди пов'язане з виконанням дій зі збирання необхідної інформації, опрацювання Ії за деякими алгоритмами і передавання у зручній формі особі, яка приймає рішення. Таку традиційну технологію розв'язування економічних і управлінських завдань називають предметною технологією. Залежно від технологічних засобів для вирішення різноманітних завдань деякої предметної області можна ввести поняття забезпечуючої інформаційної технології, подальший розвиток якої приводить до поняття функціональної технології.

Функціональна технологія - предметна технологія, яка використовує для вирішення завдань як загальноприйняті, так і спеціальні технічні та програмні засоби - текстові і табличні процесори, системи управління базами даних, експертні системи тощо.

Більшість забезпечуючих і функціональних інформаційних технологій можуть бути використані фахівцем-економістом без додаткової ланки - програмістів. Залежно від участі користувача в процесі вирішення завдання з опрацювання даних функціональні інформаційні технології можуть бути поділені на пакетні і діалогові. Слід зазначити, пакетні технології характерні для централізованого опрацювання інформації, а діалогові - для децентралізованого опрацювання інформації на обчислювальних машинах.

Як відомо, є кілька принципово важливих етапів у розвитку засобів обчислювальної техніки і, виходячи з цього, - організаційних форм їх використання в установах і на підприємствах з метою оптимізації управлінського процесу.

Так, поява у другій половині 1960-х років великих потужних ЕОМ на периферії управлінської діяльності окремих підприємств, фірм, установ, організацій - в обчислювальних центрах або спеціалізованих відділах з машинного опрацювання інформації - дозволила перенести акцент на обробку змісту інформації, а не її форми. Це було початком формування електронної, або комп'ютерної технології. Цьому етапу розвитку обчислювальної техніки відповідає така організаційна форма Ії використання, як централізована.

У той час існувало перебільшене уявлення про необмежені можливості електронної інформаційної технології, що часто супроводжувалося невиправданим нарощуванням технічної потужності автоматизованих систем управління (АСУ) на підприємствах і установах та використанням узагальнених моделей розрахунків, які були дуже віддалені від реальних потреб управлінської діяльності.

Термін „автоматизована система управління” при цьому не зовсім правильно відображав функції цієї системи, тому що головний елемент будь-якої системи управління - фахівець-користувач - фактично був усунутий з процесу автоматизованого опрацювання даних і обґрунтування рішень.

Централізованій організаційній формі були притаманні такі риси:

· концентрація потужних обчислювальних засобів в обчислювальних центрах;

· відсутність розвинутих комунікаційних зв'язків між робочими місцями користувачів-фахівців і центральною ЕОМ;

· пакетний, або не діалоговий, режим автоматизованого опрацювання даних.

Усе це не забезпечувало високої якості аналізу даних статистичної звітності та інтерактивності аналітичної роботи за допомогою обчислювальних машин.

З появою персональних комп'ютерів у другій половині 1970-х років здійснилася принципова модернізація ідеї автоматизованого управління: від обчислювальних центрів і централізації управління до розподілення обчислювального потенціалу установи і децентралізації управління. Цьому сприяли специфічні технічні характеристики нової обчислювальної техніки.

Так, по-перше, потужності персонального комп'ютера було достатньо для підтримки інформаційної бази робочого місця певного фахівця. Невеликі розміри, низький рівень енергоспоживання і відносно низька вартість дозволяли придбати і розосередити велику кількість персональних обчислювальних машин у мережах установи, винести їх на робочі місця управлінських працівників.

Діалоговий режим роботи користувача з ПЕОМ сприяв підвищенню рівня довіри фахівців до достовірності результатів комп'ютерного опрацювання даних, впровадженню в управлінську практику програмованих систем підтримки рішень і експертних систем.

Таким чином, друга організаційна форма використання засобів обчислювальної техніки на підприємствах, організаціях, установах - децентралізована - базувалася на автоматизованих робочих місцях (АРМ) фахівців.

Автоматизоване робоче місце фахівця - проблемно-орієнтована діалогова людино-машинна система. Вона оптимізується під час роботи: можливості ПЕОМ розширюються внаслідок поповнення фахівцем її інформаційної бази, а можливості користувача - шляхом автоматизації вирішення тих завдань, які раніше було недоцільно вирішувати на обчислювальній техніці. Залежно від предметної області було розроблено різноманітне програмне забезпечення:

· АРМ у економіста;

· АРМ у бухгалтера;

· АРМ у менеджера;

· АРМ у товарознавця та інших.

На певному етапі децентралізація у використанні обчислювальної техніки призводить до зростання невиправданих витрат:

o на підтримку окремих частин загальної інформаційної бази даних підприємства чи установи на відокремлених комп'ютерах в актуальному, узгодженому за часом і подіями стані;

o на використання великої кількості комп'ютерних периферійних засобів. Наприклад, широко відома практика встановлення в установі матричних принтерів для друкування документів біля кожного комп'ютера;

o на неефективне передавання значних обсягів даних з комп'ютера на комп'ютер за допомогою дискет або інших нестаціонарних носіїв тощо.

В економічно розвинених країнах світу з середини 1980-х років панує третя, сучасна організаційна форма (також відома, як рецентралізована) - розподілене опрацювання даних у комп'ютерних мережах. У пострадянських країнах вона теж набуває все більшого поширення.

Рецентралізована форма ґрунтується на новому осмисленні ідей централізації у використанні обчислювальної техніки для автоматизованого управління установою і поєднує переваги як централізованої, так і децентралізованої форм автоматизованого опрацювання даних.

Її завданням є опрацювання інформації, розташованої в різних місцях, комп'ютерами, з'єднаними в мережу. Звичайно це є найефективнішим використанням ресурсів сукупності комп'ютерів, тому що кожний з них виконує чітко окреслене завдання. Мережеві інформаційні технології реалізуються в локальних та глобальних обчислювальних мережах - ЛОИ та ГОМ.

Локальні мережі за допомогою спільного каналу зв'язку об'єднують декілька - від двох до десятків чи навіть сотень - комп'ютерів і надають їх користувачам неабиякі переваги в організації сумісного опрацювання даних при вирішенні фахових завдань у межах певної установи. Тобто вони насамперед забезпечують зв'язок спільноти фахівців. Інше призначення мають глобальні та регіональні комп'ютерні мережі.

Найвідоміша серед глобальних обчислювальних мереж - Internet існує з 70-х років ХХ століття. Це поширена в масштабах світу глобальна мережа, що складається з великої кількості комп'ютерних мереж різного рівня і дозволяє підтримувати зв'язок між ними на базі спільної мереженої технології. Слово Internet походить від англійської: Inter - префікс „між” і Net - „комп'ютерна мережа”, що можна перекласти як „мережа мереж”.

Нині інформаційні Internet - технології вважаються найсучаснішими. Вони знищили всі кордони у світовому інформаційному середовищі, стали простим і дешевим засобом спілкування для всіх бажаючих у світі, не залежно від фахових та інших ознак.

Internet - глобальна комп'ютерна мережа, що охоплює увесь світ. На даний час Internet має близько 15 мільйонів абонентів у більш ніж 150 країнах світу.

Щомісяця розмір мережі збільшується на 7-10%. Іnternet утворює як би ядро, що забезпечує зв'язок різних інформаційних мереж, що належать різним установам в усьому світі, одна з іншої. Вони знищили всі кордони у світовому інформаційному середовищі, стали простим і дешевим засобом спілкування для всіх бажаючих у світі, не залежно від фахових та інших ознак.

Послугами Internet користується понад кілька мільйонів людей у світі, їх кількість постійно зростає.

Особливе місце серед інформаційних технологій займає й мультимедійна технологія, яка обробляє та відтворює статичну графіку, або малюнки, анімацію, відео зображення, звук.

Ознаками сучасних інформаційних технологій є:

· робота користувача в режимі маніпуляції даними, а не програмування. Користувач має можливість переглядати інформацію за допомогою засобів виведення - екран, принтер і діяти шляхом введення даних з клавіатури, сканеру тощо;

· інтерактивний режим розв'язування завдань з можливостями для користувачів впливати на цей процес;

· можливість колективної співпраці для підготовки рішення за допомогою декількох персональних комп'ютерів, об'єднаних засобами комунікації;

· можливість гнучкої й адаптивної перебудови форм і способів надання інформації тощо.

Технічною базою застосування сучасних інформаційних технологій є комп'ютери та комп'ютерні мережі, офісне обладнання.

Оскільки інформаційна технологія є поєднанням процедур, що реалізують функції збирання, накопичення, зберігання, оброблення і передачі даних із застосуванням технічних засобів, тому інформаційна технологія невід'ємно пов'язана з технічним і програмним середовищем, в якому її реалізовано.

Інформаційні технології залежать від різних компонентів, зокрема:

· технічних засобів;

· персоналу, здатного використовувати їх;

· організації, яка об'єднує засоби і персонал в єдиному процесі;

· інформаційних засобів, що здійснюють формування й видачу інформації.

Основу технології оброблення даних становлять процеси перетворення вхідної інформації на результатну. Кожна інформаційна технологія закінчується створенням інформаційного продукту.

З появою ЕОМ настала ера „комп'ютерної” інформаційної технології, яка у своєму розвитку пройшла кілька етапів.

Основне завдання інформаційної технології етапу машинних ресурсів (50-60-ті роки ХХ століття) полягало в підвищенні ефективності оброблення даних за формалізованими алгоритмами або такими, що легко формалізуються. Концепція інформаційної технології полягала в тому. що все, що можуть робити люди, вони повинні робити, ЕОМ виконувала лише роботи з опрацювання інформації, які люди принципово виконувати не могли, наприклад, масові розрахунки.

Для етапу програмування (середина 60-х - початок 80-х років ХХ століття) визначальним став широкий випуск міні-ЕОМ. Вартість машинних ресурсів істотно знизилась, тому метою інформаційної технології стала економія праці програмістів. Докорінно змінилась концептуальна орієнтація: все, що можна запрограмувати, повинні робити ЕОМ, люди повинні виконувати лише те, що не можна запрограмувати.

Основу концепції третього етапу - нової інформаційної технології (1970 - 1990 рр.) становлять розділена комп'ютерна техніка, „дружнє” програмне забезпечення, розвинуті комунікації, користувачеві надавалась можливість автоматизувати все, що люди можуть описати, програмувати без програмістів.

Основним завданням нової інформаційної технології було тсворення типової технології автоматизації персональних обчислень, з метою - економія праці користувачів. Елементом нової інформаційної технології стало автоматизоване робоче місце фахівця певного профілю.

В основу концепції високих інформаційних технологій (четвертий етап, кінець ХХ століття - по т.ч.) покладено ідею вдосконалення засобів спілкування між людьми з глобалізацією інформаційного простору до масштабів планети.

Здешевлення вартості ПЕОМ і широке їх охоплення глобальними комп'ютерними мережами, що ґрунтується на платформі „клієнт-сервер”, сприяло виникненню інформаційних технологій (високих інформаційних технологій).

Основними завданнями високих інформаційних технологій є:

· досягнення універсальності методів комунікацій;

· підтримка систем мультимедіа і максимальне спрощення інтерфейсу „людина - ЕОМ”;

· відкритість стандартів, тобто використання протоколів з програмних інтерфейсів, що гарантували б створення єдиного інтерфейсу для всі х взаємодій з ЕОМ (доступу до файлів, повідомлень, сторінок, документів, тобто до локальних дисків і Web - сторінок, графіки та мультимедіа).

Метою етапу високих інформаційних технологій є зниження вартості інформаційного контакту, необмеженість обсягу доступної користувачеві інформації, повноцінність використання як персональних машинних ресурсів, так і мережених.

2. Етапи розвитку ІТ

Існує декілька точок зору щодо розвитку інформаційних технологій із використанням комп'ютерів, що визначаються різноманітними ознаками поділу.

Загальним для усіх викладених нижче підходів є те, що з появою персонального комп'ютера почався новий етап розвитку інформаційної технології. Основною ціллю стає задоволення персональних інформаційних потреб людини як для фахової сфери, так і для побутової.

Ознака поділу - вид задач і процесів опрацювання інформації:

1-й етап (60 - 70-і рр.) - опрацювання даних в обчислювальних центрах у режимі колективного користування. Основним напрямком розвитку інформаційної технології була автоматизація операційних рутинних дій людини.

2-й етап (з початку 80-х рр.) - створення інформаційних технологій, спрямованих на розв'язання стратегічних задач.

Ознака поділу - проблеми, які стоять на шляху інформатизації:

1- й етап (до кінця 60-х рр.) характеризується проблемою опрацювання великих обсягів даних в умовах обмежених можливостей апаратних засобів.

2-й етап (до кінця 70-х рр.) пов'язаний з поширенням ЕОМ серії IВМ/360. Проблема цього етапу - відставання програмного забезпечення від рівня розвитку апаратних засобів.

3-й етап (з початку 80-х рр.) - комп'ютер стає інструментом непрофесійного користувача, а інформаційні системи - засобом підтримки прийняття його рішень. Проблемами цього етапу є максимальне задоволення потреб користувача і створення відповідного інтерфейсу для роботи в комп'ютерному середовищі.

4-й етап (з початку 90-х рр.) - створення сучасної технології міжустановних зв'язків і інформаційних систем. Проблеми цього етапу дуже багаточислені. Найбільше суттєвими з них є:

* укладання угод і встановлення стандартів, протоколів для комп'ютерного зв'язку;

* організація доступу до стратегічної інформації;

* організація захисту і безпеки інформації.

Ознака поділу - перевага, яку надає комп'ютерна технологія:

1-й етап (з початку 60-х рр.) характеризується досить ефективним опрацюванням інформації при виконанні рутинних операцій з орієнтацією на централізоване коллективне використання ресурсів обчислювальних центрів. Основним критерієм оцінки ефективності інформаційних систем, які створювались, була різниця між витраченими на розробку і зекономленими в результаті впровадження коштами. Основною проблемою на цьому етапі була психологічна - погана взаємодія користувачів, для яких створювалися інформаційні системи, і розроблювачів через розходження їхніх поглядів і розуміння розв'язуваних проблем. Як наслідок цієї проблеми, створювалися системи, які користувачі погано сприймали і, незважаючи на їх достатньо великі можливості, не використовували повною мірою їх потенціал.

2-й етап (з середини 70-х рр.) пов'язаний з появою персональних комп'ютерів. Змінився підхід до створення інформаційних систем -орієнтація зміщається убік індивідуального користувача для підтримки прийнятих ним рішень. Користувач зацікавлений у проведеній розробці, налагоджується контакт із розроблювачем, виникає порозуміння між обома групами спеціалістів. На цьому етапі використовується як централізоване опрацювання даних, характерне для першого етапу, так і децентралізоване, що базується на розв'язанні локальних задач і роботі з локальними базами даних на робочому місці користувача.

3-й етап (з початку 90-х рр.) пов'язаний з поняттям аналізу стратегічних переваг у бізнесі і заснований на досягненнях телекомунікаційної технології розподіленого опрацювання інформації. Інформаційні системи мають своєю метою не просто збільшення ефективності опрацювання даних і допомога керівнику. Відповідні інформаційні технології повинні допомогти організації вистояти в конкурентній боротьбі й одержати перевагу.

Ознака поділу - види інструментарію інформаційної технології:

1-й етап (до другої половини XIX ст.) - "ручна" інформаційна технологія інструментарій якої складали: ручка, чорнильниця, книга. Комунікації здійснювалися ручним способом шляхом переправки через пошту листів, пакетів, депеш. Основною метою інформаційної технології цього періоду було представлення інформації в потрібній формі.

2-й етап (з кінця XIX ст.) - "механічна" технологія, інструментарій якої складали: друкарська машинка, телефон, диктофон, оснащена більш досконалими засобами доставки пошта. Основна мета технології - представлення інформації в потрібній формі більш зручними засобами.

3-й етап (40-60-і рр. XX ст.) - "електрична" технологія, інструментарій якої складали: великі ЕОМ і відповідне програмне забезпечення, електричні друкарські машинки, ксерокси, портативні диктофони. На цьому етапі відбувається зміна мети технології. Акцент в інформаційній технології починає зміщуватись з форми представлення інформації на формування її змісту.

4-й етап (з початку 70-х рр.) - "електронна" технологія, основним інструментарієм якої стають великі ЕОМ і створені на їхній базі автоматизовані системи керування (АСК) і інформаційно-пошукові системи (ІПС), оснащені широким спектром базових і спеціалізованих програмних комплексів. Центр ваги технології ще більш зміщується на формування змістовної сторони інформації для управлінського середовища різноманітних сфер громадського життя, особливо на організацію аналітичної роботи. Безліч об'єктивних і суб'єктивних факторів не дозволили вирішити поставлені перед новою концепцією інформаційної технології задачі. Проте був здобутий досвід формування змістовної сторони управлінської інформації і підготовлена фахова, психологічна і соціальна база для переходу на новий етап розвитку технології.

5-й етап (з середини 80-х рр.) - "комп'ютерна" ("нова") технологія, основним інструментарієм якої є персональний комп'ютер із широким спектром стандартних програмних продуктів різного призначення. На цьому етапі відбувається процес персоналізації АСК, що проявляється у створенні систем підтримки прийняття рішень певними спеціалістами. Подібні системи мають умонтовані елементи аналізу та інтелекту для різних рівнів керування, вони реалізуються на персональному комп'ютері і використовують телекомунікації. У зв'язку з переходом на мікропроцессорну базу суттєвим змінам піддаються і технічні засоби побутового, культурного та інших призначень. Починають широко використовуватися в різноманітних галузях глобальні і локальні комп'ютерні мережі.



3. Характеристика нової інформаційної технології

Нові інформаційні технології - це сукупність методів і технічних засобів збирання, організації, збереження, опрацювання, передачі і подання інформації за допомогою комп'ютерів і комп'ютерних комунікацій.

Нові інформаційні технології навчання - це методологія і технологія навчально-виховного процесу з використанням новітніх електронних засобів навчання й у перше чергу ЕОМ.

Складові НІТ навчання:

1. Засоби НІТ навчання:

· апаратні (класи навчальної обчислювальної техніки, локальні і глобальні навчальні комп'ютерні мережі, електронне демонстраційне обладнання, комп'ютерні навчальні лабораторії тощо);

· програмно-методичні (навчальні, контролюючі, імітаційно-моделювальні, інструментальні, службові програми), комп'ютерні курси, програмно-методичні комплекси тощо;

· навчально-методичні (навчальні і методичні посібники, нормативно-технічна документація, організаційно-інструктивні матеріали тощо).

2. Методи НІТ навчання:

- традиційна модель навчання (фрагментарне використання комп'ютера

на уроках як тренажера або для демонстрації; контроль знань і

тестування; дослідницька робота учнів у позаурочний час тощо);

· нетрадиційна модель навчання (дослідницька робота в комп'ютерних

лабораторіях, обчислювальні експерименти, телекомунікаційні

навчальні проекти, дистанційне навчання, використання

гіпертекстових довідкових систем із можливістю виходу у світову

інформаційну мережу).

Основною метою НІТ навчання є підготовка учнів до повноцінної життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства.

Педагогічні завдання НІТ навчання:

· інтенсифікація всіх рівнів навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності та якості;

· побудова відкритої системи освіти, що забезпечує кожній дитині і дорослому власну траєкторію самоосвіти;

· системна інтеграція предметних галузей знань;

· розвиток творчого потенціалу учня, його здібностей до комунікативних дій;

· розвиток умінь експериментально-дослідницької діяльності та культури навчальної діяльності;

· формування інформаційної культури учнів;

· реалізація соціального замовлення, обумовленого інформатизацією сучасного суспільства (підготовка фахівців у галузі інформатики та обчислювальної техніки; підготовка користувача засобів нових інформаційних технологій).

Нові інформаційні технології відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, дають цілком нові можливості для творчості, знаходження і закріплення усяких професійних навиків, дозволяють реалізувати принципово нові форми і методи навчання.

Комп'ютер у школі може надати істотну інформаційну підтримку вчителю в організації навчального процесу, підвищити якість та ефективність навчальних методик, реалізувати індивідуальний підхід до кожного учня.

4. Способи впровадження НІТ

Незважаючи на величезний педагогічний і дидактичний потенціал, НІТ навчання ледве знаходять місце в сучасній школі. Це обумовлено низкою причин: слабкою матеріальною базою шкіл, непідготовленістю вчителів, практичною відсутністю методик використання комп'ютерів для викладання шкільних предметів.

Застосування його в межах класно-урочної системи має незначний вплив на результати навчання, хоч і підвищує мотивацію навчальної діяльності. Можливості комп'ютера як інструмента розвитку пізнавальних, творчих, дослідницьких здібностей дітей можуть цілком проявитися зі зміною мети і змісту сучасної освіти у бік індивідуально-орієнтованої моделі навчання.

Основною метою НІТ навчання є підготовка учнів до повноцінної життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства. Педагогічні завдання НІТ навчання:

* інтенсифікація всіх рівнів навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності та якості;

* побудова відкритої системи освіти, що забезпечує кожній дитині і дорослому власну траєкторію, самоосвіти;

* системна інтеграція предметних галузей знань;

* розвиток творчого потенціалу учня, його здібностей до комунікативних дій;

* розвиток умінь експериментально-дослідницької діяльності та культури навчальної діяльності;

* формування інформаційної культури учнів;

* реалізація соціального замовлення, обумовленого інформатизацією сучасного суспільства (підготовка фахівців у галузі інформатики та обчислювальної техніки; підготовка користувача засобів нових інформаційних технологій).

Нові інформаційні технології відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, дають цілком нові можливості для творчості, знаходження і закріплення усяких професійних навиків, дозволяють реалізувати принципово нові форми і методи навчання.

Закон України «Про інформацію» визначає (а деякі статті Конституції України посилюють) основні принципи державної політики в галузі інформатизації:

інформаційна свобода -- «Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб -- на свій вибір» (ст. 34 Конституції України);

невтручання в особисте життя -- «Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди...» (ст. 32 Конституції України);

відкритість і доступність інформації -- «Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе...» (ст. 32 Конституції України), «Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення...» (ст. 57 Конституції України);

інформаційна безпека -- обмеження інформаційної свободи, відкритості й доступності інформації, режим використання персональних даних в інтересах національної безпеки, економічної доцільності й захисту прав інших людей (статті 32, 34 Конституції України);

право власності на інформаційні ресурси та підтримка різних форм власності;

відповідальність власників інформаційних ресурсів за якість інформації та порушення під час роботи з інформацією;

роль держави у формуванні й реалізації політики інформатизації та інформаційної безпеки;

гармонізація українського інформаційного законодавства із законодавством інших країн.

Існують два способи впровадження НІТ. Перший передбачає її пристосування до наявної організаційної структури з локальною модернізацією методів роботи. Другий спосіб полягає в тому, що вся організаційна структура модернізується з метою максимального розвитку комунікацій і розробки нових інформаційних взаємозв'язків, які раніше були економічно недоцільними. Саме в разі застосування другого способу інформаційна технологія дає найбільший ефект, оскільки раціонально розподіляються архіви даних, знижуються обсяги інформації, що циркулює в системі, досягається збалансованість ефективності кожного управлінського рішення з обсягом розв'язуваних задач.

Сьогодні також залишаються два організаційні варіанти реалізації інформаційних технологій -- централізоване та розподілене оброблення інформації.

5. Принципи реалізації ІТ

Розвиток технічних засобів протягом кількох мільйонів років зумовлював постійне вдосконалення ІТ. Тому виокремлюють кілька етапів їхнього розвитку:

«ручна» інформаційна технологія (панувала до другої половини XІX століття) -- оброблення інформації здійснювалось вручну, за допомогою пера, рахівниці, бухгалтерських книг, а зв'язок забезпечувався пересиланням листів і пакетів;

«механічна» інформаційна технологія розпочалась із винайденням друкарської машинки та телефону, модернізацією системи поштового зв'язку. Така технологія стала базою формування організаційних структур в економіці;

«електрична» інформаційна технологія (зародилась у 1940--1950-х роках) ґрунтувалась на широкому використанні електричних друкарських машинок, копіювальних машин, портативних диктофонів і т. ін.

З появою та повсюдним упровадженням ЕОМ і периферійної техніки настала ера комп'ютерної інформаційної технології, яка дістала також назву нової, сучасної, безпаперової. Основні принципи нової інформаційної технології (НІТ) -- це інтегрованість, гнучкість та інформативність. Для неї характерні такі особливості:

робота користувача в режимі маніпулювання даними (а не програмування);

цілковита інформаційна підтримка на всіх етапах проходження інформації на основі інтегрованої бази даних, яка передбачає одну уніфіковану форму подання, зберігання, пошуку, відображення, відновлення та захисту даних;

безпаперовий процес опрацювання документа, коли на папері фіксується лише його остаточний варіант, а проміжні версії та необхідні дані, записані на машинні носії, доводяться до користувача через екран дисплея комп'ютера;

інтерактивний (діалоговий) режим розв'язування задач, що дає змогу користувачам активно впливати на цей процес;

уможливлення колективної (групової) співпраці для підготовки документів і виконання завдань на базі кількох персональних комп'ютерів, об'єднаних засобами комунікацій;

можливість адаптивної перебудови форм і способів подання інформації у процесі розв'язування задачі.

Існують два способи впровадження НІТ. Перший передбачає її пристосування до наявної організаційної структури з локальною модернізацією методів роботи. Другий спосіб полягає в тому, що вся організаційна структура модернізується з метою максимального розвитку комунікацій і розробки нових інформаційних взаємозв'язків, які раніше були економічно недоцільними (див. підрозд. 4.2). Саме в разі застосування другого способу інформаційна технологія дає найбільший ефект, оскільки раціонально розподіляються архіви даних, знижуються обсяги інформації, що циркулює в системі, досягається збалансованість ефективності кожного управлінського рішення з обсягом розв'язуваних задач.

Сьогодні також залишаються два організаційні варіанти реалізації інформаційних технологій -- централізоване та розподілене оброблення інформації. Перший варіант притаманний великим спеціалізованим організаціям (наприклад, регіональним обчислювальним центрам), де створюються підрозділи з оброблення інформації, працівники яких не є фахівцями в певній предметній галузі (оператори та системні адміністратори на противагу юристам і бухгалтерам). В умовах розподіленого оброблення інформації відповідні операції покладаються на працівників окремих функціональних підрозділів, які діють у межах своїх професійних обов'язків. Розподілене оброблення інформації ґрунтується на застосуванні персональних ЕОМ, які можуть бути відокремленими або пов'язаними в локальну чи глобальну мережу (див. розд. 2). Зауважимо, що за наявності великих і складних мереж ЕОМ деякі функції (підтримка мережі в дієздатному стані, супроводження програмного забезпечення і т. ін.) покладаються на персонал, який має спеціальну підготовку з комп'ютерної техніки.

За будь-якого варіанта реалізація інформаційної технології має ґрунтуватися на деяких принципах, найважливішими серед яких є зручність виконання операцій для користувача, мінімальні витрати ручної праці на оброблення інформації, можливість перевірки повноти та коректності розрахунків на ЕОМ, мінімальні витрати часу на поновлення інформації в разі її втрати, забезпечення захисту інформації від несанкціонованого доступу.



6. Порівняльна характеристика централізованого та розподіленого оброблення даних

Централізована технологія передбачає наявність підрозділу, що займається збором та введенням даних з одного боку, та рішенням відповідних проблем з допомогою засобів обчислювальної техніки і отримання результатів з другого. Таким підрозділом як правило є інформаційно-обчислювальний центр колективного використання, де зосереджені обчислювальні, інформаційні, програмні та інші ресурси, включаючи кваліфікованих спеціалістів з експлуатації технічних засобів, проектування та програмування розв'язування нових завдань, створення і ведення баз даних.

¦ Децентралізована технологія орієнтована на масове впровад ження персональних комп'ютерів на робочих місцях працівників фінансових установ, які використовують обчислювальну техніку у своїй професійній діяльності. На базі широкої комп'ютеризації створюються автоматизовані робочі місця, локальні обчислювальні мережі, що дає змогу підвищити ефективність виконання управлінських функцій за рахунок оперативності, вірогідності, повноти інформації в межах прийманих рішень. В даному випадку фахівець сам вводить інформацію в автоматизовану систему, засобами обчислювальної техніки вирішує поставлені задачі та отримує результат.

¦ Змішана технологія ґрунтується на широкому використанні потужностей обчислювальних центрах колективного використання, які мають розвинену систему периферійних засобів для введення, первинної обробки і нагромадження вхідної інформації, каналів зв'язку, котрі забезпечують підімкнення персональних комп'ютерів (ПК) до обчислю вальної мережі. В даному випадку в процесі функціонування обчислю вальний центр зберігає своє домінуюче положення в частині організації технології, управління інформаційними процесами, необхідними ресур сами, розподіленими за рівнями ієрархічно створеної обчислювальної мережі. Введення інформації здійснюється на віддаленних робочих місцях користувачів.

Очевидно, що децентралізована обробка даних в інформаційних системaх є найбільш ефективною, тому що забезпечує введення та обробку інформації без посередників і надає фахівцю необхідний інструментарій * для вирішення виробничих чи управлінських проблем. Окрім того вона ще й економна, адже вивільняється персонал централізованої підготовки даних та частково обчислювального центру.

Існує добре відоме, але на практиці важко втілюване, поняття бази даних як великого сховища, в якому фінансова установа розміщує всі оброблювані нею дані та надає можливість отримувати їх своїм працівникам. Сховища інформації можуть розміщуватись в різних місцях, навіть територіально рознесені на певні відстані, тому сховища та користувачі мають бути забезпечені засобами телекомунікаційних технологій, а також мати відповідний доступ та безпеку обробки інформації.

Базу даних (БД) можна визначити як сукупність взаємозв'язаних, що зберігаються разом даних при наявності такого мінімального надлишку, який допускає їх використання оптимальним чином для одного або декількох користувачів одночасно. Інформація в базі даних запалі 'ятовується та зберігається незалежно від користувачів та задач які вони вирішують чи можуть вирішувати. Для введення нових даних та модифікації існуючих, а також пошуку інформації в БД використовується єдиний метод, згідно з принципом стандартизації та уніфікації. Дані структуруються таким чином, щоб можна було згідно з принципом розвитку нарощувати кількість задач користувачів. Можна сказати, що будь яка інформаційна система має сукупність баз даних, якщо ці дані структурно повністю незалежні, тобто самостійні.

Технологія розподіленої обробки даних базується на двох концепціях. Перша концепція називається „файл-сервер“, а друга - „клієнт-сервер“. Сервер, в даному контексті, - це комп'ютер, який забезпечує функціонування тієї частини мережної версії СУБД, яка здійснює управління даними в термінах бази даних і називається сервером файлів або файл-сервером (File Server). Клієнт - задача, робоча станція чи користувач комп'ютерної мережі. В процесі обробки даних клієнт може сформувати запит до серверу для виконання складних процедур, читання файлу, пошуку інформації в БД тощо.

Файл-серверна модель реалізується наступним чином. В мережі є головний комп'ютер, який називається файловим сервером. Сервер надає в спільне використання інформаційні (фали, бази даних) та апаратні (принтери, модеми) ресурси. Мережна операційна система, яка забезпечує взаємодію користувачів з сервером, складається з двох частин: одна (основна) частина розміщується на файловому сервері, а друга (оболонка) встановлюється на комп'ютерах мережі (робочих станціях). Оболонка забезпечує взаємодію між програмами робочої станції та сервера. Файловий сервер в рамках такої архітектури використовується тільки як сховище даних, а їх обробка здійснюється на комп'ютері користувача.

У клієнт-серверній моделі сервер використовується не тільки як сховище програм та даних, а й як обчислюване середовище. Програмне забезпечення в розглянутій моделі складається з двох взаємозв'язаних програм: програми-сервера та програми-клієнта. Програма-клієнт формує запит та відправляє серверу (програмі), встановленій на комп'ютері із спільним доступом. Обробка запиту здійснюється на сервері, а клієнту, з використанням відповідного протоколу відображаються результати виконаного запиту. При цьому слід звернути увагу, що сервером тут називають як комп'ютер, так і програмне забезпечення.

Grid-технології. Одним з найперспективніших на даний час методів розподіленої обробки даних є використання grid-технологій. Ці технології базуються на використанні спеціальних комп'ютерних систем, які називаються кластерами. Кластер - це група комп'ютерів, об'єднаних високошвидкісними каналами зв'язку, яка представляє з точки зору користувача єдиний комп'ютер. Один із перших архітекторів кластерної технології Грегорі Пфістер запропонував наступне визначення [¹²¹]: „Кластер - це різновид паралельної чи розподіленої системи, яка складається з кількох зв'язаних між собою комп'ютерів і використовується як єдиний уніфікований комп'ютерний ресурс“.

Суть grid-технологій полягає у прагненні об'єднати усі комп'ютери підприємства чи організації (а в ідеалі - усього світу) в єдину систему (єдиний кластер), що дозволить розподіляти і перерозподіляти ресурси між користувачами у відповідності до їх запитів. Маючи доступ до такого суперкомп'ютера, користувач може в будь-який час і в будь-якому місці запросити стільки обчислювальних ресурсів, скільки йому потрібно для розв'язання своєї задачі. Grid-технології часто порівнюють з єдиними системами електропостачання - така система здатна перерозподіляти потужності, направляючи чи перенаправляючи запити на недовантажені комп'ютери. Крім того, на grid-технології покладаються й задачі інформаційного характеру: зробити усю інформацію підприємства (світу) загальнодоступною. По суті тут мова йде про сміливий, фантастичний розвиток World Wide Web.

Потенціал grid-технологій уже сьогодні оцінюється дуже високо: він має стратегічний характер і в найближчій перспективі grid-технології повинні стати обчислювальним інструментарієм для розвитку високих технологій у різноманітних сферах людської діяльності, подібно до того, як таким інструментом стали персональний комп'ютер та Інтернет. Такі високі оцінки можна пояснити здатністю grid-технологій на основі безпечного і надійного віддаленого доступу до ресурсів розподіленої глобальної інфраструктури вирішувати дві проблеми [Error: Reference source not found]:

1. Створення розподілених обчислювальних систем надвисокої пропускної здатності з обладнання, що випускається серійно при одночасному підвищенні ефективності наявного парку обчислювальної техніки шляхом використання ресурсів, які тимчасово простоюють.

2. Створення широкомасштабних систем моніторингу, управління, комплексного аналізу та обслуговування із глобально розподіленими джерелами даних, які здатні підтримувати життєдіяльність державних структур, організацій та корпорацій.

З самого початку grid-технології призначалися для розв'язання складних наукових, виробничих та інженерних задач, які неможливо вирішити за прийнятні терміни на окремих обчислювальних установках. По мірі свого розвитку grid-технології почали проникати у промисловість та бізнес, у зв'язку з чим зараз grid-технології претендують на роль універсальної інфраструктури для обробки даних, у якій функціонує велика кількість служб (Grid Services), які дозволяють вирішувати не тільки конкретні прикладні задачі, а й передбачають сервісні послуги: пошук необхідних ресурсів, збір інформації про стан ресурсів, зберігання та доставка даних.

Застосування grid-технологій може привести до нової якості розв'язання наступних класів задач:

· масова обробка потоків даних великого об'єму;

· багатопараметричний аналіз даних;

· моделювання на віддалених суперкомп'ютерах;

· реалістична візуалізація великих наборів даних;

· складні бізнес-програми з великими об'ємами обчислень.

За принципами grid-технологій зараз інтенсивно розвивається новий метод використання програмного забезпечення, який називають хмарними обчисленнями.

Хмарні обчислення (cloud computing) - технологія обробки даних, у якій програмне забезпечення надається користувачу як Інтернет-сервіс [¹²²].

За такої моделі користувач має доступ до власних даних, але не може управляти і не повинен турбуватися про інфраструктуру, операційну систему та, власне, програмне забезпечення, з яким він працює. „Хмарою“ метафорично називають мережу Інтернет, яка приховує усі технічні деталі.

+Згідно одного із визначень „Хмарна обробка даних - це парадигма, у рамках якої інформація постійно зберігається на серверах в мережі Інтернет і тимчасово кешується на клієнтській стороні, наприклад, на персональних комп'ютерах, ноутбуках, смартфонах тощо“ [¹²³]. Хмарна обробка даних як концепція включає в себе поняття програмне забезпечення як послуга (Software as a Service - SaaS) та інші технологічні тенденції, спільним в яких є впевненість в тому, що мережа Інтернет у змозі задовольнити потреби користувачів в обробці даних. Яскравим прикладом втілення в життя технології хмарних обчислень є проект Google Apps (http://www.google.com/apps/business/), який надає в користування офісні програми в режимі on-line, доступ до яких здійснюється за допомогою Web-броузера, тоді як програмне забезпечення та дані зберігаються на серверах Google.



Висновок

Одним із засобів керування розвитком інтелекту і підвищення його організованості на сучасному етапі є інформатизація суспільства, що ґрунтується насамперед на розвитку інформаційних комп'ютерних технологій. Значення інформаційної технології величезне - вона формує передній край науково-технічного прогресу, створює інформаційний фундамент розвитку науки і всіх інших технологій. Головними, визначальними стимулами розвитку інформаційної технології, є соціально-економічні потреби суспільства, і саме зараз суспільство як ніколи зацікавлене в якомога швидшій інформатизації та комп'ютеризації всіх без винятку сфер діяльності.

Дуже важливою властивістю інформаційної технології є те, що для неї інформація є не тільки продуктом, але і вихідною сировиною. Особлива роль приділяється всьому комплексу інформаційної технології і техніки в структурній перебудові економіки убік наукоємності. Більш того, інформаційна технологія є свого роду перетворювачем всіх інших галузей господарства, як виробничих, так і невиробничих, основним засобом їхньої автоматизації, якісної зміни продукції і, як наслідок, їх переходу частково або цілком у категорію наукомістких. Пов'язаний з цим і працезаощаджувальний характер інформаційної технології, що реалізується, зокрема, у керуванні багатьма видами робіт і технологічних операцій.

Безсумнівною перевагою інформаційної технології є те, що вона сама створює засоби для своєї еволюції. Формування системи, що саморозвивається - найважливіший підсумок, досягнутий у сфері інформаційної технології.

Таким чином, усі вищевикладені риси інформаційної технології вказують на те, що вона й у майбутньому залишиться самим перспективним видом технології, що допомагає людині впевнено крокувати шляхом прогресу.

Джерела:

4. https://studfile.net/preview/5118185/page:39/

5. https://buklib.net/books/24451/

6. https://litr.at.ua/publ/komp_juterni_tekhnologiji_v_juridichnij_dijalnosti/tema_1/1_10_principi_realizaciji_it/8-1-0-110#:~:text=%D0%97%D0%B0%20%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%8C%2D%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE%20%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%96%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B0%20%D1%80%D0%B5%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F,%D0%95%D0%9E%D0%9C%2C%20%D0%BC%D1%96%D0%BD%D1%96%D0%BC%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96%20%D0%B2%D0%B8%D1%82%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%20%D1%87%D0%B0%D1%81%D1%83%20%D0%BD%D0%B0

7. https://litr.at.ua/publ/komp_juterni_tekhnologiji_v_juridichnij_dijalnosti/tema_1/1_9_sposobi_vprovadzhennja_nit/8-1-0-34

8. https://studfile.net/preview/5252360/page:8/

9. Макарова Н. В., Матвєєва Л. А., Бройдо В. Л. Підручник “Інформатика”, М.: «Фінанси та статистика», 1997 р.

10. Багриновський К.А., Хрусталєв Е.Ю. «Нові информаційні технології», М.: “ЭКО”, 1996 р.

11. Крилов І. В. «Інформаційні технології: теорія і практика», М.: «Центр», 1996 р.

12. Малиновський Б.М. “Історія обчислювальної техніки”, К.: “Лотус”, 1995 р.

13. Кондрашова С.С. Учбовий посібник “Информаційні технології в управлінні”, К.: МАУП. 1998 р.

Размещено на Allbest.ru

...