Проблеми безпеки користувачів соціальних мереж (віктимологічний аспект)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

ПРОБЛЕМИ БЕЗПЕКИ КОРИСТУВАЧІВ СОЦІАЛЬНИХ МЕРЕЖ (ВІКТИМОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ)

Дубовий Д.О., старший викладач кафедри

кримінального права та процесу

Вітковська О.С., студентка 371д навчальної групи

факультету правоохоронної діяльності

Анотація

соціальний мережа інтернет кримінальний

У науковій статті висвітлено проблемні питання забезпечення безпеки користувачів соціальних мереж. Проведено аналіз наукових думок щодо визначення поняття «соціальна мережа» та критеріїв їх класифікації. Визначено перелік актуальних проблем, які виникають у порядку використання соціальних мереж, як на національному, так і міжнародному рівні. Запропонована класифікація кримінальних правопорушень, пов'язаних із використанням мережі Інтернет. Наведено приклад судової практики притягнення до кримінальної відповідальності за доведення до самогубства через соціальну мережу. Висвітлена необхідність вивчення не лише типології кримінальних правопорушень, які вчиняються у процесі використання соціальних мереж, а й поведінки самого користувача соціальної мережі як потенційного потерпілого. Вироблення і запровадження ефективних засобів забезпечення безпеки користувачів мережі Інтернет можливе лише за належного дослідження причин їх виникнення. У зв'язку з цим аргументується потреба дослідження віктимологічної характеристики користувача соціальної мережі. Визначено роль жертви у створенні віктимогенної ситуації. Проводиться аналіз суб'єктивних факторів перетворення користувача соціальної мережі на жертву кримінального правопорушення. Розглянуто державні та громадські заходи мережевої безпеки, що застосовуються у практиці зарубіжними країнами. Акцентується на потребі нормативного регулювання соціальних мереж. З метою мінімізації віктимності в сучасних умовах визначена необхідність пошуку віктимологічних заходів профілактики та запобігання кримінальним правопорушенням, які вчиняються за допомогою соціальних мереж. Визначено напрями вдосконалення національного законодавства щодо правового регулювання соціальних мереж в Україні. Запропоновані засоби державного та особистого захисту під час використання соціальних мереж.

Ключові слова: жертва, віктимність, віктимна поведінка, соціальні мережі, інтернет, мережеві комунікації, безпека, кримінальне правопорушення, шахрайство.

Annotation

SOCIAL NETWORKING USER SAFETY PROBLEMS (VICTIMOLOGICAL ASPECT)

The scientific article covers the problematic issues of ensuring the safety of users of social networks. The analysis of scientific opinions on the definition of the concept of social network and the criteria for their classification is carried out. The list of topical problems that arise in the order of use of social networks, both at national and international level, is determined. The classification of criminal offenses related to the use of the Internet is offered. The statistics of the Prosecutor General's Office of Ukraine on the number of criminal offenses against property (fraud) on the Internet are considered. The case law of criminal prosecution for suicide through a social network is given. The need to study not only the typology of criminal offenses committed when using social networks, but also the behavior of the user of the social network as a potential victim is highlighted. Developing and implementing effective means of ensuring the safety of Internet users is only possible through a proper investigation of the causes of their occurrence. The need to study the victimology characteristics of a social network user is argued. The role of the victim in creating a victim-specific situation has been determined. The subjective factors of turning a social network user into a victim of a criminal offense are analyzed. State and public network security measures applied in the practice of foreign countries are considered. Attention is drawn to the need for regulatory regulation of social networks. In order to minimize victimization in modern conditions, the necessity of finding victim-prevention measures and preventing criminal offenses committed through social networks has been identified. The directions of improvement of the national legislation on legal regulation of social networks in Ukraine are determined. The means of state and personal protection when using social networks are offered.

Key words: victim, victimization, victimization, social networks, Internet, network communications, security, criminal offense, fraud.

Постановка проблеми

Постійний розвиток інтернет-технологій сприяє активному росту інтернет-аудиторії. Нині соціальні мережі відіграють важливу роль у комунікації між користувачами та безпосереднім обміном інформації.

Поява та розвиток всесвітньої мережі Інтернет є не тільки позитивним напрямом у розвитку сучасних інформаційних технологій, а й новою платформою для вчинення різного виду кримінально-протиправних посягань.

Інтернет став сприятливим фактором для збільшення кількості кримінальних правопорушень. Кримінальна протиправність у соціальних мережах є досить актуальною проблемою, над вирішенням якої працюють науковці провідних галузей та психологи.

Вивчається не лише типологія кримінальних правопорушень у соціальних мережах, а й особливості поведінки самого користувача як потенційного потерпілого. Є припущення про невипадковий характер кримінально-протиправних посягань щодо конкретної категорії осіб.

Такі особи можуть належати до вразливих, тобто таких, які своєю поведінкою та індивідуальними якостями привертають увагу осіб, які вчиняють кримінальні правопорушення і провокують до вчинення щодо них кримінально-протиправних посягань, тобто збільшують ризик стати жертвою кримінального правопорушення.

Проблема віктимності особистості була і залишається одною з гострих і дискусійних серед науковців.

Д.В. Рівман небезпідставно наголошує на необхідності запровадження в рамках предмета кримінології спеціального курсу для глибшого вивчення та деталізації кримінологічних знань про жертву кримінальних правопорушень, віктимність, віктимізацію та віктимогенні чинники в системі детермінації окремих кримінальних правопорушень і кримінальної протиправності загалом [1, с. 14].

Актуальність дослідження вчення про жертву кримінального правопорушення за останні роки отримала достатнє обґрунтування. Відповідно до цього потрібне проведення повного та всебічного дослідження віктимологічних заходів профілактики та запобігання кримінальним правопорушенням, які вчиняються за допомогою соціальних мереж, чим і зумовлена актуальність цієї статті з теоретичного і практичного поглядів.

Ця проблема потребує створення та закріплення на нормативному рівні ефективного механізму захисту інтернет-користувачів від кримінально-протиправних посягань.

Стан дослідження

Значний внесок у розробку названих проблем наукових досліджень і публікацій належить О.Д. Бойковій, О.М. Джужі, А.І. Долговій, В.Є. Квашису, В.П. Коновалову, Н.Ф. Кузнецовій, О.Є. Михайловій, Є.М. Моісеєвій,^Д.В. Рівману, Я. Рибальській, В.О. Тулякову, Г.Й. Шнайдеру, П. Щербі та, передусім, Л.В. Франку - засновнику віктимології.

Розробкою питань кримінологічної характеристики кримінальних правопорушень, що вчиняються за допомогою соціальних мереж, займаються такі вітчизняні та зарубіжні вчені, як О.М. Юрченко, О.С. Онищенко, В.М. Бутузов, В.Д. Гавловський, В.М. Горовий, В.С. Цимбалюк, В.М. Петрик, М.М. Присяжнюк та інші.

Однак аналіз досліджень показав, що варто приділити значну увагу пошуку віктимологічних заходів профілактики правопорушенням, які вчиняються за допомогою соціальних мереж.

Метою статті є комплексне дослідження та аналіз віктимної поведінки користувачів соціальних мереж, пошук заходів профілактики та запобігання кримінальним правопорушенням.

Виклад основного матеріалу

Нині мережа Інтернет є невід'ємною частиною життя суспільства. Враховуючи таку тенденцію, кількість користувачів мережі щодня зростає. Винахідник Всесвітньої мережі «Інтернет» Т. Бернерс-Лі зазначає, що головною метою Мережі є підтримка і поліпшення нашого існування у світі [2, с. 107].

Протягом останніх десяти років особливої популярності набувають «соціальні мережі». Вперше термін «соціальна мережа» був запропонований у 1954 р. Дж.А. Барнесом, який дав таке визначення соціальній мережі: це інтернет-сервіс, який призначений для комунікації користувачів, розміщення та поширення ними інформації [3, с. 236].

Соціальних мереж стає дедалі більше, що дає змогу їх класифікувати за різними критеріями:

- за доступом до використання: відкриті - кожен користувач мережі Інтернет має доступ до інформації, яка в ній розміщена, незалежно від того, чи зареєстрований у цій соціальній мережі; закриті - доступ до інформації можна отримати тільки після реєстрації;

- за типом: особисте спілкування; обмін фото-, відеоконтентентом; тематичні соціальні мережі; ділові; спеціалізовані;

- за географічними межами: національні - окремо визначена країна; міжнародні - сукупність користувачів без територіального визначення [4, с. 42].

Соціальна мережа дає нам доступ до інформації, миттєвого її публікування та обміну, пошуку однодумців, знайомства та спілкування, що, безумовно, важливо в сучасному світі.

Але поряд із позитивними рисами користування соціальними мережами є й негативні.

До негативних рис варто зарахувати те, що разом із розвитком всесвітньої мережі збільшилась кількість кримінальних правопорушень. Соціальна мережа стала сприятливим чинником для створення спільнот, де поширюють заклики до насильства. Нараховується численна кількість кримінальних правопорушень проти власності (зокрема, шахрайство).

За даними статистики української міжбанківської асоціації членів платіжних систем (ЕМА), за 2019 р. більше половини випадків шахрайства припадають на шахрайські «Розіграші і Лотереї» (32%) та «Роботу в інтернеті» (22%). Далі йдуть «Фальшиві інтернеткрамниці» (18%) та «Навчальні матеріали» (15%). Інвестиції, соцопитування, азартні ігри, онлайн-кредити, отримання компенсацій разом становлять 13%. Інформація про такі види шахрайства надходила з різних джерел. Це був і Департамент Кіберполіції України, і українські банки та їхні клієнти, а також інтернет-користувачі через сайт ЄМА. Усі відмоніторені шахрайські сайти після ретельної перевірки були занесені до Чорного списку ЄМА. В 2016 р. заблоковано 174 сайти, в 2017 р. - 108, а в 2019 р. - 62 сайти заблоковано і 317 шахрайських сайтів занесені до Чорного списку ЄМА [5].

Згідно з даними статистики Генеральної прокуратури України, в нашій державі спостерігається стрімкий ріст кримінальних правопорушень, вчинених у сфері використання електроннообчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку. За період з 2015 по 2019 р. усього було зареєстровано 13 654 кримінальних правопорушень [6] (таблиця 1).

Таблиця 1

Загальна кількість зареєстрованих кримінальних правопорушень, передбачених статтями 361-363-1 Кримінального кодексу України

Також з'явились способи вчинення такого виду кримінально-протиправних діянь, як доведення до самогубства. Такі дії, як заклик до самогубства, мають латентний та організований характер, під час розслідування таких кримінально-протиправних посягань виникають складнощі (анонімний, «віртуальний» суб'єкт кримінального правопорушення, предмет кримінального правопорушення - різноманітні технічні засоби). Зокрема, на території України розголосу набрали самогубства підлітків, яких спонукали до цього в соціальних мережах через так звані «групи смерті», що з'явилися у 2016 р. у соціальній мережі «ВКонтакті» в російському інтернетсегменті.

Досвід засудження винних осіб є в інших країнах. До прикладу, в Росії, у справі № 1-46/2018 Татарським районним судом Новосибірської області винесений вирок за спробу доведення до самогубства. Засуджена, використовуючи завідомо неповнолітній вік потерпілої, її схильність до чужого впливу на тлі індивідуально-психологічних і вікових особливостей, а також зниження критики до власної поведінки і поведінки оточуючих у результаті високої суїцидальної готовності, застосувала психологічні прийоми, справила психологічний і психічний вплив на особистість. У процесі листування в соціальній мережі «ВКонтакте» засуджена реалізовувала свій умисел шляхом переконань, пропозицій, інструкцій у вигляді виконання 50 завдань суїцидальної спрямованості, останнім з яких мало стати вчинення потерпілою самогубства. Засуджена усвідомлювала кримінально-протиправний характер своїх дій, передбачала настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді заподіяння смерті потерпілої і бажала їх настання. Суд виніс покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. Та у зв'язку з пом'якшуючими обставинами суд обмежився випробувальним терміном на 2 роки із застосуванням примусового заходу медичного характеру [7].

Соціальна мережа є зручним засобом для створення спільнот кримінально-протиправних угрупувань. Зокрема, терористичні угрупування користуються соціальними мережами для поширення своєї пропаганди, пошуку нових членів та спонукання до скоєння терористичних актів. Відомо, що терорисичні угрупування можуть користуватись соціальними мережами для координації власної діяльності [8, с. 111].

Варто зазначити, що вагоме місце займають спільноти, які пропагандують наркоманію. У таких спільнотах поширена інформація про те, де можна придбати наркотичні засоби, вказана їхня вартість, адреси наркоторговців, способи виготовлення, вплив на організм людини тощо.

Проте соціальна мережа є лише сприятливим чинником для пошуку так званої жертви та здійснення кримінально-протиправних задумів. Головною фігурою, щодо якої здійснюється кримінально-протиправне посягання в соціальній мережі, є сам користувач.

Значна кількість кримінально-протиправних діянь зумовлена поведінкою самої жертви кримінального правопорушення, а саме:

- особливостями ситуаційного стану (сп'яніння), станом здоров'я (дефекти органів сприйняття), особливим психічним настроєм, пов'язаним із неадекватними діями у звичайній ситуації;

- недбалим ставленням до безпеки своєї особистості, честі, гідності і збереження майна;

- небажанням повідомити правоохоронним органам про кримінально-протиправні дії, які вже мали місце стосовно неї;

- легковажним ставленням до правил, що покликані охороняти суспільний порядок і безпеку;

- участю в незаконній угоді;

- провокуючою поведінкою [1, с. 72-73].

Проблема віктимогенної вразливості є досить актуальною як у науці кримінології, так і в юридичній психології. Визначення віктимності кожен науковець розуміє по-своєму, одні трактують це поняття в широкому значенні, інші - у вузькому.

В.Я. Рибальська вважає, що віктимність - це сукупність стабільних типових соціальних і соціально-психологічних властивостей особистості, що підвищують її здатність стати жертвою кримінального правопорушення [9, с. 68].

На думку Д.В. Рівмана, будь-яка людина віктимна, оскільки вона перебуває в певній життєвій обстановці і через різні соціальні ситуації може стати жертвою кримінального правопорушення. Тобто індивід не набуває віктимності, а є її носієм із початком свого існування через те, що є членом суспільства, в якому існує кримінальна протиправність, а отже, це є об'єктивною змогою стати жертвою кримінального правопорушення [10, с. 248].

Тобто причини виникнення віктимності залежать не тільки від існування кримінальної протиправності, а й від психологічних та біофізичних властивостей особи.

Індивідуальні психофізіологічні особливості жертв кримінальних правопорушень, а також соціально-психологічні риси визначають спосіб мислення й форму поведінки в конкретних життєвих ситуаціях [10, c. 127].

На віктимну поведінку та ріст кримінальної протиправності в соціальних мережах впливають, перш за все, психологічні фактори (пониженої антиципації, залишення жертви в зоні комфорту незалежно від стадії вчинення кримінального правопорушення), віртуалізація особистості та недостатня обізнаність жертв щодо розвитку технологій та можливих ризиків для неї.

Кожна особа може стати жертвою кримінального правопорушення. Через те, за яких обставин особа стає жертвою протиправних посягань у мережі Інтернет, можна виокремити такі причини:

- необачність;

- надмірна довіра;

- легковажність;

- використання неліцензійного програмного забезпечення;

- слабкі паролі;

- надання доступу до персональних даних;

- поширення контактних даних та інші.

Мережева безпека знаходиться у центрі уваги багатьох країн. За кордоном протидію правопорушенням, що вчиняються з використанням соціальних мереж, здійснюють державні органи, громадські організації та громадяни.

У Південній Кореї влада сформувала спеціальну групу експертів, які займаються пошуком суїцидально налаштованих користувачів соціальних мереж та сайтів, які спонукають людей до вчинення самогубства [11].

У Республіці Філіппіни створений офіс модераторів контенту, так званих «чистильників», які наділені повноваженнями видаляти фото, відео з ознаками насильства та жорстокості. Компанії на зразок Google, Facebook і Twitter через підрядників (Accenture і Cognizant) наймають сотні і тисячі операторів, щоб ті перевіряли завантаження контенту. З 2017 р. соціальна мережа Facebook збільшила кількість модераторів на 20 000, YouTube і Google - на 10 000, а Twitter - на 1500 [12].

В Австрії правоохоронні органи заблокували чималу кількість сайтів із дитячою порнографією. В 2017 р. поліція австралійського штату Квінсленд ідентифікувала адміністратора одного найбільшого сайту з дитячою порнографією Childs Play, розміщеного в DarkWeb-сегменті Мережі. Бенджаміна Фолкнера заарештували у США за зґвалтування чотирирічної дівчинки і засудили до довічного ув'язнення. З метою виявлення ґвалтівників і розбещувачів дітей сайт продовжив роботу під керівництвом поліції Австрії, в результаті чого виробники дитячого порно були затримані і притягнені до кримінальної відповідальності [13].

В Україні станом на сьогодні соціальні мережі практично не підлягають зовнішньому контролю. У нашій державі немає спеціального законодавства, яке б здійснювало нормативно-правове регулювання цієї сфери.

Немає ефективного механізму захисту користувача соціальної мережі, що є значною проблемою.

Як свідчить практика 2017 р., погляди на нормативно-правове регулювання соціальних мереж розділилися.

Одна половина людей стверджує, що інтернетпростір - це зона, де кожен реалізує своє право на свободу думки і слова, тому вважають за потрібне залишити її саморегульованою. Друга половина людей вважає, що нормативно-правове регулювання є необхідним, адже мережу Інтернет звикли вважати анонімною та безкаранною. Притягнути винних до відповідальності практично неможливо. Шахрайство в соціальних мережах - дуже часте явище, проте розглядається правоохоронними органами не як кримінальне правопорушення, а тільки як неналежне виконання умов цивільно-правового договору. Ідентифікувати особу, з якою виникли такі відносини, неможливо, адже інформація під час реєстрації не перевіряється, тому дізнатись справжнє ім'я зловмисника правоохоронці не в змозі [14].

Ріст кримінальної протиправності з використанням мережі Інтернет дає зрозуміти, наскільки важливим є механізм захисту.

Висновки

Отже, соціальна мережа - це не тільки платформа для комунікації та обміну інформацією між користувачами, а й сприятливий чинник для вчинення кримінальних правопорушень. Проблема захисту користувачів соціальних мереж була і залишається актуальною. В Україні людина, її честь і гідність є найвищою цінністю, а отже, кожен має відчувати захищеність із боку держави.

На основі викладеного матеріалу пропонуються запровадити такі засоби державного захисту користувачів у соціальних мережах:

- законодавче регулювання соціальних мереж;

- створення спеціального органу, відповідального за комунікацію в соціальній мережі;

- наділення спеціальними повноваженнями органів поліції, Служби безпеки України для здійснення моніторингу в мережі;

- співпраця з представниками соціальних мереж;

- міжнародна співпраця щодо попередження, виявлення та припинення кримінальних правопорушень у мережі Інтернет;

- запровадження механізму контролю щодо достовірності інформації під час реєстрації в соціальній мережі.

Поруч із державним захистом необхідно пам'ятати і про особистий. Для того, аби уберегти себе від загрози стати жертвою кримінально-протиправного діяння, необхідно дотримуватись правил безпеки у використанні соціальних мереж:

- під час реєстрації в соціальній мережі варто уважно читати політику конфіденційності, оскільки при цьому дається згода на обробку персональних даних, які використовуються в різних цілях. Необхідно звертати увагу на засоби щодо контролю за безпекою особистого профілю, можливість відновлення паролю, прив'язку до мобільного телефону;

— публікуючи подробиці про своє життя, настрій чи переживання, варто бути обачним, адже цим полегшується завдання шахраям зібрати всю інформацію про користувача і втертись у довіру;

— не варто виставляти свої матеріальні блага напоказ, адже зловмисник знає напевно, чим можна збагатитись;

— перед проведенням платежів за банківськими картками в мережі Інтернет варто перевірити наявність чи відсутність сайту в чорному списку Української міжбанківської асоціації членів платіжних систем (ЄМА);

-- якщо вже стали жертвою шахраїв, варто повідомляти правоохоронним органам про виникнення таких інцидентів.

Реалізація та застосування таких заходів могли б покращити рівень безпеки користувачів соціальних мереж, мінімізувати їх віктимність, що в результаті призвело б до зменшення рівня кримінальної протиправності в мережі Інтернет.

Список використаних джерел

1. Моісеєв Є.М., Джужа О.М., Василевич В.В. та ін. Кримінологічна віктимологія: Посібник / за заг. ред. професора О.М. Джужі. Київ: Київський національний університет внутрішніх справ, 2006. 14 с.

2. Бернерс-Лі Т Заснування Павутини: з чого починалася і до чого прийде Всесвітня мережа / за заг ред. Бернерс-Лі Т., Фічетті М.; пер. з англ. Іщенко А. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2007. 107 c.

3. Архипов В.В. Интернет-право: учебник и практикум для бакалаврата и магистратуры. Москва: Издательство «Юрайт», 2016. 236 с.

4. Курбан О.В. Соціальні мережі як інструмент у галузі PR. Вісник Книжкової палати. 2014. 42 с.

5. Гримаси шахрайських сайтів. Статистика. Українська міжбанківська асоціація членів платіжних систем (ЄМА): веб-сайт. URL: https://www.ema.com.ua/citizens/cyber-safety-school/grimasi-shahrajskih-sajtiv-statistika/ (дата звернення: 15.02.2010).

6. Статистична інформація про стан злочинності та результати прокурорсько-слідчої діяльності. Генеральна прокуратура України: веб-сайт. URL: https://old.gp.gov.ua/ua/stst2011.html?dir_id=112173&libid=100820 (дата звернення: .

7. Государственная автоматизированная системаРоссийской Федерации «Правосудие». Приговор Татарского районного суда Новосибирской области по делу № 1-46/2018. URL: https://bsr.sudrf.ru/bigs/portal.html (дата звернення: .

8. Бугер О.І. Соціальні Інтернет-мережі та запобігання злочинності: сучасні тенденції. Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право. 2018. 111 с.

9. Рыбальская В.Я. О виктимологическом направлении профилактики преступности несовершеннолетних. Иркутск, 1983. 68 с.

10. Ривман Д.В. Криминальная виктимология. Санкт-Петербург: Питер, 2002. 248 с.

11. Корея боротиметься із суїцидами через соціальні мережі. URL: https://www.unn.com.ua/uk/news/757208-koreyaborotimetsya-iz-suyitsidami-cherez-sotsialni-meregei (дата звернення: 17.02.2020).

12. Facebook, Twitter и Google аутсорсят модерацию в Филиппины. URL: https://ain.ua/2019/07/27/kak-ustroen-autsorsmoderacii/ (дата звернення: 12.02.2020).

13. Австралійська поліція адмініструвала один з найбільших у світі сайтів із дитячим порно. URL: https://www.theguardian.com/society/2017/oct/07/australian-police-sting-brings-down-paedophile-forum-on-dark-web (дата звернення: 14.02.2020).

14. Юридичний погляд на сучасні технології. URL: https://mind.ua/publications/20179018-yuridichnij-poglyad-na-suchasnitehnologiyi (дата звернення: 17.02.2020).

Размещено на Allbest.ru