Комп’ютерні віруси

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МОРСЬКИЙ УНІВАЕРСИТЕТ

Кафедра «Кафедра «Технічна кібернетика й інформаційні технології ім.

проф. Р.В. Меркта»»

Реферат на тему:

Комп'ютерні віруси

Консультант: Чумак Оксана Андріївна

Виконавець: 081 «Право»1 курс 1 група

Шафоростов Ярослав Олегович

Одеса 2021



ОГЛАВЛЕНИЕ

ВСТУП

1. СУТНІСТЬ КОМП'ЮТЕРНІВ ВІРУСІВ

2. ІСТОРІЯ КОМП'ЮТЕРНИХ ВІРУСІВ

3. КЛАСИФІКАЦІЯ ВІРУСІВ

4. СХЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВІРУСІВ

5. ОЗНАКИ ПОЯВИ ВІРУСІВ

6. ПРОТИДІЯ ВІРУСАМ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП

Люди з поконвіку намагалися отримати вимогу з інших людей. У сучасному світі люди продовжують це робити, змінилися лише методи. Зараз вся важлива інформація знаходиться у комп'ютері, і для викрадення цієї інформація, шахраї використовують комп'ютерні віруси, трояни і черв'яки. Незважаючи на прийняті в багатьох країнах закони про боротьбу з комп'ютерними злочинами, зокрема, в Україні поширення комп'ютерних вірусів переслідується і карається відповідно до Кримінального кодексу (статті 361, 362, 363). й розробку спеціальних програмних засобів захисту від вірусів, кількість нових програмних вірусів постійно зростає. Це вимагає від користувача комп'ютера знань, про природу вірусів, способи зараження вірусами й захисту від них. Ми розглянемо, що таке комп'ютерні віруси, як вони себе проявляють і якої шкоди можуть заподіяти, наведемо декілька їх класичних і сучасних прикладів і, нарешті, обговоримо засоби боротьби з ними.



1. СУТНІСТЬ КОМП'ЮТЕРНІВ ВІРУСІВ

Насамперед вірус -- це програма. Таке просте твердження саме по собі здатне розвіяти безліч легенд про незвичайні можливості комп'ютерних вірусів. Вірус може перевернути зображення на вашому моніторі, але не може перевернути сам монітор. До легенд про віруси-убивці, «що знищують операторів, виводячи на екран смертельну колірну гаму 25-м кадром», також не треба ставитися серйозно. На жаль, деякі авторитетні видання час від часу публікують найсвіжіші новини з комп'ютерних фронтів, які при ближчому розгляді виявляються наслідком не цілком ясного розуміння предмета.

Вірус -- програма, що має здатність самовідтворюватися. Така здатність є єдиним засобом, властивим усім типам вірусів. Але не тільки віруси здатні до самовідтворення. Будь-яка операційна система і ще безліч програм здатні створювати власні копії. Копії ж вірусу можуть узагалі не збігатися зі своїм оригіналом.

Вірус не може існувати в «повній ізоляції»: сьогодні не можна уявити собі вірус, який не використовує код інших програм, інформацію про файлову структуру або навіть просто імена інших програм. Причина зрозуміла: вірус повинен яким-небудь способом забезпечити собі передачу управління. Дія вірусів може проявлятися по різному: від різних візуальних ефектів, що заважають працювати, до повної втрати інформації. Більшість вірусів заражують виконавчі програми, тобто файли з розширенням.EXE та.COM, хоча останнім часом все більшої популярності набувають віруси, що розповсюджуються через систему електронної пошти. Слід зауважити, що комп'ютерні віруси здатні заражати лише самі комп'ютери. Тому абсолютно абсурдними є різні твердження про вплив комп'ютерних вірусів на користувачів комп'ютерів.



2. ІСТОРІЯ КОМП'ЮТЕРНИХ ВІРУСІВ

Перші дослідження штучних структур, що мають властивість самовідтворення, проводились в середині двадцятого століття вченими-кібернетиками Джоном фон Нейманом, Норбертом Вінером та академіком АН УРСР Віктором Михайловичем Глушковим.

Перші експерименти із самовідтворюваними програмами розпочались у 1962 році, коли було створено комп'ютерну гру Darwin (автори Висотський В.А., Макилрой Г.Д., Моррис Р.).

Розповсюдження комп'ютерних вірусів розпочалось наприкінці 70-х років, коли з'являються перші персональні комп'ютери Apple та починається їх масовий продаж, а також починають інтенсивно розвиватись мережі на базі телефонних ліній.

Вирішальним етапом в історії комп'ютерних вірусів став 1984 рік, коли італійські програмісти Черуті Р. та Морокуті М. підготували та розповсюдили серед широкої громадськості теоретичні матеріали з практичної реалізації вірусних програм.

В той же час з'являється термін «комп'ютерний вірус». Офіційно вважається, що його вперше вжив працівник Лехайського університету (США) Фред Коен у 1984 році на 7-й конференції з безпеки інформації, що проходила у США.

Перші спроби організовано протидіяти вірусним програмам були розпочаті у 1985 році Томом Нельфом. Він створив список небезпечних програм, який отримав назву «грязна дюжина» (The Dirty Dozen). В наш час вірусний бюлетень можна отримати в мережі Internet на сайті www.virusbtn.com. На сьогоднішній день у світі відомо понад 50 тис. вірусів.

Наведемо лише декілька прикладів, які стали найбільш відомими.

Приклад 1. Студент Корнелського університету (США) Роберт Моррис у 1989 році створив вірус, внаслідок дії якого було заражено більш як 6 тисяч комп'ютерів та 70 інформаційних систем. Потерпілими виявились, зокрема, комп'ютерні центри НАСА, Ливерморської лабораторії ядерних досліджень, Гарвардського, Питсбургського, Мерилендського, Висконсинського, Каліфорнійського та Стенфордського університетів. Автор віруса був засуджений до трьох місяців ув'язнення та штрафу у 270 тисяч доларів. Вирок міг би бути і більш жорстким, але суд врахував, що вірус не псував дані, а тільки розмножувався. Пікантність ситуації полягала в тому, що батьком Морриса був відповідальний працівник відділу безпеки комп'ютерів Агентства національної безпеки США.

Приклад 2. Пакистанський вірус було створено братами Амджатом та Базитом Алві. Так вони вирішили покарати американців, що купували дешеві, але незаконні копії програмного забезпечення в Пакистані. Такі копії брати стали продавати, попередньо заражуючи їх спеціально розробленим вірусом. Таким шляхом тільки в США було заражено більш як 18 тисяч комп'ютерів.

Приклад 3. Лехайський вірус був розповсюджений зловмисником в одноіменному університеті США. За декілька днів вірус знищив інформацію декількох сотень дискет з бібліотеки обчислювального центру університету та особистих дискет студентів. Тільки в США цім вірусом було заражено близько 4 тисяч комп'ютерів.

Джерела розповсюдження вірусів:

диски, flash-накопичувачі, де знаходяться заражені вірусом файли;

комп'ютерна мережа, електронна пошта та інтернет;

жорсткий диск (HDD, SSD) з вірусом, через роботу з зараженими програмами;

вірус, що залишився в оперативній пам'яті після попереднього користувача.



3. КЛАСИФІКАЦІЯ ВІРУСІВ

Класифікація вірусів: завантажувальні віруси або BOOT-віруси: заражають boot-сектори дисків. Дуже небезпечні, можуть призвести до повної втрати всієї інформації, що зберігається на диску;

файлові віруси: заражають файли. Поділяються на:

віруси, що заражують програми (файли з розширенням.EXE і.COM);

макровіруси: віруси, що заражують файли даних, наприклад, документи Word або робочі книги Excel;

віруси-супутники: використовують імена інших файлів;

віруси сімейства DIR: спотворюють системну інформацію про файлові структури;

завантажувально-файлові віруси: здатні вражати як код boot-секторів, так і код файлів;

віруси-невидимки або STEALTH-віруси: фальсифікують інформацію прочитану з диска так, що програма, якій призначена ця інформація отримує невірні дані. Ця технологія, яку, інколи, так і називають Stealth-технологією, може використовуватися як в BOOT-вірусах, так і у файлових вірусах;

ретровіруси: заражують антивірусні програми, намагаючись знищити їх або зробити непрацездатними;

віруси-хробаки: заражують невеликі повідомлення електронної пошти, так званим заголовком, який по своїй суті є всього навсього лише Web-адресою місцезнаходження самого вірусу. При спробі прочитати таке повідомлення вірус починає зчитувати через глобальну мережу Internet своє «тіло», яке після завантаження починає свою деструктивну дію. Дуже небезпечні, так як виявити їх дуже важко у зв'язку з тим, що заражений файл фактично не містить коду вірусу.

За способом зараження віруси поділяються на резидентні й нерезидентні. Резидентний вірус при зараженні комп'ютера залишає в оперативній пам'яті свою резидентну частину, яка потім перехоплює звертання операційної системи до об'єктів зараження і проникає в них. Резидентні віруси знаходяться в пам'яті і є активними аж до вимикання або перезавантаження комп'ютера. Нерезидентні віруси не заражають пам'ять комп'ютера і є активними протягом обмеженого часу.

За ступенем впливу віруси можна поділити на такі види:

-- безпечні, що не заважають роботі комп'ютера, але зменшують обсяг вільної оперативної пам'яті й пам'яті на дисках, дії таких вірусів виявляються в яких-небудь графічних або звукових ефектах;

-- небезпечні віруси, що можуть призвести до різних порушень у роботі комп'ютера;

-- дуже небезпечні, вплив яких може призвести до втрати програм, знищення даних, стирання інформації у системних областях диска.

4. СХЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ВІРУСІВ

Розглянемо схему функціонування дуже простого завантажувального вірусу, Що заражає диски:

Що відбувається, коли ви вмикаєте комп'ютер?

Спершу керування передається програмі початкового завантаження (ППЗ), що зберігається в постійно запам'ятовуючому пристрої (ПЗП).

Будь-який диск розмічений на сектори і доріжки. Серед секторів є кілька службових, що використовуються операційною системою для власних потреб (у цих секторах не можуть розміщуватися ваші дані). Серед службових секторів нас поки цікавить один -- сектор початкового завантаження (boot-sector).

У секторі початкового завантаження зберігається інформація про дискету -- кількість поверхонь, кількість доріжок, кількість секторів і т. ін. Але нас зараз цікавить не ця інформація, а невелика програма початкового завантаження (ППЗ), що повинна завантажити саму операційну систему і передати їй управління.

Таким чином, нормальна схема початкового завантаження має такий вигляд: ППЗ (ПЗП) - ППЗ (диск) - СИСТЕМА.

Тепер розглянемо вірус. У завантажувальних вірусах виділяють дві частини -- так звані голову і хвіст. Хвіст, узагалі кажучи, може бути порожнім.

Нехай у вас є чиста дискета і заражений комп'ютер, під яким ми розуміємо комп'ютер з активним резидентним вірусом. Як тільки цей вірус виявить, що в дисководі з'явилася відповідна жертва (у нашому випадку не захищена від запису і ще не заражена дискета), він приступає до зараження. Заражаючи дискету, вірус виконує такі дії:

виділяє певну область диска і позначає її як недоступну для операційної системи. Це можна зробити по-різному, у найпростішому й традиційному випадку зайняті вірусом сектори позначаються як збійні (bad);

копіює у виділену область диска свій хвіст і оригінальний (здоровий) завантажувальний сектор;

заміщає програму початкового завантаження в завантажувальному секторі (оригінальному) своєю головою;

організовує ланцюжок передачі управління відповідно до схеми.

Таким чином, голова вірусу тепер першою одержує управління, вірус установлюється в пам'ять і передає управління оригінальному завантажувальному секторові. У ланцюжку ППЗ (ПЗП) - ППЗ (диск) - СИСТЕМА з'являється нова ланка: ППЗ (ПЗП) - ВІРУС - ППЗ (диск) - СИСТЕМА.

комп'ютерний вірус зараження файловий

5. ОЗНАКИ ПОЯВИ ВІРУСІВ

При зараженні комп'ютера вірусом важливо його знайти. Для цього треба знати про основні ознаки прояву вірусів. До них можна зарахувати такі:

припинення роботи або неправильна робота програм, що раніше функціонували успішно;

зникнення файлів і каталогів або перекручування їхнього вмісту;

зміна дати і часу модифікації файлів;

зміна розмірів файлів;

несподіване значне збільшення кількості файлів на диску;

часті зависання і збої у роботі комп'ютера.

зменшення обсягу вільної оперативної пам'яті;

сповільнення завантаження комп'ютера;

помилки при завантаженні операційної системи;

неможливість зберігати файли в потрібних каталогах;

незрозумілі системні повідомлення, музикальні та візуальні ефекти і т.д.

Слід зазначити, що перелічені вище явища необов'язково викликаються присутністю вірусу, а можуть бути наслідком інших причин. Тому правильна діагностика стану комп'ютера завжди утруднена.

6. ПРОТИДІЯ ВІРУСАМ

Якщо не вживати заходів для захисту від комп'ютерних вірусів, то наслідки зараження можуть бути дуже серйозними. В ряді країн карне законодавство передбачає відповідальність за комп'ютерні злочини, в тому числі за впровадження вірусів. Для захисту інформації від вірусів використовуються загальні та програмні засоби.

До загальних засобів, що допомагають запобігти зараженню та його руйнівних наслідків належать:

резервне копіювання інформації (створення копій файлів і системних областей жорстких дисків);

уникнення користування випадковими й невідомими програмами. Найчастіше віруси розповсюджуються разом із комп'ютерними вірусами;

перезавантаження комп'ютера перед початком роботи, зокрема, у випадку, якщо за цим комп'ютером працювали інші користувачі;

обмеження доступу до інформації, зокрема фізичний захист дискети під час копіювання файлів із неї.

До програмних засобів захисту належать різні антивірусні програми. Антивірус - це програма, яка виявляє й знешкоджує комп'ютерні віруси. Слід зауважити, що віруси у своєму розвиткові випереджають антивірусні програми, тому навіть у випадку регулярного користування антивірусів немає 100% гарантії безпеки. Антивірусні програми можуть виявляти та знищувати лише відомі віруси, при появі нового комп'ютерного вірусу захисту від нього не існує до тих пір, поки для нього не буде розроблено свій антивірус. Однак, багато сучасних антивірусних пакетів мають у своєму складі спеціальний програмний модуль, який називається евристичний аналізатор, і який здатний досліджувати вміст файлів на наявність коду, характерного для комп'ютерних вірусів. Це дає змогу вчасно виявляти та попереджати про небезпеку зараження новим вірусом.

Розрізняють такі типи антивірусних програм:

програми-детектори: призначені для знаходження заражених файлів одним із відомих вірусів. Деякі програми-детектори можуть також лікувати файли від вірусів або знищувати заражені файли. Існують спеціалізовані (тобто призначені для боротьби з одним вірусом) детектори та поліфаги (можуть боротися з багатьма вірусами);

програми-лікарі: призначені для лікування заражених дисків і програм. Лікування програми полягає у вилученні із зараженої програми тіла вірусу. Також можуть бути як поліфагами, так і спеціалізованими;

програми-ревізори: призначені для виявлення зараження вірусом файлів, а також знаходження ушкоджених файлів. Ці програми запам'ятовують дані про стан програми та системних областей дисків у нормальному стані (до зараження) і порівнюють ці дані у процесі роботи комп'ютера. В разі невідповідності даних виводиться повідомлення про можливість зараження;

лікарі-ревізори: призначені для виявлення змін у файлах і системних областях дисків й у разі змін повертають їх у початковий стан.

програми-фільтри: призначені для перехоплення звернень до операційної системи, що використовуються вірусами для розмноження і повідомляють про це користувача. Останній має можливість дозволити або заборонити виконання відповідної операції. Такі програми є резидентними, тобто вони знаходяться в оперативній пам'яті комп'ютера.

програми-вакцини: використовуються для обробки файлів і boot-секторів із метою попередження зараження відомими вірусами (в останній час цей метод використовується все частіше).

Слід зауважити, що вибір одного "найкращого" антивірусу є вкрай помилковим рішенням. Рекомендується використовувати декілька різних антивірусних пакетів одночасно. Вибираючи антивірусну програму слід звернути увагу на такий параметр, як кількість розпізнаючих сигнатур (послідовність символів, які гарантовано розпізнають вірус). Другий параметр - наявність евристичного аналізатора невідомих вірусів, його присутність дуже корисна, але суттєво уповільнює час роботи програми. На сьогоднішній день існує велика кількість різноманітних антивірусних програм.



ВИСНОВКИ

Отже, комп'ютерні віруси дуже розповсюджені в сучасному світі повної комп'ютеризації. Вони з'явилися, з появою перших комп'ютерів і нікуди не зникали. Вони можуть як завдати великої шкоди користувачу ПК, так і просто допомогти шахраєві, без великої шкоди комп'ютеру. Для боротьби з ними ми використовуємо антивіруси, та на жаль, віруси розвиваються набагато швидше за ці программи. Є багато видів як вірусів, так і антивірусів, але один антивірус не зможе захистити від усіх видів вірусів, тому краще використовувати для захисту одразу декілька видів програм, щоб упередити більше ніж один вид вірусів. Тому потрібно дуже дбайливо ставитися до свого комп'ютера та намагатися уникати будь-які можливі загрози в комп'ютерній мережі, бо інформація може бути найціннішим ресурсом. Не хотілося б щоб такий цінний ресурс потрапив до рук злодіїв.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Курс користувачів персональним комп'ютером. Автори: Г.В. Саєнко та Т.Б. Волобуєва. 2006 рік.

2. Практичний курс інформатики. Автори: В.Д. Руденко; О.М. Макарчук; М.О. Патланжоглу.

3. Рудненко В.Д., Макарчук О.М., Патланжоглу М.О. Практичний курс інформатики / За ред. Мадзігона В.М. - К.: Фенікс, 2007.

4. Глушаков С.В., Персональний комп'ютер. Харків, 2004.

Размещено на Allbest.ru

...