Створення бездротової локальної мережі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Загальна частина

1.1 Бездротове підключення в кабінеті 316

1.2 Вибір системи бездротового підключення

2. Спеціальна частина

2.1 Локальна мережа Wi-Fi на Windows 7 - 8.1

2.1.1 Налаштування роутера в кабінеті 316

2.1.2 Налаштування комп'ютера

2.1.3 Відкриття загального доступу до файлів

2.2 Локальна мережа Wi-Fi на Windows 10 (1803 і вище)

2.2.1 Зміна типу мережі

2.2.2 Налаштування параметрів загального доступу

2.2.3 Включення служб

2.2.4 Відкриття доступу до папок і файлів

3. Розрахункова частина

3.1 Розрахунок, необхідного рівня сигналу

3.2 Розрахунок зон радіопокриття технології bluetooth

3.3 Розрахунок пропускної спроможності мережі

3.4 Як розрахувати пропускну систему каналів зв'язку

4. Заходи охорони праці

4.1 Аналіз та ідентифікація небезпечних виробничих факторів

4.2 Електромагнітне випромінювання обладнання ділянки мережі

4.3 Небезпека ураження електричним струмом

4.4 Електробезпека

5. Експлуатаційна частина

5.1 Застереження

5.2 Функція BLUETOOTH

5.3 Припинення зв'язку Wi-Fi

Висновки

Література

Вступ

Причинами об'єднання комп'ютера, ноутбука в одну локальну домашню мережу можуть бути різні мотиватори. Наприклад, для гри в мережі двох користувачів, якщо необхідно добути матеріал з ПК на ноутбук або навпаки. А як же спорудити цю локальну мережу? Є два підходи - за допомогою кабельного приєднання, використання WI-FI.

Ця функція може бути корисна, коли вам потрібно підключити свій ноутбук до іншої людини, щоб швидко обмінюватися деякими файлами. При подальшій настройці ви також можете використовувати цей тип мережевого підключення для спільного доступу до Інтернету на одному з комп'ютерів.

Не так вдала частина полягає в тому, що здається неможливим легко змінити мережевий профіль, призначений цього типу підключення. У більшості випадків він буде залежати від громадськості, і вам потрібно буде вручну змінити параметри загального доступу до мережі в профілі загальнодоступної мережі. Це, як уже згадувалося вище, може призвести до проблем безпеки, якщо ви підключаєтеся до інших дійсно загальнодоступних мереж.

Для створення провідного домашньої мережі між ноутом і ПК слід, звичайно ж, купити мережевий кабель. Якщо у вас встановлена «WINDOWS 7», то треба два таких кабелю, щоб комп і ноутбук після включення-виключення, перезавантаження виявляли один одного. Перед об'єднанням пристроїв в загальну мережу перевіряємо, чи встановлені мережеві карти в них. В останніх моделях комп'ютерних систем такі карти є в «материнках». Потім дивимося наявність програмного забезпечення на мережеві карти. Для цього треба перевірити «Диспетчер пристроїв». Якщо все відмінно, з'єднуємо два пристрої між собою. Один кінець кабелю повинен підходити до вашого комп'ютера або ноуту, а інший обжатий для роутера.

Тим не менш, ви все одно можете налаштувати параметри і переконатися, що все виконується так, як ви хочете, і, що важливо, ви обмінюєтеся тільки файлами і папками, які хочете розділити. Якщо його немає, введіть його в текстове поле. Ви повинні побачити вікно входу в систему. І ви можете отримати доступ до спільних файлів і папок. Підключення до віддаленого серверу.

Тепер ви повинні побачити вікно входу в систему, і ви можете перейти звідти. Таким чином, ви можете бути абсолютно впевнені, що ви контролюєте те, що розділяють. Заповніть дані імені і вкажіть пароль. Потім перейдіть в панель «Спільне використання» в «Системні налаштування» і поставте галочку поруч з розділом «Файл».

Включаємо обидва комп'ютерних приладу і чекаємо ідентифікації. Необхідно простежити, що ви увійшли в «виндовс» з правами адміністратора. На комп'ютері тиснемо на клавішу «Пуск», натискаємо по «Панелі управління», натискаємо на « Мережеві підключення». Переходимо в "Підключення по локальній мережі», в «Властивості» входимо, клацаючи по правій кнопці миші. Відкривається список, там знаходимо «Протокол Інтернету TCP / IP», знову ж таки вибираємо «Властивості», «Використовувати ip-адреса». Вводимо «айпішник» в потрібне поле, враховуючи, що значення чисел сегментів не повинно бути більше 255.

Що таке бездротова локальна мережа?

Бездротова локальна мережа (wireless LAN або WLAN у цьому підручнику) надає змогу комп'ютерам та іншим пристроям обмінюватися даними за допомогою радіочастотної (radio frequency або RF) технології. За допомогою цієї технології користувачам забезпечено можливість пересування без втрати зв'язку з мережею і без потреби у використанні кабелів з'єднання, характерних для традиційних мережевих систем Ethernet.

IEEE (Institute of Electrical and Electronics Engineers або Інститут інженерів електрики і електроніки) є некомерційною загальносвітовою установою, яка переймається реалізацією та постійною розробкою набору стандартів технологій бездротового обміну даними. Набір цих стандартів відомий під назвою IEEE 802.11, він складається з самих стандартів та протоколів, які визначають способи обміну даними за допомогою WLAN. Докладний опис стандартів наведено нижче. Хоча повсюдно для бездротових мереж використовують термін «Wi-Fi», Wi-Fi -- це всього лише торговельний термін, вибраний Wireless Ethernet Compatibility Alliance (також відомим під назвою Wi-Fi Alliance). Якщо зв'язок називають Wi-Fi, типово його основою є WLAN або пристрій, який працює на основі стандартів IEEE сімейства 802.11.

Історія бездротових локальних мереж

Бездротовий обмін даними є не дуже новою технологією, Норман Абрамсон (Norman Abramson), працюючи професором університету Гавайї (University of Hawaii), у 1970 році очолював розробку першої відомої комп'ютерної мережі з використанням бездротового обміну даними. У цій мережі, названій ALOHAnet, обмін даними без використання фізичного з'єднання здійснювався між комп'ютерами на декількох островах. Ця мережа була попередницею сучасних бездротових мереж, її принципи лягли в основу розробки Ethernet. Докладніші відомості можна знайти на сторінці ALOHAnet у Вікіпедії.

Локальні бездротові мережі стандарту IEEE 802.11 було важко зустріти до впровадження стандарту 802.11b у 1999 році. З розповсюдженням пристроїв, які працювали згідно до стандарту, збільшенням швидкості передавання даних та здешевленням обладнання технології бездротового доступу набули поширення. Нещодавно IEEE було затверджено стандарт 802.11n. У новій версії виправлено декілька недоліків у швидкодії та безпеці, її обговорення можна знайти нижче у цьому підручнику.

Переваги бездротових локальних мереж

За допомогою локальних бездротових мереж забезпечується зручність користування: з'єднання можливе майже будь-де у межах області покриття сигналу. Крім того, у багатьох випадках встановлення WLAN є простішим за встановлення дротової мережі, оскільки немає потреби у прокладанні кабелів. Належним чином спроектовану WLAN можна встановити і налаштувати відносно швидко. Крім того, бездротові мережі простіше переносити у нове місце.

1. Загальна частина

1.1 Бездротове підключення в кабінеті 316

Незалежно від вибору аналогової або цифрової системи, підключення може бути дротовим або бездротовим. З метою дешевизни та більшої надійності частіше використовують передачу інформації по кабелю, але можлива і бездротова передача у випадках, коли прокладка кабелю до об'єкта утруднена з будь-яких причин або потребує несумірних грошових витрат.

Від характеристик ліній зв'язку багато в чому залежить якість телевізійного зображення.

Радіоканал

Переваги:

- зручний та вигідний у місцях, де звичайні кабелі прокладати недоцільно (рви, траншеї, гори, невеликі річки тощо), у місцях де встановлення проводів неефективне та неможливе;

- економічно ефективні;

- дозволяє з'єднувати між собою практично будь-які пристрої;

- технологія стандартизована, отже, проблеми несумісності пристроїв від конкуруючих фірм не повинно;

- Високочастотний (2,4 - 2,48 ГГц) приймач. Для використання цих частот не потрібна ліцензія;

- з'єднання типу точка-точка, точка-многоточка;

- швидкість виділеного доступу від 64 Кбіт/с до 54 Мбіт/с із гарантованою пропускною спроможністю;

- Мобільність - Радіообладнання є мобільним, т.к. легко демонтується та встановлюється на новому місці при переїзді користувача до іншого приміщення;

- звільнення міської телефонної лінії - дані передаються радіоканалом і займають лінію зв'язку.

Недоліки:

- Необхідність забезпечення прямої видимості об'єктів;

- обмежена дальність передачі: зі зростанням частоти падає дальність передачі;

- Вплив перешкод.

Телефонні лінії та лінії загального користування

Переваги:

- Легкість в управлінні;

- швидкість з'єднання з абонентом;

- стійкість та безперебійність з'єднання;

- поширення телефонної мережі забезпечує універсальну доступність передачі даних.

Недоліки:

- спеціальна приймально-передавальна апаратура;

- Вузькосмуговий канал зв'язку (3 кГц);

- швидкість оновлення кадрів на приймальній стороні може досягати кількох десятків секунд.

- Організація виділеного каналу.

Вибір передавального середовища обумовлений вимогами до системи передачі даних:

- система має бути недорогою;

- система має мати широку інфраструктуру;

- Мати можливість до масштабування.

Система передачі з використанням радіопередавачів та радіоприймачів може бути розгорнута практично у будь-якому географічному регіоні.

Всі бездротові мережі підтримують як режим інфраструктури (підключення через приймач), так і режим «рівний з рівним» (без застосування приймача). Можна додавати нових користувачів та встановлювати нові вузли мережі будь-де. Бездротові мережі можуть бути встановлені для тимчасового використання в приміщеннях, де немає інстальованої кабельної мережі або якщо прокладка мережних кабелів утруднена.

1.2 Вибір системи бездротового підключення

До теперішнього часу системи радіодоступу пройшли кілька поколінь і дозволяють надавати послуги телефонного зв'язку, передачі та телематичних служб.

Радіозв'язок сьогодні робить найбільший крок уперед: переходить із аналогових стандартів на цифрові.

Цифрові системи радіозв'язку мають безліч переваг перед аналоговими: підвищена якість передачі даних, велика дальність дії, покращений захист від прослуховування, можливість інтеграції із системами передачі даних тощо, ефективність використання частотного ресурсу. Канали, якими раніше передавався один виклик в одиницю часу, тепер поділяються для того, щоб можна було одночасно передати два.

Аналогові системи радіодоступу

До аналогових систем радіодоступу відносяться системи 1 покоління (1960 р.) на базі стандартів МРТ 1327, УТК, СТ0, СТ1: аналогові засоби доступу до аналогових автоматичних телефонних станцій (АТС). У більшості випадків це вузькосмугові системи, що дозволяють підключити до декількох десятків або сотень телефонних каналів.

Як правило, використовуються як радіоподовжувачі лінії зв'язку між АТС та телефонними апаратами або бездротових телефонних апаратів.

Діапазон частот аналогових радіоподовжувачів до 1 ГГц. Нині вони використовують у малонаселених сільських місцевостях.

Вже у 1960-х роках системи радіодоступу дозволяли підключатися до мережі загального користування через одну базову або центральну станцію з можливістю декількох незалежних з'єднань.

У Росії її радіодоступ до АТС здійснювався через систему «Алтай». Останнім часом їй на зміну приходить обладнання стандарту МРТ 1327. Крім того, для підключення до мереж загального користування найчастіше використовуються аналогові стики по двопровідним абонентським лініям.

Нині у Росії виробляються системи радіодоступу у діапазонах 30 - 57,5 МГц (Обладнання УТК-015), 300 МГц (обладнання «Алтай» і МРТ-1327), 450 МГц (обладнання УТК-01).

До першого покоління систем радіодоступу відносяться бездротові телефонні апарати діапазонів 30-40 МГц і 900 МГц.

Цифрові системи радіодоступу

До цифрових систем радіодоступу відносяться системи 2, 3, 4 та 5 покоління. Розглянемо кожне з них:

-2 покоління (на основі стандартів TDMA, CDMA, CT-2, DECT)

TDMA (Time Division Multiple Access) - множинний доступ із поділом за часом. Спосіб використання радіочастот, коли в одному частотному інтервалі є кілька абонентів, різні абоненти використовують різні часові слоти (інтервали) для передачі. TDMA надає кожному користувачеві повний доступ до інтервалу частоти протягом короткого періоду часу. TDMA в даний час є домінуючою технологією для мобільних стільникових мереж та використовується у стандартах GSM, TDMA (ANSI-136), PDC.

CDMA (Code Division Multiple Access) - множинний доступ із кодовим поділом.

Канали трафіку за такого способу поділу середовища створюються присвоєнням кожному користувачеві окремого числового коду, який поширюється по всій ширині смуги. Немає тимчасового розподілу, всі абоненти постійно використовують всю ширину каналу. Смуга частот одного каналу дуже широка, мовлення абонентів накладається один на одного, але, оскільки їх коди відрізняються, вони можуть бути диференційовані.

CТ-2 - цифровий стандарт, що дозволяє забезпечувати конфіденційність переговорів на високому рівні. CT-2 використовує тимчасове поділ каналів (TDD), у результаті обмін повідомленнями відбувається однією частотному каналі. Основні недоліки CT-2 - невелика абонентська ємність та можливість прослуховування розмови. Застосовуваний у ньому алгоритм захисту є шифрування у сенсі слова. На сигнал накладається спеціальний шум, який знімається за певним алгоритмом приймача. Після «підсадки» на радіолінію за допомогою спеціальної апаратури позбавитися шуму не становить великої праці. При цьому накладання шуму не сприяє покращенню якості зв'язку.

DECT (Digital Enhanced Cordless Telecommunication) - технологія бездротового зв'язку на частотах 1880-1900 МГц з модуляцією GMSK. Цифровий стандарт DECT є найбільш популярним стандартом бездротового телефону у світі завдяки простоті розгортання DECT-мереж, широкому спектру користувацьких послуг та високій якості зв'язку. Стандарт DECT в Росії для домашнього користування не вимагає частотного дозволу.DECT базується на технологіях TDMA, FDMA, TDD. Це означає, що спектр радіовипромінювання розділений як за часом, так і частотами. Стандарт визначає взаємодію базової станції з мобільними терміналами (апаратами) при цьому може забезпечуватися як передача голосу, так і даних. Діапазон радіочастот, що використовуються для приймання/передачі - 1880-1900 МГц у Європі, 1920-1930 МГц у США. Робочий діапазон (20 МГц) поділено на 10 радіоканалів, кожен по 1728 КГц. Обмін інформацією провадиться кадрами; за допомогою тимчасового поділу в кожному кадрі створюються 24 тимчасові слоти; 24 слоти забезпечують 12 дуплексних каналів для приймання/передачі голосу.

При встановленні з'єднання для розмови використовуються 2 з 24 тимчасові слоти в кожному кадрі: один для передачі голосу, інший для прийому. Максимальна потужність станції та телефонних трубок відповідно до стандарту - 10 мВт. Основні переваги DECT: хороша (порівняно з аналоговими системами) завадостійкість каналу зв'язку завдяки цифровій передачі сигналу; внаслідок цього - відсутність безлічі перешкод під час розмови, які були присутні у аналогових системах; хороша інтеграція із системами стаціонарної корпоративної телефонії, менше порівняно з мобільними телефонами опромінення абонента - рівень сигналу радіотелефону відповідно до стандарту становить 10 мВт (через багаторазово меншу потужність передавача, як трубки, так і бази). Основні недоліки DECT: невелика дальність зв'язку (через обмеження потужності самим стандартом); недостатня захищеність стандарту, що дозволяє дистанційне прослуховування переговорів. Наявність можливості шифрування не рятує ситуацію, оскільки зловмисник може відключити його, не зламуючи сам шифр.

-3 покоління (на базі стандартів FH CDMA, DS CDMA, 802.15.1, 802.11, 802.11b)

TDMA, CDMA, використовується частотне (FDD) та тимчасове (TDD) ущільнення каналів.

FDMA (Frequency Division Multiple Access) - множинний доступ із розділенням каналів за частотою. Спосіб використання радіочастот, коли в одному частотному діапазоні знаходиться один абонент, різні абоненти використовують різні частоти в межах стільника. Тому поки початковий запит не закінчено, канал закритий до інших сеансів зв'язку. Повна дуплексна (Full-Duplex) FDMA передача вимагає двох каналів, один передачі та інший отримання. FDMA використовувався у першому поколінні (1G) аналогового зв'язку.

Bluetooth v 1.1. (IEEE 802.15.1). Стандарт забезпечує обмін інформацією між будь-якими пристроями на надійній, недорогій повсюдно доступній радіочастоті 2,4 - 2,4835 ГГц для зв'язку на відстані від 10 до 100 м. Пропускна здатність до 2 Мбіт/с. Специфікацію Bluetooth було розроблено групою Bluetooth Special Interest Group.

До неї увійшли компанії Ericsson, IBM, Intel, Toshiba та Nokia. Згодом Bluetooth SIG та IEEE досягли угоди, на основі якої специфікація Bluetooth стала частиною стандарту IEEE 802.15.1.

-4 покоління (на базі стандартів 802.16 MAN, 802.11a MAN/LAN, 802.11g LAN, 802.15.4, Zig Bee, IMT-2000)

Стандарт IEEE 802.16 MAN. Стандарт IEEE 802.16 описує бездротові мережі масштабу міста. 802.16 - це так звана технологія «останньої милі», яка використовує діапазон частот від 10 до 66 ГГц. Надає широкосмуговий доступ до мережі через радіоканал. Можлива передача звуку та відео. Стандарт визначає пропускну здатність 120 Мбіт/с на кожен канал 25 МГц.

IEEE 802.11 - набір стандартів зв'язку для комунікації в бездротовій локальній мережній зоні частотних діапазонів 2,4; 3,6 та 5 ГГц. Користувачам більш відомий за назвою Wi-Fi, що фактично є брендом, запропонованим та просуваним організацією Wi-Fi Alliance. Набув широкого поширення завдяки розвитку в мобільних електронно-обчислювальних пристроях: КПК та ноутбуках. Спочатку стандарт IEEE 802.11 передбачав можливість передачі по радіоканалу на швидкості не більше 2 Мбіт/с.

IEEE 802.11a - стандарт мереж Wi-Fi.OFDM дозволяє передавати дані паралельно на численних підчастотах. Це дозволяє підвищити стійкість до перешкод і оскільки надсилається більше одного потоку даних, реалізується висока пропускна здатність. IEEE 802.11а може розвивати швидкість до 54 Мб/с в ідеальних умовах. У менш ідеальних умовах (або при чистому сигналі) пристрої можуть вести зв'язок зі швидкістю 48 Мб/с, 36 Мб/с, 24 Мб/с, 18 Мб/с, 12 Мб/с та 6 Мб/с. Робочий діапазон стандарту 5 ГГц. Стандарт IEEE 802.11a несумісний з 802.11b та ??802.11g

IEEE 802.11g. Цей стандарт передбачає використання діапазону частот 2,4 ГГц, забезпечуючи швидкість передачі 54 Мбіт/с і перевершуючи таким чином нині чинний стандарт IEEE 802.11b, який забезпечує швидкість передачі 11 Мбіт/с. Крім того, він гарантує зворотну сумісність із стандартом 802.11b.

IEEE 802.15.4 - стандарт, який визначає фізичний шар та керування доступом до середовища для бездротових персональних мереж з низьким рівнем швидкості. Ціль стандарту IEEE 802.15. - запропонувати нижні шари основи мережі для мереж типу бездротових персональних мереж, орієнтованих на низьку вартість, низьку швидкість повсюдного зв'язку між пристроями.

Акцент робиться на дуже низькій вартості зв'язку з найближчими пристроями, зовсім без (або з невеликою) базовою структурою з метою експлуатації на досі небувалому низькому рівні енергії. Основна межа прийому - 10-метрова область зв'язку зі швидкістю передачі 250 кбіт/с. Компроміси можливі на користь радикальніших пристроїв з ще нижчою потребою в енергії, шляхом визначення не одного, а декількох фізичних рівнів. Спочатку були визначені низькі швидкості передачі в 20 і 40 кбіт/с, швидкість в 100 кбіт/с була додана в поточному перевипуску.

ZigBee - назва набору протоколів високого мережевого рівня, що використовують маленькі, малопотужні радіопередавачі, що базуються на стандарті IEEE 802.15.4. Цей стандарт визначає бездротові персональні обчислювальні мережі (WPAN). ZigBee націлена на програми, яким потрібний більший час автономної роботи від батарей та більша безпека, при менших швидкостях передачі даних. Основна особливість технології ZigBee полягає в тому, що вона за відносно невисокого енергоспоживання підтримує не лише прості топології бездротового зв'язку («точка-точка» та «зірка»), але й складні бездротові мережі з осередковою топологією з ретрансляцією та маршрутизацією повідомлень. Області застосування даної технології - це побудова бездротових мереж датчиків, автоматизація житлових приміщень, що будуються, створення індивідуального діагностичного медичного обладнання, системи промислового моніторингу та управління, а також при розробці побутової електроніки та персональних комп'ютерів.

IMT-2000 є абревіатурою від International Mobile Telecommunications 2000. Під цією назвою об'єднано п'ять стандартів, які відносяться до мобільного зв'язку третього покоління або 3G.

Відповідно до стандартів IMT-2000 під мобільним зв'язком третього покоління розуміється інтегрована мережа, що забезпечує швидкості передачі даних: для абонентів з високою мобільністю (до 120 км/год) - не менше 144 кб/с, для абонентів з низькою мобільністю (до 3 км/год) ) - 384 кб/с, для нерухомих об'єктів на коротких відстанях - 2,048 Мб/с.

-5 покоління (на базі стандартів 802.16а, е, d, 802.15.3, 802.15).3a)

Стандарт IEEE 802.16. Наслідував стандарт 802.16., використовує діапазон частот від 2 до 11 ГГц. Стандарт підтримує пористу топологію, не накладає умову прямої видимості.

WiMAX (IEEE 802.16е) (Worldwide Interoperability for Microwave Access) - телекомунікаційна технологія, розроблена з метою надання універсального бездротового зв'язку на великих відстанях для широкого спектру пристроїв (від робочих станцій та портативних комп'ютерів до мобільних телефонів). Заснована на стандарті IEEE 802.16е, який також називають Wireless MAN.

Bluetooth v 1.3. (IEEE 802.15.3). Пропускна спроможність від 11 до 55 Мбіт/с. Дальність зв'язку до 100 м. Повсюдно доступна радіочастота 2,4 - 2,4835 ГГц.

IEEE 802.15.3а. Розробка принципів побудови пікосети зі швидкістю обміну 110-480 Мбіт/с та вище - до 1320 Мбіт/с. Досягти таких високих швидкостей можна тільки збільшуючи спектральну ширину каналу, переходячи в область так званого надширокосмугового зв'язку (СШП, UWB).

Аналіз результатів розвитку технологій доступу користувача за останнє десятиліття показує, що для надання послуг мультимедіа в даний час є широкий вибір бездротових технологій доступу користувача.

2. Спеціальна частина

2.1 Локальна мережа Wi-Fi на Windows 7 - 8.1

При наявності звичайного маршрутизатора ви можете без зайвих проблем і труднощів самостійно створити свою особисту домашню локальну мережу. Єдине мережеве сховище має багато корисних переваг: доступ до будь-якого файлу на будь-якому пристрої, можливість підключення для спілкування всередині використання принтера, цифрової фотокамери або сканера, швидкий обмін даними між девайсами, змагання в онлайн-ігри всередині мережі тощо. Спробуємо зробити і правильно налаштувати локальну мережу разом, зробивши три нескладних кроку. Всі дії виконуються в каб 316

2.1.1 Налаштування роутера в кабінеті 316

Спочатку налаштуємо параметри бездротової мережі на роутері, якщо ви ще не зробили цього раніше. Як наочний приклад візьмемо маршрутизатор TP-Link, на інших апаратах алгоритм дій буде схожим.

На ПК або ноутбуці, підключеному до вашого роутеру, відкриваємо будь-який інтернет-оглядач. В адресному полі вводимо IP маршрутизатора. За замовчуванням координати найчастіше такі: 192.168.0.1 або 192.168.1.1 , можливі інші комбінації в залежності від моделі та виробника. Тиснемо на клавішу Enter.

Рис. 1

Проходимо авторизацію в вікні, набравши в відповідних полях ім'я користувача і пароль доступу до конфігурації роутера. У заводській прошивці ці значення однакові: admin . Підтверджуємо вхід кліком на кнопку «OK».

У веб-клієнті маршрутизатора відразу переміщаємося на вкладку «Додаткові настройки», тобто включаємо доступ до розширеного режиму конфігурації.

У лівому стовпчику інтерфейсу знаходимо і розгортаємо параметр «Бездротовий режим».

В випав вниз підміню вибираємо рядок «Налаштування бездротового режиму». Там ми зробимо всі необхідні дії по створенню нової мережі.

В першу чергу включаємо бездротове мовлення, поставивши галочку в потрібне поле. Тепер роутер буде роздавати сигнал Wi-Fi.

Придумуємо і пишемо нове ім'я мережі (SSID), за яким всі пристрої в зоні покриття Wi-Fi будуть її ідентифікувати. Назва бажано вводити в латинському регістрі.

Встановлюємо рекомендований тип захисту. Можна, звичайно, залишити мережу відкритою для вільного доступу, але тоді можливі неприємні наслідки. Краще їх уникнути.

Наостанок ставимо надійний пароль доступу до вашої мережі і завершуємо свої маніпуляції кліком лівою кнопкою миші на значок «Зберегти». Роутер перезавантажується з новими параметрами.

2.1.2 Налаштування комп'ютера

Тепер нам потрібно зробити настройки мережевих параметрів на комп'ютері. У нашому випадку на ПК встановлена операційна система Віндовс 8, в інших версіях ОС від Майкрософт послідовність маніпуляцій буде аналогічною з незначними відмінностями в інтерфейсі.

ПКМ здійснюємо клік по іконці «Пуск» і в контекстному меню вирушаємо в «Панель управління».

У вікні, відразу ж переходимо до відділу «Мережа та інтернет».

На наступній вкладці нас дуже цікавить блок «Центр управління мережами і загальним доступом», куди ми і рухаємось.

У Центрі управління нам потрібно буде налаштувати додаткові характеристики загального доступу для коректної конфігурації своєї локальної мережі.

Спочатку включаємо мережеве виявлення і автоматичну настройку на мережевих пристроях, поставивши позначки у відповідних полях. Тепер наш комп'ютер буде бачити інші девайси в мережі і виявлятися ними.

Неодмінно дозволяємо загальний доступ до принтерів і файлів.

Рис. 2

Це важлива умова при створенні повноцінної локальної мережі.

Дуже важливо задіяти загальний доступ до загальнодоступних тек, щоб члени вашої робочої групи могли виробляти різноманітні операції з файлами в цих відкритих каталогів.

Виробляємо налаштування потокової передачі мультимедіа, натиснувши на відповідний рядок. Підтримка мов та фільми на цьому комп'ютері стануть доступними для всіх користувачів майбутньої мережі.

У переліку пристроїв ставимо галочки «Дозволено» для потрібних вам девайсів. Йдемо «Далі».

Встановлюємо різні дозволи доступу для різних видів файлів, виходячи зі своїх уявлень про конфіденційність. Натискаємо «Далі».

Записуємо пароль, який потрібен для додавання інших комп'ютерів до вашої домашньої групи. Кодове слово можна буде потім при бажанні поміняти. Закриваємо віконце натисканням на значок «Готово».

Ставимо рекомендований 128-бітове шифрування при підключенні загального доступу.

Для власної зручності відключаємо парольний захист і зберігаємо конфігурацію. В основних рисах процес створення локальної мережі завершений. Залишається додати невеликий, але важливий штрих до нашої картині.

2.1.3 Відкриття загального доступу до файлів

Для логічного завершення процесу необхідно відкрити конкретні розділи та папки на жорсткому диску ПК для спілкування всередині використання. Подивимося разом, яким чином можна швидко «расшарівать» директорії. Знову візьмемо комп'ютер з Windows 8 на борту в якості прикладу.

Клацаємо ПКМ по іконці «Пуск» і в меню відкриваємо «Провідник».

Вибираємо диск або папку для «розшарювання», ПКМ робимо по ній клік, в меню подорожуємо у «Властивості». Як зразок відкриємо відразу весь розділ C: з усіма директоріями і файлами.

У властивостях диска слідуємо в розширену настройку загального доступу, натиснувши на відповідну графу.

Встановлюємо галочку в квадратику «Відкрити спільний доступ до цієї папки». Підтверджуємо зміни кнопкою «OK». Готово! Можна користуватися.

2.2 Локальна мережа Wi-Fi на Windows 10 (1803 і вище)

Якщо ви використовуєте збірку 1803 операційної системи Windows 10 , То описані вище поради вам не підійдуть. Справа в тому, що починаючи з зазначеної версії функція «HomeGroup» або «Домашня група» була видалена. Проте можливість підключити кілька пристроїв до однієї локальної мережі залишилася. Про те, як це зробити, ми і розповімо в усіх подробицях далі.

Звертаємо вашу увагу на той факт, що описувані нижче дії потрібно виконати абсолютно на всіх ПК, які будуть підключені до локальної мережі.

2.2.1 Зміна типу мережі

Спершу необхідно змінити тип мережі, за допомогою якої ви підключаєтеся до інтернету з «Загальнодоступної» на «Приватну». Якщо ж у вас тип мережі вже встановлений як «Приватна», тоді можете пропустити цей крок і приступити до наступного. Для того щоб дізнатися тип мережі, необхідно виконати прості дії:

Натисніть на кнопку «Пуск». Відкрився список програм перегорніть в самий низ. Знайдіть папку «Службові» і відкрийте її. Потім з меню, що випадає виберіть пункт «Панель управління».

Для більш комфортного сприйняття інформації можна перемкнути режим відображення з «Категорія» на «Маленькі значки». Робиться це в випадаючому меню, яке викликається кнопкою в правому верхньому куті.

У переліку утиліт і додатків знайдіть «Центр управління мережами і загальним доступом». Відкрийте його.

У верхній частині знайдіть блок «Перегляд активних мереж». У ньому буде відображатися назва вашої мережі і тип її підключення.

Якщо підключення буде значитися як «Загальнодоступне», тоді потрібно запустити програму «Виконати» комбінацією клавіш «Win + R», ввести у вікні команду secpol.msc , а потім натиснути кнопку «OK» трохи нижче.

В результаті відкриється вікно «Локальна політика безпеки». У лівій його області відкрийте папку «Політики диспетчера списку мереж». У правій з'явиться вміст зазначеної папки. Знайдіть серед всіх рядків ту, яка носить назви вашої мережі. Як правило, вона так і називається - «Мережа» або «Мережа 2». При цьому графа «Опис» буде порожня. Відкрийте параметри потрібної мережі подвійним натисканням ЛКМ.

Відкриється нове вікно, в якому потрібно перейти у вкладку «Мережеве розташування». Змініть тут параметр «Тип розташування» на «Приватне», а в блоці «Дозволи користувача» відзначте саму останній рядок. Після цього натисніть кнопку «OK» для того, щоб зміни вступили в силу.

Тепер можете закрити всі відкриті вікна, крім «Центр управління мережами і загальним доступом».

2.2.2 Налаштування параметрів загального доступу

Наступним пунктом буде настройка параметрів загального доступу. Робиться це дуже просто:

У вікні "Центр мережних підключень і спільного доступу", який ви попередньо залишили відкритим, знайдіть зазначену на скріншоті рядок і натисніть на неї.

У першій вкладці «Приватна (поточний профіль)» переведіть обидва параметри в стан «Включити».

Потім розгорніть вкладку «Всі мережі». У ній включите «Загальний доступ до папок» (перший пункт), а потім відключіть парольний захист (останній пункт). Всі інші параметри залиште за умовчанням. Зверніть увагу, що пароль можна прибрати тільки в тому випадку, якщо ви повністю довіряєте підключеним до мережі комп'ютерів. В цілому настройки повинні виглядати наступним чином:

Після закінчення всіх дій натисніть кнопку «Зберегти зміни» в самому низу цього ж вікна.

На цьому етап настройки завершено. Рухаємося далі.

2.2.3 Включення служб

Для того щоб в процесі використання локальної мережі у вас не виникло помилок, варто включити спеціальні служби. Від вас буде потрібно наступне:

У рядок пошуку на «Панелі задач» введіть слово «Служби». Потім запустіть додаток з однойменною назвою з переліку результатів.

У списку служб знайдіть ту, яка називається «Публікація ресурсів виявлення функції». Відкрийте вікно її налаштувань подвійним натисканням ЛКМ.

У вікні, знайдіть рядок «Тип запуску». Змініть її значення з «Вручну» на «Автоматично». Після цього натисніть кнопку «OK».

Аналогічні дії необхідно здійснити зі службою «Хост постачальника функції виявлення».

Після активації служб залишається лише надати доступ до необхідних тек.

2.2.4 Відкриття доступу до папок і файлів

Щоб конкретні документи відображалися в локальній мережі, потрібно відкрити до них доступ. Для цього можна скористатися порадами з першої частини статті ( Крок 3: Відкриття загального доступу до файлів ). Як варіант, можна піти альтернативним шляхом.

Натисніть на папці / файлі ПКМ. Далі в контекстному меню виберіть рядок «Надати доступ до». Буквально поруч з'явиться підменю, в якому слід відкрити пункт «Окремі люди».

З меню, що випадає, яке розташоване у верхній частині вікна, виберіть значення «Все». Потім натисніть кнопку «Додати». Нижче з'явиться обрана раніше група користувачів. Навпаки неї ви побачите рівень дозволів. Можна вибрати «Читання» (якщо хочете, щоб ваші файли могли тільки читати) або ж «Читання і запис» (якщо ви хочете дозволити іншим користувачам редагувати і читати файли). По завершенні натисніть кнопку «Поділитися» для відкриття доступу. Через кілька секунд ви побачите мережеву адресу доданої раніше папки. Можете його скопіювати і ввести в адресний рядок «Провідника». До слова, є команда, що дозволяє переглянути список всіх папок і файлів, до яких ви раніше відкривали доступ. Localhost

На цьому процес настройки локальної мережі для Windows 10 версії 1803 і вище завершено.

роутер сигнал bluetooth мережа

3. Розрахункова частина

3.1 Розрахунок, необхідного рівня сигналу

При розрахунку рівня сигналу на вході комп'ютера важливі три фактори:

- отриманий сигнал повинен володіти потужністю, достатньою для його виявлення та інтерпретації приймачем;

- щоб при отриманні були відсутні помилки, потужність сигналу повинна підтримуватися на рівні, що достатньо перевищує шум;

- при підвищенні частоти сигналу згасання зростає, що призводить до викривлення.

Перші два фактори пов'язані із загасанням інтенсивності сигналу та використанням підсилювачів або ретрансляторів. Для каналу зв'язку потужність сигналу передавача має бути достатньою для чіткого прийому. У той самий час інтенсивність сигналу має бути занадто великий, оскільки у разі контури передавача чи приймача може бути перевантаженими, що також призведе до спотворення сигналу. Якщо відстань між приймачем і передавачем перевищує певну постійну, понад яку загасання стає неприйнятно високою, для посилення сигналу в заданих точках простору розташовуються ретранслятори, підсилювачі та антени. Завдання посилення сигналу значно ускладнюється, якщо існує безліч приймачів, якщо відстань між ними і передавачами непостійно.

Третій фактор списку відомий як амплітудне спотворення. Внаслідок того, що згасання є функцією частоти, отриманий сигнал спотворюється порівняно з переданим, що знижує чіткість прийому. Для усунення цієї проблеми використовуються методи вирівнювання спотворення у певній смузі частот. Одним з можливих підходів може бути використання пристроїв, що посилюють високі частоти більшою мірою, ніж низькі.

Розміри зони покриття передавача будуть визначатися дальністю зв'язку між передавачем та приймачем bluetooth, рівнем потужності приймача та передавача.

Рівень потужності сигналу на вході приймальної антени визначається виразом (13):

, дБ/мВт, (13)

де pізл - рівень ефективної ізотропно випромінюваної потужності передавача, дБ/мВт;

L(R, hпрд,hпрм)- загасання сигналу при поширенні, що визначається за формулою (17) і (20), дБ;

Lдоп ? 15 - додаткові втрати сигналу під час поширення на трасі, дБ;

Bэ ? 11,5 - додаткові втрати сигналу під час поширення будівлі, дБ.

Рівень ефективної ізотропно-випромінюваної потужності передавача розраховується за формулою (14):

, (14)

де pпрд = 20 - рівень потужності передавача, дБм;

Вф прд = 0 - втрати у фідері антени передавача, дБ;

ВД прд = 0 - втрати у дуплексному фільтрі на передачу, дБ;

Вк = 0 - втрати в комбайнері (пристрій додавання), дБ;

Gпрд = 2 - коефіцієнт посилення антени передавача у бік зв'язку, дБ.

Тоді рівень ефективної ізотропно випромінюваної потужності передавача становитиме: дБ

Основною умовою забезпечення зв'язку буде необхідність перевищення рівня потужності сигналу на вході приймальної антени мінімально необхідного рівня потужності Рпрм мін в дБм, що визначається технічними характеристиками приймача та обчислюється за формулою (15):

, (15)

де спрм = -80 - чутливість приймача, дБм;

Вф прм = 0 - втрати у фідері антени передавача, дБ;

ВД прм = 0 - втрати в дуплексному фільтрі приймання, дБ;

КМШУ = 0 - коефіцієнт посилення антенного тракту прийому, дБ;

Gпрм = 2 - коефіцієнт посилення антени приймача у напрямку зв'язку, дБі;

Ви = 90 - рівень індустріальних перешкод, дБм.

Тоді мінімально необхідний рівень потужності приймача становитиме:

дБ

Для того, щоб потужність сигналу на вході приймальної антени Рпрм, перевищувала мінімальну потужність сигналу на вході приймальної антени Рпрм хв, виходячи з чутливості приймача, необхідно, щоб виконувалася умова (16):

, (16)

де Lдоп - додаткові втрати у радіоканалі.

Вони враховуються з метою підвищення ймовірності забезпечення зв'язку необхідної якості. Додаткові втрати обумовлені цілим комплексом причин, включаючи ослаблення сигналу в сполучних роз'ємах, втрати через неточний збіг площин поляризації антен (5-10 дБ); запас перешкодостійкості до зовнішніх перешкод, величина якого визначається електромагнітною обстановкою в районі розміщення радіолінії і зазвичай визначається в межах від 5 до 15 дБ; атмосферне поглинання. У проектованій радіолінії достатньо прийняти Lдоп = 15 дБ.

Тоді: , дБ

Якщо це умова не виконується значить необхідно додати посилення радіолінію, тобто. вибрати антени з великим коефіцієнтом посилення та/або використовувати додаткові підсилювачі.

3.2 Розрахунок зон радіопокриття технології bluetooth

У цьому пункті курсового проекту розраховуються згасання радіоканалу приблизно і точніше за моделями Кся - Бертоні і Окамура - Хата.

Модель Окамура - Хата не враховує специфіку зони розгортання зв'язку, тобто. поверховість будівель, ширину вулиць. Модель Кся - Бертоні більш точна, що враховує втрати при поширенні у вільному просторі, згасання при дефракції від дахів прилеглих будівель, втрати при багаторазовому переображенні стін будівель.

Перше наближення (модель Окамура - Хата)

Для районів типово міської забудови втрати визначатимуться виразом (17):

, дБ, (17)

де f - Робочий діапазон частот, МГц;

h_прм і h_прд - висоти підвісу приймальної та передавальної антен, м;

- поправочний коефіцієнт залежить від типу місцевості, у якій діє система зв'язку;

R - відстань між антенами, м.

Для м. Уфа (велике місто) поправний коефіцієнт визначається виразом (18):



Рисунок 3.3.1- До визначення ослаблення радіосигналу

(18)

Ослаблення сигналу у вільному просторі у разі, коли антена передавача розташовується нижче за середній рівень дахів (стовпи) визначається за формулою (19):

, дБ (19)

Сумарне ослаблення в дБ на радіолінії визначається із співвідношення (20):

де R - відстань між антенами, м;

л = 1,25·10⁵ - довжина волни, м;

- висота підвісу антени передавача щодо середньої висоти будівлі, м;

h₀ = 10 - середній рівень криш, м;

- середнє занурення антени приймача щодо середньої висоти навколишніх будівель, м;

,

де х ? 20 - відстань по горизонталі між антеною приймача та кромкою даху, на якій дефрагментує хвиля, м.

,

де d = 0 - середній інтервал між кварталами, м

3.3 Розрахунок пропускної спроможності мережі

Локальна мережа побудована на технології Ethernet.

Важливою перевагою цифрових систем є можливість створення на їх основі інтегрованих систем безпеки.

Максимальна частота у спектрі визначається за формулою (21):

, Гц, (21)

де k = - розмір кадра;

z = 625- кількість строк у кадрі;

f_к = 25- частота кадрів.

Отже, максимальна частота у спектрі дорівнює:

, МГц, (22)

Частота дискретизації визначається з теореми Котельникова , слід частота дискретизації дорівнює 1152 кГц.

Від рівня чорного до рівня білого у формі телевізійного сигналу достатньо 200 градацій яскравості (більше брати немає сенсу, тому що людське око не буде здатне розрізнити).

Визначимо k за формулою (24):

, (24)

де m = 200-число рівнів квантування.

Отже, k = 7 - 8.

Визначимо бітову швидкість за формулою (25): , кБит/с (25)

Таким чином, швидкість цифрового потоку або бітова швидкість дорівнює 9 Мбіт/с.

Якщо пропускна здатність виявиться на межі 54 Мбіт/с, це добре.

3.4 Як розрахувати пропускну систему каналів зв'язку

При організації передачі інформації через Internet, а в останній час все більше стало саме таких запитів від клієнтів, основною проблемою є вибір пропускної спроможності каналу зв'язку та вибору якості зображення.

Дуже велику допомогу в правильному проектуванні надає програмне забезпечення Axis Design Tools багатофункціональний калькулятор

У четвертому прикладі розрахована система, що складається з чотирьох комп'ютерів. При цьому задаються характеристики відображення і запису інформації. У представленому прикладі для запису необхідне 5,5 Тбайт дискового простору. Пропускна спроможність мережі для запису повинна бути 85,7 Мбод, для спостереження -- 92,5 Мбод. Розрахунок дискового простору проводився для випадку зберігання зображення з найвищою якістю, постійним записом і часом зберігання 7 днів.

У п'ятому прикладі приведений розрахунок системи з двох комп'ютерів.

В результаті розрахунку загальна пропускна спроможність каналу повинна складати 720 Кбод для перегляду і запису, ємкість жорсткого диска повинна складати 58,2 Гбайта.

Максимальна швидкість доступного клієнтам каналу зв'язку на практиці не перевищує 2 Мбод.

Інсталляторам слід пам'ятати, що мережа завжди працює із швидкістю найповільнішого свого сегменту. Тому дуже велику увагу слід приділяти всім сегментам мережі від джерела інформації до станцій моніторингу.

Підключення в мережевих системах реалізуються по кабельній інфраструктурі ЛВС, зокрема, по витій парі п'ятої категорії. Може використовуватися безпровідний зв'язок, який вже є в багатьох будівлях.

Універсальність IP-сетей пропонує додаткові можливості для розширення системи CCTV. Можна не тільки додавати комп'ютери, але і збільшувати об'єм інформації, що зберігається, розподіляючи його по всій мережі. Аналогічно тому, як сервер електронної пошти може одночасно відправляти інформацію великому числу адресатів, мережевий комутатор здатний клонувати данні і здійснювати множинне розповсюдження одних і тих же даних. Для надійнішого функціонування у разі порушення електропостачання або інших неполадок в мережі трафік можна автоматично переадресовувати в резервну систему зберігання.

Формат MPEG-4, який використовують сучасні IP-системы, дозволяє ефективніше використовувати мережу в порівнянні з форматом M-JPEG. Для об'єктів, що не вимагають високої якості зображення, можна вибирати достатній рівень якості і відповідну ємкість пристрою зберігання.

Якщо говорити про затребуваність систем на ринку України, тоді як інші віддають перевагу поступовому переходу. На прихильників поступового переходу орієнтується концепція побудови систем мережевого IP-видеонаблюдения компанії Bosch, яка припускає широке використання аналогових компонентів. Це дозволяє користувачеві повною мірою відчути переваги IP-видео і при цьому продовжувати працювати зі встановленою аналоговою апаратурою.

У побудові системи малих об'ємів або многомаштабных, маштабируемых систем необхідний індивідуальний підхід, розуміння кінцевої мети рішення, а також того, що потрібно добитися від побудованого.

4. Заходи охорони праці

4.1 Аналіз та ідентифікація небезпечних виробничих факторів

Для виробничих процесів характерні такі небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

- підвищене значення напруги в електричному ланцюзі, замикання якого може статися через тіло людини, джерелами небезпеки ураження електричним струмом можуть виявитися незаземлені електроустановки та оголені дроти;

- Недостатня освітленість робочого місця;

- підвищений рівень електромагнітних випромінювань, джерелами електромагнітних випромінювань можуть бути високочастотні генератори, що формують несучу частоту передачі повідомлень і безпосередньо, що передають антени;

- підвищений рівень шуму на робочому місці, джерелами є пристрої введення інформації, системи вентиляції та кондиціювання;

- Підвищена або знижена температура повітря робочої зони;

- небезпека виникнення пожежі у приміщенні - несправність електропроводки або електрообладнання.

Недостатня освітленість робочого місця

Безпека та здоров'я умови праці великою мірою залежать від освітленості робочих місць та приміщень. Незадовільне освітлення втомлює як зір, а й викликає втома організму загалом.

Неправильне освітлення може бути причиною травматизму: погано освітлені небезпечні зони, сліпучі лампи, різкі тіні погіршують або викликають повну втрату зору, орієнтації.

Зазвичай користуються природним, штучним та поєднаним (природне та штучне спільно) освітленням.Нормування освітлення всередині та поза будівель, місць виконання робіт, зовнішнього освітлення міст та ін. населених пунктів проводиться за СНиП 23-05-95.

Згідно з санітарними нормами, всі приміщення з постійним перебуванням людей повинні мати природне освітлення.

Штучне освітлення передбачається у приміщеннях, у яких недостатньо природного світла, або для освітлення приміщення у години доби, коли природне освітлення відсутнє.

Штучне освітлення може бути загальним (всі виробничі приміщення висвітлюються однотипними світильниками, рівномірно розташованими над освітлюваною поверхнею і забезпеченими лампами однакової потужності) і комбінованим (до загального освітлення додається місцеве освітлення на роботах місць світильниками, що знаходяться у апарату, верстата, приладів тощо). .

Використання тільки місцевого освітлення неприпустимо, оскільки різкий контраст між яскраво освітленими і неосвітленими ділянками стомлює очі, уповільнює процес роботи і може спричинити нещасні випадки та аварії.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче, чергове, аварійне. Робоче освітлення обов'язково у всіх приміщеннях та на освітлюваних територіях для забезпечення нормальної роботи людей та руху транспорту. Чергове освітлення включається за робочий час.

Аварійне освітлення передбачається задля забезпечення мінімальної освітленості у виробничому приміщенні у разі раптового відключення робочого освітлення.

У сучасних освітлювальних установках, призначених для освітлення виробничих приміщень, як джерела світла застосовують лампи розжарювання, галогенні та газорозрядні.

Коефіцієнт природного освітлення при природному бічному освітленні, відповідно до СНиП 23-05-95, повинен бути в межах 1-3% залежно від характеру виконуваних робіт. Відповідно до вимог СНиП 23-05-95 освітленість робочої поверхні під час проведення досліджень повинна бути 300 Лк, під час роботи на ЕОМ з одночасної роботою над документами - 400 Лк. Якщо загального освітлення недостатньо, потрібне додаткове місцеве освітлення.

4.2 Електромагнітне випромінювання обладнання ділянки мережі

Джерелами електромагнітних випромінювань можуть бути високочастотні генератори, що формують несучу частоту передачі повідомлень, безпосередньо, що передають антени і монітори ПК. Нормування ЕМІ радіочастотного діапазону проводиться за ГОСТ 12.1.006-84 «Електромагнітні поля радіочастот. Допустимі рівні на робочих місцях та вимоги до проведення контролю» та СанПіН 2.2.4/1.055-96 «Електромагнітні випромінювання радіочастотного діапазону (ЕМІ РЧ)».

Ступінь і характер впливу ЕМІ на організм визначаються щільністю потоку енергії, частотою випромінювання, тривалістю впливу, режимом опромінення (безперервний, переривчастий, імпульсний), розміром поверхні, що опромінюється, індивідуальними особливостями організму, наявністю супутніх факторів.

Серед усього спектра найбільшою біологічною значимістю та вираженістю симптоматики виділяються ЕМІ РЧ та НВЧ. Біологічні ефекти від впливу ЕМІ (електромагнітних випромінювань) можуть виявлятися у різній формі: фізіологічні, психічні порушення аж до важких захворювань та патологій внаслідок великої дози опромінення або систематичного опромінення. Наслідком поглинання енергії ЕМП є тепловий ефект.

Найбільш характерними у динаміці змін реакції організму на хронічний вплив ЕМІ є: реакції центральної нервової та серцево-судинної систем, а також системи крові.

Вплив ЕМІ особливо шкідливий для тканин із слаборозвиненою судинною системою або недостатнім кровообігом (очі, мозок, нирки, шлунок). Опромінення очей може призвести до катаракти, причому розвиток катаракти є одним з небагатьох специфічних уражень, що ЕМІ радіочастот викликають в діапазоні 300 МГц - 300 ГГц при щільності потоку енергії (ППЕ) понад 10 мВт/см2.

Для тривалої дії ЕМІ різних діапазонів довжин хвиль при помірній інтенсивності (вище за ПДК) характерним вважають розвиток функціональних розладів у ЦНС з не різко вираженими зрушеннями ендокринно-обмінних процесів та складу крові. У зв'язку з цим можуть виникнути головні болі, зміна тиску, нервово-психічні розлади, швидкий розвиток втоми. Можливі трофічні порушення: випадання волосся, ламкість нігтів, зниження маси тіла. Гострі порушення при впливі ЕМІ (аварійні ситуації) супроводжуються серцево-судинними розладами з непритомністю.

У діапазоні частот 30 кГц - 300 МГц інтенсивність ЕМІ РЧ оцінюється значеннями напруженості електричного поля (Е, В/м) та напруженості магнітного поля (Н, А/м).

У діапазоні частот 300 МГц - 300 ГГц інтенсивність ЕМІ РЧ оцінюється значеннями густини потоку енергії (ППЕ, Вт/м2, мкВт/см2).До організаційних заходів щодо захисту від дії електромагнітних полів відносяться:

1) Вибір режимів роботи випромінюючого обладнання, що забезпечують рівень випромінювання, що не перевищує гранично допустимий;

2) Захист часом - застосовується, коли немає можливості знизити інтенсивність випромінювання у цій точці до гранично допустимого рівня. Шляхом позначення, оповіщення тощо. Обмежується час перебування у зоні вираженого впливу електромагнітного поля. У чинних нормативних документах передбачено залежність між інтенсивністю щільності потоку енергії та часом опромінення;

3) Захист відстанню - застосовується, якщо неможливо послабити вплив іншими заходами, зокрема захистом часом. Метод ґрунтується на падінні інтенсивності випромінювання, пропорційному квадрату відстані до джерела. Захист відстанню покладено основою нормування санітарно-захисних зон - необхідного розриву між джерелами поля та житловими будинками, службовими приміщеннями тощо. Кордони зон визначаються розрахунками кожного конкретного випадку розміщення випромінюючої установки під час роботи їх у максимальну потужність випромінювання.

4.3 Небезпека ураження електричним струмом

Основним вражаючим фактором є струм, що протікає через людину. Встановлено найменші значення струму, що визначають ступінь ураження:

Пороговий відчутний струм 0,5-1,5 мА

Пороговий струм, що не відпускає, 10-20, мА

Пороговий струм фібриляції 50-80, мА

Смертельно небезпечний струм 100, мА та більше.

Напруга впливає результат поразки лише тією мірою, як і воно визначає силу струму. На результат поразки впливає шлях струму в тілі людини (права рука-ноги, ліва рука-ноги, рука-рука, нога-нога). Велике значення має тривалість перебігу струму. При збільшенні тривалості перебігу струму опір тіла людини знижується, що спричиняє зростання струму.

...