Інформаційні технології (частина І)

У пунктах меню Left та Right містяться такі підпункти (вибірково):

Brief (Краткий) - у вікні зображається стисла інформація про файли (виводиться тільки ім'я файлу);

Full (Полный) - у вікні зображається повна інформація про файли (виводиться ім'я файлу, його розмір, дата створення або останньої модифікації);

Перехід між режимами візуалізації здійснюється за допомогою лівої клавіші <Ctrl> та цифр від 0 до 9.

Info panel (Панель информации) - у вікні зображається зведена інформація про каталог та диск на іншій панелі (те ж, що команда <Ctrl-L>);

quick View (Быстрый просмотр) - у вікні зображається вміст файлу, на який вказує курсор в іншому вікні (те ж, що команда <Ctrl+Q>);

Tree Panel (Дерево папок) - виведення на екран дерева каталогів на диску для швидкого переходу в інший каталог (те ж, що команда <Ctrl+T>);

On/Off (Панель Вкл/Выкл) - виводиться чи не виводиться на екран відповідна панель (те ж, що команди <Ctrl+F1> та <Ctrl+F2>);

Drive (Сменить диск) - перехід на інший диск (те ж, що команди <Alt+F1>, <Alt+F2>).

Sort Modes (Режимы сортировки) - відкриває вікно вибору сортування у відповідній панелі, що містить такі пункти:

Name (Имя) - файли виводяться в алфавітному порядку їх імен;

eXtention (Расширение) - файли виводяться в алфавітному порядку їх розширень;

Modification Time (Время модификации) - файли виводяться в порядку зменшення дати останньої модифікації;

Size (Размер) - файли виводяться в порядку зменшення їх розміру;

Unsorted (Не сортировать) - файли та каталоги виводяться у тому порядку, в якому вони фізично записані;

Тут містяться й інші режими. Швидкий доступ до режимів сортування здійснюється за допомогою комбінацій <Ctrl+F3,F4,…,F11>, а до самого вікна вибору - <Ctrl+F12>. При повторному натисненні вищенаведених комбінацій сортування проводиться за тим же параметром, але в зворотному напрямі, про що сигналізує відповідно маленька або велика літера зверху від вмісту панелі.

Пункт меню Files дає можливість проводити різні операції з файлами. Практично всі ці операції закріплені за функціональними клавішами та описані вище.

Пункт меню Commands дозволяє виконувати різноманітні команди FAR.

Find file (Поиск файла) - пошук файлу на диску (те ж, що команда <Alt+F7>).

History (История команд) - перегляд останніх 16 команд, що були введенні у командному рядку (те ж, що команда <Alt+F8>);

Swap panels (Поменять панели) - вікна Far міняються місцями (те ж, що команда <Ctrl+U>).

Panels on/off (Панели Вкл/Выкл) - зняття панелей Far з екрану або відновлення їх на екрані (те ж, що команда <Ctrl+О>);

Menu file edit (Меню пользователя) - редагування списку команд, що виводиться при натисненні клавіші <F2>;

File panel filter (Фильтр панели файлов) - створення та вибір масок для фільтрації файлів (те ж, що команда <Ctrl+I>).

Пункт меню Options дозволяє задавати конфігурацію та режими роботи FAR. Для переміщення між режимами використовують клавіші зі стрілками. Режими, зліва від яких розташовані квадратні дужки, можуть бути увімкнені [x], або вимкнені [ ]. Перемикання між цими станами здійснюється клавішею <Space>. Після установки всіх потрібних режимів натиснути <Ctrl+Enter>; можна також встановити режими, виділивши за допомогою управління курсором напис Ок та натиснувши <Enter>.

System settings (Системные параметры) - встановлення конфігурації оболнки. Тут можна визначити чи потрібно зберігати історію команд (Save commands history), каталогів(Save folders history), перегляду та редагування(Save view and edit history). В цьому розділі визначається авто зберігання конфігурації(Auto save setup), режим знищення файлів (в корзину чи ні - Delete to Recycle Bin) та інші пов'язані з оболонкою опції.

Panel settings (Настройки панели) - встановлення вигляду панелей: показ прихованих та системних файлів (Show hidden and system files), підсвічування файлів різних типів (Highlight files), показ рядка статусу (Show status line), вільного простору (Show free size) та інше.

Interface settings (Настройки интерфейса) - дозволяє налаштувати інтерфейс: годинник на панелях (Clock in panels) та в редакторі (Clock in viewer and editor), наявність миші (Mouse) та рядка з призначенням функціональних клавіш (Show key bar), постійний показ верхнього меню (Always show menu bar) та інше.

Languages (Языки) - дозволяє вибирати російську чи англійську мови.

Confirmations (Подтверждения) - встановлення запитів на підтвердження копіювання (Copy), знищення (Delte), вихід з оболонки (Exit) та інших операцій. Якщо відповідний режим увімкнено то при кожному виконанні цієї операції оболонка буде запитувати підтвердження.

Viewer settings (Настройки программы просмотра) - розділ меню для вибору зовнішнього (External viwer) та конфігурування внутрішнього (Internal viewer) вьюерів.

Editor settings (Настройки редактора) - розділ меню для вибору зовнішнього (External editor) та конфігурування внутрішнього (Internal editor) редакторів.

Colors (Цвета) - надає вибір кольорів панелей, діалогів, меню, повідомлень та інших елементів оболонки. Black and white mode - перехід у чорно-білий режим. Set default colors повернення до початкових кольорів. Для редагування кольору спочатку вибирається поле для редагування (панель, діалог і т.д.), потім об'єкт (текст, підсвічений текс, границі полів та ін.). Після цього слід стрілками вибрати кольори тексту (Foreground) та фону (Bckground).

Save setup (Сохранить параметры) - зберігає встановлені режими роботи FAR (те ж, що команда <Shift+F9>).

3.2 Порядок виконання роботи

Для початку роботи у середовищі програмної оболонки Far необхідно виконати такі дії: в командному рядку наберіть команду far та натисніть клавішу <Enter>. Після запуску з'являються два прямокутних вікна. Нижче вікон розташовується запрошення командного рядку, де можна вводити команди. Ще нижче може розташовуватись рядок меню функціональних клавіш Far.

Для очистки екрану від вікон Far, наприклад, для перегляду повідомлень операційної системи, необхідно натиснути одночасно клавіші <Ctrl+O>.

Для введення в командний рядок із стека команд, що були введені раніше, натисніть <Ctrl+E>. В командному рядку з'явиться команда, що була введена раніше.

Far зберігає в пам'яті (в стеку) 16 команд, що були введені останніми. Щоб вивести на екран їх перелік натисніть одночасно клавіші <Alt+F8>. Для виконання однієї з них, необхідно попередньо вибрати її за допомогою керуючих клавіш (стрілок) та натиснути клавішу <Enter>.

Спробуйте додаткові команди керування панелями Far:

<Ctrl+P> - прибрати (вивести) одну з панелей з екрану (на екран);

<Ctrl+U> - поміняти панелі місцями;

<Ctrl+F1> - прибрати (вивести) ліву панель з екрану (на екран);

<Ctrl+F2> - прибрати (вивести) праву панель з екрану (на екран);

Для отримання інформації про диск або каталог одночасно натисніть клавіші <Ctrl+L>. З'явиться інформаційна панель про наявність вільної оперативної пам'яті та заповнення поточного диску. Для повернення до початкового стану натисніть клавіші <Ctrl+L> ще раз.

Far має можливості проводити сортування файлів по таких параметрах файлу: ім'я файлу, тип файлу, його розмір, час створення. Ця інформація про файл, що виділено курсором, видається у нижній частині вікна. Проведіть сортування по параметрах, що були перелічені, використовуючи такі команди:

<Ctrl+F3> - сортування по імені;

<Ctrl+F4> - сортування по розширенню;

<Ctrl+F5> - сортування по часу;

<Ctrl+F6> - сортування по розміру;

<Ctrl+F7> - невідсортований зміст каталогу;

У нижній частині екрану Far розташовано меню функціональних клавіш. Їх опис дано вище. Спробуйте дію цих клавіш. Будьте обережні при переміщенні (клавіша <F6>) та знищенні (клавіша <F8>) файлів - переміщуйте та знищуйте тільки свої файли!

Far дозволяє здійснювати деякі види команд, такі як копіювання, знищення, переміщення та ін. з групами файлів. Для створення такої групи відмітьте файли, що входять до неї, клавішею <Ins>; повторне натискання цієї клавіші знімає відмітку. Файли також можна вибирати за маскою, застосовуючи символи * та ?. Для цього натисніть на цифровій клавіатурі клавішу <+>. У вікні, що з'явиться, задайте потрібну маску. Для відміни вибору групи файлів за маскою натисніть на цифровій клавіатурі клавішу <-> та задайте потрібну маску файлів, вибір яких ви хочете відмінити. Виконайте наступні операції над групами файлів:

<F5> - Copy - копіювання групи файлів;

<F6> - RenMov - перейменування або переміщення групи файлів в інший каталог;

<F8> - знищення групи файлів або каталогів.

Для пошуку файлів на диску застосовують комбінацію клавіш <Alt+F7>. У вікні, що відкрилося, наберіть ім'я файлу для пошуку та натисніть клавішу <Enter>. У процесі пошуку файлів Far буде виводити їх список на екран. За допомогою керуючих клавіш (стрілок) виберіть потрібний вам файл та, натиснувши на клавішу <Enter>, перейдіть у каталог із знайденим файлом.

Для того, щоб у вікні Far вивести зміст поточного каталогу обраного диску, натисніть одночасно клавіші <Alt+F1> - для отримання інформації на лівій панелі або <Alt+F2> - для отримання інформації на правій панелі, потім натисніть клавішу з потрібною літерою (або вибрати її стрілками) та натисніть клавішу <Enter>. Far прочитає зміст каталогу на диску, який ви вибрали, та виведе його на екран.

Активізуйте верхнє керуюче меню. Вивчіть пункти меню та підменю та дослідіть їх дію (опис пунктів меню приведений вище). Для будь-якого пункту меню по клавіші <F1> можна викликати підказку. Спробуйте перенастроїти Far (після чого поверніть настройки у попередній стан).

3.3 Індивідуальне завдання

Індивідуальне завдання складається з 2 частин, які виконуються послідовно у відповідності з номером варіанту.

I частина. Виконати засобами Far завдання з комп'ютерного практикуму № 2 відповідно до вашого варіанту.

II частина. Виконати засобами Far завдання відповідно до вашого варіанту:

Варіант 1. Знайти найновіший файл у своїх каталогах та встановити для нього атрибут “скритий”.

Варіант 2. Знайти найдовший за розміром файл у своїх каталогах та встановити атрибут “лише для читання”.

Варіант 3. Знайти найстаріший файл у своїх каталогах та зробити його скритим.

Варіант 4. Знайти файли з розширенням .bmp.

Варіант 5. Встановити конфігурацію вікна Far таким чином, щоб в лівій панелі виводилось дерево каталогів диску C: та не виводився на екран рядок підказки.

Варіант 6. Встановити конфігурацію Far так, щоб в лівій панелі виводилась повна інформація про файли диску D:, а правої панелі не було на екрані.

Варіант 7. Встановити конфігурацію Far так, щоб лівої панелі не було на екрані, а в правій файли були впорядковані по іменам, та на екрані не було статусного рядка.

Варіант 8. Знайти каталог System32, скопіювати з нього найновіший файл до свого каталогу та присвоїти йому атрибут “лише для читання”.

Варіант 9. Знайти файли з розширенням .doc, скопіювати найменший з них до свого каталогу та присвоїти йому атрибут “скритий”.

Варіант 10. Перенести найбільший файл із свого каталогу найнижчого рівня до свого каталогу найвищого рівня та зробити його скритим.

Варіант 11. Створити локальне меню користувача із двох пунктів:

1. Запуск стандартної програми Windows Paint.

2. Перехід до свого каталогу найнижчого рівня.

Варіант 12. Створити локальне меню користувача із двох пунктів:

1. Запуск стандартної програми Windows Calculator.

2. Перевірка диску C: на наявність вірусів.

Варіант 13. Створити локальне меню користувача із двох пунктів:

1. Запуск створеного вами командного файлу.

2. Запуск програми Word.

Варіант 14. Створити локальне меню користувача із двох пунктів:

1. Запуск стандартної програми Windows Paint.

2. Знищення всіх файлів поточного каталогу.

Варіант 15. Створити локальне меню користувача із двох пунктів:

1. Копіювання на диск D: в каталог Temp всіх текстових файлів поточного каталогу з присвоєнням їм розширення .bak.

2. Знищення всіх файлів резервних копій поточного каталогу (з розширенням .bak), які починаються з літери a.

Варіант 16. Створити локальне меню користувача із двох пунктів:

1. Запуск програми Word.

2. Копіювання в каталог Temp всіх файлів поточного каталогу з присвоєнням їм розширення .bak.

Результати та висновки з роботи оформити протоколом.

3.4 Контрольні питання

Які переваги та недоліки програмної оболонки типу Far у порівнянні з можливостями операційної системи?

Які ви знаєте інші оболонки? В чому їх переваги та недоліки?

Що таке файловий в'юер?

Для чого служать "гарячі" клавіші?

Назвіть призначення основних функціональних клавіш FAR.

Чим відрізняються локальне та глобальне меню?

Що таке гiпертекстова система? Що таке контекстно-залежна довідка?

Комп'ютерний практикум № 4. Сервісні програмні засоби

Мета: Ознайомитися з поняттям комп'ютерного вірусу та отримати навички роботи з антивірусними програмами та архіваторами.

4.1 Теоретичні відомості

Комп'ютерним вірусом називається програма, що має властивості саморозмноження, тобто здатна включати в інші програмні засоби код, що може розмножуватися й надалі. Крім інфікування комп'ютерний вірус може виконувати інші дії, від зовсім безпечних до руйнівних, наприклад, знищення або модифікацію даних. Комп'ютерні віруси можуть розповсюджуватися від однієї програми до іншої, що робить їх дуже небезпечними. Заражені програми або їхні копії можуть передаватися через носії інформації або по комп'ютерній мережі на інші комп'ютери. При цьому кількість заражених програм може зростати в геометричній прогресії, приводячи до своєрідних епідемій.

Умовно комп'ютерні віруси можна поділити на файлові та бутові. Файлові віруси є найбільш розповсюдженим різновидом комп'ютерних вірусів. Вони заражають будь-який тип виконуваних або інших файлів. Бутові віруси є досить спеціалізованим різновидом комп'ютерних вірусів. Вони заражають завантажувальний сектор гнучкого або твердого диску. Після цього при завантаженні системи із зараженого диску вірус одразу попадає в оперативну пам'ять і далі може виконувати свої дії. Крім описаних типів вірусів існують гібриди, що об'єднують в собі властивості як файлових, так і бутових вірусів.

Останнім часом значного поширення набули віруси, що розповсюджуються з повідомленнями електронної пошти.

Для боротьби з комп'ютерними вірусами поряд з організаційно-адміністративними заходами існує спеціальне програмне забезпечення. Спрощено програмні засоби боротьби з вірусами можна поділити на сканери, монітори, ревізори змін, імунізатори та поведінкові блокіратори.

Сканери

Антивірусні сканери - піонери антивірусного руху, що вперше з'явилися на світ практично одночасно з самими комп'ютерними вірусами. Принцип їх роботи полягає в пошуку у файлах, пам'яті, і завантажувальних секторах вірусних масок, тобто унікального програмного коду вірусу. Вірусні маски (описи) відомих вірусів містяться в антивірусній базі даних і якщо сканер зустрічає програмний код, співпадаючий з одним з цих описів, то він видає повідомлення про виявлення відповідного вірусу.

Однак модифікації вірусу можуть зробити його невидимим для сканера: програмний код повністю не співпадатиме з описом в базі даних. Іншим аспектом даної проблеми є поліморфні віруси, тобто віруси, що не мають постійного програмного коду: заражаючи черговий файл, вони за допомогою шифрування самостійно змінюють свій вигляд, при цьому зберігають свою функціональність.

Інша проблема: час між появою вірусу і виходом відповідного оновлення користувач залишється практично незахищеним від атак нових вірусів.

Нарешті, ще одна проблема: антивірусний сканер перевіряє файли, тільки коли користувач "попросить" його це зробити, тобто запустить програму. Це вимагає постійної уваги і концентрації. Дуже часто користувачі забувають перевірити сумнівний файл, завантажений, наприклад, з Інтернет і, в результаті, власноручно заражають свій комп'ютер. Таким чином, сканер здатний визначити факт зараження постфактум, тобто вже після того, як в системі з'явиться вірус.

Монітори

Розвиток апаратних можливостей комп'ютерів і поява більш досконалих операційних систем зробив можливою розробку другого виду антивірусних програм - антивірусних моніторів.

За своєю суттю всі вони є різновидом сканерів, які постійно знаходяться в пам'яті комп'ютера і здійснюють автоматичну перевірку всіх використовуваних файлів у режимі реального часу. Сучасні монітори здійснюють перевірку в момент відкриття і закриття програми. Таким чином, виключається можливість запуску раніше інфікованих файлів і зараження файлу резидентним вірусом.

Для включення антивірусного захисту, користувачу досить завантажити монітор при запуску операційної системи або додатку. Як правило, це робить сам антивірусний пакет в процесі його установки.

Завдяки фоновому режиму роботи антивірусні монітори дозволяють користувачу не обтяжувати себе турботою про ручне сканування кожного нового файлу: антивірусна перевірка буде здійснена автоматично. У разі виявлення шкідливої програми, монітор, залежно від настройок, вилікує файл, заблокує його виконання або ізолює, перемістивши в спеціальну карантинну директорію для подальшого дослідження.

В порівнянні з антивірусними сканерами монітори надають користувачам більше зручностей в роботі з комп'ютерами, повністю автоматизуючи процес перевірки системних ресурсів. До інших їх достоїнств варто віднести здатність виявити, локалізувати і блокувати вірус на самій ранній стадії його розмноження.

Проте, монітори також вимагають наявність громіздких антивірусних баз даних.

Ревізори змін

Третій різновид антивірусів - ревізори змін (integrity checkers). Ця технологія захисту заснована на тому факті, що віруси є звичайними комп'ютерними програмами, які мають здатність таємно створювати нові або впроваджуватися у вже існуючі об'єкти (файли, завантажувальні сектори). Іншими словами, вони залишають сліди у файловій системі, які потім можна відстежити і виявити факт присутності шкідливої програми.

Принцип роботи ревізорів змін заснований на знятті оригінальних "відбитків" (CRC-сум) з файлів, системних секторів і системного реєстру. Ці "відбитки" зберігаються в базі даних. При наступному запуску ревізор звіряє "відбитки" з їх оригіналами і повідомляє користувача про зміни, що відбулися, окремо виділяючи вірусоподібні та інші, не підозрілі, зміни.

У ревізорів змін теж є свої недоліки. По-перше, вони не здатні спіймати вірус у момент його появи в системі, а роблять це лише через деякий час, вже після того, як вірус розійшовся по комп'ютеру. По-друге, вони не можуть визначити вірус в нових файлах (у електронній пошті, у файлах, відновлюваних з резервної копії або при розпаковуванні файлів з архіву), оскільки в їх базах даних відсутня інформація про ці файли. Цим користуються деякі віруси, які використовують цю "слабкість" ревізорів і заражають тільки новостворювані файли, залишаючись, таким чином, невидимими для цих антивірусних програм. По-третє, ревізори вимагають регулярного запуску - чим частіше це відбуватиметься, тим надійнішим буде контроль над вірусною активністю.

Імунізатори поділяються на два види: імунізатори, що повідомляють про зараження, і імунізатори, які блокують зараження яким-небудь типом вірусу.

Перші зазвичай записуються в кінець файлів (за принципом файлового вірусу) і при запуску файлу кожного разу перевіряють його на зміну. Недолік у таких імунізаторов всього один, але він принциповий: абсолютна нездатність виявити зараження вірусами-невидимками.

Другий тип імунізаторов захищає систему від поразки яким-небудь певним вірусом. Файли модифікуються таким чином, що вірус приймає їх за вже заражені. Для захисту від резидентного вірусу в пам'ять комп'ютера заноситься програма, що імітує копію вірусу. При запуску вірус натикається на неї і вважає, що система вже заражена.

Другий тип імунізації не може бути визнаний універсальним, оскільки не можна імунізувати файли від всіх відомих вірусів: у кожного з них свої прийоми визначення зараженості файлів. Крім того, багато вірусів не перевіряють файли на предмет присутності в них своєї копії.

Через описані вище недоліки імунізатори не набули великого поширення і в даний час практично не використовуються.

Поведінкові блокіратори

Всі перераховані вище типи антивірусів не вирішують головної проблеми - захисту від невідомих вірусів. Таким чином, комп'ютерні системи є беззахисними перед ними до тих пір, поки антивірусні компанії не розроблять протиотрути. Іноді на це потрібно до декількох тижнів. Весь цей час компанії по всьому світу мають реальну "можливість" втратити найважливіші дані, від яких залежить майбутнє їх бізнесу або результати багаторічних праць. Саме поведінкові блокіратори мають реальну можливість протистояти атакам нових вірусів.

Що таке поведінковий блокіратор? Це резидентна програма, яка перехоплює різні події і у разі "підозрілих" дій (дій, які може проводити вірус або інша шкідлива програма), забороняє цю дію або запрошує дозвіл у користувача. Іншими словами, блокіратор здійснює не пошук унікального програмного коду вірусу (як це роблять сканери і монітори), не порівнює файли з їх оригіналами (на зразок ревізорів змін), а відстежує і нейтралізує шкідливі програми по їх характерним діям.

У кожного виду антивірусних програм є свої переваги і недоліки. У сукупності ж вони вдало компенсують один одного, підвищуючи ступінь захисту як домашнього комп'ютера, так і гетерогенної мережі світового масштабу.

Засоби стиснення даних призначені для стиснення інформації, що знаходиться на диску, з метою економії дискового простору. При цьому початковий масив символів (наприклад, файл) перетворюється в інший масив (файл) меншого розміру. Методи стиснення інформації походять з теорії кодування та ґрунтуються на понятті надмірності коду.

Умовно засоби стиснення даних для персональних комп'ютерів можна поділити на програми-архіватори та програми стиснення дисків. Програми-архіватори дозволяють перетворити файл або групу файлів в інший файл меншої довжини. Крім цього вони звичайно надають інші допоміжні послуги: групування файлів, розбивка архіву на кілька частин, закриття даних від несанкціонованого доступу та ін. Найбільш розповсюдженими є архіватори RAR, ZIP, ARJ, тощо. Усі вони виконують приблизно однакові функції: створення/додавання архіву, розархівування, перегляд списку заархівованих файлів, тестування архіву, архівування з паролем і т.д.

Примітка. Для роботи у середовищі Windows існують вікноорієнтовані версії популярних архіваторів, наприклад, WinRar, WinZip, тощо.

4.2 Порядок виконання роботи

З'ясуйте, які антивірусні програми встановлено на вашому комп'ютері. Ознайомтесь з їх основними функціями.

З'ясуйте, які архіватори встановлено на вашому комп'ютері. Ознайомтесь з їх основними функціями.

4.3 Індивідуальне завдання

З допомогою архіватора WinRar заархівуйте каталог Temp на диску D: з паролем, створивши багатотомний архів (розмір тому 1 Мб).

Розархівуйте щойно утворений архів у свій каталог.

Перевірте каталог Temp на диску D: на наявність вірусів.

Результати та висновки з роботи оформити протоколом.

4.4 Контрольні питання

Що називається комп'ютерним вірусом? Дайте класифікацію комп'ютерних вірусів.

Які ви знаєте категорії антивірусних програмних засобів?

Назвіть переваги різних антивірусних програм.

Які основні можливості надають програми-архіватори?

Комп'ютерний практикум № 5. Технологія електронних таблиць

Мета: Засвоїти елементи технології електронних таблиць. Отримати навички в роботі і вивчити основні можливості програми Excel .

5.1 Теоретичні відомості

Mіcrosoft Excel є однією з найпопулярніших програм обробки інформації, що може бути представлена у вигляді таблиць.

Технологія електронних таблиць (ЕТ) знаходить широке застосування у різноманітних сферах діяльності людини: бухгалтерський та банківський облік; планування та розподіл ресурсів; інженерно-технічні розрахунки; обробка великих масивів інформації; дослідження динамічних процесів. Електронні таблиці є незамінними при складанні усіх видів звітів або оцінки ефективності роботи. Їх було винайдено для людей, які оперують громіздкими формулами і великою кількістю цифр.

Концепція ЕТ вперше з'явилася у системі VіsіCalc на початку 80-х років. Подальший розвиток родини ЕТ - пакети SuperCalc, Multіplan. ЕТ є одним з основних компонентів інтегрованих пакетів Sumphony, Framework, Open Access, Works, Lotus-1-2-3.

Основні поняття

ЕТ являє собою звичайну таблицю. Її стовпчики (columns) позначаються літерами A, ..., Z, AA, ..., AZ, ..., ZA, ..., ZZ. Звичайно у ЕТ загальна кількість стовпчиків - 255. Рядки (rows) позначаються цифрами. У різних ЕТ може бути різна кількість рядків. Комірка або клітинка таблиці (cell) може бути задана літерою стовпчика та цифрою рядка, наприклад A1, F20, ІV9999.

Об'єктами дії команд ЕТ можуть бути комірка, стовпчик, рядок, діапазон рядків, діапазон стовпчиків, блок клітинок. Блок клітинок позначається двома клітинками - лівою верхньою та правою нижньою.

Основний елемент зберігання даних - комірка - характеризується:

адресою (ім'ям);

вмістом (може бути порожньою або містити дані у вигляді рядка тексту, числа або формули);

значенням, яке визначається вмістом даної клітинки, а також клітинок, на які у формулі є посилання;

форматом відображення на екрані вмісту або значення клітинки; можна задавати довільну ширину відображення стовпчика клітинок, розташування даних у клітинках, змінювати кількість знаків у числах, а також здійснювати їх масштабування, доповнювати числа спеціальними знаками;

статусом (клітинка може бути захищеною і незахищеною від модифікації даних).

Структура ЕТ

Незалежно від типу інформації, яку містить таблиця, у неї можна виділити 4 поля.

1) Поле опису задачі, що складається з клітинок з текстовою інформацією, яка відображає назву й призначення ЕТ.

2) Поле початкових даних, що містить "незалежні" клітинки з числовою інформацією. Уведення початкових даних здійснюється в ручному режимі.

3) Поле розрахункових формул, що містить "залежні" клітинки з формулами, в яких операндами є назви клітинок з початковими даними та параметрами. Заповнення поля формул здійснюється автоматично. Поле формул може бути захищено як і поле опису задачі.

4) Поле форматування результатів розрахунків ЕТ, містить клітинки з формулами кінцевих результатів.

Програму Excel під MS Wіndows характеризує зручний інтерфейс користувача, розвинена система підказок та універсальність використовування. Крім того Excel має багато додаткових засобів роботи з електронними таблицями, наприклад побудова різноманітних графіків та діаграм по даним таблиці. Excel дозволяє підключати окремі бібліотеки, розроблені у будь-якій системі програмування.

5.2 Порядок виконання роботи

Для роботи в Excel необхідно скористатись панеллю задач або вкладеним меню Start (Пуск).

Вікно Excel складається з програмного (зовнішнього) та робочого (внутрішнього) вікон. Робоче вікно розбито на рядки та стовпчики. На робочій сторінці міститься 256 стовпчиків та 16384 рядка. Адреса поточної комірки висвітлюється у лівому верхньому кутку екрану. Програмне вікно містить у себе рядок стану (нижній рядок вікна чи екрану), рядок падаючих меню та інструментальну лінійку з кнопками. Кнопки лінійки інструментів дозволяють швидко та легко викликати функції Excel, які вживаються найчастіше. Майже всі вони викликаються через меню. Виклик та закриття інструментальної лінійки здійснюється через меню OptіonsToolbars.

Задайте виведення лінійок Standard та Formattіng.

Пересування по таблиці здійснюється за допомогою клавіш керування курсором, лінійок прокрутки та клавіш <Home>, <End>, <Ctrl+Home>, <Ctrl+End>.

Спробуйте і зафіксуйте дію всіх цих способів.

Редагування даних у комірці до закінчення введення - клавішами <Del> та Backspace, після введення - клавішею <F2>. Знищення вмісту - EdіtClear. Поле уведення даних до комірки розташовано праворуч від індикатора адреси комірки. При введенні текстова інформація повинна братися у лапки, а введення чисел, дат і формул повинно починатися з символу =.

Уведіть у А5 значення 25.346 (Enter - для закінчення введення у комірку), у В5 -5.27, у В3 - текст "Перші кроки в Excel".

Для кожної комірки характерний свій формат - шрифт, його розмір, центрування, форма уведення чисел (число нулів після коми) і т.д. Формат можна змінити за допомогою лінійок інструментів Standard або через меню Format.

Зробіть ваш текст у B3 похиленим (іtalіc), а число у В5 - жирним (bold).

Можна виконувати групові операції над комірками. Щоб виділити стовпчик (рядок) комірок треба натиснути на ньому мишею. Щоб виділити прямокутний блок комірок, необхідно:

а) натиснути <Shіft> і стрілками курсору вибрати блок;

б) при виділенні мишею - натиснути на ліву кнопку і, не відпускаючи, зачорнити потрібний блок.

У формулах блок комірок визначається двома діагональними комірками, які при написанні розділені двокрапкою (наприклад, С5:F5).

Виділіть фрагмент А1:С5 і задайте підкреслення.

Написання формул в Excel відрізняється від звичайного лише тим, що замість імені змінної потрібно вводити адресу комірки.

Занесіть у С5 формулу "=А5+В5", і ви побачите у С5 результати підрахунку. Аналогічно працює і решта операцій.

Вся потужність програми Excel розкривається у величезній кількості вбудованих функцій - математичних, статистичних і багатьох інших.

Простий приклад функції - це функція суми. Теоретично можливо записати суму великої кількості комірок формулою складення у вигляді В1+В2+С1+С2+..., проте після уведення тридцятої адреси комірки перед очима почнуть кружляти кольорові зірочки. Тому зручніше користуватися функцією суми блоку. Вона буде виглядати таким чином: =SUM (B1:C27) (=СУММ (B1:C27)).

Запишіть у С6 формулу суми для блоку А5:В5. Результат повинен збігатися зі значенням у комірці С5. Те ж саме можна зробити за допомогою кнопки суми на лінійці Standard.

Більш докладний опис об'єктів програмного чи робочого вікон можна отримати, натиснувши на кнопку із зображенням знака питання на лінійці Standart і натисненням знаком питання, що з'явиться замість стрілки, на об'єкт, який вас цікавить.

5.3 Індивідуальне завдання

Індивідуальне завдання складається з 4 частин.

І частина. Скласти таблицю значень та побудувати графік функції для від 0° до 1020° з кроком 30° у відповідності з номером варіанту:

Варіант 1.

Варіант 2.

Варіант 3.

Варіант 4.

Варіант 5.

Варіант 6.

Варіант 7.

Варіант 8.

Варіант 9.

Варіант 10.

Варіант 11.

Варіант 12.

Варіант 13.

Скласти таблицю значень та побудувати графік функції для від -100 до 100 з кроком 10:

Варіант 14.

Скласти таблицю значень та побудувати графік функції для від -20 до 20 з кроком 2:

Варіант 15.

Варіант 16.

Варіант 17.

Варіант 18.

Варіант 19. Побудувати графік залежності площі трикутника зі стороною 4 см від висоти, проведеної на цю сторону. Скласти таблицю значень.

Варіант 20. Побудувати графік залежності площі круга від його радіуса. Скласти таблицю значень.

Варіант 21. Побудувати графік залежності висоти циліндра об'ємом 300 см³ від радіуса основи. Скласти таблицю значень.

Варіант 22. Побудувати графік залежності висоти конуса об'ємом 300 см³ від радіуса основи. Скласти таблицю значень.

Варіант 23. Побудувати графік залежності сторони трикутника від висоти, проведеної до цієї сторони, якщо площа трикутника 254 см² . Скласти таблицю значень.

Варіант 24. Побудувати графік залежності об'єму кулі від її радіуса. Скласти таблицю значень.

Варіант 25. Обчислити довжину кола та площу круга, якщо радіус змінюється від 1 до 49 з кроком 2. Побудувати відповідні графіки.

ІІ частина

Таблиця 2 Рівень продажу автомобілів в Україні у 2000 та 2018 роках

	2000 рік	2018 рік
Volvo	25%	35%
BMW	5%	35%
Таврія	20%	7%
ВАЗ	50%	23%

Обчислити середнє значення продажу для кожної марки автомобіля.

Побудувати діаграму рівня продажу автомобілів у 2000 та 2018 роках із використанням дизайнерських можливостей Excel (градієнтна заливка, заливка текстурою тощо).

ІІІ частина

1. Заповніть таблицю (10 рядків) згідно своєму варіанту.

2. Доповніть таблицю стовпцем з назвою Номер по порядку та заповніть його з допомогою Автозаполнения.

3. Відформатуйте таблицю, щоб вона мала якнайкращий вигляд (змінюючи шрифт, фон, вирівнювання, границі).

4. Побудуйте наглядну діаграму (гістограму, графік). Налаштуйте та відформатуйте діаграму так, щоб вона мала якнайкращий вигляд.

Варіанти завдань:

1. Відомість на зарплату за ____________

ПІБ	Кількість днів	Денна ставка	Нараховано	Утримано %	Сума для видачі
дані	дані	дані	формула	дані	формула

2. Відомість на премію за _____________

ПІБ	Посада	Стаж роботи	Оклад	% премії	Нараховано
дані	дані	дані	дані	формула	формула

3. Відомість наявності товарів на складі

Код товару	Назва	Отримано	Видано	Залишок
дані	дані	дані	дані	формула

4. Випуск продукції

Код продукції	Назва	Дата	Кількість	Ціна	Вартість
дані	дані	дані	дані	дані	Формула

5. Торговий бюджет за ________________ фінансовий рік

Місяць	Прихід	Витрати на товари	Інші витрати	Прибуток
			Реклама	Оренда	Кредит
дані	дані	дані	дані	дані	дані	формула

6. Випуск продукції _____________ цехом

ПІБ	Розряд	Вироблення	% виконання
		За планом	Фактично
дані	дані	дані	дані	формула

7. Результати сесії групи _______ за 1 семестр _______ року

ПІБ	Оцінка	Середній бал
	Екзамен 1	Екзамен 2	Екзамен 3	Екзамен 4
дані	дані	дані	дані	дані	формула

8. Облік випуску щомісячних журналів

Рік випуску	Назва журналу	Ціна одного екземпляру	Тираж за місяць	Вартість випуску за рік
дані	дані	дані	дані	формула

9. Облік роботи бюро перекладів

ПІБ перекладача	Коефіцієнт складності	Кількість знаків	Тариф за 1 тис. знаків	Вартість перекладу
дані	дані	дані	дані	формула

10. Витрата тканини швейним цехом

Назва виробу	План випуску даного виробу	Норма витрати (на один виріб)	Витрата тканини
		Тканина 1	Тканина 2	Тканина 1	Тканина 2
дані	дані	дані	дані	формула	формула

11. Облік оренди

ПІБ орендатора	Дата початку оренди	Виплачена сума	Вартість 1 дня	Дата наступної оплати оренди
дані	дані	дані	дані	формула

12. Облік уцінки товарів

Назва	Дата надходження	Ціна	Коефіцієнт уцінки	Поточна дата	Нова ціна
дані	дані	дані	дані	дані	формула

13. Облік продажу автомобілів

Марка авто	ПІБ продавця	Вартість авто	% з продажу	Премія продавцю
дані	дані	дані	дані	формула

14. Виторг мережі магазинів

Назва магазину	1 Квартал	2 Квартал	3 Квартал	4 Квартал	Сумарний виторг	Середній виторг
дані	дані	дані	дані	дані	формула	формула

15. Реалізація товарів магазином

Назва товару	Кількість	Ціна	Вартість товару	План	Відсоток плану
дані	дані	дані	формула	дані	формула

ІV частина

1. Протабулюйте задану функцію f(x) зі свого варіанта на деякому проміжку [а;b] з кроком h.

2. Обчисліть максимальне та мінімальне значення функції (скористайтесь відповідними функціями Мастера функцій).

3. Підрахуйте кількість значень функції більших 2 (скористайтесь відповідними функціями Мастера функцій).

4. Обчисліть суму та кількість додатних значень функцій (скористайтесь відповідними функціями Мастера функцій).

5. Побудуйте графік функції.

Таблиця 3

Варіант n	Функція f(x)	Межі
1		a=-7; b=8; h=1
2		a=-3; b=4; h=0,5
3		a=-1; b=5; h=0,4
4		a=-3; b=2,1; h=0,3
5		a=-6; b=9; h=1
6		a=-1; b=2; h=0,2
7		a=-8; b=7; h=1
8		a=-2; b=3,1; h=0,3
9		a=-3; b=4; h=0,5
10		a=-1; b=5; h=0,4
11		a=-1; b=2; h=0,2
12		a=-3; b=2,1; h=0,3
13		a=-6; b=9; h=1
14		a=-7; b=8; h=1
15		a=-1; b=2; h=0,2

Таблиці та графіки зберегти у файлі для використання у наступній роботі.

Результати та висновки по роботі оформити протоколом.

5.4 Контрольні питання

Охарактеризуйте табличні процесори (на прикладі EXCEL).

Що є основним елементом даних електронної таблиці? Які типи даних може містити комірка?

Як адресується комірка ЕТ, блок комірок?

Що означає знак $ при записі формул в EXCEL?

Перелічіть основні та допоміжні можливості табличного процесору EXCEL.

Комп'ютерний практикум № 6. Текстовий процесор MS Word

Мета: Засвоїти комп'ютерну технологію підготовки текстової документації та звітів за допомогою текстового процесору Microsoft Word.

6.1 Теоретичні відомості

Microsoft Word є потужним багатовіконним текстовим процесором, побудованим на основі графічного інтерфейсу. Word працює за технологією WYSIWYG (від англійської: What You See Is What You Get) - візуалізація документа на дисплеї в такому вигляді, в якому він буде надрукований. Це дозволяє витрачати значно менше паперу і часу на пробні верстки. Word має вбудовані можливості настільної видавничої системи (DeskTop Publishing, DTP); деякі з них розглянуті нижче.

Керування текстовим процесором Word виконується за допомогою системи меню та вкладених меню (викликається клавішею Alt, як і в усіх Windows-програмах), або за допомогою маніпулятора "миша" та кнопок на панелях інструментів.

Функціональні можливості WINWORD

Форматування тексту:

установка параметрів формату сторінки: лівого, правого, верхнього, нижнього полів;

форматування абзаців: установка відступів для першого його рядка, а також для усіх інших;

вирівнювання рядків по лівому/правому краю, центрування або розтяжка на всю ширину сторінки;

розбивка на сторінки, автоматичне або ручне вставлення кінця сторінки;

встановлення інтервалу між рядками.

Розмітка та виділення окремих елементів тексту:

заміна шрифту окремих слів, рядків, абзаців;

підкреслення, розбивка слів, підсилення яскравості (товщини), курсив;

введення верхніх та нижніх індексів.

Введення нетекстових фрагментів:

малюнків;

математичних виразів та інших формул (див. 6.1.4);

таблиць (див. 6.1.5);

вставка об'єктів з інших Windows-програм (див. 6.1.6).

Взаємодія з файловою системою:

збереження (завантаження) файлів;

переміщення по каталогам та вибір файлів для роботи;

злиття текстів з різних файлів, взаємні переноси фрагментів текстів поміж різних файлів.

Виведення текстів на друкуючі пристрої різноманітних типів із завданням параметрів друку:

типу принтера;

розміру сторінки;

лівого поля та довжини рядка або лівого та правого полів;

порядку нумерації сторінок, колонтитулів (стандартних написів на верхньому та нижньому полі кожної сторінки), друку у два стовпчики.

Word має вбудовану мову макрокоманд WordBasic, яка може використовуватись як мова програмування.

Програма має гіпертекстову контекстно-залежну систему допомоги, яка може викликатися через пункт меню HELP.

Редактор формул

Призначення

За допомогою редактора формул (Equation Editor) - прикладної програми, яка входить до складу Word, - у текст документа легко вставляються математичні символи та формули. У термінології Windows вставлена формула являє собою об'єкт. Інтерфейс дозволяє виконувати усі операції як з клавіатури, так і за допомогою "миші".

Палітри доступних математичних символів та шаблонів охоплюють широкий спектр застосувань. У створюваних за допомогою редактора формул об'єктах можуть використовуватись інтеграли, матриці, символи теорії множин і т.д., причому їх вигляд на екрані повністю відповідає одержуваній на принтері твердій копії.

Запуск редактора

Редактор формул може запускатися або як самостійна програма, або з середовища Word.

Для запуску редактора формул з WinWord слід помістити курсор на те місце, де необхідно вставити формулу, та визвати редактор через меню: InsertObjectEquation. Також можна скористуватися відповідною кнопкою на стандартній лінійці.

Після запуску редактора формул відкривається його прикладне вікно. У першому рядку під меню розташована палітра математичних символів. У цій палітрі можна вибрати необхідні символи і ввести їх у формули. Математичні символи згруповані за функціональною ознакою ї розташовані в окремих групах. Рядком нижче знаходиться палітра шаблонів. За її допомогою у тексті зображуються математичні відношення, операції та складні об'єкти, такі як інтеграл, матриця, тощо.

Таблиці

У Word передбачені розвинуті засоби роботи з таблицями. Для них реалізований такий же WYSIWYG-інтерфейс як і для інших об'єктів - текстів, формул, тощо. Ширину колонок таблиці можна змінити "мишею" безпосередньо на екрані вже після її створення. Крім того, Word узгоджує висоту рядка з введеними даними, автоматично верстаючи рядки.

Таблиця створюється так, як і інші об'єкти через меню або за допомогою кнопки на лінійці. Якщо користуватися лінійкою, то переміщуючи курсор "миші" при нажатій кнопці, можна вибирати розмір таблиці.

В існуючій таблиці можна:

добавляти (знищувати) колонки та рядки;

змінювати ширину колонок та висоту рядків;

сортувати зміст таблиці;

розділяти та поєднувати комірки та інше.

Вставка об'єктів з інших програм Windows

Word задовольняє усім вимогам до Windows-програм і тому має можливість імпортувати об'єкти з інших програм Windows, наприклад, малюнків з Paint, таблиць з Excel тощо. Це може робитися як через обмінний буфер, так і імпортом з файлу, формат якого відомий Word.

Для імпортування об'єкту через обмінний буфер необхідно увійти в програму, що обробляє ці об'єкти, виділити потрібний фрагмент та занести його в буфер обміну (наприклад, за допомогою комбінації <Ctrl+Ins>). Після цього необхідно перейти в Word і вставити у потрібне місце об'єкт з буферу (наприклад, за допомогою комбінації <Shift+Ins>).

Для вставки об'єкту безпосередньо з файлу можна скористатися меню InsertObject. Вибраний об'єкт буде вставлено у позицію курсора.

Використання стилів

Рис. 4

Стилі - це набори команд форматування символів, абзаців або структурних рівнів документа. За замовчуванням активний шаблон документа Normal.dot, який вміщує набір стилів, що відображається в кожному новому документі. Щоб переглянути параметри стилів, потрібно розкрити низхідний список Style/Стиль, в якому є назва стилю, його шрифт, розмір, накреслення та тип вирівнювання. Якщо виділити ділянку тексту, наприклад, заголовок, і активізувати стиль Heading 1/Заголовок 1, то цей фрагмент тексту змінить вигляд, згідно налаштувань стилю.

Зазначимо, що вигляд фрагментів тексту можна задавати без використання стилів, однак створюючи великі за обсягом документи, оформлення яких може змінюватися, а також для формування змісту документа, переліку ілюстрації та покажчика доцільно скористатися стилями. Користувач може самостійно змінювати параметри стилів залежно від потреб. За допомогою команди Format/Формат і Style/Стиль, у діалоговому вікні якої в полі Style/Cтиль є перелік усіх стилів шаблону Normal.dot чи шаблону документа, що опрацьовується (вибір в полі List/Список). Усі налаштування відображаються у вікнах попереднього перегляду Paragraph Preview/Абзац та Character Preview/Знаки. У полі Discription/Описание описані усі параметри шрифту та абзацу вибраного стилю.

Рис. 5

Для зміни параметрів потрібно натиснути на кнопку Modify/Изменить.

В діалоговому вікні Modify Style / Создание стиля висвічується ім'я стилю, яке доцільно змінити. Натиснувши на кнопку Format/Формат вибирають параметр, який потрібно змінити (шрифт, абзац, тощо). Якщо натиснути на кнопку Shortcut Key/Клавиша, то можна для стилю призначити клавіатурну комбінацію.

Ці ж дії можна виконати у діалоговому вікні New Style/Создание стиля, яке утвориться після натискання на кнопку New/Создать в діалоговому вікні Style/Стиль.

Рис. 6

Зазначимо, що для ефективного опрацювання тексту доцільно застосовувати такі стилі:

· Normal/Обычный - для основного тексту документа;

· Heading 1/Заголовок 1 - для загального заголовку документа;

· Heading 2/Заголовок 2 - для заголовків розділів;

· Heading 3/Заголовок 3 - для заголовків підрозділів;

· Caption/Название - для підписів малюнків.

Укладання змісту

Якщо заголовки оформлені за допомогою відповідних стилів, то користувач може укласти зміст документа. Для цього фіксують курсор у кінці або на початку документа і викликають команду Insert/Вставка і Index And Tables/Оглавление и указатели.

У діалоговому вікні Index аnd Tables/Оглавление и указатели на закладці Table of Contents/Оглавление зображено зовнішній вигляд змісту, який можна коректувати в полях:

· Show page numbers/Показать номера страниц - видавати номери сторінок;

· Right align page numbers/Номера страниц по правому краю - номери сторінок вирівняти до правої межі;

· Tab leader/Заполнитель - заповнювач прогалини;

· Formats/Форматы - формати шаблонів оформлення;

· Show levels/Уровни - кількість рівнів.

Зміст документа розміститься в окремій секції документа. Якщо клацнути на якомусь пункті змісту, то здійсниться перехід до відповідного місця у документі.

Рис. 7

6.2 Порядок виконання роботи

Запустіть текстовий процесор Word

Для набору тексту, використовуючи пункт меню FORMAT та підпункт FONT, виберіть потрібний шрифт, його стиль та розмір. Усі такі дії можна також виконувати за допомогою відповідних органів керування на "стандартній" та інших лінійках.

Виділіть заголовок тексту шрифтом з підкресленням, відцентруйте його.

Наберіть (або завантажте існуючий) фрагмент тексту, розділеного на абзаци, обсягом понад одну сторінку.

За допомогою пункту меню VIEW та підпункту PAGE LAYOUT розставте розподільники сторінок.

Опануйте клавіші переміщення курсору по тексту, знищення символів та рядків.

Збережіть текст з довільним ім'ям (FILESAVE, лінійка, або <Ctrl+S>).

За допомогою підпунктів FIND та REPLACE пункту EDIT здійсніть контекстний пошук та заміну слова в тексті. Поекспериментуйте при цьому з параметрами Match case (відміна перевірки регістру), Whole word (пошук тільки слів, виділених з обох боків пробілами), та іншими. Виконуйте подібні дослідження кожного разу при вивченні різноманітних функцій Word.

Відкрийте новий файл (користуючись меню, кнопкою на стандартній лінійці або комбінацією клавіш <Ctrl+N>).

Завантажте існуючий файл.

Засвойте роботу з фрагментами тексту. Для цього послідовно скопіюйте абзаци тексту з одного вікна в інше.

Виберіть пункт меню VIEWPAGE LAYOUT (або друга кнопка внизу на рамці вікна файлу).

Установіть бажані параметри тексту за допомогою пункту меню FORMAT, або натиснувши праву клавішу "миші" та вибравши пункт PARAGRAPH, або за допомогою лінійки.

Виставте бажані параметри сторінок.

Збережіть текст.

Наберіть новий файл та збережіть його з іншим ім'ям.

Здійсніть контекстний пошук та заміну слова у тексті (EDIT REPLACE, <Ctrl+H>).

За допомогою кнопки Drawing (Рисование) виведіть на екран панель інструментів для малювання, поекспериментуйте з ними.

Створіть таблицю, поекспериментуйте з пунктами меню TABLE.

Вставте в новий файл попередній.

Опануйте різноманітні прийоми вставки нетекстових фрагментів.

Опануйте редактор формул. Навчиться працювати з ним практично без допомоги "миші" - це підвищує швидкість набору.

6.3 Індивідуальне завдання

За допомогою текстового процесору Word оформити перше завдання комп'ютерного практикуму з EXCEL:

з використанням стилів та елементів форматування описати постановку задачі та метод її розв'язання;

навести необхідні формули;

вставити в документ графік, побудований при виконанні комп'ютерного практикуму з EXCEL;

автоматично сформувати зміст документа, виділивши розділи (наприклад, постановка задачі, метод розв'язання, результати роботи) та підрозділи (3-х рівнів).

З використанням можливостей WordArt оформити результати другого завдання комп'ютерного практикуму з EXCEL.

Підготувати власне резюме, використовуючи при цьому технології побудови таблиць, стилі оформлення, та відповідні елементи форматування; підготувати власне резюме на основі вбудованого шаблону.

За допомогою панелі інструментів для малювання зобразіть об'ємну блок-схему структури нашого інституту.

За допомогою редактора формул наберіть формулу з підручника матаналізу.

6.4 Контрольні питання

1. Які текстові процесори Ви знаєте? Яке в них призначення?

2. Які переваги та недоліки Microsoft Word у порівнянні з іншими текстовими процесорами?

3. З якими об'єктами працює Word? Які операції з ними він може виконувати?

4. Як працювати з символами табуляції?

5. Що таке стиль?

6. Як автоматично сформувати зміст документа?

Комп'ютерний практикум № 7. Робота в Internet. Мова HTML розмітки web-сторінок

Мета: Ознайомитись з основними принципами роботи в Internet за допомогою браузерів та отримати навички написання Web-сторінок з використанням мови HTML.

7.1 Теоретичні відомості

WWW-Браузер -- програма, що застосовується для виводу Web-сторінки та взаємодії з нею.

Найпопулярнішими браузерами є Google Chrome, Mozilla Firefox, Safari, Internet Explorer, Microso...