Вивчення поточних практик менеджменту розподілених команд

Keywords: IT-methoclology, information technology, IT-projects, enterprise management, team management, IT-management.

На сьогоднішній день, більшість IT-компаній України ведуть свій бізнес, використовуючи аутсорсингову модель бізнесу. Відповідно, компанії-замовники послуг з розробки програмного забезпечення вимушені відмовлятися від стандартних форм організації проектних команд на користь використання територіально розподілених команд. Цей процес трансформації також має своє коріння у необхідності адаптації проектів до змінних зовнішніх умов діяльності, наприклад, у періоди пандемій. Розуміння методологій і стандартів управління, їх ключових характеристик і особливостей допомагає менеджерам проектів ефективніше налаштовувати процеси у команді, особливо в умовах розподіленого проектного середовища. Тому наразі актуальною задачею, що стоїть перед менеджерами ІТ-проєктів, є здійснення ефективного управління діяльністю таких команд для забезпечення створення якісного продукту відповідно до вимог замовника, а також підтримання згуртованості членів команд у наданні сервісу.

Проблеми ефективного менеджменту проектів були досліджені у працяхтаких науковців як Jeff Sutherlan, Anton Viktorov, Jack Blount, Nikolay Puntikov [7], Nicholas C. Romano, Jr., Fang Chen, Jay F., Nunamaker Jr. [10], Qureshi Sajda [12], Silva, V. B. S., Schramm, F., Damascene, A. C. [14], які звертали увагу на такі їх внутрішні характеристики, якїх складність, кількість учасників, менеджмент команд та обсяги відповідальності перед замовниками. інформаційний команда менеджмент

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Сучасні підприємства використовують різні практики управління проектами, як правило, без залучення розподілених команд, працюючих віддалено. Однак ефективна діяльність підприємств, що працюють у галузі інформаційних технологій, зокрема в Україні, з огляду на свої специфічні вимоги та характеристики потребує відповідного методологічного забезпечення, що спирається на певні принципи, методи та правила роботи над ІТ-проєктами. При розгляді методологічних аспектів управління проектами потрібно зважати як на сучасні характеристики світової галузі інформаційних технологій, так і на специфіку ведення вітчизняного ІТ-бізнесу. є вивчення поточних практик менеджменту розподілених команд, що працюють над ІТ-проєктами, та проведення систематизації методологічних аспектів управління проектами в галузі інформаційних технологій та виявлення методик, найбільш доцільних для використання в Україні.

Проектам, що мають місце в галузі інформаційних технологій, притаманні як суто галузеві, так і країнові особливості. До перших слід віднести такі: висока ризикованість, існування змін, які можуть стосуватися умов виконання та реалізації проекту, якісних характеристик та цілей, постійне уточнення та коригування вимог і змісту проектів вже під час реалізації, постійне коригування пріоритетів виконання завдань проекту, а також залученість зовнішніх виконавців, що надають аутсорсингові послуги на певних етапах [3, 4, 5]. До особливостей належать як фінансово-економічні, організаційні, правові аспекти ведення ІТ-бізнесу в певній країні, так і спрямованість виконання проектів для замовників за межами країни (експортна орієнтація), так і розміщення певних замовлень на виконання ІТ-проєктів за межами країни.

На теперішній час, більшість IT-компаній в Україні ведуть свій бізнес, використовуючи аутсорсингову модель бізнесу [5]. Таким чином, українські IT-компанії залучені до світових процесів у сфері IT як представники експортоорієнтованого сегменту національної економіки, що надає послуги закордонним замовникам. У свою чергу, компанії-замовники послуг з розробки програмного забезпечення вимушені відмовлятися від стандартних форм організації проектних команд на користь використання територіально розподілених команд. Також цей процес трансформації пов'язаний з необхідністю адаптації проектів до змінних зовнішніх умов діяльності, наприклад, пандемії та умов військового стану. Перед компанія ми-за мовника ми та компаніями-постачальниками аутсорсинго- вих послуг постало питання щодо ефективного управління такими територіально розподіленими командами, адже учасники цих команд можуть перебувати в різних країнах і часових поясах, можуть бути прихильниками різних культур та послідовниками різних шкіл менеджменту. При цьому необхідно забезпечувати обізнаність кожного учасника команди щодо цілей, напрямів, термінів проекту, а також ефективно використовувати наявні ресурси, щоб створювати якісні продукти і виконувати зобов'язання щодо термінів.

Як свідчить аналіз джерел [3, 6, 8], застосовуються різні методології управління ІТ-проєктами, які відповідним чином спрямовані на організацію взаємодії учасників команд задля забезпечення досягнення наступного переліку цілей на шляху створення ІТ-продукту:

¦ зменшення витрат і термінів на створення функціоналу продукту;

¦ забезпечення високої якості наданих послуг;

¦ оптимізація використання ресурсів команди;

¦ управління ризиками, що виникають при розробці;

¦ покращення прогнозування термінів надання послуг.

Як показали результати дослідження [1], найбільш широко розповсюдженими методологіями ІТ-проєктування серед аут- сорсингових IT-компаній є такі як "Agile" "Waterfall", "РМВок", "Ргіпсе 2", "Rad" та "FDD". Для порівняння цих методологій була складена табл. 1, де наведено сильні та слабкі сторони кожної з методологій ІТ-проєктування.

Табл. 1.

Складено авторами на основі аналізу [1, 4, 5, 6]

За підсумком аналізу змісту табл. 1, а також наукових праць [10, 14], присвячених практичним аспектам організації командної роботи над створенням IT-продукту, було сформовано бачення методології як системи застосування певних принципів та правил роботи над проектами, що є визначальними для процесів роботи членів команди розробників IT-продукту. Методологія формується під впливом філософського підходу до створення інформаційного продукту, заснована на розумінні специфіки такої діяльності як програмування (кодування), а також спирається на інструментарій менеджменту бізнес-процесів та персоналу. В свою чергу, відповідна методологія є фундаментом, на якому будуються різнорідні методики, що містять практичні настанови щодо порядку взаємодії всіх учасників команд на різних етапах процесу розробки IT-продукту. Методологія вважається ефективною для певного проекту, якщо вона забезпечує раціональне використання ресурсів команди, менший час створення продукту, високу його якість. За умови використання ефективної методології IT-компанії ощадливо використовують свої ресурси, ефективно організують бізнес-процеси створення ІТ-продукту, надають якісний сервіс і при цьому забезпечують дотримання термінів, чим задовольняють своїх замовників. Це уможливлює їх більш динамічний розвиток, залучення більшої кількості клієнтів, та, в свою чергу, прибутків власникам бізнесу.

Як показали результати опитування підприємств, що працюють у сфері створення інформаційних технологій [1], найбільш популярною є методологія "Agile", яка заснована на таких чотирьох основних пріоритетах:

¦ забезпечення комунікації між учасниками команд;

¦ забезпечення постійної роботи над продуктом;

¦ забезпечення зворотного зв'язку з замовником;

¦ забезпечення адаптації до змін вимог та термінів.

Сама ж методологія "Agile" включає в себе 12 принципів, які описані у вигляді рекомендацій у спеціальному документі - "Agile" Manifesto [9], виконання останніх дозволяє забезпечити адаптацію ІТ-проєкту до можливих змін. На методології "Agile" було побудоване сімейство гнучких методик IT-менеджменту, зокрема: "Scrum", "КапЬап", "Extreme Programming", які найчастіше використовуються вітчизняними IT-компаніями. Розглянемо ці методики детальніше.

"Scrum" є методикою, згідно з якою команди створюють продукт поетапно. Тобто, ставиться ціль щодо досягнення певного функціоналу продукту, далі визначають кроки, необхідні для досягнення цієї цілі і виконуються впродовж чітко визначених за тривалістю проміжків часу, поетапно. Такі проміжки часу називаються спринта ми і тривають 1 - 2 тижні. За кожний такий проміжок часу робляться зміни, які після перевірки надаються замовнику послуг, відтак головна ціль досягається шляхом поділу завдань і їх виконання впродовж визначеного терміну ітеративно. Кожна така ітерація є кроком для досягнення кінцевої мети.

"КапЬап" є методикою, згідно з якою цілі проекту досягаються поетапно, при цьому за цією методикою немає обмежень щодо термінів виконання цих етапів. Методика включає в себе систему постановки завдань та способів організації робочих процесів для досягнення поставлених цілей проекту. "КапЬап" дозволяє ефективно управляти роботою команди та контролювати виконання завдань у визначені терміни, завдяки візуалізації всіх етапів виконання поставленої задачі, що уможливлює залученість та орієнтування кожного учасника команди щодо статусу проекту. При цьому, для візуалізації застосовується КапЬап-дошка, що містить колонки, які визначають статус задач, які належать до неї (рис. 1).

Рис.1. Kanban-

Складено авторами на основі [6]

"Extreme Programming" являє собою методику розробки програмного забезпечення, яка акцентується на гнучкості, взаємодії команди, високій якості коду та реагуванні на зміни у вимогах. Нижче наведено основні принципи та практики, які визначають функціонування цієї методики:

¦ Парне програмування (Pair Programming). Розробники працюють у парах, де один пише код, а інший його перевіряє і надає зворотний зв'язок щодо впровадження можливих покращень коду. Це сприяє покращенню якості коду, обміну знанням і допомагає уникнути помилок.

¦ Тестування перед написанням коду (Test-Driven Development - TDD). Розробка починається з написання тесту, який визначає очікувану поведінку коду, а тільки потім пишеться код для його задоволення. Це забезпечує наявність тестів для всього коду, що допомагає утримувати високу якість продукту та полегшує внесення змін.

¦ Короткі ітерації (Short Iterations). Розробка ведеться короткими циклами, зазвичай тривалістю від одного до двох тижнів. За кожної ітерації повинен створюватися готовий продукт.

¦ Часті випуски (Frequent Releases). Готовий продукт випускається часто, щоб забезпечити постійний притік функціональності та отримати зворотний зв'язок від користувачів.

¦ Спільна власність коду (Collective Code Ownership). Кожен член команди відповідає за весь код, а не тільки за свою частину. Це сприяє кращій взаємодії та розподілу знань.

¦ Постійна зміна вимог (Continuous Changes in Requirements). Ця методика розглядає зміну вимог як необхідність, а не завдання. Команда повинна бути готовою вносити зміни на будь-якому етапі розробки.

¦ Співпраця з клієнтом (Customer Collaboration). Представник клієнта взаємодіє з командою розробників на щоденній основі. Це допомагає забезпечити відповідність розробленого програмного забезпечення потребам та очікуванням клієнта.

Метою методики ХР є пристосування до змінних вимог щодо функцій кінцевого програмного продукту, при цьому забезпечуючи якість розробки. Саме тому ХР добре підходить для складних і невизначених проектів.

Табл. 2.

Складено авторами на основі [7,10,11,12,13]

На рис. 2 подано розподіл часток щодо застосування методик IT-менеджменту серед українських ІТ-компаній.

Рис. 2

Складено авторами на основі [2]

Результати аналізу свідчать, що серед українських ІТ-компанії найбільш поширеним є використання сімейства "Адііе"-методик (зокрема "Scrum"), переваги яких були розглянуті вище.

Українські аутсорсингові ІТ-компанії залучені до світових процесів ІТгалузі, як представники експортоорієнтованого сектору економіки України. У широкому розумінні, методологія у менеджменті в ІТ-проєктах реалізує філософський підхід до бачення основних принципів та методів вирішення управлінських завдань. Методологію слід розглядати як систему застосування певних принципів та правил роботи над проектами, що є визначальними для процесів роботи членів команди розробників IT-продукту. В свою чергу, методологія є фундаментом, на якому побудовані методики, що містять практичні настанови щодо порядку взаємодії всіх учасників команд на різних етапах процесу розробки IT-продукту. Методологія вважається ефективною для певного ІТ-проєкту, якщо вона забезпечує оптимізацію використання ресурсів команди, зменшення витрат та термінів на створення функціоналу продукту, високу якість IT-продукту, а також дозволяє управляти ризиками виконання проекту за рахунок покращеного прогнозування щодо термінів його виконання.

Серед аутсорсингових IT-компаній найпоширенішими методологіями менеджменту ІТ-проєктів є "Agile", "Waterfall", "РМВок", "Ргіпсе 2", "Rad" та "FDD". Серед останніх, найчастіше, перевага віддається методології "Agile", використання якої дозволяє забезпечити адаптацію ІТ-проєкту до можливих змін. На методології "Agile" засновано сімейство гнучких методик, зокрема: "Scrum", "КапЬап", "Extreme Programming". Причому вітчизняні аутсорисингові ІТ-компанії найчастіше використовують її різновид - "5сгит"-методику, яка має характеристики, що найкращим чином відповідають вимогам вітчизняних проектувальників. Ця методика має такі переваги, як акцент на постійній перевірці якості (що призводить до меншої кількості помилок), гнучкість щодо пріоритизації завдань і визначення цілей проекту, а також прозорості щодо статусу виконання всіх поставлених перед командою розробників завдань.

Висвітлені методологічні аспекти управління ІТ-проєктами є невід'ємною основою сервісно-орієнтованої бізнес-моделі вітчизняних підприємств, що функціонують у галузі інформаційних технологій. Тому при опрацюванні вдосконалень бізнес-моделі таких підприємств, у першу чергу, має враховуватись специфіка методології менеджменту. В свою чергу, особливості ІТ-проєктів, що впливають на вибір та трансформацію сервісно-орієнтованих бізнес-моделей IT-компаній, являють собою актуальні напрями подальших досліджень.