Інтелектуальна інформаційна система автоматичної генерації умовних знаків у стандарті APP-6D

Приклад вибору та додавання модифікаторів першого сектора наведено на рис. 23.

Рис. 23. Додавання модифікатора першого сектора

Приклад вибору та додавання модифікаторів другого сектора наведено на рис. 24.

Рис. 24. Додавання модифікатора другого сектора

Для деяких підрозділів, а конкретно для сухопутних та повітряних підрозділів, можна вибирати додаткові підрозділи. Якщо натиснути на поле під надписом “Додатковий підрозділ”, можна вибрати потрібний. Деякі можливості програми будуть вимкнені, оскільки не для всіх умовних знаків існують модифікатори, або доступ до зміни основного сектора знака буде неможливий ( рис 25).

Рис. 25. Підрозділ повітряних знаків “Ракети ”

Рис. 26. Вкладка “Додати Ампліфікатори ”

Виконавши усі необхідні дії для створення основної частини знака, можна перейти до внесення додаткової інформації про поточний символ. Для цього потрібно перейти з вкладки “Створення знака” на вкладку “Додавання Ампліфікаторів”. Ампліфікатори бувають двох видів: текстові та графічні. За замовчуванням на вкладці спочатку викликається вкладка з текстовими ампліфікаторами. Для додавання інформації на зображення потрібно у відповідні поля ввести дані про символ (рис. 26). Для кожного типу підрозділу кількість і типи додаткової інформації різні. Якщо вибрати підрозділ “Сухопутні”, то кількість текстових ампліфікаторів збільшиться вдвічі (рис. 27).

Рис. 27. Ампліфікатори Сухопутних військ

Рис. 28. Графічний ампліфікатор швидкості

Як вказано вище, окрім текстових ампліфікаторів, існують також графічні. Але доступ до деяких типів поля для додавання графічної інформації може також бути обмежений відповідно до вибраного підрозділу з попередньої вкладки. Наприклад, можна додати ампліфікатор швидкості. Для додавання потрібно перейти на другу вкладку із буквою “G”. Поставити позначку напроти надпису “Швидкість руху” та натисканням правою кнопкою миші на робочу область малювати лінію швидкості, яка визначатиме і напрям об'єкта (рис. 28).

Після того як умовний знак повністю створено, його можна зберегти, натиснувши кнопку “Зберегти знак”. Для коректного використання збереженого зображення воно автоматично буде обрізано відповідно до кількості введеної текстової інформації.

Зображення можна також передавати на сервер. Це окремий застосунок, який потрібно запустити на комп'ютері, що прийматиме зображення. Якщо відповідний застосунок не запущений, видаватиметься повідомлення про помилку (рис. 29).

Рис. 29. Повідомлення про помилку

Рис. 30. Головне вікно програми “Server”

Для запуску застосунку необхідно запустити файл “Server.exe”, після цього з'явиться головне вікно програми (рис. 30). Для початку приймання зображень потрібно натиснути на кнопку “Запуск сервера”, після натискання якої на робочу область буде виведено повідомлення про очікування підключення (рис. 31).

Рис. 31. Очікування підключення

Рис. 32. Очікування підключення

Під робочою областю для приймання зображень розміщене статичне поле. Після запуску інформаційної системи у це поле записується локальна IP-адреса машини, з якої запущено сервер.

У клієнтському застосунку “Symbol”, в лівій частині програми, є поле для введення IP-адреси комп'ютера, до якого потрібно підключитись. Для передавання зображень між клієнтом та сервером у це поле потрібно ввести IP-адресу комп'ютера, на якому запущено застосунок з сервером, та натиснути на кнопку “З'єднатись”. В результаті як у клієнтському застосунку, так і на сервері з'явиться повідомлення про те, що з'єднання встановлено (рис 32). Як тільки з'єднання буде встановлено, можна починати передавати будь-які зображення, створені програмою . Після успішного передавання зображення на сервер застосунок відповідно відреагує повідомленням про успішне передавання, таке саме повідомлення буде відображено й на сервері (рис. 33, 34).

Рис. 33. Повідомлення для клієнтської програми

Рис. 34. Результат передавання зображення

Якщо не подобається колір або стиль кнопок та панелей генератора, це легко виправити за допомогою панелі, яка вилітає, у верхньому правому кутку. Біля вибраного стилю візуального кольору програми автоматично встановлюється позначка, а в нижньому правому куту міститься невеликий органайзер, на якому можно подивитись поточний час та дату (рис. 35).

Рис. 35. Змінений стиль вікна

Рис. 36. Вкладка '“Створення знака"

Щоб перевірити правильність виконання програми, створимо умовний військовий знак Сухопутного підрозділу. Після цього виконаємо усі необхідні дії для внесення додаткової інформації про символ на вкладці “Створення знака”, яка відкриється за замовчуванням (рис. 36). Для внесення додаткової текстової інформації про символ необхідно перейти на вкладку “Додати Ампліфікатори” і в спеціально відведені для цього поля ввести тестову інформацію. Вся введена інформація буде динамічно відображатися. Коли символ створено, виконують всі необхідні дії для встановлення зв'язку між двома машинами. Для цього потрібно запустити програму на сервер та натиснути на кнопку “Запустити сервер”. У клієнт-програмі необхідно ввести IP-адресу сервера та натиснути кнопку “З'єднатись”. Після цього можна передавати знак. Створивши основну частину знака, додамо текстову інформацію на вкладці “Додати Ампліфікатори” (рис. 37).

Рис. 37. Вкладка ““Додати Ампліфікатори'”

Рис. 38. Результат передавання зображення на сервер

Після з'єднання програм між собою необхідно натиснути кнопку “Відправити”, в результаті зображення з'явиться на сервері (рис. 38).

Висновки

Розроблення програми, яка використовуватиметься як генератор умовних тактичних знаків у стандарті APP-6D; незважаючи на простоту в користуванні, супроводжується певними ускладненнями, для подолання яких використано усі основні прийоми мови програмування С#. Програмування в середовищі візуальних систем на мові С# можна розділити на кілька рівнів. Перший - розроблення прикладної програми. В цьому випадку, створюючи програму з графічним інтерфейсом користувача, як правило, використовували лише готові компоненти з уже запрограмованими властивостями.

Зовнішня відмінність між властивостями і полями в цьому випадку не дуже заважає, оскільки йдеться про використання уже налагоджених бібліотек, а в розпорядженні є вбудована система допомоги. І навіть більше, чимало властивостей візуальних компонентів навіть не фігурують в тій частині програми, яку потрібно програмувати вручну. Значення властивостей вікон, кнопок і інших елементів інтерфейсу задані в режимі діалогу з візуальною системою. У візуальному середовищі, по суті, потрібно мати справу не з усією мовою програмування, а лише з тією її частиною, яка передбачає можливість використання готових властивостей готових класів. Другий рівень - розроблення візуальних компонентів. У цьому випадку створена власна система класів. У цій ситуації, коли властивості застосовуються не тільки для візуальних елементів, відсутність відмінності між викликом підпрограм (get і set) від звернення до поля може погіршити можливості розуміння програми. За текстом програми вже не можна зрозуміти, чи зводиться дія до зміни або до отримання значення поля, чи воно пов'язане з виконанням інших операцій. Результатом цього дослідження є систематизація, закріплення та розширення теоретичних і практичних знань стосовно створення програмного забезпечення для генерації умовних знаків. Результатом застосування цих знань є побудова інтелектуальної інформаційної системи автоматичної генерації умовних знаків у стандарті APP-6D, яка на момент написання статті не має десктопних аналогів.

Список літератури

1. Venda V. (1995). Ergodynamics: theory and applications. Ergonomics, 38(8), 1600-1616. DOI: 10.1080/00140139508925212.

2. Buch G., Rambo D., & Jacobson I. (2006). UML. SPb: Piter.

3. Troelsen A. (2003). C# and the. NET Platform. Apress, DOI: 10.1007/978-1-4302-1141-9.

4. Joos G. (2022). Geographic Information Systems in Defense, Springer Handbook of Geographic Information. Cham: Springer International Publishing, 685-705. DOI: 10.1007/978-3-030-53125-6_25.

5. Tanjimuddin M., Kannisto P., Jafary P., Filppula M., Repo S., Hastbacka D. (2022). A comparative study on multi-agent and service-oriented microgrid automation systems from energy internet perspective. Sustainable Energy, Grids and Networks, 32, 100856. DOI: 10.1016/j.segan.2022.100856.

6. West J. (2022). Data Communication and Computer Networks: A Business User's Approach. Cengage Learning.

7. Akhtar A., Bakhtawar B., Akhtar S. (2022). Extreme Programming Vs Scrum: A Comparison Of Agile Models. International Journal of Technology, Innovation and Management (IJTIM), 2(2). DOI: 10.54489/ijtim.v2i2.77.

8. Budd T. (2008). Introduction to object-oriented programming. Pearson Education India.

9. Gamma E., Helm R., Johnson R., Vlissides, J. (1993). Design patterns: Abstraction and reuse of object- oriented design. In ECOOP'93 - Object-Oriented Programming: 7th European Conference Kaiserslautern, Germany, July 26-30, 1993 Proceedings, 7, 406-431. Springer Berlin Heidelberg. DOI: 10.1007/3-540-47910-4_21.

10. Holland I.M., Lieberherr K.J. (1996). Object-oriented design. ACM Computing Surveys, 28(1), 273-275.

11. Bierman G.M., Meijer E., Torgersen M. (2007). Lost in translation: formalizing proposed extensions to C#. In Proceedings of the 22nd annual ACM SIGPLAN conference on Object-oriented programming systems, languages and applications October, 479-498. DOI: 10.1145/1297027.1297063.

12. Kotler, Philip (1967). Marketing Management: Analysis, Planning and Control. Englewood Cliffs, N. J.: Prentice-Hall.

13. Згуровський М.З., Панкратова Н.Д. (2007). Основи системного аналізу. К.: BHV.

14. Досин Д.Г., Литвин В.В., Нікольський Ю.В., Пасічник В.В. (2009). Інтелектуальні системи, базовані на онтологіях. Львів: Вид. дім “Цивілізація”.

15. Technical news. Ukraine Eng. association in Lviv, 2009.

16. Carmichael P. (2003). Teachers as researchers and teachers as software developers: how use-case analysis helps build better educational software. The Curriculum Journal, 14(1), 105-122. DOI: 10.1080/0958517032000055983.

17. Литвин В.В., Пасічник В.В., Яцишин Ю.В. (2009). Інтелектуальні системи. Львів: Новий світ-2000.

18. Shin Y.C., Xu C. (2017). Intelligent systems: modeling, optimization, and control. CRC press.

19. Moulin H. (1991). Axioms of cooperative decision making (No. 15). Cambridge university press.

20. Garcia-Molina H., Ullman J.D., Widom J. (2000). Database system implementation, Vol. 672. Upper Saddle River: Prentice Hall, 2000. URL: https://www.csd.uoc.gr/~hy460/pdf/000.pdf.

21. Awange J., Kiema J.B. (2013). Environmental geoinformatics. Berlin, Heidelberg: Springer Berlin Heidelberg, 10, 978-3. DOI: 10.1007/978-3-030-03017-9.

22. Bishop J. (2007). C# 3.0 Design Patterns: Use the Power of C# 3.0 to Solve Real-World Problems. O'Reilly Media.

23. Bishop J., Horspool R.N., Worrall B. (2005). Experience in integrating Java with C# and. NET. Concurrency and Computation: Practice and Experience, 17(5-6), 663-680. DOI: 10.1002/cpe.858.

24. Fulo J. (2005). Introduction to decision making methods. In BDEI-3 workshop, Washington, 1-15.

25. Sumathi S., Esakkirajan S. (2007). Fundamentals of relational database management systems. Springer.

References

1. Venda V. (1995). Ergodynamics: theory and applications. Ergonomics, 38(8) 1600-1616. DOI: 10.1080/00140139508925212.

2. Buch, G., Rambo, D., & Jacobson, I. (2006). UML. SPb: Piter.

3. Troelsen A. (2003). C# and the. NET Platform. Apress, DOI: 10.1007/978-1-4302-1141-9.

4. Joos G. (2022). Geographic Information Systems in Defense, Springer Handbook of Geographic Information. Cham: Springer International Publishing, 685-705. DOI: 10.1007/978-3-030-53125-6_25.

5. Tanjimuddin M., Kannisto P., Jafary P., Filppula M., Repo S., Hastbacka D. (2022). A comparative study on multi-agent and service-oriented microgrid automation systems from energy internet perspective. Sustainable Energy, Grids and Networks, 32, 100856. DOI: 10.1016/j.segan.2022.100856.

6. West J. (2022). Data Communication and Computer Networks: A Business User's Approach. Cengage Learning.

7. Akhtar A., Bakhtawar B., Akhtar S. (2022). Extreme Programming Vs Scrum: A Comparison Of Agile Models. International Journal of Technology, Innovation and Management (IJTIM), 2(2). DOI: 10.54489/ijtim.v2i2.77.

8. Budd T. (2008). Introduction to object-oriented programming. Pearson Education India.

9. Gamma E., Helm R., Johnson R., Vlissides, J. (1993). Design patterns: Abstraction and reuse of object-oriented design. In ECOOP'93 - Object-Oriented Programming: 7th European Conference Kaiserslautern, Germany, July 26-30, 1993 Proceedings, 7, 406-431. Springer Berlin Heidelberg. DOI: 10.1007/3-540-47910-4_21.

10. Holland I.M., Lieberherr K.J. (1996). Object-oriented design. ACM Computing Surveys, 28(1), 273-275.

11. Bierman G.M., Meijer E., Torgersen M. (2007). Lost in translation: formalizing proposed extensions to C#. In Proceedings of the 22nd annual ACM SIGPLAN conference on Object-oriented programming systems, languages and applications, 2007, October, 479-498. DOI: 10.1145/1297027.1297063.

12. Kotler, Philip (1967). Marketing Management: Analysis, Planning and Control. Englewood Cliffs, N. J.: Prentice-Hall.

13. Zgurovsky M.Z., Pankratova N.D. (2007). Fundamentals of system analysis. K.: BHV.

14. Dosyn D.H., Lytvyn V.V., Nikol's'kyy Yu.V., Pasichnyk V.V. (2009). Intelektual'ni systemy, bazovani na ontolohiyakh. L'viv: Vyd. dim “Tsyvilizatsiya”.

15. Technical news. Ukraine Eng. association in Lviv, 2009.

16. Carmichael P. (2003). Teachers as researchers and teachers as software developers: how use-case analysis helps build better educational software. The Curriculum Journal, 14(1), 105-122. DOI: 10.1080/0958517032000055983.

17. Lytvyn V.V., Pasichnyk V.V., Yatsyshyn Yu.V. (2009). Intellectual systems. Lviv: New world-2000.

18. Shin Y.C., Xu C. (2017). Intelligent systems: modeling, optimization, and control. CRC press.

19. Moulin H. (1991). Axioms of cooperative decision making, No. 15. Cambridge university press.

20. Garcia-Molina H., Ullman J.D., Widom J. (2000). Database system implementation, ol. 672). Upper Saddle River: Prentice Hall URL: https://www.csd.uoc.gr/~hy460/pdf/000.pdf.

21. Awange J., Kiema J.B. (2013). Environmental geoinformatics. Berlin, Heidelberg: Springer Berlin Heidelberg, 10, 978-3. DOI: 10.1007/978-3-030-03017-9.

22. Bishop J. (2007). C# 3.0 Design Patterns: Use the Power of C# 3.0 to Solve Real-World Problems. O'Reilly Media, Bishop J., Horspool R.N., Worrall B. (2005). Experience in integrating Java with C# and. NET. Concurrency and Computation: Practice and Experience, 17(5-6), 663-680. DOI: 10.1002/cpe.858.

23. Fulo J. (2005). Introduction to decision making methods. In BDEI-3 workshop, Washington, 1-15.

24. Sumathi S., Esakkirajan S. (2007). Fundamentals of relational database management systems, 47, Springer.

Размещено на Allbest.ru