Інформаційно-комунікаційні технології як засіб вчинення дій, пов’язаних із глорифікацією агресора

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інформаційно-комунікаційні технології як засіб вчинення дій, пов'язаних із глорифікацією агресора

Батиргареєва В.С.

доктор юридичних наук, професор, головний науковий співробітник Державної наукової установи "Інститут інформації, безпеки і права" НАПрН України

Однією з визначальних особливостей сьогодення є трансформація укладу життя з формату постіндустріального суспільства на суспільство інформаційне. Це, безумовно, викликає необхідність впровадження й широкого використання інформаційно-комунікаційних технологій практично в усіх сферах життєдіяльності сучасної людини. Ще в Основних засадах розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки зазначалося, що Україна має власну історію розвитку базових засад інформаційного суспільства: діяльність всесвітньо відомої школи кібернетики; формування на початку 90-х років минулого століття концепції та програми інформатизації; створення різноманітних інформаційно- комунікаційних технологій і загальнодержавних інформаційно-аналітичних систем різного рівня та призначення [1]. Як справедливо наголошується у спеціальній літературі, "жива комунікація невід'ємна від інформаційних технологій, тому на сучасному етапі розвитку технічних і програмних засобів інформаційні технології називають інформаційно- комунікаційними" [2].

Разом із тим дедалі проблема інформатизації стає питанням правового і навіть філософського звучання, оскільки відносини "людина - інформаційно-комунікаційні технології" не є настільки однозначними, щоб не бачити пасток і ризиків, які буквально увірвалися у життя кожного з нас. У цьому зв'язку дискусія про темний бік сервісів інформаційно-комунікаційних технологій згодом лише набиратиме обертів, а інструменти правової оцінки ставатимуть невід'ємним атрибутом цифрового буття.

Крайнім виразом деструкції зазначених вище відносин є злочинність. На наш погляд, злочинність зараз "оцифровується", адже все більше і більше протиправних діянь переміщується до Інтернет-простору. Кібертероризм, кібершпигунство, продаж наркотиків через так звані Інтернет- магазини, кібершахрайство, кібермобінг, легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом, поширення порнографії, порушення приватності і безпеки в онлайн-середовищі та ін. - таким є далеко неповний перелік правопорушень, вчинення яких стає можливим завдяки можливостям інформаційно-комунікаційних технологій. До того ж частина таких діянь характеризується значною латентністю, зокрема, внаслідок неперсоніфікованості учасників відповідної комунікації, транснаціонального характеру діянь, а так само значним поширенням, великою швидкістю модифікацій правопорушень, складністю їх викриття тощо. У цьому плані не є виключенням й правопорушення, що з'явилися через збройну агресію рф проти України.

У березні 2022 року розділ ХХ Особливої частини КК Украйни (Кримінальні правопорушення проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку) був доповнений статей 436², в якій установлено заборону виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікації її учасників [3]. Запровадження нового нормативного матеріалу і накопичення практики розгляду цієї категорії кримінальних проваджень викликає необхідність кримінологічного аналізу сутності цього явища та його причин, особи правопорушника, а так само розробки заходів запобігання цим правопорушенням. трансформація інформаційний комунікаційний

За даними Офісу Генерального прокурора, станом на 1 листопада 2023 р. зареєстровано 1 354 факти вчинення злочинів, передбачених ст.436² КК України (далі - глорифікація). За 10 місяців 2023 р. зафіксовано ще 1 233 випадки. Станом на 1 жовтня 2023 р. судами розглянуто 728 кримінальних проваджень. За результатами узагальнення цих проваджень нам вдалося визначити місце і роль інформаційно-комунікаційних технологій у процесі вчинення зазначеного правопорушення.

Недивлячись на те, що переважна кількість глорифікаторів - особи передпенсійного і пенсійного віку (їх частка складає 66,1%), однак під час вчинення відповідних правопорушень пальма першості у поширенні наративів "руського миру" та звеличенні російського агресора як такого належить саме можливостям інформаційно-комунікаційних технологій, які у даному разі з позитивних важелів цифрової трансформації соціуму перетворюються на зло. Адже ці технології стають своєрідними судинами, по яких розносяться шкідливі ідеї, думки, погляди тощо.

Отже, визначимо, які саме інформаційно-комунікаційні технології використовуються винними особи, що вчиняються кримінально каране правопорушення, передбачене ст. 436² КК України? Насамперед йдеться про використання соціальних мереж Інтернету та різних комунікаторів у мобільній телефонії. Як відомо, сьогодні не обов'язково наживо спілкуватися один з одним, щоб обмінюватися думками, щось планувати, замислювати та ін., оскільки особисте спілкування все більше й більше "оцифровується", що, втім, є загальною тенденцією в інформаційно глобалізованому світі. Проте подібне спілкування за допомогою високих технологій інколи набуває негативного суспільного резонансу через той контент, який стає надбанням гласності та водночас містить небезпечні для суспільства позиції.

За результатами проаналізованих вироків у 83,1% (!) випадків місцем вчинення злочину є Інтернет-простір. Особливою популярністю у глорифікаторів користуються: 1) соціально орієнтована мережа "Одноклассники" (рос.) - 61,7%; 2) Телеграм-канал - 7,0%; 3) "ВКонтакте" (рос.) - 6,3% та 4) Фейсбук - 4,6%. Принагідно слід зауважити, що перенесення ідеологічних баталій до Інтернет-простору є одним із проявів гібридної війни, яку чимало років рф не без успіху здійснювала щодо України. Таким чином, зв'язок глорифікаторів один з одними, а так само можливе поширенням ідей серед необмеженого кола осіб відбувається насамперед за допомогою Інтернет-інструментів соціального контактування.

Але таким уже необмеженим є коло осіб, які наражаються на ворожі наративи глорифікаторів, якщо використовуються інформаційно-комунікаційні технології'? На наш погляд, інформація щодо виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії рф проти України, розпочатої у 2014 році, заперечення тимчасової окупації частини території України, глорифікація її учасників, розміщена у заборонених в Україні соціальних мережах ("Однокласники", "ВКонтакте" (рос.)), є доступною лише для користувачів відповідних мереж. Тому їх вплив в національному сегменті Інтернет-простору є, вочевидь, не настільки визначальним.

Дійсно, масовим "народним" інструментом поширення наративів російської пропаганди є такі соціальні мережі, як "Однокласники" та "ВКонтакте" (рос.). Поява цих російських медіапродуктів датована березнем 2006 р. та жовтнем 2006 р. відповідно. За даними SimilarWeb - компанії, що здійснює діяльність у сфері інформаційних технологій, у 2021 р. сайт "ВКонтакте", наприклад, посідав п'ятнадцяте за популярністю місце у світі, на 1 жовтня 2023 р. позиції сайту значно погіршилися - він посів вже тридцяту позицію [4]. Проте серед російськомовного населення зазначені мережі все ще залишаються достатньо популярними.

Як відомо, в Україні ще у 2017 р. застосовано блокування зазначених соціальних мереж. Юридичним приводом для блокування стало введення додаткових санкцій України щодо рф Указом Президента України П. Порошенка "Про введення в дію рішення РНБО України від 28 квітня 2017 р. "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" № 133/2017 від 15 травня 2017 р. [5]. Таким чином, на сьогодні існує нормативний фільтр, що максимально зменшив аудиторію контенту, котрий поширюється цими каналами. Більшість громадян України виявилися свідомими інтернет-користува- чами, а тому твердения про вплив на їх свідомість саме у такий спосіб є перебільшенням.

У противному разі, якщо визнати ці заходи недієвими, то логічним кроком у подальшому може уявлятися встановлення юридичної відповідальності (аж до кримінальної) за створення акаунтів у заборонених соціальних мережах та відвідування сторінок користувачів останніх. Це, по-перше.

По-друге, не складно уявити, що відвідувачами сторінок у цих соціальних мережах, а тим більше зі шкідливим контентом, є ті особи, які вже заздалегідь позитивно сприймають російські наративи. Їх "реакція" (одна з можливих функцій, наприклад, соціальної мережі "Однокласники") на подібні матеріали, внаслідок чого вони відбиваються й на власних сторінках таких відвідувачів, свідчить про те, що зараження ідеологією ворога, як правило, вже в людини відбулося. У такому разі поширення ідей має умовний характер, оскільки вони "циркулюють" у колі, вже заздалегідь визначеному. Інша справа, коли відповідні думки поширюються соціальними мережами, не забороненими в Україні. Ось тут правова рефлексія має бути негайною.

Таким чином, не зовсім справедливим уявляється твердження, яке дуже часто сьогодні зустрічається у судовій практиці та сутність якого добре передається у таких формулюваннях "відповідна сторінка відкрита для перегляду всіма користувачами соціальної Інтернет-мережі "Однокласники", що свідчить про ознайомлення із даними відомостями іншими особами", або "сторінка є доступною для загального ознайомлення всіх користувачів соціальної Інтернет-мережі "Однокласники", які відвідували сторінку гр-на Х. та на якій розміщена інформація, що виправдовує, заперечує, визнає правомірною збройну агресію рф проти України... і далі за текстом".

Список використаних джерел