Соцмережі як засіб поширення мультимедійних матеріалів про війну

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський університет імені Бориса Грінченка

Соцмережі як засіб поширення мультимедійних матеріалів про війну

Брянцева Валентина Русланівна

Проаналізовано роль соцмереж у поширенні мультимедійних матеріалів про війну та їх вплив на суспільне сприйняття подій. Досліджено методи та стратегії інформаційної війни Росії проти України через цифрові платформи. Виявлено важливість соціальних мереж як каналу формування поглядів на конфлікт та необхідність адекватної реакції на дезінформацію. Ключові слова: соціальні мережі, війна, мультимедійні матеріали, інформацій навійна, вплив, дезінформація.

Сучасний інформаційний ландшафт переживає період розмаїтості та інтенсивності, що визначається не лише стрімким розвитком технологій, але й загостренням глобальних конфліктів та інформаційних війн. У цьому контексті роль соціальних мереж стає важливою не лише як майданчик комунікації, а й як канал поширення мультимедійних матеріалів про війну, впливаючи на усвідомлення суспільством подій та ставлення до конфліктів.

На тлі сучасних геополітичних подій, інформаційна війна Росії проти України стала відображенням нових форм пропагандистських стратегій та використанням різноманітних медійних інструментів. Поняття дезінформації та маніпуляції інформацією, що широко використовуються у цьому контексті, стають предметом дослідження з погляду впливу на сприйняття громадськістю подій війни.

Дослідники, такі як Г. Почепцов, О. Курбан, Н. Марута та інші, активно вивчають інформаційну війну в коДослідники, такі як Г. Почепцов, О. Курбан, Н. Марута та інші, активно вивчають інформаційну війну в контексті російсько-українського конфлікту. Вони аналізують її сутність, методи та етапи. Однак, швидкість розвитку технологій та поширення інформації потребують подальшого дослідження цього явища [4, с. 230].

З'ясування терміну «інформаційна війна» відбувається в різних контекстах, і кожне визначення підкреслює багатогранність цього поняття. Це співвідносять з поняттями «інформаційна атака», «інформаційне протистояння», «інформаційна агресія». Однак важливо розглядати інформаційну війну як набір інструментів у гібридній війні, де використовуються канали комунікації та інформаційне поле.

Україна визначила «інформаційну війну» як форму протистояння між суб'єктами, яка передбачає вплив на суспільство через засоби масової інформації з метою формування певної думки та підриву морального духу [4, с. 230]. соціальний мережа мультимедійний конфлікт

З розвитком інтернет-технологій виникає інформаційна онлайн мережева війна, яка включає різні технологічні аспекти. Це відкриває нові можливості для впливу через соціальні мережі та інтернет-платформи.

Російські інформаційні атаки на Україну призвели до втрати контролю над інформаційним суверенітетом та вразливості перед впливом інформаційних потоків з інших країн. Це демонструє важливість захисту від подібних втручань у майбутньому.

Соцмережі стали важливим інструментом поширення мультимедійних матеріалів про війну, особливо це стосується російської пропаганди, яка використовує глобальні методи інформаційної війни. Наприклад, на президентських виборах у США 2016 року російські боти активно використовували хештег #calexit, що сприяло підтримці расизму та діяло проти іммігрантів. Такі дії відбувалися на сайтах з серверами в Македонії [4, с. 230].

Також російська пропаганда сприяла виходу Великобританії з ЄС, використовуючи тисячі ботів у Твіттері перед референдумом. Антиукраїнська пропаганда в 2013 році діяла у польському інтернеті через різноманітні ресурси, наприклад, форум російсько-польського радіо Sputnik Polska.

Російська влада активно використовувала методи інформаційної війни в подіях, пов'язаних з Естонією у 2007 році, російсько-грузинською війною 2008 року, сприяючи залежності угорської та чеської влади від Росії. Оцінювалася також можливість уряду Російської Федерації впливати на інформаційний простір України, Грузії, Угорщини та Чехії, де Угорщина показала найбільшу спроможність [4, с. 230].

За результатами аналізу соцмереж в Україні, дослідники виявили кілька основних наративів російської пропаганди стосовно української історії, таких як «привласнення» території України як «окраїни» Росії та інші спроби змінити уявлення про роль нашої держави у світі.

Також російська пропаганда поширює різні міфи в медіапросторі пострадянських країн, такі як «реформи в Україні провалилися», що створює певну суспільну думку. Серед методів російської пропаганди використовуються створення ботів, використання різних Інтернет-платформ для формування певної думки [4, с. 232].

Україна, порівняно з іншими країнами, має більше завдань у подоланні впливу російської пропаганди через ряд факторів, включаючи олігархічну власність ЗМІ та падіння довіри до медіа. Тому подолання інформаційної експансії Росії є одним із важливих завдань для країни.

За даними О. Мороза, який вивчає інформаційне поле у Facebook, на початок 2019 року в Україні діяло понад 100 команд, які ведуть інформаційні війни у цій соцмережі. Приблизно 12-15 цих команд належать великим гравцям, таким як технологічні компанії, політичні команди та креативні медіакілери. Решта складається з менших груп програмістів або аутсорсерів, які часто продають лайки від бот-акаунтів та оперують у регіонах. О. Мороз оцінює загальну кількість активних українських ботів на Facebook у 200 тисяч, не враховуючи російських ботів та бірж лайків. Засновник SemanticForce В. Гаврилюк визначає цю кількість від 100 тисяч до одного мільйона [4, с. 233].

Бот-фірми часто використовуються для дискредитації певних повідомлень чи новин, іноді нехтуючи достовірністю джерела та фактами. Наприклад, у 2015 році Facebook видаляв фотографії дівчинки, дочки загиблого бійця АТО, блокував сторінки українських активістів та волонтерів, нібито за розпалювання ворожнечі. Тим часом проросійсько налаштовані сторінки, що розповідали брехливі історії та ображали українців, не блокувалися. Це призвело до звернень активістів та волонтерів до Марка Цукерберга та навіть до п'ятого президента України П. Порошенка, що вимагали негайного втручання [2].

У Facebook активно використовуються різні маніпуляційні технології, такі як публікація спеціально замовлених матеріалів на сторінках онлайн видань та використання технологій постів людей з великою аудиторією та авторитетом.

Це може коштувати від 100 до 1000 доларів за публікацію.

Серед інших каналів інформаційних атак на українське населення в нашій державі стає російськомовна його частина та російські ЗМІ, які мають великий вплив, особливо на сході країни, де домінують російські ЗМІ та відсутність урядового контролю.

Серед інших каналів інформаційних атак на українське населення в нашій державі стає російськомовна його частина та російські ЗМІ, які мають великий вплив, особливо на сході країни, де домінують російські ЗМІ та відсутність урядового контролю.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну стало очевидним те, що українці відчували вже давно - російський нацизм, якому дозволено порушувати будь-які правила, і який є загрозою для мирного розвитку світу.

На початку 2023 року Кремль планував окупувати Україну, використовуючи її ресурси для подальшої експансії путінізму через створення конфліктів та нестабільності в світі. Однак ситуація розвивалася не так, як передбачало керівництво Кремля [2].

Європейські країни відчинили двері для українських біженців - зараз 7,7 мільйонів українців отримали тимчасовий захист у Європі. Вониу майбутньому сприятимуть інтеграції України в глобальному світі, починаючи з усього суспільства, а не лише еліти, яка також співпрацює, щоб допомогти нашій країні.

Українське суспільство об'єдналося для досягнення однієї мети: прогнати окупантів та покарати винних, щоб уникнути подібних подій у майбутньому. Це відкриває можливості для розвитку інформаційної складової України, яку необхідно використовувати, не втрачаючи унікальну можливість, пролиту кров'ю українських героїв.

Проте війна з таким токсичним утворенням, як постбільшовистський путінський режим, несе для України значні інформаційні виклики.

Україна завдяки роботі свого медійного сектору - журналістів, фіксерів, а також комунікаційним здібностям президента та громадянського суспільства - досягла значних успіхів, ставши трендсетером у світі. Багато іноземних журналістів вперше відвідали Україну.

Натомість неможливо вторгнутися в країну, уникнувши статусу агресора. Проте над цим працює російська дезінформаційна машина: Кремль, як завжди, генерує ненависть, руйнує та хаотизує, що легше, ніж творити та відновлювати, що характерно для цивілізованих суспільств [2].

Російська дезінформація просувається в світі, використовуючи теми змови еліт, корпорацій та політиків, які, за їхніми словами, захопили владу та брешуть, виграючи на війнах, включаючи українську. Кремль намагається створити свою імперію через антиколоніальну риторику та емоційний вплив на людей, що піддаються страху західної експлуатації.

Російська пропаганда розповсюджує меседж про «США, які підкорили країни Європи», використовуючи те, що їхні спецслужби активно працюють в колишніх соціалістичних країнах та Глобальному Півдні. Кремль залякує світ, намагаючись створити конфлікти між країнами, бажаючи світової нестабільності на свою користь.

Прогнозують, що Росія буде продовжувати провокувати конфлікти та інциденти в різних суспільствах, використовуючи їх у своїй інформаційнійт війні. Уже зараз привертає увагу, як російські пропагандисти подають інформацію про «дивні аварії та пожежі в США», натякаючи на їхню невипадковість.

Співзасновник CASM Technology Карл Міллер підкреслив, що коли мова йде про інформаційну війну, увагу потрібно звертати не лише на простори, де ми живемо, а й на регіони, куди спрямована російська інформаційна операція. Зокрема, вона була спрямована на Бразилію, Індію, Китай та країни Африки. Тут українському контенту необхідно було проникнути.

Експерт-міжнародник Вадим Трюхан поділився враженнями від участі в індійському ТБ, зауваживши активність ведучого Арнаба, який на своїй програмі розповідав аудиторії, що війну спровокували Україна та Америка, і Росія не винна. Ця пропаганда викликала обурення, вибухнувши явним прикладом «махрової» ненависті до українців. Україна повинна активно співпрацювати з журналістами та суспільствами різних країн, перекладаючи фільми та матеріали про події в країні.

Крім цього, окуповані території піддаються систематичній пропаганді та тиску від окупантів. Люди, які опинилися там, знаходяться у фізичній небезпеці та під тиском пропаганди. Україні важливо підтримувати цих людей, формуючи у них бажання вільного майбутнього [3].

Наприкінці року було помічено зростання загрозливих наративів російської пропаганди в Україні, спрямованих на різні регіони країни. На відміну від цього, у Росії наразі розвивається наратив про те,що насильно відправляють українців на «забій» за західну зброю. У таких ситуаціях важливо швидко та ефективно реагувати та посилювати комунікацію і суспільством для запобігання поширенню агресивної пропаганди.

Кремлівський режим використовує залякування як один зі своїх принципів. Цей маніпулятор постійно звинувачує інших, приховуючи свої злочини та залякуючи світ. Він торгує страхом, використовуючи ядерний шантаж та наративи про знищення українських міст. Ця стратегія стала частиною війни, створюючи страх серед українців [3].

Російська ментальність часто ґрунтується на відчутті страху, яке відрізняє її від західної культури. Росіяни намагаються передати цей страх іншим. Пропагандисти розповідають про життя в страшній країні, де потужність розуміється через страх. Проте українці виявляють креативність та гумор, щоб протистояти цьому страху, підтримуючи себе та свою країну.

Зараз важливо стимулювати волонтерство та підтримку Сил оборони, щоб кожен українець міг долучитися до захисту своєї країни. Це відповідь на виклики, які створює російська пропаганда.

Також важливо висвітлювати деструктивний вплив кремлівської пропаганди на росіян. Навіть серед російських лідерів та опозиціонерів з'являються голоси проти війни. Однак багато росіян залишаються у військових структурах чи підтримують війну через вплив російського режиму. На це Україна має відповідати, висвітлюючи реальну ситуацію, відокремлюючи підтримку Росії від загального українського опору.

Після виступу Путіна 21 лютого, пропагандисти акцентували увагу на тривалості війни. Заяви про «акуратне та послідовне» вирішення завдань спецоперації спробували заспокоїти громадян. Однак це лише приховує глухий кут, у який росіяни потрапили через керманичів.

Росіяни обмануті. Їх порятує лише правда: конфлікт не виник через українську агресію, а завдяки бажанню кремля утримати владу, шукаючи нових ворогів. Правда має зруйнувати путінський режим та звільнить зазомбованих росіян [3].

Наразі вони починають розуміти, що їхні співгромадяни живуть у постійному страху, а професіоналізм не цінується. Комунікація з ними для майбутнього справедливого миру стає викликом для соціопсихологів, оскільки потрібно подолати архаїчний рашизм.

Створення та поширення наративів для різних аудиторій світу, тимчасово окупованих територій, України та Росії - дозволить подолати окупантів на інформаційному фронті. Такий підхід дозволить збалансувати та розповсюдити правдиву інформацію.

Сучасні мас-медіа в Україні стали мішенню російської дезінформаційної атаки, яка використовує широкий спектр технологій, включаючи соціальні мережі, для поширення неправдивої інформації. Серед них - публікація спеціально замовлених матеріалів, створення ботоферм та застосування технологій постів, що приховують рекламу [4, с. 236].

Такі пропагандистські методи втратили контроль над інформаційним суверенітетом, що стало причиною незахищеності від впливу іноземних інформаційних потоків. Україні складно ефективно реагувати на дезінформацію через різні фактори, такі як суперечливі наративи, розбіжності в суспільстві та недостатній рівень медіа-грамотності населення.

Однак влада України намагається протистояти цим тенденціям шляхом створення інформаційних ресурсів та політики швидкого реагування, використовуючи сучасні технології. Це включає нарощування інформаційної присутності країни в інтернаціональному інформаційному полі та звернення до міжнародних суддів у випадках дезінформації. Також важливим є зміцнення співпраці між державою, громадськими організаціями та експертами для ефективного опонування дезінформації.

Джерела

1. ГО «Детектор медіа» презентувала Індекс інформаційного впливу Кремля.

2. Інформаційні виклики для України у другий рік війни.

3. Корсунський С. Інформаційна складова війни: як Росія намагається послабити підтримку Заходу.

4. Новосельський І. Сучасні мас-медіа в інформаційних війнах: досвід України 2019. - Т. 1. - № 13. - С. 230-238.

Размещено на Allbest.ru