Проблемні питання забезпечення інформаційної безпеки держави в умовах повномасштабної агресії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія Служби безпеки України

ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ В УМОВАХ ПОВНОМАСШТАБНОЇ АГРЕСІЇ

Дорошенко Тетяна Володимирівна,

кандидат педагогічних наук, доцент,

науковий співробітник

Анотація

інформаційний безпека телекомунікаційний воєнний

Теорія та практика забезпечення національної безпеки набуває особливої актуальності у зв'язку з розширенням спектру видів безпеки. На сьогоднішній день в Україні сформовано та продовжує вдосконалюватися нормативно-правова основа забезпечення інформаційної безпеки, прийняті закони, що регламентують суспільні відносини в цій сфері, розробляються механізми їх реалізації. Повсюдно продовжується робота з формування та розвитку національної захищеної інформаційно-телекомунікаційної системи спеціального призначення на користь органів державної влади та задля оборони в умовах війни. В Україні наразі сформовано систему забезпечення національної безпеки. Однак сьогодні вона далека від досконалості, у її описі відсутня комплексність та системність, зокрема в контексті забезпечення інформаційної безпеки. Вважаємо, що наступним досягненням у цій сфері має стати створення інституції, що відповідатиме за стратегічні комунікації в державі в цілому, буде удосконалено правове забезпечення інформаційної безпеки та синхронізовано дії суб'єктів забезпечення інформаційної безпеки держави. Огляд проблем забезпечення інформаційної безпеки призводить до формування висновку про те, що її рівень не повною мірою відповідає вимогам часу, умовам війни та потребує створення системи стратегічних комунікацій задля стійкого інформаційного суверенітету країни. Є низка актуальних проблем, що перешкоджають ефективному забезпеченню інформаційної безпеки людини, суспільства та держави.

Ключові слова: сектор безпеки і оборони, інформаційна протидія, інформаційні та психологічні операції, інформаційно-аналітична діяльність, СБУ, стратегічні комунікації.

Annotation

Doroshenko Tetiana Volodymyrivna, Candidate of Pedagogical Sciences, Docent, National Academy of the Security Service of Ukraine

PROBLEM ISSUES OF PROVIDING INFORMATION SECURITY OF THE STATE IN CONDITIONS OF FULL-SCALE AGGRESSION

The theory and practice of ensuring national security acquires special relevance in connection with the expansion of the spectrum of types of security. To date, Ukraine has formed and continues to improve the legal framework for ensuring information security, adopted laws regulating public relations in this area, and developing mechanisms for their implementation. Work continues everywhere on the formation and development of a national protected information and telecommunications system of special purpose for the benefit of state authorities and for defense in wartime. Ukraine currently has a system for ensuring national security. However, today it is far from perfect, its description lacks comprehensiveness and systematicity, in particular in the context of ensuring information security. We believe that the next achievement in this area should be the creation of an institution that will be responsible for strategic communications in the state as a whole, the legal provision of information security will be improved, and the actions of the subjects of state information security provision will be synchronized. An overview of the problems of ensuring information security leads to the conclusion that its level does not fully meet the requirements of the time, the conditions of war, and requires the creation of a strategic communications system for the country's stable information sovereignty. There are a number of urgent problems that prevent the effective provision of information security of people, society and the state.

Keywords: security and defense sector, information countermeasures, information and psychological operations, information and analytical activities, SBU, strategic communications

Постановка проблеми

Розвиток інформаційних технологій призвів до значних змін у всіх галузях та сферах. Сьогодні у науковому середовищі сформувалося безліч понять, що характеризують тенденції життя соціуму: постекономічне, постіндустріальне, електронна, мережева ера, цифрова епоха, всі ці поняття визначають вектор і суть суспільного розвитку. Прискорення темпів технологічного прогресу, швидкість поширення інформації, непередбачуваний і слабко контрольований синергетичний ефект цих процесів, створює загрози інформаційної безпеки, що потребує безперервних досліджень.

Стрімкий розвиток комп'ютерних технологій та інтернету спричинив підвищення інтелектуальних можливостей людей, забезпечив необмежений доступ до інформації, звільнив від багатьох рутинних справ. Крім того, безпрецедентно вплинув на світову економіку породило новий процес - глобалізації, при якому стираються кордони між державами. Інформація, долаючи національні та інші перепони, структурує суспільство за мережевим принципом. Це з одного боку позитивно впливає, надаючи доступ до численних інтелектуальних ресурсів, а з іншого - викликає низку проблем, зокрема, пов'язаних зі скороченням суверенітету, зниженням якості інформації, складністю її структуризації, а також виникненням психологічних феноменів.

В умовах швидких мережевих обмінів інтереси суб'єктів, що беруть участь у процесах цифрової взаємодії, полягають у тому, щоб, з одного боку, їх персональні дані, а також інформація щодо економічних, політичних та приватних сторін діяльності були легко доступні, а з іншого - надійно захищені. Знищення, неправомірне використання, фальсифікація, розголошення, порушення правил обробки інформації завдають моральної та матеріальної шкоди, загрожують стабільності та незалежності. В умовах війни інформація стає зброєю, яка дозволяє розхитати суспільство, утворити політичну кризу шляхом маніпулювання свідомістю громадян, суспільною думкою тощо. У зв'язку з цим сьогодні гостро стоять питання забезпечення інформаційної безпеки держави.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Важливі аспекти формування та розвитку інформаційної безпеки держави, зокрема у воєнний час, висвітлюються такими українськими ученими як І. І.Залєвська, Г. І.Удренас [2], О. В.Левченко [3], Д.В.Смотрич, Л. Браілко [4], О. В. Войтко [1]. Однак у більшості наукових розвідок недостатньо систематизовано проблематику забезпечення інформаційної безпеки держави, тому це питання потребує подальших досліджень та напрацювань.

Мета статті - дослідження особливостей забезпечення інформаційної безпеки держави та пошук наявних проблем в умовах війни, що потребують вирішення.

Виклад основного матеріалу

В умовах війни сектор безпеки і оборони набуває пріоритетного значення. Плани наступу/оборони, відомості про критичні об'єкти інфраструктури, технологічні процеси виробництва зброї та ін. є тим ресурсом, що дозволяє нашій державі не лише нормально функціонувати, а й оборонятися.

До основних інформаційних загроз сучасності відносять такі.

1. Широке поширення сфер застосування інформаційних технологій породжує нові ризики, пов'язані з можливістю транскордонного обігу інформації, яка все частіше використовується для досягнення геополітичних, що суперечать міжнародному праву військово-політичних, а також терористичних, екстремістських, кримінальних та інших протиправних цілей на шкоду міжнародній безпеці та стратегічну стабільність.

2. Продовжується активне нарощування росією можливостей інформаційно-технічного впливу на інформаційну інфраструктуру у військових цілях.

3. Розширюються масштаби застосування спецслужбами росії технологій інформаційно-психологічного впливу з метою дестабілізації внутрішньо - політичної та соціальної ситуації в Україні, що може призвести до підриву суверенітету та порушення територіальної цілісності.

4. Зазначається збільшення обсягу матеріалів у низці зарубіжних ЗМІ, що містять упереджену оцінку державної політики України.

5. Продовжується активний інформаційно-психологічний вплив на наше громадянське суспільство, на молоде покоління з метою підміни духовно- моральних цінностей.

6. Зростає кількість комп'ютерних атак на об'єкти інформаційної інфра- структури, активізується розвідувальна діяльність.

7. Не розроблено міжнародно-правових норм, що регулюють міждержавні відносини в інформаційному просторі, що ускладнює формування системи міжнародної інформаційної безпеки.

Основні аспекти інформаційної безпеки та кібербезпеки визначені у відповідних стратегіях, сформованих ще у 2021 році (Стратегія інформаційної безпеки, Стратегія кібербезпеки України). Проте, як й попередній стратегічний документ (Доктрина інформаційної безпеки України, затверджена Указом Президента України від 25 лютого 2017 року № 47/2017), вони недостатньо підкріплені нормативно-правовими актами задля реалізації їх норм, отже потрібно формувати правове забезпечення. Законодавство, зокрема, має містити спеціальні вимоги до постачальників мережевих послуг та інших суб'єктів, які забезпечують роботу мережі в умовах воєнного стану з метою захисту національної безпеки.

В умовах воєнного стану було прийнято Рішення Ради національної безпеки і оборони України «Щодо реалізації єдиної інформаційної політики в умовах воєнного стану», яким було створено єдину інформаційну платформу стратегічної комунікації - цілодобовий інформаційний марафон «Єдині новини #ИАразом». Також встановлено відповідальність за поширення певної інформації в умовах воєнного або надзвичайного стану шляхом внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України за:

несанкціоноване розповсюдження інформації про направлення, переміщення міжнародної військової допомоги в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших військових формувань України;

виготовлення та поширення забороненої інформаційної продукції;

несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Також важливим є вирішення аспектів функціонування та інформаційної взаємодії суб'єктів забезпечення інформаційної безпеки держави: РНБО, КМУ, СБУ, Національної поліції України, центральних органів виконавчої влади в межах встановлених повноважень, Мінкульту, а в умовах війни - сектору безпеки і оборони. Досі немає єдності у діях на рівні держави між даними суб'єктами. Актуальним в умовах надзвичайних ситуацій, в т.ч. й у воєнний час, є створення мобільних інформаційних структур, які забезпечуватимуть оперативний інформаційний обмін між суб'єктами забезпечення інформаційної безпеки держави з метою швидкого та ефективного реагування на нові інформаційні загрози.

Багато наукових розвідок [1-4] відзначають такі основні загрози інформаційної безпеки держави: інформаційні війни, кібератаки, кібершпигунство, кіберзлочинність, кібертероризм, поширення секретної інформації (дія інсайдерів):

• інформаційні війни - наприклад, постійні інформаційно-психологічні операції для впливу на суспільство, зокрема за допомогою сучасних методів комунікації - для дискредитації ЗСУ, Міноборони, СБУ та вищих посадових осіб держави. Тому їх моніторинг, зокрема й ознак гібридної війни, має здійснюватися обов'язково;

• кібератаки - наприклад, кібератака на Київстар, метою якої було унеможливити доступ до зв'язку;

• кібершпигунство - наприклад, загибель військовослужбовців 128 окремої гірсько-штурмової бригади при нагородженні була пов'язана з тим, що інформація про подію пройшла у Signal;

• кіберзлочинність - ошукування громадян через посилання злочинців для отримання різноманітної допомоги;

• кібертероризм -наприклад, росія активно використовує Інтернет у своїх протиправних діях, у тому числі для атак та пропаганди;

• поширення секретної інформації - наприклад, витік секретних даних Пентагону США щодо війни в Україні, план наступу навесні 2023 року тощо.

Отже ці компоненти інформаційної безпеки держави потребують й відповідного організаційного, правового, фінансового, кадрового забезпечення. Задля захисту національної безпеки, суверенітету та незалежності, запобіганню просування та пропаганди «руського миру».

Для боротьби з пропагандою та формування достовірного інформаційного поля на підтримку національних інтересів в Україні у військовий час та у подальшому відновленні держави потрібно застосовувати стратегічні комунікації. Вони є системою заходів, спрямованих на посилення взаємодії та координації органів управління в умовах воєнних дій, а також комунікаційний супровід зусиль, спрямованих на досягнення військових цілей та врегулювання конфліктів. В Україні основні засади стратегічних комунікацій затверджено у секторі безпеки і оборони - у вигляді Доктрини стратегічних комунікацій Міністерства оборони України та Збройних Сил України, Дорожньої карти Партнерства у сфері стратегічних комунікацій між Радою національної безпеки і оборони України та Міжнародним секретаріатом НАТО, їх враховано при побудові Стратегії воєнної безпеки України. Проте стратегічні комунікації потрібно сформувати у цілому механізмі формування та реалізації національних інтересів держави, а не лише у військово-оборонній сфері.

При цьому доцільно врахувати досвід США щодо цього. Так, ще у 2010 році Білий дім видав Рамкову концепцію стратегічних комунікацій (National Framework for Strategic Communication), у якій стратегічні комунікації включають два основних компоненти:

• синхронізація ключових повідомлень та дій з урахуванням того, як вони сприймаються цільовими аудиторіями;

• програми та дії, спрямовані на комунікацію з цільовими аудиторіями, включаючи громадські проекти, публічну дипломатію, інформаційні операції [5].

Концепція стратегічних комунікацій досить добре і докладно розроблена стосовно сектору безпеки і оборони. У зв'язку з цим експерти приходили до розуміння того, що концепція стратегічних комунікацій може бути адаптована до використання в інших сферах державного управління: політичному управлінні, взаємовідносинах з різними секторами суспільства, зовнішньої політики. У той же час досягнення маркетингу та реклами могли б використовуватись для комунікаційної підтримки операцій сектору безпеки і оборони.

Стратегічні комунікації є основою для проведення інформаційних операцій у тому числі в умовах воєнних дій, що пов'язано з переоцінкою стратегічної ролі інформації, у тому числі у зв'язку зі створенням подій, пропагандою, стимулюванням та просуванням подій з метою максимізації впливу комунікаційних програм на цільові аудиторії.

Сучасні стратегічні комунікації покликані підтримати цілі зовнішньополітичної доктрини країни, що використовується оперативним керівництвом на користь досягнення глобальних цілей на міжнародній арені. Стратегічні комунікації є формою підтримки бойових дій, і, як свідчить практика, можуть сприяти зниженню ефективності дій військ протидіючої сторони. Таким чином, стратегічні комунікації дозволяють не лише стимулювати суспільний інтерес та громадську думку щодо тих чи інших політичних чи економічних операцій на підтримку військових дій, а й вирішувати інші завдання.

Стратегічні комунікації дозволяють розширити підтримку інформаційної та військової політики, що проводиться в країні і за кордоном, зміцнити підтримку з боку різних міжнародних акторів і дружніх країн, впливати на стратегію і тактику протиборчої країни з метою використання слабких сторін противника, забезпечити викриття та медіатизацію забобонів (релігійних, етнічних, класових) у власних інтересах.

У рамках стратегічних комунікацій реалізуються методи впливу, що стосуються метастратегій «жорсткої сили», заснованої на примушуванні та «м'якої сили», яка використовує технології залучення. У цілому нині перехід до концепції стратегічних комунікацій супроводжується тенденціями, що відображають перехід від впливу на військового супротивника до населення; від «жорстких» до «м'яких» методів впливу, у тому числі таких як «підштовхування», «залучення», формування мотивуючого інформаційного середовища тощо; від монологічних форм (поширення інформації, впливу) до діалогічних (комунікація); від відкритого вторгнення до свідомості та поведінки людей до більш прихованих, нативних, форм дії; від тактичних форм, розрахованих на безпосередній ефект, до довгострокових, орієнтованих на віддалений результат; від монотипних форм впливу до різноманітних, складних, комплексних.

Знання особливостей інформаційно-психологічного впливу у рамках актуальної парадигми інформаційної протидії дозволить цілеспрямовано здійснювати заходи щодо превентивності та забезпечення інформаційно- психологічної безпеки особистості та суспільства.

Окреслимо методи інформаційної протидії поширення негативної інформації з будь-якого джерела: відкрите обговорення (виявлення фейків), свобода преси (неупереджена інформація, факти), критичне мислення (сумніви щодо певної інформації), гумор, зокрема із застосуванням мемів.

Виділимо актуальні напрями у сфері забезпечення інформаційної безпеки. Серед них:

- організація моніторингу та прогнозування потреб різних структур у процесі інформаційного обміну через міжнародні мережі;

- координація заходів державних та недержавних відомств щодо запобігання загрозам інформаційній безпеці у відкритих мережах;

- розробка програм удосконалення інформаційних технологій, що забезпечують підключення національних та корпоративних мереж до світових відкритих мереж в умовах дотримання вимог безпеки ресурсів;

- перегляд переліку інформації, що не підлягає передачі по відкритих мережах, та забезпечення контролю за дотриманням встановленого статусу інформації.

Основні завдання у сфері забезпечення інформаційної безпеки держави у сучасних умовах війни:

• перегляд державної інформаційної політики з урахуванням умов війни;

• формування системи стратегічних комунікацій та відповідної інституції їх реалізації (наприклад Центру страткому);

• вдосконалення нормативно-правової бази забезпечення інформаційної безпеки, в т.ч. й контролю за медіаканалами та інформаційної протидії;

• синхронізація діяльності суб'єктів забезпечення інформаційної безпеки держави;

• захист вітчизняної інформаційної інфраструктури, форсування прогресивної діяльності в ході створення та вдосконалення нових ІКТ та їх широке поширення;

• вдосконалення засобів та інструментарію щодо формування та контролю інформаційного середовища держави, зокрема інформаційної протидії, інформаційно-аналітична діяльність;

• розробка методичних засад оцінки ефективності системи забезпечення інформаційної безпеки, а також сертифікації цих систем та її засобів;

• реалізація єдиної технічної політики задля забезпечення інформаційної безпеки;

• створення та формування сучасної захищеної технологічної основи управління країною у мирний час, у надзвичайних ситуаціях та у воєнний час;

• захист державних інформаційних систем та ресурсів;

• формування умов ефективного розвитку недержавного компонента у сфері забезпечення інформаційної безпеки;

• культурне відродження національної ідентичності (формування проектів, зокрема проєкт Ukraine Now and Forever);

• посилення ролі української мови як державної мови (та форми національної культури);

• формування комфортних умов для реалізації суттєвих видів творчої діяльності та функціонування закладів культури;

• формування комфортних умов для реалізації суттєвих видів творчої діяльності та функціонування закладів культури;

• протистояння загрозі розв'язання інформаційних війн;

• організація цілісної ефективної системи підготовки кадрів у сфері забезпечення інформаційної безпеки;

• забезпечення організації міждержавного співробітництва щодо забезпечення інформаційної безпеки;

• інформаційне забезпечення громадян, які проживають на тимчасово окупованих територіях та прилеглих до них територіях України, зокрема через доступні медіа-канали. Це має бути складовою політики реінтеграції, яку Україна має ще сформувати.

Забезпечення інформаційної безпеки полягає у формуванні та розвитку інформаційного суверенітету держави. Набуття та зміцнення інформаційного суверенітету - одна з найважливіших функцій держави в цифрову епоху. Нині немає єдиного загальноприйнятого розуміння поняття «інформаційний суверенітет». Однак, виходячи з визначення терміна «суверенітет» як незалежності держави у зовнішніх справах та верховенства державної влади у внутрішніх справах, логічно розглядати інформаційний суверенітет як здатність технологічно та законодавчо забезпечувати та захищати незалежність держави та конституційні права громадян в інформаційному просторі від зовнішніх загроз, контролюючи при цьому те, що відбувається в цьому просторі. Відсутність такого повномасштабного державного контролю призводить до потенційного супротивника до небезпечного усвідомлення можливості безкарної агресії із застосуванням інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) аж до знищення держави як інституту.

Визначимо ознаки наявності проблеми.

1. Неузгодженість між ІКТ (великі дані, хмарні технології, суперком - п'ютери, штучний інтелект і т.д.) та законодавством України, що регулює питання безпеки у цій сфері, розвитку та використання цифрових технологій. Наприклад, незважаючи на лавиноподібне зростання можливостей для збору в Інтернеті особистих даних громадян (персональні дані є їх частиною) та використання їх масивів (великих даних), досі ця сфера не впорядкована та не введена у правове поле. При цьому такі інформаційні масиви можуть використовуватися в шкідливих цілях і перепродуватись, наприклад, для стеження, шантажу, пропаганди тощо. Крім того, ці дані накопичуються і можуть бути використані проти людини через багато років. Таким чином, законодавче регулювання таких процесів є частиною інформаційної безпеки держави.

2. Складність та дорожнеча системи технічного захисту інформаційних систем персональних даних.

3. Залежність інформаційної безпеки України від іноземних постачальників програмно-апаратних компонентів програмного забезпечення (ПЗ) та устаткування. Так, більшість інтернет-технологій (браузери, пошукові системи, соціальні мережі, операційні системи) перебувають поза межами національного контролю. Це створює додаткові загрози безпеці. Тому для забезпечення свого суверенітету державі слід мати повний технологічний ланцюжок, починаючи від процесора і закінчуючи кінцевим програмним забезпеченням.

4. Зростання ризиків шкоди репутації держави у зв'язку із шкідливим використанням ІКТ у політичній конкуренції, що може виражатися і у фінансових втратах.

5. Відповідність інформаційної безпеки держави міжнародним вимогам.

6. Медіаграмотність, боротьба с генераторами синтезованого медіа- контенту.

7. Необхідність інформаційної експансії в умовах сепарування деяких країн світу та формування стандартів поведінки держави в Інтернеті.

Забезпечення інформаційної безпеки потребує комплексного вирішення низки зазначених проблем. Необхідно законодавчо закріпити дотримання принципу балансу інтересів громадян, суспільства та держави в інформаційній сфері. Вся сукупність методів вирішення основних проблем забезпечення інформаційної безпеки може бути поділена на три групи:

- правові (розробка нормативно-правової бази врегулювання відносин в інформаційній сфері, створення низки нормативно-методичних документів з проблем забезпечення інформаційної безпеки);

- організаційно-технічні (широкий спектр питань - від розробки технологій забезпечення інформаційної безпеки у різних сферах життєдіяль - ності особистості, групи та суспільства та їх сертифікації до формування загальної системи моніторингу показників інформаційної безпеки у найважливіших сферах життєдіяльності суспільства та держави);

- економічні (від створення комплексних програм забезпечення інформаційної безпеки та порядку їх фінансування до формування системи страхування інформаційних ризиків фізичних та юридичних осіб).

Висновки

Підвищення значущості забезпечення інформаційної безпеки як системоутворюючого елемента управління, а також удосконалення правового забезпечення в ІКТ-сфері стало на сучасному етапі одним із основних стратегічних пріоритетів державної політики. Забезпечення інформаційної безпеки України в умовах війни має зосередитися на формуванні механізму скоординованої взаємодії держави для забезпечення інформаційного суверенітету держави.

Основні завдання для досягнення цієї мети пов'язані з якістю державного управління та рівнем інформаційної безпеки в умовах війни, які загалом визначаються здатністю держави забезпечити:

1) функціонування інформаційного середовища, необхідного та достатнього для стійкої життєдіяльності та розвитку в умовах цифровізації;

2) протистояння технічним та психологічним загрозам, захистити систему та користувачів від негативного ІКТ-впливу, зокрема ІПСО;

3) захист ІКТ, особлива увага кібербезпеці;

4) стійкість та безпеку держави від ІКТ-загроз у військово-політичній сфері.

Література

1. Войтко О. В. Реалізація державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки в умовах конфлікту з Російською Федерацією. Міжнародний журнал «Грааль науки»». 2021. 1. 164-166. https://doi. org/10.36074/grail-of-science.19.02.2021.030

2. Залєвська І.І., Удренас Г.І. Інформаційна безпека України в умовах російської військової агресії. Південноукраїнський правничий часопис. 2022. 1-2. 20 - 26. URL: http://dspace.oduvs.edu.ua/handle/123456789/2802

3. Левченко О. В. Система забезпечення інформаційної безпеки держави у воєнній сфері: основи побудови та функціонування: монографія -Житомир: Видавець 1И1 “Євро- Волинь”, 2021. 172 с.

4. Смотрич Д.В., Браілко Л. Інформаційна безпека в умовах воєнного стану Науковий вісник Ужгородського Національного Університету, Серія ПРАВО. 2023. 77 (2) https:// doi.org/10.24144/2307-3322.2023.77.2.20

5. National Framework for Strategic Communication. The White House, Washington. 2010 FAS - Federation of American Scientists. URL: https://fas.org/man/eprint/pubdip.pdf

References

1. Voitko, O. V. (2021). Realizatsiia derzhavnoi informatsiinoi polityky ta zabezpechennia informatsiinoi bezpeky v umovakh konfliktu z Rosiiskoiu Federatsiieiu [Implementation of the state information policy and provision of information security in the conditions of the conflict with the Russian Federation]. International journal "Grail of Science". 1. 164-166. https://doi.org/ 10.36074/grail-of-science.19.02.2021.030 [in Ukranian]

2. Zalievska, I.I., Udrenas, H.I. (2022). Informatsiina bezpeka Ukrainy v umovakh rosiiskoi viiskovoi ahresii. [Information security of Ukraine in the conditions of Russian military aggression.] South Ukrainian legal journal. 1-2. 20 - 26. URL: http://dspace.oduvs.edu.ua/handle/ 123456789/2802 [in Ukranian]

3. Levchenko, O. V. (2021). Systema zabezpechennia informatsiinoi bezpeky derzhavy u voiennii sferi: osnovy pobudovy ta funktsionuvannia [The system of ensuring information security of the state in the military sphere: the foundations of construction and operation ]: monohrafiia - Zhytomyr: Vydavets PP “levro-Volyn”, 172 p. [in Ukranian]

4. Smotrych, D.V., Brailko, L. (2023). Informatsiina bezpeka v umovakh voiennoho stanu [Information security in the conditions of martial law] Scientific Bulletin of the Uzhgorod National University, PRAVO Series 77 (2) https://doi.org/10.24144/2307-3322.2023.77.2.20 [in Ukranian]

5. National Framework for Strategic Communication. The White House, Washington. 2010 FAS - Federation of American Scientists. URL: https://fas.org/man/eprint/pubdip.pdf

Размещено на Allbest.ru