Технології фотограмметрії

Слід відмітити, що інші методи зйомки виконуються в оптичному діапазоні і не дозволяють отримувати зображення місцевості, якщо вона закрита хмарами. Це обмежує можливості їх використання особливо для регіонів з постійною затьмареністю хмарами, в той час, як радіолокаційна зйомка може виконуватись в будь-яку погоду і не тільки вдень, але й вночі.

Для отримання знімків приблизно з однаковим масштабом і смугою захвату орбіти з для всієї території даної Землею зйомки орбіта КЛА повинна бути круговою з центром, що достатньо близький до центру Землі.

11. Цифрова фотограмметрія

Звичайний фотознімок, математичною моделлю якого є центральна проекція, розглядався нами впродовж всіх попередній параграфів. Фотозображення, зафіксоване на фотоплівці, фотопластинці чи фотопапері, вимірюється і проходить всі стадії фотограмметричної обробки за різними технологіями аналогової чи аналітичної фотограмметрії. З математичної точки зору фотознімок - це сукупність точок а_к з плоскими прямокутними координатами x_k y_k (в заданій системі плоских координат). Фотознімок як центральна проекція визначається елементами внутрішнього орієнтування (f, x₀ y₀), а його положення в просторі (деякій просторовій системі координат) фіксується елементами зовнішнього орієнтування (Xs, Ys, Zs, б, щ, к).

Цифрова фотограмметрія оперує з іншим типом зображення - цифровим знімком.

Цифровий знімок - це сукупність елементів, які утворюють матрицю розміром m*n. Елемент носить назву - піксел (pixel) від англійського скорочення "picture JC element". Положення кожного піксела в матриці визначається номером рядка і та номером стовпчика j. Сукупність пікселів утворює зображення (на екрані ПЕОМ, на листі паперу тощо), яке називають растровим зображенням. Кожний піксел несе в собі лише інформацію про ступінь почорніння (для чорно-білого зображення) або інформацію про колір (для кольорового зображення).

Отримати цифровий знімок можна двома шляхами. Перший з них - це перетворення фотознімка в цифровий знімок шляхом сканування. Другий базується на використанні спеціальних знімальних камер - так званих цифрових камер. Вони подібні до фотокамер, проте зображення об'єкта не є фотографічним, а цифровим.

У цифровій камері об'єктив проектує зображення на так званий "пристрій із зарядовим зв'язком" (ПЗЗ) - сукупність світлочутливих елементів, кожен з яких виробляє фотострум залежно від світлової енергії, яка падає на нього. В подальшому фотострум посилюється, перетворюється та фіксується на магнітному або оптичному носії інформації - магнітній плівці, диску, дискеті тощо. Це означає, що цифрове зображення є легкодоступним для сучасної ПЕОМ: його можна зчитати з дискети, переписати з оперативної чи буферної пам'яті камери в пам'ять ПЕОМ, виконувати різноманітні операції з цифровим зображенням (копіювання, фільтрація, посилення, геометрична корекція тощо).

Фізичні основи ПЗЗ описані в спеціальній літературі; тут ми не зупиняємось на цих аспектах, але зазначимо, що саме прогрес в області мікроелектроніки став причиною практичного застосування цифрової фотограмметрії. Без надійних, високоякісних ПЗЗ з високою роздільною здатністю не можна говорити про цифровий фотограмметричний знімок.

В сучасних ПЗЗ нагромаджуючими елементами є фотодіоди з кількістю елементів в лінійці від 1024 до 8192. Спеціалісти вважають, що можливий подальший прогрес в області створення ПЗЗ-матриць. Вже тепер провідна фірма світу Sony випускає матриці з кроком елементів 3 на 5 мкм (тобто віддаль між елементами становить 1,7 мкм). Прогнозується, що з'являться однокристальні прилади з кількістю елементів 8000x8000 при досить малих розмірах приладів.

Усе це, без сумніву, впливає на технологію отримання зображення, поступово витісняючи фотографічні методи. Уже тепер розвивається високоточне цифрове аерознімання, яке приходить на зміну аерофотозніманню. На підтвердження цього на XIX Конгресі Міжнародного Товариства фотограмметрії та дистанційного зондування (ISPRS), що відбувся в липні 2000 р. в Амстердамі, демонструвались цифрові фотограмметричні аерокамери: одна - фірми LH-Systems (Швейцарія), інша - фірми Zeiss-Intergraph (спільна німецько-американська фірма).

У цифрових фотограмметричних системах оптична щільність відіграє двояку роль. Перше - сукупність усіх пікселів утворює цілісне подання об'єкта, так зване растрове зображення; цю задачу називають візуалізацією. Друге - пошук ідентичних точок на лівому і правому цифрових знімках, що утворюють стереопару. Ідентичними вважають точки, оптичні щільності яких найбільше корельовані. Цю задачу розв'язують корелятори. Якщо ідентичні точки знайдені в автоматичному режимі, то в подальшому автоматично відтворюється рельєф, будується цифрова модель рельєфу, створюється ортофотоплан, тощо.

Проста ідея, закладена в основу роботи корелятора, впродовж десятиліть не була реалізована через невисокі показники (швидкодія, об'єм пам'яті) обчислювальної техніки.

Цифрові камери - прилади, які дають змогу фіксувати зображення об'єкта в цифровій формі, їх класифікують на професійні та аматорські, стаціонарні та польові. Відрізняються вони між собою якістю формування зображення, яке передусім залежить від роздільної здатності ПЗЗ.

Цифрові камери для фотограмметричних робіт є тим кращими, чим більше елементів містить в собі ПЗЗ-матриця.

У цифровій фотограмметрії геометричну модель об'єкта можна відтворити послідовно (точка за точкою, тобто піксел за пікселем) на основі різних підходів. Проте основною ідеєю є така: одноіменними точками на лівому і правому зображеннях є такі, оптичні щільності яких є найбільш корельовані. В ідеалі ці оптичні щільності є однаковими. Отже, щоб відтворити модель об'єкта, необхідно відшукати ідентичні точки на стереопарі.

Загальні відомості аналітичної фотограмметрії.

Застосування способів і технологій аналітичної фотограмметрії дає змогу отримувати як кінцевий продукт сукупність просторових координат точок об'єкта. Якщо до цієї сукупності додати чітко окреслені правила запису та семантичну інформацію, то можна отримати:

каталог просторових координат точок об'єкта;

цифрову модель об'єкта (як складові, або незалежні частини можуть бути: цифрова модель рельєфу - ЦМР, цифрова модель ситуації - ЦМС).

Для вимірювання знімків застосовують прилади різного класу точності, різноманітної конструкції та технологічних особливостей. Найбільш характерними рисами цих приладів є застосування монокулярних вимірів (монокомпаратори) або стереоскопічних вимірів (стереокомпаратори).

До середини 60-х років ці прилади не були автоматизовані, тобто виміряні величини не фіксувались автоматично на паперових носіях (перфострічка, перфокарта, друкування на папері) або на магнітній стрічці. Найбільш типовим представником цієї групи є стереокомпаратор СК 1818 фірми "Карл Цайс" з м. Йена (Німеччина), який отримав широке застосування у фотограмметричному виробництві колишнього СРСР.

Подальшим кроком в розвитку фотограмметричного приладобудування була автоматизація процесу фіксації виміряних величин. Фірма "Карл Цайс" виготовила автоматизований стереокомпаратор Стекометр. В ньому за допомогою спеціального пристрою результати вимірів автоматично фіксувались на перфострічці та друкувались на папері.

Найчастіше застосовувались двокареткові стереокомпаратори, трохи рідше - трикареткові. Останні давали можливість уникати похибок ототожнення при спостереженні зв'язкових точок для фототріангуляції, оскільки оператор мав можливість спостерігати одночасно дві стереопари.

Серед обслуговуючих приладів для монокулярних вимірів потрібно звернути увагу на маркувальні прилади і пристрої. Найбільш технічно вдалим є, на наш погляд, лазерний маркувальний прилад "Трансмарк" фірми "Карл Цайс". Оператор стереоскопічно наводить марку на точку моделі. Після цього є можливість включити лазер, який розплавляє емульсію в центрі точки лівого (правого) знімка, і на ньому утворюється біле коло з чорним кільцем. Точність маркування становить 1 мкм.

З кінця 80-х років XX ст. в практику фотограмметричних технологій впроваджуються аналітичні стереофотограмметричні системи, які досить часто називають "аналітичні універсальні прилади" або "аналітичні автографи". В них оператор проводить стереовимірювання, результати яких автоматично передаються в комп'ютер. За допомогою програмного забезпечення проводиться розв'язання фотограмметричних задач та.формування файлів графічних даних. За необхідності викреслювання топографічних карт (планів) ці дані автоматично подаються на графопобудовувач, на якому в заданій картографічній проекції та в прийнятій системі умовних знаків викреслюється карта (план).

В усіх технологіях аналітичної фотограмметрії ключовим компонентом є програмне забезпечення. Головною його функцією є розв'язання фотограмметричних задач (внутрішнє, взаємне та геодезичне орієнтування, пряма та обернена фотограмметричні засічки, фототріангуляція, побудова цифрової моделі об'єкта тощо). Залежно від технологічних особливостей тієї чи іншої схеми опрацювання знімків на програмне забезпечення накладають додаткові функції - пошук та автоматичне бракування хибних результатів вимірів, автоматичний пошук зв'язкових точок, формування графічних файлів у певних графічних форматах тощо.

Програмне забезпечення аналітичних приладів в наші дні досягло високого рівня розвитку, проте постійно вдосконалюється. Найбільше це стосується двох напрямків:

опрацювання нефотографічних зображень;

автоматичні стереовиміри (без участі оператора) на основі кореляції відеосигналів.

Аналітичні стереофотограмметричні прилади.

Розвиток електронно-обчислювальної техніки істотно вплинув на появу принципово нових стереофотограмметричних приладів так званих аналітичних автографів (за західною термінологією) чи аналітичних універсальних приладів (за термінологією країн колишнього СРСР).

Концепцію такого приладу вперше сформулював у 1957 р. U. L. Helava, який у той час працював в Секції фотограмметричних досліджень Національного дослідницького центру Канади.

Принципова схема аналітичного універсального приладу

Прилад має такі головні складові: оптичну систему, механічну частину, обчислювально-управляючу частину з програмним забезпеченням.

Оптична система дає змогу стереоскопічно розглядати пару фотознімків з деяким збільшенням та виконувати візування марками на точки стереомоделі. У цій системі реалізується принцип Аббе - вимірювальна марка завжди знаходиться на оптичному промені, перпендикулярному до площини фотозображення. Оптична система є аналогічною до такої самої системи стереокомпаратора.

Механічна частина приладу дає можливість реалізувати високоточне переміщення кареток лівого та правого знімків в одній горизонтальній площині. В більшості випадків переміщення х_л у_л та х_п у_п є незалежними і реалізуються за допомогою диференційних кареток. Точність фіксації переміщень повинна бути +1 мкм. Механічне переміщення знімка (каретки) повинно бути перетворене в електричний сигнал. Для реалізації цієї функції використовують різні електродвигуни (обертово-імпульсні, лінійно-імпульсні або індуктивні), які з високою точністю перетворюють поворот ведучого гвинта каретки (лінійне переміщення) у відповідний електричний сигнал і навпаки. Якщо перші перетворювачі цього типу були технічно недосконалими (невисока надійність, обмеження по точності, шум під час роботи), то з середини 90-х років ці недоліки усунені.

Обчислювально-управляюча система реалізує дві головні функції. Перша з них - це строге аналітичне розв'язання таких фотограмметричних задач, як внутрішнє, взаємне, зовнішнє орієнтування знімків, розв'язання прямої фотограмметричної засічки, побудова мереж фототріангуляцїї тощо. Ці задачі покладаються на ПЕОМ, яка повинна "вміти" працювати в діалоговому режимі з оператором. Друга функція - це обчислення диференційних зміщень для лівого та правого знімків з тією метою, щоб оператор міг спостерігати стереомодель без поперечного паралаксу, та збір картографічної інформації зі знімків. Досить часто цей процес створення оригіналу топографічної карти називають стереоскладанням карти (плану). Очевидно, що для розв'язання цих задач необхідне відповідне програмне забезпечення.

В перших типах аналітичних приладів, коли ще технічні можливості комп'ютерів були мізерними (60-70-ті роки), використовувались мікрокомп'ютери, головна роль яких полягала в розв'язанні деяких фотограмметричних задач, обчисленні переміщень для лівого та правого знімків, контролю вимірювального процесу тощо. В наші дні, коли до стереокомпаратора підключається потужна ПЕОМ з високою швидкодією та величезним об'ємом оперативної та зовнішньої пам'яті, є можливість зібрати картографічну інформацію, візуалізувати її на екрані монітора, відредагувати, відобразити на координатографі та створити цифрову копію на магнітному носії чи лазерному диску.

Відомі такі аналітичні прилади:

автограф аналітичний АРС-4 фірми ОМІ (Італія);

автограф аналітичний PLANICOMP СІ00 фірми Opton (Німеччина);

- автограф аналітичний ANAPLOT Національного дослідницького центру (Канада);

автограф аналітичний TRASTER фірми Matra (Франція);

аналітичний прилад AVIOLYT фірми Wild (Швейцарія);

аналітичний прилад DSR1 та DSR2 фірми Kern (Швейцарія);

аналітичний прилад "СТЕРЕОАНАГРАФ" фірми "Геосистема" (Україна);

аналітичні прилади CD-2000, CD-3000 фірми Leica (Швейцарія).

Зупинимось на довідковому матеріалі про вітчизняного виробника - фірму "Геосистема" (м. Вінниця). У 1984 р. на базі проектно-конструкторського бюро Державного Центру “Природа" було створене виробниче об'єднання (ВО) "Аерогеоприлад". Тут у 1987 р. був виготовлений перший прилад "Стереоанаграф". У 1992 р. була завершена нова розробка "Стереоанаграф-4", яка успішно демонструвалась на виставці "Америка - Україна" в Лас-Вегасі.

В 1993 р. з ВО "Аерогеоприлад" виділилось як незалежне науково-виробниче підприємство "Геосистема", яке сьогодні займається виготовленням стереоанаграфів (сьогодні це модель Стереоанаграф-8) та цифрових фотограмметричних станцій.

Стереоанаграф включає в себе стереокомпаратор (точність - 3 мкм, збільшення - 7-21 крат, розмір вимірювальної марки - 25-100 мкм), комп'ютер типу IBM РС/486 і вище з операційною системою Intel/DOS, автоматизований координатограф (точність 0,2 мкм, багатоколірна рисувальна голівка) та пакет прикладних програм (управляюча, фотограмметричні задачі з орієнтування аеро- та космічних знімків, фототріангуляція, створення та редагування цифрових карт і планів).

Стереоанаграф має високі технічні характеристики, проте програмне забезпечення для розв'язання широкого кола інженерних задач потребує доопрацювання. Його очевидна перевага над закордонними аналогами - ціна у 1,5-2 рази нижча.

Саме цей фактор сприяв тому, що прилади "Геосистеми" працюють в США, Південній Кореї, Швеції, Іспанії, Італії, Єгипті, Китаї, Росії, Беларусі, Молдові та, звичайно ж, в Україні.

Програмне забезпечення для задач аналітичної фотограмметрії

Програмне забезпечення є органічною системою тієї технології, яка націлена на створення певної продукції та базується на використанні конкретного класу і типу фотограмметричних приладів.

З описаних приладів на найбільшу увагу заслуговують автоматизовані стереокомпаратори та аналітичні стереофотограмметричні прилади. Автоматизовані стереокомпаратори є приладами для збору інформації та автоматизованого запису її на носіях (перфострічках, магнітних стрічках, дискетах тощо).

Модернізовані автоматизовані стереокомпаратори дають змогу передавати виміряні величини безпосередньо в оперативну пам'ять ПЕОМ. Результати вимірів стереозображень можна використати для розв'язання таких задач:

побудова мереж аерофототріангуляції;

побудова мереж фототріангуляції з наземних фотознімків;

побудова ЦММ та ЦМР.

Програмне забезпечення аналітичних стереофотограмметричних приладів розв'язує перелічені задачі. Окрім того, на них реалізується ще одна важлива задача - побудова топографічних карт (планів) в заданій картографічній проекції (графічне та цифрове подання). Оскільки аналітичні прилади не мають істотних обмежень на параметри аерофотознімання, на вибір картографічної проекції, на вимоги до топографічних карт (умовних знаків), то ці прилади можна використати для розв'язання різноманітних інженерних задач.

Конкретне описання програмного забезпечення, переважно, становить 100 і більше сторінок, і носить суто індивідуальний характер. Це описання, як правило, має розділи:

призначення програмного комплексу;

умови виконання програми;

технологія виконання програми та дії оператора.

У першому розділі сформульовані задачі, які розв'язує програмний комплекс, та вказується тип кінцевої продукції, наприклад: каталог координат для фототріангуляції, оригінали карт (планів) для задачі стереоскладання або оновлення карт (планів).

У другому розділі дається перелік необхідних технічних засобів: тип ПЕОМ, наявність копроцесора, графічного адаптера, інтерфейса стереокомпаратор - ПЕОМ, друкарський пристрій, графопобудовувач тощо.

Тут подаються вимоги до стандартних програмних засобів, наприклад: тип операційної системи для ПЕОМ, комерційні спеціальні програмні продукти, драйвери для підтримки функціонування периферійних пристроїв тощо.

Третій розділ, як правило, є найбільш об'ємним. У ньому знаходиться інструкція з реалізації програми та рекомендовані для оператора дії, якщо необхідно оцінити якість фотограмметричних побудов або прийняти нове рішення, яке не можна було алгоритмізувати.

Щоб мати більш чітке уявлення про описання виконання програм (не потрібно плутати з алгоритмом задачі та самою програмою, написаною однією з відомих алгоритмічних мов), наведемо скорочений перелік основних пунктів, які подані в інструкції до стереоанаграфа (Україна).

Підготовка приладу до роботи: дається послідовність підключення приладу до електромережі, запуск ПЕОМ, виставлення стереокомпаратора та координатографа в початкове положення, закладка знімків в касети приладу.

Введення даних для блочної фототріангуляції: вводяться за допомогою клавіатури елементи внутрішнього орієнтування та еталонні віддалі аерофотокамери вздовж осей x та у, номери маршрутів, які є одночасно іменами файлів, базис в масштабі знімка (це наближене значення необхідне для автоматичного підведення кареток до стандартних зон знімків). Окрім того, формується файл опорних та контрольних точок для цього блока.

Порядок фотограмметричних вимірів: вони проводяться по стереопарах. Для кожної стереопари марка автоматично підводиться до першої позначки, а оператор виконує точне візування на цю позначку; в подальшому для інших позначок процес аналогічний. Запис виміряних величин здійснюється після натискування на педаль або на клавішу "Enter" клавіатури ПЕОМ. Вимірювання точок проводиться аналогічно.

Завершивши вимірювальний процес, оператор звертається до програми аналітичної побудови блочної мережі фототріангуляції. У випадку наявності неякісних вимірів проводиться діагностика процесу і видається необхідна інформація для прийняття оператором рішень.

Детальна інструкція з програмного забезпечення для побудови мереж фототріангуляції, редагування цифрових планів та інвентаризації земель становить приблизно 50 сторінок машинописного тексту.

В ході навчального процесу користувачі (в тому числі і студенти) вивчають ці інструкції, бо без них неможливо працювати на аналітичних фотограмметричних приладах.

Побудова цифрових та аналогових картографічних матеріалів

Однією з найважливіших функцій аналітичних стереофотограмметричних приладів є створення топографічних карт (планів) в цифровому та графічному поданні.

Послідовність виконання основних процесів є такою:

Підготовка та ввід в ПЕОМ елементів внутрішнього орієнтування та параметрів аерофотокамери.

Ввід в ПЕОМ каталогу координат опорних та контрольних точок.

Ввід в ПЕОМ масштабу та номенклатури топографічної карти; в деяких випадках вона отримується автоматично, але для цього необхідна додаткова інформація.

Встановлення 1-ї (поточної) стереопари в приладі.

Виконання вимірювальних операцій: координатних позначок (для внутрішнього орієнтування), стандартних точок (для взаємного орієнтування), опорних точок (для геодезичного орієнтування моделі).

Набір вихідних даних для координатографа та автоматичного орієнтування планшета.

Стереоскопічний збір картографічних даних з цієї стереопари (візування на контури та точки для відтворення рельєфу за допомогою горизонталей).

Редагування зібраних картографічних даних в межах усіх стереопар, поділ їх на листи топографічних карт з конкретною заданою (чи вичисленою) номенклатурою.

Нанесення опорних точок на планшет за координатами, автоматичне викреслювання рамки та нанесення координатної сітки.

10. Автоматичне викреслювання на планшеті елементів ситуації

та рельєфу.

11. Архівація цифрових картографічних даних.

Частина з вищенаведених пунктів виконується так само, як і для фототріангуляції. Тому розглянемо ті процеси, які раніше не описані.

Набір вихідних даних для координатографа та орієнтування планшета.

Оператор вводить в ПЕОМ значення масштабу плану (карти) та координати лівого нижнього кута планшета. Включається програма автоматичного орієнтування планшета. Після виконання цього процесу на екрані з'являється таблиця з похибками орієнтування в плані.

При автоматичній реєстрації даних про місцевість прийнято· крок, що дорівнює 1 мм. В натурі ця величина дорівнює 1 мм-М, де М - знаменник масштабу плану (карти). Залежно від "навантаженості" місцевості неправильно задана величина М або знизить якість формування ЦММ, або відбудеться збір непотрібних даних.

Програма стереоскопічного цифрового збору даних Програма призначена для формування даних про місцевість у вигляді послідовності точок з координатами Ч, Х, Ж (в заданій зовнішній "геодезичній" системі координат). Програма дає можливість виконувати кодування семантичної топографічної інформації з використанням класифікатора для масштабів 1:500 -1:5000.

При цифровому зборі можливі два режими: ручний з використанням педалі приладу, автоматичний з кроком 1 мм. Усі дані поділені на 10 класів та візуалізуються на екрані відповідним кольором:

населені пункти - чорний

промислові об'єкти - білий

комунікації - червоний

гідрографія - синій

елементи рельєфу - коричневий

рослинний покрив - яскраво-зелений

межі сільських угідь - зелений

інші елементи - яскраво голубий

горизонталі - коричневий

10) пікети - жовтий

Поділ на класи є умовним, і за необхідності оператор за допомогою текстового редактора може вносити необхідні зміни. Це не стосується класів 8-10, які є фіксованими.

Клас 8 (інші елементи) призначений для реєстрації точкових елементів (дерево, колодязь, світлофор, окремий камінь тощо). Клас 9 (горизонталі) призначений для реєстрації точок, що належать горизонталям. З'єднання точок на екрані зображується ламаною лінією. Клас 10 (пікети) дає змогу фіксувати пікетні точки з підписами їх відміток.

Збір даних про об'єкт (з будь-якого класу) в ручному режимі полягає в послідовному візуванні за допомогою марки по стереомоделі на точки об'єкта (наприклад, на кут будинку). Після суміщень марки з точкою оператор натискає на педаль, і відбувається запис координат ЧХЖ у відповідний файл. Оптичне положення марки на стереомоделі дублюється положенням білого хрестика на екрані монітора.

При автоматичній реєстрації оператор наводить марку на початкову точку об'єкта, фіксує це натиском відповідної клавіші (наприклад F2), далі неперервно "веде" марку по об'єкту, а фіксація координат Ч, Х, Ж відбувається автоматично з кроком 1 мм. Зрозуміло, що в такий спосіб можна зобразити рельєф у вигляді горизонталей. Для цього оператор "веде" марку так, щоб вона торкалась видимої стереоскопічно моделі об'єкта.

Семантичне кодування об'єкта

Це процес присвоєння об'єкту певної топографічної класифікації відповідно до прийнятого класифікатора об'єктів. Техніка вибору чітко описується в інструкції для оператора. Наприклад, об'єкту необхідно присвоїти семантичне (смислове) значення "Розробка". Оператор на таблиці з алфавітним вибором вибирає букву "Р". Далі оператор відшукує слово "Розробка", а вже в цьому класі - необхідний йому підклас, наприклад, "Розробка торфу". Після вибору типу об'єкта автоматично з бібліотеки умовних знаків вибирається необхідний знак, яким можна позначити цей об'єкт.

Редагування цифрової інформації

Програма редагування призначена для формування змісту карти в межах планшета з підписами, умовними знаками, для внесення необхідних змін та доповнень, а також для оперативного отримання інформації про будь-який об'єкт. Графічний зміст планшета можна видати на графопобудовувач засобами AutoCAD або за допомогою іншого графічного пакета.

Програма має такі функції:

створення нової ділянки як частини планшета;

перезаписування стереопар цього планшета в новостворену ділянку;

- формування цифрової інформації строго в межах планшета; викидається все, що не належить цьому планшету;

- графічне інтерактивне редагування графіки, семантики та тексту;

автоматичне зведення горизонталей з різних стереопар;

генералізація картографічної інформації при переході на дрібніший масштаб;

видавання інформації для роботи графопобудовувача;

формування інформації у форматі DXF з автоматичним пуском системи AutoCAD;

усунення стереопари з будь-якої ділянки;

усунення ділянки повністю.

Таким чином, виконання різноманітних функцій дає змогу отримувати топографічні плани та карти, зафіксувати їх у графічній або цифровій формі.

Размещено на Allbest.ru