Монтаж пристроїв захисного заземлення

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Заходи, що використовуються для захисту людей від ураження електричним струмом

2. Електроустановки, у яких необхідно виконувати заземлення або занулення

3. Частини електрообладнання, що підлягають заземленню або зануленню

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Забезпечення безпеки життєдіяльності - завдання першорядного пріоритету для особистості, суспільства і держави. З моменту своєї появи на Землі людина перманентно живе і діє в умовах постійно змінюються потенційно небезпек. Реалізуючись у просторі та часі, небезпеки заподіюють шкоду здоров'ю людини, який проявляє в нервових потрясінь, хворобах, інвалідних і летальні випадки та ін.. Профілактика небезпеки і захист від них - найактуальніша гуманна, соціально-економічна і юридична проблема, у вирішенні якої держава не може бути не зацікавленою .Для забезпечення електробезпеки необхідно суворе виконання низки організаційно-технічних заходів встановлених правил улаштування електроустановок, правилами технічної експлуатації електроустановок споживачів і правилами техніки безпеки при експлуатації електроустановок споживачів. Небезпечна і шкідливий вплив на людей електричного струму, електричної дуги і електромагнітних полів проявляється у вигляді електротравм та професійних захворювань. Електробезпека в приміщенні забезпечується технічними засобами і засобами захисту, а так само організаційними та технічними заходами.

електроустановка техніка безпеки монтаж

1. Заходи , що використовуються для захисту людей від ураження електричним струмом

Виконання, розміщення, вибір, спосіб установки і клас ізоляції застосовуваних машин, апаратів та іншого електроустаткування проводять відповідно до вимог державних стандартів і правил експлуатації електроустановок відповідно до НПАОП 40.1-1.21-98 "Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів". Розглянемо загальні заходи захисту від дії електричного струму.

Застосування ізоляції. Ізоляція струмопровідних частин електроустановок, а в особливих випадках подвійна чи посилена, перешкоджає появі струму на металевих неструмопровідних частинах електроустаткування, протіканню на землю, а також забезпечує захист людини від впливу електричного струму під час випадкового дотику її до струмоведучих частин. Розрізняють наступні види ізоляції.

Робоча ізоляція - електрична ізоляція струмопровідних частин електроустановки, що забезпечує її нормальну роботу і захист від ураження електричним струмом.

Допоміжна ізоляція - ізоляція, передбачена як допоміжна до робочої ізоляції для захисту від ураження електричним струмом у випадку ушкодження робочої ізоляції.

Подвійна ізоляція - ізоляція, що складається з робочої і допоміжної ізоляції.

Посилена ізоляція - поліпшена робоча ізоляція, що забезпечує такий же ступінь захисту від ураження електричним струмом, як і подвійна ізоляція.

Від стану ізоляції, який згодом погіршується, залежить безпека експлуатації електроустановок і систем електропостачання. Стан ізоляції зменшується, знижується еластичність, тому з'являються тріщини, розриви та інш.

Причини погіршення ізоляції електроустановок і мереж:

- вплив низьких і, навпаки, високих температур повітря й устаткування;

- нагрів ізоляції від струмів, що протікають головним чином під час перевантаження і короткого замикання;

- механічні впливи ударного, вібраційного і розривного характеру;

- вплив хімічно активних речовин, підвищеної і зниженої вологості повітря.

Підтримання ізоляції електроустановок в належному стані, її опір вимірюють або періодично, або безперервно. Приймально-здавальні випробування ізоляції проводяться при уведенні в експлуатацію нових і відремонтованих електроустановок.

Контроль ізоляції періодичний проводять, зазвичай, на вимкненій електроустановці за допомогою мегомметра, який дозволяє визначати опір ізоляції електроустановок під номінальною чи близькою до неї напругою, на відміну від виміру опору ізоляції за допомогою омметра, де напруга, під якою проводиться вимір опору ізоляції, складає одиниці вольт. У мегомметра джерелом струму є індуктор, що обертається рукою.

Більш надійна подвійна ізоляція застосовується в електроустановках і електроприймачах, де тільки одна робоча ізоляція не може забезпечити безпеку людей від впливу електричного струму. Наприклад, у ручних електричних машинах ізоляція інтенсивно зношується через великі перевантаження, перегрів, удари, вібрації і забруднення. Тому в машинах I класу всі деталі, що знаходяться під напругою, мають робочу ізоляцію, а окремі деталі подвійну і посилену ізоляцію. У той же час ці машини повинні заземлюватися, а штепсельна вилка повинна мати контакт, що заземлює. У машинах II класу всі деталі, що знаходяться під напругою, мають подвійну чи посилену ізоляцію. У них немає пристрою для заземлення, тому що подвійна ізоляція забезпечує безпеку їх експлуатації. Машини II класу використовуються в побуті. Машини I класу в продаж не допускаються як такі, що потребують заземлення, без якого їхнє застосування небезпечне.

Розміщення струмопровідних частин на недоступній для дотику висоті. Електропроводку усередині приміщень з незахищеними ізольованими проводами прокладають на ізоляторах і роликах на висоті не менше 2 м від підлоги при напрузі вище 42 В. у приміщеннях без підвищеної небезпеки На висоті не менше 2,5 м від рівня підлоги в приміщеннях з підвищеною небезпекою й особливо небезпечних при напрузі вище 42 В.

Відстань до вимикачів, розеток, щитків, світильників на стінах захищають від механічних впливів до висоти не менше 1,5 м від підлоги.

Внутрішні електропроводки усередині приміщень прокладають у трубах, коробах і гнучких металевих рукавах.

Захисні огородження і закриття струмопровідних частин

Захисні огородження і закриття струмопровідних частин у виробничих приміщеннях і електроприміщеннях виготовляють сітчастими чи дірчастими. У житлових і громадських будівлях, захисні огородження конструктивно виконують так, що зняти їх або відкрити можна лише за допомогою ключів чи інструментів.

Блокування. Електричні й механічні блокувальні пристрої застосовують в електроустановках, де небезпека дотику до струмоведучих частин велика. Також можливе проникнення сторонніх осіб на електроустановку, що знаходиться під високою напругою.

При електричному блокуванні ланцюг живлення високої напруги розривається, і електроустановка вимикається, коли відчиняються, наприклад, двері, або знімається захисний кожух чи відкривається панель випробувального стенда, на якому встановлюють нормально замкнуті електричні контакти при зачинених дверях і встановлених кожухах. Якщо електроустановка включається в мережу за допомогою магнітного пускача чи контактора, то доцільно ланцюг живлення обмотки керування магнітного пускача чи контактора підводити через блокувальні контакти.

Механічне блокування не дозволяє відкрити двері електроустановки, не вимкнувши рубильник чи пускач. При вимиканні рубильника механічне блокування замикального пристрою знімається.

Захисне вимкнення - швидкодіючий захист, що забезпечує автоматичне вимкнення електроустановки при виникненні в ній струму. Така небезпека виникає при:

- повному чи неповному замиканні фази на корпус електроустановки;

- випадковому дотику людини безпосередньо до струмопровідної частини;

- зниженні опору ізоляції мережі;

- несправності захисного заземлення чи занулення.

Пристрій захисного вимкнення (ПЗВ) складається з чутливого елемента - датчика, що сприймає сигнал, і виконавчого пристрою, що забезпечує, власне, вимкнення електроустановки від мережі при сигналі заданого рівня.

Такі пристрої захисного вимкнення повинні мати: високу чутливість, малий час спрацьовування, селективність вимкнення, здатність до самоконтролю справності, достатню надійність.

Вимкнення захисне електроустановок застосовують головним чином у мережах напругою до 1000 В, коли захисне заземлення чи занулення їх зробити важко чи неможливо, а також коли в процесі експлуатації існує висока ймовірність випадкового дотику до струмопровідних частин.

Захисне вимкнення ефективне в пересувних електроустановках, а також при експлуатації ручного електроінструмента. Стаціонарні електроустановки із захисним вимкненням використовують у районах з великим питомим опором землі.

Розпізнають кілька типів схем захисного вимкнення. Датчики, що сприймають сигнал, можуть бути чутливі до:

- напруги на корпусі щодо землі;

- струму замикання на землю;

- напруги нульової послідовності;

- струму нульової послідовності;

- напруги фази щодо землі;

- постійного чи змінного оперативного струму.

Чутлива до напруги на корпусі щодо землі схема, показана на рис.12.4 у вимкненому стані. При пробої фази 1 на корпус електроустановки реле РН, включене між корпусом і допоміжним заземлювачем, спрацьовує і розмикає нормально замкнені контакти реле РН, включені в ланцюг живлення відмикальної котушки (ОК) магнітного пускача. Котушка знеструмлюється і магнітний пускач відмикає електроустановку.

Застосування малих напруг. Напруга не більше 42 В - мала напруга, застосовується для зменшення небезпеки ураження електричним струмом. Вона є ефективним заходом щодо зниження небезпеки обслуговування електроустаткування, де технічне обслуговування проводять за умов підвищеної й особливої небезпеки. При технічному обслуговуванні електроустаткування вночі широко застосовують лампи, що живляться малою напругою 24 і 36 В. У приміщеннях без підвищеної небезпеки (лабораторії хімічні) допустимо використовувати переносні лампи, що живляться напругою до 220 В включно без застосування будь-яких захисних засобів.

Для живлення таких електроінструментів, як дрилі, гайковерти, переносні лампи та інш., застосовується мала напруга, тому що в процесі виробництва людина має щільний і тривалий контакт з ними, і, отже, різко підвищується небезпека ураження її струмом при пробої чи ушкодженні ізоляції.



Як джерела малих напруг на підприємствах використовують кислотні й лужні акумулятори, знижувальні трансформатори.

Застосування розподільних трансформаторів.

Знижувальні трансформатори 220/12/36 В є простим і надійним джерелом малих напруг для живлення переносного електроінструменту, ламп переносного освітлення, паяльників та ін.

Недоліком знижувальних трансформаторів є можливість переходу високої напруги первинної обмотки у вторинну під час пробою ізоляції між обмотками. Для зниження небезпеки ураження людини електричним струмом вторинні обмотки понижувальних трансформаторів для живлення електроінструмента і ручних переносних ламп заземлюються (рис.12.5, а). При замикання між обмотками у такому випадку, людина може включитися в ланцюг з напругою, рівною сумі напруг первинної і вторинної обмоток трансформатора.

Більш велика ступінь безпеки досягається, якщо заземлити середню точку вторинної обмотки малої напруги (рис.1.2)

Заземлювальні пристрої (заземлювачі) призначені для захисту персоналу від ураження електричним струмом при появі напруги на частинах апаратів або електроустановки, які звичайно не знаходяться під напругою, а також для забезпечення їх нормальної роботи.

Заземлювальним пристроєм називається сукупність заземлювача і заземлювальних провідників.

Заземлювач -- це металевий провідник або група провідників, які знаходяться в безпосередньому контакті з землею.

Заземлювальними провідниками називають металеві провідники, які з'єднують заземлювальні частини електроустановок із заземлювачем.

Заземлювання будь-якої частини електроустановки -- це спеціальне електричне з'єднання її з заземлювальним пристроєм.

Опором заземлювального пристрою називається сума опорів, яка складається з опору заземлювача відносно землі і опору заземлювальних провідників.

Напругою відносно землі при замиканні на корпус є напруга між цим корпусом і точками землі, що знаходяться поза зоною розтікання струмів у землі, але не ближче як 20 м.

Замикання на землю -- це випадкове електричне з'єднання частин електроустановки, які знаходяться під напругою, безпосередньо з землею або і погодженою конструктивними частинами, не ізольованими від землі.

Струмом замикання на землю називається струм, що проходить через землю в місці замикання. Глухо заземленою нейтраллю називається нейтраль трансформатора або генератора, приєднана до заземлювального пристрою безпосередньо або через малий опір (трансформатори струму тощо).

2. Електроустановки , у яких необхідно виконувати заземлення або занулення

Апарати і конструкції електроустановок повинні надійно приєднуватися до заземлювальної магістралі або безпосередньо до заземлювача.

Для болтового приєднання до корпусу апарата або металоконструкції на кінці сталевого заземлювального провідника прямокутного перерізу свердлять отвір діаметром на 1 мм більшим за діаметр заземлювального болта.. Якщо ж приєднуваний заземлювальний провідник має круглий переріз, то до його кінця приварюють кусок плоскої шини з отвором відповідного діаметра. Місця болтових приєднань заземлювальних провідників до корпусів апаратів і заземлювальних металевих конструкцій мають бути добре захищені і вкриті технічним вазеліном для захисту їх контактних поверхонь від корозії і внаслідок цього погіршення контакту між ними. Контактні поверхні болтових з'єднань заземлювальних провідників з корпусами апаратів і заземлювальними металевими конструкціями, які знаходяться в сирих приміщеннях та у відкритих електроустановках, рекомендується вкривати антикорозійним мастилом марки АМС.

Приєднання заземлювальних провідників до заземлюваних конструкцій здійснюють зварюванням, а до корпусів апаратів, машин тощо -- зварюванням або надійними болтовими з'єднаннями. За наявності струсів або вібрацій слід вжити заходів проти послаблення контакту в болтовому з'єднанні і, зокрема, застосовувати контргайки або гровера.

Заземлення устаткування, встановленого на рухомих частинах, виконують за допомогою гнучких провідників. Кожний заземлювальний елемент установки має бути приєднаний до заземлювача або до заземлювальної магістралі за допомогою окремого відгалуження провідника. Не можна послідовно вмикати в заземлювальний провідник кілька заземлюваних частин установки. Відгалуження до однофазних електроприймачів для їх заземлення слід здійснювати окремим (третім) проводом. Використовувати з цією метою нульовий (робочий) провід забороняється.

Під час монтажу заземлювальних пристроїв як заземлювальні провідники можуть бути використані нульові провідники трифазної мережі: металеві конструкції будівель (ферми, колони) та конструкції виробничого призначення (каркаси розподільних пристроїв, підкранові шляхи тощо); сталеві труби електропроводок і алюмінієві оболонки кабелів; металеві стаціонарно відкрито прокладені трубопроводи всіх призначень, крім трубопроводів паливних і вибухонебезпечних сумішей, каналізації та центрального опалення. У всіх випадках ці провідники мають бути надійно з'єднані із заземлювальним пристроєм або з нульовим проводом у приміщеннях, де застосовується заземлення. Зазначені провідники або частини їх можуть бути єдиними заземлювальними провідниками, якщо вони за провідністю задовольняють вимогам ПОЕ.

Використовувати як заземлювальні провідники металеві оболонки трубчастих проводів, металеві оболонки ізоляційних трубок, а також свинцеві оболонки проводів групової розподільної освітлювальної мережі забороняється. У приміщеннях, де необхідно застосовувати заземлення, ці оболонки повинні бути заземлені і мати надійні з'єднання по всій довжині, з'єднувальні муфти і коробки приєднують до металевих оболонок обов'язково паянням або болтовими з'єднаннями.

Сталеві заземлювальні провідники повинні бути прокладені відкрито. Ця вимога не стосується нульових жил і металевих оболонок кабелів, трубопроводів схованої електропроводки, металоконструкцій, які знаходяться в землі, а також провідників заземлення, прокладених у трубах. Перерізи заземлювальних провідників повинні мати значення не менші від наведених у табл. 1.1

Заземлювальні провідники, відкрито прокладені в приміщеннях, повинні бути доступними для огляду. В сухих приміщеннях, які не містять їдких парів і газів, заземлювальні провідники допускається прокладати безпосередньо по стінах. У сирих і особливо сирих приміщеннях та в приміщеннях з їдкою парою заземлювальні провідники прокладають на відстані від стін не менш ніж 10 мм.

Заземлювальні провідники мають бути захищені від впливу на них хімічних речовин, які містяться в навколишньому середовищі. У приміщеннях з хімічно активним середовищем для захисту заземлювальних провідників їх фарбують двома шарами хімічно стійкої емалевої фарби.

У місцях перетину заземлювальних провідників з кабелями і різними трубопроводами, а також у місцях, де можливий механічний вплив на заземлювальні провідники, останні слід розміщувати у відрізках сталевих труб або захищати кутовою сталлю.

Заземлювальні провідники прокладають через стіни у відкритих прорізах, трубах або в інших жорстких обрамленнях,

Нульові проводи електропроводок і повітряних ліній з'єднують тими самими методами, що й фазні проводи, тобто термічним зварюванням, паянням, опресовуванням тощо.

У приміщеннях сирих і з їдкими парою чи газами всі з'єднання виконують зварюванням; якщо зварювання не можна здійснити, допускаються болтові з'єднання, при цьому контактні частини повинні мати захисні антикорозійні покриття.

Під час обладнання заземлення необхідно забезпечити надійність контактів у з'єднаннях і безперервність електричного кола по всій його довжині.

З'єднування послідовно розташованих ділянок металевих конструкцій слід здійснювати зварюванням за допомогою сталевих шин перерізом не менш як 100 мм²; в електроустановках напругою до 1000 В із заземленою нейтраллю ці конструкції можуть бути з'єднані провідниками тих самих перерізів, які слід застосовувати для заземлювальних провідників на даній ділянці.

У разі прокладання проводів у сталевих трубах і використання цих труб як заземлювальних провідників мають бути виконані надійні металеві з'єднання труб одна з одною і з корпусами електроустаткування, в які вони вводяться.

Заземлювальні провідники з'єднують із протяжними заземлювачами (наприклад, трубопроводами) поблизу від вводів у будинок за допомогою зварювання. Якщо не можна застосувати зварювання, то накладають хомути, контактна поверхня яких має бути облуджена. Труби в місцях накладання хомутів повинні бути ретельно (до металевого блиску) зачищені. Місця і способи приєднання заземлювальних провідників вибирають так, щоб при роз'єднуванні трубопроводів для ремонтних робіт були забезпечені безперервність електричного кола та нормований опір заземлювального пристрою. Водоміри і засувки повинні мати обхідні з'єднання.

Заземлювальні провідники прокладають по будівельних елементах будинків і кріплять на опорних конструкціях. Опорні конструкції встановлюють на прямих ділянках на відстані 500--900 мм одна від одної. У разі прокладання заземлювальних провідників паралельно підлозі опорні конструкції кріплять на висоті 400--600 мм від її рівня. У місцях повороту опорні конструкції розташовують на відстані 100 мм до і після повороту, рахуючи від вершини кута, утворюваного заземлювальним провідником. Прохід заземлювальних провідників через перекриття виконують у відрізках сталевих труб, які виступають з обох боків перекриття на 30--40 мм.

Рис. 2.1 Способи кріплення сталевих заземлювальних провідників до опорних конструкцій

а -- смужки за допомогою обойми; б -- смужки з обтискною обоймою; в -- смужки приварюванням, г -- круглого прутка приварюванням, 1 -- стояк, 2 -- обойма, 3 -- заземлювальний провідник, 4 -- зварний шов

У разі перетинання заземлювальним провідником температурних або осадових швів будинку в місцях перетинів слід встановлювати компенсатори у вигляді ліроподібно зігнутої ділянки заземлювального провідника. Як компенсатори можна застосовувати гнучкі перемички із сталевого троса 12--15 мм. Гнучку перемичку згинають ліроподібно і кінці її приварюють по обидва боки від шва до заземлювального провідника. На ділянці переходу гнучкої перемички через температурний шов заземлювальний провідник розрізають і утворені кінці провідника розводять на відстань 8--10 мм.

Монтаж заземлювальних пристроїв пов'язаний з діркопробивними роботами і з необхідністю обладнання колодязів у будівельних елементах. Подібні роботи виконувати вручну із застосуванням шлямбура, зубила, скарпеля і кувалди недопустимо, оскільки при цьому порушуватиметься міцність будівельних елементів внаслідок появи в них тріщин. Діркопробивні та аналогічні роботи слід виконувати електрифікованими механізмами.

Для свердління в цегляній стіні отворів діаметром до 60 мм і завглибшки до 70 мм рекомендується застосовувати механічний шлямбур, який складається з порожнистої штанги з хвостовиком і шлямбурної коронки. Коронка є змінною деталлю і з'єднується із штангою за допомогою нарізки. Штангу з'єднують із шпинделем електропривода (електросвердла І-28, І-29 тощо) за допомогою перехідного хвостовика з конусом.

Для пробивання в бетоні гнізд і отворів діаметром до 30 мм, завглибшки до 300 мм рекомендується застосовувати електромолоток ударно-поворотної дії типу С-494, оснащений шлямбуром з наплавками з твердого сплаву ВК9 або ВК15 і пилососом для відсмоктування бурового дрібняку.

Під час прокладання заземлювальних провідників механізуються і роботи із згинання шин. Для згинання прямокутних сталевих шин використовують шинозгинальні верстати, зокрема універсальний шинотрубозгинач УШТМ-2, на якому можна гнути шини розміром до 100х10 мм. Відповідна перестановка роликів і заміна згинального сектора дають змогу перейти від згинання шин до згинання труб.

Приєднання та відгалуження плоских і круглих заземлювальних провідників здійснюють зварюванням.

Відкрито прокладені заземлювальні провідники фарбують у чорний колір. Правилами обладнання електроустановок допускається відкрито прокладені заземлювальні провідники фарбувати в інші кольори (під колір стін, панелей тощо), однак при цьому в місцях приєднання і відгалуження на них мають бути нанесені на відстані 150 мм одна від одної не менше ніж дві смуги чорного кольору завширшки 10 мм.

Випробування заземлювальних пристроїв здійснюють під час приймання заново змонтованого заземлювального пристрою і періодично в процесі його експлуатації.

Відповідно до вимог ПОЕ у заново змонтованих заземлювальних пристроях під час приймання перевіряють:

стан елементів заземлювального пристрою, які знаходяться в землі, вибірковим оглядом їх із розкриттям ґрунту, інших елементів -- у межах доступності огляду;

наявність кола між заземлювачами і заземлювальними елементами (не повинно бути обривів і незадовільних контактів у заземлювальних провідниках, які з'єднують апарати з контуром заземлення);

стан пробивних запобіжників в установках напругою до 1000 В (пробивні запобіжники мають бути справними і відповідати номінальній напрузі установки);

повний опір петлі «фаза -- нуль» в установках напругою до 1000 В з глухим заземленням нейтралі (опір повинен бути таким, щоб під час замикання між фазами і заземлювальними провідниками виникав струм короткого замикання, який відповідає вимогам щодо кратності струму номінальному струму плавкої вставки або автомата; перевірка повинна бути виконана для найвіддаленіших, а також найпотужніших електроприймачів, але не менш ніж для 10 % їх загальної кількості);

відповідність опору заземлювальних пристроїв нормам;

відповідність перерізу заземлювальних провідників проекту і вимогам ПОЕ.

Рис. 2.2 Заземлення електроприймача в мережі трансформатора при напрузі до 1000 В



Рис. 2.3 Заземлення трансформатора

Рис. 2.4 Схема заземлення електроустановки напругою до 1000 В в мережі з ізольованою нейтраллю

3. Частини електрообладнання, що підлягають заземленню або зануленню

Тепер від загальних знань, можна перейти і до більш конкретних, а саме до Вашого житла. Отже, де Ви можете зустрітися заземленням і де з занулення.

1. Розетки. Вони забезпечені як нулем, так і заземлюючим виводом. По центру розетки знаходяться два отвори"фаза і нуль", а от по краю гнізда мається заземлюючий хоботок. Якщо виникне ситуація, що він випадково загнувся, то його слід акуратно відновити. Видаляти його категорично заборонено!

2. Патрони під люстру. Один з трьох або чотирьох проводів (в залежності від люстри), обов'язково заземлюючий провід. Його легко розпізнати по жовто-зеленому кольору провідника. Зверніть увагу, що при монтажі світильника, дріт заземлення повинен з'єднуватися з самим корпусом люстри або будь-якого іншого світильника, де є металевий корпус.

3. Ванна кімната. Дуже часто задається таке питання, що це за розподільна коробка на стіні (на відстані 30-50 см. від підлоги). Це як раз і є коробка із заземлюючими виводами які йдуть на сушку і ванну. Видаляти / демонтувати їх ні в якому разі не можна!

4. Електричний щиток. Перш за все, всі струмоведучі частини повинні бути закриті спеціальними захисними планками. Сама планка заземлення та занулення знаходяться нижче автоматів захисту (просто візьміть до відома, але не більше того). Крім того, дверцята щитка теж заземлені (як і корпус щитка в цілому). Гнучку шину заземлення можна побачити внизу дверцят (жовто-зелений провідник).

5. Поверхові щитки і будь-яке металеве устаткування або його частини у всьому будинку теж мають захисне заземлення. До них відносяться гідранти, перила сходових кліток, ліфти, світильники та інш.

Накладення заземлень

Місця накладень заземлення

Заземлення повинно бути безпосередньо на струмоведучі частини, на яких виконується робота, потрібне тоді, коли ці частини можуть опинитися під наведеною напругою (потенціалом) або на них може бути подана напруга від стороннього джерела небезпечної величини. Місця накладення заземлень повинні вибиратися так, щоб заземлення були відділені видимим розривом від струмоведучих частин що знаходяться під напругою. При користуванні переносними заземленнями міста їх установки повинні знаходитися на такій відстані від струмопровідних частин, що залишилися під напругою, щоб накладення заземлень було безпечним .

При роботі на збірних шинах на них повинно бути накладене не менше одного заземлення.

У закритих розподільних пристроях переносне заземлення повинно накладатися на струмоведучі частини у встановлених для цього місцях. Ці місця мають бути очищені від фарби і облямовані чорними смугами.

В усіх електроустановках місця приєднання переносних заземлень до заземлювальної частини повинні бути очищені від фарби і пристосовані для закріплення струбцини переносного заземлення або на провіднику повинні знаходитися затискачі (баранчики).

В електроустановках, конструкція яких така, що накладання заземлення небезпечне або неможливе (наприклад, в деяких розподільчих комірках, КРУ окремих типів і т. п.), при підготовці робочого місця повинні бути прийняті додаткові заходи безпеки, що виключають випадкову подачу наруги до місця роботи. До цих заходів відносяться: замикання приводу роз'єднувачем на замок, огорожа ножів або верхніх контактів зазначених апаратів гумовими ковпаками або жорсткими накладками з ізоляційного матеріалу.

Накладення заземлення не потрібне під час роботи на обладнанні, якщо від нього з усіх боків від'єднанні шини, проводи та кабелі, якими може бути подано напругу, якщо на нього не може бути подана напруга зворотною трансформацією або від джерела, і за умови, що на цьому устаткуванні не наводиться напруга. Кінці від'єднаних кабелів в цьому разі мають бути замкнені на коротко і заземленні.

Порядок накладення і зняття заземлення

Накладення заземлення слід проводити безпосередньо після перевірки відсутності напруги. Накладення та зняття переносних заземлень, повинні проводитися двома особами.

Переносні заземлення перед перевіркою відсутності напруги повинні бути приєднані до затискача «Земля». Затискачі переносного заземлення накладаються на струмопровідні частини за допомогою штанги з ізолюючого матеріалу із застосуванням діелектричних рукавичок. Закріплення затискачів проводиться цією ж штангою або безпосередньо руками в діелектричних рукавичках.

Забороняється користуватися для заземлення якими-небудь провідниками, не призначеними для цієї мети, а також виконувати приєднання заземлень шляхом їх скручування.

Переносні заземлення повинні бути виконані з голих мідних багатожильних проводів і мати переріз не меншу 25ммІ.

Знаття заземлення слід проводити в зворотному порядку із застосуванням штанги і діелектричних рукавичок, тобто спочатку зняти його зі струмовідних частин, а потім від'єднати від заземлюючих пристроїв.

Якщо характер роботи в електричних колах вимагає зняття заземлення (наприклад, при перевірці трансформаторів, при перевірці ізоляції мегомметром т.п.), допускається тимчасове зняття заземлень, котрі заважають виконанню роботи. При цьому місце роботи повинно бути підготовлено у повній відповідності вищевикладеними вимогами і лише на час виконання роботи можуть бути заняті заземлення, за наявності яких робота не може бути виконана.

Включення і відключення заземлювальних ножів, накладення та зняття переносних заземлень повинні враховуватися за оперативною схемою, в оперативному журналі та в наряді.

Висновок

Під час виконання курсової роботи були розглянуті такі запитання:

1. Заходи , що використовуються для захисту людей від ураження електричним струмом.

2. Електроустановки , у яких необхідно виконувати заземлення або занулення.

3. Частини електрообладнання , що підлягають заземленню або зануленню.

В розділі «Заходи , що використовуються для захисту людей від ураження електричним струмом» я розглянув такі захисти людей:

? Застосування ізоляції , забезпечує захист людини від впливу електричного струму під час випадкового дотику її до струмоведучих частин.

? Робоча ізоляція електрична ізоляція струмопровідних частин електроустановки, що забезпечує її нормальну роботу і захист від ураження електричним струмом.

? Допоміжна ізоляція ізоляція, передбачена як допоміжна до робочої ізоляції для захисту від ураження електричним струмом у випадку ушкодження робочої ізоляції.

? Подвійна ізоляція - ізоляція, що складається з робочої і допоміжної ізоляції.

? Посилена ізоляція - поліпшена робоча ізоляція, що забезпечує такий же ступінь захисту від ураження електричним струмом, як і подвійна ізоляція.

В розділі «Електроустановки , у яких необхідно виконувати заземлення або занулення» я розглянув такі елементи заземлення:

Заземлення устаткування, встановленого на рухомих частинах, виконують за допомогою гнучких провідників. Кожний заземлювальний елемент установки має бути приєднаний до заземлювача або до заземлювальної магістралі за допомогою окремого відгалуження провідника. Не можна послідовно вмикати в заземлювальний провідник кілька заземлюваних частин установки. Відгалуження до однофазних електроприймачів для їх заземлення слід здійснювати окремим (третім) проводом. Використовувати з цією метою нульовий (робочий) провід забороняється.

В розділі «Частини електрообладнання , що підлягають заземленню або зануленню» я розглянув такі частини які підлягають заземленню:

? Розетки , вони забезпечені як нулем, так і заземлюючим виводом. По центру розетки знаходяться два отвори"фаза і нуль", а от по краю гнізда мається заземлюючий хоботок. Якщо виникне ситуація, що він випадково загнувся, то його слід акуратно відновити. Видаляти його категорично заборонено!

? Патрони під люстру, один з трьох або чотирьох проводів (в залежності від люстри), обов'язково заземлюючий провід.

? Ванна кімната дуже часто задається таке питання, що це за розподільна коробка на стіні (на відстані 30-50 см. від підлоги). Це як раз і є коробка із заземлюючими виводами які йдуть на сушку і ванну. Видаляти / демонтувати їх ні в якому разі не можна!

? Електричний щиток , перш за все, всі струмоведучі частини повинні бути закриті спеціальними захисними планками.

? Поверхові щитки і будь-яке металеве устаткування або його частини у всьому будинку теж мають захисне заземлення. До них відносяться гідранти, перила сходових кліток, ліфти, світильники та інш.

Список використаних джерел

1. http://dnzopu.ucoz.ru/news/virobnictvo_ta_rozpodil_elektroenergiji/2011-09-10-3

2. http://znaimo.com.ua/Електроенергетика#link7

3. http://www.google.ru/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=9&ved=0CGQQFjAI&url=http%3A%2F%2Feprints.kname.edu.ua%2F1515%2F1%2F%25D0%25A1%25D0%25BF%25D0%25BE%25D0%25B6%25D0%25B8%25D0%25B2%25D0%25B0%25D1%2587__%25D0%25B5%25D0%25BB%25D0%25B5%25D0%25BA%25D1%2582%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B5%25D0%25BD%25D0%25B5%25D1%2580%25D0%25B3_%25D1%25973.doc&ei=PTfpUqfsHYbSywON_oHIAQ&usg=AFQjCNEI7VtLYJCMsP4n3U2hu-kiqWIyeA&cad=rjt

4. http://bukvar.su/fizika/page,2,61901-Tipy-elektrostanciiy.html

Размещено на Allbest.ru

...