Електроживлення апаратури зв’язку

3.2 Розробка заходів з безпечних умов праці

3.2.1 Електробезпека

Електричні установки, що обслуговують електромеханіки та електромонтери дистанцій сигналізації та зв'язку, представляють для них потенційну небезпеку, тому що в процесі експлуатації чи профілактичного технічного обслуговування не завжди виключені випадки дотику до частин, що знаходяться під напругою. При дотику до струмоведучих частин можлива утрата свідомості, зупинка дихання, зупинка чи фібриляція серця й інші порушення життєдіяльних функцій працівника.

Специфічна небезпека поразки електричним струмом полягає в тому, що металеві частини електроустановок, потрапивши під напругу в результаті ушкодження (пробою) ізоляції, не мають зовнішніх ознак, що попереджали б про небезпеку. Реакція людини на електричний струм виникає лише при протіканні останнього через тіло людини.

Забезпечення умов безпеки при роботах в електроустановках досягається шляхом дотримання вимог електробезпеки. Електробезпека являє собою такий стан умов праці, при якому виключається шкідливий чи небезпечний виплив на людину електричного струму, електричної дуги, електромагнітного поля, статичної електрики чи їхньої сукупності.

Відповідно до Правил безпеки для працівників залізничного транспорту на електрифікованих лініях при експлуатації електроустановок споживачів до робіт, зв'язаним з небезпекою ураження електричним струмом, допускаються особи, що досягли 18-літнього віку та пройшли медичний огляд і відповідну теоретичну та практичну підготовку та перевірку знань із присвоєнням відповідної кваліфікаційної групи з електробезпеки. Працівники, які допускаються до обслуговування і ремонту електроустановок, повинні знати устаткування, схеми й особливості пристроїв, що обслуговуються, мати практичне уявлення про можливі небезпеки, добре знати і виконувати вимоги правил техніки безпеки, вміти робити першу медичну допомогу потерпілому.

Для забезпечення безпеки персоналу при безпосереднім виконанні робіт в електроустановках застосовують комплекс технічних заходів. Вибір тих чи інших технічних заходів в основному залежить від категорії виконуваної роботи. Так, безпеку робіт із зняттям напруги забезпечують наступними мірами: відключення устаткування на ділянці, виділеній для проведення робіт, і вживання заходів проти помилкового чи мимовільного включення, вивішування забороняючи плакатів, перевірка відсутності напруги; накладення заземлення; огородження при необхідності робочих місць і струмоведучих частин, що залишилися під напругою.

До організаційних і технічних заходів щодо попередження поразки людини електричним струмом для забезпечення електробезпеки при експлуатації електроустановок використовують технічні засоби захисту, до яких відносять: електричну ізоляцію струмоведучих частин, захисне заземлення,

занулення, вирівнювання потенціалів, захисне відключення, електричне розділення мереж, малі напруги та ін. Застосування цих засобів у різних сполученнях дозволяє забезпечити захист людей від дотику до струмоведучих частин, небезпеці переходу напруги на металеві не струмоведучі частини, виникнення напруги кроку.

Безпека обслуговуючого персоналу підприємств зв'язку має бути забезпечена виконанням таких технічних заходів:

- використання належної ізоляції обладнання (опір ізоляції електричних кіл ЕЖУ повинен бути не менше 5 МОм);

- дотримання відповідних відстаней до частин обладнання, що перебувають під напругою, їх огородження та закриття;

- застосування блокування апаратури та огороджувальних пристроїв для запобігання помилкових операцій;

- виконання надійного та швидкісного автоматичного вимикання зіпсованої частини ЕЖУ, що опинилася під напругою внаслідок пошкодження ізоляції;

- застосування безпечної напруги для живлення переносних світильників, електропаяльників;

- застосування засобів індивідуального захисту від ураження електричним струмом (інструмент з ізольованими руків'ями, діелектричні шланги, індикатори напруги, діелектричні рукавиці);

- встановлення в ЕЖУ запобіжників та автоматичних вимикачів, для захисту від короткого замикання та можливості зняття напруги з електроустановки.

Сучасні ЕЖУ є майже не обслуговуваними і потребують лише періодичного очищення від пилу, перевірки різьбових з'єднань та зняття значення контрольних параметрів.

Для захисту від дії ЕСП використовують: екранування джерел поля робочого місця, нейтралізатори статичного струсу, обмеження часу роботи і ін.

При виборі засобів захисту від статичного струму мають бути враховані особливості технологічних процесів, фізико-хімічні властивості матеріалів, що обробляються, мікроклімат виробничих приміщень і ін. Наведені чинники визначають диференційний підхід при розробці захисних засобів.

Зменшення генерації електростатичних зарядів або відвід їх з наелектризованих матеріалів досягають шляхом:

- заземлення металевих і електропровідних елементів технологічного обладнання;

- збільшення поверхонь і об'ємної провідності діелектриків;

- встановлення нейтралізаторів статичного струму.

Захисне заземлення проводиться незалежно від використання інших методів захисту. Заземленню підлягають не тільки елементи технологічного обладнання, але й ізольовані електропровідні ділянки технологічного устаткування.

Досить ефективним засобом захисту є збільшення вологості повітря до 65-75%, якщо це можливо за умов технологічного процесу.

Серед засобів індивідуального захисту використовують антистатичне взуття, антистатичні халати, комбінезони, заземлені браслети для захисту рук і інші засоби, що можуть забезпечувати електростатичне заземлення тіла людини.

3.2.2 Вимоги техніки безпеки в акумуляторних приміщеннях

Акумуляторне приміщення слід завжди замикати на замок. Особам, які оглядають ці приміщення і працюють в них, ключі видаються на загальних підставах на час роботи або огляду.

Працювати в акумуляторних приміщеннях дозволяється працівникам, які пройшли перевірку знань та інструктаж з безпечного поводження з кислотою, лугами і свинцем.

Забороняється палити в акумуляторному приміщенні, входити до нього з вогнем, користуватись електронагрівальними приладами, апаратами і інструментами, що можуть креснути іскрою.

На дверях акумуляторного приміщення слід зробити написи: "Акумуляторна", "Вогненебезпечно", "Забороняється палити" і вивісити відповідні знаки безпеки про заборону користування відкритим вогнем.

В акумуляторних приміщеннях, що мають припливно-витяжну вентиляцію, останню слід вмикати перед початком зарядки і вимикати після видалення газу, але не раніше ніж через 1,5 год після закінчення заряджання.

У кожному акумуляторному приміщенні мають бути:

-скляний або фарфоровий кухоль з носиком (або глечик) місткістю 1,5 - 2 л для приготування електроліту і доливання його в посудини;

-нейтралізуючий розчин питної соди (5%-ний) для кислотних

батарей і борної кислоти або оцтової есенції (одна частина на вісім частин води) для лужних батарей.

На всіх посудинах з електролітом, дистильованою водою і нейтралізуючими розчинами слід зробити відповідні написи (вказати назву речовин).

Кислоту слід зберігати в скляних бутлях з притертими пробками і бирками з її назвою. Бутлі з кислотою в кількості, необхідній для експлуатації батарей, і порожні бутлі повинні розміщуватися в окремому приміщенні біля приміщення акумуляторної батареї. Бутлі слід розміщувати на підлозі в корзинах або на дерев'яних латах.

Під час транспортування скляні бутлі з кислотами і лугами повинні переносити два працівники. Бутлі разом з корзиною слід переносити в спеціальному дерев'яному ящику з ручками або на спеціальних носилках з отвором посередині, а також латами, в які бутель має входити разом з корзиною на 2/3 його висоти.

Забороняється переносити скляні бутлі з кислотами та лугами на спині, плечах та руках. Для приготування електроліту кислоту слід повільно (для запобігання інтенсивному нагріванню розчину) вливати тонкою цівкою з кухля в фарфорову або іншу термостійку посудину з дистильованою водою. Електроліт в цьому разі потрібно весь час перемішувати стрижнем або скляною трубкою чи мішалкою з кислототривкої пластмаси. Забороняється, готуючи електроліт, вливати воду в кислоту. У готовий електроліт доливати воду дозволяється.

Під час робіт з кислотою і лугом необхідно застосовувати засоби індивідуального захисту: костюм (грубошерстий - для кислоти і бавовняний - для лугу), гумові чоботи (під штани) чи калоші, гумовий фартух, захисні окуляри і гумові рукавички. Грудки їдкого лугу слід подрібнювати в спеціально відведеному місці, попередньо загорнувши їх в мішковину.

Паяти пластини в акумуляторному приміщенні допускається за таких умов:

-роботи слід виконувати за нарядом;

-паяння дозволяється не раніше ніж через 2 години після закінчення зарядки;

-батареї, що працюють за методом постійної підзарядки, слід за 2 год до початку робіт перевести в режим розряджання;

-до початку робіт приміщення слід провентилювати протягом 2 год;

-під час паяння приміщення має безперервно вентилюватися;

-місце для паяння слід відгородити від решти батареї вогнестійкими щитами;

-для запобігання отруєнню свинцем та його сполуками слід вжити спеціальних застережних заходів і визначити режим роботи відповідно до інструкцій з експлуатації і ремонту акумуляторних батарей. Обслуговування акумуляторних батарей повинні проводити спеціально підготовлені працівники з групою III.

3.2.3 Безпека пожежна в приміщенні

Правила пожежної безпеки на залізничному транспорті розроблені відповідно до вимог Закону України "Про пожежну безпеку" та Правил пожежної безпеки в Україні, які затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.06.95 № 400. Правила визначають основні вимоги пожежної безпеки на об'єктах (спорудах) і в рухомому складі залізничного транспорту і є обов'язковими для виконання підприємствами, установами, організаціями і об'єднаннями Укрзалізниці, в тому числі дистанціями сигналізації, централізації та зв'язку. Відповідальний за дотримання правил протипожежної безпеки в дистанції сигналізації і зв'язку - начальник дистанції.

Безпосередньо причиною пожеж є поява того чи іншого компоненту, який бере участь у процесі горіння у тих випадках, коли це недопустимо з точки зору вимог пожежної безпеки.

До найбільш розповсюджених і характерних причин пожеж можна віднести:

- недоліки монтажу електрообладнання;

- недоліки в облаштуванні та обслуговуванні опалювальних систем;

- недопустиме підвищення температури речовин, що обробляються до температури самозаймання;

- розряди блискавки, занесення високих потенціалів у виробничі приміщення;

- недбале ставлення до вимог нормативних документів, необережне поводження з вогнем, незнання правил пожежної безпеки, низький рівень кваліфікації.

Приміщення акумуляторних батарей, у яких проводиться заряд акумуляторів при напрузі понад 2,3 В на елемент, повинно відповідати наступним вимогам:

- проходи для обслуговування акумуляторних батарей повинні бути завширшки не менше 1 м при двосторонньому розміщенні акумуляторів і 0,8 м - при односторонньому;

- відстань від акумуляторів до нагрівальних пристроїв повинна бути не менше за 0,75 м;

- акумуляторні батареї рекомендується розміщувати у приміщеннях з природним освітленням;

- вхід в приміщення акумуляторної повинен здійснюватися через тамбур, влаштовувати вхід з побутових приміщень в акумуляторну не допускається. Двері тамбура повинні відкриватися назовні і закриватися на замок, який відкривається без ключа зсередини. На дверях повинні бути написи: «Акумуляторна», «Вогненебезпечно», «З вогнем не входити», «Куріння забороняється» та категорія пожежобезпеки;

- опалення приміщення акумуляторної батареї рекомендується здійснювати за допомогою калориферного приладу, що розміщується за його межами.

- для акумуляторної батареї також передбачається блокування, що не допускає проведення заряду батарей напругою понад 2,3 В на елемент при відключеній вентиляції.

Для виключення вказаних причин і зменшення імовірності виникнення пожеж в дистанції сигналізації та зв'язку проводять наступні загальні заходи щодо попередження пожеж і вибухів:

- забороняють застосування відкритого вогню, запалювальних засобів і куріння у невстановлених місцях;

- суворо контролюють стан електричних мереж, світильників, енергоустаткування і нагрівальних приладів;

- стежать за тим, щоб після закінчення роботи всі вогнедіючі прилади і освітлення, крім чергового, були вимкнені;

- вивішують таблички в кожному приміщенні з вказівкою працівника, відповідального за пожежну безпеку.

Змінний електромеханік зобов'язаний провести планові профілактичні огляди енергоустаткування, перевіряти наявність і справність апаратів захисту і вживати термінові заходи до усунення несправностей, які можуть призвести до пожежі.

Результати оглядів електроустановок, виявлені несправності і прийняті заходи повинні бути зафіксовані в оперативному журналі.

Всі електроустановки повинні бути оснащені пристроями захисту від короткого замикання і інших аварійних режимів роботи.

Плавкі вставки запобіжників повинні бути калібровані з позначенням на клеймі номінального струму вставки.

На всіх об'єктах повинен бути встановлений порядок зняття напруги з обладнання, силових і контрольних кабелів у разі виникнення пожежі. При цьому електропостачання систем пожежної автоматики, протипожежного водопостачання і аварійного освітлення не повинне відключатися.

На вхідних дверях у зазначених приміщеннях слід розміщати таблички із зазначенням категорії вибухопожежної та пожежної небезпеки та класу зони.

Будинок зв'язку відноситься до класу В П-ІІа.

В - пожежо- небезпечні приміщення горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали (в тому числі пил і волокна), речовини та матеріали, здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним лише горіти, за умови, що приміщення, в яких вони знаходяться (використовуються) не належать до категорій А чи Б.

П-ІІа - робочі зони приміщень, в яких є тверді горючі речовини або матеріали, що нездатні переходити у стан суспензії.

Для гасіння пожеж застосовують первинні засоби гасіння (внутрішні пожежні крани, вогнегасники, пісок); пересувні засоби пожежогасіння (пожежні автомобілі) і стаціонарні установки для гасіння пожеж.

Внутрішній пожежний водопровід призначається для подачі води в початковій стадії розвитку пожежі.

Пожежні крани розташовують на висоті 1,35 м від підлоги в найбільш доступних і безпечних місцях будинку. Пожежний кран обладнується одним рукавом діаметром 50 мм і довжиною 10-20 м. Вогнегасники призначені для гасіння загорянь і пожеж у початковій стадії їхнього виникнення, до прибуття пожежних підрозділів.

В приміщенні акумуляторної слід застосовувати вуглекислотні вогнегасники типу ОУ-5, які призначені для гасіння невеликих вогнищ пожежі й використовуються для електроустановок, що перебувають під напругою, через низьку електропровідність вуглекислоти.

На випадок виникнення пожежі необхідно передбачити можливість евакуації людей. Евакуаційні шляхи повинні забезпечувати евакуацію всіх людей, що перебувають у приміщеннях. У системі пожежного захисту широке застосування знаходить пожежна сигналізація. Найбільш широко застосовуються датчики типу ИП.

Пінний вогнегасник ВХП-10 можна застосовувати для гасіння твердих речовин та легкозаймистих рідин з відкритою поверхнею. Піна електропровідна, тому цим вогнегасником не можна гасити електрообладнання, що знаходиться під напругою.

Вуглекислотні вогнегасники ВВ-2 застосовують для гасіння невеликих пожеж, електрообладнання, що знаходиться під напругою. Не можна гасити спирт і ацетон, котрі розчиняють вуглекислоту, а також фотоплівку, целулоїд, котрі горять без доступу повітря.



3.3 Розрахунок освітлення

Розрахунок штучного освітлення виконується одним з таких методів: коефіцієнта використання, питомої потужності або точковим. У своєму дипломному проекті я буду розраховувати освітленість методом коефіцієнта використання.

При розрахунку будь-яким методом допускається відхилення розрахункової освітленості від нормальної не більше ніж на 10-20 %.

Розрахунок освітлення методом коефіцієнта використання виконується за формулою:

, (4)

де Ф - необхідний світловий потік лампи у кожному світильнику;

Е - нормована мінімальна освітленість, лк;

К - коефіцієнт запасу;

S- освітлювана площа, м²;

Z - коефіцієнт мінімальної освітленості, величина яка знаходиться в межах 1,1-1,5; у нашому випадку для люмінесцентних ламп;

N - кількість світильників у приміщенні;

з - коефіцієнт використання світлового потоку.

Для розрахунків приймаю: Е= 150лк; Z= 1,1; S= 46,92 м² .

При виборі системи освітлення варто врахувати, що комбінована система освітлення більш економічна, однак система загального освітлення створює більш рівномірну освітленість робочих поверхонь. В обраному приміщенні застосована загальна система освітлення.

При виборі джерела світла варто враховувати, що для освітлення виробничих приміщень перевагу варто віддавати газорозрядним лампам. Лампи розжарювання варто встановлювати, якщо можливе зниження напруги більш ніж на 10 % від номінального. Можливе зниження температури навколишнього повітря менше +10°С виключає застосування люмінесцентних ламп зі звичайними схемами запалювання.

Нормована мінімальна освітленість залежить від розряду та характеристик зорової роботи. У моєму випадку зорова робота відноситься до категорії грубої точності - 5 розряд зорової напруги, найменший розмір розпізнавання об'єкту більше 5 мм. Незалежно від характеристики фону і контрасту об'єкта з фоном. Оскільки використовується система загального освітлення, то нормована мінімальна освітленість становить Е= 150лк.

Коефіцієнт запасу вибирається залежно від ступеня забруднення атмосфери виробничих приміщень пилом, димом, кіптявою і застосованим джерелом світла. У моєму дипломному проекті використовується коефіцієнт запасу в 1,4. Виробничі приміщення з особливим режимом за чистотою повітря при обслуговуванні світильників знизу з приміщення.

Розрахункова висота підвісу світильників задається, як правило, розмірами приміщення. Найбільш вигідне співвідношення відстані між світильниками до розрахункової висоти підвісу:

, (5)

де - співвідношення відстані між світильниками до розрахункової висоти підвісу;

L - відстань між світильниками, м;

h - розрахункова висота підвісу, м.

Типова крива світла приймається залежно від типу світильника відповідно до ДСТ 13828-74 чи ДСТ 13828-68. Світильники, що випускаються за ДСТ 13828-68, в умовній позначці мають зашифровану характеристику світло розподілення.

Відстань між крайніми світильниками і стіною вибирається за формулою 6, якщо робочі місця відділені від стіни проходами.

l= (0,4-0,5)ЧL (6)

Визначаємо розрахункову висоту підвісу, м.

h=H-h_cв-h_рп, (7)

де Н- висота приміщення,м;

- висота підвісу світильника,м;

_- висота робочої поверхні над підлогою,м;

Для розрахунку приймаю H=3,2 м; h_cв=0,2 м; h_рп=0,8 м.

h= 3,2-0,2-0,8=2,2 м

Для світильників з люмінесцентними лампами визначення їхньої кількості виконується в такій послідовності:

-відстань між рядами світильників

L_p=, (8)

Де - співвідношення відстані між світильниками до розрахункової висоти підвісу;

Для розрахунку приймаю= 0,98.

L_p =0,98Ч2,2=2,156м

Відстань між крайніми світильниками і стіною становить 0,8м.

Відстань між крайніми світильниками та стіною визначаємо за формулою 6:

l= 0,5Ч2,156=1,08м

-кількість рядів світильників, виходячи з розмірів приміщення, приймаємо:



N_p=, (9)

де А(В) - довжина(ширина) приміщення, м.

Для розрахунку приймаюА=9,2м, В=5,1м.

-кількість світильників у ряді

N_cp= , (10)

де l_c- довжина світильника, м.

Для розрахунку приймаю l_c=1,265 м.

-загальна кількість світильників

N= N_pЧN_{cp ,} (11)

N=5Ч2=10

Для визначення коефіцієнта використання з знаходять індекс приміщення

i= , (12)

де h - розрахункова висота підвісу, м.

Значення і округляється до найближчих табличних значень, і>5 приймається і=5. Потім оцінюються коефіцієнти відбиття поверхонь приміщення: стелі - р_п, стін - р_о, робочої поверхні або підлоги - р_р.

За даними таблиці 6 р_п=70%, р_о= 50%, р_р= 30%.

За отриманим значенням і та р визначаю величину коефіцієнта використання світлового потоку для обраного світильника. Величина коефіцієнта використання становить 34%.

Виконавши розрахунки обираю лампи типу ЛД65-4, що мають Ф=3187,8 лк, що менше розрахункового значення на 5,96%

Виконавши розрахунки, виявив, що для організації штучного освітлення необхідно використовувати лампи типу ЛД65-4, що забезпечують світловий потік 3187,8 лк. Загальна кількість світильників 10 шт.



4. Розрахунок фонду заробітної плати електромеханіка, що обслуговує пристрої живлення

Заробітна плата повинна безпосередньо залежати від кількості та якості праці. Визначальними факторами оплати праці є кваліфікація працівників, тобто його здатність виконувати роботу визначеної складності.

Рівень кваліфікації визначається трьома факторами:

- загальна освіта;

- спеціальна підготовка;

- досвід роботи.

Існує дві форми оплати праці:

- відрядна;

- погодинна.

Кожна з них має різновиди, які прийнято називати системами оплати праці. Форми і системи являють собою сукупність правил, що визначають співвідношення між розмірами винагороди працівників і мірою їх праці.

Заробітна плата буває номінальна і реальна.

Номінальна - являє собою кількість грошових одиниць, що отримує працівник за одиницю часу.

Постійна частина - встановлюється в централізованому порядку чи урядом, керівником підприємства на основі діючого законодавства.

Змінна частина - представляє собою різні види премій, надбавок, доплат.

Реальна - заробітна плата, яка показує кількість матеріальних благ і послуг, що можуть бути придбані працівником на номінальну заробітню плату (тобто вказує на купівельну спроможність номінальної).

В дистанції сигналізації та зв'язку існують такі доплати:

- за роботу в святкові і вихідні дні - у подвійному розмірі;

- за роботу в вечірні години - 18:00-22:00 - 20% тарифної ставки;

- за роботу в нічні години - 22:00-06:00 - 40% тарифної ставки;

- за роботу в понаднормовий час - за перші дві години - не менше ніж у полуторному розмірі, за наступні - не менше ніж у подвійному;

- за суміщення професій - залежить від характеру і складності роботи;

- за вислугу років - встановлюється в залежності від стажу роботи - від 3% до 30%;

- за професійну майстерність - 3 розряд - 12%, 4 розряд - 16%, 5 розряд - 20%, 6 розряд - 24% доплата по районним коефіцієнтам становить від 1,1 до 2;

- за шкідливі умови праці різного роду премії.

Розрахунок заробітної плати електромеханіка проводимо в таблиці 6.

Таблиця 6 - Розрахунок заробітної плати електромеханіка

Найменування професії	Контингент людей	Група, розряд, клас	Середньомісячний заробіток одного працівника (грн)	Місячний фонд оплати праці (грн)	Річний фонд Оплати праці
			Основні	Нічні 13,3%	Святкові 2,2%	Премія	Всього
Начальник дільниці	1		3600	478,8	79,2	1440	5598	5598	37,176
Старший електромеханік	1	2гр	3035	403,66	66,77	1214	4719,4	4719,4	56,633
Змінний електромеханік	2	2гр	2545	338,49	55,99	1018	3957,5	7915	94,979
Електромеханік	3	5 р	1935	257,36	42,57	774	3008,9	9026,8	108,32
Електромонтер	1	4 р	1898	252,43	41,76	759,2	2951,4	2951,4	35,417
Електромонтер	1	3 р	1850	246,05	40,7	740	2876,8	2876,8	34,521



Перелік посилань

1. Фельдман, А.Б. Электропитание устройств связи железнодорожного транспорта (учебник для техникумов 2-е узд., перераб. и доп) [Текст] /А.Б. Фельдман, Л.А. Частоедов; Киевский электромеханический техникум ж. д. транспорта. - М.: Транспорт, 1980. - 215 с.

2. Багуц, В.П. Электропитание устройств железнодорожной автоматики, телемеханики и связи [Текст]: учебник для вузов ж. д. трансп. / В.П. Багуц, Н.П. Ковалев, А.М. Костроминов; Киевский электромеханический техникум ж. д. транспорта. - М.: Транспорт, 1991. - 286 с.

3. Сизых, Г.Н. Электропитание устройств святи (учебник для техникумов) [Текст] / Г.Н. Сизых; Киевский электромеханический техникум ж. д. транспорта. - М.: Радио и связь, 1982. - 288 с.

4. Дмитриев, В.Р. Электропитающие устройства железнодорожной автоматики, телемеханики и святи (справочник) [Текст] / В.Р. Дмитриев, В.И. Смирнова; Киевский электромеханический техникум ж. д. транспорта. - М.: Транспорт, 1983. - 248 с.

5. Про охорону праці: [Електронний ресурс] : закон України [прийнятий Верхов. Радою 10 жовтня 1992 р. № 2692-ХІI із змінами, внесеними Законами від 16 жовтня 2012 р.]. - Режим доступу :http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2694-12

6. Інструкція ЦШОО30

Размещено на Allbest.ru

...