Размещено на http://www.allbest.ru/

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державному університеті інформаційно-комунікаційних технологій

Науковий керівник: доктор технічних наук, професор

Беркман Любов Наумівна,

Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій,

директор навчально-наукового інституту телекомунікацій і інформатизації, завідувач кафедри телекомунікаційних систем

Офіційні опоненти: доктор технічних наук, професор,

кандидат технічних наук,

Захист відбудеться «___» 2011 р. о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.861.01 при Державному університеті інформаційно-комунікаційних технологій за адресою: 03680, Київ-110, вул. Солом'янська, 7.

З дисертацією можна ознайомитись у Державному університеті інформаційно-комунікаційних технологій за адресою: 03680, Київ-110, вул. Солом'янська, 7.

Автореферат розісланий « » 2008 р.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

інфокомунікаційний мережа маршрутизація комутація

Телекомунікації і, зокрема, мережі електрозв'язку, з моменту їх зародження і до наших днів пройшли через цілу серію революційних перетворень. До їх числа відноситься і трансформація, що відбувається в наші дні, традиційних мереж загального користування з комутацією каналів в інфокомунікаційні мережі (прикладом яких є мережі NGN), які розвиваються, головним чином, на основі технологій пакетної передачі інформації і мережі, що є, в основному, з комутацією пакетів. При цьому телекомунікаційні мережі перетворюються в інфокомунікаційні мережі, що надають користувачам все більшу кількість взаємодоповнюючих послуг (включаючи так звані послуги контенту).

Мережі NGN - це перехід від довго існуючого підходу "одна послуга - одна мережа" до підходу, в основі якого - надання користувачам спектру високоякісних послуг через одну і ту ж мережу. В даний час мережі NGN упроваджуються у вигляді окремих, часом не схожих один на одного, фрагментів, впроваджених в існуючі національні мережі інфокомунікацій. На сьогодні стосовно мереж NGN вже розроблено досить багато міжнародних рекомендацій і стандартів, але тема, що ж є інфокомунікаційними мережами майбутнього і як їх розвитку сприяє галузева наука, не втрачає свою актуальність і гостроту.

Дослідження шляхів розвитку мереж NGN доцільно для прогнозування віддаленого майбутнього, коли на зміну мережам NGN прийдуть мережі майбутніх поколінь (Future Generation Networks). Одним з важливіших завдань є прогнозування розвитку інфокомунікаційних мереж майбутнього і розгляд питання про вплив сучасного уявлення про ці мережі на парадигму наукових досліджень в області інфокомунікацій.

З впровадженням NGN головною проблемою є створення сучасної СУ, для забезпечення відповідної якості надання послуг, особливо це стосується мобільної складової. Щоб забезпечити вимоги, необхідна більш гнучка архітектура системи управління (СУ) інфокомунікаціями, яка б легко реалізувала швидке введення в дію нових послуг, насамперед мультисервісних, їх підтримку з визначеною імовірністю по всій глобальній мережі. Це створення на основі перспективних технологій і програмно-технічних засобів єдиного середовища і інфраструктури для надання користувачам нових послуг, які в майбутньому мають бути запропоновані операторами мобільних і фіксованих мереж, одночасно з підтримкою послуг, що існують на сьогоднішній день.

Тому проблема дослідження питань ефективного управління сучасними інфокомунікаційними мережами та поліпшення її показників є доцільною і своєчасною

Актуальність теми та стан питання. Одним з найважливіших завдань розвитку телекомунікацій є створення ефективної СУ. Аналіз науково-технічної літератури показує, що проблемам дослідження побудови ефективних різноманітних СУ, розвитку теорії оптимізації та теорії інформації присвячена велика кількість наукових робіт вітчизняних та зарубіжних вчених таких, як Афанасьєв В.В., Лазарєв В.Г., Нейман В.І., Нетес В.А., Кривуца В.Г., Поспєлов Г.С., Зайцев Г.Ф., Стеклов В.К., Беркман Л.Н., Балашов В.О., Архіпов Н.І., Волкова В.Н., Красовський А.А., Фельдбаум А.А., Новосьолов А.І. та інших.

Разом з тим слід зазначити, що в умовах розмаїття телекомунікаційних та інформаційних технологій, їх швидкого прогресу та конвергенції, спектру типів та розгалуженості мереж, зростаючого попиту споживачів на нові послуги та підвищення вимог до якості їх надання, конкуренції на ринку телекомунікацій тощо, виникають усе нові й нові завдання.

Одним з таких завдань е необхідність визначення математичної моделі інфокомунікаційної мережі і системи управління нею, включаючи оптимальну комутацію каналів між даним джерелом і адресатом з забезпеченням прийнятних імовірнісних і часових характеристик доставки повідомлення; вибір характеристик мережі, котрі оптимізують доставку повідомлень від джерел до адресатів.

Особливої ваги набуває визначення та вирішення різноманітних наукових проблем і задач підвищення показників якості систем і пристроїв управління, пов'язаних з побудовою надійних, ефективних СУ для мобільних та стаціонарних мереж телекомунікацій. Рівень існуючих СУ недостатньо відповідає сучасним вимогам до них. Серед невирішених проблем на сьогодні залишається задача чіткого визначення стратегії створення і розвитку сучасних СУ мережами оператора телекомунікацій, яка буде органічною частиною єдиної СУ діяльністю оператора і дозволить забезпечити управління складною різнорідною мережею з максимальним рівнем автоматизації, що, в свою чергу, надасть можливість забезпечення різних категорій споживачів сучасним набором послуг інфокомунікацій: від базових телекомунікаційних послуг до високошвидкісних послуг мультимедіа. Не одержали достатнього розвитку методи визначення різних характеристик надійності інфокомунікаційні мережі, які враховують незалежні відмови джерел інформації та комутаційних пунктів. Набула актуальності задача розробки моделі для визначення об'єкта СУ TMN та математичної моделі, яка характеризує основні режими сучасних СУ. Не досліджено основні структурні категорії об'єкта управління: динамічність, нелінійність, стохастичність і нестаціонарність моделі об'єкта. Не визначено механізми ситуаційного управління об'єктами і шляхи реалізації моделей об'єкта та процесу управління. Відсутня оцінка ступеня невизначеності стану контрольованого об'єкта (КО) за допомогою інформаційно-ентропійного методу.

Дисертаційна робота, яка присвячена вирішенню проблем поліпшення показників якості сучасних СУ інфокомунікаційними мережами, наукові розробки котрої сприяють реалізації концепції національної системи зв'язку України, є актуальною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок досліджень безпосередньо пов'язаний з напрямками науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, що проводились протягом 2006 - 2010 років в Українському науково-дослідному інституті зв'язку та ДУІКТ відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.2004 р., № 812 „Деякі питання оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами в умовах надзвичайних ситуацій, надзвичайного та воєнного стану”, тематичних планів, затверджених Державним департаментом з питань зв'язку та інформатизації України. Тема НДР УНДІЗ: ”Розробка проектів нормативно-методичних документів, необхідних для забезпечення функціонування систем оперативно-технічного управління телекомунікаційними мережами”, державний реєстраційних номер № 0105U006412. Тема НДР ДУІКТ: „Методи оптимального управління різнорідними телекомунікаційними мережами” (номер державної реєстрації № 0107U011932).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розв'язання комплексу науково-технічних питань, пов'язаних з удосконаленням методів оцінки ефективності системи управління інфокомунікаційними мережами.

Об'єкт дослідження - сучасна СУ інфокомунікаційними мережами, а предмет дослідження - показники якості цієї системи.

Для досягнення поставленої мети проведено системний аналіз принципів побудови сучасних СУ телекомунікаційними мережами та визначено пріоритетні завдання підвищення показників якості.

При цьому вирішуються наступні завдання:

- дослідження та аналізу стану структур сучасних СУ мережами телекомунікацій, які охоплюють мобільні та стаціонарні мережі;

- дослідження загального питання організації управління інфокомунікаційною мережею на прикладі NGN;

- визначення математичної моделі інфокомунікаційної мережі і системи управління нею, включаючи оптимальну комутацію каналів між даним джерелом і адресатом з забезпеченням прийнятних імовірнісних і часових характеристик доставки повідомлення; вибір характеристик мережі, котрі оптимізують доставку повідомлень від джерел до адресатів;

- розробка алгоритму маршрутизації інфокомунікаційної мережі, який дозволяє оцінити в цілому надійність функціонування складної інфокомунікаційної мережі, основні характеристики елементів якої задані;

- розробка моделі для визначення об'єкта СУ TMN;

- розробка методики синтезу моделі контрольованого об'єкту (КО) за допомогою декомпозиції моделі;

- розробка математичної моделі, яка характеризує основні режими сучасних СУ;

- дослідження основних структурних категорій об'єкта управління: динамічність, нелінійність, стохастичність і нестаціонарність моделі об'єкта;

- дослідження на базі імітаційного моделювання з визначенням підходів до побудови моделі об'єкта управління;

- визначення механізмів ситуаційного управління, розроблення моделі ситуаційного управління одним із основних блоків якої є класифікатор, який на підставі згенерованої в процесі навчання структури визначає множину рішень, що передаються до екстраполятора для вибору з них найкращого;

- розробка методики оцінки невизначеності стану КО за допомогою інформаційно-ентропійного методу;

- визначення залежності ймовірності виконання складним об'єктом задачі з ентропією стану об'єкта.

Методи дослідження, що використані в роботі: методи теорії інформації, методи теорії інваріантності, методи системного аналізу, елементи методів теорії ієрархічних багаторівневих систем, методи оптимального управління, методи імітаційного моделювання.

Наукова новизна одержаних результатів роботи конкретно полягає у наступному:

-проведено дослідження та аналіз стану сучасних СУ мереж мобільного та стаціонарного зв'язку;

- розроблено математичну модель інфокомунікаційної мережі і системи управління нею, включаючи оптимальну комутацію каналів між даним джерелом і адресатом з забезпеченням прийнятних імовірнісних і часових характеристик доставки повідомлення;

- розроблено алгоритм маршрутизації інфокомунікаційної мережі, який дозволяє оцінити в цілому надійність функціонування складної інфокомунікаційної мережі, основні характеристики елементів якої задані;

-розроблено методику синтезу моделі КО за допомогою декомпозиції моделі;

- досліджено механізми та розроблено моделі ситуаційного управління для визначення найкращих параметрів сучасних СУ;

- розроблено методику оцінки невизначеності стану КО за допомогою інформаційно-ентропійного методу;

- визначено залежності ймовірності виконання складним об'єктом задачі з ентропією стану об'єкта.

Вищенаведені наукові дослідження дають можливість вирішити одну із задач поліпшення ефективності сучасних СУ інфокомунікаційними мережами.

Вірогідність наукових положень, висновків і рекомендацій, викладених в дисертаційній роботі, досягаються ретельним багатостороннім системним аналізом реально існуючих процесів у сфері телекомунікацій взагалі та в об'єкті дослідження зокрема, коректним використанням методів досліджень та математичного апарату, обґрунтуванням результатів експериментальних досліджень.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні і практичні результати дисертаційної роботи знайшли застосування в науково-дослідних роботах Українського науково-дослідного інституту зв'язку, в навчальних посібниках, які використовуються в навчальному процесі Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій, що підтверджуються актами впровадження, які наведено в додатку до дисертаційної роботи.

В дисертаційній роботі:

-Визначено вимоги, що пред'являються до систем управління інфокомунікаційними мережами: необхідність розподілу функцій управління в декількох мережних пристроях: у пристрої управління викликами і сеансами зв'язку; у пристрої мережі, що відповідає за перенесення призначеної для користувача інформації. Встановлено, що таким вимогам відповідає архітектура eTOM.

- Розроблено алгоритм маршрутизації інфокомунікаційної мережі, який дозволяє оцінити в цілому надійність функціонування складної інфокомунікаційної мережі, основні характеристики елементів якої задані.

- Розроблено методику структурного синтезу моделі контрольованого об'єкта за допомогою декомпозиції моделі: користуючись апріорними відомостями про структуру об'єкта, процес синтезу моделі зводиться до визначення елементів об'єкта й установлення взаємозв'язку цих елементів в об'єкті.

Особистий внесок здобувача. У дисертаційній роботі особисто автором проведено наступні дослідження і одержано такі результати:

-досліджено стан сучасних СУ мережами телекомунікацій [1];

-досліджено загальні питання організації управління NGN [2];

- розроблено математичну модель інфокомунікаційної мережі і системи управління нею, включаючи оптимальну комутацію каналів між даним джерелом і адресатом з забезпеченням прийнятних імовірнісних і часових характеристик доставки повідомлення [6];

- визначено характеристики мережі, котрі оптимізують доставку повідомлень від джерел до адресатів [8];

- розроблено алгоритм маршрутизації інфокомунікаційної мережі, який дозволяє оцінити в цілому надійність функціонування складної інфокомунікаційної мережі, основні характеристики елементів якої задані [5];

-розроблено модель для визначення об'єкта управління системи TMN [9];

- розроблено методику синтезу моделі КО за допомогою декомпозиції моделі [3];

-розроблено математичну модель для різноманітних режимів сучасних СУ;

- досліджено основні структурні категорії об'єкта управління: динамічність, нелінійність, стохастичність і нестаціонарність моделі об'єкта [4];

- досліджено на базі імітаційного моделювання шляхів побудови моделі об'єкта управління [3];

- досліджено механізми ситуаційного управління, розроблено моделі ситуаційного управління [9].

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на науково-технічних конференціях професорсько-викладацького складу і наукових співробітників Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій, Українського науково-дослідного інституту зв'язку 2006-2011 р.; на ІV та V міжнародних науково-технічних конференціях “Сучасні інформаційно-комунікаційні технології COMІNFO - Livadia”. 2008 - 2009р.р., на III міжнародному науково-технічному симпозіуму «Нові технології в телекомунікаціях» ДУІКТ- Карпати, 2010 р. на IV та V міжнародних науково-методичних конференціях “Сучасні тенденції розвитку вищої освіти, трансформація навчального процесу у технологію навчання”». Київ: 2007р., 2008р. на VІІ міжнародній науковій конференції “Сучасні тенденції розвитку технологій в інфокомунікаціях та освіті” Харків, 2010р.

Публікації. На тему дисертаційної роботи опубліковано 11 наукових праць, в тому числі:, 4 статті в науково-технічних журналах, а 7 матеріалів доповідей на науково-технічних та науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи складає 161с. друкованого тексту, у тому числі містить 20 с. рисунків, 2 с. таблиць, 4 с. документів, що підтверджують впровадження результатів досліджень. Список використаних джерел на 12 с. включає 146 найменувань.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано задачі, мету, визначено об'єкт, предмет, методи дослідження та вирішення задач, перераховано основні наукові результати і їх практичне значення, викладена загальна характеристика роботи. Приведено дані про особистий внесок автора, а також публікації за темою дисертації.

Перший розділ присвячений порівняльному аналізу методів побудови сучасних СУ інфокомунікаційними мережами та визначенню основних показників якості, необхідних для реалізації оптимального проектування СУ.

Досліджено побудову мереж телекомунікацій наступного покоління NGN, в якій закладена ідея створення універсальної мережі телекомунікації, що охоплює мобільний та стаціонарний зв'язок. Відомо, що базовим принципом концепції NGN є розділення функцій переносу та комутації, функцій управління викликом та управління послугами. Архітектура телекомунікаційної мережі відповідно до концепції NGN, представлена на рис.1.

Базовими концепціями щодо побудови систем управління телекомунікаційними мережами різних типів є концепція TMN Міжнародного союзу електрозв'язку з питань телекомунікацій і модель Smart TMN Форуму управління телекомунікаціями (TeleManagement Forum - TM Forum).

Тому, безумовно, система управління мережею наступного покоління повинна повною мірою відповідати усім вимогам цих концепцій, тобто:

- будуватися за ієрархічною структурою (рівні елементів мережі, управління елементами мережі, управління мережею) згідно концепції TMN на нижчих рівнях ієрархії управління;

- забезпечувати виконання усієї функціональності управління, визначеної в Рекомендації МСЕ-Т M.3400;

- на вищих рівнях ієрархії управління (рівні управління послугами і управління бізнесом) забезпечувати автоматизацію процесів управління діяльністю оператора телекомунікацій у відповідності з моделлю ТОМ (Telecom Operаtіons Mаp) форуму TM Forum. Система управління телекомунікаційними мережами оператора телекомунікацій має бути органічною складовою частиною єдиної автоматизованої системи управління діяльністю оператора телекомунікацій;

- реалізовувати наскрізне управління від краю до краю, тобто забезпечувати можливість контролю над усіма компонентами бізнес-процесу, включаючи програмне забезпечення і операційну систему, базу даних, сервери та елементи локальної і глобальної мережі як єдиного цілого.

Водночас, архітектура самої NGN (рис. 1) визначає деякі вимоги до моделі системи управління NGN. Архітектура управління NGN згідно з Рекомендацією МСЕ-Т M.3060/Y.2401 (03/06) може бути спроектована на чотири моделі:

- представлення моделі управління бізнес - процесами;

- представлення функціональної моделі управління;

- представлення інформаційної моделі управління;

- представлення фізичної моделі управління.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Архітектура управління NGN

У кожній з моделей враховуються аспекти безпеки самої NGN та інфраструктури системи управління. Послідовність операцій під час проектування системи управління така: першою визначається функціональна модель, потім інформаційна, і, нарешті, фізична. Бізнес-процес є чинником, що впливає впродовж всього циклу системи управління. На практиці цей процес ітеративний, щоб забезпечити розвиток всіх аспектів архітектури в часі. Функціональна модель визначає перелік функцій, які повинні виконуватися під час процесу управління.

Інформаційна модель описує інформацію управління, необхідну для зв'язку між об'єктами управління у разі виконання функцій згідно з функціональною моделлю архітектури управління. Фізична модель описує різні способи реалізації функцій управління. Вони можуть бути втілені в різних фізичних конфігураціях, що використовують різні протоколи управління.

Одним з основних принципів архітектури управління NGN є принцип орієнтованості архітектури управління на послуги (SOA- Service-Oriented Architecture).

Сервіс-орієнтовна архітектура - це компонентна модель, яка зв'язує різні сервіси за допомогою певних інтерфейсів і угод між ними. Інтерфейси визначаються незалежно і не пов'язані з апаратною платформою, операційною системою або мовою програмування, на якій реалізована інфокомунікаційна послуга. Такий підхід дозволяє створювати послуги на різних системах, які взаємодіють одна з одною одноманітним і стандартним чином.

Компоненти програми можуть бути розподілені по різних вузлах, і пропонуються як незалежні додатки сервісу, які слабо зв'язані та можуть замінюватися. SOA використовує принцип інкапсуляції, орієнтований на об'єкт. При цьому об'єкти можуть бути доступні тільки через інтерфейси і з'єднуються на основі угод про інтерфейс. У SOA додаток розробляється виходячи з логіки бізнес-процесу. Процес розбивається на деяку послідовність кроків, кожний з яких реалізується як сервісний компонент. Компоненти інтегруються так, щоб їх виконання в певній послідовності приводило до потрібного результату. Таким чином, SOA надає гнучкий метод комбінування та багаторазового використання компонентів для побудови складних розподілених програмних комплексів.

Головними перевагами SOA, в порівнянні з архітектурою, що існує, є: швидша адаптація до вимог бізнесу, що змінюються; скорочення витрат на інтеграцію нових телекомунікаційних послуг, а також підтримку тих, що надаються.

Основні особливості SOA:

- наявність незалежного інтерфейсу, не пов'язаного жорстко з конкретною реалізацією, (слабкий зв'язок - loose coupling) між телекомунікаційними послугами. Перевагою слабо зв'язаних систем є швидкість і можливість витримувати еволюційні зміни в структурі та реалізації кожного окремо взятого сервісу, які складають додаток в цілому (жорсткий зв'язок (tight coupling) передбачає, що інтерфейси різних компонент додатку суворо взаємозв'язані за функціональністю та взаємодією, що робить їх достатньо уразливими, коли міняється одна з частин додатку).

- будь-яка дана послуга може приймати роль клієнта або сервера по відношенню до іншої послуги залежно від ситуації;

- парадигма «знайти - пов'язати - виконати» для зв'язку між послугами. Споживач послуг запрошує системний реєстр, що зберігає список доступних послуг, які відповідають його критеріям. Як тільки така послуга знайдена, замовник підключається до послуги, що надається SOA (рис.2).

- інкапсульований життєвий цикл об'єктів, що беруть участь в транзакціях бізнесу.

SOA передбачає три основні ролі: постачальник послуги (service provider), споживач послуги (service consumer), який потребує певних функцій, що надаються послугою; системний реєстр послуг (registry), виступає як посередник, надаючи каталог з інформацією про послуги, які пропонуються різними постачальниками послуг.

Реєстр містить вичерпну інформацію стосовно всіх послуг, яку зобов'язаний зареєструвати (опублікувати) в ньому провайдер відповідної послуги. Споживач сервісу відправляє необхідний запит в реєстр, який і забезпечує з'єднання його з провайдером.

На рис. 2 представлені три основні операції, передбачені архітектурою SOA.

Рис. 2. Парадигма "знайти - пов'язати - виконати"

Постачальник послуги опубліковує інформацію про власні послуги в реєстрі послуг, де їх знаходить споживач послуг. Використовуючи знайдену інформацію, він зв'язується з послугою (викликає її, ініціює взаємодію з нею).

Для створення SOA необхідні два основних типу угод між провайдером і споживачем послуги: угода стосовно транспортних механізмів, що визначає формати і протоколи; угода стосовно форматів повідомлень і типів даних.

Система управління інфокомунікаційною мережею направляє і контролює послугу протягом її життєвого циклу - від установки і конфігурації до виконання з урахуванням конкретних вимог. На рис. 3 представлена архітектура SOA. Елементи, які розташовані в самому низу, представляють додатки і пов'язані з ними бази збереження даних, операційну систему (ОС) і платформи виконання, які існували у оператора телекомунікацій до впровадження SOA. Розташований на самому верху рівень клієнтського інтерфейсу містить різноманітні механізми обміну інформацією з споживачами або зовнішніми додатками. Сервіс-орієнтовна архітектура, підтримуючи зміни в моделі ведення бізнесу, будується так, щоб ізолювати вплив модифікації одного компоненту на решту частини середовища. Рішення на базі сервіс-орієнтовної архітектури дозволяють використовувати переваги розподілених послуг і забезпечують взаємодію бізнес-процесів, дозволяючи оптимізувати процес управління мережею.

Рівень управління послугами може включати множину незалежних підсистем ("мереж послуг"), що базуються на різних технологіях, які мають своїх абонентів, які використовують власні, внутрішні системи адресації. Операторам телекомунікацій потрібні механізми, що дозволяють швидко і гнучко розгортати послуги, а також змінювати їх залежно від індивідуальних потреб споживачів. Таким чином, сервіс-орієнтовна архітектура базується на принципі прозорої взаємодії різнорідних програмних компонентів (сервісів) і побудови на їх основі автоматизованих бізнес-процесів.

Існує ряд механізмів, що реалізують ідею створення незалежних сервіс-орієнтованої архітектури. Прикладами таких механізмів є відкрита сервісна архітектура OSA (Open Services Access), яка запропонована організацією 3GPP, і технологія Parlay, яка розроблялася представниками найбільших постачальників телекомунікаційних рішень Parlay Group. Архітектура OSA є важливим інструментом реалізації принципу відкритості послуг в телекомунікаційних мережах третього покоління (3G), технологія Parlay орієнтована, в основному, на мережі фіксованого зв'язку. Ці технології дозволяють розробляти і впроваджувати послуги в розподіленому середовищі, в якому одна частина функціонала механізмів надання послуг забезпечується телекомунікаційною мережею телефонного оператора, а інша передається зовнішнім сервіс - провайдерам. Взаємодія обох частин архітектури реалізовується через спеціальні програмні шлюзи. З інфраструктурою доступу вони взаємодіють за мережними протоколами (CAP, MAP, H.323 і т.д.), а з серверами додатків за допомогою відкритих прикладних програмних інтерфейсів API, сумісних з вимогами OSA і Parlay. Концепція OSA/Parlay забезпечує трансформацію відносин між операторами телекомунікацій і незалежними постачальниками телекомунікаційних послуг з конкурентних в партнерські. Власники мереж можуть брати участь в розподілі доходів від додаткових послуг (VAS). Наявність шлюзу між мережними ресурсами оператора телекомунікацій і сервером додатків контент-провайдера зумовила можливість переходу на принципово нову бізнес-модель надання послуг, в якій знайшлося місце і оператору телекомунікацій, і постачальнику послуг. У основі рішень OSA/Parlay лежить принцип існування відкритого середовища для створення послуг і відкритої платформи для управління послугами. Відкрите середовище для створення послуг означає, що інтерфейс розробки послуг повинен забезпечувати можливість для створення нових телекомунікаційних послуг третьою стороною - розробником - на основі стандартних мережних служб. Це дозволяє розширити спектр телекомунікаційних послуг шляхом адаптації існуючих рішень під вимоги і запити різних груп споживачів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Архітектура SOA

В даний час телекомунікаційні послуги надаються в основному тільки операторами телекомунікацій. Але в умовах розвитку телекомунікаційного ринку вони вже не в змозі ефективно адаптувати телекомунікаційних послуги під різноманітність вимог споживачів. Отже, інтерфейс управління теле- та інфокомунікаційними послугами повинен бути відкритим для надання можливості їх адміністрування третьою стороною. Зрештою це дозволить значної кількості сервіс - провайдерів надавати теле- та інфокомунікаційні послуги, використовуючи при цьому ресурси мережі оператора телекомунікацій.

В другому розділі основну увагу приділено дослідженню методів маршрутизації в інфокомунікацій мережі, коли є обмеження на сумарний час передачі повідомлення між заданими вузлами зв'язку. Крім того, досліджено і удосконалено метод управління процесом маршрутизації інформації інфокомунікаційною мережею. Досліджено математичну модель інфокомунікаційної мережі і системи управління нею, включаючи оптимальну комутацію каналів між даним джерелом і адресатом з забезпеченням прийнятних імовірнісних і часових характеристик доставки повідомлення; вибір характеристик мережі, котрі оптимізують доставку повідомлень від джерел до адресатів. Запропоновано алгоритм, що базується на введенні, наприклад, одного спеціального управляючого параметра. Передбачається, що характеристики окремих елементів системи лінійно залежать від цього параметра. Удосконалені методи дозволяють виявити оптимальні шляхи передачі повідомлення від даного джерела до всіх адресатів, що задовольняють заданим обмеженням. Розглянемо наступне завдання параметричного програмування: для кожного л з деякої множини визначити вектор що обертає в мінімум лінійну форму

, (1)

за умов

(2)

(3)

Досліджуємо, як змінюється рішення задачі (1) -(3) із зміною параметра л. Користуючись будь-яким алгоритмом методу послідовного поліпшення плану, вирішимо завдання при деякому л= Після кінцевого числа кроків прийдемо до оптимального плану задачі або переконаємося в необмеженості лінійності форми

;

на множині планів завдання.

Обчислимо оцінки векторів відносно знайденого оптимального для л= базису задачі

.

Введемо позначення

Тоді .

Оскільки ми маємо справу з оптимальним для л= базисом то

.

Тобто система нерівностей

(4)

спільна. Для всіх нерівності системи можуть бути переписані у вигляді

л

а для всіх

л

Введемо позначення

(5)

(6)

Даний базис за визначенням є оптимальним для тих значень л, які задовольняють системі нерівностей (4). Отже, множина оптимальності даного базису складається зі всіх кінцевих значень, для яких справедлива умова . Таким чином, числа і повністю характеризують множину оптимальності E даного базису:

Якщо, то E - порожня множина;

якщо, то E - точка л=;

якщо , то E відрізок [;

якщо, , то E( ( промінь[;

якщо, то E(промінь [

якщо, то E( вся пряма.

Розглянемо тепер задачу (1) - (3) при . При цьому вважаємо, тобто передбачаємо, що серед чисел є негативні. Нехай k- один з індексів, який визначається співвідношенням

.(7)

Очевидно, що . Розглянемо наступні дві можливості:

а). коли всі компоненти розкладання вектора умови по векторам базису непозитивні. За цієї умови лінійна форма задачі для необмежена в області свого визначення. Дійсно, в цьому випадку

при . Ця нерівність разом з умовою для всіх i є ознакою нерозв'язності задачі для методу поліпшення плану.

б) коли принаймні одна із складових вектора позитивна. Продовжуючи рішення задачі методом поліпшення плану, вводимо в базис вектор , для якого та і виключаємо з базису вектор, для якого

.

Новий базис є оптимальним принаймні для .

По формулах, що зв'язують параметри двох послідовних ітерацій методу поліпшення плану

При маємо

Отже, при нерівності

.(8)

еквівалентні. Можна показати, що нерівність (8) можуть бути еквівалентні і при , проте, будь-які не задовольняє системі (8).

Таким чином, якщо і індекс визначається умовою (7), то:

а) якщо, то лінійна форма (1) не обмежена на множині (2) -(3) для всіх

б) якщо деякі з чисел позитивні, то при введенні в наявний базис вектор по звичайних правилах методу поліпшення плану, приходимо до нового базису, лівий кінець множини оптимальності якого дорівнює .

Таким чином, процес дослідження параметричного задачі для зводиться до руху по базисах її сусідніх планів, причому права границя множини оптимальності попереднього базису є лівою границею для множини оптимальності наступного базису. Процес обривається відшукуванням променя, що є або множиною оптимальності останнього базису, або множиною, в кожній внутрішній точці якого завдання нерозв'язне.

Розроблений алгоритм доцільно до використання при розробці і аналізі складних систем зв'язку. На їх основі доцільно розробляти конкретні оптимальні схеми функціонування всієї системи в цілому. Крім того, може бути з'ясована стійкість цих схем при певних змінах параметрів мережі, що актуально для впровадження алгоритмів в інфокомунікаційних мережах України.

Запропоновані до застосування удосконалені методи дозволяють підвищити надійність функціонування заданої мережі зв'язку в цілому, а також підвищити якість проектних розробок для таких мереж.

В третьому розділі досліджено актуальні проблеми визначення об'єкта управління для моделі СУ TMN. Запропоновано для синтезу сучасних СУ телекомунікаційними мережами використовувати більш прості критерії. Представлено аналіз основних структурних категорій об'єкта управління: динамічність, нелінійність, стохастичність і нестаціонарність моделі об'єкта. Проведено дослідження на базі імітаційного моделювання побудови моделі об'єкта управління, проаналізовано механізми ситуаційного управління. Проаналізовано проблеми реалізації моделей КО та процесу управління.

Представлена модель об'єкта в пам'яті керуючої обчислювальної машини (КОМ), яка складається з двох складових моделей: об'єкта управління (різнорідна телекомунікаційна мережа зв'язку) і моделі прийняття рішень про управління (система управління TMN) рис. 4.

Рис. 4. Модель об'єкта в пам'яті KOM

Визначено, що для багатьох систем характерно нестаціонарне функціонування, що унеможливлює побудову однієї статистичної моделі об'єкта і вимагає побудови сукупності таких моделей і формування моделі зміни моделей. Все це обмежує використання методів ідентифікації, заснованих на регресійному або дисперсійному аналізі. У будь-яких методах побудови моделей за допомогою теорії ідентифікації присутній елемент апріорного вгадування характеру цієї моделі. Тільки після вдалого вгадування і визначення параметрів моделі можна говорити про правильну побудову моделі об'єкта управління.

Розроблено методику структурного синтезу моделі КО за допомогою декомпозиції моделі, яка полягає у спрощенні наступного синтезу моделі об'єкта шляхом її «розщеплення» на взаємодіючі елементи, що відображають складну багатоелементну структуру об'єкта. Приклад такої декомпозиції показаний на рис. 5, де модель із трьома входами й трьома виходами представлена п'ятьма більш простими елементами (1-5). Зміст декомпозиції полягає в тому, щоб скориставшись апріорними відомостями про структуру об'єкта, спростити задачу синтезу моделі. Це спрощення може йти двома напрямами. З одного боку, кожний елемент декомпозиційної системи простіший первинної (недекомпозиційної) системи, що полегшує синтез моделі цього елемента та в остаточному результаті - моделі всього об'єкта. З іншого боку, спростити задачу синтезу можна незалежно від складності елементів, зменшивши число входів - виходів кожного елемента порівняно з вихідним об'єктом.

Рис. 5. Приклад декомпозиції моделі

Проаналізовано, що складність моделі як «чорного ящика» визначається чисельною мірою. В основі цієї міри покладено трудомісткість синтезу моделі, тобто витрати, які необхідні для створення моделі. Показник складності на стадії аналізу враховує лише кількість входів а і виходів b моделі , де - трудомісткість синтезу моделі . Модель контрольованого об'єкта (КО) вважається адитивною: якщо об'єкт складається з декількох g підсистем, то її складність дорівнює сумі складностей цих підсистем

,

де M_g -- складність i-ї підсистеми первинного об'єкта. Процес декомпозиції моделі можна розглядати як процес мінімізації її складності, тобто як рішення наступної мінімізаційної задачі , де G -- операція декомпозиції; -- множина припустимих даним об'єктом декомпозицій; G* -- оптимальна декомпозиція, мінімізуюча складність M декомпозуючої системи. У результаті декомпозиції об'єкта на g елементів задача синтезу моделі об'єкта зводиться до n задач синтезу моделі кожного елемента, тобто до більш простих задач.

Рис. 6. Вплив рівня декомпозиції на складність елементів M_g та q - (a), а також на складність декомпозиційного об'єкта - (б)

Встановлено, що процес декомпозиції доцільно закінчувати на певній стадії, коли подальше дроблення об'єкта лише ускладнює задачу. На рис. 6, а показано залежність числа елементів і їхньої складності від рівня декомпозиції. Зі збільшенням рівня декомпозиції складність кожного елемента зменшується не інтенсивно, що й приводить до збільшення складності декомпозиційного об'єкта рис. 6, б. Оптимальна декомпозиція мінімізує складність декомпозиційної системи.

Визначено, що за допомогою декомпозиції первинний - полюсник («чорний ящик») вдається звести до набору більш простих «чорних шухлядок», щоб на наступній стадії структурного синтезу визначити тільки їхню структуру. Сам по собі процес декомпозиції зводиться, таким чином, до визначення елементів об'єкта й установлення взаємозв'язку цих елементів в об'єкті.

В четвертому розділі досліджено інформаційно-ентропійний підхід до процесу управління мережею, який дозволяє знайти необхідний мінімум управляючої інформації, при якому параметри мережі забезпечуються з заданою точністю. При цьому СУ володіє як властивістю адаптивності до плинно спрогнозованих збурень, так і інваріантності до випадкових факторів. У термінах теорії інформації є визначення: процес управління мережею - це процес зменшення невизначеності стану мережі, що може бути чисельно представлено, як зміна ентропії мережі в процесі управління, оскільки ентропія визначає відхилення параметрів мережі за даний проміжок часу.

Проаналізовано, що різнорідна телекомунікаційна мережа характеризується динамічним ростом спектру й кількості послуг. Кількість управляючої інформації в системі ТМN росте таким чином, що СУ може поглинути управляючу мережу. Тому розрахунки цього параметру при різних умовах є найважливішими даними при оптимальному проектуванні сучасних СУ.

Розроблено методику оцінки ступеня невизначеності стану КО за допомогою інформаційно-ентропійного методу. Диференціальні т-мірні закони розподілу вихідних параметрів, а також рівняння імовірності стану виходів дискретних систем при різних імовірностях стану вхідних сигналів є повними імовірнісними характеристиками вихідних КО. Проте вони не дають інтегральної якісної й кількісної оцінки невизначеності стану КО, а також інтегральної оцінки зміни невизначеності об'єкта в процесі контролю й управління. Для ліквідації цих недоліків необхідно і достатньо визначити інформаційні характеристики КО та процесу контролю (ентропію, середню кількість інформації тощо).

Визначено, що інформаційні характеристики при певній математичній простоті й наочності є інтегральними, дозволяють перейти безпосередньо від статистичного аналізу стану КО, аналізу процесу контролю і управління до статистичного синтезу оптимальних пристроїв контролю і управління. При цьому всі задачі аналізу та синтезу вирішуються з використанням інформаційних критеріїв. Для інтегральної оцінки невизначеності стану КО в процесі контролю і управління зручно застосовувати ентропію стану КО. Встановлено, що диференціальну ентропію безперервного т-мірного диференціального закону розподілу ймовірностей вихідних параметрів можна визначити за формулою

Якщо в формулу замість функції закону розподілу ймовірностей вихідних параметрів підставити функції закону розподілу динамічних характеристик КО, то одержимо відповідно чисельну інтегральну оцінку стану КО по його динамічних характеристиках. Ентропія перехідної функції

Ентропія імпульсної функції

Ентропія передатної функції

Ентропія амплітудно-частотної характеристики

Ентропія фазочастотної характеристики

Визначено, що при незалежних вихідних параметрах ентропія КО обраховується по формулах, які визначають ентропію динамічних характеристик з урахуванням їх незалежності. Ентропія вихідних параметрів

Ентропія перехідної функції -

Ентропія імпульсної функції -

Ентропія передатної функції -

Ентропія амплітудно-частотної характеристики -

Ентропія фазочастотної характеристики -

Таким чином, ентропія КО, що має незалежні вихідні параметри і незалежні характеристики різних систем, визначається простим арифметичним додаванням часток ентропій, зумовлених невизначеністю окремих координат і динамічних характеристик.

Ентропія, зумовлена наявністю в об'єкті дискретних систем, визначається

,

де p_i - імовірність стану окремих систем.

Крім розглянутої ентропії, зумовленої дією всіляких збурювань із відомими статистичними характеристиками, КО має деяку ентропію, зумовлену наявністю в ньому всіляких, що не піддаються обліку, випадкових процесів, які приводять в остаточному підсумку до раптових відмов об'єкта.

Визначено, що інформаційно-ентропійний метод не залежить від характеру і кількості об`єктів управління та їх параметрів, і тому є універсальним, тобто придатним для будь-якого типу мережі.

ВИСНОВКИ

Сукупність наукових положень, сформульованих і обґрунтованих у дисертаційній роботі, складає вирішення завдання побудови системи управління інфокомунікаційними мережами в умовах переходу до мереж нового покоління, а також підвищення ефективності показників функціонування такої системи.

В дисертаційній роботі отримані такі теоретичні та науково-практичні результати:

1. Досліджено особливості управління інфокомунікаційними мережами на прикладі NGN, розглянуто стан та перспективи їх розвитку. Визначено особливості побудови архітектури: організація з'єднання в NGN має принципові відмінності від його встановлення в традиційних телефонних мережах з комутацією каналів; сигналізація управління обслуговуванням виклику проходить через програмні комутатори Softswitch.

2 Визначено вимоги, що пред'являються до систем управління інфокомунікаційними мережами: необхідність розподілу функцій управління в декількох мережних пристроях: у пристрої управління викликами і сеансами зв'язку; у пристрої мережі, що відповідає за перенесення призначеної для користувача інформації. Встановлено, що таким вимогам відповідає архітектура eTOM.

3. Для системи управління розроблено ситуаційну модель, яка включає: ідентифікацію переліку станів моделі і визначення можливостей переходів між станами; визначення умов, що активують переходи, і дій, які впливають на подальше поводження; аналіз ситуаційної моделі.

4 Удосконалено метод розрахунку низки імовірнісно-часових характеристик системи управління NGN, що адекватно відображають процеси обміну інформацією між її вузлами та об'єктами управління

5. Розроблено алгоритм маршрутизації інфокомунікаційної мережі, який дозволяє оцінити в цілому надійність функціонування складної інфокомунікаційної мережі, основні характеристики елементів якої задані.

6. Розроблено методику структурного синтезу моделі контрольованого об'єкта за допомогою декомпозиції моделі: користуючись апріорними відомостями про структуру об'єкта, процес синтезу моделі зводиться до визначення елементів об'єкта й установлення взаємозв'язку цих елементів в об'єкті.

7.Проаналізовано механізми ситуаційного управління. Представлено модель ситуаційного управління одним із основних блоків якої є класифікатор, який на підставі згенерованої в процесі навчання структури визначає множину рішень, що передаються до екстраполятора для вибору з них найкращого.

8.Завдяки використанню інформаційно-ентропійного підходу до визначення стану контрольованого об'єкта інфокомунікаційної мережі отримано загальні розрахункові співвідношення, які можна конкретизувати для кількісного оцінювання об'єктів інфокомунікаційних мереж будь-якої технології.

9.Визначено, що для інтегральної оцінки невизначеності стану об'єкта в процесі контролю і управління зручно застосовувати ентропію стану об'єкта. Ентропія об'єкта, що має незалежні вихідні параметри й незалежні характеристики різних систем, визначається простим арифметичним додаванням часток ентропій, зумовлених невизначеністю окремих координат і динамічних характеристик.

Представлені дослідження, розроблені методики охоплюють новітні технологічні рішення, дозволяють поліпшити показники якості СУ інфокомунікаційними мережами і доцільні до впровадження на сучасних комплексах та системах телекомунікацій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Отрох С.І., Рогожніков О.І., Григорович В.В. Побудова мережі наступного покоління: TISPAN або IPCC // Матеріали IV міжнародної науково-методичної конференції «Сучасні тенденції розвитку вищої освіти, трансформація навчального процесу у технологію навчання». Київ. 25-26 жовтня 2007. - С. 296-297.

2. Беркман Л.Н., Чумак Н.С., Григорович В.В. Принципи підготовки висококваліфікованих фахівців інформаційно-комунікаційної галузі // Матеріали V наукової-методичної конференції ДУІКТ «Сучасні тенденції розвитку вищої освіти, трансформація навчального процесу у технологію навчання». 2008.- С. 9-11

3. Чумак О. І., Григорович В.В., Дещинський П.Ю. Особливості створення конвергентної мережі// Збірник тез ІV Міжнародної науково-технічної конференції “Сучасні інформаційно-комунікаційні технології COMІNFO'2008 - Livadia”. АР КРИМ, Ялта - Лівадія. 15-19 вересня 2008. - С. 39-40.

4. Беркман Л. Н., Чумак О. І., Григорович В.В., Дещинський П.Ю. Проблеми створення сучасної конвергентної мережі на базі концепції FMC (Fixed-Mobile Convergence)// Вісник УНДІЗ.- 2008. - №2. - С. 61- 63.

5. Беркман Л.Н., Ткаченко О.М., Григорович В.В., Дещинський П.Ю., Методика розрахунку показників якості конвергентної мережі на базі теорії і практики// Електроника и связь.- 2008. - №1,2. - С. 220-222.

6. Андрєєв А.І., Чумак О.І., Григорович В.В., Рогожніков О.І. До питання забезпечення достовірності передачі інформації в конвергентних мережах// Радиотехника. - 2009. - Вып. 156. - С. 178-182.

7. Гордіенко С.Б., Григорович В.В., Дещинський П.Ю. Дослідження методики розрахунку пропускної спроможності каналів управляючої інформації //Збірник тез V Міжнародної науково-технічної конференції “Сучасні інформаційно-комунікаційні технології COMSNFO'2009 - Livadia”. АР КРИМ, Ялта - Лівадія. 5-9 жовтня 2009. - С. 116-117.

8. Чумак О.І., Григорович В.В., Єфремов О.С., Олійник В.В. Використання методів формування сигналів в системах OFDM в навчальних програмах дисциплін фахової підготовки // Матеріали VІІ науково-методичної конференції ДУІКТ “Сучасні тенденції розвитку технологій в інфокомунікаціях та освіті”. Харків, 26-28 листопада 2010. - С. - .

9. Чумак О.І., Єфремов О.С., Григорович В.В. Багатопозиційні сигнали з фазо різницевою модуляцією високих порядків в LTE // Збірник тез III міжнародного науково-технічний симпозіуму «Нові технології в телекомунікаціях» ДУІКТ- Карпати.- 2010. - С. 72-74.

10. Беркман Л.Н.,Колобов С.О., Григорович В.В., Колченко В.О. До питання відновлення інфокомунікаційної мережі в надзвичайних ситуаціях // Зв'язок. - 2011. - №1. - С.16-17.

11. Чумак О.І. к.т.н., Григорович В.В., Єфремов О.С. Формування сигналів з фазорізницевою модуляцією високих порядків в LTE // V Міжнародна науково-технічна конференція “Проблеми телекомунікацій”, КПІ, Київ, 19 - 22 квітня 2011. - С. 83.

АНОТАЦІЯ

Григорович В.В. Удосконалення методів оцінки ефективності системи управління інфокомунікаційною мережею - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук за спеціальністю 05.12.02 - телекомунікаційні системи та мережі. - Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій, м. Київ, 2011.

Дисертацію присвячено рішенню науково-технічних задач з оцінки ефективності системи управління інфокомунікаційною мережею. Проведено аналіз сучасного стану мереж та послуг телекомунікацій, досліджено особливості управління інфокомунікаційними мережами на прикладі NGN, розглянуто стан та перспективи їх розвитку. Визначено особливості побудови архітектури: організація з'єднання в NGN має принципові відмінності від його встановлення в традиційних телефонних мережах з комутацією каналів. Визначено вимоги, що пред'являються до систем управління інфокомунікаційними мережами. Для системи управління розроблено ситуаційну модель, яка включає: ідентифікацію переліку станів моделі і визначення можливостей переходів між станами; визначення умов, що активують переходи, і дій, які впливають на подальше поводження; аналіз ситуаційної моделі. Удосконалено метод розрахунку низки імовірнісно-часових характеристик системи управління NGN, що адекватно відображають процеси обміну інформацією між її вузлами та об'єктами управління. Розроблено алгоритм маршрутизації інфокомунікаційної мережі, який дозволяє оцінити в цілому надійність функціонування складної інфокомунікаційної мережі, основні характеристики елементів якої задані. Розроблено методику структурного синтезу моделі контрольованого об'єкта за допомогою декомпозиції моделі. Проаналізовано механізми ситуаційного управління. Представлено модель ситуаційного управління. Завдяки використанню інформаційно-ентропійного підходу до визначення стану контрольованого об'єкта інфокомунікаційної мережі отримано загальні розрахункові співвідношення, які можна конкретизувати для кількісного оцінювання об'єктів інфокомунікаційних мереж будь-якої технології.

Представлені дослідження, розроблені методики охоплюють новітні технологічні рішення, дозволяють поліпшити показники якості СУ інфокомунікаційними мережами і доцільні до впровадження на сучасних комплексах та системах телекомунікацій.

Ключові слова: система, управління, інфокомунікаційна мережа, TMN, КО, імовірність, ентропія, об'єкт, мобільний зв'язок.

АННОТАЦИЯ

Григорович В.В. Усовершенствование методов оценки эффективности системы управления инфокоммуникационной сетью - Рукопись.

Диссертация на получение научной степени кандидата технических наук по специальности 05.12.02 - телекоммуникационные системы и сети. - Государственный университет информационно - коммуникационных технологий, м. Киев, 2011.

Диссертация посвящена решению научно-технических задач, связанных с оценкой эффективности системы управления инфокоммуникационной сетью. Проведен анализ современного состояния сетей и услуг телекоммуникаций, исследованы особенности управления инфокоммуникационными сетями на примере NGN, рассмотрены состояние и перспективы их развития. Определены особенности построения архитектуры: организация соединения в NGN имеет принципиальные отличия от его установления в традиционных телефонных сетях с коммутацией каналов. Определены требования, которые предъявляются к системам управления инфокоммуникационными сетями. Для системы управления разработана ситуационная модель, которая включает: идентификацию перечня состояний модели и определение возможностей переходов между состояниями; определение условий, которые активируют переходы, и действий, которые влияют на последующее поведение; анализ ситуационной модели. Усовершенствован метод расчета ряда вероятностно-временных характеристик системы управления NGN, которые адекватно отображают процессы обмена информацией между ее узлами и объектами управления. Разработан алгоритм маршрутизации инфокоммуникационной сети, который позволяет оценить в целом надежность функционирования сети, основные характеристики элементов которой заданы. Разработана методика структурного синтеза модели контролируемого объекта с помощью декомпозиции модели. Проанализированы механизмы ситуационного управления. Представлена модель ситуационного управления. Благодаря использованию информационно-энтропийного подхода к определению состояния контролируемого объекта инфокоммуникационной сети, получены общие расчетные соотношения, которые можно конкретизировать для количественного оценивания объектов инфокоммуникационных сетей любой технологии.

...