Експериментально встановлено, що в діапазоні слабких магнітних полів при фокусуванні сильнострумового пучка важких іонів середніх енергій за допомогою широкоапертурної плазмової лінзи з мінімізованими градієнтами магнітного поля основним фактором, який визначає максимальне стискання пучка, є його фазовий об'єм, який у свою чергу визначається параметрами джерела іонів та його багатоапертурної витягуючої системи.

Вперше виміряно емітанс імпульсного сильнострумового багатоапертурного пучка важких іонів, сфокусованого широкоапертурною плазмовою лінзою з мінімізованими градієнтами магнітного поля. Встановлено, що в діапазоні слабких магнітних полів в умовах оптимального фокусування величина емітансу, який відповідає ? 50 % повного струму пучка, практично не змінюється.

Експериментально встановлено збереження шаруватого розподілу іонів багатоапертурного пучка (сформованого багатоапертурним вакуумно-дуговим джерелом) у двовимірному фазовому просторі при злитті пучків, що його складають, у звичайному просторі.

Визначено статичні та динамічні властивості самостійного жевріючого розряду, який розвивається в постійних електричному і магнітному полях лінз. Встановлено, що наявність середовища сформованого розрядом, зумовлює істотне поліпшення фокусуючих властивостей лінзи, а саме: лінза працює більш стабільно, дозволяє одержувати велику густину струму у фокусі і швидше входити у робочий режим.

Практичне значення отриманих результатів

Знайдено режими фокусування, при яких реалізується збільшення густини струму пучка у фокусі до 48 разів без істотного збільшення його емітансу. Отримано рекордну для плазмових лінз густину струму іонного пучка, сформованого багатоапертурним джерелом (390 мА/см²). За рахунок зміни конструкції електродної системи підвищено стабільність середовища в лінзі в діапазоні слабких магнітних полів. Проведені дослідження демонструють можливість використання плазмових лінз у сильнострумових лінійних прискорювачах важких іонів як альтернативу дорогим і складним в експлуатації квадрупольним магнітним лінзам, в яких використовуються надпровідні магніти. Продемонстровано переваги комбінованого методу формування електронного об'ємного заряду в лінзі, при застосуванні якого попереднє накопичення електронів здійснюється за допомогою жевріючого розряду, а остаточне формування розподілу електронної густини здійснюється електронами іон-електронної емісії, яка виникає при потраплянні периферійних іонів пучка на електроди лінзи.

Особистий внесок здобувача - автор брав активну участь у постановці і рішенні експериментальних завдань, відпрацьовуванні методик вимірів, а також обробці й інтерпретації отриманих результатів, підготовці і написанні наукових статей, конструюванні необхідних експериментальних пристроїв і вимірювальних елементів.

Достовірність отриманих результатів визначається використанням апробованих експериментальних методик імпульсної техніки та фізики плазми. Про достовірність результатів свідчить також наступне. Отримане значення ефективної температури іонів пучка, розраховане з результатів вимірювання емітансу, було підтверджене результатами вимірювання залежності максимальної струмової ефективності від фокусної відстані; значення температури пучків, що витягуються з окремих емісійних отворів, а також значення ефективної температури всього пучка, добре узгоджуються з результатами, опублікованими іншими дослідниками. Оцінка частоти обертання електронів у вихорах, яку отримано з розрахунків руху електронів, показала задовільне узгодження з частотою дрібномасштабних коливань, які спостерігалися при проходженні вихорів через зонд. Результати розрахунку електричних полів у прианодному електронному шарі, сформованому жевріючим розрядом, добре узгоджуються з результатами, отриманими з вимірювань частоти діокотронної нестійкості.

Апробація результатів дисертації - результати доповідалися на трьох міжнародних конференціях: 10-й Міжнародній конференції з іонних джерел (вересень 2003, Дубна, Росія), 10-й Міжнародній конференції з фізики плазми і керованого синтезу (вересень 2004, Алушта, Україна), Міжнародній конференції з низькотемпературної плазмі (травень 2003, Київ, Україна). Матеріали дисертації систематично обговорювалися на наукових семінарах у відділі газової електроніки Інституту фізики НАН України, а також на підсумковій конференції інституту (2004 р.).

Публікації - основні результати надруковані в шістьох статтях реферованих наукових журналів і тезах трьох міжнародних конференцій.

Структура дисертації

Дисертація складається із вступу, огляду літератури, опису експериментальної установки та методів вимірювання, трьох розділів оригінальних досліджень, висновків, списку публікацій автора за темою дисертації та списку використаних джерел з 121 найменування. Вона містить 148 сторінок і 54 рисунка.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність досліджень фізичних процесів в іонно-пучковій плазмі ПЛ, які визначають її фокусуючі властивості. Сформульовано основні результати роботи, розкрито їх наукову новизну і практичне значення.

У першому розділі наведено огляд літератури, у якому викладено основні етапи досліджень ПЛ, представлено результати, отримані іншими дослідниками при вивченні їх статичних і динамічних характеристик.

В другому розділі описано експериментальні установки, та методи вимірювання.

Для одержання імпульсного іонного пучка використовувалося двокамерне імпульсно-періодичне вакуумно-дугове джерело із сітчастим анодом і трьохелектродною багатоапертурною іонно-оптичною системою. У переважній більшості експериментів використовувалися катоди з Cu та Pb; для визначення тонкої структури розподілу іонів у фазовому просторі використовувався катод з Al. Відзначимо, що суттєвої різниці у роботі лінзи при фокусуванні пучків Cu або Pb не спостерігалося. Іонно-оптична система містила 84 окремі профільовані циліндричні комірки 4 мм, розміщені в межах кола 5,6 см. Максимальна прискорююча напруга U_acc складала 16 кВ, тривалість імпульсу прискорюючої напруги складала 100 мкс, частота повторення - 0,5 або 1 Гц. Дослідження виконувалися при двох значеннях повного струму пучків I_b 40 мА (слабкострумовий режим) та 400 мА (сильнострумовий). Залишковий тиск у вакуумній камері складав менш ніж 210^-5 Тор (за винятком досліджень самостійного розряду).

Для досліджень використовувалися дві плазмові лінзи зі стаціонарним магнітним полем (що умовно позначаються як ПЛк і ПЛм), які відрізняються конфігурацією магнітного поля й електродної системи. Цей же варіант установки використовувався при дослідженнях властивостей самостійного розряду, а також вихорових структур у лінзі ПЛк. Відстані від середньої площини лінз до джерела іонів та центрального колектора складали відповідно 30 та 19 см. У цій конфігурації середня площина лінзи розташовувалася приблизно на однаковій відстані (30 см) як від джерела іонів, так і вимірювача емітансу.

Геометрії магнітопроводів, електродних систем, а також конфігурації силових ліній стаціонарних магнітних полів лінз. Для керування розподілом потенціалу в об'ємі лінзи використовувалося 13 фіксуючих електродів: один центральний і 12 парних, розташованих симетрично відносно центрального та з'єднаних електрично. Пара крайніх електродів заземлювалася. Внутрішній радіус електродів лінз R_L = 3,7 см, довжина лінз складає приблизно 15 см. Стаціонарне магнітне поле в ПЛ створювалося за допомогою постійних Nd-Fe-B магнітів з індукцією на поверхні близько 300 мТл. Величина індукції поля B₀ (у центрі лінзи) варіювалася дискретно від 9 до 70 мТл за рахунок зміни кількості магнітів. Надалі магнітні поля з індукцією 913 мТл ми будемо умовно називати слабкими, поля 3070 мТл - сильними. Конфігурації магнітопроводів підбиралися на підставі чисельних розрахунків. Форма магнітопроводу лінзи ПЛк підбиралася таким чином, щоб силові лінії, що проходять поблизу осі лінзи в області каспа, утворювали з віссю системи кут, близький до 90. У цьому випадку топографія магнітного поля є подібною до тієї, що створюється котушками зі струмом і є оптимальною з точки зору можливості керування об'ємними полями. Однак при цьому в центральному перерізі лінзи магнітне поле має значний радіальний градієнт. Форма магнітопроводу лінзи ПЛм вибиралася з метою мінімізації радіального та аксіального градієнтів магнітного поля у центральній її частині. Завдяки цьому максимальне значення радіального градієнта магнітного поля в лінзі ПЛм було зменшене приблизно в 20 разів, порівняно з лінзою ПЛк. Крім того, у центральній області лінзи ПЛм також зменшено аксіальний градієнт. Завдяки цьому розширюється область дії електричних полів у центральній частині лінзи і послаблюється дія полів на торцях лінзи, яка призводить до сферичних аберацій. Для ПЛм використовувалися дві змінні електродні системи різної конструкції. Перший варіант електродної системи представляв собою систему широких металевих кілець, що розташовувалися з малими проміжками.

Друга електродна система збиралася з тонких кілець, що розмежовувалися діелектричними вставками; для забезпечення додаткової компенсації пучка використовувалася металева сітка з прозорістю 80 % Попередні дослідження фокусуючих властивостей ПЛм та її впливу на емітанс пучка виконувалися при використанні першої електродної системи. Найкращі фокусуючі властивості лінзи були зафіксовані при використанні другої системи. плазмова лінза іонний пучок

Для живлення електродних систем застосовувалися як постійне, так і імпульсне джерела. В останньому випадку використовувалась частина прискорюючої напруги джерела іонів. Максимальна напруга на електродах лінзи U_L при використанні як постійного так і імпульсного джерел складала 5 кВ.

У більшості випадків для дослідження ефективності ПЛм вимірювався коефіцієнт стискання K_j, який дорівнює відношенню густин струму при ввімкненій та вимкненій лінзі. Більш адекватним параметром є струмова ефективність, яка вимірюється протягом одного імпульсу і дорівнює відношенню струму пучка на зонд до повного струму пучка. Цей параметр використовувався в тих випадках, коли точність мала принципове значення.

Дослідження властивостей самостійного розряду, та електронних вихорів виконувалися за допомогою лінзи ПЛк, оскільки середовище у ПЛм виявилося досить чутливим до введення навіть невеликих за розміром зондів.

Емітанс вимірювався за методикою „Pepper-Pot” у сильнострумовому режимі. Цей метод базується на фотореєстрації світіння люмінесцентного екрану під дією діафрагмованого пучка та дозволяє вимірювати параметри функції розподілу поперечних швидкостей іонів одночасно по всьому перерізу пучка. Зазначимо, що вимірювання виконувалися у режимі однократної експозиції. Крім того застосовувалась інша модифікація методу Pepper-Pot, яка відрізнялася тим, що реєструвалося не світіння люмінесцентного екрану, а сліди, що залишає на ньому діафрагмований пучок Al. Завдяки цьому вдалося значно підвищити роздільну здатність вимірювача емітансу, та виявити тонку структуру розподілу іонів пучка у фазовому просторі.

У третьому розділі представлено результати дослідження статичних та динамічних властивостей плазмової лінзи з мінімізованими градієнтами магнітного поля (ПЛм) при фокусуванні інтенсивних багатоапертурних імпульсно-періодичних пучків важких іонів середніх енергій у діапазонах слабких і сильних магнітних полів. Визначено дві основні відмінності ПЛм від попередніх лінз, які, вірогідно, пов'язані з однорідністю магнітного поля. По-перше, оптимальний розподіл, визначений експериментально у діапазоні сильних магнітних полів, співпадає з розподілом, розрахованим на підставі принципів плазмооптики. По-друге, як вже було зазначено вище, середовище у ПЛм виявилося дуже чутливим до введення пасивних елементів навіть досить малого розміру. Встановлено, що властивості лінзи суттєво залежать від режиму живлення електродів лінзи як у діапазоні слабких, так і сильних магнітних полів. А саме: при використанні постійної напруги на електродній системі, як правило, ПЛм забезпечує більшу густину струму у фокусі, працює більш стабільно та швидше входить у робочий режим. Останнє дозволяє характеризувати наведені умови роботи лінзи як режим „очікування”. В діапазоні слабких магнітних полів реалізовано режим фокусування без істотного збільшення рівня модуляції густини струму. За цих умов було вперше досліджено ступінь впливу лінзи на емітанс. З результатів, наведених на випливає, що емітанс, відповідний фазовому контуру, який охоплює 250 мА (приблизно 50 % від повного струму пучка), складає 2200 мммрад. Важливим результатом є те, що за даних умов величина емітансу пучка при фокусуванні практично не збільшується.

З результатів виміру емітансу випливає, що ефективна температура іонів Т_{і еф} 110 еВ. Зручною характеристикою для визначення можливості обмеження максимальної густини струму пучка у фокусі є залежність коефіцієнту стискання або струмової ефективності від фокусної відстані. Слід зазначити, що в діапазоні слабких магнітних полів плазмові лінзи працюють стабільно лише при перевищенні певного порогу по U_L. При значеннях напруги, які є меншими від зазначеного порогу, спостерігаються періодичні зриви процесу фокусування, які, як було встановлено, виникають внаслідок періодичного викиду електронів з об'єму лінзи. Нестабільність роботи лінзи значно ускладнює вимірювання та інтерпретацію зазначених залежностей. в. З використанням цього варіанту лінзи ПЛм отримано результати, наведені на

Співставлення теоретичної залежності струмової ефективності від фокусної відстані для випадку, коли густина струму обмежується кінцевим фазовим об'ємом, з залежністю, отриманою експериментально, показало, що найкраще узгодження відповідає температурі 140 еВ. Добре узгодження температур, які були отримані з результатів вимірювання емітансу та залежності струмової ефективності від фокусної відстані, дозволяє зробити висновок, що за даних умов максимальна густина струму та відповідно коефіцієнт стискання визначаються початковим фазовим об'ємом багатоапертурного пучка, що також є важливим результатом.

Додаткові дослідження з використанням зазначеної вище модифікованої методики Pepper-Pot дозволили виявити тонку структуру розподілу іонів пучка у фазовому просторі, яка виникає як наслідок багатоапертурності пучка. У двовимірному фазовому просторі тонка структура проявляється у вигляді шаруватого розподілу, який, як виявилося, зберігається навіть при перекритті (у звичайному просторі) пучків, що виходять з окремих емісійних отворів.

У діапазоні слабких магнітних полів при найбільш стабільному режимі роботи, коли відносний рівень шумової модуляції суттєво не підвищувався, форми імпульсів повного струму пучка та густини струму практично співпадали, при цьому спостерігалася найкраща повторюваність результатів, густина струму складала до 250 мАсм².

Видається необхідним привести осцилограму імпульсу густини струму, протягом якого було досягнуто значення 390 мА/см². Густини струму, які є близькими до вказаної величини, спостерігалися достатньо рідко. Ймовірно, настільки високе значення було отримане внаслідок спонтанного вирівнювання плазмових границь одночасно у декількох емісійних отворах джерела іонів і відповідного зменшення початкового емітансу пучка.

У четвертому розділі представлено результати дослідження статичних і динамічних параметрів самостійного жевріючого розряду низького тиску, який розвивається у ПЛ зі стаціонарними електричним та магнітним полями. Дослідження проводилися з використанням лінзи ПЛк. Показано, що розряд є подібним до розряду у комірці Пеннінга низького тиску. Головною ознакою цього розряду є густий прианодний електронний шар, де реалізуються значні електричні поля, завдяки яким відбуваються процеси іонізації молекул залишкового газу (повітря). Шляхом використання параметрів розряду, отриманих експериментально (у першу чергу струму розряду), визначено густину електронів у прианодному шарі та показано, що загальна кількість електронів, які накопичуються у лінзі під час розвитку розряду, є порівнянною з кількістю електронів, необхідною для перекомпенсації середовища у лінзі в звичайному робочому режимі. Ідентифіковано нестійкості, характерні для такого розряду: це діокотронна та іонізаційна нестійкості прианодного шару, які приводять до збудження відповідно високочастотних (230 МГц) та низькочастотних (3200 кГц) коливань потенціалу.

Суттєві відмінності, які спостерігалися при постійному та імпульсному живленні електродів ПЛм можуть бути пояснені відмінністю початкових умов, за яких пучок іонів, що фокусується, входить до лінзи. При постійному живленні електродної системи ще до входження пучка у лінзі накопичується значна кількість електронів, що призводить до швидшого входження лінзи ПЛм у робочий режим та, напевно, сприяє більш рівномірному та стабільному остаточному розподілу об'ємного заряду. Слід відзначити, що крім електронів у розряді можуть накопичуватися повільні іони, які, як відомо, можуть суттєво погіршувати фокусуючі властивості ПЛ. Ймовірне пояснення слабкого впливу цих іонів на фокусуючі властивості ПЛм таке. Як показують результати вимірів, повний струм емісії електронів з електродів лінзи при їх бомбардуванні іонами пучка на декілька порядків перевищує повний струм жевріючого розряду. Завдяки домінуючій емісії електронів з електродів під час входження пучка у лінзу розподіл електронної густини повинен згладжуватися, про що свідчить зникнення діокотронних коливань. У свою чергу, згладжування розподілу електронної густини повинно призводити до значного зменшення максимальних електричних полів і швидкості іонізації залишкового газу. Відповідний розрахунок показує, що при цьому генерація повільних іонів практично припиняється, а ті іони, що були накопичені попередньо, повинні залишити об'єм лінзи за час порядку 1 мкс.

У п'ятому розділі представлено результати експериментальних досліджень хвиль потенціалу, які виникають на нелінійній стадії розвитку пучково-дрейфової нестійкості, що збуджується при наявності радіального градієнта швидкості електронів. Така нестійкість може виникати при наявності радіальних градієнтів магнітного поля або електронної густини. Досліджувалась нестійкість за наявності значного градієнту електронної густини, що реалізується у поодинокому густому електронному шарі, який створювався шляхом фіксації значного перепаду потенціалу між двома сусідніми електродними парами. Такий спосіб дозволяє локалізувати область збудження нестійкості, оскільки її максимальний інкремент повинен спостерігатися в тих областях, де реалізується найбільший градієнт електронної густини. Дослідження проводилися з використанням лінзи ПЛк, магнітне поле у центрі лінзи складало 41 мТл, струм пучка - 0,4 А, прискорююча напруга джерела іонів - 12 кВ, напруга на лінзі - 1 кВ. Основна частина експериментів проводилася при максимальній напрузі на центральному електроді та сусідній парі електродів, всі інші електроди заземлювалися. За цих умов спостерігалося збудження нелінійних хвиль потенціалу великої амплітуди. Одним з найбільш важливих параметрів цих хвиль є їх радіальне електричне поле. Це поле визначалося за допомогою пари здвоєних ємнісних зондів, відстань між якими складала 5 мм. Азимутальний профіль потенціалу хвиль визначався по часових залежностях сигналів, які реєструвалися зондами.

Особливості вимірювальних ланцюгів не допускали адекватного виміру величини потенціалу за час, порівнянний із тривалістю пучка. З цієї причини для визначення постійної (у межах 20 мкс) складової потенціалу використовувався поодинокий радіально-рухливий ленгмюрівський зонд. Постійна складова потенціалу вимірювалася без інтегрування струму, а саме в областях між електронними згустками, тобто в тих проміжках, де середовище є найменш збуреним їх полями. У цьому сенсі розподіл потенціалу і відповідний розподіл електричного поля, виміряні за допомогою ленгмюрівського зонда, ми умовно називаємо “фоновими”.

Таким чином була отримана карта розподілу електричних полів у центральному перерізі лінзи, з якої випливає, що в тих областях, де фонове електричне поле та поле хвиль спрямовані протилежно (тобто вони є конкуруючими), поле хвиль перевищує фонове поле до трьох разів. Останнє свідчить про можливість захоплення електронів полем хвиль.

На підставі апроксимацій отриманих розподілів та рівняння руху електронів у плазмооптичному наближенні

,

де V_e - швидкість електронів, E - напруженість електричного поля, B - магнітна індукція, були наближено розраховані траєкторії електронів, з яких випливає, що завдяки своїй значній амплітуді хвилі потенціалу дійсно захоплюють електрони, утворюючи ланцюг вихорів, в яких електрони обертаються з частотою близькою до 40 МГц, яка набагато перевищую як частоту обертання вихорів як цілого навколо вісі лінзи (0,4 МГц), так і частоту обертання електронів, які не захоплені вихорами, навколо цієї вісі ( 10 МГц). Поперечний розмір цих вихорів складає 1 1,5 см.

Додаткові експериментальні дослідження дозволили виявити дрібномасштабні високочастотні ( 70 МГц) коливання, які спостерігаються при проходженні вихорів через зонд. Той факт, що розрахована частота є меншою, можна пояснити тим, що під час вимірів та апроксимації електричних полів хвиль, відбувалося їх заниження.

Як показали результати вимірювань, значення потенціалу поблизу центрів вихорів є близьким до потенціалу того електроду, на який спираються силові лінії, що проходять через ці області (за даних умов потенціал цього електроду дорівнює потенціалу землі). Тобто, в умовах експерименту захоплені електрони зменшують потенціал простору до потенціалу землі, при цьому вони одержують можливість переходити на електроди лінзи (порушується умова поздовжнього утримання) і, таким чином, припиняється їх накопичення - амплітуда стабілізується.

Висновки

У дисертації експериментально досліджено статичні та динамічні характеристики широкоапертурних плазмових лінз зі стаціонарними магнітними полями при фокусуванні імпульсних багатоапертурних пучків важких іонів середніх енергій, зокрема досліджено лінзу з мінімізованими градіентами магнітного поля.

Основні результати дисертаційної роботи

1. Вперше експериментально отримано розподіли у фазовому просторі іонів сильнострумового багатоапертурного пучка, сфокусованого за допомогою плазмової лінзи з мінімізованими градієнтами магнітного поля:

визначено, що за оптимальних умов у діапазоні слабких магнітних полів, емітанс, який відповідає 250 мА ( 50 % повного струму пучка) практично не збільшується, а максимальний коефіцієнт стискання визначається величиною емітанса;

встановлено збереження тонкої структури розподілу іонів у фазовому просторі при перекритті (у звичайному просторі) пучків, які витягуються з окремих емісійних отворів багатоапертурного джерела іонів, при цьому показано, що ефективна температура іонів багатоапертурного пучка, принаймні на два порядки перевищує температуру іонів у пучках, які витягуються з окремих емісійних отворів.

2. Досліджено властивості самостійного розряду в об'ємі лінз зі стаціонарними електричним та магнітним полями та визначено його вплив на фокусуючі властивості.

Показано, що в результаті розвитку розряду в лінзі накопичуються електрони у кількості, порівнянній з тією, що необхідна для перекомпенсації середовища в лінзі в звичайному робочому режимі. Встановлено, що наявність середовища, сформованого розрядом, зумовлює істотне поліпшення фокусуючих властивостей лінзи, а саме: лінза працює більш стабільно, забезпечує більшу густину струму у фокусі і швидше входить у робочий режим.

3. Експериментально підтверджена можливість формування електронних вихорів у плазмовій лінзі:

на підставі виміряних розподілів електричних полів у центральному перерізі плазмової лінзи показано, що при інжекції іонного пучка та збудженні коливань потенціалу досить великої амплітуди в лінзі формуються вихори, у яких захоплені електрони обертаються з частотою, яка набагато перевищує як частоту обертання вихорів навколо вісі лінзи, так і частоту обертання електронів, не захоплених полем вихорів;

встановлено, що порушення умови поздовжнього утримання електронів призводить до обмеження максимальної амплітуди вихорів.

Отримані результати, зокрема збереження величини емітансу, низький рівень шумової модуляції пучка, а також високі коефіцієнти стискання відкривають можливість використання ПЛ у лініях транспортування сильнострумових лінійних прискорювачів важких іонів. Реалізація режимів роботи ПЛ зі збудженням електронних вихорів, у свою чергу, відкриває широкі можливості для фундаментальних досліджень такого роду структур у двокомпонентній іонно-пучковій плазмі, яка складається із замагнічених електронів і майже вільних іонів.

Список публікацій за темою дисертації

Chekh Yu., Goncharov A., Protsenko I., Brown I.G. Effect of the electrostatic plasma lens on the emittance of a high current heavy ion beam // Applied Physics Letters.- 2005.- Vol. 86, N 4.- P. 041502-041502.3.

Чех Ю.Н., Гончаров А.А., Проценко И.М.

Возбуждение крупномасштабных электронных вихревых структур в плазменной линзе // Письма в ЖТФ.- 2006.- Т. 32, № 2.- С. 8-14.

Chekh Yu.M., Dobrovolsky A.M., Goncharov A.A., Protsenko I.M., Brown I.G. Compression of Large Area, High Current Ion Beams by an Electrostatic Plasma Lens // Nuclear Instruments and Methods in Physics Research Section B: Beam Interactions with Materials and Atoms.- 2006.- Vol. 243, N 1.- P. 227-231.

Chekh Yu., Goncharov A., Protsenko I. Static and dynamic characteristics of plasma lens with modified magnetic field geometry // Review of Scientific Instruments.- 2004.- Vol. 75, N 5.- P. 1668-1670.

Chekh Yu., Goncharov A., Protsenko I. Influence of the Electrostatic Plasma Lens on the Emittance of a High Current Heavy Ion Beam // Питання атомної науки і техніки. сер. Фізика плазми (11).- 2005.- № 2. Р. 85-87.

Гончаров О.А., Проценко І.М., Чех Ю.М. Жевріючий розряд низького тиску у плазмових лінзах на постійних магнітах //.

Chekh Yu., Goncharov A., Protsenko I. Influence of the Electrostatic Plasma Lens on the Emittance of a High Current Heavy Ion Beam // Book of abstracts of the 10-th International Conference on Plasma Physics and Controlled Fusion.- Alushta.

Chekh Yu., Goncharov A., Protsenko I. Static and dynamic characteristics of plasma lens with modified magnetic field geometry // Book of abstracts of the 10-th International Conference on Ion Sources.- Dubna (Russia), 2003. P. 109.

Chekh Yu., Goncharov A., Protsenko I. Peculiarities of static and dynamic processes in plasma lens on permanent magnets // Book of abstracts of International Conference on Physics of Low Temperature Plasma 11.16.129-p, Kyiv, 2003.

Анотації

Чех Ю.М. Статичні та динамічні характеристики широкоапертурних плазмових лінз зі стаціонарним магнітним полем. - Рукопис. - Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук за спеціальністю 01.04.04 - Фізична електроніка. Інститут фізики Національної академії наук України, Київ, 2006.

Експериментально досліджено широкоапертурні плазмові лінзи зі стаціонарними магнітними полями при фокусуванні сильнострумових (до 0,5 А) імпульсних пучків важких (Сu, Pb) іонів середніх енергій ( 20 кеВ), сформованих багатоапертурним вакуумно-дуговим джерелом, зокрема досліджено лінзу з мінімізованими градіентами магнітного поля. Шляхом вимірювання статичних і динамічних характеристик сфокусованого пучка та параметрів середовища у лінзах визначено основний фактор, який зумовлює обмеження максимального коефіцієнту стискання іонного пучка у діапазоні слабких магнітних полів, досліджено фізичні процеси, що визначають особливості функціонування лінз зі стаціонарними полями та продемонстровано можливість формування електронних вихорів у плазмовій лінзі.

Встановлено, що в діапазоні слабких магнітних полів існують режими, за яких одночасно досягається велика густина струму у фокусі (до 250ч390 мА/см²), рівень шумової модуляції не підвищується, а також у межах 50% від повного струму пучка практично не збільшується його емітанс. Визначено, що за цих умов максимальна густина струму у фокусі обмежується початковим фазовим об'ємом пучка, тобто параметрами джерела іонів. Встановлено, що наявність середовища, сформованого самостійним жевріючим розрядом, зумовлює істотне поліпшення фокусуючих властивостей лінзи. Експериментально продемонстровано формування великомасштабних електронних вихорів у плазмовій лінзі за умов присутності значного радіального градієнту густини електронів. Встановлено, що порушення умови поздовжнього утримання призводить до обмеження амплітуди вихорів.

Ключові слова: плазмова лінза, лінза з негативним об'ємним зарядом, плазмооптика, сильнострумові багатоапертурні пучки важких іонів, емітанс, електронні вихори, заряджена плазма.

Чех Ю.Н. Статические и динамические характеристики широкоапертурних плазменных линз со стационарным магнитным полем. - Рукопись. - Диссертация на соискание научной степени кандидата физико-математических наук по специальности 01.04.04 - Физическая электроника. Институт физики Национальной академии наук Украины, Киев, 2006.

Экспериментально исследованы широкоапертурные плазменные линзы со стационарными магнитными полями при фокусировке сильноточных (до 0,5 А) импульсных пучков тяжелых ионов (Сu, Pb) средних энергий ( 20 кэВ), сформированных многоапертурным вакуумно-дуговым источником, в частности исследована линза с минимизированными градиентами магнитного поля.

Путем измерения статических и динамических характеристик фокусируемого пучка и параметров среды в линзах установлен основной фактор, который определяет ограничение максимального коэффициента сжатия ионного пучка в диапазоне слабых магнитных полей, исследованы физические процессы, которые определяют особенности работы линз со стационарными электрическими и магнитными полями и продемонстрирована возможность формирования электронных вихрей в плазменной среде линзы.

Установлено, что в области слабых магнитных полей существуют режимы, при которых одновременно достигается большая плотность тока в фокусе (до 250ч390 мА/см²), степень шумовой модуляции не повышается, а также в пределах 50% полного тока пучка практически не увеличивается его эмиттанс. Выявлена тонкая структура распределения ионов многоапертурного пучка в фазовом пространстве, таким образом установлено сохранение слоистого распределения ионов многоапертурного пучка в двумерном фазовом пространстве при слиянии составляющих его пучков в обычном пространстве. Установлено, что в диапазоне слабых магнитных полей максимальная плотность тока в фокусе ограничивается начальным фазовым объемом пучка, то есть параметрами источника ионов.

Определены статические и динамические свойства самостоятельного тлеющего разряда, развивающегося в постоянных электрическом и магнитном полях линз.

Установлено, что наличие среды, формируемой разрядом, обуславливает существенное улучшение оптических свойств линзы, а именно: линза работает более устойчиво, позволяет достигать больших плотностей тока в фокусе и быстрее входит в рабочий режим.

Экспериментально продемонстрировано формирование крупномасштабных электронных вихрей в плазменной линзе при наличии значительного радиального градиента электронной плотности.

Обнаруженные вихри представляют собой локализованные структуры, в которых электроны вращаются с частотой, существенно превышающей как частоту вращения вихрей вокруг оси линзы, так и скорость вращения электронов, не захваченных полями вихрей, вокруг этой оси. Установлено, что нарушение условия продольного удержания приводит к ограничению амплитуды вихрей.

Полученные результаты, в частности, сохранение величины эмиттанса, низкий уровень шумовой модуляции пучка, а также высокие коэффициенты сжатия открывают возможность использования плазменных линз в линиях транспортировки сильноточных линейных ускорителей тяжелых ионов.

Реализация режимов работы линзы с возбуждением электронных вихрей, в свою очередь, открывает широкие возможности для фундаментальных исследований подобного рода структур в двухкомпонентной ионно-пучковой плазме, состоящей из замагниченных электронов и практически свободных ионов.

Ключевые слова: электростатическая плазменная линза, линза с отрицательным объемным зарядом, плазмооптика, сильноточные многоапертурные пучки тяжелых ионов, эмиттанс, электронные вихри, заряженная плазма.

Chekh Yu.M. Static and dynamic characteristics of wide-aperture plasma lenses with permanent magnetic fields. - Manuscript. - Thesis for a candidate of physical-mathematical science degree by specialty 01.04.04 - Physical electronics. Institute of Physics of National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2006.

Wide-aperture plasma lenses with permanent magnetic fields (in particular, the lenses with minimized magnetic field gradients) are investigated at the focusing of the pulsed medium-energy (~ 20 keV) high-current (up to 0,5 А) beams of heavy ions (Сu, Pb), generated by multi-aperture vacuum-arc ion source.

Both the static and dynamic characteristics of the focused ion beams, as well as the parameters of the plasma medium in the lenses enable to determine the main factor, which determines the restriction of the maximum compression factor of the ion beams at low magnetic fields.

Also the physical processes, which determine the peculiarities of the operation of the lenses with permanent electric and magnetic fields and the possibility for electron vortices to be generated in the plasma lens medium are studied.

The regimes of large current density in the focus (up to 250-390 mA/cm²) are shown to be reached at low magnetic fields. At the same time, the degree of noise modulation and emittance, corresponding to 50 % of total beam current, are almost not effected. At these conditions the maximum current density in the focus is found to be limited by the initial phase volume of the beam.

It is established, that the presence of medium generated by self-maintained glow discharge, causes the essential improvement of lens focusing properties. It is shown that large-scale electron vortices in the plasma lens are generated in the presence of strong radial gradient of electron density. It is established, that deviation from the condition of longitudinal confinement results in the restriction of amplitude of vortices.

Keywords: electrostatic plasma lens, negative space-charge plasma lens, plasmaoptics, high-current multi-aperture heavy ion beams, emittance, electron vortices, nonneutral plasma.

Размещено на Allbest.ru