Телекомунікація, її специфічні можливості

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВИЩИЙ ДЕРЖАВНИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Індивідуальна робота з теорії масової комунікації

Телекомунікація, її специфічні можливості

Виконали: студентки 2 курсу,

факультету журналістики,

групи 3314-1

Дорошенко Д., Єганян І., Троценко Н.

Перевірила: Абрамова І.Г.

Запоріжжя 2016



Зміст

Поняття телекомунікаційної системи і етапи розвитку телекомунікацій

Засоби телекомунікації і зв'язок

Інтернет як особливий засіб телекомунікації

Телекомунікації на українському медіа ринку

Висновки

Джерела інформації



Поняття телекомунікацій, телекомунікаційної системи і етапи розвитку телекомунікацій

Термін "телекомунікації" походить від слів: латинського communico, що означає "форма зв'язку", і грецького tele, що означає "діючий на далекій відстані". Отже, можна говорити, що:

?Телекомунікація - це сукупність пристроїв і програм, що дозволяють передавати інформацію по кабельних і радіотехнічним каналам. Це пристрої перетворення інформації, її декодування, модуляціі- це сучасні комп'ютерні технології обробки.

?Засоби телекомунікації - це сукупність технічних, програмних та організаційних засобів для передачі даних на великі відстані. Для створення передавачів супутникових станцій використовуються твердотільні вихідні підсилювачі.

?Телекомунікація - це техслужби, що забезпечують передачу і прийом повідомлень. Фахівці з телекомунікації - техніки та інженери. Вони в основному працюють з кодами, сигналами, шумами.

?Телекомунікація - це обмін будь-якою інформацією за допомогою комп'ютера. Інформація передається за допомогою каналів зв'язку або обміну інформацією.

?Телекомунікація - це процес отримання та обробки інформації із застосуванням електронних, мережевих, електромагнітних, інформаційних та комп'ютерних технологій.

Телекомунікаційні системи являють собою комплекс програмного та апаратного обладнання, який з'єднаний один iз одним в один ланцюг, що здійснює передачу даних з однієї точки в іншу. Така передача даних можлива завдяки чіткій структуризації телекомунікаційної мережі. Текстова, голосова, графічна, відео- та аудіо інформація - ось далеко не повний перелік можливостей будь телекомунікаційної системи. Що таке інформаційно телекомунікаційні системи і які бувають її різновиди, про це нижче по докладніше.

Інформаційно-телекомунікаційні системи в даний час отримали широку популярність. Сучасні системи є країнами, що розвиваються - мережі стали більш потужними, комутація пакетів даних підвищилася, з'явилися оптичні телекомунікаційні системи і таке iнше.

Етапи розвитку телекомунікаційних технологій

У числі основних етапів розвитку телекомунікаційних технологій слід назвати: телекомунікаційний система апаратний комутація

- Телеграфні та телефонні мережі (докомп'ютерної епоха);

- Передача даних між окремими абонентами по виділених і комутованих каналах з використанням модемів;

- Мережі передачі даних з комутацією пакетів: дейтаграмні або використовують віртуальні з'єднання (типу Х.25);

- Локальні обчислювальні мережі (найбільш поширені - Ethernet, Token Ring);

- Цифрові мережі інтегрального обслуговування (ISDN) - вузькосмугові, а потім широкосмугові;

- Високошвидкісні локальні мережі - Fast Ethernet, FDDI, FDDI II (розвиток FDDI для синхронної передачі мовної та відеоінформації);

- Високошвидкісні розподілені мережі Frame Relay, SMDS, АТМ;

- Інформаційні супермагістралі.

Найбільш вражаючі успіхи телекомунікаційних технологій спостерігаються в останні 15 років. У їх числі можна назвати наступні технології (див. табл. 1)



Табл. 1.1. Телекомунікаційні технології останніх років

Назва технології	Основні риси	Області застосування	Особливості
Х.25	Довгий час найбільш поширеним в технології передачі даних був підхід, заснований на ідеології просторово-часової комутації пакетів даних, обумовленою рекомендаціями МККТТ Х.25. Характерні риси даної технології - організація передачі пакетів почасово створюваним віртуальних каналах, а також досить складні функції управління процесом передачі, що покладаються на мережу з метою підвищення надійності доставки інформації користувачеві. Піддавалися численним дослідженням і вдосконаленням, вона і донині є основою широкого класу телекомунікаційних мереж. Одна з причин цього - задовільне функціонування в умовах використання каналів зв'язку низької та середньої якості, а також добре відпрацьовані за багато років апаратні і програмні засоби.	- Канали низької та середньої якості; - Передача даних на низьких і середніх швидкостях (1,2-128 Кбіт / с); - Просте користувальницьке обладнання; - Підключення абонента по комутованих каналах.	- Віртуальні з'єднання; -Альтернативна маршрутизація; - Виявлення та виправлення помилок у кожному вузлі.
TCP / IP	Передача даних відповідно до протоколів TCP / IP заснована на дейтаграмному методі комутації, характерна риса якого - незалежна маршрутизація пакетів. Історично ряд спеціальних мереж, наприклад мережу Міністерства оборони США ARPANET, були організовані з використанням даної технології, яка зберігає актуальність і успішно конкурує з методом віртуальних з'єднань. Про це свідчить широке використання TCP / IP в мережі Internet.	- Канали низького, середнього та високої якості; - Широкий діапазон швидкостей передачі даних (від 1,2 Кбіт / с до десятків Мбіт / с.) - Можливість використання як у розподілених, так і в локальних мережах.	- Пакетна комутація в дейтаграмному режимі; - Високий рівень адаптації до порушень в мережі завдяки можливості зміни маршруту в кожному вузлі мережі; - Виявлення та виправлення помилок кінцевим обладнанням користувача.
ISDN	У зв'язку з необхідністю підвищення якості та розширення спектру послуг, що надаються мережею, і вдосконаленням засобів передачі цифрової інформації з середини 80-х років у багатьох країнах почали активно розвиватися цифрові мережі інтегрального обслуговування (ЦСИО, ISDN), спочатку вузькосмугові (У-ЦСИО, N -ISDN), а в подальшому і широкосмугові (Ш-ЦСИО, В-ISDN). Один з ключових питань, що відносяться до В-ISDN, - вибір методу комутації: комутація каналів (аналогічна традиційній системі у звичайній телефонній мережі, при якій для кожного з'єднання встановлюється фізичний канал між кореспондуючий парою абонентів) або якийсь різновид пакетної комутації (при якій мережа передає інформацію, організовану спеціальним чином в пакети даних, забезпечені адресою, куди вони повинні бути доставлені).	Головне завдання ISDN - передача різнорідної інформації з високою швидкістю, включаючи передачу мови, телетексту, відеотексту, електронної пошти для В-ISDN-телеконференції, передача ТБ-зображень, розподілена обробка інформації.	Метод пакетної комутації - більш гнучкий з точки зору швидкості передачі і оптимальний для передачі різнорідного трафіку.
Frame Relay (FR)	Дана технологія є різновидом методу пакетної комутації. Вона виникла і розвивалася як технологія, орієнтована на передачу даних, однак все ширше використовується для організації обміну мовної і навіть відео. Характерна особливість технології - часткова відмова від складних процедур виявлення та виправлення помилок при передачі інформації по каналах зв'язку. Завдяки цьому досягається максимально повне використання пропускної здатності каналів і ресурсів комутаційного обладнання. Технологія FR представляє собою ефективний засіб з'єднання локальних мереж. Поряд з цим за рахунок потужних механізмів мультиплексування і управління потоками вона має високий потенціал інтеграції та підвищення продуктивності глобальних і національних мереж, особливо в умовах великої різноманітності протоколів передачі інформації в мережу.	- Канали середньої і високої якості; - Передача даних зі швидкостями від 56 Кбіт / с до 2048 Кбіт / с; - Передача голосового та факсимільного інформації; - Інтелектуальне користувальницьке обладнання; - LAN-to-LAN; - LAN-to-WAN.	- Постійні і комутовані віртуальні з'єднання; - Стирання спотворених кадрів (фреймів) на вузлах мережі; - Виявлення та виправлення помилок кінцевим обладнанням користувача.
АТМ	В останні роки національні та міжнародні організації по стандартах помітно просунулися у визначенні основ технології для передачі різних видів інформації. Вони рекомендують для цього стандартизовану технологію передачі, мультиплексування і комутації, звану методом асинхронної передачі (Asynchronous Transfer Mode, АТМ). АТМ є різновидом методу пакетної комутації з віртуальними каналами і в певній мірі поєднує переваги методів комутації каналів і комутації пакетів. В основі АТМ - єдиний цифровий формат і єдині правила транспортування і комутації всіх видів інформації, у тому числі службової.	- Широкосмугові цифрові мережі інтегрального обслуговування; - Канали високої якості; - Високошвидкісна передача даних, мовної та відеоінформації, включаючи ТБ високої чіткості; - Хороші лінії прив'язки користувачів.	- Постійні і комутовані віртуальні з'єднання; - Контроль цілісності інформації на вузлах мережі; - Виявлення та виправлення помилок кінцевим обладнанням користувача; - Замовлення послуг.
SMDS	Switched Multimegabit Data Service - це високошвидкісна комутаційна служба передачі даних, за своїми властивостями подібна АТМ, але на відміну від неї використовує дейтаграммний метод комутації. Поточна специфікація SMDS пропонує користувачам доступ по виділеній лінії зі швидкостями DS1 (1,544 Мбіт / с) і DS3 (45 Мбіт / с).	подібна АТМ	подібна АТМ
10BASE-T	Хоча технологія Ethernet з'явилася порівняно давно, її масове застосування в кінці 80-х років забезпечив стандарт 10base-T, розроблений комітетом IEEE 802.3. Стандарт, який визначав побудова Ethernet з використанням неекранованої кручений пари, змінив саму природу ЛВС. Він специфікований використання топології типу «зірка» і концентраторів, що зробило мережі більш надійними і зручними для управління. Як тільки промисловість визнала 10Base-T в якості основного способу побудови мереж Ethernet, ціна на концентратори і мережні інтерфейсні карти різко впала, що забезпечило ще більшого поширення даної технології.	- Використання неекранованої кручений пари і топології типу «зірка»	- Мережа надійна і зручна для управління.
Комутація в ЛВС	Поява комутації означало великий стрибок вперед у розвитку технологій ЛОМ. На відміну від технологій поділюваних ЛВС, де фіксована пропускна здатність ділиться між підключеними до ЛВС пристроями, комутатори дали можливість виділяти кожному порту канал з пропускною спроможністю до 10 Мбіт / с, різко підвищивши пропускну здатність ЛВС і поліпшивши її характеристики. Додатковий імпульс розвитку комутації в ЛВС дала технологія АТМ. На відміну від інших технологій комутованих ЛВС, АТМ підтримує передачу мови, даних і відеоінформації зі швидкістю сотень мегабіт в секунду. Можливо, АТМ стане першою технологією, яка використовується і в локальних і в територіальних мережах.

Класифікація телекомунікаційних мереж

Телекомунікаційні системи та мережі поділяють за призначенням, принципами побудови, приналежністю тощо.

За функціональним призначенням мережі поділяються на транспортні мережі та мережі доступу.

Транспортна мережа, або ядро мережі (backbone або core network), -- це універсальна мережа, що реалізує функції транспортування/комутації й об'єднує окремі мережі доступу із забезпеченням транзиту трафіка між ними високошвидкісними каналами. До складу транспортної мережі можуть входити:

· транзитні вузли, що виконують функції перенесення і комутації;

· кінцеві (граничні) вузли, що забезпечують доступ абонентів до транспортної мережі;

· сервери сигналізації, що виконують функції обробки інформації сигналізації, управління викликами та з'єднаннями;

· шлюзи, що дозволяють здійснити підключення різнорідних, тобто апаратно і програмно несумісних між собою мереж зв'язку.

Сервери сигналізації можуть бути винесені в окремі пристрої, призначені для обслуговування декількох вузлів комутації. Використання спільних серверів дозволяє розглядати їх як єдину систему комутації, розподілену мережею. Це не тільки спрощує алгоритми встановлення з'єднань, але є найбільш економічним для операторів зв'язку, оскільки дозволяє замінити коштовні системи комутації великої ємності невеликими, гнучкими і доступними за вартістю системами.

Під мережею доступу (access network) розуміється системно-мережна інфраструктура, яка призначена для концентрації інформаційних потоків, що надходять від обладнання користувачів, і складається з абонентських ліній, вузлів доступу і систем передачі, що забезпечують підключення термінальних пристроїв користувачів до точки агрегації трафіка.

За відомчою приналежністю телекомунікаційні мережі поділяють на такі групи:

· мережі зв'язку загального користування;

· виділені мережі зв'язку;

· технологічні мережі зв'язку;

· мережі спеціального призначення.

Мережа зв'язку загального користування (ЗК) призначена для надання телекомунікаційних послуг будь-якому користувачеві. Мережа зв'язку ЗК є комплексом взаємодіючих мереж зв'язку, включаючи мережі зв'язку для розповсюдження програм телевізійного і радіомовлення.

Виділені технологічні, а також мережі зв'язку спеціального призначення утворюють групу мереж обмеженого користування (ОбК). Виділені мережі зв'язку -- це мережі, призначені для надання послуг обмеженому колу користувачів. Такі мережі можуть взаємодіяти між собою, проте поєднані з мережами загального користування.

Технологічні мережі зв'язку призначені для забезпечення виробничої діяльності організацій і управління технологічними процесами.

Мережі зв'язку спеціального призначення застосовують для забезпечення потреб державного управління, оборони, безпеки й охорони правопорядку в країні.

За типом абонентських терміналів, які використовуються в ТКС, телекомунікаційні мережі поділяються:

· на мережі фіксованого зв'язку, що забезпечують приєднання стаціонарних абонентських терміналів;

· мережі рухомого зв'язку, що забезпечують приєднання рухомих (що перевозяться або переносяться) абонентських терміналів.

Традиційно телекомунікаційні мережі поділяють на первинні та вторинні. Первинна мережа є сукупністю каналів і трактів передачі, утворених обладнанням вузлів і ліній передачі (або фізичних ланцюгів), що з'єднують ці вузли. Первинна мережа надає канали передачі (фізичні ланцюги) вторинній мережі для утворення каналів зв'язку. Вторинна мережа є сукупністю каналів зв'язку, утворюваних на базі первинної мережі шляхом їх комутації (маршрутизації) у вузлах комутації й організації зв'язку між абонентськими пристроями користувачів.

За адміністративним розподілом мережі поділяють на:

· магістральну мережу, яка зв'язує між собою телекомунікаційні вузли країни в цілому й забезпечує транзит потоків повідомлень між зоновими мережами;

· зонові (або регіональні) мережі, побудовані в межах території одного або декількох регіонів (груп областей) країни;

· місцеві мережі, які утворені в межах адміністративної або визначеної за іншим принципом території і не належать до регіональних мереж зв'язку. Місцеві мережі поділяються на міські та сільські;

· міжнародна мережа -- мережа загального користування, приєднана до мереж зв'язку іноземних держав.

Компоненти телекомунікаційної системи:

1)комп'ютери для обробки даних і інформації;

2)термінал або інше: пристрої вводу-вииводу для одержання і передачі даних, і інформації;

3)канали зв'язку, по яких дані передаються від передавального до приймаючого пристрою мережі;

канали зв'язку можуть будуватися на різних основах:

-телефонні лінії,

-оптоволоконні кабелі,

-коаксіальний кабель,

-безпровідний зв'язок.

4)з'єднуючі процесори (communication processors) -- модеми, мультиплексори, front-end processor-ы, що забезпечують підтримку різних функцій передачі і прийому даних;

5)програмне забезпечення зв'язку, що керує вводом-виводом і іншими функціями в мережі.

Функції ТС:

1)Передача даних, інформації;

2)Встановлення інтерфейсу між відправником і одержувачем;

3)Відправлення послань по найбільш ефективному шляху;

4)Елементарна обробка даних для забезпечення правильної передачі послань вірному одержувачеві;

5)Редагування послань для вилучення елементарних помилок.

Засоби телекомунікації і зв'язок

Сьогодні особливо бурхливий розвиток отримали системи мобільного зв'язку, кількість абонентів яких у більшості країн перевищує кількість абонентів стаціонарних мереж. Поки першість на ринку мобільного зв'язку тримає стандарт GSM-900/180, системи якого досягли межі досконалості завдяки використанню новітніх технологій GPRS та EDGE. Дуже перспективними слід вважати системи мобільного зв'язку з кодовим поділом каналів стандарту CDMA, які мають неперевершені конфіденційність і енергетичні показники. Сьогодні для створення системи мобільного зв'язку 3G у відповідності зі стандартом і MT-2000, розробленого Міжнародним телекомунікаційним союзом, використовується три стандарти, засновані на технології CDMA: CDMA ONE, CDMA 2000 і WCDMA. В рамках реалізації стандарту ІМТ-2000 виконуються роботи зі створення супутникових систем персональної мобільного зв'язку Orbocomm, Thuraya, Clobal Star, Iridium. Поки комерційна експлуатація систем не була досягнута через проблеми фінансування проектів і технічних складнощів. Для створення інформаційних мереж підприємств добре зарекомендувала себе радіосистема DECT.

Системи супутникового зв'язку застосовуються в геостаціонарних супутниках для передачі програм телебачення, у тому числі на індивідуальні приймачі, і забезпечення групового інформаційного трафіку. Слід особливо відзначити міжнародну систему супутникової морської навігації Inmarsat, яка, крім того, отримала широке комерційне застосування для оперативного зв'язку і навігації з використанням навігаційної супутникової системи GPS у важкодоступних району, в умовах надзвичайних ситуацій, а також для моніторингу вантажних перевезень. Малогабаритний супутниковий телефон забезпечує передачу даних з будь-якої точки Земної кулі. У комплексі з широкосмуговим псевдошумовим сигналом були реалізовані нові технології: частотна микрополосковая антена, твердотільний підсилювач потужності, двоканальний фільтр на поверхневих акустичних хвилях на основі германат вісмуту, вузькосмугові НВЧ-фільтри на діелектричних резонаторах та ін.

Типи сигналів:

1).Аналоговий - безперервний хвильовий сигнал (наприклад, телефон)

2).Цифровий - дискретний сигнал, передає або 0, або 1.

Цифрові сигнали основа сучасних телекомунікацій. Однак, цифровий сигнал, на відміну від аналогового, ми не можемо передавати на великі відстані, у цьому випадку його перетворюють в аналоговий. Для перетворення цифрового сигналу в аналоговий і навпаки застосовується маленький процесор - модем (модулятор, демодулятор).

Системи швидкої передачі сигналу

Завдяки досягненням технологій мікроелектроніки, виготовляються і використовуються сучасні мобільні і комп'ютерної мережі та телекомунікації, такі як Bluetooth, ZigBee, WiMax, WiFi та ін. На практиці використовуються екзотичні системи передачі, які створюються з використанням загальних принципів і схем побудови і відрізняються канальними адаптерами для підключення до відповідних каналів передачі сигналу. Гідроакустичні системи зв'язку здійснюють зв'язок під водою з використанням ультразвукових коливань в 8-20 кГц на відстані до 4 км. Лазерні системи зв'язку використовують лазери з довжиною хвилі 1-10 мкм і застосовуються в космічних лініях зв'язку. Рязанським приладобудівним заводом (Росія) виготовляється лазерне приймально-передавальний пристрій, що забезпечує передачу сигналу зі швидкістю близько 200 Мбіт / с на відстань 2-10 км в земних умовах і використовується, наприклад, для передачі інформації між базовими станціями в системах мобільного зв'язку. Системи зв'язку в тунелях і метро використовують радіовипромінювальних (антенний) кабель, наприклад, фірми EUPEN, в діапазоні частот 30-1800 МГц. Вченими США встановлена можливість передачі радіохвиль гектаметрового діапазону в надрах Землі. Вважається, що під час розміщення ретрансляторів на відстані до 200 м можна створити лінію зв'язку для передачі сигналу зі спектром близько 500 Гц.

Інтернет як особливий засіб телекомунікації

Серед світових телекомунікаційних мереж особливе місце займає Internet, що є сьогодні потужною і такою, що найбільш динамічно розвивається, глобальною інформаційною системою. Відмінною рисою Internet є висока надійність: при виході з ладу частини комп'ютерів і ліній зв'язку мережа буде продовжувати функціонувати.

Така надійність забезпечується тим, що в Internet немає єдиного центра керування, і тому, якщо виходять з ладу деякі лінії зв'язку чи комп'ютери, то повідомлення можуть бути передані по інших лініях зв'язку, тому що завжди є декілька шляхів передачі інформації.

Таким чином, Internet не має визначеної організаційної структури і являє собою конгломерат самостійних комп'ютерних мереж, створених зусиллями різних урядів, наукових, комерційних і некомерційних організацій.

Як і будь-яка інша комп'ютерна мережа, Internet складається з безлічі комп'ютерів, з'єднаних між собою лініями зв'язку, і встановлених на цих комп'ютерах програм. Користувачі Internet (як окремий комп'ютер, так і локальна мережа) підключаються до глобальної мережі через комп'ютери спеціальних організацій, які називаються постачальниками послуг (провайдерами) Inernet.

У дійсності різниця між користувачами і постачальниками послуг Internet досить умовна. Любий користувач, що підключив свій комп'ютер чи локальну мережу до Internet і встановивши необхідні програми, може надавати послуги підключення до мережі іншим користувачам. Комп'ютери, підключені до Internet, часто називають вузлами або сайтами (від англійського site - місце, місцезнаходження).

Щоб стати користувачем Internet, треба звернутися в організацію, що забезпечує доступ до мережі. Хоча мережа Internet нікому не належить, і власне за використання Internet клієнт нікому не платить, за сам доступ до мережі необхідно платити організаціям (провайдерам), що надають ці послуги.

Підключення до Internet за допомогою постачальника послуг означає, що користувач за допомогою свого модему встановлює з'єднання з комп'ютером провайдера, що і зв'язує клієнта з Internet. У більшості випадків модем клієнта для підключення використовує звичайну телефонну мережу.

В даний час використовуються чотири різних варіанти підключення до Internet:

1. Постійне підключення, щодня, 24 години на добу, що дозволяє працювати з Internet у будь-який час і часто використовується для підключення локальної мережі до Internet, після чого всі користувачі локальної мережі можуть одночасно працювати в Internet. Постійне підключення здійснюється за допомогою виділеної лінії зв'язку, що забезпечує високу швидкість передачі інформації. Так як цей тип підключення досить дорогий, то в даний час він під силу, в основному, середнім і великим фірмам.

2. Робота винятково за допомогою електронної пошти. При цьому користувач може тільки посилати і приймати електронні листи, а працювати з Internet у реальному часі, як при безпосереднім з'єднанні, неможливо.

3. З'єднання, що комутуються за допомогою емуляції термінала. Тут, після встановлення зв'язку модемів комп'ютерів користувача і провайдера, спеціальне програмне забезпечення перетворює комп'ютер користувача у вилучений термінал комп'ютера постачальника. Тепер комп'ютер клієнта не виконує власні обчислення, а просто пересилає всю інформацію комп'ютеру постачальника, що розпізнає команди і виконує відповідні дії. Результати передаються на екран монітора клієнта, тобто клієнт, сидячи "у себе в будинку", як би працює за комп'ютером постачальника послуг.

4. IP - з'єднання, що комутується. Це основний спосіб підключення до Internet. За допомогою цього з'єднання модем клієнта через звичайну телефонну лінію зв'язується з модемом, установленим на комп'ютері провайдера. Після установки зв'язку комп'ютер клієнта стає частиною Internet, і на час з'єднання клієнт стає повноправним користувачем Internet, якому доступні всі послуги без винятку.

Інтернет є багатостороннім ЗМІ, який створює безліч різних форм комунікації. Погодимося з запропонованим М. Морріс поділом їх на 4 категорії:

1. Асинхронна комунікація «один на один» (електронні листи);

2. Асинхронна комунікація «багатьох з багатьма» (наприклад, мережа Юзернет: зведення, листи розсилок, де потрібна згода на розсилки або пароль, для входу в програму, в якій повідомлення стосуються певних тем);

3. Синхронна комунікація «один на один», «один і декілька», «один з декількома» будуються навколо будь-якої конкретної теми, наприклад, рольові ігри, чати;

4. Асинхронна комунікація, де зазвичай користувач намагається розшукати сайт для отримання певної інформації і тут можна зустріти комунікацію «багато і один», «один на один», «один і багато» (веб-сайти, гороскопи).

Щодо традиційних ЗМІ Інтернет виграє одразу за кількома параметрами:

1. Мультимедіа - Інтернет має можливість об'єднати візуальні, звукові, друковані та відео-аспекти інших ЗМІ, ціна пересилання листа електронною поштою значно нижча пересилання за допомогою звичайної пошти.

2. Персоналізація - Інтернет забезпечує необхідною інформацією на будь-якому рівні зацікавленості індивідуумів або груп людей, у даному випадку доставка може бути забезпечена відповідно перевазі користувачів через персоналізацію змісту, розсилку по електронній пошті і кабельному телебаченню.

3. Інтерактивність - Інтернет передбачає діалог, а не монолог, який мають на увазі традиційні ЗМІ. Взаємодія, діалог і зворотній зв'язок між сотнями користувачів можливі через електронну пошту, інформаційні табло, форуми, чати і телеконференції.

4. Відсутність посередників - Інтернет дає можливість прямого доступу уряду до населення і навпаки, населення до влади, без втручання та маніпуляції з боку ЗМІ.

Телекомунікації на українському медіа ринку

В Україні існує закон «Про телекомунікацію», який встановлює правову основу діяльності у сфері телекомунікацій. Закон визначає повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами.

Згідно закону основними принципами діяльності у сфері телекомунікацій є:

1) доступ споживачів до загальнодоступних телекомунікаційних послуг, які необхідні їм для задоволення власних потреб, участі в політичному, економічному та громадському житті;

2) взаємодія та взаємозв'язаність телекомунікаційних мереж для забезпечення можливості зв'язку між споживачами всіх мереж;

3) забезпечення сталості телекомунікаційних мереж і управління цими мережами з урахуванням їх технологічних особливостей на основі єдиних стандартів, норм та правил;

4) державна підтримка розвитку вітчизняного виробництва технічних засобів телекомунікацій;

5) заохочення конкуренції в інтересах споживачів телекомунікаційних послуг;

6) збільшення обсягів телекомунікаційних послуг, їх переліку та утворення нових робочих місць;

7) впровадження світових досягнень у сфері телекомунікацій, залучення, використання вітчизняних та іноземних матеріальних і фінансових ресурсів, новітніх технологій, управлінського досвіду;

8) сприяння розширенню міжнародного співробітництва у сфері телекомунікацій та розвитку глобальної телекомунікаційної мережі;

9) забезпечення доступу споживачів до інформації про порядок отримання та якість телекомунікаційних послуг;

10) ефективність, прозорість регулювання у сфері телекомунікацій;

11) створення сприятливих умов діяльності у сфері телекомунікацій з урахуванням особливостей технологій та ринку телекомунікацій.

Орган державного регулювання у сфері телекомунікацій

1. Органом державного регулювання у сфері телекомунікацій є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

2. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.

3. Положення про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації ( 1067/2011 ), затверджується Президентом України.

4. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, для здійснення своїх повноважень може створювати та ліквідовувати свої територіальні органи у випадках, передбачених у положенні про національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Територіальні органи діють на підставі положення, що затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації.

Роль і проблеми розвитку телекомунікацій

Телекомунікації відіграють значну роль в соціальній та економічній діяльності суспільства, забезпечуючи підтримку розвитку економіки держави та соціальної сфери. Розвиток телекомунікацій повинен здійснюватися випереджувальними темпами порівняно із загальними темпами розвитку економіки і буде визначальним на найближчу і більш віддалену перспективу. Повільні темпи розвитку телекомунікацій спричиняють зниження конкурентоспроможності економіки України. Телекомунікації відіграють значну роль у прискоренні розвитку економіки та соціальної сфери. { Абзац перший розділу 2 із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням КМ N 1612-р ( 1612-2008-р ) від 27.12.2008 }

У сфері телекомунікацій існують такі проблеми:

низький рівень забезпечення населення, підприємств, установ і організацій широкосмуговими телекомунікаційними послугами;

нерівномірність забезпечення телекомунікаційними послугами та обмеженість доступу користувачів до загальнодоступних телекомунікаційних послуг (особливо у сільській, гірській місцевості і депресивних регіонах);

використання на стаціонарних телекомунікаційних мережах морально застарілого та фізично зношеного аналогового обладнання, що стримує розвиток телекомунікацій та негативно впливає на ефективність роботи операторів телекомунікацій;

наявність великої кількості операторів телекомунікацій, що призвело до нескоординованості їх дій та відсутності єдиного підходу до вирішення проблемних питань розвитку телекомунікацій

неефективне використання можливостей прокладених волоконно-оптичних ліній зв'язку та побудованих стільникових мереж операторами телекомунікацій;

недостатній регуляторний вплив держави на ринок телекомунікацій;

недостатнє фінансове та матеріально-технічне забезпечення розроблення наукового підходу до визначення принципів державної політики щодо регуляторного впливу на ринок телекомунікацій;

низький рівень координації органами виконавчої влади діяльності з розвитку мереж загального користування;

недосконалість нормативної бази з питань провадження інвестиційної діяльності;

невідповідність системи нумерації телефонної мережі загального користування міжнародним та європейським вимогам;

обмеженість вибору альтернативних мереж операторів телекомунікацій.



Висновки

Телекомунікаційний ринок є одним з найбільш перспективних і швидко зростаючих напрямків галузі зв'язку. В даний час система телекомунікацій знаходиться на шляху швидкого розвитку. Сучасні телекомунікаційні технології засновані на використанні інформаційних мереж. Ці технології характеризуються не тільки застосуванням комп'ютерів, а й активним залученням в інформаційний процес кінцевих користувачів-непрофесіоналів, можливістю для рядового користувача доступу до загальних ресурсів комп'ютерних мереж.



Джерела інформації

1) Закон України « Про телекомунікації»

2) Дьяконов В. П. Internet: Настольная книга пользователя. -- М.: Молот -- Р., 1999. -- 573 с

3) http://xbb.uz/ICT/Telekommunikacii-ponjatie-i-klassifikacija

4) Телекомунікаційні мережі та їх інформаційні ресурси / / Москва, 1994

5) Сидоров А., Байн В. Інформація як економічна категорія / / ЕКО, 2000, № 8

Размещено на Allbest.ru

...