Проектування магістральної системи первінної мережі зв’язку MEGATRANS-4

Технічне обслуговування і ремонт апаратури та обладнання, що підключені до цих ліній, потрібно здійснювати згідно з цією Інструкцією. Усе інше електрообладнання, періодичність і обсяги обслуговування якого не визначені цією Інструкцією, обслуговується за нормативами "Інструкції з технічного обслуговування і ремонту обладнання тягових підстанцій, пунктів живлення і секціонування електрифікованих залізниць" ЦЕ-0024, затвердженою наказом Укрзалізниці від 21.12.2007 № 618-Ц та "Правил улаштування та технічного обслуговування контактної мережі електрифікованих залізниць" ЦЕ-0023.

Залежно від конкретних умов експлуатації повинні бути розроблені місцеві інструкції, що визначають особливості технічного обслуговування і ремонту пристроїв електропостачання систем сигналізації, централізації та блокування (СЦБ). Вимоги місцевих інструкцій не повинні протирічити вимогам цієї Інструкції. Місцеві інструкції мають бути погоджені зі службою сигналізації і зв'язку та затверджені керівництвом служби електропостачання.

Знання і виконання цієї Інструкції обов'язкові для усіх працівників, які причетні до проектування, монтажу, технічного обслуговування і ремонту пристроїв електропостачання систем СЦБ.

Пристрої ПЛ автоблокування повинні виконуватися за типовими проектами з використанням типової апаратури й обладнання. Використання нетипових рішень допускається лише після їх узгодження Головним управлінням електрифікації та електропостачання Укрзалізниці.

Межі обслуговування пристроїв електропостачання систем СЦБ між залізницями встановлюються відповідними вказівками Укрзалізниці. Змінювати межі обслуговування без відповідної вказівки Укрзалізниці забороняється.

Відповідальність за правильну і чітку організацію технічного обслуговування і ремонту пристроїв електропостачання систем СЦБ покладається на начальника дистанції електропостачання або одного з його заступників, а також на начальників району контактної мережі і районів електропостачання.

Кожне пошкодження (відмова) пристроїв електропостачання систем СЦБ оформлюється актом за формою, наведеною у додатку В до Інструкції з класифікації, розслідування, обліку та аналізу порушень нормальної роботи пристроїв електропостачання залізниць, ЦЕ-0013, затвердженої наказом Укрзалізниці від 19.12.2005 №408-Ц. Пошкодження (відмова) повинне бути розслідуване та про аналізоване керівництвом дистанції електропостачання і району контактної мережі або району електропостачання упродовж однієї доби. При цьому визначаються причини пошкодження, виявляють дефекти обладнання, апаратури і ліній, перевіряються правильність роботи захисту і дій персоналу та приймаються заходи щодо попередження подібних пошкоджень. Технічний аналіз порушення нормальної роботи пристроїв СЦБ, інших споживачів виконується у дистанції за формою, на веденою, у додатку І до Інтрукції ЦЕ-0013. Технічний аналіз по рушень щоквартально надається дистанцією електропостачання у службу електропостачання залізниці. Служба електропостачання після обробки матеріалів від дистанцій надсилає їх для узагальнення у Головне управління кожного півріччя.

Керівники дистанцій електропостачання до спорудження ПЛ автоблокування зобов'язані докладно ознайомитися з проектною документацією і організувати технічний нагляд за будівель но-монтажними роботами (особливо за роботами з виготовлення контурів заземлення, прокладці кабелів тощо). До приймання в експлуатацію ПЛ автоблокування повинен бути створений необхідний запас матеріалів, деталей, монтажних засобів і пристроїв у відповідності з переліком, указаним у додатку А і Б цієї Інструкції. За шість місяців до початку експлуатації ПЛ автоблокування і пунктів живлення в дистанціях електропостачання необхідно організувати підготовку обслуговуючого персоналу, розробити і затвердити плани-графіки обслуговування цих пристроїв.

Приймання ПЛ автоблокування і пунктів живлення в експлуатацію проводяться згідно з ДБН та чинними ВБН. Приймання здійснюється спеціальною комісією за участю представника територіального підрозділу Держенергонагляду. Комісії надається наступна технічна документація: комплект розроблених, узгоджених та затверджених робочих креслень на будівництво ГІЛ автоблокування із написами про відповідність виконаних у натурі робіт кресленням або внесеним у них змінам, виконаними у відповідності до діючих нормативних документів; відомість ліній електропередачі (опори, проводи); акти налагодження і перевірки захисту устаткування лінії ПЛ автоблокування; перелік переходів лінії через залізничні колії, високовольтні лінії, інші споруди із зазначенням габаритів; виконавча документація щодо обладнання пунктів живлення, ПЛ автоблокування по перегонах; протоколи випробувань трансформаторного мастила, яке за лите у силові трансформатори, масляні вимикачі на підстанціях і лінійні трансформатори; акти перевірки при первинному вмиканні пристроїв релейно го та електронного захисту і автоматики на пунктах живлення; акти огляду прихованих робіт фундаментів і заземлень; трилінійну схему ПЛ автоблокування із зазначенням марок 9проводів і кабелів, місць розташування силових та кінцевих опор, трасформаторних підстанцій, габаритів пересічень, місць заземлюючих пристроїв у мережі високої і низької напруг; монтажні таблиці проводів і тросів; протоколи випробувань опору заземлень опор; акти огляду переходів і перетинів, складені разом із представниками зацікавлених організацій (щодо діючих переходів, які не перебудовуються, акти надає замовник); перелік відхилень від проекту, погоджених замовником; паспорт лінії автоблокування, складений за встановленою формою (складається разом підрядником і замовником); інвентарний опис ліній, допоміжних споруд та аварійного резерву матеріалів, що здаються; виконавчі креслення трас кабельних ліній (із зазначенням довжини і марки кабеля, місць розташування з'єднувальних муфт тощо); акти огляду прихованих робіт щодо кабельних ліній; протокол випробування мастики, документація з розробки кабельних муфт; протоколи випробувань кабельних ліній; протоколи випробувань трансформаторів;

Схеми живлення і секціонування ПЛ автоблокування повинні бути затверджені начальником залізниці. Щорічна вивірка і коригування цих схем проводиться дистанціями та службою електропостачання.

Для обслуговування ПЛ автоблокування повинен бути виділений штат працівників, чисельність якого визначається залежно від обсягів робіт з обслуговування пристроїв електропостачання СЦБ.

Основним документом, що регламентує роботи з технічного обслуговування і ремонту пристроїв електропостачання системи СЦБ, є річний план з розбивкою по місяцях. Такий план роботи на наступний рік складається не пізніше листопада поточ ного року відповідно до вимог цієї Інструкції, ПТЕ електроустановок споживачів, Інструкцій ЦЕ-0023 та ЦЕ-0024 і затверджується начальником дистанції електропостачання. У відповідності з річним планом у районах контактної мережі і районах електро- 10постачання щомісячно складається відомість виконуваних робіт на наступний місяць. Після виконання проводиться відмітка про виконані роботи.

4.2 Організація технологічного процесу Обслуговування зв'язку

При проектуванні МКЛЗ має передбачатися будівництво нових (або реконструкція існуючих) споруд для експлуатаційних організацій, що здійснюють технічне обслуговування проектованої лінії.

При цьому в кожному ОУП і в окремих мережевих вузлах необхідно передбачати будівництво приміщень та будівель для кабельного ділянки (КУ).

Живлення про необхідність будівництва нового (або реконструкції існуючого) комплексу споруд ТУ СМ вирішується при наявності завдання замовника, залежно від обсягу лінійно-кабельних споруд, що обслуговується існуючими ТУСМО, наявними в районі проходження траси проектованої лінії.

ТУСМО організовується при наявності для експлуатаційного обслуговування до 800 наведених кілометрів трас кабельних ліній зв'язку.

КУ організовуються при наявності для експлуатаційного обслуговування до 240-250 наведених кілометрів трас кабельних ліній зв'язку.

Для здійснення аварійно-профілактичного обслуговування МКЛЗ при ТУСМО організовуються групи:

електровимірювань (виробнича лабораторія); енергетики та електроживлячих пристроїв; технічної документації; ремонтно-відновлювальна бригада (Рвб).

Функціональні обов'язки та взаємовідносини зазначених експлуатаційних підрозділів визначаються відповідними положеннями та інструкціями.

Експлуатаційні підрозділи (ТУСМО і КУ) здійснюють відповідно до «Правил технічної експлуатації первинної міжміської мережі зв'язку » експлуатаційне обслуговування лінійних і станційних споруд з метою забезпечення надійності роботи МКЛЗ.

Штатна чисельність основних підрозділів ТУСМО визначається відповідно до таких діючими нормами:

група електровимірювань:

інженер (ст. інженер при наявності коаксіальних кабелів) - 1,

ст. електромеханік - 2,

електромеханік- 1.

При наявності в ТУСМО досвіді 800 наведених кілометрів трас кабельних ліній замість групи електровимірювань організовується виробнича лабораторія з чисельністю штату до 7 чол. група енергетики та електроживлячих пристроїв:

ст. інженер - 1,

електромеханік - 1.

група технічної документації:

інженер (за наявності понад 800 наведених кілометрів

трас кабельних ліній) - 1,

ст. електромеханік - 2, електромеханік (на кожні 300 наведених км трас

кабельних ліній) - 1,

ст. технік - 1.

ремонтно-відновлювальна бригада:

ст. електромеханік (інженер при обслуговуванні коаксіальних

кабелів) - 1,

кабельник-спаювальник - 4.

При визначенні чисельного складу КУ необхідно також враховувати такі особливості:

при будівництві нових кабельних ліній в зоні діючих КУ норма протяжності трас кабельних ліній на ділянці може бути збільшена приблизно в два рази і більше, залежно від умови проходження їх трас. У цьому випадку в штаті КУ додатково встановлюється посада старшого електромеханіка;

при суміщенні обслуговування КУ і підсилювального пункту посаду начальника кабельного ділянки поєднується з посадою начальника ЛАЦ. У цьому випадку замість посади електромеханіка встановлюється посаду старшого електромеханіка;

при паралельному проходженні трас кабельних ліній зв'язку, прокладених в окремих траншеях по обидва боки дороги, протяжність ділянки електромонтера знижується на 25%;

при забезпеченні дільничних електромонтерів мотоциклами, протяжність ділянок збільшується в межах від 30 до 40% за умови, якщо траса кабельних ліній проходить уздовж упорядкованих доріг;

на кабельних переходах через судноплавні річки, обладнаних сигнальними створами, при необхідності, для охорони річкових переходів в штаті КУ передбачається від одного до чотирьох електромонтерів за погодженням з експлуатаційними організаціями;

при наявності великої кількості (понад 3) водних перешкод може бути створена група водолазів, чисельність яких визначається обсягом робіт; при наявності кабельних каналізаційних споруд число монтерів з їх обслуговування визначається з розрахунку даних.

При визначенні штатної чисельності знову організованих за проектом, що ТУСМО і КУ слід передбачати можливе скорочення штатної чисельності експлуатаційного персоналу, з урахуванням впровадження прогресивних методів експлуатації і новітнього обладнання.

При розрахунку чисельного складу (штату) технічного персоналу проектованих СУ (крім СУВ-1) слід керуватися діючими наказами Мінзв'язку СРСР, а також діючими нормативними документами.

Чисельний склад технічного персоналу ОУП (СУВ-1) слід приймати відповідно до чинних типових проектами.

Для забезпечення нормальної роботи МКЛЗ в перший рік її експлуатації в проектах необхідно передбачати для знову організованих підрозділів мінімальні комплекти вимірювальної та випробувальної апаратури, інструментів та матеріалів, виробничого і господарського інвентарю.

Вимірювальну і випробувальну апаратуру слід передбачати у проектах в обсязі, наведеному в ВНТП 116-80.

Провідні засоби зв'язку. Лінійно-кабельні споруди.

У проектах будівництва МКЛЗ, експлуатацію яких передбачається здійснювати діючими експлуатаційними підрозділами, обсяг вимірювальної апаратури приймається з урахуванням наявності її на місцях і не повинен перевищувати вказаних в ВНТП 116-80.

При проектуванні ЛАЦ та апаратних СУ і ОУП повинні передбачатися для настройки та експлуатації комплекти вимірювальної апаратури у відповідності з діючими ВНТП на цей вид споруд.

На проектованих МКЛЗ для кожного ВП і ОУП повинні передбачатися пересувні вимірювальні машини - ПИМК (Для. Коаксіальних ліній) і ПІМС (для симетричних ліній).

При проектуванні має передбачатися резервування МКЛЗ (МСКЛС) при аваріях з урахуванням використання існуючих, в ТЦУМС пересувних засобів з зазначенням їх місць розміщення, При проектуванні ЛАЦ та апаратних СУ і ОУП повинні передбачатися для настройки та експлуатації комплекти вимірювальної апаратури у відповідності з діючими ВНТП на цей вид споруд.

На проектованих МКЛЗ для кожного ВП і ОУП повинні передбачатися пересувні вимірювальні машини - ПИМК (Для. Коаксіальних ліній) і ПІМС (для симетричних ліній).

При проектуванні має передбачатися резервування МКЛЗ (МСКЛС) при аваріях з урахуванням використання існуючих, в ТЦУМС пересувних засобів з зазначенням їх місць розміщення.



5. Заходи по охороні праці

5.1 Захист від блискавки будівників і споруджень

Канал головного розряду блискавки має температуру понад 20000°С, утворює іскріння та нагрівання горючого середовища до температур спалахування, пошкоджує і руйнує будинки.

Руйнація будівель і споруд можлива від прямого удару блискавки й вторинного явища електричної та електростатичної індукції. Високий потенціал від розрядів блискавки може потрапити у будівлі повітряним шляхом або через різні комунікації.

Цеховий пункт живлення -- це найчастіше сталева шафа, в якій змонтовано кілька груп запобіжників. Живлення окремих струмоприймачів у цеху може здійснюватися за одною з трьох схем: радіальною, магістральною чи мішаною.

При радіальній схемі від цехового пункту живлення відходять лінії , виготовлені з ізольованого мідного чи алюмінієвого дроту , прокладеного в стальній трубі. Вони живлять розподільні пункти . Лінії від розподільного пункту до струмоприймачів виконуються ,як правило, з ізольованого дроту й прокладаються в стальних трубах.

Цей захист здійснюється за допомогою різного типу блискавковідводів. Блискавковідвід -- це металева чи дерев'яна конструкція, що височіє над об'єктом, який треба захистити від і блискавки. Вона сприймає прямий удар блискавки і відводить її струм у землю.

Незалежно від конструкції блискавковідводу він має такі складові частини:

а) блискавкоприймач , який безпосередньо приймає прямі удари блискавки;

б) струмовідвід, який відводить-струм блискавки до заземлювача;

в) заземлювач, який відводить струм блискавки в землю;

г) конструкцію, на якій монтуються блискавкоприймач і струмовідвід.

На металевих і залізобетонних блискавковідводах струмовідводами можуть бути металеві ферми чи сталева арматура самої конструкції, якщо вона неперервна. Застосовуються стержньові, тросові (антенні) та сітчасті блискавковідводи. Перші найбільш поширені завдяки своїй простоті та надійності. Для захисту об'єктів, які мають значну довжину, використовують блискавковідводи тросового типу. Сітчасті блисковковідводи дорогі й застосовуються лише тоді, коли перші два типи з якихось причин використати не можна.

Установлення блискавковідводів проводиться залежно від конструктивних особливостей та призначення об'єкта, що треба-захистити. З цієї точки зору будови та споруди поділяються на три категорії. Будови та споруди першої категорії мають захищатися окремо встановленими чи встановленими на дахах будов і споруд ізольованими стержньовими або тросовими блискавковідводами, опір заземлювача яких не повинен перевищувати 10 Ом.

Будови та споруди другої категорії звичайно захищають блискавковідводами, що встановлюють безпосередньо на об'єкті. Якщо будова чи споруда має металевий дах, то його можна використати як блискавкоприймач за умови прокладання спеціальних струмовідводів, які з'єднують дах із заземлювачем через кожні 25 м. Крім того, всі неметалеві частини будови чи споруди, що височіють над дахом, повинні мати блискавкоприймачі , які з'єднуються з дахом за допомогою металевих провідників.

Будови та споруди третьої категорії захищають блискавковідводами будь-якого типу. Опір кожного їх заземлювача не повинен перевищувати 20 Ом.

Захист від вторинної дії блискавки. Будови та споруди першої категорії. Щоб виключити іскроутворення, спричинене електростатичною індукцією, необхідно заземлювати за допомогою окремого заземлювача всі металеві елементи, що знаходяться всередині об'єкта, та вводи в об'єкт металевих комунікацій. Щоб запобігти іскроутворенню, зумовленому електромагнітною індукцією, всі трубопроводи і металеві елементи будови та споруди, які зближені до 10 см, повинні мати металеві з'єднання через кожні 20 м небезпечного зближення.

Для виключення занесення високих потенціалів заземлювачі блискавковідводів повинні бути розміщені на певній відстані як від самого об'єкта, так і від підземних провідникових комунікацій. Не допустити занесення високих потенціалів надземними та підземними комунікаціями можна з'єднанням останніх на вводах в об'єкт із заземлювачем захисту від вторинних дій блискавки. Ввід повітряних ліній будь-якого призначення для об'єктів першої категорії заборонено.

Будови та споруди другої категорії. При наявності контура захисного заземлення електрообладнання спеціальних заходів щодо захисту від електростатичної індукції вживати не треба. Захист від електромагнітної індукції полягає у влаштуванні перемичок між трубопроводами та іншими металевими елементами, віддаленими один від одного на відстань до 10см.

Щоб запобігти занесенню високих потенціалів ,електричних ліній будь-якого призначення повинні мати кабельний ввід завдовжки не менш як 50 м.

Будови та споруди третьої категорії. Для них захист від вторинної дії блискавки не потрібний. Виконується лише захист від занесення високих потенціалів через повітряні лінії електропередачі напругою до 1000 В (ввід яких дозволяється) та через трубопроводи. Перший захист здійснюється заземленням штирів ізоляторів на кінцевій опорі, а другий -- заземленням трубопроводів на вводі в об'єкт. Дозволяється використовувати в обох випадках заземлення для захисту від прямого удару блискавки.

При магістральній схемі від цехового пункту живлення через запобіжники відходять окремі лінії -- магістралі , від яких через запобіжники йдуть відгалуження до струмоприймачів .

Радіальна схема надійніша, ніж магістральна, але потребує більшої витрати провідникового матеріалу.

5.2 Техніка безпеки при обслуговуванні пристроїв зв'язку

До роботи ШН і ШЦМ допускаються особи не молодше 18 років, що пройшли під час вступу на роботу попередній медичний огляд, вступний та первинний інструктаж на робочому місці з охорони праці, навчання, перевірку знань та стажування.

У процесі роботи ШН і ШЦМ повинні проходити в установленому порядку періодичні медичні огляди, повторні інструктажі не рідше 1 разу на три місяці, а також позапланові та цільові інструктажі.

ШН і ШЦМ повинні застосовувати безпечні прийоми виконання робіт і технологічні операції, які передбачені технологічним процесом і посадовими обов'язками; вміти користуватися первинними засобами пожежогасіння; утримувати в справному стані і чистоті інструмент, пристосування, а також спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту; дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; дотримуватися режими праці та відпочинку.

ШН і ШЦМ забороняється торкатися до рухомих частин працюючих машин і працювати поблизу них за відсутності захисних кожухів, доторкатися до неізольованим дротах, арматурі освітлення, затискачів і електроприводам, опор контактної мережі та іншим електротехнічним пристроїв, обслуговування і ремонт яких не входить в його обов'язки, виконувати роботи, на які у нього немає дозволу керівника робіт або наряду - допуску, перебувати під час руху в кузові автомобіля, на платформі, причепі та інших транспортних засобах під час перевезення в них опор, котушок з кабелем, світлофорних щогл, релейних шаф та інших великовагових вантажів.

Проходити до місця роботи і назад у межах станції необхідно за встановленими маршрутами службового проходу з урахуванням місцевих умов.

Забороняється:

- Переходити чи перебігати колії перед рухомим рухомим складом й іншими рухомими одиницями;

- Перебувати між коліями між поїздами при невпинному їх прямування по суміжних коліях;

- Ставати або сідати на рейки, електроприводи, шляхові коробки, вагонні сповільнювачі та інші напольні пристрої.

При наближенні поїзда та інших рухомих одиниць, коли до поїзда залишається 400 метрів , ШН і ШЦМ повинні завчасно зійти зі шляху на узбіччя на відстань не менш 2 метрів від крайньої рейки. ШН і ШЦМ повинні звертати увагу на свідчення огороджувальних світлофорів, звукові сигнали і попереджувальні знаки.

При наближенні рухомого складу до місця роботи на коліях працівники повинні завчасно припинити всі роботи; прибрати з місця роботи всі інструменти, матеріали і запасні частини за межі габариту наближення будівель і відійти у безпечне місце. При виробництві робіт на залізничній колії, сусідньому з тим, за яким повинен пройти швидкісний поїзд, роботи на ньому також повинні бути припинені завчасно.

Наближення до що під напругою і не захищеним проводах або частин контактної мережі на відстань менше 2 метрів , А також дотик до електроустаткування електрорухомого складу безпосередньо або через будь-які предмети забороняється. Роботи з ТО пристроїв, розташованих у небезпечній зоні (на відстані менше 2 метрів від контактної мережі, за напругою) повинні виконуватися не менше ніж двома працівниками. Перед початком робіт має бути обов'язково підтверджено заземлення РШ і світлофора.

При виконанні робіт, пов'язаних з дотиком до ізольованим або неізольованим жилах або до оболонок кабелів, необхідно застосовувати інструмент з ізолюючими ручками або діелектричні рукавички.

При роботі на світлофорної щоглі необхідно застосовувати монтерський запобіжний пояс. Забороняється працювати на одній світлофорної щоглі двом працівникам, які перебувають на різних рівнях. У процесі роботи ШН і ШЦМ повинні користуватися інструментом з ізолюючими рукоятками.



6. Організація виробництва

6.1 Обслуговування магістрального кабельного і радіорелейного зв'язку

Засоби зв'язку є невід'ємною частиною магістрального газопроводу і входять у комплекс засобів контролю і управління процесом транспортування газу.

На магістральних газопроводах передбачають оперативно-технологічний ізагально-технологічний зв'язок.

До складу оперативно-технологічного зв'язку входять центральний і лінійний диспетчерський зв'язок, зв'язок мережених нарад, канали передачі даних для телемеханіки і АСУ, внутрішній об'єктний зв'язок.

До складу загально-технологічного зв'язку входять дальній телефонний і місцевий телефонний зв'язок з виходом у загально-державну телефонну мережу.

Зв'язок на магістральних газопроводах організується відповідно до діючих загальних вимог до технологічного зв'язку магістральних газопроводів ДК "Укртрансгаз". Для його організації використовуються кабельні, радіокабельні, радіорелейні лінії зв'язку, ВОЛЗ, а також орендовані канали інших відомств.

Методичне керівництво експлуатацією засобів зв'язку здійснює відділ зв'язку ДК "Укртрансгаз".

Технічну політику по реконструкції та розвитку засобів зв'язку проводить філія "Управління "Укртехзв'язок" спільно з відділом зв'язку ДК "Укртрансгаз".

Технічну експлуатацію засобів зв'язку здійснює спеціалізована філія - Управління "Укртехзв'язок" через прилеглі їй цехи технологічного зв'язку і забезпечує:

- безперебійну роботу технологічного зв'язку;

- підтримку у справному стані споруд зв'язку, які експлуатуються відповідно до технічних норм і правил;

- оперативне усунення пошкоджень пристроїв і споруд технологічного зв'язку;

- проведення заходів по попередженню аварій, нещасних випадків і порушень правил техніки безпеки при експлуатації споруд зв'язку;

- справний стан і правильне застосування вимірювальних приладів відповідно до вимог НТД з метрологічного нагляду;

- організацію тимчасового зв'язку на трасі газопроводів під час проведення аварійних, вогневих і планових робіт на об'єктах, що обслуговуються;

- організацію засобів зв'язку з урахуванням вимог цивільної оборони;

- експлуатацію споруд і каналів телемеханіки;

технічне обслуговування і поточний ремонт пошкоджених засобів зв'язку.

Працівники, що використовують спеціальні засоби зв'язку (радіостанції та ін.), треба мати дозвіл на їх застосування, яке видається у порядку визначеному філією- Управлінням "Укртехзв'язок" .

Персонал цеху технологічного зв'язку контролює правильне використання засобів зв'язку, усуває порушення в їх роботі.

При пошкодженні ліній зв'язку їх відновлюють в такому порядку: лінійний диспетчерський зв'язок, диспетчерський зв'язок підприємства, диспетчерський зв'язок ОДУ, канали передачі даних, зв'язок мережі нарад "Укртрансгазу".

Блок-бокси, шафи та інші споруди, які призначені для розміщення апаратури зв'язку на відкритих об'єктах КС і лінійної частини МГ, повинні мати надписи з позначенням належності до об'єкта, підтримуватися у справному стані і надійно захищати апаратуру від прямого впливу сонячної радіації та атмосферних опадів.

Доступ сторонніх до блокбоксів, шаф та інших споруд, які призначені для розміщення апаратури зв'язку на відкритих об'єктах КС і лінійної частини МГ, повинен бути заборонений.

Аварійні засоби зв'язку і засоби їх доставки потрібно утримувати у справному і укомплектованому стані. Строк їх ремонту погоджується з ДК "Укртрансгаз".

6.2 Методи комплексного обслуговування пристроїв зв'язку

Метод технічного обслуговування - це сукупність технологічних та організаційних правил виконання робіт згідно з технологією обслуговування.

Метод визначає основні принципи взаємодії працівників, пов'язаних з процесом ТО, їх кооперації та розподілу праці між ними. За цією ознакою розрізняють методи індивідуальні (околоткові), групові (бригадні) та комбіновані. За ознакою централізації персоналу розрізняють методи централізовані та децентралізовані. Можна здійснювати класифікацію також за сукупністю ознак, наприклад, бригадно-централізовані методи ТО.

В практичній діяльності дистанцій сигналізації та зв'язку традиційно застосовують назви методів ТО, відмінні від тих, що наводяться в літературі з загальних питань технічного обслуговування ,наприклад, “комплексний метод” або “метод місцевих бригад”. Ці назви закріплено у нормативних документах галузі. Разом з тим, кожний з практично застосовуваних методів можна класифікувати за вищенаведеними ознаками. Наприклад, “комплексний метод” за своїм змістом являє собою різновид бригадного централізованого методу з розподілом функцій між двома видами підрозділів - місцевих бригад або околотків та централізованої бригади.

Вона базується на тому, що роботи з ремонту і обслуговування пристроїв автоматики та зв'язку умовно поділяються на три комплекси:

К1 - ремонт знімної апаратури. Завжди виконується централізовано, працівниками ремонтно-технологічної дільниці (РТД);

К2 - ремонт і обслуговування складних видів незнімної апаратури;

К3 - обслуговування інших видів незнімної апаратури.

Залежно від розподілу комплексів робіт К2 і К3 між різними підрозділами (бригадами та околотками), існують шість варіантів методів ТО.

Місцеві підрозділи можуть бути об'єднаними, тобто обслуговувати різні види пристроїв (наприклад, і автоблокування, і електричну централізацію), або спеціалізованими на певному виді пристроїв.

Від правильного вибору методу ТО для конкретної дільниці залежать результати її роботи протягом багатьох років. Тому кожний інженер і керівник повинні добре знати особливості різних варіантів організації обслуговування та вміти на підставі всебічного аналізу різноманітних факторів здійснювати вибір оптимального варіанту.

У процесі прийняття рішення щодо вибору методу ТО треба брати до уваги дві категорії чинників. Перша - це місцеві умови, які певним чином впливають на перевагу того або іншого варіанту. Друга - це перелік критеріїв вибору, який визначається метою та завданнями технічного обслуговування конкретних пристроїв на конкретній дільниці.

Звичайно у практичних випадках процес вибору відбувається на інтуїтивному рівні, з використанням особистого досвіду та аналізу аналогічних ситуацій. Але такий підхід до прийняття рішень можна застосовувати тільки у не досить складних випадках. Тому на даному практичному занятті пропонується здійснити вибір методу ТО, використовуючи формалізований підхід, який можна узагальнити також і на інші, більш складні ситуації.

Задачу вибору можна розглядати як пошук компромісу між вимогами до результатів та реальними можливостями їх досягнення. Тому цей вибір доцільно здійснювати у два етапи: спочатку на підставі аналізу місцевих умов обрати одну з трьох груп методів - БЦ, БД або БО; потім, у межах обраної групи, конкретизувати один із варіантів, користуючись при цьому підібраними певним чином критеріями ефективності.

Перший етап - вибір групи методів. Місцеві умови, що впливають на організацію ТО пристроїв конкретної дільниці, можна охарактеризувати формалізованим набором факторів.

Другий етап - вибір конкретного варіанту методу. Обраний варіант має задовольняти одразу декільком вимогам, які в більшості випадків можуть протиречити одна одній. Тому на початку процедури вибору необхідно побудувати послідовність вимог до кінцевого результату відповідно до їх значущості.

Размещено на Allbest.ru

...