Сучасні аспекти міжкультурної комунікації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міжнародний гуманітарний університет Україна, Одеса

Сучасні аспекти міжкультурної комунікації

Оксана Старостіна

Анотація

віртуальний міжкультурний комунікація

Сучасні комунікаційні технології надали нові інструменти для спілкування людей різних етнокультурних спільнот. Констатовано, що в таких умовах міжкультурна комунікація вийшла далеко за рамки територіальних, культурних, релігійних, етичних та інших відмінностей між людьми. Інтернет дуже сильно вплинув на розвиток міжкультурних зв'язків, стираючи межі соціокультурних відмінностей між людьми та сприяючи побудові нових відносин у рамках міжкультурної взаємодії. Інтернет-середовище сьогодні є масовим комунікативним простором для організації міжкультурних зв'язків та підвищення загальної ефективності міжкультурної взаємодії, а інтернет-спілкуванню притаманна значна активність людей у пізнанні чужої культури й мови. Відзначено, що віртуальна масова й міжособистісна міжкультурна комунікація сьогодні здійснюється за допомогою електронної пошти, чатів, веб-форумів, соціальних мереж і блогів. Також зазначено, що в умовах пандемії Covid-19 міжкультурні комунікації набувають нових форм узаємодії. Зроблено висновок, що проблеми масової міжкультурної комунікації в умовах цифровізації та медіатизації мають надзвичайне значення, оскільки змінюють свідомість людини. Також констатовано, що в сучасних умовах міжкультурна комунікація набуває додаткового розвитку, при цьому прискорюється уніфікація різних культур, відбувається більш активна міжкультурна взаємодія представників різних країн, що мають власні мовні культурні, соціально- психологічні, управлінські та інші традиції.

Ключові слова: міжкультурна комунікація, міжкультурна взаємодія, інформаційна революція, цифровізація, глобалізація, етнокультурні спільноти, соціокультурні відмінності, Інтернет-середовище, комунікативний простір, уніфікація культур.

Современные аспекты межкультурной коммуникации

Оксана Старостина

Международный гуманитарный университет Украина, Одесса

Аннотация

В статье рассмотрены современные аспекты межкультурной коммуникации. Отмечено, что информационная революция существенно ускорила, расширила и трансформировала межкультурные коммуникации, а цифровизация всех аспектов жизни человека дает толчок для расширения глобализации и развития медиакультуры. Отмечено, что в современных условиях значительно улучшился доступ к ресурсам любой культуры и ее достижений. Современные коммуникационные технологии предоставили новые инструменты для общения людей разных этнокультурных сообществ. Констатировано, что в таких условиях межкультурная коммуникация вышла далеко за рамки территориальных, культурных, религиозных, этических и других различий между людьми. Интернет очень сильно повлиял на развитие межкультурных связей, стирая границы социокультурных различий между людьми и способствуя построению новых отношений в рамках межкультурного взаимодействия. Интернет-среда сегодня является массовым коммуникативным пространством для организации межкультурных связей и повышения общей эффективности межкультурного взаимодействия, а интернет-общению присуща значительная активность людей в познании чужой культуры и языка. Отмечено, что виртуальная массовая и межличностная межкультурная коммуникация сегодня осуществляется с помощью электронной почты, чатов, веб-форумов, социальных сетей и блогов. Также отмечено, что в условиях пандемии Covid-19 межкультурные коммуникации приобретают новые формы взаимодействия. Сделан вывод, что проблемы массовой межкультурной коммуникации в условиях цифровизации и медиатизации имеют чрезвычайное значение, поскольку изменяют сознание человека. Также констатировано, что в современных условиях межкультурная коммуникация приобретает дополнительное развития, при этом ускоряется унификация различных культур, происходит более активное межкультурное взаимодействие представителей различных стран, имеющих собственные речевые культурные, социально-психологические, управленческие и другие традиции.

Ключевые слова: межкультурная коммуникация, межкультурное взаимодействие, информационная революция, цифровизация, глобализация, этнокультурные сообщества, социокультурные различия, Интернет-среда, коммуникативное пространство, унификация культур.

Modern aspects of intercultural communication

Oksana Starostina

International Humanitarian University Ukraine, Odesa

Abstract

Introduction. The article considers modern aspects of intercultural communication. It is noted that the information revolution has significantly accelerated, expanded and transformed intercultural communications, and the digitalization of all aspects of human life gives impetus to the expansion of globalization and the development of media culture. It is noted that access to the resources of any culture and its achievements has improved significantly in modern conditions.

Purpose. The purpose of the article is to study the modern features of intercultural communication.

Methods. The following methods were used during writing the article: historical method, systems analysis, generalization, synthesis, induction and deduction.

Results. Modern communication technologies have provided new tools for communication between people of different ethnocultural communities. It is stated that in such conditions intercultural communication has gone far beyond territorial, cultural, religious, ethical and other differences between people. The Internet has greatly influenced the development of intercultural relations, blurring the boundaries of socio-cultural differences between people and helping to build new relationships in intercultural interaction. Today, the Internet environment is a massive communication space for the organization of intercultural relations and increase in the overall effectiveness of intercultural interaction. Internet communication is characterized by remarkable activity of people in learning about another culture and language. It is noted that virtual mass and interpersonal intercultural communication today is carried out through e-mail, chats, web forums, social networks and blogs. It is also noted that intercultural communication is acquiring new forms of interaction in the context of the Covid-19 pandemic.

Originality. Intercultural communication includes interaction of languages and cultures, it is important to understand and take into account the linguistic picture of the world of each participant in the international perspective. Thus, the study of intercultural communication is a relevant topic.

Conclusion. It is concluded that the problems of mass intercultural communication in the context of digitalization and mediatization are extremely important because they change the human consciousness. It is also stated that intercultural communication found its further development in modern conditions, at the same time, the unification of different cultures is accelerating. There is a more active intercultural interaction of representatives of different countries with their own linguistic cultural, socio-psychological, managerial and other traditions.

Keywords: intercultural communication, intercultural interaction, information revolution, digitalization, globalization, ethnocultural communities, socio-cultural differences, Internet environment, communicative space, unification of cultures.

Постановка проблеми

Термін «міжкультурна комунікація» був уведений у науковий обіг Е. Холом та Д. Трагером у 1954 р. [12]. Стрімке взаємопроникнення світових культур і мов зумовило подальший розвиток інтересу до цього явища. Сьогодні міжкультурні комунікації - комплексний феномен, що потрапив у поле зору багатьох наук. Оскільки міжкультурна комунікація передбачає взаємодію мов і культур, важливо зрозуміти і враховувати мовну картину світу кожного учасника міжнаціонального спілкування.

Розширення сфер і способів міжкультурної комунікації наразі вимагає формування особистості, здатної до продуктивної комунікації, діалогу, взаєморозуміння між людьми, пізнання психології та культури інших народів. Знання і розуміння дії механізмів міжкультурної комунікації потрібно як для професійного, так і для особистісного розвитку. Воно розширює уявлення індивіда про себе як про представника певної культури, сприяє встановленню діалогу з іншими культурами, визначає сутність і місце його культури у світовому просторі. Тому вивчення міжкультурної комунікації є актуальним науковим завданням.

Аналіз останніх досліджень и публікацій

Проблемам міжкультурної комунікації присвячено значну кількість досліджень, здійснених у рамках різних наук. Серед останніх наукових розробок у цьому напрямі можна вказати публікації І.Ю. Головаш [2], С.П. Денисової [3], В.А. Діброва [4], Л.З. Ребухи [7] та ін.

Проте з розвитком інформаційно-комунікаційних технологій міжкультурні комунікації зазнають значних змін. Уплив сучасних технологій на міжкультурні комунікації не має наразі всебічного висвітлення у вітчизняних наукових джерелах. У цьому контексті можна згадати хіба що публікацію О.В. Птащенко, С.О. Родіонова, Я.М. Кущ [6].

Пропонована стаття розширює і поглиблює наявні нечисленні дослідження в цьому напрямі.

Метою статті є дослідження сучасних особливостей міжкультурної комунікації.

Виклад основного матеріалу

Основи міжкультурних комунікацій можна побачити вже у філософсько-етичній думці, починаючи з античних часів [8, с. 186]. В античності існувала традиція відвідин грецькими філософами країн сходу. Античні філософи знайомилися зі східною науковою думкою, а потім використовували нові знання у власній науковій діяльності. Аристотель був першим, хто спробував сформулювати постулати етики спілкування. Далі міжкультурна комунікація почала активно розвиватися в епоху Римської Імперії завдяки інтенсифікації дорожнього будівництва і розвитку торговельних зв'язків. Уже тоді міжкультурне спілкування мало різні особливості, які проявлялися в мовних бар'єрах, духовних та етнічних розбіжностях.

У період середньовіччя триває розвиток міжкультурних взаємин, які спричинили потужний мовний і культурний обмін між мусульманською і європейською культурами, що стався внаслідок завоювання Піренейського півострова арабськими племенами. Арабізми в європейських мовах, особливо в іспанській, збереглися і до нашого часу [9, с. 110].

У Новий час філософи досліджували спілкування в процесі праці. Д. Юм уважав, що трудова діяльність тісно пов'язана зі спілкуванням. Т. Гоббс відзначає важливість спілкування для організації держави, його загальну користь для людей. У рамках німецької філософії інтерпретуються проблеми міжкультурних комунікацій таким дослідником, як Л. Фейєрбах, який стверджував, що людська сутність і все, що з нею пов'язано, проявляється саме в процесі спілкування [5]. Проблеми морально-ціннісних підстав розглядаються в працях Н.А. Бердяєва і С.Л. Франка. Їхні наукові праці містять роздуми про загальнолюдські цінності, культуру народів.

Вивчаючи роботи відомих філософів, можна прийти до висновку, що етичні норми кроскультурних комунікацій були спрямовані на пошук нових методів для створення ефективного діалогу за допомогою вивчення й аналізу культури особистості, з урахуванням мовної картини світу, де мова є невід'ємною частиною навколишньої дійсності людини, особливістю культури народу.

З розвитком і здешевленням комунікацій, особливо з другої половини ХХ століття, спостережено зростання інтересу до мови й культури інших народів, який стає послідовним й усвідомленим.

Сьогодні мова є сполучною ланкою між навколишньою дійсністю і мовною картиною світу людини, визначає вплив на особливості поведінки індивіда, формуючи його характер і морально-етичні норми. Тому важливо відзначити значущість мови у формуванні культури людини, вплив мовного аспекту на систему духовних норм.

Як наслідок мова і культура тісно переплелися в такому науковому напрямі, як міжкультурна комунікація. Значна частина теоретичних і методологічних знань та практичного досвіду у сфері досліджень міжкультурної комунікації була накопичена фольклористикою та етнологією. Протягом багатьох століть збиралася інформація про культурні відмінності, засоби комунікації, які використовувались народами світу, про традиції і уявлення, що існували в представників різних культур. Виявилося, що та сама інформація, ті самі цінності сприймаються по-різному людьми різних культур.

Міжкультурна комунікація, як науковий напрям, намагається зібрати й проаналізувати особливості всіх культур світу, зрозуміти, у який спосіб ці культури можуть взаємодіяти, контактувати, уникаючи конфліктів і непорозумінь.

У міжкультурній комунікації різні культури взаємодіють між собою і взаємовпливають один на одного. При цьому незнання й непоінформованість про особливості культури співрозмовника знижують ефективність комунікації і можуть призводити до конфліктних ситуацій. У процесі взаємодії з культурою, чиї поведінкові норми маловідомі, може відчуватися тривога. Це почуття посилюється, якщо за підсумками комунікації з іноземним співрозмовником потрібно приймати будь-які спільні рішення. Часто таку тривогу не відносять до наслідків міжкультурних відмінностей, а помилково вважають, що не змогли налагодити контакт зі співрозмовником через особистісні суперечності [10].

Кожна культура має певний набір норм і правил поведінки, які диктують допустимі форми вираження й передачі інформації. Методи, до яких підсвідомо вдаються для кодування інформації, можуть бути не тільки мовними, але й інтерактивними. Вони часто різняться в народів різних культур. Для кожної культури характерною є своя манера мови, або, інакше кажучи, свій стиль дискурсу. Однією з причин міжкультурного конфлікту є неправильна оцінка дискурсивного стилю, і досить часто ті норми поведінки, які вважаються позитивними в одній культурі, можуть бути потрактовані з негативного боку в іншій. Основними бар'єрами для комунікації представників різних культур є хвилювання, лінгвістичні відмінності, етноцентризм, очікування подібності культур на підсвідомому рівні і подальше розчарування через відсутність явних подібностей («культурний шок») [1]. Іноді зовсім випадкові співзвуччя слів можуть стати причиною курйозних ситуацій у процесі міжкультурного діалогу.

Під час міжкультурного обміну інформацією між представниками різних культур може виникати проблемна асиметрична комунікація. Різне сприйняття потоків інформації також відіграє важливу роль у побудові міжкультурної комунікації. Те, як співрозмовники сприймають час, мову, ділову культуру, норми й цінності впливає на комунікативний процес і при явних розбіжностях у сприйнятті навколишнього світу може виникати когнітивний дисонанс [13].

Різні системи цінностей, які накладають певні маркери на культуру, також відіграють велику роль у міжкультурній комунікації. Цінність належить до духовного світу людини. Цінності виконують регулятивну функцію в суспільстві. Становлення цінностей відбувається з народження і триває впродовж усього життя, відповідно, під час зіткнення із чужими цінностями, людина здатна відчувати «культурний шок» [11].

Інформаційна революція кінця XX - початку XXI століття істотно прискорила, розширила й трансформувала міжкультурні комунікації. Ще 30 років тому люди користувалися пейджерами, а до цього - телефоном і телеграфом. Сьогодні майже кожен із нас має у своєму розпорядженні смартфон, за наявності Інтернету, у якому людина в будь-якій точці світу може отримати найширші інформаційні можливості щодо пошуку, передачі, зберігання й обробки інформації. Сьогодні багато хто, маючи певні навички, може стати суб'єктом масової комунікації з мільйонними аудиторіями з різних країн і континентів. Такий стан речей накладає свій відбиток на міжкультурну комунікацію: більше немає кордонів і відстаней, усі охочі можуть поспілкуватися з носієм будь-якої культури, не виходячи зі свого будинку. Цифровізація всіх аспектів життя людини дає поштовх для розширення глобалізації та розвитку медіакультури.

Заклади культури здебільшого цифровізовані, люди можуть відвідувати відомі музеї світу віртуально. Щобільше, технології доповненої реальності дозволяють створювати ефект присутності. Сьогодні не обов'язково приходити в Лувр, аби переглянути світові шедеври. Досить зайти в Інтернет у зручний час. У цьому аспекті також є проблема. Вона полягає в тому, що при дотику до культури більше немає відчуття справжності, присутності. Ознайомлення відбувається не з фізичною експозицією.

В умовах кіберпростору кожна людина має доступ до ресурсів будь-якої культури та її досягнень. Вона навіть може створити власну культуру, об'єднавши людей за інтересами та рядом критеріїв. Кожна людина може стати носієм певного пакета ідентичностей, які вона обере сама, продукуючи нові або приєднуючись до вже наявних.

Кордон між особистим і суспільним простором розмивається, кожна дія, наприклад, слово, фотографія, проходження опитування або перегляд відео, стає надбанням громадськості, що нерідко навіть не помічається. Візуалізація комунікації через картинки і відео, заміна емоцій на емодзі знижує якість спілкування, замінюючи його цифровими шаблонами. Водночас мобільний зв'язок і всесвітня комп'ютерна мережа надали нові інструменти для спілкування людей різних етнокультурних спільнот, які проживають як близько, так і на значній відстані. Поширеність інтернету робить можливим єднання культур та інтеграцію різних соціальних об'єднань, залучення їх до здобутків світової цивілізації. Сьогодні для здійснення міжкультурної комунікації досить натиснути декілька клавіш на комп'ютері або скористатися планшетом чи смартфоном. Отож міжкультурна комунікація вийшла далеко за рамки територіальних, культурних, релігійних, етичних та інших відмінностей між людьми. В умовах сучасних високотехнологічних Інтернет-комунікацій полікультурна особистість має можливість започаткувати знайомство, дружбу, побудувати діалог як з носіями своєї культури, так і з представниками інших націй і культур. Будь-яка комунікація обов'язково має на увазі певні правила етикету, загальноприйняті норми поведінки, відповідні традиціям, світогляду, засадам життя певного соціуму. Носієм цих культурних цінностей є індивід, його світосприйняття та ступінь інкультурації сприяють ефективній міжкультурній взаємодії.

Інтернет дуже сильно вплинув на розвиток міжкультурних зв'язків, стираючи межі соціокультурних відмінностей між людьми. Сьогодні він сприяє побудові нових відносин у рамках міжкультурної взаємодії. Інтернет-спілкуванню притаманна значна активність людей у пізнанні чужої культури і мови, бажання навчатися всьому новому, розширювати світогляд, удосконалювати володіння мовами для підвищення рівня самоосвіти та загальної мовної компетенції. Усесвітня комп'ютерна мережа є універсальним простором для віртуального, мережевого, інтерактивного міжкультурного спілкування за умови наявності певного програмного забезпечення: браузерів, месенджерів, мобільних додатків тощо.

Віртуальна масова й міжособистісна комунікація сьогодні здійснюється за допомогою електронної пошти, чатів, веб-форумів, соціальних мереж і блогів. Навіть більше, віртуальна комунікація дозволяє одночасно вести декілька непересічних між собою бесід з людьми, з якими під час живого спілкування немає можливості спілкуватися, перебуваючи в одній компанії або в одному приміщенні. Віртуальна міжкультурна комунікація не тільки урізноманітнює засоби для спілкування на індивідуальному рівні, а й надає можливість інтеграції комунікативного середовища в інтерактивному режимі. Інтернет-користувачі можуть публікувати свої дані, налагоджувати зворотний зв'язок, обговорювати та коментувати певну інформацію. Інтернет-сервіси надають майже необмежені ресурси для залучення учасників до міжкультурних контактів. Кожен учасник комунікації може не тільки отримати потрібну інформацію в межах рідної культури, а й вивчити відомості з інших культур, поступово підвищуючи ефективність міжкультурної комунікації. Масовість такого спілкування визначається поширеністю Інтернет-технологій, наявністю швидкого доступу до різних мережевих спільнот, подоланням мовних перепон за рахунок використання сторонніх сервісів або збільшення власної мовної компетенції.

Інтернет-середовище сьогодні є масовим комунікативним простором для організації міжкультурних зв'язків та підвищення загальної ефективності міжкультурної взаємодії. Проблеми масової міжкультурної комунікації в умовах цифровізації та медіатизації мають надзвичайне значення, оскільки змінюють свідомість людини. Однією з проблем міжкультурної комунікації є розуміння своєї й чужої культури, які постійно перебувають у русі, оскільки культурна діяльність не зупиняється у своєму розвитку. Для розуміння культури людині доводиться занурюватися в її ціннісний зміст і самовизначатися для себе, інтерпретувати, що практично неможливо без урахування культурологічного, соціально- психологічного, релігійного і, звичайно, лінгвістичного аспектів. Під лінгвістичним компонентом міжкультурної комунікації маємо на увазі мову як засіб освоєння іншомовної культури, що дозволяє зрозуміти спосіб життя і моделі поведінки, традиції і цінності, властиві іншому суспільству. Для успішної міжкультурної комунікації (реальної або віртуальної) учасник повинен мати міжкультурну комунікативну компетентність, під якою розуміють оволодіння основними знаннями типового представника досліджуваної лінгвокультурної спільноти, а також готовність і здатність використовувати ці знання для досягнення взаєморозуміння в ситуаціях опосередкованого та безпосереднього міжкультурного спілкування; знання мовних одиниць з національно-культурним компонентом значення, готовність і здатність адекватно їх застосовувати в ситуаціях міжкультурної комунікації.

В умовах пандемії Covid-19 міжкультурні комунікації набувають нових форм узаємодії. Багато підприємств і підприємців були змушені закритися або перейти на дистанційний режим роботи, значно знизилася кількість традиційних (офлайн) міжкультурних взаємозв'язків. Розвивати свої міжкультурні комунікації звичним способом стало неможливо. Ця ситуація змусила практикувати віддалені методи роботи. Освітні установи перейшли на дистанційне навчання. Уряди обговорюють державні питання за допомогою відеозв'язку. Лідери країн проводять зустрічі та конференції в дистанційному режимі. Віддалений метод роботи реалізується за допомогою сучасних додатків та інтернет-платформ. Загалом виклик, що виник у поточних реаліях, привів до переходу міжкультурної взаємодії на новий рівень.

Висновки

Отже, процес міжкультурної комунікації має власну специфіку. При цьому він непритаманний іншим видам спілкування, у ньому закладено значний культурно-розвивальний потенціал, який базується на розширенні знань про культурну своєрідність народів, пошуку спільних культурних елементів, готовності до розуміння, на більш довірливому ставленні до іншої культури, умінні розуміти й адекватно реагувати на почуття та емоції учасників комунікації; на правильному тлумаченні комунікативної поведінки представників іншої культури, запобіганні непорозумінню й зміні власної комунікативної поведінки в інтерактивному процесі.

У сучасних умовах міжкультурна комунікація набуває додаткового розвитку, при цьому прискорюється зрощення (уніфікація) культур, відбувається більш активна міжкультурна взаємодія представників різних країн, що мають власні мовні, культурні, соціально-психологічні, управлінські та інші традиції. Завдяки Інтернету розширюються інтерактивні форми комунікації. Взаємодія і зрощування культур, глобалізація - закономірний етап розвитку всього людства. Сучасні технології дозволяють відтворювати й тиражувати культуру в необмежених обсягах, надавати її суб'єктам обміну й комунікації в будь-яких точках планети, що, до речі, може нести певні ризики для подальшого розвитку особистості й людства.

Проблеми міжкультурної комунікації та міжкультурних суперечностей потребують постійної наукової уваги та розвитку як фундаментальних, так і прикладних основ їхнього осмислення й подолання.

Перспективами подальших наукових розвідок може бути дослідження типів і причин міжкультурних суперечностей, розроблення методологічного супроводу процесів подолання мовних конфліктів.

Література

1. Бурбело О.Р. Культурний шок-стрес акультурації. Міжнародний науковий форум: соціологія, психологія, педагогіка, менеджмент. 2010. Вип. 3. С. 100-111.

2. Головаш І.Ю., Кобяков С.В., Погодіна М.Ю. Сучасний переклад і міжкультурна комунікація. Мовознавчий вісник. 2020. Вип. 28. С. 135-142.

3. Денисова С.П., Кузьмич О.В., Ніколаєва І.А. Міжкультурна комунікація як важливий напрямок дослідження в сучасному суспільстві. Наукові записки Національного університету «Острозька академія». Серія : Філологія. 2020. Вип. 10. С. 7-9.

4. Діброва В.А. Коректне використання категорії заперечення у міжкультурній комунікації. Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти. 2020. Вип. 6. С. 207-215.

5. Множинська Р.В. Історія філософії (Антична філософія - Філософія доби Нового часу). Київ: КНУТД, 2011. 223 с.

6. Птащенко О.В., Родіонов С.О., Кущ Я.М. Вплив інформаційних технологій на процес міжкультурної комунікації в аспекті розвитку міжнародного маркетингу та глобалізаційних процесів. Вісник Київського національного університету технологій та дизайну. Серія : Економічні науки. 2018. № 4. С. 92-101.

7. Ребуха Л.З., Рудакевич О.М. Особливості міжкультурної комунікації у практиці соціальної роботи в умовах поліетнічного регіону. Науковий вісник Мукачівського державного університету. Серія: Педагогіка та психологія. 2020. Вип. 1. С. 207-210.

8. Скомаровський В.О. Історія європейської філософії: Античність, Середньовіччя, Відродження. Умань: Сочінський М.М. [вид.], 2018. 581 с.

9. Сингаївська Г.В. Арабізми у сучасній іспанській мові: історія запозичення й особливості функціонування. Мовні і концептуальні картини світу. 2013. Вип. 43(3). С. 108-115.

10. Lazar Т. Some sources of Misunderstandings in Intercultural Business Communication. International journal of Mathematical, Engineering & Management Sciences. 2017. № 2(З). Р. 91-101. URL: http://researchgate.net/publication/317999851/ (дата звернення: 01.04.2021).

11. Samvar L.A., Porter R.E., McDaniel E.R. Intercultural Communication. USA: Wadsworth Cengage learning, 2010. 518 p.

12. Trager G., Hall Е. Culture as Communication: А Model and Analysis. New York, 1954.

13. Vukia Т., Zelenik М., Welzer Т. Developing Intercultural Communication Competencies using various learning methods at а media communications study program. Inovatus Services Ltd. Vol. 4(6), Р. 1528. URL: https://ideas.repec.org/a7mgs/jibrme/v4y2019i6p15-28.html (дата звернення: 02.04.2021).

References

1. Burbelo O.R. Kulturnyi shok - stres akulturatsii. Mizhnarodnyi naukovyi forum: sotsiolohiia, psykholohiia, pedahohika, menedzhment. 2010. Vyp. 3. S. 100-111.

2. Holovash I.Yu., Kobiakov S.V., Pohodina M.Yu. Suchasnyi pereklad i mizhkulturna komunikatsiia. Movoznavchyi visnyk. 2020. Vyp. 28. S. 135-142.

3. Denysova S.P., Kuzmych O.V., Nikolaieva I.A. Mizhkulturna komunikatsiia yak vazhlyvyi napriamok doslidzhennia v suchasnomu suspilstvi. Naukovi zapysky Natsionalnoho universytetu «Ostrozka akademiia». Seriia: Filolohiia. 2020. Vyp. 10. S. 7-9.

4. Dibrova V.A. Korektne vykorystannia katehorii zaperechennia u mizhkulturnii komunikatsii. Mizhnarodni vidnosyny: teoretyko-praktychni aspekty. 2020. Vyp. 6. S. 207-215.

5. Mnozhynska R.V. Istoriia filosofii (Antychna filosofiia - Filosofiia doby Novoho chasu). Kyiv: KNUTD, 2011. 223 s.

6. Ptashchenko O.V., Rodionov S.O., Kushch Ya.M. Vplyv informatsiinykh tekhnolohii na protses mizhkulturnoi komunikatsii v aspekti rozvytku mizhnarodnoho marketynhu ta hlobalizatsiinykh protsesiv. Visnyk Kyivskoho natsionalnoho universytetu tekhnolohii ta dyzainu. Seriia: Ekonomichni nauky. 2018. № 4. S. 92-101.

7. Rebukha L.Z., Rudakevych O.M. Osoblyvosti mizhkulturnoi komunikatsii u praktytsi sotsialnoi roboty v umovakh polietnichnoho rehionu. Naukovyi visnyk Mukachivskoho derzhavnoho universytetu. Seriia: Pedahohika tapsykholohiia. 2020. Vyp. 1. S. 207-210.

8. Skomarovskyi V.O. Istoriia yevropeiskoi filosofii: Antychnist, Serednovichchia, Vidrodzhennia. Uman: Sochinskyi M.M. [vyd.], 2018. 581 s.

9. Synhaivska H.V. Arabizmy u suchasnii ispanskii movi: istoriia zapozychennia y osoblyvosti funktsionuvannia. Movni i kontseptualni kartyny svitu. 2013. Vyp. 43(3). S. 108-115. Размещено на Allbest.ru