Міждисциплінарний дискурс фактору конвергенції сучасного постмодерного світу: відображення у публічному комунікативному просторі під час війни в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

„Q„p„x„}„u„‹„u„~„Ђ „~„p http://www.allbest.ru/

Міждисциплінарний дискурс фактору конвергенції сучасного постмодерного світу: відображення у публічному комунікативному просторі під час війни в Україні

Бєльська Тетяна Валентинівна доктор наук з державного управління, професор, професор кафедри публічного управління і економіки, Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського

Лашкіна Марія Григорівна психолог-конфліктолог, кандидат наук з державного управління, доцент кафедри реклами і зв'язків з громадськістю, факультет міжнародних відносин, Національний авіаційний університет

Анотація

В статті авторами визначено, що .міждисциплінарний дискурс допомагає розкрити складність та взаємозв'язок сучасних глобальних процесів, які впливають на суспільство, політику, культуру та інші сфери життя.

Це сприяє більш глибокому розумінню постмодерної конвергенції та розвитку нових підходів і стратегій у суспільному та комунікативному просторах. Визначено, що міждисциплінарний дискурс розгляду фактору конвергентності у постмодерному світі, характеризується множинністю та непередбачуваністю суспільних практик.

Встановлено, що конвергенція притаманна всім історичним та соціальним процесам та може мати позитивні та негативні наслідки, як для окремих людей так і для суспільств в цілому. Констатовано, що архетипи не є сталими конструктами у сучасному світі.

Проаналізовано культурні та ідентичнісні аспекти військових конфліктів, враховуючи постмодерні тенденції розмиття граней та нав'язування нових норм та цінностей. Обґрунтовано, що прояви делінквентної поведінки є результатом несформованості архетипу «самості» (нім. Selbst -- «сам», власна особистість), що пригнічується наративами через інформаційний простір.

У війні Росії проти України прослідковується екзистенціальне коріння, яке впливає на хід війни і може стати перешкодою на шляху до миру. Вказано, що публічний комунікативний простір перенавантажений ідеями, думками та інформаційним шумом, він не здатен формувати та підтримувати «картини світу» у сталому стані.

Закцентовано увагу, що українське суспільство має сьогодні необмежені можливості впливу на глобальну ситуацію та, водночас, зависокі запити щодо свого місця та ролі в історії. Проаналізовано глобальні процеси, які тяжіють до конвергенції глобального та локального, і цей період в існуванні людства може бути невизначено довгим.

Ключові слова: публічне управління, конвергентність, дивергентність, делінквентна поведінка, постмодерний світ, комунікативний простір, архетип «самість», війна в Україні.

Abstract

Bielska Tetiana Valentynivna Doctor of Science in Public Administration, Professor of the Public Administration and economy, V.I. Vernadsky Taurida National University

Lashkina Mariia Hryhorivna Psychologist-conflictologist, PhD in Public Administration, Associate Professor of the Department of Advertising and Public Relations, Faculty of International Relations, National Aviation University

INTERDISCIPLINARY DISCOURSE OF THE CONVERGENCE FACTOR OF THE POSTMODERN WORLD: REFLECTION IN THE PUBLIC COMMUNICATIVE SPACE DURING THE WAR IN UKRAINE

In the article, the authors determined that interdisciplinary discourse helps to reveal the complexity and interconnection of modern global processes that affect society, politics, culture and other spheres of life. This contributes to a deeper understanding of postmodern convergence and the development of new approaches and strategies in public and communicative spheres. It was determined that the interdisciplinary discourse of the convergence factor in the postmodern world is characterized by the multiplicity and unpredictability of social practices. It has been defined that convergence is present in all historical and social processes and can have positive and negative consequences, both for individuals and for societies. It has been stated that archetypes are not stable constructs in the modern world. The cultural and identity aspects of military conflicts are analyzed, considering the postmodern tendencies of blurring the boundaries and imposing new norms and values. It is substantiated that the manifestations of delinquent behavior are the result of the lack of formation of the archetype of “Self” (German: Selbst - “Self”, own personality), which is suppressed by narratives through the information space. Russia's war against Ukraine has existential roots that affect the course of the war and can become an obstacle on the way to peace. It is indicated that the public communicative space is overloaded with ideas, opinions and information noise, it is not capable to form and maintain stable “vision of the world”. Attention is focused on the fact that Ukrainian society today has unlimited opportunities to influence the global situation and, at the same time, too high demands regarding its place and role in history. Global processes that tend to the convergence of the global and the local have been analyzed, and stated that this period in the existence of mankind may be indefinitely long.

Keywords: public administration, convergence, divergence, delinquent behavior, postmodern world, communicative space, archetype “Self”, war in Ukraine.

«Все пов'язано у світі, від найдальшої зірки у небесних просторах і до найдрібнішої крихти піску під ногою людини», - Джек Лондон «Мартін Іден»

Постановка проблеми

Основна ідея актуальності нашого дослідження відображена у цитаті Джека Лондона, яка була написана сторіччя тому, але в повній мірі її суть відображається у сучасному світі. Особливий елемент зв'язаності, який виник у суспільно-політичному глобальному просторі у зв'язку з розвитком комунікативних технологій, появою інтернету, соціальних мереж, а тепер вже і штучного інтелекту, багатопредметного дискурсу в науці, міждисциплінарного підходу до трактування і розгляду суспільно-політичних процесів, свідчить про конвергентність у використанні інструментів та методів досліджень та доводить його складність. Війна в Україні перевела оптику вузькоспеціалізованих наукових тем та досліджень в гуманітарній сфері на більш широкоформатний погляд, що дозволяє нам робити певні узагальнення на основні міжпредметних наукових підходів Української школи архетипіки, публічного управління, комунікативістики, глобалістики, соціології та конфліктології.

Аналізуються також культурні та ідентичнісні аспекти військових конфліктів, враховуючи постмодерні тенденції розмиття граней та нав'язування нових норм та цінностей. Міждисциплінарний дискурс допомагає розкрити складність та взаємозв'язок різних аспектів війни в Україні, які впливають на суспільство, політику, культуру та інші сфери життя, сприяє більш глибокому розумінню впливу постмодерної конвергенції на світові процеси та сприяє розвитку нових підходів і стратегій управління та протидії у комунікативному просторі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Враховуючи міждисциплінарний та багатопредметний ракурс дослідження, будемо використовувати компаративний аналіз наукових праць та досліджень з різних сфер наук. Підґрунтям дослідження стали філософські течії герменевтичної парадигми М. Гайдеггера, комунікативна діяльність Ю. Габермаса, соціальний конструктивізм Н. Лумана, теорія наративів М. Красворта, парадигма постмодерної плюральності Ж. Бодріяра, теорія конвергенції Б. Рассела та ін. Феномен складності трактування суспільно-політичних процесів у глобалізованому світі з філософської точки зору обґрунтував український дослідник В. Ратников. Імперські наративи та комунікативні мистецькі впливи Росії на українську дійсність досліджує український філософ В. Кебуладзе.

Міждисциплінарний погляд на проблему дає можливість спиратися на теоретичні напрацювання різних сфер знань й наукових шкіл, зокрема: аналітичну психологію К. Юнга, його наступників Марії-Луїзи фон Франц, Д. Шарпа; французьку школу соціології повсякденності Г. Лебона, Г. Тарда, Е. Дюркгейма, С. Московичі, М. Маффесолі.

Серед сучасних українських науковців відзначимо Е. Афоніна й Мартинова та їх книгу «Українське диво», роботи авторів Української школи архетипіки: О. Донченко, О. Суший та ін.; дослідників публічної сфери державного управління Р. Войтович, В. Козакова. Комунікативні аспекти масової інформації, проблеми інформаційної безпеки та статусу мас-медіа, що постійно вивчають вітчизняні фахівці В. Іванов, Н. Грицяк, Королько , Н. Костенко, О. Литвиненко, О. Некрасова, Г. Почепцов, В.Різун, Є. Цимбаленко.

Мета статті - розглянути у рамках міждисциплінарного дискурсу різні аспекти впливу постмодерної конвергенції на війну в Україні, масову делінквентну поведінку російських військових в контексті аномії суспільних норм, змін у публічному комунікативному просторі.

Виклад основного матеріалу

Міждисциплінарний науковий дискурс потребує чіткого визначення та трактування термінів, які будуть використані у дослідженні, оскільки відповідно постмодерному підходу будуть мати авторські трактування. Частково погоджуючись із визначенням постмодерну у трактуванні Ю. Габермаса, що «..постмодерн - це заперечення однорідності, одностилевості; він виник як кінець Просвітництва та роз'єднання раціоналізму із сучасністю» [1], розширюємо дискурс з митецького трактування відкидання форм та сталих визначень до соціального - втрата раціональності та комунікативного - трансформацій медійного впливу.

Є. Цимбаленко зазначає, що сучасні медіа безперервно трансформуються під впливом технологізації суспільства, глобального поширення контенту та мультимедійних інструментів формують нові проблеми існування та діяльності медійного середовища [2, С.199]. Сьогодні до медіа можемо віднести не тільки традиційні засоби масової комунікації (газети, журнали, книги, телебачення, радіо, інтернет), але і соціальні мережі, які продукують багато контенту. Також медійні впливи створює культура, що розповсюджується з шаленою швидкістю. Ці трансформації не можуть не відображатися на соцієтальному рівні, оскільки конвергентні процеси відбуваються у всіх сферах життя.

Конвергенція (від лат. convergo - зближуватися, сходитися) - процес поступового зближення товариств чи систем, протилежний процесу розбіжності - дивергенції. Цей термін вживається як в гуманітарних так і в технічних науках з різним значенням, цілком застосовним є розуміння конвергенції як зближення економічних, правових, соціальних, комунікативних та інших систем. Теорія конвергенції в політології та соціології стала популярною у 1960-х рр. на основі оптимістичних концепцій конструктивного розвитку людства після його поділу на капіталістичну та соціалістичну системи. Теоретики (яркий представник американський соціолог російського походження П. Сорокін) стверджували, що завдяки поступу науково-технічної революції неминучим є стирання економічних, соціальних, політичних та ідеологічних розбіжностей між цими системами і творення в майбутньому «змішаного суспільства», в якому будуть синтезовані кращі якості цих двох систем [3].

Р. Яремчук вважає, що «в сучасному розумінні, конвергенційні процеси як прояви внутрішньосистемної конвергенції - це взаємовплив і взаємопроникнення соціокультурних та економічних систем країн та їх регіонів в рамках міждержавних інтеграційних утворень на шляху їхнього руху до побудови постіндустріального суспільства» [4, С.92]. Він виділяє декілька ключових елементів сучасної культурної трансформації в Україні, зокрема: ідеологічна трансформація або трансформація систем цінностей, економічна трансформація культурної галузі або поступове запровадження ринкових засад та приватного підприємництва в усіх сферах, правова та адміністративна трансформація; технологічні зміни.

Виникає потреба у розгляді генезису й значного впливу конвергенції на суспільство та людину, в осмисленні наслідків такого впливу, а також у виявленні механізмів конвергенції науки, суспільства та високих технологій. Першим на явище зростаючої конвергенції в сучасному суспільстві звернув увагу вчений і дослідник Мануель Кастельс [5].

Безумовно, головною причиною конвергенції є науково-технічні зміни, зокрема збільшення швидкості передавання інформації між суб'єктами, зростаюча роль інформаційного простору, що являє собою сукупність інформації, інформаційної інфраструктури та суб'єктів, які здійснюють збір, формування, розповсюдження й використання інформації. Водночас слід зауважити, що цінність інформації залежить також від швидкості її передачі. Інструментом соціального обміну виступає комунікативна діяльність як потреба або як результат розвитку відносин.

Швидкість передачі інформації як найважливішого інструменту в комунікативній діяльності суспільства дозволяє визначити рівень життя, соціальної та політичної активності й економічного розвитку населення країни. Звернення до історичного досвіду розвитку комунікаційної діяльності та формування інформаційного простору пояснюється необхідністю дослідження процесу конвергенції суспільних відносин.

Можна виділити кілька напрямів конвергенції в епоху глобалізації:

- конвергенція між владою та суспільством як наслідок історичного розвитку;

- конвергенція культур і суспільних цінностей як результат крос- культурної взаємодії;

- конвергенція правових норм та їх уніфікація;

- конвергенція ринків;

- конвергенція наукових дисциплін і наукових технологій [6, С.127].

Війна Росії проти України зламала теорію конвергенції у трактовці батьків-засновників, відкинула Росію в розвитку на багато кроків назад, лишила можливості отримувати технології й бути частиною цивілізованого світу, в таких умовах Росія наближається до конвергенції з такими автократіями, як у Південній Кореї, Ірані або Венесуелі. Тому ми зупинимось на причинах втрати конвергентних можливостей, конвергенції культур і суспільних цінностей, розвиток дивергентних процесів між Україною та Росією, а також втрату поваги до країни-агресора з боку міжнародного співтовариства.

В рамках діяльності української школи архетипіки вже багато років розглядаються різні аспекти суспільно-політичного життя країни, соцієтальна поведінка акторів, вплив архетипів на політичний дискурс, прояви архетипів у комунікативному просторі та їх зміна під його впливом тощо. Методологія архетипіки дозволяє нам аналізувати суспільно-політичні явища з урахуванням зовнішніх й внутрішніх складових особистісної й суспільної психіки, тобто характер народів та націй, традиції й культурну різницю, що закладені в архетипах. Вплив психічного на суспільно-політичні процеси завжди був значним. Втрачаючи сенс життя від його насиченості та напруги, не розуміючи що відбувається, людина шукала шляхи у різних ідеологіях та світозаперечуючих ідеях [7, С.83].

Енциклопедія сучасної України визначає архетипи (грец. ар/ц - початок, походження; tupov - відбиток, форма, зразок) - у широкому розумінні - як наскрізні символічні структури культури, що асоціюють певний тематичний матеріал свідомого та підсвідомого функціонування людських цінностей [8]. Використовуючи таке трактування в нашому контексті, звертаємо увагу на ключове слово «цінності». Цінності формують людину, її картину світу та свідомість і суспільство, як групу особистостей, наповнену певними спільними цінностями та інтересами. Також в нашому дослідженні «архетип» не є сталою формою, оскільки вони змінюються сьогодні під впливом інформаційного поля. Пропаганда, інформаційний контент, насичений певними наративами здатні змінити та зруйнувати звичні традиційні форми й сформувати нові. Для убезпечення суспільства від такого пагубного впливу, має бути сформований та сильно розвинений центральний архетип «самість» (нім. Selbst -- «сам», власна особистість) як у окремої особистості, так і у нації, народності, суспільства загалом.

Комунікація стає основним фактором становлення Юнгіанського архетипу «самості» [7, С.97]. У родоначальника аналітичної психології К. Юнга цей архетип колективного несвідомого характеризує розвиток особистості в процесі усвідомлення індивідуалізації себе в оточуючому світі, об'єднання свідомої та несвідомої частин психіки. В ньому закладено розвиток, навчання, формування ідей, психічних станів тощо. Ми не можемо сьогодні говорити про розвиток особистості у відриві від накопиченого людством знання, символів, традицій, думок, ідей, ритуалів вербальних й невербальних комунікативних проявів, цінностей [9, С.317-318].

Архетип «самість» - центр індивідуального несвідомого, досягнення внутрішньої гармонії, благості, це «Бог в нас», усвідомлення себе, як всемогутньої істоти. У «самості» є всі протилежності життя: чоловіче - жіноче, добро - зло, розум - тупість, радість - туга, красота - юродство та інш. Він об'єднує свідоме й несвідоме, доводить його до цілісності й описує саму особистість. Це структурований образ психіки, гармонія, душевна рівновага і головна мета для цивілізованої людини [10, С.169].

Становлення «самості» важкий і довгий процес, як не кожна особистість доходить до її реалізації, так і не кожна нація знаходить в себе ці ознаки. «Самість» формується під впливом інших структур, зокрема архетипу «тіні» - низьких, грубих бажань та пристрастей. Для України, що опинилися в ситуації становлення нової цивілізаційної форми свого існування, роль «тіні», на думку українського філософа В. Кебуладзе грає Росія, яка сама не є повною мірою цивілізацією - як її розуміємо в європейському контексті, а тільки грає роль «тіні». Водночас, «тінь позбавлена сили, вона здатна лише на насильство, яке врешті-решт позбавить сили й того, хто застосовує насильство» [11, С.106].

Прояви насильства, які ми бачимо під час війни Росії проти України вразили світ багатьма прикладами жорсткості, характерними для делінкветної поведінки. Глобальність медійного простору швидко розносила кадри з безглуздим мародерством, тортурами та знущаннями над українцями в Бучі, Ізюмі, Ірпені та інших містах України. Український фахівець з соціальних комунікацій О. Кошак так описує цю ситуацію: «Вже після звільнення міста Ірпінь міський голова Олександр Маркушин оприлюднив жахливі факти звірства російської мерзоти. Після тривалого ґвалтування і вбивства жінок, бузувіри-рашисти намагались приховати сліди своїх злочинів - спалити понівечені тіла, а потім ще й давили, чавили їх гусеницями танків. Це - жахливий, дикий геноцид. Навіть німецькі фашисти до такого звірства не додумались. Після звільнення міста волонтерам довелось відшкрібати лопатами від асфальту рештки розчавлених людей. Глава МЗС РФ Сергій Лавров знизує плечима і говорить: «Це не ми. Доведіть». Такі фантастично брутальний цинізм, лицемірство та неприхована брехня зведені у ранг державної політики. А господар кремля бубонить: «Цілі «спецоперації» «благородні». На Київщині народилась трагічна крилата фраза - «буряти - Бучі кати»» [12, С.84-85].

Публічний комунікативний простір був насичений коментарями високопосадовців різних країн, що призвело до об'єднання сил і ресурсів на підтримку України. Треба зауважити, що можливість швидкого розповсюдження жахіть війни, продемонструвало не тільки делінквентну поведінку росіян, але й показало несформованість «самості» цілої нації. Психологи однозначно сходяться на думці, що делінквентна поведінка формується вихованням, умовами соціального оточення та традиціями. Можемо стверджувати, що це стало можливим під впливом пропаганди війни, що ллється з каналів комунікації у РФ, проявлена у пропагуванні невиправданої величі держави, приєднання до подвигів минулих поколінь, погрозами застосування ядерної зброї, імперськими амбіціями, тавруванням українців стереотипними визначеннями тощо. Безумовно це впливає на населення і переводить протистояння в екзистенціальну площину, що утруднює можливість урегульованості конфлікту дипломатичними методами. Дивергентність проявляється у різному трактуванні історії сторонами, культурному протистоянні, що виражається у несприйнятті не тільки російської мови та літератури, а й всього, що в той чи інший спосіб пов'язано з Росією.

Рис. 1. Розподіл відповідей на запитання: «На тлі бойових дій відбуваються переговори про припинення війни між Росією та Україною. У зв'язку з цим, які кроки української влади Ви особисто підтримали б в обмін на згоду Росії припинити агресію проти України?» (за результатами дослідження «Як війна впливає на думку українців про друзів, ворогів та стратегічні цілі держави», травень 2022 р. [13]).

Порівняно з груднем 2021 року, у травні 2022 року, на 14% зросла підтримка повної заборони російських артистів та фільмів в Україні. Зараз такі кроки держави схвалює 71% опитаних. Водночас до 8% знизилася частка населення, що вважає заборону російських артистів та фільмів помилковим кроком та обмеженням прав громадян. Від респондентів з Кіровоградської (12%), Львівської (12%) та Черкаської (23%) областей, теза про обмеження прав як унаслідок заборони діяльності російських артистів в України, звучить частіше порівняно з іншими [13].

Частково це наслідок травми, нанесеною війною, але це і наслідок комунікативного впливу медійного середовища, в якому фейків та неправдивої інформації у формі різних типів маніпуляцій стало набагато більше, ніж правдивої та перевіреної інформації. Часто неправдиву інформацію розповсюджують політики та посадовці, поспішаючи стати ексклюзивними ньзмейкерами. Під впливом інформаційного поля дивергентні процеси Україна-Росія ще більше посилюються, що формує глибинну травму, яка часто руйнує сучасність змішаних родин та передається поколінням.

Водночас відбувається конвергенція із культурою та інформаційним полем країн Європи. Конвергенція в роботі медіа проявляється у можливості використовувати різні технологічні пристрої та майданчики для передачі інформації. Як ми зазначали вище, медійним простором насичені всі комунікативні засоби. Людство практично перемістилося у віртуальну реальність, коли змінити відношення до події, яку ти ніколи не бачив, можна просто дивлячись про неї новини, або пости у соціальних мережах. Для сформованої «самості» з певним моральним імперативом та набором цінностей така ситуація є привабливою, оскільки дає можливість подивитися на різнобарвність світу, познайомитися з новими підходами, традиціями, людьми тощо. Водночас, несформована «самість» втрачає свою ідентичність, намагається вчепитися за сталі, впровадженні та закарбовані в її житті практики, традиції, цінності.

Нідерландський соціолог Г. Ховстеде (Geert Hofstede), порівнюючи поведінку організацію інститутів, цінності та культуру в різних країнах згрупував типологію культурних вимірів по 4 шкалам: дистанція до влади низька/висока; індивідуалізм/колективізм; фемінізм/маскулінність; ставлення до невизначеності [14]. Аналіз цих категорій не є предметом нашого дослідження, але маємо висунути гіпотезу, що страх перед новим, майбутнім, високий рівень невизначеності («як було добре в СРСР, давайте його повертати»), висока дистанція до влади («президент знає, що робить»), небажання брати на себе відповідальність за свої дії («я не цікавлюсь політикою»), агресивність та превалювання маскулінної філософії в культурі (військові, працівники ФСБ, слідчі, міліція - герої серіалів у РФ) характеризує країни з несформованим образом власного «Я».

Для України характерний високий рівень індивідуалізму, що констатують дослідження моніторингу соцієтальних змін, які проводяться Українською школою архетипіки під керівництвом професора Е. Афоніна. Впродовж 20 років зросли показники по шкалі екстраверсійності (від 19,3 до 31,5), раціональності (від 26,4 до 36,1), інтенціональності (від 17,4 до 45,3) [15]. Показники по шкалі індивідуалізму по Україні також з кожним роком зростають, водночас для Росії і Білорусі, які також проходять у дослідженні

(до 2014 року) такого зростання не видно.

Україна демонструє прояви самостійності та відповідальності. Ми це можемо побачити на міжнародній арені, спостерігаючи за поведінкою керівництва країни та української дипломатії під час війни, згуртованості для допомоги армії та волонтерської діяльності. Можемо констатувати, що Україні вдалося консолідувати міжнародну підтримку, переконати багато держав визнати Росію країною-агресором (122 країни, в тому числі Китай, ООН проголосували за таку резолюцію). Європейські країни нагородили Президента України престижною премією імені Карла Великого за внесок у об'єднання Європи. Всі світові медіа процитували слова Канцлера Німеччини на врученні премії: «Якщо Володимир путін вірив, що може застосувати силу, щоб відвернути українську націю від її шляху до Європи, то він - з усіма своїми танками, безпілотниками та ракетними установками - зробив лише протилежне» (у цитаті збережена орфографія видання [16]).

Водночас, не дивлячись на високий рівень індивідуалізму і звичний спосіб життя «за своїми правилами та рухатись особливим шляхом», українці демонструють неабияку єдність у підтримці військових, небажанні йти на поступки ворогу, у підтримці керівництва держави. Ціннісний вибір українців також змінився, порівняно з 2017 роком, у 2022 році - 79,4% підтримує приєднання до Європейського союзу та 49% приєднання до НАТО. Ідею «позаблокового статусу», яка домінувала раніше підтримали всього 8,5% [17]. Звісно ці показники різняться по регіонам, на Півдні і Сході цей відсоток не набагато вище, але в цьому є різнобарвність, що притаманна українському соціуму, та яка не заважає співіснувати у спільній культурі та підтримувати спільні цінності. І це ще один рівень прояву конвергенції. Відмінності відображаються також у прагненні не просто вступу до

Європейського союзу, але й змін у проведенні реформ. Понад 60% опитаних в кінці 2022 року заявили, що влада має проводити реформи відповідно до вимог Євросоюзу [18]. Такий підхід проявився вперше за багато років, раніше вимагали реформ тільки міжнародні організації, донори та громадські активісти (див. рис.2).

Рис. 2. Розподіл відповідей на запитання: «На Вашу думку, чи повинна влада робити все, що вимагають європейські інституції, для прискорення вступу України до Європейського Союзу? %» (зарезультатами дослідження, яке провели у грудні 2022 фонд «Демініціативи» та соціологічна служба Центру Разумкова у співпраці з «Європейською правдою» [18]).

Регіональні відмінності характерні не тільки для відповідей у соціологічних опитуваннях, але і у культурних відмінностях, у значенні культури, як колективного програмування свідомості, яке відрізняє людей одного від іншого. Комунікативний простір дає нам багатий матеріал для аналізу, коли читаємо та дивимось інформаційні ресурси з різних регіонів, особливо це характерно для інформаційних пузирів у соціальних мережах. Сьогодні всі медіа мають свої сторінки у соціальних мережах та месенджерах, де відкривають коментарі для підписників. Аналіз цього поля коментаторів є досить цікавим для дослідження та виведення тенденцій, де формуються нові можливі лінії конфліктності у середині українського суспільства після завершення гарячої фази війни.

Нові інформаційні технології створюють нові можливості й розширюють ступінь свободи кожної людини. Віртуальна комунікація, з одного боку, нівелює проблему нерівноправності, що існує в масовій комунікації між елітою та масою, бо у віртуальній комунікації всі є рівноправними. Зникла просторова дистанція. Отже, віртуальну масову комунікацію слід розглядати як інформаційний період розвитку комунікації та комунікативної конвергенції. Кожна людина із власної волі стає учасником розмови й ніби очолює групу, яка саморегулюється за рахунок учасників, що робить її відносно самодостатньою, тому за умови віртуальної комунікації більш розтягується у часі і помітний процес заворушення настроїв і дозрівання ідей [19, С.20-21].

З іншого боку, залишається різниця у доступі громадян до соціальних, економічних, освітніх, культурних, інформаційних послуг. Подібні розбіжності можуть стимулювати різні інформаційні небезпеки, починаючи від хакерських атак на приватні сайти й закінчуючи викраденням або оприлюдненням стратегічно важливих відомостей національного характеру [20, С.5]. Наприклад, документи Пентагона, які були оприлюднені журналістами на початку весни, безумовно вплинули на хід воєнних дій.

За сучасних умов глобалізації інформаційних систем без підключення до світового інформаційного простору країну очікує економічне руйнування. Одночасно існує проблема «інформаційних перевантажень» і навіть «інформаційного шоку». «Інформаційні перевантаження» - пов'язані з гігантською кількістю інформації. Новинна залежність в умовах війни може викликати стреси, спричинені нервовим перевантаженням. Сьогодні українське суспільство знаходиться у патопсихологічному стані, який почався з моменту першої агресії Росії у 2014, серйозними викликами пандемії COVID-2019, а потім війною.

Які проблеми суспільно-політичного характеру виникнуть на цьому тлі в українському суспільстві, як вони відобразяться на геополітичних аспектах життя, що стане або не стане тригером майбутніх конфліктів, чи переростуть вони у громадянське протистояння, чи залишаться на рівні інтелектуального дискурсу, визначити важко і це може бути предметом окремих досліджень.

Висновки

Міждисциплінарний дискурс фактору конвергентності у постмодерному світі дає підстави зробити наступні висновки:

- інтелектуальні наукові роздуми та дослідження не є рекомендаціями до вирішення тих чи інших проблем, а напрямком спостереження й означення проблемних зон;

- постмодерний світ поступово переходить у метамодерн (з грецької: цєта - згодом, після + англ: modern - сучасний), де всі протилежності та коливання є ознакою пошуку істини та відображенням сучасного стану речей, який можна розглядати як на прикладі суспільств, так і на прикладах окремої людини;

- конвергенція притаманна всім історичним та соціальним процесам, оскільки продиктована сучасним інформаційним світом, може мати позитивні та негативні наслідки, як для окремих людей так і для суспільств в цілому;

- архетипи не є сталими конструктами у сучасному світі, бо знаходяться під впливом комунікативних важелів - пропаганди, фейків, конвергенції в інформаційному просторі;

- прояви невиправданої агресії делінквентної поведінки російських військових на території України є результатом несформованої «самості», що пригнічена недоречними великодержавними наративами, продукованими багато років через інформаційний простір;

- у війні Росії проти України прослідковується екзистенціальне коріння, яке впливає на хід війни і може стати перешкодою на шляху до миру;

- публічний комунікативний простір перенавантажений ідеями, думками та інформаційним шумом, він не здатен сформувати та підтримати картини світу у сталому стані, тож коливання та пошук опори продовжується у всіх суспільствах та країнах;

- українське суспільство має сьогодні необмежені можливості впливу на глобальну ситуацію та, водночас, зависокі запити щодо свого місця та ролі в історії;

- під впливом патопсихологічного стану після завершення «гарячої фази» війни можуть виникнути різні точки напруження та конфронтації, в тому числі і такі, що будуть продиктовані трайбалізмом (термін М. Мафесолі) регіонів, українського суспільства;

- глобальні процеси тяжіють до конвергенції глобального та локального, і цей період в існуванні людства може бути невизначено довгим, його кінець непередбачуваний.

Рефлексії над феноменом складності вказують на зв'язок з проблематикою невизначеності, а це веде до формування сучасної картини світу, яка характеризується початковою нестійкістю, неврівноваженістю онтологічних структур, їх хаосогенністю та стохастичністю, а також обґрунтовує необхідність нелінійного мислення [21].

Відслідковувати та аналізувати ці процеси науковцям необхідно і важливо, щоб своєчасно діагностувати ситуацію та відзначити тенденції просування.

Література

міждисциплінарний дискурс постмодерний війна

1. Постмодерна епоха: дефініція та парадокси ідентифікації. Український посмодернізм. URL: https://bit.ly/3otKp0R (дата звернення 20.05.2023).

2. Цимбаленко Є. Проблематика трансформацій у медіакомунікаціях. Наукові записки інституту журналістики. Том 57. 2014 . С. 199-202.

3. Конвергентна теорія. Енциклопедія сучасної України. URL: https://esu.com.ua/article- 4660 (дата звернення 20.05.2023).

4. Яремчук Р. Вплив конвергенційних процесів на розвиток соціокультурного середовища в Україні. Соціогуманітарні проблеми людини. 2008. № 3. С. 91-96. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/spl_2008_3_13. (дата звернення 21.05.2023).

5. Кастельс М. Информационные технологии, глобализация и социальное развитие; [пер. з англ. Т. Мосенцевой (по тексту : Manuel Castells. Information Technology, Globalization and Social Development). UNRISD Discussion Paper. 1999. № 114].

6. Бєльська Т. В. Державна політика та державне управління в умовах впливу глобального громадянського суспільства : дис. ... д-ра наук з держ. упр. : 25.00.01; Дніпропетров. регіон. ін-т держ. упр., Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. Дніпро, 2017. 402 с.

7. Юнг Карл Густав, фон Франц М.-Л., Хендерсон Дж. Л., Якоби И., Яффе А. Человек и его символы [пер. с англ. из-во «Серебряные нити» ; под общ. редакцией С.Н.Сидоренко]. М.: Серебряные нити, 1997. 368 с.

8. Архетипи. Енциклопедія сучасної України. URL: https://esu.com.ua/article-44787 (дата звернення 20.05.2023).

9. Lashkina M.H. Public Relations for government power: practices, trends, features of application in the information world. Contemparary International Relations: Topical Highlights of Theory and Practice - 2023: the Monograph / Edited by Yu. Voloshyn, N. Vasylyshyna. Warsaw: RS Global Sp. z O.O., 2023. С. 313-324 DOI: 10.31435/rsglobal/054

10. Lashkina M. Communicative component of conflict in the modern world: the birth of the archetype of the selfness. Public management : collection. № 3 (8). June 2017 (Special edition). Kyiv : ДП “Видавничий дім “Персонал”, 2017. С. 167-178.

11. Кебуладзе В. Інтелектуали contra інтелігенція. Філософська думка. 2014, №2. С. 104-110.

12. Кошак О.М. Обійми смерті “ру//ького міра” - публіцистичні роздуми. Матеріали другого науково-методологічного семінару «Права людини: відображення у медіапросторі» 27 лютого 2023 року. С. 83-87. URL: https://bit.ly/3BHwHe1 (дата звернення 20.05.2023).

13. Дослідження «Як війна впливає на думку українців про друзів, ворогів та стратегічні цілі держави». Сайт Фонду Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва. URL: https://bit.ly/3WpnEI4 (дата звернення 20.05.2023).

14. Hofstede, G. (2001), Culture's Consequences: Comparing Values, Behaviors, Institutions, and Organizations Across Nations, 2nd ed. Sage, Thousand Oaks, CA.

15. Афонін Е., Мартинов А. Українське диво: від депресії до соціального оптимізму. Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2019. 296 c. (Серія «Відкрита дослідницька концепція». Вип. № 18)

16. Маркіян Климковецький (2023). Зеленському вручили премію Карла Великого в німецькому Аахене. Громадське Телебачення. URL: https://bit.ly/3OslVj9 (дата звернення 20.05.202з).

17.Опитування: як війна змінила цивілізаційний вибір українців. Європейська правда. URL: https://www.eurointegration.com.ua/news/2022/12/30/7153371/ (дата звернення 21.05.2023).

18. Бурковський П., Сидоренко С. Південь та схід повірили в НАТО та вимагають реформ: що думають регіони про майбутнє України. URL: https://www.eurointegration.com.ua/ articles/2022/12/30/7153365/ (дата звернення 21.05.2023).

19. Різун В. В. Теорія масової комунікації. Київ : Видавничий центр “Просвіта”, 2008. 260 с.

20. Городенко Л. Глобальність: ознака мережевої комунікації. Держава та регіони. Сер. Соц. комунікації. 2011. Вип. 3. С. 4-8.

21. Ратников В. Феномен сложности как предмет философско-методологического осмысления (о сложности нанотехнологий). Філософські науки: Збірник наукових праць. Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2009. С. 3-11. URL: https://library.sspu.edu.ua/wp- content/uploads/2018/04/14-5.pdf (дата звернення 21.05.2023).

References

1. Postmoderna epokha: definitsiya ta paradoksy identyfikatsiyi. Ukrayins'kyy posmodernizm [The postmodern era: definition and paradoxes of identification. Ukrainian postmodernism]. Matrix-divergent. Retrieved from: https://bit.ly/3otKp0R [in Ukrainian].

2. Tsymbalenko E. (2014). Problematyka transformatsiy u mediakomunikatsiyakh. [Problems of transformations in media communications]. Naukovi zapysky instytutu zhurnalistyky - Scientific notes of the Institute of Journalism, 57, 199-202 [in Ukrainian].

3. Konverhentna teoriya. Entsyklopediya suchasnoyi Ukrayiny. [Convergent theory. Encyclopedia of modern Ukraine]. https://esu.com.ua/article-46603. Retrieved from: https://esu.com.ua/article-46603 [in Ukrainian].

4. Yaremchuk R. (2008). Vplyv konverhentsiynykh protsesiv na rozvytok sotsiokul'turnoho seredovyshcha v Ukrayini. [The influence of convergence processes on the development of the socio-cultural environment in Ukraine]. Sotsiohumanitarni problemy lyudyny. - Sociohumanitarian problems of man, 3, 91-96. http://nbuv.gov.ua/UJRN/spl 2008 3 13 [in Ukrainian].

5. Manuel Castells (1999). Information Technology, Globalization and Social Development. UNRISD Discussion Paper, 114.

6. Bielska T. V. (2017). Derzhavna polityka ta derzhavne upravlinnya v umovakh vplyvu hlobal'noho hromadyans'koho suspil'stva [Public policy and public administration under the influence of global civil society]. Doctor's thesis. Dnipro [in Ukrainian].

7. Yung K.G., fon Frants M.-L., Khenderson Dzh. L., Yakobi I., Yaffe A. (1996). Chelovek i yego simvoly. M.: Se-rebryanyye niti.

8. Arkhetypy. Entsyklopediya suchasnoyi Ukrayiny. [Archetypes. Encyclopedia of modern Ukraine]. URL: https://esu.com.ua/article-44787. Retrieved from: https://esu.com.ua/article- 44787 [in Ukrainian].

9. Lashkina M.H. (2023). Public Relations for government power: practices, trends, features of application in the information world. Contemparary International Relations: Topical Highlights of Theory and Practice - 2023. Р. 313-324. DOI: 10.31435/rsglobal/054 [in Poland].

10. Lashkina M. (2017). Communicative component of conflict in the modern world: the birth of the archetype of the selfness. Public management: collection, 3 (8), 167-178 [in Ukrainian].

11. Kebuladze V. (2014). Intelektualy contra intelihentsiya. [Intellectuals contra intelligentsia]. Filosofs'ka dumka - Philosophical thought, 2, 104-110 [in Ukrainian].

12. Koshak O.M. (2023). Obiymy smerti “ruzz'koho mira” - publitsystychni rozdumy. [The death embraces of the "peace of Ruzh" - journalistic reflections]. Materialy druhoho naukovo-metodolohichnoho seminaru «Prava lyudyny: vidobrazhennya u mediaprostori» 27 lyutoho 2023 roku. - Materials of the second scientific and methodological seminar "Human rights: reflection in the media space" on February 27, (рр. 83-87). Retrieved from https://bit.ly/3BHwHe1 [in Ukrainian].

13. Doslidzhennya «Yak viyna vplyvaye na dumku ukrayintsiv pro druziv, vorohiv ta stratehichni tsili derzhavy» [Research "How the war affects the opinion of Ukrainians about friends, enemies and strategic goals of the state"]. Sayt Fondu Demokratychni initsiatyvy imeni Il'ka Kucheriva - Website of the Democratic Initiatives Foundation named after Ilko Kucheriv. Retrieved from https://bit.ly/3WpnEI4 [in Ukrainian].

14. Hofstede, G. (2001), Culture's Consequences: Comparing Values, Behaviors, Institutions, and Organizations Across Nations, 2nd ed. Sage, Thousand Oaks, CA.

15. Afonin E., Martynov A. (2019). Ukrayins'ke dyvo: vid depresiyi do sotsial'noho optymizmu [Ukrainian miracle: from depression to social optimism]. Kyiv: Kyiv-Mohyla Academy Publishing House [in Ukrainian].

16. Markiyan Klymkovetskyi. (2023). Zelens'komu vruchyly premiyu Karla Velykoho v nimets'komu Aakhene. [Zelensky was awarded the Charlemagne Prize in Aachen, Germany]. Hromads'ke Telebachennya - Public TV. Retrieved from https://bit.ly/3OslVj9 [in Ukrainian].

17. Opytuvannya: yak viyna zminyla tsyvilizatsiynyy vybir ukrayintsiv. [Survey: how the war changed the civilizational choice of Ukrainians] (2022). Yevropeys'ka pravda. - European truth. Retrieved from https://www.eurointegration.com.ua/news/2022/12/30/7153371/

18. Burkovskiy P., Sydorenko S. (2022). The South and the East believed in NATO and demanded reforms: what do the regions think about the future of Ukraine. Yevropeys'ka pravda. - European truth. Retrieved from https://www.eurointegration.com.ua/articles/2022/12/30/7153365/

19. Rizun V. V. (2008). Teoriya masovoyi komunikatsiyi [Theory of mass communication]. Kyiv: "Prosvita" publishing house.

20. Horodenko L. (2011). Hlobal'nist': oznaka merezhevoyi komunikatsiyi. [Globality: a sign of network communication]. Derzhava ta rehiony. Ser. Sots. komunikatsiyi. - State and regions. Ser. Soc. Communication, 3, 4-8.

21. Ratnikov V. (2009). Fenomen slozhnosty kak predmet fylosofsko-metodolohycheskoho osmyslenyya (o slozhnosty nanotekhnolohyy) [The phenomenon of complexity as a subject of philosophical and methodological reflection (on the complexity of nanotechnology)]. Filosofs'ki nauky: Zbirnyk naukovykh prats'. - Philosophical sciences: Collection of scientific works, 3-11. Retrieved from https://library.sspu.edu.ua/wp-content/uploads/2018/04/14-5.pdf

Размещено на Allbest.ru