Коучинг в діяльності інформаційно-комунікативних підрозділів органів публічної влади в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Навчально-науковий інститут публічного управління та державної служби Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Коучинг в діяльності інформаційно-комунікативних підрозділів органів публічної влади в Україні

Таргоній Анна Володимирівна

аспірантка кафедри державного управління



Анотація

коучинг публічний влада інформаційно-комунікативний

У статті обґрунтовано використання коучингу в діяльності інформаційно-комунікативних підрозділів органів публічної влади. Наголошено, що коучинг є комунікативною технологією, яка здатна допомогти публічним управлінцям будувати свою комунікацію з громадськістю таким чином, щоб підвищити рівень довіри населення до владних структур та ефективно виконувати поставлені перед ними завдання.

Проаналізовано різні підходи до поняття діяльності інформаційно-комунікативних підрозділів органів публічної влади в Україні. Запропоновано власне визначення діяльності інформаційно-комунікативних підрозділів органів публічної влади під яким варто розуміти сукупність певних дій, що полягають у формуванні та реалізації тих чи інших управлінських рішень з урахуванням думки громадськості на основі використання інформаційно-комунікативних технологій та інструментів.

Розглянуто різні трактування поняття коучингу вітчизняними та зарубіжними дослідниками. Зазначено, що коучинг є двостороннім партнерським процесом, у якому людина розвиває свої вміння та досягає поставлених цілей за допомогою співпраці з коучем, цілеспрямованих активних дій та регулярного зворотнього зв'язку.

Обґрунтовано, що державне управління не може існувати без комунікації, як форми взаємодії різноманітних суб'єктів і об'єктів управління. У зв'язку з тим, що технологія коучингу передбачає здійснення певного впливу на поведінку іншої людини, окреслено розуміння «соціальних комунікацій». Зазначено, що комунікація забезпечує соціальну взаємодію між індивідами, яка проявляється в обміні інформацією на всіх рівнях соціальних відносин.

Визначено позитивні аспекти застосування коучингу в діяльності інформаційно-комунікативних підрозділів органів публічної влади в процесі налагодження ефективної комунікації, а саме: розвиток лідерських навичок, поліпшення комунікаційних навичок, розширення кругозору та розвиток емпатії, саморозвиток та зниження стресу.

Ключові слова: коучинг, комунікація, поліція, інформаційно-комунікативні підрозділи, превентивна та антикризова комунікація, державне управління, соціальна комунікація, комунікативні компетентності.



Tarhonii Anna Volodymyrivna Postgraduate student of the Department of Public Administration, Educational and Scientific Institute of Public Administration and Civil Service of Taras Shevchenko National University of Kyiv

Coaching in the activities of informative and communication departments of public authorities in ukraine

Abstract

The article substantiates the use of coaching in the activities of information and communication units of public authorities. It is emphasized that coaching is a communication technology that can help public managers to build their communication with the public in such a way as to increase the level of trust of the population in the power structures and to effectively perform the tasks assigned to them.

Different approaches to the concept of activity of information and communication units of public authorities in Ukraine are analyzed. A specific definition of the activity of information and communication units of public authorities is proposed, which should be understood as a set of certain actions consisting in the formation and implementation of certain management decisions taking into account the opinion of the public based on the use of information and communication technologies and tools.

Various interpretations of the concept of coaching by domestic and foreign researchers are considered. It is noted that coaching is a two-way partnership process in which a person develops his skills and achieves his goals through cooperation with a coach, purposeful active actions and regular feedback.

It is justified that public administration cannot exist without communication, as a form of interaction of various subjects and objects of administration. In connection with the fact that the coaching technology involves exerting a certain influence on the behavior of another person, the understanding of "social communications" is outlined. It is noted that communication provides social interaction between individuals, which is manifested in the exchange of information at all levels of social relations.

The positive aspects of the use of coaching in the activities of information and communication units of public authorities in the process of establishing effective communication are identified, namely: development of leadership skills, improvement of communication skills, broadening of horizons and development of empathy, self-development and stress reduction.

Keywords: coaching, communication, police, informative and communication departments, preventive and anti-crisis communication, public administration, social communication, communicative competences.



Постановка проблеми

Під час війни діяльність інформаційно-комунікативних підрозділів органів публічної влади значно ускладнилася, втім для згуртування нації правильна комунікація відіграє дуже важливу роль. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування повинні плідно працювати і розвиватися спільно з громадянським суспільством і задля нього. Про необхідність побудови конструктивного діалогу між органами публічної влади та громадськістю заявлено в Указі Президента України № 722/2019 “Про цілі сталого розвитку України на період до 2030 року”, де однією з таких цілей визначено сприяння побудові миролюбного й відкритого суспільства, а також створення ефективних, підзвітних та заснованих на широкій участі інституцій на всіх рівнях [1].

В теперішніх умовах побудова правильної комунікації органів публічної влади з громадянами та суспільством всередині країни є досить складним завданням. Для того аби комунікаційна стратегія була вдалою та ефективною, працівники інформаційно-комунікативних підрозділів повинні використовувати такі комунікативні технології та інструменти, які здатні забезпечити досягнення поставлених завдань. На сьогодні є надзвичайно велика зацікавленість державних комунікаційників у тому, як потрібно спілкуватися з громадянським суспільством та засобами масової інформації, як систематизувати та покращити таку діяльність. Тому зважаючи на сучасні реалії потрібно шукати нові комунікативні технології, які б забезпечили формування ефективної моделі взаємодії органів публічної влади з громадськістю. На нашу думку, налагодженню партнерської взаємодії та побудові ефективної комунікації може сприяти коучинг.



Аналіз останніх досліджень і публікацій

Питанням дослідження інформаційної політики та інформаційно-комунікативної діяльності органів публічної влади присвячені наукові праці Арістової І., Бебика В., Безверхнюк Т., Берегової О., Бронікової С., Головатого М., Дзюндзюк В., Дрешпака В., Дуди А., Єрмоленка А., Ібрагімової І., Канченко А., Карпенка О., Конецької В., Куйбіди В., Ліпенцева А., Мельник А., Почепцова Г., Рубцова В., Слісаренка І., Степанова В., Терещенко Д., Шемшученка Ю., Шпиги П. та інших.

В роботах Г. Почепцова, К. Ващенка, Т. Гончарова детально проаналізовано теоретичні основи змісту комунікативної компетентності державних службовців, а В. Волик, А. Омельчук, Т. Федорів, С. Яценко та інші розглядали окремі аспекти підвищення комунікативної компетентності державних службовців. Ступінь висвітлення технології коучингу знайшов своє відображення у працях Бронікової С., Гурієвської В., Ковалевської Т., Цивінської А., Нежинської О., Тименко В. та інших.

Такі зарубіжні дослідники як Д. Уітмор, Т. Леонард, Е. Грант, М. Дауні, Д. Берк, Р. Ділтс, М. Аткінсон, Г. Коллінз, С. Канніо, Л. Уітворт, Г. Кімсі-Хаус, Ф. Сендал та інші у своїх дослідженнях багато уваги приділяли вивченню коучингу та його інструментам.

Вважаємо, що застосування коучингу в діяльності інформаційно-комунікативних підрозділів органів публічної влади в України на сьогодні залишається недостатньо вивченим, оскільки більшість існуючих наукових розробок не висвітлює питання їх комплексної взаємодії.

Мета статті - проаналізувати поняття діяльності інформаційно-комунікативних підрозділів органів публічної влади в Україні та поняття коучингу, а також дослідити можливості їх взаємодії.



Виклад основного матеріалу

Інформаційна відкритість органів публічної влади є однією з передумов сталого, демократичного розвитку суспільства. Ефективна комунікація з громадськістю виступає головною запорукою дієвої співпраці та підвищення рівня довіри до владних структур. Такий підхід використовують провідні європейські країни, адже інформаційно-комунікативна діяльність підрозділів органів публічної влади дає змогу пояснити суспільству поточну ситуацію, обґрунтувати необхідність прийняття рішень з тих чи інших питань, а також спрогнозувати майбутній план дій, активно залучаючи до цього процесу представників громадянського суспільства. Більше того, діяльність інформаційно-комунікативних підрозділів органів публічної влади є невід'ємною частиною державного управління в Україні.

Можливість створення інформаційно-комунікативних підрозділів в системі органів державної влади та органів місцевого самоврядування передбачена в Законі України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації”. Стаття 1 цього Закону визначає інформаційні служби органів державної влади та органів місцевого самоврядування як структурні підрозділи цих органів, що виконують інформаційно-аналітичні функції та забезпечують зв'язки із засобами масової інформації, громадськістю, а відповідно до статті 6 Закону інформаційні служби (інформаційні управління, інформаційно-аналітичні підрозділи, прес-служби, прес-центри, управління і центри громадських зв'язків, прес-бюро, прес-секретарі та прес-аташе з відповідним апаратом) органів державної влади та органів місцевого самоврядування мають своїм завданням збір, аналіз, обробку та оперативне надання інформації про діяльність органів публічної влади [2].

Аналізуючи норми головного закону Конституції України [3], можна дійти висновку, що органи публічної влади підзвітні суспільству, тому комунікація з громадськістю є не бажанням, а обов'язком владних структур. Вони повинні інформувати та роз'яснювати громадянам свої рішення, відповідати перед людьми за свою діяльність. Виходячи з такої позиції, доцільно розцінювати весь процес державного управління, як прийняття та подальшу реалізацію владно-управлінських рішень, які базуються на ефективному використанні відповідних комунікативних інструментів.

Як бачимо, на законодавчому рівні питання діяльності інформаційно-комунікативних підрозділів органів державної влади та органів місцевого самоврядування знаходить своє регулювання. Щодо наукового поля, то на сьогоднішній день відсутнє єдине, чітке і змістовне визначення поняття діяльності інформаційно-комунікативних підрозділів органів публічної влади. Неоднозначність тлумачення того чи іншого терміну має своїм наслідком ускладнення роботи та неефективне виконання поставлених завдань через відсутність однакового розуміння.

На думку В. Варенко [4, с. 27], роботу інформаційно-комунікативних підрозділів слід розцінювати як діяльність щодо забезпечення інформаційних та комунікаційних потреб урядових відомств, політичних, громадських, бізнесових, а також постійно діючих міжнародних організацій.

О. Карпенко та А. Дуда [5, с. 137] пропонують розглядати діяльність інформаційно-комунікативних підрозділів, як особливий вид управлінської діяльності, зосереджуючи увагу на аналітичній (інформаційно-аналітичній) складовій їхнього функціонування.

На думку А. Канченко [6, с. 135], поєднуючи історичний та теоретико-методологічний аналіз, залежно від виду діяльності підрозділів органів публічної влади, які здійснюють інформаційно-комунікативну діяльність, їх варто поділяти на:

відділ зв'язків з громадськістю, основним завданням якого є формування інформаційної політики, здійснення стратегічних комунікацій з громадськістю, зокрема і через засоби масової інформації;

прес-службу, яка повинна забезпечувати оперативне інформування громадськості;

прес-секретаря або речника, який є представником того чи іншого органу публічної влади та виражає його погляди, інтереси.

Окрему увагу хочемо приділити діяльності інформаційно-комунікативних підрозділів Національної поліції України, які мають своїм основним завданням організацію взаємодії правоохоронних органів із засобами масової інформації та громадськістю з метою інформування населення про результати роботи поліції у боротьбі зі злочинністю та підтриманні правопорядку, профілактики правопорушень, а також формування позитивного іміджу поліції. Більше того, можна сказати, що комунікація є невід'ємною складовою діяльності Національної поліції України, адже правоохоронці користуються нею в процесах пошуку інформації, ідентифікації осіб, здійснення оперативно-розшукової діяльності тощо. Оскільки боротьба зі злочинністю є однією з основних функцій правоохоронного відомства, то задля ефективного здійснення цієї діяльності потрібне використання сучасних комунікативних технологій, які виконуватимуть превентивну функцію попередження та сприятимуть розкриттю злочинів.

Як бачимо, поняття діяльності інформаційно-комунікативних підрозділів органів публічної влади в Україні лишається дискусійним. На нашу думку, діяльність інформаційно-комунікативних підрозділів органів публічної влади варто розуміти як сукупність певних дій, які полягають у формуванні та реалізації тих чи інших управлінських рішень з урахуванням думки громадськості на основі використання інформаційно-комунікативних технологій та інструментів.

Варто зазначити, що виявлення суттєвої ролі та важливості інформаційно-комунікативних підрозділів в діяльності органів публічної влади було пов'язане з розвитком та популяризацією опитувань громадської думки, становленням інститутів громадянського суспільства, а також зростанням ролі засобів масової інформації у суспільно-політичному житті країни.

Як зазначає В. Мазур: “...в умовах адміністративних перетворень в Україні відбуваються значні зміни у державному управлінні і відносинах держави та громадянського суспільства, в яких органи влади виступають як адміністративні структури, що надають послуги, а громадськість - як клієнт, що їх отримує” [7, с. 22].

Дійсно, впровадження нової моделі діяльності органів публічної влади потребує зміни форм і методів їх функціонування, які повинні бути спрямовані на задоволення потреб громадян, як споживачів публічних послуг. В цьому контексті, переосмислення концепції управління суспільною інформацією та забезпечення надійного зворотного зв'язку з громадськістю, стають першочерговими завданнями інформаційно-комунікативних підрозділів органів публічної влади.

Виклики сьогодення вимагають від працівників інформаційно-комунікативних підрозділів органів публічної влади використання нових та дієвих комунікативних технологій налагодження партнерської взаємодії з громадськістю. На нашу думку, впровадження коучингу в діяльність інформаційно-комунікативних підрозділів органів публічної влади здатне покращити комунікативні компетентності публічних управлінців та вийти на новий рівень розвитку. Коучинг є комунікативною технологією, яка здатна допомогти публічним управлінцям будувати свою комунікацію з громадськістю таким чином, щоб підвищити рівень довіри населення до владних структур та ефективно виконувати поставлені перед ними завдання.

На сьогоднішній день серед науковців немає єдиного підходу щодо трактування поняття коучингу, тому вважаємо доцільним навести різні визначення зарубіжних та вітчизняних авторів. Так, Міжнародна федерація коучингу (ICF) розглядає коучинг як партнерство з клієнтом у творчому та стимулюючому мисленні процесі, який надихає до максимального розкриття особистого та професійного потенціалу клієнта. ICF говорить, що професійний коучинг - це безперервні професійні стосунки, які допомагають людям створювати видатні результати у своєму особистому житті, кар'єрі, бізнесі або організації. За допомогою процесу коучингу клієнти поглиблюють свої знання, покращують свій коефіцієнт корисної дії (ККД) та підвищують якість свого життя. В Етичному кодексі ICF зазначено, що коучингом називається процес, збудований на принципах партнерства, який стимулює мислення і творчість клієнтів та надихає їх на максимальне розкриття свого особистісного та професійного потенціалу [8].

Один із засновників персонального коучинга Томас Леонард вважає, що професійний коучинг полягає в партнерстві коуча і клієнта, яке допоможе останньому отримати те, що має для нього найбільше значення (мова йде про особисті чи професійні цілі) [9].

В. Гурієвська пропонує розуміти під поняттям коучингу технологію, що базується на демократичному стилі керівництва, сформованому системному мисленні та певним чином організовані техніці запитань, що в кінцевому підсумку орієнтована на перспективу позитивних змін та оптимізацію виробничих відносин на основі співробітництва та налагодження зворотного зв'язку [10, с.11].

Джон Вітмор вважає, що коучинг - це розкриття потенціалу людини з метою максимального підвищення її ефективності. Коучинг не вчить, а допомагає навчатися [11, с. 11].

Інший відомий коуч Майлз Дауні визначає коучинг як мистецтво сприяти підвищенню результативності, навчанню та розвитку іншої людини [12].

Ден Берк зазначає, що коучинг - це дуже важливий елемент підготовки лідерів [13, с. 115].

Мерилін Аткінсон, засновник і президент компанії «Еріксон коучинг інтернешнл», наголошує на тому, що коучинг здійснює позитивні зміни за рахунок внутрішнього потенціалу людей, команд, організацій [14].

Як зазначає Роберт Ділтс, у загальному сенсі коучинг - це процес, у ході якого окремим людям і цілим колективам допомагають діяти продуктивно і максимально реалізовувати свої здібності. Він включає розкриття та використання сильних якостей людей, підтримку їх у подоланні особистих бар'єрів і обмежень у досягненні кращих результатів, а також підвищення результативності їх роботи в команді. Таким чином, ефективний коучинг вимагає акценту як на завданні, так і на стосунках між людьми [15].

Анна Цивінська визначає коучинг як процес підтримки розвитку та закріплення умінь за допомогою другої особи - коуча - через спостереження, постановку цілей і завдань, регулярне надання зворотного зв'язку і тренування нових моделей поведінки [16, с. 11].

В. Брич та М. Нагара вважають, що коучинг - це система організаційних, соціально-психологічних та економічних методів, які сприяють розкриттю та максимізації потенціалу особистості і колективу в професійній сфері, створюють умови для перманентного розвитку та професійного зростання персоналу, призводять до інновацій, якісно вищого рівня відповідальності працівників. [17, с. 20].

Коучинг - це взаємовідносини для людей, які здійснюють важливі зміни у своєму житті (Л. Уітворт, Г. Кімсі-Хаус, Ф. Сендал) [18].

Г. Коллінз вважає, що коучинг - це мистецтво та практика ведення людини від того пункту де вона знаходиться, до більшої самореалізації, якої вона прагне. [19].

Вважаємо, кожне з вищевказаних понять коучингу відображає той чи інший його аспект, адже коучинг є надзвичайно багатогранним. На нашу думку, коучинг - це двосторонній партнерський процес, у якому людина розвиває свої вміння та досягає поставлених цілей за допомогою співпраці з коучем, цілеспрямованих активних дій та регулярного зворотнього зв'язку.

Незважаючи на різноманіттям та багатогранність визначень поняття коучинг, його техніки та інструменти лишаються універсальними і не прив'язані географічно до тієї чи іншої країни. Коучинг допомагає розкривати внутрішній потенціал особистості.

Оскільки коучинг є комунікативною технологією з функцією превенції, тому в процесі його дослідження вважаємо доцільним звернутися до комунікативної моделі суспільства відомого німецького дослідника Нікласа Лумана, який зводив увесь соціальний процес до комунікації. У своїй праці «Теорія суспільства» вчений зазначає, що суспільство є комунікативно-закритою системою, яке відтворює комунікацію завдяки комунікації. Сама по собі комунікація є непомітною, виявляє себе тільки в процесі дії і означає встановлення зв'язків та взаємодії як мінімум між двома людьми [20, с. 24].

Суспільство в теорії Нікласа Лумана розглядається як система, що самоорганізується, а процеси, які в ньому відбуваються, виявляють значення комунікації як фактору розвитку соціуму. Комунікація і спілкування є найважливішими ресурсами соціальності і пронизують усі сфери суспільних відносин. Комунікативний потенціал може використовуватися на всіх рівнях соціальної організації, при цьому він постійно зростає [21, с. 628].

Таким чином, ефективна комунікація, яка може досягатися за допомогою впровадження коучингу, є надзвичайно важливою для державних управлінців, оскільки сприяє успішній реалізації публічної політики в різних сферах, у тому числі і правоохоронній.

Дійсно, державне управління не може існувати без комунікації, як форми взаємодії різноманітних суб'єктів і об'єктів управління, оскільки демократичний режим потребує погодження позицій у постійному діалозі між владою і громадськістю. Комунікації інформують населення, владні структури та інститути громадянського суспільства, дозволяють видавати накази, ухвалювати законодавчі акти, формувати громадську думку. Комунікативна діяльність у публічному управлінні полягає у здійсненні інформаційних обмінів, спрямованих на виконання функцій публічного управління і забезпечується комунікативною підсистемою. Вона охоплює суб'єктів взаємодії, інформаційні зв'язки та управлінські відносини, процеси взаємодії суб'єктів управління між собою та іншими суспільними інститутами.

На думку Г. Почепцова, “комунікації є формою існування влади. Особливо це стосується публічного простору, за домінування у якому борються як влада, так і опозиція” [22].

Як зазначає В. Дрешпак [23, с.31], з позицій структурно-функціонального розгляду комунікативної підсистеми публічного управління та комунікативної діяльності інформаційно-комунікативних підрозділів органів публічної влади можна виділити чотири притаманні їм основні складові:

соціальна складова - це окремі особи та соціальні групи, які є учасниками комунікативної діяльності, джерелами й одержувачами контенту. Саме ця складова визначає сутнісні характеристики комунікативної діяльності загалом,

технологічна складова це способи та прийоми створення, трансляції, отримання й розуміння, зберігання повідомлень тощо,

технічна складова включає в себе системи та засоби створення, трансляції, отримання й декодування, зберігання повідомлень,

семіотична складова це окремі знаки та знакові системи, які є формою для контенту, його носіями.

Оскільки технологія коучингу передбачає здійснення певного впливу на поведінку іншої людини, тому доцільно згадати про «соціальні комунікації». На думку українського науковця Георгія Почепцова, соціальні комунікації є об'єднуючим поняттям для всіх комунікацій соціосістеми - приватних і публічних. Будь-яка комунікація сприяє соціалізації, оскільки збільшує область загальних знань та дій людей [24].

Дійсно, соціальні комунікації є багатоаспектною площиною, яка включає в себе результати досліджень багатьох сучасних наук. По своїй суті, комунікація забезпечує соціальну взаємодію між індивідами, яка проявляється в обміні інформацією на всіх рівнях соціальних відносин. Вважаємо, що без комунікації неможливе якісне функціонування як державних інституцій, так і всієї суспільної системи загалом.

Як бачимо, дослідження комунікативних процесів в діяльності органів публічної влади є надзвичайно актуальною науковою проблемою, адже в сучасних умовах комунікація інформаційно-комунікативна діяльність є невід'ємною складовою всіх суспільних відносин, передумовою формування партнерської взаємодії між органами публічної влади та суспільством.

На думку В. Дзюндзюк [25, с. 46], відмітною рисою змін, які відбуваються в останні роки в багатьох країнах світу у галузі державного управління, є зміна ролі владних структур у суспільстві та їхнього взаємозв'язку з громадянами.

Можемо стверджувати, що в умовах адміністративних перетворень, які відбуваються сьогодні в Україні, також можна прослідкувати значні зміни в державному управлінні і відносинах держави з інститутами громадянського суспільства. Це так звана маркетингова модель державного управління. Вона характеризується встановленням партнерських відносин між державою та суспільством. Варто зазначити, що партнерство входить у визначення коучингу ICF та всіх основних областей компетенції. У ключових компетенціях ICF Coaching партнерство прямо чи опосередковано згадується 17 разів [8].

Користь коучинга в процесі налагодження хорошої комунікації важко переоцінити. Його застосування в діяльності інформаційно-комунікативних підрозділів органів публічної влади в України має кілька важливих аспектів:

- розвиток лідерських навичок. Коучинг здатен допомогти державним службовцям розвинути навички ефективного керівництва, управління та командної роботи. Вони зможуть покращити мотивацію та продуктивність своєї роботи, а також навчитися ефективно управляти складними ситуаціями та стратегічно мислити;

поліпшення комунікаційних навичок. За допомогою інструментів коучингу працівники інформаційно-комунікативних підрозділів зможуть встановити контакт та побудувати конструктивний діалог із різними групами людей, навчитися правильно спілкуватися та вирішувати конфлікти. В свою чергу, це дозволить їм покращити відносини з громадянами, підвищити рівень довіри та якісної співпраці;

розширення кругозору та розвиток емпатії. Коучинг може розвинути здатність розуміти та емоційно-правильно відгукуватися на потреби і проблеми громадян. Це допоможе публічним управлінцям краще виконувати свої обов'язки, враховувати різні точки зору та приймати ефективні рішення;

саморозвиток та зниження стресу. Коучинг сприяє особистісному зростанню та самовдосконаленню. Він допомагає розробляти стратегії управління стресом та підтримання емоційної рівноваги, а також покращити стан власного ментального здоров'я.

Таким чином, коучинг може значно покращити професійні та особистісні навики і вміння працівників інформаційно-комунікативних підрозділів органів публічної влади в Україні. Ми впевнені, що впровадження коучингу в діяльність інформаційно-комунікативних підрозділів сприятиме їх злагодженій взаємодії з громадськістю та дозволить в повній мірі виконувати весь обсяг завдань інформаційно-комунікативної політики держави.



Висновки

На нашу думку, ефективна діяльність інформаційно-комунікативних підрозділів органів публічної влади в Україні полягає в сукупності певних дій щодо формування та реалізації тих чи інших управлінських рішень з урахуванням думки громадськості. В теперішніх умовах така ситуація вимагає застосування нових комунікативних технологій. Вважаємо, що впровадження коучингу може стати запорукою конструктивної комунікації владних структур з громадянами і суспільством.



Література

1. Про цілі сталого розвитку України на період до 2030 року: Указ Президента України від 30 вересня 2019 року № 722/2019 / Офіц. веб-сайт Верхов. Ради України. - URL: https://www.president.gov.ua/documents/7222019-29825.

2. Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації: Закон України від 23 вересня 1997 року № 539/97-ВР / Офіц. веб-сайт Верхов. Ради України. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/539/97-%D0%B2%D1%80.

3. Конституція України від 28 червня 1996 року: в редакції від 21.02.2019 року, підстава-2680-VIII / Офіц. веб-сайт Верхов. Ради України. - URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.

4. Варенко В. Інформаційно-аналітична діяльність: Навч. посіб. / В.М. Варенко. - К.: Університет “Україна”, 2014, 417 с.

5. Карпенко О.В., Дуда А.В. Інформаційно-комунікативна діяльність виконавчих органів місцевих рад в Україні / О.В. Карпенко, А.В. Дуда // Ефективність державного управління. - Вип. № 4 (53). - Львів, 2017, с. 133-140.

6. Канченко А. Комунікаційні підрозділи з інформування та формування громадської думки щодо політики глави держави / А.В. Канченко // Інвестиції: практика та досвід. - Вип. № 20. - Київ, 2011, с. 134-136.

7. Мазур В. Комунікації як механізм взаємодії державних органів влади та громадськості на регіональному рівні / В.Г. Мазур // Державне управління: удосконалення та розвиток. - Вип. № 8. - Київ, 2011, с. 21-25.

8. Міжнародна федерація коучингу (ICF-International Coaching Federation). - URL: https://www.icf-ukraine.org/icf-global.

9. Thomas Leonard. - URL: https://coachville.com/connect/founder-thomas-leonard/.

10. Гурієвська В. Технології психологічного консультування в органах державної влади України: дис. на здобуття наук. ступеня д-ра наук з держ. упр.: спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / В.М. Гурієвська. - К., 2010, 180 с.

11. Уітмор Д. Коучинг високої ефективності /Пер. з англ. - К.: Академія корпоративного управління і бізнесу, 2005, 168 с.

12. Myles Downey. Coaching. - URL: https://mylesdowney.com/coaching/.

13. Берк Д. Програми навчання та професійного розвитку для керівних кадрів державної служби Канади / Ден Берк // Демократичний розвиток: вищі державні службовці та політико-адміністративні стосунки. Матеріали XVIII Міжнародного конгресу з підготовки вищих державних службовців / Укл. С. В. Соколик. - К., 2005, 150 с.

14. Atkinson Marilyn. - URL: https://www.youtube.com/watch?v=vmlHi4r0Kuo.

15. NLP University. Official website. - URL: http://www.nlpu.com/NLPU.html.

16. Cywinska Anna Coaching / Sylwia Majewska, Kamila P^piak-Kowalska, Eliza Szwec. -- Wydanie pierwsze. -- Lublin, 2013, 190 s.

17. Брич В., Нагара М. Методологічні засади розвитку коучингу в Україні // Україна: аспекти праці, № 6, 2009, с. 18-23.

18. Co-active training institute. Official website. - URL: https://coactive.com/resources/books/coactive-coaching-4th-edition.

19. Gary Collins. Coaching. - URL: https://www.garycollinscourses.com/collections.

20. Theory of Society, Volume 1, by Niklas Luhmann, translated by Rhodes Barrett, Stanford:Stanford University Press, 2012, 488 pp.

21. The System Theory of Niklas Luhmann and the Constitutionalization of the World Society Goettingen Journal of International Law 4 (2012) 2, 625-647 pp.

22. Почепцов Г. Нові комунікативні можливості у сфері державного управління. - URL: https://ms.detector.media/ethics/manipulation/novi_komunikativni_mozhlivosti_u_sferi_derzhavnogo_upravlinnya.

23. Дрешпак В. Комунікації в публічному управлінні: навч. посіб. / В.М. Дрешпак. - Д.: ДРІДУ НАДУ, 2015, 168 с.

24. Почепцов Г. Соціокомунікації та соціосистеми / Г. Почепцов. - URL: http://psyfactor.org/lib/socio8.htm.

25. Дзюндзюк В. Ефективність діяльності публічних організацій: [моногр.] / В.Б. Дзюндзюк. - Х.: Вид-во ХарРІ УАДУ “Магістр”, 2003, 236 с.



References

1. Ukaz Prezydenta Ukrayiny «Pro tsili staloho rozvytku Ukrayiny na period do 2030 roku» [Decree of the President of Ukraine «About the goals of sustainable development of Ukraine for the period up to 2030»]. Retrieved from https://www.president.gov.ua/documents/7222019-29825 [in Ukrainian].

2. Zakon Ukrainy Pro poryadok vysvitlennya diyalnosti orhaniv derzhavnoyi vlady ta orhaniv mistsevoho samovryaduvannya v Ukrayini zasobamy masovoyi informatsiyi: pryiniatyi 23 ver. 1997 roku №539/97 [Law of Ukraine on the procedure for covering the activities of state authorities and local self-government bodies in Ukraine by means of mass media from September 23 1997, №539/97]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/539/97-%D0%B2% D1%80 [in Ukrainian].

3. Konstytutsiya Ukrayiny pryynyata 28 cher. 1996 roku [Constitution of Ukraine from June 28 1996]. Retrieved from https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 [in Ukrainian].

4. Varenko, V. (2014). Informatsiyno-analitychna diyalnist [Information and analytical activity]. Kyiv: Universytet “Ukrayina” [in Ukrainian].

5. Karpenko, O.V., & Duda, A.V. (2017). Informatsiyno-komunikatyvna diyalnist vykonavchykh orhaniv mistsevykh rad v Ukrayini [Information and communication activities of executive bodies of local councils in Ukraine]. Efektyvnist derzhavnoho upravlinnya - Efficiency of public administration, 4, 133-140 [in Ukrainian].

6. Kanchenko, A. (2011). Komunikatsiyni pidrozdily z informuvannya ta formuvannya hromadskoyi dumky shchodo polityky hlavy derzhavy [Communication units for informing and forming public opinion regarding the policy of the head of state]. Investytsiyi: praktyka ta dosvid - Investments: practice and experience, 20, 134-136 [in Ukrainian].

7. Mazur, V. (2011). Komunikatsiyi yak mekhanizm vzayemodiyi derzhavnykh orhaniv vlady ta hromadskosti na rehionalnomu rivni [Communications as a mechanism of interaction between state authorities and the public at the regional level]. Derzhavne upravlinnya: udoskonalennya ta rozvytok - Public administration: improvement and development, 8, 21-25 [in Ukrainian].

8. Mizhnarodna federatsiya kouchynhu. Ofitsiynyy sait [International Coaching Federation. Official website]. Retrieved from https://www.icf-ukraine.org/icf-global [in Ukrainian].

9. Thomas Leonard. Retrieved from: https://coachville.com/connect/founder-thomas-leonard/.

10. Huriyevska, V. (2010). Tekhnolohiyi psykholohichnoho konsultuvannya v orhanakh derzhavnoyi vlady Ukrayiny [Technologies of psychological counseling in state authorities of Ukraine]. Doctor's thesis. Kyiv [in Ukrainian].

11. Vitmor D. (2005). Kouchynh vysokoyi efektyvnosti [Coaching of high efficiency]. Kyiv: Academy of Corporate Management and Business [in Ukrainian].

12. Myles Downey. Coaching. Retrieved from https://mylesdowney.com/coaching/.

13. Berk, D. (2005). Prohramy navchannya ta profesiynoho rozvytku dlya kerivnykh kadriv derzhavnoyi sluzhby Kanady [Training and professional development programs for managers in the Canadian public service]. Kyiv [in Ukrainian].

14. Atkinson Marilyn. Retrieved from https://www.youtube.com/watch?v=vmlHi4r0Kuo.

15. NLP University. Official website. Retrieved from http://www.nlpu.com/NLPU.html.

16. Cywinska Anna Coaching / Sylwia Majewska, Kamila P^piak-Kowalska, Eliza Szwec. -- Wydanie pierwsze. -- Lublin, 2013, 190 s.

17. Brych, V., & Nahara M. (2009). Metodolohichni zasady rozvytku kouchynhu v Ukrayini [Methodological principles of coaching development in Ukraine]. Ukrayina: aspekty pratsi - Ukraine: aspects of work, 6, 18-23 [in Ukrainian].

18. Co-active training institute. Official website. Retrieved from https://coactive.com/resources/books/coactive-coaching-4th-edition.

19. Gary Collins. Coaching. Retrieved from https://www.garycollinscourses.com/collections.

20. Theory of Society, Volume 1, by Niklas Luhmann, translated by Rhodes Barrett, Stanford:Stanford University Press, 2012, 488 pp.

21. The System Theory of Niklas Luhmann and the Constitutionalization of the World Society Goettingen Journal of International Law 4 (2012) 2, 625-647 pp.

22. Pocheptsov, H. (2012). Novi komunikatyvni mozhlyvosti u sferi derzhavnoho upravlinnya [New communicative possibilities in the field of public administration]. Retrieved from https://ms.detector.media/ethics/manipulation/novi_komunikativni_mozhlivosti_u_sferi_derzhavnogo_upravlinnya [in Ukrainian].

23. Dreshpak, V. (2015). Komunikatsiyi v publichnomu upravlinni [Communications in public administration]. Dnipro: DRIDU NADU [in Ukrainian].

24. Pocheptsov, H. (2013). Sotsiokomunikatsiyi ta sotsiosystemy [Sociocommunications and social systems]. Retrieved from http://psyfactor.org/lib/socio8.htm [in Ukrainian].

25. Dzyundzyuk, V. (2003). Efektyvnist diyalnosti publichnykh orhanizatsiy [Effectiveness of public organizations]. Kharkiv: Mahistr [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru

...