Механізми захисту національного інформаційного простору в умовах гібридної війни

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Механізми захисту національного інформаційного простору в умовах гібридної війни

Королюк Т.О.

кандидат економічних наук, доцент, доцент кафедри національної економіки та публічного управління Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана

Звєрєвич Ю.О.

здобувачка 4 курсу ОПП «Публічне управління та адміністрування»

Державне управління у сфері забезпечення інформаційної безпеки є важливим аспектом функціонування будь-якої країни в умовах загострення глобального інформаційного протистояння, цифровізації та розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Ця функція передбачає скоординовану розробку та впровадження національної стратегії інформаційної безпеки на різних рівнях управління, включаючи державний, регіональний та місцевий. Держава повинна систематично моніторити та оцінювати загрози й ризики в інформаційній сфері, які становлять небезпеку, і забезпечувати відповідну реакцію та захист від них. Створення дієвого правового поля, чіткий розподіл повноважень, обов'язків і відповідальності між суб'єктами представляють лише частину державного механізму забезпечення захисту інформаційного простору.

Недосконалість правового регулювання у сфері інформаційної безпеки в Україні викликає негативні явища, що призводять до потенційних і реальних загроз інформаційній безпеці громадян, суспільства і держави. Прикладом цього є події 2014 року на півдні та сході України, коли інформаційно-психологічний тиск та інформаційна експансія, спрямовані з боку російської федерації, спричинили загрозу національній безпеці, включаючи захоплення стратегічних об'єктів української телекомунікаційної інфраструктури та вплив на свідомість громадян через ефективне поширення пропаганди. Інформаційний тероризм з боку агресора продовжується і посилюється особливо в умовах повномасштабного вторгнення, що стало загрозою не лише для окремих територій, а й для існування цілої нації. Саме тому, в сучасних умовах, коли національна інформаційна безпека є ключовим аспектом політичного, соціального та економічного розвитку, питання вивчення та вдосконалення механізмів захисту національного інформаційного простору стає одним з найбільш актуальних для дослідження.

До механізмів захисту національного інформаційного простору відносяться:

- нормативно-правова база у сфері захисту національного інформаційного простору;

- інституційний механізм, який охоплює структуру органів влади, визначення їхніх повноважень, обов'язків та відповідальності;

- заходи держави у сфері протидії поширенню дезінформації та пропаганди, просвітницька діяльність серед громадян;

- співпраця з іншими країнами та міжнародними організаціями для обміну досвідом протистояння інформаційним загрозам та взаємної допомоги у реагуванні на них.

Серед вище відзначених механізмів провідна роль належить розробці дієвого, прозорого та зрозумілого нормативно-правового регулювання інформаційних відносин. Його основу складають Конституція України, закони «Про національну безпеку України», «Про державну таємницю», «Про захист персональних даних», «Про доступ до публічної інформації», постанови ВРУ, укази Президента (табл.).

Можемо зробити висновок, що в Україні нормативно-правові акти в повній мірі визначають поняття національної інформаційної безпеки, принципи її забезпечення, актуальні загрози та виклики, а також стратегії та напрямки вдосконалення державної політики у сфері захисту національного інформаційного простору в умовах воєнного стану.

Нормативно-правові акти у сфері захисту національного інформаційного простору України

Джерело: розроблено на підставі даних [1; 2; 3; 4; 5; 6]

Дослідження інституційного механізму проведемо на основі аналізу функцій та завдань державних органів, які забезпечують виконання вищезазначених нормативно-правових актів (рис.). В захисті національного інфопростору беруть участь не лише елементи Воєнної організації України, які забезпечують захист стратегічної інформації держави, кіберпростору та здійснюють протидію зовнішнім загрозам в інформаційній сфері, а також органи, які здійснюють захист інфопростору через регулювання кіноіндустрії, радіомовлення, журналістської діяльності, протидію антиукраїнської пропаганди, а також взаємодію з населенням задля розвитку навичок медіаграмотності.

З метою здійснення захисту інформаційного простору держави, шляхом протидії дезінформації та пропаганді, а також розвитку медіаграмот- ності населення державними органами розроблено велику кількість проєктів. Розглянемо основні та найбільш успішні.

Рисунок - Інституційний механізмзабезпеченнязахисту національного інформаційного простору Джерело: розроблено на підставі даних [7; 8; 9; 10; 11; 12]

З 2018 року Міносвіти разом з міжнародними організаціями запустили проєкт «Вивчай та розрізняй: інфо-медійна грамотність». Ціль проєкту - допомогти українським школярам набути навичок критичного сприйняття інформації й усвідомити цінність високоякісної інформації вконтексті шкільної освіти[13]. У 2021 році шляхом об'єднання зусиль кіберполіції та громадян було створено проєкт MRIYA, основна ідея якого полягала у блокуванні те- леграм-каналів нарко-магазинів через бот, що давало значний ефект. Із початком повномасштабної війни даний бот було переформатовано на опрацювання фейкових та проросійських ресурсів, котрі в подальшому “йдуть” на блокування та перейменовано в ініціативу «StopRussia | MRIYA» [14].

Міністерство культури та інформаційної політики України у 2021 заснувало проєкт Фільтр з метою об'єднувати та координувати зусилля держави та партнерів для формування медіаграмотності як невід'ємної навички сучасних українців. Місією проєкту в умовах війни є надання українцям можливості для підвищення стійкості до дезінформації у воєнний час [15].

Окрему увагу варто приділити міжнародній співпраці України у сфері захисту національного інформаційного простору. У 2015 році була підписана Дорожня карта Партнерства у сфері стратегічних комунікацій між РНБО та Міжнародним секретаріатом НАТО [16]. Україна спільно з багатьма країнами Європи проводить зустрічі, семінари та консультації у сфері стратегічних комунікацій задля обміну досвідом у сфері боротьби з дезінформацією.

Таким чином, проведене дослідження дає змогу констатувати, що в умовах гібридної війни, поширення дезінформації та пропаганди важливу роль для захисту національного інформаційного простору відіграють усі механізми, що дають можливість попереджати або ефективно протистояти їхньому негативному впливу. Серед них окрему увагу варто приділяти удосконаленню нормативно-правового поля в умовах зростання кіберзагроз, чіткому розмежуванню обов'язків та відповідальності між органами влади, впровадженню проєктів підвищення рівня медіаграмот- ності населення, розвитку міжнародної співпраці.

Список використаних джерел

національна стратегія інформаційної безпеки

1. Конституція України : офіц. текст. Київ : КМ, 2015. 98 с.

2. Про національну безпеку України : Закон України від 21.06.2018 № 2469-УІП. Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 31, ст.241.

3. Про державну таємницю : Закон України від від 21.01.1994 № 3855-XII. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1994, № 16, ст.93.

4. Про затвердження завдань Національної програми інформатизації на 2022-2024 роки : Постанова Верховної Ради України від 08.07.2022 № 2360-IX. Офіційний вісник України, 2022 р., № 56, ст. 95.

5. Щодо реалізації єдиної інформаційної політики в умовах воєнного стану: Рішення Ради Національної безпеки та оборони України від 18 березня 2022 року № 152/2022. Офіційний вісник України, 2022 р., № 68, ст. 308.

6. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 жовтня 2021 року «Про Стратегію інформаційної безпеки» : Указ Президента України від 28 грудня 2021 року № 685/2021. Урядовий кур'єр, 2021 р., № 251.

7. Про Раду національної безпеки і оборони України: Закон України від 05.03.1998 № 183/98-ВР. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, № 35, ст.237.

8. Про медіа : Закон України від 13.12.2022 № 2849-IX. Голос України від 31.12.2022 - № 267.

9. Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України : Закон України від 23.02.2006 № 3475-IV. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2006, № 30, ст.258.

10. Про затвердження Положення про Міністерство освіти і науки України : Постанова Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630. Урядовий кур'єр від 03.12.2014 - № 225.

11. Про затвердження Положення про Міністерство культури України: Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 495. Урядовий кур'єр від 15.10.2014 - № 190.

12. Про розвідку : Закон України від 17.09.2020 № 912-IX. Голос України від 23.10.2020 - № 195.

13. «Вивчай та розрізняй: інфомедійна грамотність в освіті». Міністерство освіти та науки України. URL: https://mon.gov.ua/ua/news/ vrvchaj-ta-rozriznyaj-infomedijna-gramotaist-v-osviti-vidkrito-konkurs- dlya-vchiteliv (Дата звернення: 26.10.2023).

14. Платформа MRIYA : синергія Кіберполіції України та волонтерів у протидії російським окупантам у медіа-просторі. URL: https://mriya. social/ ( Дата звернення: 26.10.23).

15. Фільтр: національний проєкт з медіаграмотності. URL: https:// filter.mkip.gov.ua/pro-nas/ (Дата звернення: 26.10.2023).

16. Дорожня карта Партнерства у сфері стратегічних комунікацій між Радою національної безпеки і оборони України та Міжнародним секретаріатом НАТО. URL:https://www.president.gov.ua/storage/j-files- storage/00/66/78/b59dbab0d5049ff2cd77cc58800eda5c_1554906510.pdf (Дата звернення: 26.10.2023).

Размещено на Allbest.ru